В С Т У П

На сучасному етапі в Україні молочна промисловість стоїть на досить високому рівні, хоча в порівнянні з світовими стандартами багато в чому ми відстаємо від світового рівня.

До складу молочної промисловості входять підприємства по виробництву тваринного масла, цільномолочної продукції, молочних консервів, сухого молока, сира, морозива, казеїну тощо.

Загальна кількість людей в країні з часом зростає; тому, щоб забезпечити їх продукцією, повинен весь час відбуватися ріст виробництва. Ріст виробництва, розширення асортименту повинні суміщуватися з постійним покращенням якості продукції, біологічної цінності та смакових властивостей продуктів. Суттєвою задачею є також більш повне використання сільськогосподарської сировини для виробітку повноцінних продуктів з високим вмістом білка, вітамінів, біологічно активних речовин. Для досягнення поставленої мети необхідно підвищувати технічний рівень підприємств, застосовувати найновіші методи технології та прогресивне обладнання, впроваджувати механізовані та автоматизовані системи виробництва. Збільшення виробничих потужностей передбачається за рахунок розвитку як державного сектору, так і відкриття малих підприємств виробництва молочної продукції.

Найбільш активні розробки ведуться в напрямку інтенсифікації та удосконалення технологічних процесів виробництва молочних продуктів, а також збільшення харчової та біологічної цінності молочних продуктів, їх стійкість при зберіганні, створення нових видів продуктів, зокрема, для дієтичного та дитячого харчування, замінників цільного молока для потреб тваринництва, більш повного та ефективного використання вторинної сировини (знежиреного молока, сироватки та пахти).

Основними напрямками технічного процесу молочної промисловості є комплексна механізація виробничих процесів – впровадження безперервно-поточних методів виробництва, застосування високовиробничого обладнання, яке дозволяє збільшити вихід продукції та поліпшення її якості (безперервно діючих стерилізаторів, апаратів з програмним управлінням, розфасувально-пакувальних та розливних ліній), прогресивних засобів та засобів транспортування та збереження готової продукції, а також створення та широке застосування нових видів пакунку, збільшення випуску продукції в малій розфасовці.

Сьогодення разом з своїми технічними досягненнями принесли людям Землі загрозу глобальної економічної кризи, яка здатна знищити не тільки людську цивілізацію, а і все живе на землі.

Серед факторів які ускладнюють цей процес на першому місці стоїть значний ріст числа пожеж та інших надзвичайних ситуацій і розмірів соціально-економічних наслідків від них. Щорічно на нашій планеті виникає біля 10 мільйонів пожеж та надзвичайних ситуацій, не пов’язаних з пожежами. Від цього гине десятки тисяч людей і знищуються матеріальні цінності на мільярди грошових одиниць. Також особливо слід відзначити значну шкоду, що завдається навколишньому середовищу лісовими і торфовими пожежами, пожежами на газонафтових родовищах, хімічних виробництвах, атомних електростанціях і т.д. (взяти за приклад хоча б Чорнобильську катастрофу, пожежі під час війни в Іраку і т.д.).

Забезпечення протипожежного захисту та захисту від виникнення надзвичайних ситуацій міст і населених пунктів вимагає значних матеріальних затрат.

Сучасний етап науково-технічного прогресу приніс корінні зміни в технологію різних виробництв (ведення технологічних процесів на високих швидкостях реакцій, температурі і тиску, застосування нових матеріалів, властивості яких вивчені не на достатньому рівні і т.д.). З розвитком риночної економіки можливий ріст пожеж і надзвичайних ситуацій техногенного характеру за рахунок розширення випуску пожежонебезпечної продукції підприємствами різних форм власності через халатне відношення до питань забезпечення умов праці на них при „погоні” за отриманням прибутків будь-якою ціною.

З розвитком нових принципів господарювання, переходом до ринкових відносин, змінами в системі управління і планування часто зустрічаються спроби зниження затрат на здійснення різних заходів по забезпеченню відповідності здійснення господарської діяльності вимогам керівних документів. Тому для забезпечення необхідного рівня захисту міст і населених пунктів, об’єктів різного призначення, необхідно, щоб із збільшенням потенціальної і реальної небезпеки зростали можливості підрозділів МНС України.

Згідно Конституції України, як Основного Закону нашої Держави, а особливо відносно статті 3, де вказано, що „Людина, її життя і здоров’я... безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю...” в статті 27, вказано, що „Кожна людина має невід’ємне право на життя... Обов’язок держави – захищати життя людини.” видно основне призначення МНС України і його структурних підрозділів зокрема. В статті 43 Основного Закону вказано, що „... Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю... Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці...”. Вторує Основному Закону і Закон України „Про пожежну безпеку”, а саме в статті 2 вказано, що „Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців... Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб...”. Отже забезпечення пожежної безпеки стосується не лише підрозділів МНС України, а і керівників об’єктів та громадян.

Відповідно доповіді „Стан техногенної та природної безпеки в Україні” у народному господарстві України діє понад 1,5 тисячі вибухо- та пожежонебезпечних об’єктів, на яких зосереджено близько 13 мільйонів тон твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин. Останнім часом широкого розвитку набуло регулювання рівня пожежної безпеки та безпеки щодо виникнення надзвичайних ситуацій на об’єктах на основі обліку індивідуального та соціального ризику.

Абсолютна більшість підприємств України всіх галузей промисловості та сільського господарства працює на морально застарілому обладнанні, яке використовується 15-20 років і більше. Хронічний дефіцит інвестицій практично блокує процес оновлення основних фондів виробництва та сільського господарства, консервує кризову ситуацію на невизначений термін. Кризовий стан економіки викликав різке падіння технологічної, виробничої та трудової дисципліни, а безвідповідальне ставлення керівників підприємств і населення до виконання правил та норм пожежної та техногенної безпеки на виробництві і в побуті негативно впливають на реальний рівень пожежної та техногенної безпеки в Україні.

Забезпечення безпеки життєдіяльності є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Незважаючи на значний поступ у науково-технічній сфері людству ще не вдалося знайти абсолютно надійних засобів щодо забезпечення пожежної та техногенної безпеки. Більше того, статистика свідчить, що при зростанні чисельності населення на 1% кількість пожеж та надзвичайних ситуацій збільшується приблизно на 5%, а збитки від них зростають на 10%. І сьогодні, коли людство увійшло в третє тисячоліття своєї багатовікової історії, питання пожежної та техногенної безпеки залишаються актуальними.

Забезпечення пожежної та техногенної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій.

Тому покращення стану пожежної та техногенної безпеки приватного підприємства «Ренет» «Любарський молокозавод» смт.Любар Житомирської області, є актуальним.