Виконуваних за даними підприємств і організацій інших галузей
Технологічна частина проектів і робіт по вихідних даних металургійних, хімічних, будівельних виробництв, а також організацій по забезпеченню послугами фізичних і юридичних осіб повинна включати наступні питання:
а) характеристику вихідної сировини, матеріалів, готової продукції;
б) принцип організації технологічного процесу, режим роботи цехів і підприємств у цілому;
в) порівняльну оцінку існуючих методів одержання цільового продукту;
г) теоретичні основи технологічного процесу одержання продукції;
д) розробку й опис технологічної схеми виробництва продукції, чи забезпечення послуг;
ж) характеристику основного устаткування;
з) характеристику контрольно-вимірювальних приладів і рівень автоматизації технологічного процесу.
У характеристиці вихідної сировини, матеріалів, готової продукції приводяться основні вимоги до якості речовин відповідно до даних технічних умов, ДСТУ, стандартів підприємств, санітарних норм і правил. Для одних матеріалів указують зміст основних компонентів, шкідливих домішок, методи випробувань, правила транспортування. Для інших матеріалів приводять марку, тип матеріалу, габаритні розміри й інші показники, для готової продукції вказують сферу застосування.
Характеристика вихідних речовин і готової продукції може бути подана у вигляді таблиць.
Запаси сировини, матеріалів на складах слід брати по нормах технологічного проектування. Площі та ємності складів сировини і готової продукції при прийманні й відвантаженні розраховують на семи - та чотирнадцяти денний запас.
Необхідно також указати принцип організації технологічного процесу, режим роботи підприємства, що випускає дану продукцію.
Режим роботи цехів, заводів приймають відповідно до норм технологічного проектування підприємств у даній галузі промисловості. Установки для тепло зволожувальної обробки, сушіння матеріалів повинні працювати цілодобово. У виробництвах з великими тепловими агрегатами (вагранками, ванними, тунельними й іншими печами), а також конвеєрними лініями, що включають тривалі теплові процеси, приймають безперервний робочий тиждень.
Робота відділів тепло зволожувальної обробки, змішувальних, формувальних відділів, задіяних у процесах з використанням конвеєрів, проходить у три зміни. У безперервних виробництвах відділи, технологічні установки, не пов'язані з основним технологічним процесом, працюють в одну-дві зміни. За таким же режимом працюють відділи підготовки матеріалів на підприємствах з виробництва мінеральних, органічних речовин.
Режим роботи підприємства використовується при розрахунку кількості сировинних матеріалів, устаткування, складу і кількості працюючих.
Одержання цільового продукту з приведених сировинних матеріалів може бути здійснено різними методами. Тому необхідно привести порівняльну техніко-економічну оцінку існуючих методів виробництва. На основі порівняльної оцінки вибирають і проектують новий технологічний процес одержання продукції на даному підприємстві.
Далі слід описати теоретичні основи процесу виробництва продукції. Вони включають фізичні, фізико-хімічні, хімічні, біохімічні закономірності окремих стадій процесу.
Опис зазначених закономірностей повинен супроводжуватися фізичними, хімічними, термохімічними рівняннями, вказівкою типу каталізатора, умов проведення процесу. На основі теоретичних закономірностей формуються стадії, операції технологічного процесу, вибирають шляхи інтенсифікації процесів.
Для проходження стадій, операцій технологічного процесу у виробничих умовах необхідно знати кількість сировинних матеріалів, палива, енергії, тип устаткування, його продуктивність, потужність, розміри. Тому складається матеріальний і енергетичний баланси процесів. Насамперед, складають матеріальний баланс. Його виражають на одиницю готової продукції (кілограм, тону), або одиницю маси сировини, або одиницю часу (година, доба).
На основі даних матеріального балансу складають енергетичний (тепловий) баланс. При цьому також використовують дані теплових ефектів фізичних перетворень, хімічних процесів, що протікають в апаратах. Враховують характер введення енергії в процес, відвід енергії з продуктами процесу і втрати енергії через стінки устаткування.
Матеріальний і енергетичний баланси подають у вигляді таблиць, діаграм, рівнянь. У результаті розрахунків балансів одержують видаткові коефіцієнти (норми витрат) сировини, матеріалів, палива, електроенергії. На основі даних матеріального й енергетичного балансів розраховують, вибирають або уточнюють типи, конструкції машин, апаратів, їхня продуктивність, потужність, габаритні розміри.
У зв'язку з цим для всіх технологічних заходів, пов'язаних із введенням нових апаратів, модернізацією вузлів, механізмів діючого устаткування, зміною схеми включення устаткування, введенням нового каталізатора, збільшенням завантаження устаткування, числа додатково встановлюваних апаратів, механізації, автоматизації процесу, необхідно враховувати дані матеріального й енергетичного балансів.
Визначивши тип устаткування, норми витрат речовин, енергії, приступають до розробки технологічної схеми виробництва продукції.
Технологічна схема являє собою графічне зображення машин, апаратів, що беруть участь у процесі виробництва і пов'язані між собою матеріальними й енергетичними потоками.
При складанні технологічної схеми виходять з вимог мінімальної кількості устаткування, що обслуговує персонал, зменшення виробничих площ, можливості механізації, автоматизації процесів. Технологічна схема повинна давати чітке уявлення про застосовуване устаткування, послідовність стадій, операцій технологічного процесу.
Машини, апарати реактори, печі, теплообмінники, насоси в технологічних схемах нумерують відповідно до стандартів, тобто за першими літерами назви устаткування і його номерів у технологічній схемі (наприклад, реактор – Р1).
Технологічну схему виконують на форматі А4 і вкладають в опис цієї схеми. Крім того, технологічна схема входить до складу графічної частини дипломних робіт.
У процесі опису технологічної схеми вказують назви стадій, операцій процесу, розкривають їхній зміст, умови протікання. Виклад кожної стадії, операції починають з абзацу, при цьому обов'язково дотримуються послідовності протікання процесу.
Характеристику устаткування приводять у пояснювальній записці в порядку, передбаченому технологічною схемою від надходження вихідної сировини до виходу готової продукції. Вказують тип апаратів, матеріали, з яких вони виготовлені, принцип дії, для яких операцій застосовують. У деяких випадках приводять габаритні розміри устаткування. Для однотипних апаратів указують їхню кількість. У деяких виробництвах кількість одиниць устаткування знаходять за вираженням:
,
де Пч – необхідна змінна або годинна продуктивність за даним технологічним процесом; Папар. – змінна, або годинна продуктивність обраного апарата.
Продуктивність живильних пристроїв, що забезпечують рівномірну роботу устаткування (дробарок, млинів, печей, сушарок) повинна на 15 -20% перевищувати продуктивність основного устаткування.
Контроль виробництва й автоматичне регулювання технологічного процесу включає коротку характеристику показань приладів, за допомогою яких підтримують основні параметри технологічного процесу на визначеному рівні. При необхідності описують принципову схему автоматизації технологічного процесу і її показують у технологічній схемі виробництва.
Застосування засобів обчислювальної техніки та автоматизованих систем управління дозволяє оптимізувати технологічний процес виробництва продукції, підвищити її якість.
Кількість виробничих робітників підраховується по робочих місцях, необхідних для здійснення технологічного процесу. Робочі місця визначають виходячи з типу устаткування, його компонування в технологічній схемі, характеристики операцій, проведених на цьому устаткуванні.
При проходженні переддипломної практики студент збирає вихідні матеріали для виконання технологічної частини проекту по наступній схемі:
1. Аналіз технології протікання процесів у досліджуваній організації.
2. Аналіз конкретного, вибраного для дослідження процесу.
3. Вибір варіанту схеми виконання робіт.
4. Вибір технологічних баз по операціям.
5. Проектування операцій.
6. Вибір технологічного оснащення.
7. Вибір режимів по кожній проектованій операції.
8. Установлення норм часу по операціям і переходам.
9. Складання технологічної документації.
Для організацій, що працюють у сфері надання послуг, потреби клієнтів і їхні вимоги до рівня сервісу являються одночасно відправною крапкою й основою всіх замислів і дій організації. Потреби і вимоги коректуються кожного дня в процесі продажу товару. Практикант – дипломник виявляє і аналізує потреби і вимоги клієнтів для конкретного, вибраного для дослідження процесу.
Необхідно, щоб асортимент товару в торгівельній організації відповідав потребам професіональних покупців. Властивості асортименту: широкий і спеціалізований – використовуються для задоволення особливих вимог індивідуальних груп покупців.
Різновидності форм асортименту характеризуються кількістю різновидностей товару однієї і тієї ж групи. Розрізняють широку і обмежену різновидність форми асортименту.
Необхідно вивчити наповнюваність і розмаїтість форм асортименту.
Визначаючи наповнюваність асортименту (задоволення попиту на визначений тип товару) і розмаїтість форм асортименту товару (задоволення попиту на кілька видів товару), організація приймає рішення про структуру асортиментного ряду, з яким вона виходить на ринок.
Необхідно також вивчити й оцінити ступінь конкурентності стратегії просування товарів власного бренда організації і товарів під брендами відомих виробників, які можна купити в інших магазинах, а також кількість торгових марок, використовуваних торгуючою організацією.
Необхідно вивчити роботу відділу закупівель і зробити висновок про рівень роботи системи керування запасами.
Оцінити ефективність роботи і значення зони обслуговування клієнтів при вході в магазин, а також відділу по обслуговуванню клієнтів.
Аналізуючи функціонування системи керування потоками товару дипломник вивчає взаємодію потоку товарів і внутрішнього інформаційного потоку в організації. Вивчається більш детальна інформація про постачальників, клієнтів і товарів.
Приведемо в додатку Б приклад розробки технологічних заходів з метою покращення роботи супермаркету (забезпечення послуг в системі супермаркету)