Із збільшенням часу контакту сировини із каталізатором активність каталізатора зменшується , тому що його поверхня покривається смолою та коксовими відкладеннями. Склад відкладень коксу при углубленні крекінгу проходить із утворенням карбоїдів:
вуглеводні→смола→асфальтени→карбоїди
При регенерації каталізатора, коли відкладення коксу згорають при взаємодії із оксисеном повітря, виділяється велика кількість тепла (25-31тис. кДж на 1 кг коксу), яке необхідно відводити із зони регенерації, щоб не перегріти всю масу каталізатора. При цьому тривалість регенерації не повинна бути великою, щоб регенератор мав потрібні розміри.
Для цеолітових каталізаторів необхідна глибока регенерація, тому що із-за їх високої активності, в першу чергу покривається коксом цеолітовий наповнювач, а вже потім алюмосилікат. Підвищення температури регенерації більше 650-6700С недоцільно, та інтенсифікація процесу може бути досягнута тільки при збільшенні витрат повітря або підвищенні парціального тиску оксисену.