Визначення ландшафту і пейзажу

Ландшафт – це місцевість, обмежена природними рубежами і взаємозв’язана в єдиний однорідний комплекс природних, антропогенних і естетичних показників, що характеризуються за умовами розвитку сумою типових ознак, в якій різні елементи (клімат, рельєф, ґрунт, рослинність, тваринний світ, людина і його культура) діють взаємно один на одного, надають цій території своєрідний характер й вигляд, який виділяється із навколишнього середовища.

Ландшафти бувають:

-природні ;

- антропогенні.

За характером наслідків діяльності людини розрізняють :

-ландшафти культурні;

-акультурні ;

-деградовані.

Різновидом культурного ландшафту є ландшафт декоративних садів і парків, який називають садово-парковим ландшафтом. Садово-паркові ландшафти повинні будуватися на основі географічних і біологічних закономірностей, які характерні для вихідного природного ландшафту даної території.

У практиці садово-паркового будівництва крім терміну «ландшафт» також широко застосовуються терміни «пейзаж» і «пейзажна картина».

Пейзаж – це простір, обмежений певними рубежами й умовами зорового сприйняття , тобто це поняття зорове, споглядальне.

За фізіономічними властивостями розрізняють такі пейзажі: ліс, галявина, водні поверхні, скельні групи та ін.

За просторовим принципом пейзаж буває: закритий, відкритий, напіввідкритий.

Враження, створюване ландшафтом, складається зі сприйняття його всіма органами наших чуттів:

- органами слуху – уловлюється шелест листя і спів птахів;

- органами нюху – аромати квітів, листя дерев і трав;

- дотиком – рух повітря, температура, вологість;

- зором – інтенсивність освітлення, розташування, фарбування,

форма предметів.