Тип садів Італії епохи Відродженняодержав назву Медицейського за ім’ям родини Медичі, в якій були найбагатші банкіри й великі землевласники. До цього типу відносилися сади, що влаштовуються при віллах. Кожна вілла мала свій особливий план, різне місце розташування і архітектурний вигляд. Для архітектури і садового мистецтва цього періоду характерні нові прийоми, за допомогою яких створюється враження єдності. Сад починався від будинку вілли, що мала симетрично розташовані виступи й арки. Тераси з’єднувалися сходами, підпірні стінки між терасами мали виступи, колонади й обмежувалися алеями, що облямовувалися живоплотами. На терасах симетрично розташовувалися лабіринти, гаї, рядові посадки, зводили альтанки, павільйони, пташники, скульптури, басейни, пам’ятники, храми, мармурові лави, фонтани, гроти, майданчики для відпочинку.
Флорентійські сади раннього Відродження прості, їх прямі лінії утворюють строго раціональну систему пропорцій. Вони невеликих розмірів, позбавлені пишності й підкресленої розкоші.
Найбільш сучасні флорентійські сади – відновлений сад Боболі (палаццо Пітті). Весь вигляд цього саду свідчить про те, що розбивання нових алей, форма підстригання дерев – все узгоджується з навколишнім середовищем.
В композиції італійських вілл відобразилася ідея величі людини над природою, характерна для епохи Відродження. Регулярні композиції будувалися за такими принципами: поєднання ансамблю вілли і саду; стриманої монументальності (раціональні і гармонійні пропорції); послідовності (анфіладності); чіткої організованості; спокою і рівноваги; ясного плану (квадрат, коло) і замкненості.
Види на місцевість, що оточувала сад і яку можна було бачити з верхніх терас, дуже обмежені. Послідовно втілено принцип неможливості візуального сприйняття оточення саду для досягнення максимальної художньої єдності його внутрішнього простору; організації подовжніх (вздовж схилів), а потім і глибинних (поперек схилів- перспектив: створення різноманітних театралізованих ефектів; підкреслення звязку з античним Римом.
Найхарактернішими прийомами побудови садових композицій італійських вілл є терасування схилів пагорбів (сад вілли Фарнезе мав три тераси, вілла Ланте - п 'ять, вілли д 'Есте - вісім, сади Боболі - три), композиція кожної тераси регулярна, цілісна, має самостійне значення і є невід’ємним ланцюжкам загального багаторівневого простору; оформлення саду високими опорними стінами, вазами, балюстрадами, скульптурами і гротами; обводнення території системою каскадів, (фонтанів і басейнів; завершення садових перспектив амфітеатром зі скульптурами на тлі стриженої зелені або вільно розташованих груп дерев; оформлення партерів суворими за малюнками квітковими килимами; підстригання дерев і чагарників; використання лоджії як видових точок і поступовий перехід від замкненого інтер'єру вілли до відкритого простору саду (рис. 13-24.).