ГЕНПЛАН ДІЛЯНКИ ЗАБУДОВИ

Розробка генерального плану ділянки забудови мікрорайону на стадії учбового проекту припускає вирішення ряду завдань, пов'язаних з плануванням, впорядкуванням і озелененням ділянки проектованої будівлі. В межах ділянки мікрорайону, обмеженого магістральними або житловими вулицями, необхідно розмістити закінчений архітектурно-композиційний і функціональний фрагмент забудови, що включає проектований житловий будинок, багатосекційні будинки різної конфігурації в плані, скомпоновані з рядових, торцевих, поворотних блок-секцій аналогічного планувального рішення, і елементи впорядкування і озеленення прибудинкової території. Щільність населення мікрорайону, як правило, не повинна перевищувати 180 чоловік/га [4, 17].

При розташуванні житлової групи необхідно прагнути до забезпечення комфортних умов для життєдіяльності людей, естетизації і архітектурній своєрідності забудови, раціональному використанню і збереженню природного середовища, дотримуючись природно-кліматичних, містобудівних, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог. Врахування природно-кліматичних вимог полягає в проектуванні житлових груп певного ступеня відкритості по відношенню до зовнішнього середовища. Замкнуту планувальну структуру рекомендується застосовувати при необхідності захисту від несприятливих зовнішніх чинників (галасливих магістралей, холодних вітрів, снігозаносів, суховіїв і ін.). При сприятливому зовнішньому середовищі формується відкритий тип забудови. Найчастіше застосовується напівзамкнене планування житлових груп, відкрите до зон відпочинку.

До санітарно-технічних вимог до забудови відносяться забезпечення необхідної тривалості інсоляції будівель і територій, захисту від шуму і підтримки допустимих параметрів повітряного середовища. Орієнтація житлових будівель (обмежені, частково обмежені і необмежені секції), місця розташування дитячих майданчиків і розриви інсоляцій між будівлями визначаються з умови забезпечення нормативних значень тривалості інсоляції у весняно-осінній період (табл. 11).

Таблиця 11 - Інсоляційні розриви між будівлями

При розташуванні житлових будівель в забудові слід враховувати містобудівні заходи зниження шуму в приміщеннях, що передбачають раціональне трасування доріг, застосування шумозахисних планувальних рішень, установку екранів і тому подібне, що забезпечують допустимі значення шуму в приміщеннях (40 дБА в денне і 30 дБА в нічний час). Протипожежні вимоги полягають в дотриманні протипожежних розривів між будівлями (табл. 12). Для забезпечення під'їзду пожежних машин в протяжних житлових будівлях слід передбачати крізні проїзди (через 100 м) шириною не менше 3,5 м і висотою не менше 4,25 м.

Таблиця 12 - Протипожежні відстані між будівлями

Всі проектовані будівлі на ділянці генплану повинні бути прив'язані до існуючих будівель або споруд, а за відсутності останніх - до будівельної сітки.

При розробці організації транспортного і пішохідного руху необхідно пам'ятати, що в межах мікрорайону допускається пересування тільки місцевого транспорту, що забезпечує підвезення вантажів до житлових і суспільних будівель. Ширина доріг і проїздів призначається відповідно до існуючих норм [4, 17] з урахуванням їх функціонального призначення.

За призначенням розрізняють наступні внутрішньо мікрорайонні проїзди: основні двох-, трьохсмугові шириною 6 і 9 м; другорядні з одностороннім рухом шириною 3,5 м; тупикові (для під'їзду до окремих будівель) шириною 2,5 м. Тупикові проїзди повинні мати майданчики розворотів з розмірами в плані не менше 12´12 м. Відстань від бордюру проїжджої частини дороги до стін будівель повинна бути не менше 5 м. Для пішохідного руху проектуються тротуари - біля основних проїздів і самостійні - шириною 1,5...2,25 м.

При проектуванні житлової забудови на прилеглій до багатоповерхових житлових будинків території повинні передбачатися майданчики для відпочинку, спорту, господарські майданчики і автостоянки. Їх розміри і відстані до вікон житлових і суспільних будівель приймаються по табл. 13.

Таблиця 13 - Розміри і розміщення майданчиків житлової забудови

Озеленення території повинне здійснюватися за рахунок рядової або групової посадки дерев, чагарників, розбиття газонів і квітників. Площу озеленення слід приймати не менше 6 м²/людину [17].

Відстань між стовбурами дерев повинна бути не менше 5 м. Відстань від будівель і споруд до дерев і чагарників приймається по нормах [17] (табл. 14). Впорядкування території забудови включає вибір і раціональне розміщення на ділянці малих архітектурних форм утилітарного і естетичного призначення: урн, лав, устаткування ігрових майданчиків, фонтанів, квітників, світильників і тому подібне, що створюють комфортні умови для відпочинку людей.

Таблиця 14 - Відстані від будівель до зелених насаджень