Коксування

Коксування, це один з різновидів термічних процесів, йому характерні ті ж хімічні перетворення, що відбуваються при термічному крекінгу. Важливе місце здобувають питання одержання коксу з заданими показниками, що зважуються шляхом підготовки сировини і підбора умов коксування.

Призначення: виробництво коксу, бензину, газойля з важких углеводних залишків.

 

Існують:

· періодичне коксування в кубах;

· уповільнене коксування в камерах, що необігріваються;

· коксування в псевдоожиженном шарі порошкоподібного коксу.

Сировина: мазути, гудрони, крекінг-залишки, важка смола піролиза, важкий газойль каталітичного крекінгу.

Основні вимоги до якості сировини визначаються призначенням процесу і типом установки.

Продукція:

· нафтовий кокс – застосовується у виробництві анодів і графітірованних електродів (для виробництва алюмінію, сталі, MgCl2, у виробництві карбідів);

· газ – використовується як паливо;

· бензин – відрізняється підвищеним змістом вуглеводнів, має низьку хімічну стабільність, після гідроочищення його застосовують як компонент бензину;

· легкий газойль (фракція 160 ¸ 350 °З) – використовується як компонент дизельного палива, грубного палива, газотурбінного палива;

· важкий газойль (фракція > 350 °З) – додається в казанове чи паливо піддається термічному крекінгу для одержання сажевої сировини і дистилятного крекінг-залишку (для виробництва коксу).

Устаткування:

1 група. Технологічне устаткування, за допомогою якого проводять процес коксування. Це трубчасті печі, коксові камери, колонна апаратура, насоси, запірна і перемикаюча арматура, теплообмінники, конденсатори.

2 група. Устаткування для гідравлічного вивантаження коксу з камер (гідрорізаки, водяні насоси високого тиску, ротори, лебідки й ін.).

3 Група. Устаткування для обробки і транспортування коксу (мостові грейферні крани, дробарки, конвеєри, бункери).

 

Це процес глибокого каталітичного перетворення нафтової сировини при високому парціальному тиску водню.

Він призначений для одержання світлих нафтопродуктів – бензину, гасу, дизельного палива а також зріджених газів С3 – С4(нафтова сировина повинна мати велику молекулярну масу, чим одержувані цільові продукти).

 

Сировина:

1) дистилірованний продукт вакуумної перегонки мазуту - залишку атмосферної перегонки нафти, температура 370-425 °С, каталізатор- нікель, платина, сплав нікелю з молібденом, нанесений на оксид алюмінію.

2) Залишкова сировина: температура 425 °С и вище, каталізатор цеоліт, тиск 15-20 МПа.

Водень на гідрокрекінг направляється з установок конверсії природного чи нафтового газів з водяною парою або після газифікації нафтових залишків. Цей газ містить приблизно 95% водню (домішки: азот, метан, оксид вуглецю (11) і вуглекислий газ).

Продукти гідрокрекінгу:бензинові, гасові і дизельні фракції, побічні продукти – сірководень, вуглеводні С1 - С2 , сірководень переробляють на чи сірку сірчану кислоту, вуглеводні використовують як сировину для виробництва чи водню як паливо.

Важкий бензинвідрізняється високим змістом нафтенових вуглеводнів і використовується як компонент сировини риформинга, забезпечуючи одержання бензину з високим октановим числом (до 90).

Гасові фракціївідповідають вимогам сучасних реактивних палив з підвищенною щільністю, невеликим змістом ароматичних вуглеводнів, термічною стабільністю і низькою температурою кипіння.