Форми міжнародних економічних відносин - раздел Производство, Предмет і метод політичної економії. Економічні потреби та інтереси. Виробництво матеріальних благ і послуг. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми
Основою Взаємодії Національних Економік Є Зовнішньоекономічна...
Основою взаємодії національних економік є зовнішньоекономічна діяльність різних держав. Характер цієї діяльності, її форми зумовлені внутрішнім розвитком продуктивних сил.
Форми зовнішньоекономічної діяльності різнобічні, але можна виділити основні.
1. Міжнародна торгівля.
2. міжнародний рух капіталів.
3. міграція робочої сили.
4. міжнародні валютно-фінансові відносини.
5. Діяльність міжнародних економічних організацій.
В основу формування і розвитку всіх форм зовнішньоекономічної діяльності покладені процеси поглиблення міжнародного поділу праці, спеціалізація і кооперація.
Найстародавнішоюформою зовнішньоекономічнихзв'язків г. міжнародна торгівля. Вона мас два види; експорт (реалізація товарів за кордон) тл імпорт (придбання товарів за кордоном). Сума експорту та імпорту мас назву зовнішньоторговельного обігу.
На співвідношення експорту і імпорту суттєво виливає рівень розвитку країни та обраний державою тип зовнішньоторговельної політики: фритредерство чи прогскціоніім.
Фритредерство — відкритий тип політики, що заохочує або не перешкоджає вивіз і ввіз товарів. Застосовується країнами, які без побоювання належать до серйозної конкуренції з боку іноземних знаківтого чи іншоготовару. Протекціонізмзастосовується тоді, коли виникає необхідність захисту внутрішнього ринку від конкуренції дешевих імпортних товарів. Серед основних форм протекціонізму можна виділити:
· високі митні збори на імпортні товари;
· кількісні обмеження;
· ліцензування експорту та імпорту;
· заохочування експорту товарів наданням субсидій, податкових
· пільг;
· антидемпінгове регулювання тощо.
У сучасних міжнародних економічних відносинах мають місце обидва типи зовнішньоекономічної політики. З одного боку, об'єктивний процес інтернаціоналізації виробництва вимагає свободи торгівлі (фритредерства), з іншого — загострена конкурентна боротьба спонукає країни вживати протекціонізм.
Для характеристики зовнішньоторговельної діяльності важливим показником є торговий баланс. Торговий баланс — співвідношення між сумою цін товарів, вивезених з будь-якої країни, і сумою цін товарів, ввезених за визначений період (рік, квартал, місяць). Якщо вартість вивозу товарів даної країни перевищує вартість ввозу, тоді торговий баланс є активним або має позитивне сальдо. Якщо вартість ввозу товарів перевищує вартість вивозу, він — пасивний або має негативне сальдо.
Торговий баланс значною мірою характеризує економічний стан країни, є одним з важливих показників міри залежності її економіки від зовнішніх ринків, від стану кон'юнктури, міжнародної конкуренції.
Країна, яка має пасивний торговий баланс, змушена покривати будь-який дефіцит бюджету споживанням процентів і дивідендів від капіталовкладень за кордоном, використання резерву іноземних валют і вивозу золота.
Країна, яка має активний торговий баланс, зіткнеться з проблемою імпортованої інфляції своєї національної валюти. Стійке перевищення експорту над імпортом викликає нагромадження грошових коштів, іноземних золотих депозитів у банках країни, посилення кредитної експансії при одночасному скороченні товарного забезпечення грошей в країні. Держава змушена девальвувати власну валюту, що веде до зниження конкурентоспроможності товарів цієї країни на світовому ринку і таким чином вирівнює торговий баланс. Але це перешкоджає залученню іноземних капіталів у країну для розвитку національної економіки. Тому уряд змушений регулювати стан торгового балансу, виходячи з конкретних умов і цілей національної економіки сьогодні.
Форми міжнародної торгівлі.
1. Обмін споживчими вартостями у вигляді засобів виробництва і предметів споживання.
2. Обмін технологією у вигляді продажу: ліцензій; патентів; "ноу-хау" (сукупності технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для опанування технологією, методом тощо).
3. Торгівля різнобічними послугами: інжиніринг, технічні консультації, будівництво, оренда обладнання і транспортних засобів (лізинг), обробка і передача інформації, експертиза проектів.
Інжиніринг — сфера діяльності по наданню послуг, пов'язаних з проектуванням і будовою різних об'єктів. Обсяг послуг таких фірм сягає від попередніх техніко-економічних досліджень до вводу в дію об'єкта.
4. Безвалютний товарообмін:
· компенсаційна угода (експортер у рахунок поставок обладнання і технології купує у імпортера частину продукції нового підприємства або інші товари країни-покупця обладнання);
· кліринговий бартер (експортер бере на себе зобов'язання купити у імпортера обговорений перелік товарів у зазначений час);
· паралельний бартер (підписуються два контракти з переліком товарів взаємного постачання).
Згідно із законами товарного виробництва до сфери зовнішньоекономічних зв'язків залучається не лише рух матеріальних умов і результатів виробництва (міжнародна торгівля), а й робоча сила. Переміщення робочої сили між державами мас назву міграція. Міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з однієї країни іншу з метою процесу роботи нових сфер застосування своїх здібностей, кращих умов життя. Міграція робочої сили може здійснюватися в різних формах: організований набір; переміщення, зумовлене стихійними і економічними причинами; обмін фахівцями; кадрова допомога; "відплив мозку" тощо.
Необхідність міжнародної міграції робочої сили зумовлена нерівномірністю нагромадження капіталу, існування відносного перенаселення (безробіття) як постійного джерела надлишкових робочих рук в одних країнах і недостача дешевої робочої сили в інших.
Міжнародний рух капіталів – переміщення засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отримання прибутку.
Вивозити капітал можливо в грошовій або товарній формі з метою більш прибуткового вкладення його за кордон порівняно з внутрішнім.
Механізм проникнення капіталу за кордон різноманітний:
· ліцензійні узгодження;
· укладання договору про субпідрядні роботи;
· контракти на будівництво підприємств "під ключ";
· укладання угоди про передачу досвіду керування виробництвом і збутом продукції;
· створення спільних підприємств тощо.
Протягом десятиріч розвинені країни безперервно збільшували вивіз капіталу в країни, що розвиваються. Це було викликано:
їх залежністю від сировинної бази цих країн і вимагало інвестицій у видобувну промисловість;
розміщенням за кордоном трудомістких галузей — текстильної, чорної металургії тощо;
низькими витратами виробництва на філіальних підприємствах.
Однак у вивозі капіталу з 80-х років відбулися зміни:
1. Місцем розміщення прямих іноземних інвестицій стають індустріальні держави з традиційно високим рівнем розвитку обробної промисловості. Вони привабливі для вкладень капіталу завдяки наявності потенційних ринків складних науково містких промислових виробів з високою ефективністю експорту, можливості отримання доступу до найновіших прогресивних технологічних процесів і сучасних методів керування виробництвом. Також іноземні інвестори розраховують обійти протекціоністські перепони і уникнути транспортних витрат, необхідних при експорті товарів.
2. Розпочався вивіз капіталу з країн, що розвиваються. Перша і найголовніша мета вивозу капіталу з цих країн — розширення меж діяльності національного капіталу, якому вузькі рамки малорозвиненого внутрішнього ринку. Він не має можливості "в домашніх умовах" забезпечити отримання середнього прибутку, оскільки функціонує за умов слаборозвиненої економічної структури з надзвичайно вузьким внутрішнім ринком. Такий національний капітал прагне за кордон, щоб забезпечити собі нормальні умови відтворення. Розвинені держави приваблюють інвесторів з країн, що розвиваються, також як джерело сучасної техніки і технології, яку можна здобути у партнерів по спільному підприємству або на ринку п р и й м а ю ч ої к раї н и.
3. Реекспорт — ввіз товарів з країни-виробника до країни-інвестора або в треті країни — надає можливість одержувати високий прибуток за рахунок низьких витрат у країнах, де вони виробляються.
Вивіз капіталу мас сенс з техніко-економічної точки зору як виробнича необхідність створення за кордоном промислових підприємств, базперевантаження оптових складів, транспортних і комунікаційних систем зв'язку, які забезпечують умови сучасного розвитку міжнародного виробництва і торгівлі, світового поділу праці.
Інтернаціоналізація виробництва, розвиток і підсилення міждержавних господарських зв'язків об'єктивно вимагають укладення різнобічних міждержавних угод, створення міжнародних економічних організацій. Ряд із них сформувався у вигляді великих господарських угрупувань, до яких в першу чергу належить Європейське Співтовариство (СС). Інші були створені для організації і упорядкування окремих міжнародних господарських процесів (валютних, кредитних та ін.). Це — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк розвитку і реконструкції (МБРР). Водночас починають використовуватися такі засоби міжнародного економічного регулювання і співробітництва, як створення і розробка спільних програм у різних галузях науки, техніки і економіки, які також потребують створення спільних координуючих організацій, наприклад, Європейське космічне агентство, Євробачення тощо.
Світові господарські зв'язки неможливі без налагодженої системи валютних відносин, які функціонують у сфері розподілу й обміну. Світова валютна система — це і юрма організації міжнародних валютних відносин, зумовлених рівнем розвитку світових господарських зв'язків і засобом визначення валютних курсів.
Валюта— офіційно визначений грошовий засіб (одиниця) національної економіки чи групи країн.
Становлення і розвиток міжнародних економічних зв'язків об'єктивно вимагають появи засобу їх здійснення, або, інакше кажучи, такої валюти, яка б офіційно визнавалась усіма учасниками цих зв'язків як світові гроші, що виконували б функції міри вартості, засобу обігу, платежу і збереження в масштабах світового господарства.
Практично кожна країна мас свою національну валюту, тому необхідно встановити співвідношення між ними. Ціна однієї грошової одиниці, виражена в іншій грошовій одиниці, мас назву валютний курс. В епоху "золотого стандарту", коли практично в усіх країнах як національні валюти використовувалося золото (повноцінні гроші), воно і виступало як світові гроші, і визначення валютного курсу зводилося до встановлення вагового вмісту золота однієї проби в грошових одиницях різних країн. Тому купівельна спроможнісгь кожної національної валюти і стан світової валютної системи регулювалися дією закону вартості.
Криза золотого стандарту у внутрішньому та міжнародному обігу призвела до того, що світова економіка позбавилась валютних одиниць, які мали об’єктивний і стабільний характер. Усунення протягом 30-х років системи золотого стандарту стало безпосереднім вихідним пунктом для кардинальної трансформації внутрішнього грошового механізму різних країн, зміни металевих грошових систем на паперово-грошовий обіг. У сфері міжнародних розрахунків у результаті цих змін почало використовуватися як світові гроші обмежене коло національних валют кредитного характеру. Останні через це отримали назву резервних.
До цього ж періоду належить поява такого поняття, як конвертованість валюти. Конвертованість (оборотність) — режим національної валюти, який характеризується відсутністю обмежень за поточними операціями і ринковим валютним курсом.
Резервні валюти стають "повністю вільно конвертованими", тобто валютами, які повсюдно приймаються в оплату за поточним курсом і забезпечують свободу нерезидента здійснювати в них операції (включаючи свободу фінансових операцій), а резидентам — право вільного їх обміну на іноземні валюти. Нині вільно конвертовані валюти мають не більш як 20 розвинених країн, валюти з обмеженою конвертованістю — понад 60 країн.
Унаслідок відміни з 15 серпня 1971 р. конверсії доларів у золото за офіційною ціною паперові гроші втратили свою золоту основу і нині валютний курс складається під впливом двох основних факторів: співвідношення попиту і пропонування на відповідну валюту і її купівельної спроможності на внутрішньому ринку. При перевищенні попиту над пропонуванням курс валюти підвищується, в противному разі — падає. Країна-емітент може впливати на курс своєї валюти через валютні інтервенції. У разі необхідності підвищити курс вона скуповує власну валюту, знизити — розпродає.
Використання національних одиниць як функції світових грошей призвело до появи однієї з центральних суперечностей сучасної валютної системи, яке полягає в органічній недієспроможності резервної національної валюти виконувати функції світових грошей, що випливає з їх національного характеру. Ця недієспроможність виявляється в тому, що курс, обсяг емісії, розподіл резервної валюти залежать переважно не від потреб розвитку міжнародних економічних відносин, а визначаються факторами національного характеру. Факт перетворення національної кредитної одиниці в резервну валюту рівнозначний для емітуючого її уряду отриманню безпроцентної позики, еквівалентноїсуми цієї валюти, залученої у міжнародний обіг на весь період, поки ці національні гроші виконуватимуть функції світових. Це дозволяє цьому урядові не лише сплачувати за рахунок додаткової грошової емісії дефіцит національного платіжного балансу і свої закупки реальних матеріальних цінностей за кордоном, а й широко кредитувати свої бюджетні витрати за рахунок зовнішніх джерел.
Використання національних валют як резервних приводить до формування міжнародної валютної системи, що ґрунтується на змінних "плаваючих" курсах валют, які справляють у свою чергу суперечливий вплив як на національні економіки, так і на світове господарство загалом.
Зниження курсу валюти посилює відносну конкурентоспроможність продукції певної країни на світових ринках і, таким чином, сприяє зростанню фізичного обсягу експорту, і перешкоджає імпорту. Водночас це погіршує співвідношення між імпортними і експортними цінами, що негативно позначається на ефективності чергового обміну і заважає залученню іноземних інвестицій для розвитку національного виробництва. Зворотна ситуація виникає при підвищенні курсу національної валюти.
Для світової економіки непередбачені коливання ринкових курсів валют обертаються триманням міжнародної торгівлі і кредиту, порушенням співвідношення, що склалося на експортних і імпортних ринках, збільшенням безробіття тощо.
Важливою характеристикою стану тієї чи іншої країни в системі валютних відносин є стан платіжного балансу.
Платіжний баланс – це вираження у валюті кожної окремої країни співвідношення між сумою платежів, отриманих з-за кордону, й сумою платежів, переведених за кордон за певний період часу, як правило, за рік. Стан платіжного балансу залежить від багатьох факторів. Серед них: стан зовнішньоторговельного балансу міжнародного балансу послуг і руху інвестиційних доходів (прибутків, дивідендів, процентів) балансів міжнародного руху довгострокового й короткострокового кредиту тощо.
Стан платіжного балансу безпосередньо впливає на курс валюти тієї чи іншої держави.
При активному платіжному балансі курс даної національної валюти підвищується відносно валют інших країн, при пасивному – навпаки понижується.
Тема Предмет і метод політичної економії... Політекономія в системі економічних наук Виникнення та етапи розвитку політекономії Предмет і методи...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Форми міжнародних економічних відносин
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Тема 6. Капітал: процес виробництва і нагромадження.
Перетворення грошей у капітал.
Капітал як економічна категорія. Протиріччя основної формули капіталу. Процес виробництва як процес зростання вартості. Умови перетворення робочої сили у тов
Тема 7. Ринок: сутність, структура та інфраструктура.
Ринкове господарство як невід'ємна складова товарного виробництва. Функції ринку. Основні суб'єкти ринкової економіки. Домогосподарство в системі економічних відносин.
Основні суб'єкти рин
Тема 10. Конкуренція та монополія у ринковій економіці.
Сутність конкуренції та її значення. Внутрішньогалузева і міжгалузева конкуренція.
Форми конкуренції: досконала конкуренція, недосконала конкуренція та її типи.
Методи конкурентно
ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ.
Політична економія – це наука, яка вивчає відносини між людьми, які склалися в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ в їх єдності і взаємодії з політ
Предмет політекономії.
В основі життя всіх людей знаходиться матеріальне виробництво речей, необхідних людині.
Безпосередня мета господарської діяльності зводиться до задоволення потреб людини. П
Метод політекономії.
Досліджуючи свій предмет, кожна наука використовує певні методи.
Метод політекономії – система теоретичних підходів, способів, засобів, прийомів і операцій, за допомогою як
Категорії і закони політичної економії.
Досліджуючи предмет вивчення, політекономія робить відповідні висновки, узагальнення, класифікації тощо. У результаті цього формується великий понятійний апарат.
У системі
Функції політекономії.
У процесі становлення і розвитку політичної економії як науки були сформовані її основні функції.
1. Пізнавальна функція безпосередньо пов ‘язана з предметом політекономії
ВИСНОВКИ
1. При використанні обмежених ресурсів для задоволення своїх потреб люди вступають між собою в економічні відносини. Виробничі відносини постійно змінюються із розвитком факторів
Терміни і поняття
а) аналіз;
б) дедукція;
в) економічна категорія;
г) економічна політика;
д) економічне моделювання;
е) економічний експеримент;
ТЕМА 2. ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ ТА ІНТЕРЕСИ.
Дана тема розглядає суть та структуру економічних потреб суспільства. Економічний закон зростання потреб породжує проблему вибору. Логічним кроком задоволення економічних потреб
Економічні потреби суспільства:сутність та структура.
Кінцевою метою виробництва є задоволення різноманітних потреб людини як особистості, споживача і виробника.
Потреба – це нужда в чому-небудь, об ‘єктивно необхідному для пі
Економічний закон зростання потреб. Проблема вибору.
Потреби людини не є постійними. Їх характер, структура і способи задоволення залежать від досягнутого рівня продуктивних сил, ступеня розвитку культури і нації, соціально-економічно
Економічні інтереси.
Усвідомлення потреб і прагнення їх задовольнити зумовлюють мотивацію поведінки людини, її інтереси.
Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна ме
ВИСНОВКИ
1. Кінцевою метою виробництва є задоволення різноманітних потреб людини як особистості, споживача і виробника. Потреба – це нужда в чому-небудь, об ‘єктивно необхідному для підтр
Терміни і поняття
а) економічний закон зростання потреб;
б) економічні блага;
в) економічні інтереси.
г) економічні потреби;
д) потреба.
Виробництво та його основні форми.
Виробництво - процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Створення матеріальних благ завжди є суспільним процесом. Це означає, що в процесі вироб
Суспільний продукт та його основні форми.
Суспільне виробництво – це сукупність індивідуальних виробництв (підприємств, фірм) в їхньому взаємозв’язку, взаємодії, взаємозумовленості та взаємозалежності. Результатом суспільно
ВИСНОВКИ
1. Виробництво - процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Створення матеріальних благ завжди є суспільним процесом. Це означає, що в процесі
Поняття власності, її об’єкти та суб’єкти
У силу суспільної природи людини відношення людей до умов її життєдіяльності обов'язково обумовлює необхідність певних відносин між ними. Це означає, що відношення людини до речей з
Форми власності. Тенденції в розвитку відносин власності.
Теоретичний аналіз власності як економічної та юридичної категорії дозволяє розглянути класифікацію власності по-перше, по формі привласнення об'єктів власності та, по-друге, по фор
ВИСНОВКИ
1. Економічна система - це сукупність взаємопов‘язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства. Еко
Терміни і поняття
а) власність;
б) господарський механізм;
в) економічна система;
г) об'єкти власності;
д) право власності;
е) соціально-економічна ф
Натуральне виробництво та його характерні риси.
Розвиток людського суспільства свідчить, по-перше, що життя людини завжди здійснюється в певних економічних формах, і, по-друге, що деякі загальні форми економічного життя зберігают
Товарне виробництво та його характерні риси.
На певному етапі розвитку продуктивних сил виникає нова форма господарства – товарне виробництво.
Товарне виробництво – виробництво благ безпосередньо для
Товар та його властивості.
Основною категорією товарної форми виробництва є товар. Очевидно, що речі самі собою не є товарами. Вони стають ними лише від дії людини, лише тоді, коли люди вступають в відносини
Сутність грошей та їх функції.
В умовах розвинутої товарної (ринкової) економіки всі товари прирівнюються до грошей. Гроші являють собою загальну форму, в якій виражаються вартості всіх товарів. Гроші не є резуль
Грошовий обіг та його закони.
Рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві називається грошовим обігом.
Обіг грошей здійснюється
ВИСНОВКИ
1. Форма суспільного виробництва – це певний спісіб організації господарської діяльності. Історії відомі дві різні за своєю сутністю і змістом форми зв ‘язку між людьми у процесі
Терміни і поняття
а) вартість;
б) величина вартості;
в) економічне відокремлення виробників;
г) мінова вартість;
д) натуральне господарство;
е) прост
ТЕМА 6. КАПІТАЛ:ПРОЦЕС ВИРОБНИЦТВА І НАГРОМАДЖЕННЯ.
Дана тема розглядає процес перетворення грошей у капітал, процес виробництва як процес зростання вартості та умови перетворення робочої сили на товар. Робоча сила як товар має сп
Робоча сила як товар.
Аналізуючи товар «робоча сила» і його властивості К. Маркс вперше відкрив корінні відмінності між робочою силою і працею. Це дало можливість зрозуміти, де знаходиться основне джерело додаткової вар
Процес виробництва як процес зростання вартості.
Для того щоб виготовляти товари підприємцю необхідно мати засоби праці і робочу силу. Для цього він на свої гроші купує товар, який представлений цими елементами продуктивного капіт
ВИСНОВКИ
1. Сучасна економічна наука трактує капітал як складну, багатоаспектну категорію і на сьогодні сформувалися такі основні підходи до його визначення: предметно-функціональний, мон
Терміни і поняття
а) авансований капітал;
б) амортизація;
в) органічна будова капіталу;
г) витрати капіталу;
д) додаткова вартість;
е) змінний капіта
ТЕМА 7. РИНОК: СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА ТА ІНФРАСТРУКТУРА.
Ринкове господарство є невід'ємною складовою товарного виробництва. На ринку виникають відносини обміну товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власн
Сутність ринку та його основні функції.
У результаті виникнення суспільної праці, приватної власності на засоби виробництва, поділу праці та економічного відокремлення виробників суспільне виробництво набуває товарної фор
Попит та фактори, що його визначають.
Механізм функціонування ринку містить у собі такі елементи як попит, пропозиція і ціна. Процес функціонування ринкового механізму визначає ступінь ефективності ринкової економіки. С
Пропозиція та фактори, що її визначають.
Пропозиція – це кількість товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.
Прямий зв’язок між ціною і кількістю
Ринкова рівновага.
Криві індивідуальних попиту та пропозиції не дають відповіді на запитання, яка ціна є ринковою. Вони тільки показують, як змінюватиметься величина попиту та пропозиція, якщо змінюва
Нфраструктура ринку.
Однією з важливих умов функціонування ринку є наявність добре розвинутої ринкової інфраструктури. Від того, наскільки добре вона розвинута залежить у кінцевому підсумку і ефективніс
ВИСНОВКИ
1. Ринок - це складне й багатогранне явище. Ринок — система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власно
Терміни і поняття
а) біржі;
б) закон попиту;
в) закон пропозиції;
г) інфраструктура;
д) попит;
е) пропозиція;
ж) ринкова рівновага;
Вправа 4. Виконайте завдання.
1. Розрахуйте ціну рівноваги, якщо графіки попиту та пропозиції мають такий вигляд: Qd=10-0,5p; Qs=2+0,5p.
2. Функція попиту Qd=11-p, функція пропозиції Qs=2p+5. Знайдіть р
Підприємство та його організаційно-правові форми.
Виробництво товарів та послуг потребує поєднання економічних ресурсів, яке відбувається у рамках підприємств. Підприємство – це відокремлена економічна структура, я
Фонди підприємства та їх відтворення.
Основним завданням підприємства є створення продукту. Цей процес забезпечується фондами підприємства, які містять у собі всі матеріально-речові та грошові ресурси.
Залежно
ВИСНОВКИ
1. Підприємництво – це самостійна, ініціативна господарська діяльність людей, націлена на отримання прибутку, яка здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою майнов
ТЕМА 9. ДОХОДИ ТА ФОРМИ ЇХ ОТРИМАННЯ.
Доходи – це будь-які грошові надходження. В сучасних умовах доход визначає рівень добробуту та можливість задоволення потреб людини. В ції темі будуть розглянуті такі питання, як
Сутність та класифікація доходів.
Найважливіший показник в ринковій економіці, що дозволяє оцінити можливості людини або сім'ї – це дохід, який визначає рівень добробуту та ступінь задоволення потреб людини.
Заробітна плата та її фактори. Системи заробітної плати.
Праця, як і будь-який чинник виробництва, приносить його носію грошовий дохід – заробітну плату. Розкрити її сутність можна лише за умови відповіді на питання, що продається і купується: праця чи р
Земельна рента: сутність та її форми.
Земельна рента як економічна категорія виражає відносини привласнення додаткового продукту власником землі у формі орендної плати за право користування землею. Проте рента не тотожна орендній платі
ВИСНОВКИ
1. Дохід представляє собою загальну суму грошей, зароблених або отриманих протягом будь-якого періоду (звичайно за рік). Розподіл національного продукту відповідно до внеску у йо
Вправа 4. Виконайте завдання.
1. Підприємець вклав у бізнес 250 тис. грн і за рік одержав 80 тис. грн прибутку. Чому дорівнює норма прибутку підприємця? Чи доцільно йому в такий спосіб витрачати гроші, якщо норм
ТЕМА 10. КОНКУРЕНЦІЯ ТА МОНОПОЛІЯ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ.
Конкуренція в економіці – це суперництво економічних суб’єктів за кращу реалізацію своїх економічних інтересів. Крім того, конкуренція є обов’язковою умовою існування ринкових ві
Сутність конкуренції та її функції
Конкуренція –це суперництво економічних суб’єктів за кращу реалізацію своїх економічних інтересів.
Функції конкуренції
1. Конкуренція забезпечує рівноправне полож
Типи, види та форми конкурентної боротьби
Конкуренція в економіці може бути представлена як процес, що набуває різної типології, видової структури та функціональних форм. На рис. 10.1. в узагальненому вигляді подано класифі
ВИСНОВКИ
1. Конкуренція – це суперництво економічних суб’єктів за кращу реалізацію своїх економічних інтересів. Конкуренція в економіці може бути представлена як процес, що набуває різної
Соціально-економічний прогрес в умовах регульованого капіталізму
Вплив державно-монополістичного капіталізму на соціально-економічний прогрес неоднозначний і суперечливий. Він має як позитивні, так і негативні наслідки. До позитивних моментів слід віднести те, щ
ВИСНОВКИ
1. Економічна система сучасного суспільства розвивається як державно- монополістичний капіталізм. Це явище є формою пристосування виробничих відносин до нового рівня розвитку про
Терміни і поняття
а) державне підприємництво;
б) державне регулювання економіки;
в) державний сектор економіки;
г) методи державного регулювання економіки;
д) непрямі методи
Міжнародний розподіл праці і його значення.
Міжнародний поділ праці — вищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці, в основі якої лежить спеціалізація виробництва різних країн на окремих видах продукції, як
Світове господарство
Світове господарство — це сукупність, єдина система національних господарств, об'єднаних міжнародним поділом і кооперуванням праці, які перебувають у певних економічних взаємовідно
ВИСНОВКИ
1. Міжнародний поділ праці — вищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці, в основі якої лежить спеціалізація виробництва різних країн на окремих видах продукц
Глобалізація: сутність та фактори.
Глобалізація – всеосяжний процес трансформації світового співтовариства у цілісну систему інформаційно-технологічних, фінансово-економічних, суспільно-політичних, соціально-культурн
ВИСНОВКИ
1. Глобалізація – це об’єктивний процес поглиблення взаємозв’язків і взаємозалежностей світового співтовариства, який потребує спільних зусиль урядів держав і міжнародних організ
ЛІТЕРАТУРА
1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Ринкова економіка: основні поняття і категорії: Навч. посібник.-К.: Знання, 2006.-263с.
2. Войтов А.Г. Экономика. Общий курс: Учебник. - М
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов