Заповнювачами називають пухку суміш мінеральних або органічних зерен природного чи штучного походження. В’яжучі речовини скріплюють зерна заповнювача і утворюється міцне каменеподібне тіло. У складі бетонних або розчинних композицій заповнювачі виконують ряд важливих функцій:
- займаючи в бетоні понад 80% об’єму , скорочують витрати цементної складової;
- підвищують модуль пружності бетонів, знижують їхню повзучість, створюють у бетоні твердий кістяк, що приймає на собе усадочні напруження і тим самим попереджує утворення тріщін;
- високоміцний заповнювач разом із цементною матрицею забезпечує міцність бетону;
- пористі заповнювачі знижують середню щільність і теплопровідність бетонів;
- окремі види заповнювачів ( залізна руда, чавунний дріб) роблять бетоні радіаційно-захищеними.
Залежно від величини зерен розрізняють:
- великі заповнювачі (гравій і щебені) – розмір часток 5...70мм;
- дрібні заповнювачі ( пісок ) – розмір часток 0,16...5мм.
За походженням заповнювачі бувають :
- природними ( отримані шляхом переробки гірських порід);
- штучними (доменні й паливні шлаки, золи, керамзит і т .д.).
За щільністю зерен заповнювачі підрозділяють на :
- щільні – щільність зерен більше 2000 кг/м3;
- пористі - щільність зерен до 2000 кг/м3.
Придатність заповнювачів, як складових бетонів або розчинів, визначається рядом параметрів. Заповнювачі повинні відповідати таким вимогам:
- мати певне зернове сполучення (оптимальне співвідношення зерен різного розміру) для того ,щоб об’єм порожнеч між зернами був мінімальним;
- поверхня зерен повинна забезпечувати гарне зчеплення із твердіючим в’яжучим;
- заповнювачі не повинні містити домішок, що перешкоджають адгезії цементного тіста до поверхні зерен.
|