Підвищення продуктивності праці означає економію живої праці при загальному зменшенні витрат минулої. Оскільки жива праця – це діяльність людей щодо виготовлення продукції, але для виробничого процесу робітники застосовують різні механізми, устаткування та сировину, то підвищення продуктивності живої праці на підприємстві зрештою призводить до зменшення минулої праці, тобто зменшення матеріальних витрат.
Зростання продуктивності праці на будь-якому підприємстві залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів, що можна об’єднати в три великі групи:
1) техніко-технологічні, що визначаться рівнем розвитку та ступенем використання засобів виробництва. Важливим фактором підвищення продуктивності праці є зростання індустріалізації, що полягає в створенні виробничої бази, в основу цього процесу покладено перехід на механізоване складання різноманітних виробів, застосування сучасних нових технологій, впровадження нових комп’ютерних розробок тощо;
2) організаційні, що відображають рівень організації виробництва, вони передбачають таку організацію виробничого процесу, за якої відсутні простої устаткування протягом робочого часу і забезпечення завантаження як усіх членів трудового колективу, так і основних виробничих фондів підприємства;
3) соціально-економічні, що залежать, насамперед, від людського фактора. Серед них — зростання заробітної плати, премії та доплати, можливість самовираження і творчої зацікавленості, кар’єра, підвищення кваліфікації та ін.