Системи поверхневого пожежогасіння застосовують якщо існує необхідність захисту площі, у межах якої можуть виникнути вогнища пожежі різної величини.
Параметри системи визначають на основі значення площі максимального вогнища пожежі – Smax, що може виникнути в межах захищуваної площі – Sз.
Для гасіння “усередині” або “ззовні” приміщення при подавані ВП "зверху" виконують розрахунок норми подачі (питомої маси) ВП - qsп , кг · м-2, яка забезпечує гасіння одиничного вогнища пожежі площею S, за формулами, аналогічними [Е.9]:
- для гасіння “усередині” qsп = 0,45 (4 + 1,44.Smax0,5) [Е.22]
- для гасіння “зовні” qsп = 0,7 (4 + 1,44.Smax0,5) [Е.23]
Мінімальну масу ВП, кг, що повинна бути подана з системи на захищувану площу, визначають за формулою
Мmin = qsп . Sз . [Е.24]
Мінімальна витрата ВП, кг·с-1, яка повинна забезпечуватись системою пожежогасіння, визначають за формулою
Gmin = Isп .·Sз , [Е.25]
де Isп - інтенсивність подачі ВП “зверху” при гасінні поверхневим способом для ВП, сертифікованих на відповідність вимогам ДСТУ 3105 (див. Е.3.7.2).
Мінімальну тривалість подачі ВП, с, визначають по формулі
tmin = 0,67 qsп / Isп . [Е.26]
Параметри системи повинні задовольняти умовам, аналогічним [Е.13] – [E.15]:
Мз ≥ kост · Мmin; Gс ≥ Gmin; tс ≥ tmin.
Конструкція і розміщення розподільної мережі й розпилювачів повинні забезпечувати рівномірну подачу ВП на всю захищувану площу, з урахуванням рекомендацій виробника системи.