Житомирська область розташована в північній частині України. Площа 29,9 тис.км2 поділяється на 22 райони. Має 8 міст і 37 селища міського типу. Центр – місто Житомир.
За геолого-кліматичними та промисловими умовами з урахуванням основних географічних чинників - клімату, ґрунтів, рельєфу місцевості, гідрогеології, рослинності, Дніпропетровська область відноситься до Центрального регіону. Цей регіон відноситься до лісостепової та степової зон.
У відповідності до дорожньо-кліматичного районування Житомирська область відноситься до У-I дорожньо-кліматичної зони (3 дорожньому району), а південна частина області відноситься до У-II дорожньо-кліматичної зони.
Житомирська область лежить у межах Українського кристалічного щита.
По характеру рельєфу Житомирська область ділиться на південно – західну частину, лежачу в межах Придніпровської піднесеності ( заввишки до 300 м), і північно – східну низовинну, що входить в район Полісся. На північному заході області серед заболочених рівнин Поліської низовини піднімається останцевий Овручській кряж ( заввишки до 316 м). Клімат помірно континентальний. Літо тепле а вологе, середня температура липня 18, 7 ºС; зима м'яка, середня температура січня – 5,6 ºС. Кіль кість діб з температурою вище + 10 °С – 150 діб.
Опадів за рік від 515 мм в південній частині до 604 мм в Поліссі. Річки належать до басейну Дніпра. Притоки Прип’яті – Случ, Вже, Уборть і притоки Дніпра – Тетерів з Іршей і верхів'ями Ірпеня. Великі площі в Поліссі займають болота. У південній лісостеповій частині області переважають чорноземні ґрунти, в Поліссі переважно дерново – підзолисті, болотяні і сірі лісові ґрунти. Енергетичне господарство базується на вугіллі, що привезло і місцевому, торфі, гідроенергоресурсах і прикарпатському газі.
У Житомирській області кристалічні породи залягають близько до поверхні майже всюди. Тут розвинуті гнейси, мігматити, і порфировидні граніти, гранодіорити, габро, лабрадорити. На північному сході осадово- ефузивні та метаморфічні утворення представлені діабазами, порфіритами, туфітами, кварцитами та кварцитовидними пісковиками. З осадових порід в області зустрічаються крейдяноподібні вапняки, крейда, а також малопотужні лінзи пісковиків.
Здобич динасових кварцитів (Овручській р-н), унікального рожевого сланцю – пирофилита, також граніту, лабродарита (у Коростенському, Черняхівському і ін. районах).
Крім природних кам'яних матеріалів при будівництві доріг можна використовувати відходи гірничорудної, металургійної, енергетичної та хімічної промисловостей підприємств регіону.
На підприємствах Житомирської області найбільш широко представлені відходи енергетичної, металургійної та хімічної промисловостей, які при відповідній технології можуть використовуватись в дорожньому будівництві як місцеві матеріали.
В цьому регіоні є багато гранітних відсівів, які добре вивчені і можуть застосовуватись в дорожньому будівництві.
Через Житомирську область проходять магістралі – Одеса – Петербург, Харків – Львів, Брест – Київ, Москва – Чіп. Протяжність автодоріг 13,1 тис. км., в т.ч. з твердим покриттям 4, 7 тис. км.
На основі кількісних характеристик (Додаток А) [1] , які складають кліматичні умови, побудовано дорожньо-кліматичний графік (Додаток Б).