Доходи від капіталу: підприємницький дохід, торгівельний прибуток, відсоток.
Доходи від капіталу: підприємницький дохід, торгівельний прибуток, відсоток. - раздел Производство, Предмет і метод політичної економії. Економічні потреби та інтереси. Виробництво матеріальних благ і послуг. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми За Товарної Форми Виробництва Найважливішою Економічною Категорією Для Будь-Я...
За товарної форми виробництва найважливішою економічною категорією для будь-якого товаровиробника, найважливішим показником кінцевих фінансових результатів фірми, основною метою підприємницької діяльності, а також одним із основних критеріїв ефективності виробництва є прибуток.
Різні економічні школи в різні історичні періоди по-різному трактували питання про його сутність, джерело та форми.
- Меркантилізм стверджував, що прибуток створюється в невиробничій сфері, а його джерелом є зовнішня торгівля.
- Класична англійська школа (в особливості А. Сміт) доводила, що прибуток є відрахуванням з продукту праці найманого робітника, або як породження капіталу. Проте вона не розкрила джерела та матеріального змісту прибутку.
Погляди на прибуток у сучасній західній економічній літературі зводяться до таких положень:
1. Прибуток - винагорода власника підприємства за надані ним фактори виробництва, тобто прибуток - це доход від факторів виробництва.
2. Прибуток - це винагорода за ризиковану підприємницьку діяльність і технічні удосконалення.
3. Прибуток - це монопольний доход, породжений монопольним становищем товаровиробника.
4. Прибуток - це винагорода за ризик, невизначеність. Рівень прибутку на капітал тим вищий, чим більший ризик його застосування.
Названі концепції хоча й характеризують з певних позицій сутність прибутку, проте в них практично не розглядаються механізм утворення прибутку та його соціально-економічні аспекти. З точки зору марксистської методології, прибуток є перетвореною формою додаткової вартості, яка створена додатковою працею найманих робітників.
Чому прибуток є перетвореною формою додаткової вартості?
По-перше, для підприємця вартість товару (с+v+m) постає у формі витрат виробництва (c+v), в яких згладжена різниця між постійним (c) і змінним (v) капіталом і тому на поверхні господарської діяльності додаткова вартість (т) набуває форми прибутку. Якщо прибуток позначити символом Р, а витрати виробництва - К, то формула вартості W = c + v + m поступово зміниться:
W = c+ (v + m);
W=(c+v) + m;
W =К+ m
і остаточно такий майже вигляд
На цьому етапі кількісні характеристики формул W = c + v + m і W=К+Р збігаються, оскільки К=c+v, а Р= m, хоч якісно вони відрізняються суттєво.
По-друге, прибуток, як і додаткова вартість, створюється у сфері виробництва. По-третє, джерелом прибутку, як і додаткової вартості є додаткова наймана праця. По-четверте, прибуток є не лише створеною, а й реалізованою додатковою вартістю. По-п'яте, місцем реалізації прибутку є сфера обігу.
Найяскравіше маскування додаткової вартості у прибутку та кількісна розбіжність між ними виявляється у нормі прибутку ( р' ). Вона визначається відношенням додаткової вартості до всього авансованого капіталу, вираженим у відсотках:
Норма прибутку свідчить, на скільки відсотків зріс авансований капітал, тобто є досить точним критерієм ефективності використання авансованого капіталу. Норма прибутку виражає ступінь ефективності вкладання усього капіталу, норма додаткової вартості показує ступінь експлуатації найманої праці.
Конкуренція змушує ринкових суб'єктів домагатися не тільки максимального зростання норми прибутку (р'), а й максимізації маси прибутку на вкладений капітал: маса прибутку Р є абсолютною величиною прибутку. Її виражає формула:
Аналіз формули наводить на висновок, що маса прибутку прямо залежить від величини авансованого капіталу і величини норми прибутку.
На норму і масу прибутку впливають такі фактори:
· норма додаткової вартості (m' );
· органічна будова капіталу ( c:v);
· швидкість обороту;
· економія на постійному капіталі.
Фактори, що впливають на норму прибутку, діють несинхронно в усіх галузях і підприємствах економіки. Тому рівновеликі витрати капіталу в різних галузях та на різних підприємствах дають різні показники норми прибутку. Така ситуація не нормальна для високорозвинутого суспільства. Вона може призвести до того, що важливі галузі виробництва з високою органічною будовою капіталу занепадуть і збанкрутують. Тому, як свідчить практика, суб'єкти господарювання - власники рівновеликих капіталів - не лише прагнуть отримати однакові прибутки, а й отримують приблизно однакову норму прибутку на капітал, інвестований у різні галузі економіки.
Досягається це за допомогою міжгалузевої конкуренції, боротьби власників капіталу різних галузей за прибуткові сфери вкладення капіталу.
Наслідком міжгалузевої конкуренції є утворення середньої (загальної) норми прибутку на рівновеликий капітал. Середня норма прибутку () визначається формулою:
Це означає, що з утворенням середньої норми прибутку товари продаються не за вартістю ( c+ v+ m), а за цінами, що формуються з витрат виробництва і середнього прибутку. Ціна, яка охоплює витрати виробництва (К) і середній прибуток (Р середн.) називається ціною виробництва.
Таким чином, черех механізм міжгалузевої конкуренції відбувається вирівнювання середньої норми прибутку між різними сферами виробництва, а, отже, розподіл всіє маси додаткової вартості між власниками капіталу за принципом отримання середньої норми прибутку на рівновеликий капітал. Залежно від сфери підприємницької діяльності доходи від капіталу поділяються на підприємницький дохід, торгівельний прибуток і відсоток.
Підприємницький дохід – дохід, отримуваний від підприємницької діяльності. Згідно з теорією К. Маркса, – частина прибутку, яка залишається у власності функціонуючого капіталіста після сплати відсотка за взятий у позику капітал. Цей капітал витрачається на купівлю засобів виробництва і робочої сили, яка в процесі виробництва створює додаткову вартість (прибуток). Частину прибутку капіталіст віддає банкірові за користування кредитом. Так відбувається поділ капіталу на капітал-власність і капітал-функцію. Спочатку такий поділ стосується лише позичкового капіталу, але з розвитком кредитування та акціонерної власності поділ прибутку на відсоток і підприємницький дохід набуває загального характеру.
Нині основними формами підприємницького доходу є дивіденд, засновницький прибуток, плата за участь у робот і керівних органів великих акціонерних компаній тощо. Перш ніж підприємець привласнить підприємницький дохід, він має сплатити податки до бюджету й пенсійних фондів, повернути кредити і відсотки за них, відрахувати частину прибутків на виплату дивідендів акціонерам тощо.
У результаті суспільного поділу праці торгівля починає відігравати самостійну функцію життєзабезпечення суспільства через надання певних послуг споживчого і виробничого характеру, що потребує певних ресурсів. Це формує торгівлю як самостійну сферу підприємницької діяльності.
Капіталяк ресурс набуває формиторгового капіталу, якщо він забезпечує рух продукту від виробника до споживача. Функцією торгового капіталу є обслуговування процесу купівлі і продажу товарів.
З розширенням виробництва для реалізації товарів стає необхідним досить розвинутий ринок. Промисловець повинен більш чітко стежити за складним механізмом обігу, ураховувати стан ринку та динаміку цін, тримати торгових агентів тощо. Усе це вимагає додаткових витрат. Тому створюється необхідність в особливій групі капіталістів, які використовували б свої капітали виключно для обслуговування обігу промислового капіталу, — в торговцях. Промисловець тепер уже може не займатися реалізацією, доведенням товару до споживача. Цією справою займається торговець. Виникає поділ праці між промисловим і торговим капіталом, між промисловцем і торговцем. Функціонування торгових підприємств вимагає залучення ресурсів у формі капіталу, праці, підприємницького таланту, тому витрати у сфері торгівлі не мають принципових відмін від сфери виробництва.
Витрати підприємства сфери обігу, пов’язані з реалізацією продукції, називаються витратами обігу. Витрати обігу поділяються на постійні і змінні, зовнішні і внутрішні, економічні і бухгалтерські.
Торговий прибуток.Підприємницька діяльність передбачає одержання прибутку, який виступає у формі торгового прибутку. Торговий прибуток — це дохід, який одержують підприємства оптової і роздрібної торгівлі. Його можна розглядати двояко:
1) як різницю між загальним виторгом від продажу товарів і бухгалтерськими витратами обігу. У цьому разі торгове підприємство одержує бухгалтерський прибуток;
2) як різницю між загальним виторгом і економічними витратами обігу. При цьому торговельне підприємство може одержати економічний (чистий) прибуток і такі складові доходу підприємства, як нормальний підприємницький прибуток, умовний процент на власний капітал, умовну ренту від власної земельної ділянки та умовну заробітну плату торгового підприємця.
Окрім промислових і торговельних капіталістів, у привласненні додаткової вартості беруть учать і власники позичкового.
Позичковий капітал - це грошовий капітал, який передається підприємцем- власником підприємцю-позичальнику в тимчасове користування за відповідну плату з метою отримання прибутку.
Основною функцією позичкового капіталу є грошове обслуговування суб'єктів ринкового господарювання, що забезпечує стабільність їхньої діяльності, прискорює швидкість обігу їхнього капіталу.
Економісти досить активно аналізують питання про джерела тимчасово вільних грошей, які можуть бути використані як позичковий капітал. Найважливішими з них вважають такі:
1) амортизаційні відрахування. Увесь час, поки амортизація накопичується для заміни засобів праці, які ще функціонують, грошові кошти є вільними і можуть бути перетворені на позичковий капітал;
2) частина оборотного капіталу, який вивільнюється в результаті не збігання часу продажу виготовленої продукції і купівлі сировини, пального, матеріалів, необхідних для забезпечення безперервності виробничого процесу;
3) тимчасово вільний капітал у проміжках між надходженням грошових коштів після реалізації товарів і виплатою заробітної плати;
4) кошти фонду розвитку виробництва, які є частиною прибутків підприємства і накопичується до певного розміру, перед тим як бути використаними для розширеного відтворення;
5) грошові доходи і заощадження населення;
6) грошові нагромадження держави тощо.
Таким чином, завдяки утворенню тимчасового вільного грошового капіталу виникає позичковий капітал, який може віддаватися як позика тим суб'єктам господарювання, які відчувають нестачу грошових ресурсів. Позичковий капітал у пороцесі свого руху, як і будь-який інший капітал, повинен не лише зберегтися у своїй початкове авансованій сумі грошей, але й зрости, тобто принести своєму власнику доход. Цей доход виступає у формі процента.
Позичковий капітал є самостійною формою капіталу, зі своїми особливостями, які відрізняють його від промислового та торговельного капіталу:
1. Позичковий капітал є капітал-власність на відміну від промислового й торговельного, які виступають як капітали-функції. Тобто, якщо промисоловий і торговельний капітали приносять прибуток тому, що вони функціонують, то позичковий капітал приносить процент лише тому, що він є власністю.
2. Позичковий капітал виступає як капітал-товар, чого не можна сказати про промисловий та торговельний капітали. Правда, це товар специфічний. На відміну від товару як речі, тут об'єктом продажу виступає не продукт праці, а властивість грошей самозростати, приносити прибуток. Тим самим гроші у формі позичкового капіталу набувають подвійної споживної вартості. По-перше, як гроші вони виступають у ролі загального еквівалента, а, по-друге, вони набувають властивості приносити додаткову вартість, тобто виступають у ролі капіталу. І що особливо важливо, виступають як капітал не лише для їх власника, а й для функціонуючого підприємця (тобто для того, хто взяв гроші в борг з метою їх продуктивного використання).
3. Як товар особливого роду, позичковий капітал має і своєрідну форму відчуження. Так, звичайний товар відчужується від свого власника шляхом продажу, а позичковий капітал посередництвом позики. Тобто, гроші не продають назавжди. Відбувається лише передача грошей в тимчасове користування з метою використання їх другої споживної вартості - властивості приносити прибуток. Тому, після закінчення певного строку позичковий капітал повертається до свого власника та ще й з певним приростом -процентом.
4. Специфічна природа позичкового капіталу знаходить безпосереднє вираження у формі його руху, яка якісно відрізняється від форми руху промислового і торговельного капіталів. Він не набуває ні продуктивної, ні товарної форми й функціонує лише в одній формі - грошовій. Тому формула його руху виглядає так: Г – Г/.
Важливо розуміти, що оскільки підприємницький дохід і відсоток мають одне й те саме джерело - додатковий продукт, який після реалізації перетворюється на прибуток, то між складовими частинами прибутку є певні залежності. Збільшення частки, наприклад відсотка, зменшуватиме частку підприємницького доходу. За певних умов це викликатиме зміни у механізмі функціонування ринку позичкових капіталів. Попит на грошовий капітал у формі позичкового буде зменшуватися, і, навіть за умов сталої пропозиції позичкового капіталу, його ціна (відсоток) зменшуватиметься.
Розмір збільшення або зменшення позичкового відсотка вимірюється нормою відсотка:
Нп - норма процента; Ј % - сума річного доходу, отриманого на позичковий капітал; Кп - сума позичкового капіталу.
На рівень позичкового відсотка впливають різні фактори, зокрема: масштаби виробництва; розміри грошових нагромаджень та заощаджень; кон'юнктура ринку (попит і пропозиція); ступінь ризику; циклічний характер виробництва; інфляційні процеси.
Тема 6. Капітал: процес виробництва і нагромадження.
Перетворення грошей у капітал.
Капітал як економічна категорія. Протиріччя основної формули капіталу. Процес виробництва як процес зростання вартості. Умови перетворення робочої сили у тов
Тема 7. Ринок: сутність, структура та інфраструктура.
Ринкове господарство як невід'ємна складова товарного виробництва. Функції ринку. Основні суб'єкти ринкової економіки. Домогосподарство в системі економічних відносин.
Основні суб'єкти рин
Тема 10. Конкуренція та монополія у ринковій економіці.
Сутність конкуренції та її значення. Внутрішньогалузева і міжгалузева конкуренція.
Форми конкуренції: досконала конкуренція, недосконала конкуренція та її типи.
Методи конкурентно
ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ.
Політична економія – це наука, яка вивчає відносини між людьми, які склалися в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ в їх єдності і взаємодії з політ
Предмет політекономії.
В основі життя всіх людей знаходиться матеріальне виробництво речей, необхідних людині.
Безпосередня мета господарської діяльності зводиться до задоволення потреб людини. П
Метод політекономії.
Досліджуючи свій предмет, кожна наука використовує певні методи.
Метод політекономії – система теоретичних підходів, способів, засобів, прийомів і операцій, за допомогою як
Категорії і закони політичної економії.
Досліджуючи предмет вивчення, політекономія робить відповідні висновки, узагальнення, класифікації тощо. У результаті цього формується великий понятійний апарат.
У системі
Функції політекономії.
У процесі становлення і розвитку політичної економії як науки були сформовані її основні функції.
1. Пізнавальна функція безпосередньо пов ‘язана з предметом політекономії
ВИСНОВКИ
1. При використанні обмежених ресурсів для задоволення своїх потреб люди вступають між собою в економічні відносини. Виробничі відносини постійно змінюються із розвитком факторів
Терміни і поняття
а) аналіз;
б) дедукція;
в) економічна категорія;
г) економічна політика;
д) економічне моделювання;
е) економічний експеримент;
ТЕМА 2. ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ ТА ІНТЕРЕСИ.
Дана тема розглядає суть та структуру економічних потреб суспільства. Економічний закон зростання потреб породжує проблему вибору. Логічним кроком задоволення економічних потреб
Економічні потреби суспільства:сутність та структура.
Кінцевою метою виробництва є задоволення різноманітних потреб людини як особистості, споживача і виробника.
Потреба – це нужда в чому-небудь, об ‘єктивно необхідному для пі
Економічний закон зростання потреб. Проблема вибору.
Потреби людини не є постійними. Їх характер, структура і способи задоволення залежать від досягнутого рівня продуктивних сил, ступеня розвитку культури і нації, соціально-економічно
Економічні інтереси.
Усвідомлення потреб і прагнення їх задовольнити зумовлюють мотивацію поведінки людини, її інтереси.
Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна ме
ВИСНОВКИ
1. Кінцевою метою виробництва є задоволення різноманітних потреб людини як особистості, споживача і виробника. Потреба – це нужда в чому-небудь, об ‘єктивно необхідному для підтр
Терміни і поняття
а) економічний закон зростання потреб;
б) економічні блага;
в) економічні інтереси.
г) економічні потреби;
д) потреба.
Виробництво та його основні форми.
Виробництво - процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Створення матеріальних благ завжди є суспільним процесом. Це означає, що в процесі вироб
Суспільний продукт та його основні форми.
Суспільне виробництво – це сукупність індивідуальних виробництв (підприємств, фірм) в їхньому взаємозв’язку, взаємодії, взаємозумовленості та взаємозалежності. Результатом суспільно
ВИСНОВКИ
1. Виробництво - процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Створення матеріальних благ завжди є суспільним процесом. Це означає, що в процесі
Поняття власності, її об’єкти та суб’єкти
У силу суспільної природи людини відношення людей до умов її життєдіяльності обов'язково обумовлює необхідність певних відносин між ними. Це означає, що відношення людини до речей з
Форми власності. Тенденції в розвитку відносин власності.
Теоретичний аналіз власності як економічної та юридичної категорії дозволяє розглянути класифікацію власності по-перше, по формі привласнення об'єктів власності та, по-друге, по фор
ВИСНОВКИ
1. Економічна система - це сукупність взаємопов‘язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства. Еко
Терміни і поняття
а) власність;
б) господарський механізм;
в) економічна система;
г) об'єкти власності;
д) право власності;
е) соціально-економічна ф
Натуральне виробництво та його характерні риси.
Розвиток людського суспільства свідчить, по-перше, що життя людини завжди здійснюється в певних економічних формах, і, по-друге, що деякі загальні форми економічного життя зберігают
Товарне виробництво та його характерні риси.
На певному етапі розвитку продуктивних сил виникає нова форма господарства – товарне виробництво.
Товарне виробництво – виробництво благ безпосередньо для
Товар та його властивості.
Основною категорією товарної форми виробництва є товар. Очевидно, що речі самі собою не є товарами. Вони стають ними лише від дії людини, лише тоді, коли люди вступають в відносини
Сутність грошей та їх функції.
В умовах розвинутої товарної (ринкової) економіки всі товари прирівнюються до грошей. Гроші являють собою загальну форму, в якій виражаються вартості всіх товарів. Гроші не є резуль
Грошовий обіг та його закони.
Рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві називається грошовим обігом.
Обіг грошей здійснюється
ВИСНОВКИ
1. Форма суспільного виробництва – це певний спісіб організації господарської діяльності. Історії відомі дві різні за своєю сутністю і змістом форми зв ‘язку між людьми у процесі
Терміни і поняття
а) вартість;
б) величина вартості;
в) економічне відокремлення виробників;
г) мінова вартість;
д) натуральне господарство;
е) прост
ТЕМА 6. КАПІТАЛ:ПРОЦЕС ВИРОБНИЦТВА І НАГРОМАДЖЕННЯ.
Дана тема розглядає процес перетворення грошей у капітал, процес виробництва як процес зростання вартості та умови перетворення робочої сили на товар. Робоча сила як товар має сп
Робоча сила як товар.
Аналізуючи товар «робоча сила» і його властивості К. Маркс вперше відкрив корінні відмінності між робочою силою і працею. Це дало можливість зрозуміти, де знаходиться основне джерело додаткової вар
Процес виробництва як процес зростання вартості.
Для того щоб виготовляти товари підприємцю необхідно мати засоби праці і робочу силу. Для цього він на свої гроші купує товар, який представлений цими елементами продуктивного капіт
ВИСНОВКИ
1. Сучасна економічна наука трактує капітал як складну, багатоаспектну категорію і на сьогодні сформувалися такі основні підходи до його визначення: предметно-функціональний, мон
Терміни і поняття
а) авансований капітал;
б) амортизація;
в) органічна будова капіталу;
г) витрати капіталу;
д) додаткова вартість;
е) змінний капіта
ТЕМА 7. РИНОК: СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА ТА ІНФРАСТРУКТУРА.
Ринкове господарство є невід'ємною складовою товарного виробництва. На ринку виникають відносини обміну товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власн
Сутність ринку та його основні функції.
У результаті виникнення суспільної праці, приватної власності на засоби виробництва, поділу праці та економічного відокремлення виробників суспільне виробництво набуває товарної фор
Попит та фактори, що його визначають.
Механізм функціонування ринку містить у собі такі елементи як попит, пропозиція і ціна. Процес функціонування ринкового механізму визначає ступінь ефективності ринкової економіки. С
Пропозиція та фактори, що її визначають.
Пропозиція – це кількість товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.
Прямий зв’язок між ціною і кількістю
Ринкова рівновага.
Криві індивідуальних попиту та пропозиції не дають відповіді на запитання, яка ціна є ринковою. Вони тільки показують, як змінюватиметься величина попиту та пропозиція, якщо змінюва
Нфраструктура ринку.
Однією з важливих умов функціонування ринку є наявність добре розвинутої ринкової інфраструктури. Від того, наскільки добре вона розвинута залежить у кінцевому підсумку і ефективніс
ВИСНОВКИ
1. Ринок - це складне й багатогранне явище. Ринок — система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власно
Терміни і поняття
а) біржі;
б) закон попиту;
в) закон пропозиції;
г) інфраструктура;
д) попит;
е) пропозиція;
ж) ринкова рівновага;
Вправа 4. Виконайте завдання.
1. Розрахуйте ціну рівноваги, якщо графіки попиту та пропозиції мають такий вигляд: Qd=10-0,5p; Qs=2+0,5p.
2. Функція попиту Qd=11-p, функція пропозиції Qs=2p+5. Знайдіть р
Підприємство та його організаційно-правові форми.
Виробництво товарів та послуг потребує поєднання економічних ресурсів, яке відбувається у рамках підприємств. Підприємство – це відокремлена економічна структура, я
Фонди підприємства та їх відтворення.
Основним завданням підприємства є створення продукту. Цей процес забезпечується фондами підприємства, які містять у собі всі матеріально-речові та грошові ресурси.
Залежно
ВИСНОВКИ
1. Підприємництво – це самостійна, ініціативна господарська діяльність людей, націлена на отримання прибутку, яка здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою майнов
ТЕМА 9. ДОХОДИ ТА ФОРМИ ЇХ ОТРИМАННЯ.
Доходи – це будь-які грошові надходження. В сучасних умовах доход визначає рівень добробуту та можливість задоволення потреб людини. В ції темі будуть розглянуті такі питання, як
Сутність та класифікація доходів.
Найважливіший показник в ринковій економіці, що дозволяє оцінити можливості людини або сім'ї – це дохід, який визначає рівень добробуту та ступінь задоволення потреб людини.
Заробітна плата та її фактори. Системи заробітної плати.
Праця, як і будь-який чинник виробництва, приносить його носію грошовий дохід – заробітну плату. Розкрити її сутність можна лише за умови відповіді на питання, що продається і купується: праця чи р
Земельна рента: сутність та її форми.
Земельна рента як економічна категорія виражає відносини привласнення додаткового продукту власником землі у формі орендної плати за право користування землею. Проте рента не тотожна орендній платі
ВИСНОВКИ
1. Дохід представляє собою загальну суму грошей, зароблених або отриманих протягом будь-якого періоду (звичайно за рік). Розподіл національного продукту відповідно до внеску у йо
Вправа 4. Виконайте завдання.
1. Підприємець вклав у бізнес 250 тис. грн і за рік одержав 80 тис. грн прибутку. Чому дорівнює норма прибутку підприємця? Чи доцільно йому в такий спосіб витрачати гроші, якщо норм
ТЕМА 10. КОНКУРЕНЦІЯ ТА МОНОПОЛІЯ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ.
Конкуренція в економіці – це суперництво економічних суб’єктів за кращу реалізацію своїх економічних інтересів. Крім того, конкуренція є обов’язковою умовою існування ринкових ві
Сутність конкуренції та її функції
Конкуренція –це суперництво економічних суб’єктів за кращу реалізацію своїх економічних інтересів.
Функції конкуренції
1. Конкуренція забезпечує рівноправне полож
Типи, види та форми конкурентної боротьби
Конкуренція в економіці може бути представлена як процес, що набуває різної типології, видової структури та функціональних форм. На рис. 10.1. в узагальненому вигляді подано класифі
ВИСНОВКИ
1. Конкуренція – це суперництво економічних суб’єктів за кращу реалізацію своїх економічних інтересів. Конкуренція в економіці може бути представлена як процес, що набуває різної
Соціально-економічний прогрес в умовах регульованого капіталізму
Вплив державно-монополістичного капіталізму на соціально-економічний прогрес неоднозначний і суперечливий. Він має як позитивні, так і негативні наслідки. До позитивних моментів слід віднести те, щ
ВИСНОВКИ
1. Економічна система сучасного суспільства розвивається як державно- монополістичний капіталізм. Це явище є формою пристосування виробничих відносин до нового рівня розвитку про
Терміни і поняття
а) державне підприємництво;
б) державне регулювання економіки;
в) державний сектор економіки;
г) методи державного регулювання економіки;
д) непрямі методи
Міжнародний розподіл праці і його значення.
Міжнародний поділ праці — вищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці, в основі якої лежить спеціалізація виробництва різних країн на окремих видах продукції, як
Світове господарство
Світове господарство — це сукупність, єдина система національних господарств, об'єднаних міжнародним поділом і кооперуванням праці, які перебувають у певних економічних взаємовідно
Форми міжнародних економічних відносин
Основою взаємодії національних економік є зовнішньоекономічна діяльність різних держав. Характер цієї діяльності, її форми зумовлені внутрішнім розвитком продуктивних сил.
ВИСНОВКИ
1. Міжнародний поділ праці — вищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці, в основі якої лежить спеціалізація виробництва різних країн на окремих видах продукц
Глобалізація: сутність та фактори.
Глобалізація – всеосяжний процес трансформації світового співтовариства у цілісну систему інформаційно-технологічних, фінансово-економічних, суспільно-політичних, соціально-культурн
ВИСНОВКИ
1. Глобалізація – це об’єктивний процес поглиблення взаємозв’язків і взаємозалежностей світового співтовариства, який потребує спільних зусиль урядів держав і міжнародних організ
ЛІТЕРАТУРА
1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Ринкова економіка: основні поняття і категорії: Навч. посібник.-К.: Знання, 2006.-263с.
2. Войтов А.Г. Экономика. Общий курс: Учебник. - М
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
) визначається формулою:
Новости и инфо для студентов