1. Нормативне забезпечення якості природного середовища визначає правомірність поведінки суб'єктів екологічних правовідносин та ступінь ефективності виконання екологічних і правових наказів. Від показників якості об'єктів навколишнього природного середовища за- лежить реалізація екологічних прав людини.
Нормативи якості об'єктів навколишнього природного середовища мають відображати вимоги до нього різних споживачів і забезпечувати збереження екологічної рівноваги у природних екосистемах та в межах їх саморегуляції. Відповідно до природоохоронного законодавства України нормуються гранично допустимі норми антропогенних впливів, що гарантують екологічну безпеку населення, збереження генофонду, забезпечують раціональне використання і відтворення природних ресурсів в умовах постійного розвитку господарської діяльності. Під впливом розуміють антропогенну діяльність, пов'язану з реалізацією економічних, рекреаційних, культурних інтересів і таку антропогенну діяльність, яка вносить фізичні, хімічні та біологічні зміни в природне середовище.
Кінцева мета нормування - забезпечення науково обгрунтованого поєднання економічних та екологічних інтересів як основного суспільного процесу. Визначена таким чином мета нормування антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище передбачає наявність граничних нормативів як на сам вплив, так і на фактори середовища, що відображають вплив і відгуки на нього екосистем. Принцип антропоцентризму був вирішальним щодо історії розвитку нормування, тобто насамперед було встановлено нормативи припустимих для людини умов середовища (у першу чергу - виробничого середовища). Однак людина не є найчутливішою ланкою біосфери, а тому принцип «Захищена людина -захищена біосфера» неправильний. Нормативи якості складників навколишнього природного середовища мають відображати вимоги до нього різних споживачів і забезпечувати збереження екологічної рівноваги в природних екосистемах у межах їх саморегуляції.
2. Нормування якості навколишнього природного середовища - це встановлення гранично допустимих впливів людини на природу. Забруднення, виробництво ресурсів, знищення природних екосистем - усе це результат перевищення навантаження на довкілля.
Якість навколишнього природного середовища - визначення стану природних і перетворених людиною екосистем та збереження їх здатності до постійного обміну речовин і енергії в природних екосистемах.
Система екологічних норм - сукупність взаємопов'язаних екологічних нормативів, регламентів, правил та вимог.
Природоохоронні норми - система нормативів, регламентів, правил і вимог для забезпечення екологічної безпеки населення, охорони навколишнього природного середовища (ОНПС) і раціонального використання природних ресурсів. До системи природоохоронних норм входять:
- екологічні нормативи - науково обгрунтовані критерії максимально допустимих змін природних властивостей об'єктів нормування. Нормування антропогенного навантаження на складові і максимального допустимого рівня впливу на навколишнє природне середовище (НПС) господарської та іншої діяльності;
- нормативи екологічної безпеки - науково обгрунтовані критерії безпеки та нешкідливості факторів НПС для людини та інших живих організмів;
- екологічний норматив антропогенного навантаження - науково обгрунтований гранично допустимий вплив антропогенних факторів, який не змінює якості НПС або змінює його в допустимих межах та гарантує екологічну безпеку для людини та інших живих організмів;
- екологічний норматив якості об'єктів НПС - науково обґрунтовані критерії (загально фізичні, біологічні, хімічні, радіаційні) екологічного благополуччя екосистем;
- ресурсогосподарські нормативи - науково обгрунтовані критерії раціонального природокористування, спрямовані на досягнення максимуму соціально-економічного ефекту господарської діяльності при дотриманні екологічних нормативів ОНПС.
Екологічна норма - обов'язкова межа збереження екологічного благополуччя системи в цілому і її складників; обмеження рівнів впливу господарської та іншої діяльності відповідно до законодавства та спрямованість на раціональне природокористування й охорону НПС.
Сучасні питання екологічного нормування полягають у створенні науково-методичної та матеріально-технічної основи для розробки НД та їх упровадження у практику.
Екологічному нормуванню підлягають:
- стан природних об'єктів;
- характер використання природних ресурсів;
- вплив антропогенних джерел.
Методика екологічного нормування включає такий комплекс робіт:
- проведення експериментів у лабораторних та натурних умовах (мікросистеми);
- дослідження на ізольованих ділянках природних екосистем;
- виконання робіт на експериментальних еталонних полігонах, пристосованих для проведення експерименту в природних умовах;
- стаціонарні ландшафтні геохімічні та геофізичні дослідження;
- використання теоретичних та розрахункових аналітичних методів;
- проведення експертних процедур;
- узагальнення даних спостереження для різних станів екосистем надзвичайні ситуації, екологічне лихо, деградаційні процеси і екстремально високе антропогенне навантаження. Нормативна база охорони НПС має бути збудована за ієрархічним принципом і включати три блоки.
1. Еколого-технічні та еколого-технологічні норми. Основною метою їх упровадження є обмеження на використання техніки та технологій.
2. Природоохоронні норми. Основною метою їх застосування є врахування всієї сукупності факторів екологічного ризику. До складу цього комплексу норм входять:
2.1. Нормативи і правила екологічної безпеки:
- гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у атмосферному повітрі, водах, ґрунтах;
- гранично допустимі рівні (ГДР) акустичного, електромагнітного, шкідливого впливу фізичного і біологічного характеру;
- гранично допустимий вплив (ГДВ) на основі ГДК;
- тимчасові погоджені викиди (ТПВ);
- гранично допустимі скиди (ГДС);
- тимчасово погоджені скиди (ТПС);
2.2. Екологічні норми:
- екологічні нормативи якості для різних рівнів екосистем (нормативи збереження видового та ландшафтного різноманіття);
- нормативи забезпечення стійкості загального екологічного балансу, гранично допустимі зміни структурно-функціональних показників в екосистемах;
- нормативи збереження генофонду;
- вимоги до збереження унікальних природних об'єктів, ландшафтів, правила вилучення зон екологічного лиха, відновлення якісного стану екосистем (нормативи якості води, повітря і т. д.);
- екологічні нормативи та правила охорони природних ресурсів (ГДР регулювання природних процесів, правила охорони умов відтворення природних ресурсів, нормативи охорони природно-ресурсного потенціалу регіону);
- екологічні нормативи антропогенного навантаження (допустимі рівні навантаження на одиницю території, нормативи розміщення відходів на одиницю території);
- ГДВ за одиницю часу;
- сумарні гранично допустимі екологічні навантаження (ГДЕН);
- ГДР біологічного та фізичного впливу;
- нормативи на інфраструктуру території. Ці нормативи, у свою чергу, поділяють на:
- індивідуальні та типові;
- для сучасного стану та перспективні; •потенційно можливі;
- особлива група - екологічні нормативи для зон надзвичайної ситуації, зон екологічного лиха і об'єктів особливої охорони.
2.3. Ресурсогосподарські нормативи і правила:
- нормативи використання природних ресурсів (регіональні по-ресурсні нормативи в межах ПТК);
- галузеві поресурсні нормативи (в межах виробництва):
- нормативи споживання природних ресурсів;
- нормативи використання вторинних ресурсів;
- нормативи утилізації відходів виробництва.
3. Еколого-економічні та соціально-екологічні норми. Основною метою їх є розробка і застосування нормативів, правил, вимог до управління у галузі ОНПС та раціонального використання природних ресурсів (РВПР). До складу цього блоку природоохоронних норм включено такі нормативи:
- нормативи плати і розміри платежів за використання природних ресурсів;
- нормативи плати і розміри платежів за викиди і скиди;
- нормативи розташування відходів з урахуванням їх екологічної небезпеки;
- нормативи компенсаційних витрат щодо зниження екологічної шкоди;
- правила участі громадськості у проведенні екологічної експертизи природоохоронних норм;
- обов'язкові вимоги для укладення угод у галузі ОНПС та РВПР;
- правила урахування природоохоронної діяльності;
- правила стимулювання за дотримання вимог екологічних нормативів та правил, санкції за їх порушення.