Практичне завдання

Практичне завдання.

Розрахунок відношення ринкової частки фірми. 1) Розрахуйте повну ємність ринку за формулою: V = Q + Z + I + E; де – Q – виробництво товарів; Z - залишок товарних запасів; I – імпорт товару; E – експорт товару. 2) Розрахуйте ринкову частку фірми (%): ДФ = Vф/ V*100% ; 3)Розрахуйте відносну ринкову частку: ВДф =Дф/V*100% ; 4) Визначити ринкову позицію фірми, враховуючи наступні варіанти: ВДф > 1 фірма є ринковим лідером і має найсильніші ринкові позиції; ВДф = 1 ринкове становище фірми таке як і у її конкурентів; ВДф < 1 фірма має слабкі ринкові позиції. №з/п Назва товару Обсяг виробництва Залишки товарних запасів (грн) Імпорт товарів (грн) Експорт товарів (грн) Продукція на ринку 1. Холодильник 2 240 000 25 500 16 500 10 500 1 115 000 Рішення. 1)V = 2 240 000 (Q) + 25 500 (Z) + 16 500 (I) + 10 500 (E) = 2 292 500 (грн.) – повна ємність ринку; 2) ДФ = 1 115 000 / 2 292 500 * 100% = 48,64 (%) - ринкова частка фірми; 3) ВДф = 48,64 / 2 292 500 * 100% = 0,0021 - відносна ринкова частка; 4) ВДф 0,0021 < 1 фірма має слабкі ринкові позиції. 1. Ситуаційний аналіз з маркетингу.

Схема циклічного (кільцевого) управління фірмою на засадах маркетингу: Разом з проблемами маркетингу фірмі необхідно вирішувати комплекс завдань у галузі виробництва, фінансів, обліку, постачання, юриспруденції, техніки і технології, роботи з персоналом, машинною розробкою інформації. Лише у цій сукупності видів діяльності можна розглядати поєднану різноваріантність розвитку фірми, її інтенсивне, інтеграційне диверсифікацій не зростання.

Досягнення бажаних результатів визначається переважно довгостроковою політикою фірми. Довгострокова політика фірми є стратегією, розробленою для досягнення перспективних цілей. Процес вироблення стратегії включає аналіз та оцінку факторів зовнішньої та проміжних систем, «погляд навколо», а також оцінку внутрішніх можливостей фірми – «погляд усередину». Аналіз зовнішньої та проміжної систем.

На цьому етапі вивчаються стрижневі фактори зовнішнього середовища, включаючи дії конкурентів, зміни їхньої продуктивної, ринкової і технологічної політики, а також дії покупців, держави, постачальників, банків. Аналіз їхніх взаємозв’язків, напрямків розвитку дає можливість фірмі виявити загальноекономічні тенденції, які в майбутньому впливатимуть на виконання плану. Аналіз внутрішніх можливостей фірми. Дається оцінка сильних сторін фірми (стійкі позиції на ринку в найближчі 2-5 років; високий науково – технічний потенціал; високий рівень підготовки працівників; порівняно низька вартість устаткування з надмірною потужністю; настанова на підвищення результативності; поступки профспілці), а також слабких (апатія працівників; недостатньо різноманітний асортимент; устаткування в деяких сферах вимагає модернізації; пасивна участь працівників в управлінні). Виникають нові проблеми – якість устаткування, звільнення, права працівників, соціальна відповідальність. Аналіз спрямовується на визначення можливостей і обмежень, які впливатимуть на досягнення цілей. Розробка альтернативних стратегій здійснюється на основі зіставлення прогнозів зовнішньої та проміжної обстановки з результатами аналізу внутрішніх можливостей.

Цілі фірми не можна сформулювати до розгляду можливих стратегій, прогнозів, оцінки внутрішнього потенціалу і навпаки.

Крім того, вибір оптимальної стратегії залежить від політики розвитку фірми (сукупність положень, основ, принципів і критеріїв, що ними фірма керується). Розрізняють два види політики – активну і пасивну.

Активна: диверсифікація (постійне розширення сфери діяльності фірми),технологічна орієнтація фірми (фірма розробляє нову продукцію, а потім оцінює можливості ринку) і наступальність (прагнення до випередження конкурентів у виробленні і продажу нової продукції). Пасивна: концентрація діяльності фірми на визначеній сфері, ринкова орієнтація (фірма спочатку вивчає потреби споживачів, а потім визначає технологічні можливості для розробки товару, здатного задовольняти цю потребу) і оборонна (у відповідь на дії конкурентів фірма прагне захистити свій ринок шляхом освоєння нової продукції). Активну політику ведуть фірми, які здійснюють освоєння нових ринків з товарами.

Вони здатні захистити своє положення на ринку за допомогою патентів, фінансовою спроможністю, кадрами, суттєво випереджаючи в усьому цьому конкурентів. Фірми, які не спроможні на це, ведуть пасивну політику. Існує три основні різновиди можливостей інтенсивного зростання: 4. Глибоке проникнення на ринок, пов’язане з постійним шуканням шляхів збільшенням збуту існуючих товарів на існуючих ринках з використанням більш агресивних маркетингових зусиль; 5. Розширення меж ринку, яке передбачає збільшення збуту шляхом проникнення існуючих товарів на інші ринки; 6. Збільшення збуту за рахунок вдосконалення вже існуючих, а також утворення нових товарів на вже завойованих ринках. Інтеграційне зростання: • Здійснення регресивної інтеграції, коли фірма прагне або підпорядкувати собі, або поставити під більш жорсткий контроль своїх постачальників; • Прогресивна інтеграція, коли ставиться завдання посилити контроль за системою розподілу; • Горизонтальна інтеграція, коли фірма має намір жорсткіше контролювати підприємства – конкуренти.

Диверсифікаційне зростання (постійне розширення сфери діяльності фірми): • Поповнення асортименту відбувається аналогічними з позицій технології або маркетингу товарами (концентрична диверсифікація); • Поповнення асортименту відбувається за рахунок нових товарів, розрахованих на існуючих клієнтів (горизонтальна диверсифікація); • Організація виробництва товарів проходить за новою технологією, а збут планується здійснювати на нових ринках (конгломератна диверсифікація). Отже, реалізація функціональних стратегій, які ґрунтуються на активній політиці фірми з технологічною орієнтацією, тягне за собою гнучкі організаційні рішення, що вимагає утворення спеціальних організаційних структур з чітким розмежуванням завдань, відповідальності, компетенції між управлінськими кадрами, визначенням добре продуманих горизонтальних взаємодій. Менш рішучі стратегії з пасивною політикою розвитку фірми використовують усталені структурні одиниці і зв’язки. Використана література: 1. Примаков Т.А. «Основи маркетингу» 2000 р.; 2. Прауде В.Р. «Маркетинг» 1994 р.; 3. Герасимчук В.М. «Маркетинг.

Теорія і практика» 1994 р.; 4. Дайновський Ю.А. «Маркетингові прийоми» 1998 р.; 5. Манн І. «Маркетинг на 100%» 2003 р.; 6. Крамаренко В.І. «Маркетинг» 2003 р.; 7. Котлер Ф. «Основи маркетинга» 2003 р.; 8. Щербань В.М. «Маркетинг» 2006 р.; 9. Полторак В.А. «Маркетингові дослідження» 2003 р.; 10. Голубков Е.П. «Маркетинг: стратеги, планы, структуры» 2000 р.; 11. Под ред. Голубкова Е.П. «Проблемы планирования и управления.

Опыт системных исследований» 2000 р.; 12. Зав’ялов П.С Демидов В.Е. «Формула успеха: маркетинг» 2000 р.; 13. Родин В.Р. «Основи маркетинга» 2002 р.; 14. Афанасьєв М. «Маркетинг: стратегия и практика фирмы» 2000 р.; 15. Гаркавенко С.С. «Маркетинг» 2003 р.