Визначення припусків на механічну обробку

Розміри заготовки назначають по таблицям ГОСТ [1].

Для обробки поверхонь заготовки з метою досягнення розмірів і шорсткості готових деталей необхідно по кожному переходу визначитися з режимами обробки. Товщина шару, що ріжеться буде визначатися між операційними припусками.

При використанні табличного методу вибір припусків ведуть за довідниками [2, 5]. Припуски для кожної операції, визначені по довідниках, заносять у табл. [2].

Вибір допусків і посадок на розміри здійснюється за допомогою ДСТУ на всі розміри оброблюваних деталей.

Розрахунково-аналітичний метод визначення припусків на обробку використовують для визначення припусків на 1 – 2 оброблювані поверхні. На інших поверхнях припуски беруться по нормативах з використанням коефіцієнта приведення.

Припуски на обробку вимірюються по нормалі до поверхні, що обробляється і задаються в міліметрах на сторону. При обробці поверхонь обертання, а також при одночасній обробці рівнобіжних площин припуски задаються на діаметр або товщину, тобто на обидві сторони. На кожен перехід, або операцію технологічного процесу механічної обробки визначаються як мінімальні припуски, так і максимальні.

У загальному вигляді формула для розрахунку припусків має вигляд [2]:

[мкм].

При асиметричному розташуванні припуску і послідовній обробці протилежних поверхонь використовують формулу [2]:

[мкм],

[мкм].

При симетричному розташуванні припуску на обидві протилежні плоскі рівнобіжні поверхні, оброблювані одночасно, розрахунок ведуть за формулою [2]:

[мкм],

, [мкм].

При симетричному розташуванні припуску для зовнішніх і внутрішніх поверхонь обертання [2]:

, [мкм]

, [мкм]

де; ; ,

– мінімальний і максимальний припуски на обробку;

– шорсткість поверхні, отримані на попередній операції, що розраховуються, або переході, мкм;

– дефектний шар металу, отриманий у попередній операції або переході, мкм;

– векторна сума просторових відхилень взаємозалежних поверхонь деталі, отримана в попередній операції або переході, мкм;

– векторна сума погрішності базування і закріплення в операції, що розраховується, або переході;

– погрішності просторової геометрії форми в різних напрямках (на попередній операції), мкм;

– погрішності базування і закріплення на операції, що розраховується, або переході, мкм;

– абсолютна величина допуску на розмір на попередній операції або переході, мкм.

Номінальний розмір заготовки розраховується по формулам:

Нном. = Нг.заг. + НОб.заг.,

Нном. = Нб.заг. – ВОб.заг.,

де Нм.заг. – найменший розмір заготовки;

Нб.заг. – найбільший розмір заготовки;

НОб.заг. – нижні відхилення допуску заготовки;

ВОб.заг. – верхнє відхилення допуску заготовки.

Загальний номінальний припуск визначають:

а) для асиметричного розташування припуску

[мкм],

б) для симетричного розташування припуску

[мкм],

в) для зовнішніх поверхонь тіл обертання

[мкм],

г) для внутрішніх поверхонь деталей тіл обертання

[мкм],

де Нном.заг. – номінальний розмір заготовки;

Нб.дет. – найбільший розмір деталі;

Дб.дет. – найбільший діаметр деталі;

Дм.дет. – найменший діаметр деталі;

Дном.заг – номінальний діаметр заготовки.

Далі розраховують коефіцієнт приведення за допомогою вираження:

,

де Zc – табличний припуск на сторону, для усіх випадків максимальний припуск на сторону знаходять:

Використовуючи коефіцієнт приведення, знаходять для інших поверхонь припуски оброблюваної деталі. Для цього припуски, узяті з довідників, множать на коефіцієнт приведення.

У процесі розрахунку припусків на обробку дотримуються наступної послідовності:

а) г) визначають номінальний розмір заготовки, використовуючи величину припуску і допуску, які приведені в ГОСТ на даний вид заготовки;

б) залежно від заданої в кресленні точності розмірів та шорсткості оброблюваної поверхні встановлюється необхідна кількість технологічних операцій або переходів для досягнення необхідного розміру деталі;

в) визначають найбільшу й найменшу величину припуску на кожен технологічний перехід і вибирають по таблицях допуск на кожен технологічний перехід;

д) визначають номінальний припуск на заготовку і коефіцієнт приведення;

е) будують схему розташування припусків і допусків по всіх технологічних переходах;

є) усі дані розрахунку припусків і допусків по всіх технологічних переходах від заготовки до готової деталі заносять у табл. [2,стр.196].

ж) для перевірки правильності зроблених розрахунків припусків і допусків повинна виконуватися рівність:

,

де n – число операцій або переходів на поверхню, що розраховується.

Між операційні припуски і допуски використовують для призначення глибини різання (параметра режиму обробки).