Зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків (Внешнеэкономическая деятельность комерческих банков)

Державна Податкова Адміністрація України Академія Державної податкової служби України Факультет фінанси Кафедра державних фінансів Дипломна робота на тему Зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків роботу виконав студент групи ФСЗ -54 заочного факультету Клец Іван Володимирович Науковий керівник к.е.н доцент кафедри економіки Лазебник Лариса Леонідівна Консультант старший викладач кафедри БЖД Кочергін Олександр Михайлович Робота допущена до захисту рішенням кафедри протокол від 2001 року Зав. кафедрою к.е.н професор Данілов О.Д. Ірпінь - 2001 р.87 План стор. Вступ Розділ 1. Основи зовнішньоекономічної діяльності в Україні 1. Характеристика зовнішньоекономічної діяльності в Україні 2. Правові основи валютного регулювання зовнішньоекономічної діяльності 12 1.3. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій 4. Укрексімбанк у системі банків України 21 Розділ 2. Міжнародні розрахунки, їхнє оформлення, облік, контроль і аналіз в Укрексімбанку 1. Характеристика Міжнародних розрахунків по експорно-імпорним операціям 2. Оформлення, облік, контроль операцій по банківському переказу 3. Оформлення, облік, контроль операцій по документарному акредитиву 4. Оформлення, облік, контроль операцій по інкасо 57 Розділ 3. Аналітична оцінка результативності різних форм міжнародних розрахунків та шляхи забезпечення ефективності їх широкого впровадження і використання в Україні 1. Аналіз міжнародних розрахунків сучасний етап і напрямки підвищення прибутковості банку від їх здійснення 2. Недоліки та переваги окремих видів міжнародних розрахунків. 70 Розділ 4 Охорона праці 1. Атестація робочих місць 2. Труднощі нормування факторів трудової діяльності 81 4.3. Розумова працездатність та особливості її психофізіологічного забезпечення 82 Висновок Використана література Вступ Полгиблення економічних реформ, розвиток фінансово-кредитної і банківської систем, введення національної валюти україни сприяли становленню і змицненню валютно ринку України. Продовження процесу економічних перетворень, інтеграція України у світову економічну систему, вихід на міжнародні фінансові ринки, удосконалення валютного законодавства і нормативних баз сприяли тому, що розвиток валютного ринку в останні роки характеризувався збільшенням обсягів операцій в іноземній валюті у всіх сегментах удосконалененням його стрктури і спрямованості на дозвіл конкретних економічних і фінансових проблем субєктів господарювання і держави в цілому розширенням видів валют, по яких проводяться операції на валютному ринку відсутністю різких коливань валютних курсів удосконаленням законодавчої і нормативної діяльності субєктів валютного ринку введенням нових видів валютнимх операцій і форм розрахунків врегулюванням діяльності нерезидентів на українському ринку і т.д. Вихід на світовий зовнішній ринок - закономірність розвитку ринкової економіки. Діяльість підприємств на світовому ринку повязана з міжнародною виробничою та науково-технічною кооперацією, експортом і імпортом товарів і послуг.

Вона також включає вивіз капіталу в формі інвестування в іноземні підприємства і залучення іноземних інвестицій. У законодавчих актах України зовнішньоекономічна діяльність визначається як діяльність субєктів господарської діяльності України та іноземних субєктів зовнішньоекономічної діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними що має місце як на території України, так і за її межами.

Законодавством України передбачені різні види, форми і способи міжнародних розрахунків, що здійснюють уповноважені банки, маючи відповідні на це ліцензії. В Україні використовуються наступні форми розрахунків банківський переказ, акредитив, інкасо.

Дипломна робота складається з чотирьох розділів, вступа і висновків. В першому розділі згідно законодавства України розглаянуті питання що стосуються валютного регулювання. У другому розділі на основі практичних матеріалів відділення Укрексімбанку м.Одеси розглянуто порядок оформлення, обліку і контролю операцій по міжнародних розрахунках, проведений аналіз стуктури і динаміки міжнародних розрахунків, що дозволив внести деякі рекомендації, спрямовані на удосконалення відносин з іноземними партнерами.

У третьому розділі розглядається аналітична оцінка результативності різних форм міжнародних розрахунків та шляхи забезпечення ефективності їх широкого впровадження і використання в Україні. В четвертому розділі розглядається охорона праці на робочому місці. При написанні роботи використовувався Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність , Декрет Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю , нормативні акти Національного банку України, облікових і звітних даних відділення Укрексімбанку в м.Одеса, економічна література за даними проблемами.

Розділ 1. Основи зовнішньоекономічної діяльності в Україні. 1. Характеристика зовнішньоекономічної діяльності в Україні. Зовнішньоекономічна діяльність є однією з основних форм економічних відносин України з іноземними державами.

Конституцією, Декларацією про державний суверенітет України і Законом України Про економічну самостійність України установлено, що однією з основ реалізації державного суверенітету України є її самостійність при здійсненні і регулюванні зовнішньоекономічних відносин.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств України регулюється Законом України від 16.04.1991р. Про зовнішньоекономічну діяльність, Законом України від 23.09.1994р. Про порядок здійснення розрахунків у зовнішньоекономічних відносинах, наказом Міністерства зовнішніх економічних зв язків і торгівлі України від 05.10.1995р. 75 Про затвердження положення про форму зовнішньоекономічних договорів контрактів і т.д. Ведуче місце серед вищевказаних нормативних актів займає Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність, що визначає зовнішньоекономічну діяльність як діяльність суб єктів господарської діяльності України й іноземних суб єктів господарської діяльності, побудовану на взаєминах між ними, що має місце, як на території України, так і за її межами.

Зовнішньоекономічну діяльність можуть здійснювати і фізичні особи, які тим чи іншим способом зв язані з зовнішньоекономічною діяльністю. Суб єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є - експортери, продаючи товари іноземним суб єктам господарської діяльності з вивозом або без вивозу цих товарів через митний кордон України, українські суб єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють експорт товарів - імпортери, купуючи товари в іноземних суб єктів господарської діяльності з перетинанням або без перетинання цими товарами митного кордону України, українські суб єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють імпорт товарів на територію України, включаючи покупку товарів, призначених для власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її межами - інвестори, ввіз або вивіз капіталу - фінансові посередники, комерційні банки, страхові суспільства і т.д. Основна відмінність фінансового посередника банку від посередника небанківського типу полягає в тому, що банки випускають власні зобов язання - різні міжнародні організації, що здійснюють консалтингові послуги по різних питаннях.

Усі суб єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права здійснювати які-небудь види цієї діяльності визначені Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність. По валютному законодавству всі суб єкти зовнішньоекономічної діяльності підрозділяються з погляду валютних обмежень на дві групи 1. резиденти - фізичні особи громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства , що мають постійне місця проживання на території України, у тому числі ті, котрі тимчасово перебувають за кордоном - юридичні особи, суб єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи філії, представництва , з місцезнаходженням на території України, що здійснюють свою діяльність на основі законів України - -дипломатичні, консульські, торгові й інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії представництв і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницьку діяльність 2. нерезиденти - фізичні особи іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства , що мають постійне місця проживання за межами України, у тому числі ті, котрі тимчасово перебувають на території України - юридичні особи, суб єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи філії, представництва , з місцезнаходженням за межами України. Створено і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи й інші суб єкти підприємницької діяльності при участі юридичних осіб і інших суб єктів підприємницької діяльності України - розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торгові й інші офіційні представництва, міжнародні організації і їхні філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, що не здійснюють підприємницьку діяльність на основі законів України. Усі суб єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права здійснювати які-небудь види цієї діяльності, визначені Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність. Україна як держава захищає інтереси всіх суб єктів зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб єктів господарської діяльності на її території. Основні види зовнішньоекономічної діяльності передбачені Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність і до них можна віднести експорт і імпорт товарів, капіталу і робочої сили надання суб єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб єктам господарської діяльності, у тому числі виробничих, транспортно-експедиційних, посередницьких, брокерських, агентських, облікових, аудиторських, юридичних і ін що прямо не заборонені законами України, а також надання перерахованих вище послуг іноземними суб єктами господарської діяльності суб єктам зовнішньоекономічної діяльності України наукова, науково-технічна, виробнича й інша кооперація з іноземними суб єктами господарської діяльності міжнародні фінансові операції й операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України кредитні і розрахункові операції між суб єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб єктів господарської діяльності створення суб єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, страхових і кредитних установ за межами України спільна підприємницька діяльність між суб єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб єктів господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм власності, проведення спільних господарських операцій і спільне володіння майном як на території України так і за її межами підприємницька діяльність на території України, пов язана з видачею ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок і інших нематеріальних об єктів власності з боку іноземних суб єктів господарської діяльності аналогічна діяльність суб єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України організація і здійснення діяльності в області проведення виставок, аукціонів, торгів, симпозіумів, семінарів, і інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, при участі суб єктів зовнішньоекономічної діяльності товарообмінні бартерні операції й інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі операції по покупці, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах, орендні, у тому числі лізингові, операції операції на валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені законодавством України. Суб єкти зовнішньоекономічної діяльності одержують право на здійснення їх видів після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності в Міністерстві зовнішніх економічних зв язків і торгівлі України. Зовнішньоекономічні договори або контракти , що є невід ємною умовою здійснення зовнішньоекономічної діяльності, складаються відповідно до законів України і міжнародних договорів, при цьому можливо використання рекомендацій міжнародних організацій і відомих міжнародних порядків . Структура експорту-імпорту в Україні по системі міжнародної торгової класифікації SІТС приведена в таблиці 1.1. Таблица 1.1. Структура експорту-імпорту в Україні в 1998-2000 роках по системі SITC . у від загального обсягу Роки По SITC Експорт Імпорт 1998 0 - 1 25,38 2,60 2 - 4 3,83 56,37 3 52,28 19,76 5 - 9 18,51 21,27 1999 0 - 1 26,98 2,50 2 - 4 3,91 57,01 3 51,02 18,49 5 - 9 18,08 22,00 2000 0 - 1 27,96 2,38 2 - 4 4,01 56,00 3 49,46 19,12 5 - 9 18,56 22,51 SITC - System of international Trade Classification Система міжнародної торгової класифікації 0-1 - продовольство продукція сільського господарства , 2-4 - сировина і матеріали, 3 - проміжна продукція, 5-9 - кінцева продукція. Дані таблиці свідчать, що в 2000 р. домінуючими для нашої економіки були експорт проміжної продукції 49,46 , продовольства 27,96 і імпорт сировини і матеріалів 56 . Така ситуація, незважаючи на те, що після фінансової кризи удалося досягти позитивного сальдо торгового балансу, очевидно не сприяє економічному росту.

Це є значущим обмежуючим фактором на найближчі 5 років. Необхідно відзначити, що окремі види експорту й імпорту в Україні заборонені, у тому числі експорт із території України предметів, що складають національне багатство, історичне чи культурне надбання українського народу, обумовлене відповідно до законів України імпорт чи транзит яких-небудь товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди чи здоров ю установити загрозу життю чи населення тваринного світу, чи привести до загибелі навколишнього середовища імпорт продукції і послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму або расової дискримінації, геноциду і т.д що суперечать відповідним нормам Конституції України експорт і імпорт товарів, що здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності. Верховна Рада України може затверджувати конкретний список товарів, експорт і імпорт яких забороняється, по представленню Кабінету Міністрів України. Контроль за виконанням даних вимог покладається на митні органи України і Міністерство зовнішньоекономічних зв язків і торгівлі України. Експорт товарів забезпечує значну частину надходжень валюти в платіжному балансі України. Збільшенню експорту сприяло б приєднання України до ЄС, але для цього необхідно подбати про створення діючої конкурентноздатної ринкової економіки. Виходячи з цього, необхідно додавати всі зусилля для збільшення експорту, але не за рахунок зниження внутрішнього споживання, а за рахунок стимулювання розширення експортного виробництва.

Географія товарного експорту України досить різноманітна. Таблиця 1.2. Географія товарного експорту України в 1999 р Країна Обсяг, млн. діл. Питома вага Росія 2905 23,0 Китай 737 5,8 Туреччина 696 5,5 Німеччина 639 5,1 Італія 550 4,4 Бєларусь 548 4,3 США 502 4,0 Польща 313 2,5 Словаччина 245 2,1 Болгарія 205 1,9 Сирія 204 1,6 Пакистан 195 1,6 Тайвань 193 1,5 Єгипет 187 1,5 Молдова 186 1,4 Чехія 171 1,4 Румунія 161 1,3 Інші 425 31,1 Вісник НБУ, грудень 2000 р. Роль зовнішньої торгівлі в платіжному балансі України. На територію України дозволяється імпорт тільки тих товарів, що по своїх технічних, фармакологічних, санітарних, ветеринарних і екологічних характеристиках не порушують мінімальних умов відповідних стандартів і вимог, що діють на території України. Якщо національні стандарти відсутні, на визначений товар можуть поширюватися міжнародні або іноземні стандарти і вимоги, що діють у ведучих країнах - експортерах цих товарів. Необхідно відзначити, що всі стандарти і вимоги повинні офіційно публікуватися в загальнодоступних засобах інформації України не менш чим за 60 днів до вступу їх у дію. До товарів, що імпортуються на територію України, застосовується національний режим їхньої сертифікації. Якщо ж здійснюється імпорт товарів, що не мають аналогів в Україні, суб єкт зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює імпорт або іноземний суб єкт господарської діяльності, що здійснює експорт, повинний пред явити сертифікат відповідності товару міжнародним стандартам і вимогам.

Структура товарного імпорту досить проста.

На Росію приходиться майже половина українського імпорту, хоча і спостерігається тенденція до його зменшення.

Це зв язано з необхідністю закуповувати велику кількість енергоносіїв у РФ, що складає 70 російського експорту в Україну. Другим партнером України по розміру імпорту виступає Німеччина. Їхня частина в імпорті України зросла з 6.2 у 1996 році до 8.6 у 1999 році. Третє місце в імпорті України займають США, питома вага яких за цей же період зріс з 2.7 до 4.0 . Далі випливають Польща, Італія, Бєларусь, Франція, Чехія, Великобританія, Австрія, Нідерланди.

Усі суб єкти зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюють різні по своєму роду торгові і неторгові операції, повинні погасити їх наприкінці року в цілому по країні. Якщо держава здатна погашати свої зобов язання протягом звітного періоду, то така держава має достатній запас платоспроможності або ліквідності. Це є однією з причин різних обмежень, що вводяться в країні, на виконання валютних операцій з валютними цінностями суб єктів зовнішньоекономічної діяльності. Ці обмеження стосуються усіх валютних операцій, але вони по-різному співвідносяться із суб єктами зовнішньоекономічної діяльності і тісно зв язані з валютним контролем.

У цьому полягає суть валютного регулювання. 1.2. Правові основи валютного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Сучасний валютний ринок являє собою розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць і іноземних валют з метою їхнього використання для обслуговування міжнародних платежів. Найбільш істотним і функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної волі вибору і дій власника валюти.

Тому ступінь зрілості валютного ринку визначається не тільки масштабами валютних операцій, але і його здатністю повною мірою реалізувати саме цю функцію. Воля вибору суб єктів ринку зв язана з їхнім прагненням одержати для себе в процесі здійснення валютних операцій визначені матеріальні вигоди, виражені у відповідному доході. Отже, валютному ринку властиві атрибути будь-якого ринку.

Невід ємним атрибутом валютного ринку є присутність функціональних елементів його регулювання. Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків і інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов язки суб єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

На території України відповідно до даного Декрету діє наступний статус валюти України валюта України є єдиним законним способом платежу на території України, що приймається без обмежень для оплати яких-небудь вимог і зобов язань, якщо інше не передбачене Декретом або іншими актами валютного законодавства України. Порядок ввезення, переказ через границю, а також вивіз, переказ за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним банком України. Суми у валюті України, що були завезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно вивезені, переслані, переказані назад в Україну. Валютними цінностями є Ш валюта України - грошові знаки у виді банкнот, казначейських квитків, монет і в інших формах, що є в обігу і є законним платіжним способом на території України, а так само вилучені з обігу або такі, що підлягають обміну на грошові знаки, що є в обігу, засоби на рахунках у виді внесків у банківській і іншій кредитно-фінансовій установах на території України Ш платіжні документи й інші цінні папери акції, облігації, купони до них, векселя, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові і банківські документи , виражені у валюті України Ш іноземна валюта - іноземні грошові знаки у виді банкнот, і казначейських квитків, монет, що є в обігу і є законним платіжним способом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що підлягають обміну на грошові знаки, що є в обігу, засоби в грошових одиницях іноземних держав, що знаходяться на рахунках або вносяться в банківські й інші кредитно-фінансові установи за межами України Ш платіжні документи й інші цінні папери акції, облігації, купони до них, векселя, акредитиви, чеки, депозитні сертифікати й інші фінансові і банківські документи виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Під валютним регулюванням розуміється діяльність держави, спрямована на регламентування розрахунків і порядку здійснення угод з валютними цінностями.

Країни за допомогою валютного регулювання прагнуть поставити під контроль держави валютні операції, надання іноземним юридичним і фізичним особам кредитів і позик, ввіз, вивіз і переказ валюти за кордон і тим самим підтримувати рівновагу платіжного балансу і стійкість валюти.

В міру поглиблення кризових явищ спостерігається тенденція розширення сфери валютного регулювання.

У багатьох країнах установлені ліміти вивозу валюти за кордон, введена спеціальна система дозволів на надання кредитів іноземним юридичним особам і т.д. Валютне регулювання є нормативним, тобто здійснюється головним чином шляхом висновку міжнародних валютних угод і видання нормативних актів. Деякі країни зобов язують експортерів своєї країни здавати виручені їм суми в іноземній валюті або депонувати її у визначених ситуаціях. Валютне законодавство багатьох західноєвропейських держав установлюють регламентацію національних валютних ринків. У багатьох країнах валютне законодавство передбачає установлення валютних рахунків, ліміти вивозу валюти.

Необхідність валютного регулювання полягає в прагненні мінімізувати валютні ризики.

Валютні обмеження це законодавчі або адміністративні заборони, лімітування і регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою і валютними цінностями.

Валютні обмеження є однією з форм валютної політики. Валютні обмеження переслідують різноманітні цілі вирівнювання платіжного балансу, підтримка валютного курсу, концентрацію валютних цінностей для рішення державних поточних і стратегічних задач.

Закон про валютне регулювання визначає лише основні положення регулювання валютної сфери.

У цьому зв язку велике значення мають нормативні акти в області валютного регулювання.

Валютна політика на Україні виявилася одним зі слабких місць у програмі економічних перетворень.

У процесі розробки програми валютного регулювання варто враховувати досягнутий рівень розвитку валютного ринку, необхідність сприяння розвитку банківсько-фінансового сектора, залежність економіки від автономного критичного імпорту насамперед енергоносіїв , а звідси і необхідність усілякого стимулювання збільшення експортних надходжень і іноземних інвестицій . Режим валютного курсу повинний передбачати можливість його регулювання з урахуванням темпів внутрішньої інфляції й інтересів експортерів. Останнє найбільш важливе для України, що не має значних іноземних інвестицій і доступу до зовнішніх кредитів, у зв язку з чим експортери є основним джерелом іноземної валюти.

Таке регулювання повинне здійснюватися ринковими методами.

Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю.

Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, про стан банківських рахунків в іноземній валюті в межах повноважень.

Органами валютного регулювання в Україні є Національний банк України - який здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України, забезпечує виконання уповноваженими банками функцій по здійсненню валютного контролю і є головним органом валютного контролю.

Уповноважені банки, що здійснюють контроль за валютними операціями, що виробляються резидентами і нерезидентами через ці банки. Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що виробляються резидентами і нерезидентами на території України. Міністерство зв язку України здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів і пересилання валютних цінностей через державний кордон України. Державний митний комітет України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через державний кордон України. Національний банк України в сфері валютного регулювання здійснює також - державну валютну політику, виходячи з принципів загальної валютної політики в Україні - складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс - контролює дотримання ліміту зовнішнього державного боргу України - видає обов язкові до виконання нормативні акти по здійсненню операцій на валютному ринку України - робить видачу ліцензій на здійснення валютних операцій і прийняття рішень про їхнє призупинення - робить нагромадження, заощадження і використання резервів валютних цінностей для здійснення державної валютної політики. Виходячи з цього, валютну політику держави можна розділити на дві частини поточна і перспективна.

Поточна складається в організації повсякденного оперативного регулювання поточної валютної кон юнктури, а перспективна - у здійсненні довгострокових структурних змін у міжнародному валютному механізмі, що реалізується через участь держави в міждержавних угодах. 1.3. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій. З метою підвищення надійності і стабільності банківської системи України, забезпечення захисту інтересів кредиторів, вкладників комерційних банків, з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків і банківських організацій, умови діяльності яких відповідають установленим Національним банком України обов язковим вимогам і діяльність яких не загрожує інтересам їхніх клієнтів, проводиться ліцензування діяльності комерційних банків і організацій. Під ліцензуванням розуміється порядок надання права на здійснення окремих або всіх банківських операцій комерційному банку, що з моменту реєстрації Національним банком України одержав статус юридичної особи.

Відповідно до Положення про порядок видачі банком ліцензії на здійснення банківських операцій, затвердженим Постановою Правління НБУ від 06.05.98р. 181 усі комерційні банки зобов язані одержати ліцензію НБУ на ведення відповідних операцій. Філії комерційних банків здійснюють банківські операції при наявності відповідно оформленого доручення головного банку і дозволу регіонального управління Національного банку України за місцем перебування філії банку.

Національний банк України видає індивідуальні і генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, що підпадають під режим ліцензування, відповідно до операції перерахованих нижче.

Основним документом, що регламентує порядок видачі ліцензій на проведення валютних операцій і здійснення контролю за їхнім неухильним дотриманням є Декрет Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19 лютого 1993р. 15-93. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам і іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не вимагають індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії вимагають наступні операції - вивіз, переказ і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком ввозу, переказу і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, обумовлену Національним банком України - надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі - використання іноземної валюти на території України як засіб платежу або як заставу - розміщення валютних цінностей на рахунки і внески за межами України - здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами-резидентами як подарунок або в спадщину.

Перелік валютних операцій, що відповідають генеральної ліцензії Національного банку України, виданих комерційним банкам.

У залежності від якості, наданих комерційним банком документів, технічних умов, кваліфікації керівників і виконавців валютних операцій, НБУ може дозволити проведення наступних операцій усіх, або деяких з них . 1. Ведення валютних рахунків клієнтів, а саме зарахування валютних надходжень на рахунки резидентів і нерезидентів включаючи транзитні і списання сум перерахувань передбачені чинним законодавством. 2. Неторгові операції. Це операції по перерахуванню валютних цінностей, не зв язаних зі здійсненням розрахунків за експорт і імпорт товарів і послуг у тому числі видача готівки для покриття витрат особи, що виїжджають за кордон у відрядження , а також з рухом капіталу 3. Установлення кореспондентських відносин з іноземними банками, тобто банки самостійно відкривають рахунки для міжнародних розрахунків з іноземними банками.

Досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій по міжнародних розрахунках.

Робота через кореспондентські рахунки Центра міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків. 4. Операції по міжнародних торгових розрахунках.

Це операції по міжнародних розрахунках, пов язані з експортом і імпортом товарів і послуг, відповідно до вимог діючого законодавства, інструкцій Національного банку України, уніфікованих правил і традицій міжнародної торговельної палати. 5. Операції по торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку. Це покупка і продаж іноземної валюти в наявній і безготівковій формах за власний рахунок або згідно доручення клієнтів брокерські послуги на міжбанківському і біржовому ринках. 6. Операції по залученню пасивні операції і розміщенню активні операції валютних засобів на внутрішньому ринку Ці операції здійснюються з резидентами України, з обмеженнями, установленими нормативними актами Національного банку України. Пасивні операції - це створення валютних резервів в іноземній валюті прийом депозитів в іноземній валюті, продаж за іноземну валюту цінних паперів, емітованих резидентами України і використовуваних у національній валюті включаючи власні цінні папери банку , одержання кредитів в іноземній валюті від інших уповноважених банків . Активні операції - це використання створених валютних резервів видача кредитів в іноземній валюті, покупка за іноземну валюту цінних паперів, використовуваних в національній валюті . 7. Операції по залученню пасивні операції і розміщенню активні операції валютних засобів на міжнародних ринках.

Ці операції здійснюються з нерезидентами України, з обмеженнями, установленими нормативними актами Національного банку України. Пасивні операції - це створення валютних резервів в іноземній валюті прийом депозитів до іноземній валюті, за винятком міжбанківських одержання кредитів в іноземній валюті . Активні операції - це використання створених валютних резервів видача кредитів в іноземній валюті, покупка за іноземну валюту цінних паперів, використаних у національній і іноземній валюті . 8. Валютні операції на міжнародних грошових ринках.

До них відносяться депозитні і конверсійні операції у тому числі і ф ючерсні, якщо це не заборонено законодавством відповідних країн , особами з комерційними банками і міжнародними фінансовими організаціями - нерезидентами України. 9. Операції з монетарними металами на внутрішньому ринку.

Покупка і продаж у тому числі на термін , прийняття в депозити, відповідальне збереження, використання на умовах застави по виданий кредит монетарних металів або цінних паперів, номінал яких виражений у монетарних металах, якщо ці операції здійснюються на території України з резидентами України. 10. Операції з монетарними металами на міжнародному ринку.

Покупка і продаж у тому числі на термін , прийняття в депозити, відповідальне збереження, використання на умовах застави під виданий кредит монетарних металів або кримінальну відповідальність, відповідно до діючого законодавства України. Дані про кількість банків, що одержали ліцензії на проведення різних операцій приведені в таблиці 1.3. Таблиця 1.3. Кількість банків, що одержали ліцензію на проведення операцій у 1999 році. операції Назва операції Кількість банків, що одержали ліцензію 1 Касове обслуговування клієнтів 174 2 Перевезення грошово-валютних цінностей і інкасація коштів 46 3 Відповідальна схоронність цінностей клієнтів банку 107 4 Ведення рахунків клієнтів у грошовій одиниці України 180 5 Ведення рахунків банків-кореспондентів у грошовій одиниці України 101 6 Операції по касовому виконанню державного бюджету 6 7 Операції по касовому виконанню місцевих бюджетів 36 8 Кредитування юридичних і фізичних осіб 178 9 Видача одержання кредитів на МР 179 10 Факторинг 163 11 Вкладення засобів у статутні фонди інших юридичних осіб 140 12 Залучення депозитів юридичних осіб 180 13 Залучення депозитів фізичних осіб 141 14 Емісія цінних паперів 111 15 Ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті і клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України 159 16 Неторгові операції з валютними цінностями 156 17 Ведення кореспондентських рахунків в іноземній валюті 134 18 Ведення кореспондентських рахунків у грошовій одиниці України 134 19 Відкриття кореспондентських рахунків у банках України в іноземній валюті 160 Продовження таблиці 1.3. 20 Відкриття кореспондентських рахунків у банках України в грошовій одиниці України 135 21 Залучення і розміщення іноземної валюти на валютному ринку України 129 22 Залучення і розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках 102 23 Валютні операції на міжнародних ринках 67 24 Операції з банківськими металами на валютному ринку України 1 25 Операції з банківськими металами на міжнародних ринках 0 26 Фінансування капітальних вкладень 150 27 Видача поручительств, гарантій і т.д. 114 28 Покупка, продаж цінних паперів 128 29 Управління коштами з доручення клієнтів 160 30 Покупка, продаж державних, цінних паперів і операції з ними 174 Спеціальні санкції, що застосовуються до суб єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення ними законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності, установлені ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16.04.1991 р. 959. За порушення сьогодення або зв язаних з ним законів України до суб єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб єктів господарської діяльності можуть бути застосовані наступні спеціальні санкції - накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб єктів господарської діяльності своїх обов язків згідно із сьогоденням або зв язаним з ним законом України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України або рішеннями судових органів України - застосування до конкретних суб єктів зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб єктами положень дійсного Закону щодо зазначених у ньому положень, що установлюють визначені заборони, обмеження або режиму здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави - тимчасове припинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення дійсного Закону або зв язаних з ним законів України, проведення дій, що можуть нашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Спеціальні санкції можуть застосовуватися як до суб єктів зовнішньоекономічної діяльності України, так і до іноземних суб єктів господарської діяльності. Однак на практиці фактично застосовуються дві з них - індивідуальний режим ліцензування і тимчасова зупинка зовнішньоекономічної діяльності, хоча до спеціальних санкцій відноситься ще і така санкція, як накладення штрафів. На сьогоднішній день у законах України не передбачені конкретні випадки застосування до суб єктів зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб єктів господарської діяльності штрафів як спеціальної санкції. Тому на практиці ця спеціальна санкція практично не застосовується, як така. 1.4. Укрексімбанк у системі банків України. Для обслуговування зовнішньоекономічної діяльності в Україні значне місце приділяється Державному Експортно-Імпортному банку.

Державний експортно-імпортний банк України заснований 3 січня 1992 року у відповідність з Указом Президента України Про створення Державного експортно-імпортного банку України від 3.01.1992 р. Державний експортно- імпортний банк України створений на базі Банку для зовнішньої торгівлі СРСР Внешторгбанк - комерційної кредитної установи, що здійснював кредитування зовнішньої торгівлі СРСР, валютні операції, розрахунки по експорту й імпорту товарів і наданню послуг, що почали свою діяльність ще в 1924 році на базі перетвореного Російського комерційного банку.

Внешторгбанк СРСР протягом тривалого часу залишався єдиним акціонерним товариством на території СРСР. Внешторгбанк СРСР діяв на підставі статуту і до складу його акціонерів входили - Держбанк СРСР - Міністерство фінансів СРСР - Міністерство зовнішньої торгівлі СРСР - Комітет Ради Міністрів СРСР по зовнішньоекономічних зв язках - Ингосстрах СРСР - Міністерство морського флоту СРСР - Стройбанк СРСР Зовнішньоторговельні організації - Експортліс - Союзпромекспорт - Техпромімпорт - Союзпушнина і ін. Банк заснований для організації банківського обслуговування українських і іноземних юридичних і фізичних осіб, проведення міжнародних і внутрішніх розрахунків, кредитування експортно-імпортних операцій, обслуговування державного зовнішнього боргу України й інших операцій відповідно до чинного законодавства України. Таким чином, завдяки специфіці своєї діяльності обслуговування зовнішньої торгівлі , Внешторгбанк СРСР був однією з найбільш наближених до західних стандартів комерційною структурою.

Внешторгбанк СРСР за станом на 1 січня 1969 року мав близько 1200 банків-кореспондентів у більш ніж 90 країнах світу. Акціонерний капітал на 1.01.1969 склав 300 млн.руб валюта балансу - 6,308 млн.руб. На 1.01.1969 року кредитний портфель Внешторгбанка СРСР склав 4.815 млн.руб. притягнуті кошти - 4.625 млн. руб. Чистий прибуток Внешторгбанка СРСР у 1968 році склав 29,9 млн.руб. З вищенаведених фактів видно, Укрексімбанк створювався на дуже солідній базі, більш того, у тільки утвореної державі Україна, що орієнтується на розширення зовнішньоторговельних зв язків, Укрексімбанк, як своєрідний спадкоємець Внешторгбанка виявився єдиним банком, що знали за межами України, і з яким працювали західні банки.

Укрексімбанку дісталася в спадщину і багата клієнтура, що експортує, від Внешторгбанка.

Тому закономірними можна вважати результати перших років роботи банку в Україні у 1992-1994 роках активи банку виросли приблизно в 9 разів, фонди - у 11 разів, балансовий прибуток - у 12 разів. До кінця 1994 року Укрексімбанк мав 22 філії в найбільших обласних і промислових центрах України, а число кореспондентів дорівнювало 300 у 70 країнах світу. У 1996 р. банк продовжував удосконалення своєї кореспондентської мережі, що було викликано необхідністю поліпшення і прискорення процесу проведення розрахунків. Установлено кореспондентські відносини більш ніж з 345 банками світу. Міжнародні розрахунки банк проводив через 51 рахунок Ностро у вільно конвертованих валютах, відкритих у ведучих західних банках, а також через 6 рахунків у російських і білоруських карбованцях з використанням системи S.W.I.F.T. У 1996 р. велика увага була приділена роботі з відкриття і ведення рахунків у вільно й обмежено конвертованих валютах для банків України і країн СНД. У результаті проведеної роботи загальна кількість банків-кореспондентів по рахунках Лоро зросло до 19, а кількість відкритих ними рахунків до 90. Широка кореспондентська мережа забезпечує Укрексімбанку гнучкість при здійсненні платежів як на Україні, так і за її межами, дозволяє проводити їх оперативно з використанням усіх форм розрахункових операцій - акредитивів, інкасо, переказів. Збільшилася кількість звертань банків країн ближнього і далекого зарубіжжя з проханням відкрити рахунки в національній валюті України. Існуюча мережа банків-кореспондентів дозволяє банку в найкоротший термін і з найбільшою ефективністю здійснювати банківські операції не тільки з традиційними регіонами співробітництва - країнами Східної Європи, країнами СНД, але і з країнами Південно-Східної Азії, Близького Сходу, Південної Америки. Торгові зв язки клієнтів Укрексімбанку з банками світу представлені на малюнку 1.1. Мал. 1.1. Торгові зв язки клієнтів Укрексімбанку зі світом. Банк у своїй діяльності керується Законом України Про банки і банківську діяльність , іншими законодавчими актами України, нормативними актами НБУ і власним статутом. Банк є юридичною особою, має самостійний баланс, здійснює свою діяльність на комерційній основі. Банк здійснює операції на території України і за кордоном у відповідності з цілями своєї діяльності і Статутом . Банк відповідає за своїми обов язками, що належать йому майном, на яке, відповідно до законодавства України, може бути спрямоване стягнення . Банк, є державним, однак не відповідає по зобов язаннях держави, також, як і держава Україна не відповідає по зобов язаннях банку, за винятком окремо обумовлених випадків. Банк може відкривати філії і представництва, як на території України, так і за кордоном, і наділяти їх правами в рамках положень Статуту.

Власні кошти банку складаються зі статутного і резервного фондів, основних фондів, амортизаційного фонду й інших фондів, створюваних за рахунок прибутку банку. Положення про порядок формування і використання фондів затверджується правлінням Укрексімбанку.

Гривневий еквівалент статутного фонду банку на 01.01.1999 р. склав 107,3 млн. грн а на 01.01.2000 р 107,35 млн. грн. В даний час це один з найбільших статутних фондів серед зареєстрованих в Україні комерційних банків. Так, наприклад, найближчими конкурентами по величині статутного фонду за станом на 01.01.2000 р. є АКБ Промінвестбанк України - 200,18 млн. грн Ощадний банк - 158,00 млн. грн КБ Приватбанк - 140,00 млн. грн АПБ Україна - 70, 34 млн. грн АППБ Аваль - 63,00 млн. грн. На 01.01.2000 р. капітал банку власні засоби склав 139,08 млн. грн доходи - 218,20 млн. грн. 9 місце серед банків України , витрати - 189,73 млн. грн. 10 місце . Банк створює резервний фонд для забезпечення зобов язань банку і покриття можливих збитків по своїх операціях у розмірі 25 статутного фонду.

Щорічні відрахування в резервний фонд складають не менш 5 від суми чистого прибутку банку.

Основні фонди складаються з приналежних банку будинків, споруджень, устаткування й іншого майна, що відноситься до основних фондів. Амортизаційний фонд створюється і використовується відповідно до законодавства України. Інші фонди формуються за рішенням Правління Банку. Банк здійснює операції відповідно до отриманої ліцензії НБУ. 23.06.1998 року Державний експортно-імпортний банк України одержав нову Генеральну ліцензію НБУ, на здійснення операцій, що включає наступні пункти 1-6, 8-23, 26-30. операції Назва операції 1 Касове обслуговування клієнтів 2 Перевезення грошово-валютних цінностей і інкасація коштів 3 Відповідальне збереження цінностей клієнтів банку 4 Ведення рахунків клієнтів резидентів у грошовій одиниці України 5 Ведення рахунків банків-кореспондентів резидентів у грошовій одиниці України 6 Здійснення операцій по касовому виконанню державного бюджету України, у тому числі ведення бюджетних рахунків клієнтів і рахунків державних позабюджетних фондів 7 Здійснення операцій по касовому виконанню місцевого бюджету, у тому числі ведення бюджетних рахунків клієнтів і рахунків місцевих позабюджетних фондів 8 Видача й одержання кредитів на міжбанківському ринку 9 Кредитування юридичних і фізичних осіб, фінансовий лізинг 10 Факторинг 11 Вкладення засобів у статутні фонди інших юридичних осіб 12 Залучення депозитів юридичних осіб 13 Залучення депозитів фізичних осіб 14 Емісія цінних паперів 15 Ведення рахунків клієнтів резидентів і нерезидентів в іноземній валюті 16 Неторгові операції з валютними цінностями 17 Ведення кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів в іноземній валюті 18 Ведення кореспондентських рахунків банків нерезидентів у грошовій одиниці України 19 Відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті і здійснення операцій по них 20 Відкриття кореспондентських рахунків у банках нерезидентах в іноземній валюті і здійснення операцій по них 21 Залучення і розміщення іноземної валюти на валютному ринку України Продовження. 22 Залучення і розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках 23 Валютні операції на міжнародних ринках 24 Операції з банківськими металами на валютному ринку України 25 Операції з банківськими металами на міжнародних ринках 26 Фінансування капітальних вкладень з доручення власників або розпорядників інвестуємих засобів 27 Видача поручительств, гарантій і інших зобов язань за третіх осіб, що передбачають їхнє виконання в грошовій формі 28 Покупка, продаж цінних паперів і операції з ними 29 Управління коштами і цінними паперами з доручення клієнтів 30 Покупка, продаж державних цінних паперів і операції з ними Таким чином, Укрексімбанк у даний час має право на здійснення самого широкого кола операцій. Але, що ще важливіше, банк не тільки має право, але і має необхідний фінансовий і кадровий потенціал для здійснення самого широкого кола операцій і надання спектра послуг.

Правління Банку організовує і здійснює управління діяльністю Банку і несе відповідальність за виконання його статутних цілей. Правління складається з Глави Правління, призначуваного на посаду Президентом України, першого заступника Глави Правління, заступників Глави й інших членів Правління, призначуваних Главою Правління. У систему Укрексімбанку входить Головний банк, 27 балансових установ і 22 безбалансових відділення, що розташовані майже у всіх регіонах України. Відділення має право вести переговори з питань, що входять у його компетенцію з українськими й іноземними організаціями, фірмами, і представниками, а також з українськими й іноземними громадянами.

Відділення приступає до здійснення своєї діяльності після рішення Правління Банку і його реєстрації в НБУ. Діяльність відділення припиняється за рішенням Банку й в інших випадках, передбачених чинним законодавством, а також у випадку збиткової діяльності відділення Правління Банку може прийняти рішення про припинення діяльності відділення.

Одеське відділення Внешторгбанка СРСР почав свою роботу 18 лютого 1974 року. Завдяки своєму місцеві розташування один з найбільших морських портів СРСР із величезним вантажообігом , одеське відділення Внешторгбанка СРСР, незабаром стало одним з найбільших і прибуткових у всій системі Внешторгбанка.

З утворенням Укрексімбанку, одеське відділення згодом утратило той ступінь самостійності, якою воно володіло в часи Внешторгбанка . Це пояснюється відсутністю прямих кореспондентських відносин з іноземними банками - усі проходить через Головний банк. Але і в даний час відділення Укрексімбанку в м. Одесі залишається одним з найбільших і найбільш прибуткових у системі. На сьогоднішній день у банку обслуговується близько 1000 клієнтів - юридичних осіб, з них більш 500 - активно працюючі підприємства й організації. Таким чином, Укрексімбанк є одним із самих могутніх і одним з найбільш перспективних банків України, що здійснює повний спектр банківських послуг, завоював репутацію надійного ділового партнера, як на Україні, так і за її межами.

З ним підтримують відносини багато великих банків світу, а також міжнародні фінансові установи.

Широке визнання міжнародними фінансовими колами професійних підходів у діяльності Укрексімбанку сприяло активному залученню іноземних кредитних ресурсів в економіку України. Загальна мрія всієї діяльності банку полягає у виведенні на ринок сучасних, якісних, орієнтовані на пріоритетних клієнтів банківських продуктів і послуг, досягненні постійних конкурентних переваг. Необхідно акцентувати увагу на подальше акціонування Укрексімбанку.

Розділ 2. Міжнародні розрахунки їхнє оформлення, облік, контроль і аналіз в Укрексімбанку. 2.1. Характеристика міжнародних розрахунків по експортно-імпортним операціях. Значне місце в процесі створення реальних ринкових умов господарювання в Україні приділяється питанням удосконалення механізму проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Форми зовнішньоторговельних розрахунків, що вироблені міжнародною практикою, є свого роду захисними засобами від валютних ризиків і розділяються між собою по механізму, ступеню гарантованості і форми участі в розрахунках банків. Цивільно-правове регулювання цих розрахунків ґрунтується на правових нормах як національного законодавства Указ Президента України Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб єкти підприємницької діяльності 556 94 від 04.10.1994р. Інструкція НБУ Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України , так і міжнародного, до яких відносять Уніфіковані норми, створювані в порядку міжнародно-договірної уніфікації права або шляхом розробки і кодификації міжнародних порядків. До них відносяться видання Міжнародної Торговельної Палати, а саме Уніфіковані правила по інкасо і Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів. Ці правила широко поширилися в діловій практиці завдяки уніфікації банківських і договірних стандартів, що сприяють полегшенню світової торгівлі. Основними формами міжнародних розрахунків є акредитив, інкасо і банківський переказ.

Найбільша питома вага серед використовуваних форм розрахунків займає банківський переказ.

Структура операцій по експорту й імпорту приведена в таблицях 2.1. і 2.2. Таблиця 2.1. Структура міжнародних розрахунків по експортних операціях організацій відділення Укрексімбанку в м. Одесі за 1998-2000р. шт Показники 1998 рік 1999 рік 2000 рік Кіл. Пт. вага Кіл. Пт. вага Кіл. Пт. вага Експорт усього, у тому числі 7926 100,00 6426 100 5911 100 Акредитиви 45 0,57 25 0,39 11 0,19 Інкасо 1 0,01 1 0,01 Переказ 7880 99,42 6400 99,60 5900 99,81 Виходячи з даної таблиці 2.1. можна зробити висновок, що при загальній тенденції зниження кількості міжнародних розрахунків по експортних операціях організацій, найбільша питома вага за 1998-2000 р. приходиться на розрахунки у формі банківського переказу. Таблиця 2.2. Структура міжнародних розрахунків по імпортним операціях організацій відділення Укрексімбанку в м. Одесі за 1998-2000 р. шт Показники 1998 рік 1999 рік 2000 рік Кіл Пт. вага Кіл Пт. вага Кіл Пт. вага Імпорт усього, у тому числі 5517 100,00 3614 100 3489 100 Акредитиви 12 0,22 12 0,33 27 0,77 Інкасо 5 0,09 2 0,06 2 0,06 Перекази 5500 99,69 3600 99,61 3460 99,17 За даними таблиці 2.2. видно, що в загальному обсязі міжнародних розрахунків по імпортним операціях організацій значне місце приділяється банківському переказу, однак спостерігається тенденція збільшення акредитивної форми розрахунків. При аналізі даних таблиць 2.1 і 2.2, спостерігається значне зниження як експортних, так і імпортних операцій, що пояснюється фінансово-економічною обстановкою в країні і твердій конкуренції з боку комерційних банків, що пропонують здійснення переказних операцій через свої прямі кореспондентські рахунки день-в-день без стягування додаткової комісії. Отже, у даний час найбільш розповсюдженою і дешевою формою міжнародних розрахунків є банківський переказ, що являє собою доручення одного банку іншому виплатити визначену суму на прохання і за рахунок платника іноземному одержувачу бенефіціару . Розрізняють два види банківського переказу - авансовий платіж - по факту відвантаження товару.

Вибір валюти і форми розрахунків визначаються за узгодженням сторін і фіксуються в умовах контракту.

Авансовий платіж в оплату імпорту рекомендується використовувати тільки у випадку абсолютної впевненості нашого клієнта в одержанні товару в законодавчо встановлений термін постачань 90 днів . Платежі в оплату імпортних товарів і послуг на користь нерезидентів можуть здійснюватися через кореспондентські рахунки - Лоро і Ностро, що ведуться в Головному банку.

Усі платіжні доручення, на перерахування через Лоро рахунки, оформляються на російській українській мові, через Ностро рахунки - тільки іноземною мовою . Комісії і S.W.I.F.T витрати стягуються відповідно до тарифів банку і суми стягнених комісій вказуються в платіжному дорученні. Гарантованою і більш дорогою формою міжнародних розрахунків є документарний акредитив.

Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів розглядають акредитив як яку-небудь угоду, якби вона не була названа або визначена, відповідно до якої банк банк-емітент , діючи на прохання і по інструкції клієнта заявника або його наказу, або акцептувати й оплатити переказні векселі тратти , виставлені бенефіціаром, або уповноважує інший банк провести такий платіж або акцептувати й оплатити переказні векселі тратти , або уповноважує інший банк негоціїровать проти передбачених документів при стримуванні термінів і умов акредитиву.

Тобто, це є умовним грошовим зобов язанням банку здійснити платіж, акцепт або негоціацію тратт, або надати повноваження іншому банку на здійснення цих дій. Виходить, в основі акредитива лежить формула - гроші проти документів, а звідси універсальність акредитивної форми розрахунків полягає в тому, що продавцю гарантується негайна оплата відвантажених товарів або зроблених послуг, і він застрахований від неплатоспроможності або відмовлення покупця платити покупцю - що виплачені їм засоби не пропадуть і надійдуть у розпорядження контрагента після того, як він виконає свої зобов язання.

Саме в цьому і складається перевага акредитивної форми розрахунків. Але основним її недоліком є вартість акредитива комісійні банків за авізування, підтвердження, перевірку документів, платіж , що значною мірою і впливає на активність його використання в зовнішньоторговельних відносинах . Норми права, що регламентують механізм здійснення акредитивної операції, ґрунтуються на двох основних принципах, а саме на автономії акредитива і його строгого виконання.

Розрізняють такі основні види акредитивів відкличні і безвідкличні, підтверджені і непідтверджені, трансферабельні, револьверні, покриті і непокриті, акредитиви з червоним застереженням, резервні. Цей перелік видів акредитива не є вичерпним.

У банківській практиці застосовуються й інші види акредитивів, але більшість з них є модифікацією зазначених вище видів. Підставою для виникнення акредитивних зобов язань є доручення платника про відкриття акредитива, що він дає банку, що його обслуговує банк-емітент . Таке доручення є основою для виникнення інших правовідносин по акредитивній операції. Варто визначити, що форма доручення на відкриття акредитива, як правило, є типовою, і в ній повинні бути зазначені усі вимоги, передбачені Уніфікованими правилами.

Оскільки акредитив - це зобов язання по проведенню платежів, умови акредитива є умовами виконання цих зобов язань, тому вони повинні бути складені так, щоб з одного боку, вони давали можливість банкам без ускладнень їхній проконтролювати і перевірити документально, а з іншого боку - забезпечували б інтереси сторін, що використовують акредитивну форму розрахунків. Усі терміни, що застосовуються, повинні відповідати вимогам Уніфікованих правил, тобто варто використовувати стандартні терміни і формулювання, передбачені Уніфікованими правилами, якщо акредитив не містить інших умов. Це дає можливість заявнику акредитива включати в умови акредитива, відповідні застереження.

Уніфіковані правила вимагають від заявника не тільки чітко й у повному обсязі формулювати інструкції з відкриття і виконання акредитива, але і внесення в нього змін. Умови і порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.

Кожен акредитив призначений для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований.

Важливе значення має питання щодо терміну дії акредитива.

Банк-емітент може провести платіж як негайно після надання необхідних документів, так і через деякий час акредитиви з частковою відстрочкою платежу . Уніфіковані правила визначають термін дії акредитива, як граничний період для надання документів для оплати, акцепту, негоціації. До того ж, Уніфіковані правила вимагають, щоб всі акредитиви передбачали дату закінчення термінів і місце надання документів для платежу, акцепту або за винятком вільної негоціації акредитива місця надання документів для негоціації. У правовому регулюванні акредитивних відносин акредитивні документи транспортні, страхові, комерційні рахунки й інші документи є підставою для проведення розрахунків по документарному акредитиву.

Тому в інструкціях з відкриття акредитивів, у самих акредитивах повинні бути чітко зазначені документи проти яких варто здійснити платіж, акцепт або негоціацію. Виходить, акредитив - це фактично безпечна попередня оплата. Він є свого роду компромісом у випадку, коли покупець товару сумнівається в надійності продавця і не зважується ризикувати своїми грошима, і крім того акредитив дає можливість звести до мінімуму всі ризики, особливо в тому випадку, коли комерційні зв язки з іноземними партнерами тільки налагоджуються.

Ще одною, у даний час менш використовуваною, формою міжнародних розрахунків є інкасо, що визначено як одержання, передача і пред явлення до оплати векселя, чека або іншого документа банком, що інкасує, для клієнта з наступним переказом коштів на його рахунок. Інкасо - банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк із доручення свого клієнта одержує, на підставі розрахункових документів належні йому від платника за відвантажені на його адресу товарно-матеріальні цінності або зроблені послуги і зараховує ці засоби на рахунок свого клієнта в банку, тобто інкасо - це доручення експортера кредитора своєму банку одержати від імпортера платника, боржника безпосередньо або через інший банк, зазначену суму або підтвердження того, що сума буде виплачена у встановлений термін. В основі інкасової форми розрахунку лежить домовленість експортера зі своїм банком, що передбачає його зобов язання передати товарно-супровідну документацію імпортеру тільки за умовами виплати останнім вартості відвантаженого товару або домовитися про це з банком, розташованим у країні імпортера.

Розрізняють два види інкасо чисте і документарне.

Чисте інкасо означає - інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами, тобто банки обробляють тільки вексель простий або переказний , чек або інші фінансові документи і не обробляють рахунок фактуру, коносамент, транспортну накладну й інші. Документарне інкасо - інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами комерційні документи, не супроводжувані фінансовими документами і являє собою своєрідний компроміс між авансовим платежем коли покупець розраховує на експортера, що повинний відправити товар відповідно до замовлення й оплати і торгівлею по відкритому рахунку коли експортер розраховує на покупця, що повинний оплатити відправлений йому товар . Важливою ознакою документарного інкасо є те, що якщо банку дана вказівка обробляти комерційні документи, до яких входить і коносамент, експортер має можливість зберегти контроль над своїм товаром, поки імпортер покупець не заплатить за них або не акцептує переказний вексель.

Це обумовлено тим, що коносамент є документом на право власності і тому банк контролює це право на поставлені товари і має право їх передавати покупцю, після того як він виконує всі умови експортера, зазначені в інкасовому дорученні. Існує кілька видів операцій по застосуванню документарного інкасо.

Це так називані документи проти платежу, документи проти акцепту і акцепт із платежем проти документів. Завдяки значно меншим формальним вимогам це банківська послуга є більш дешевою і гнучкою в порівнянні з документарним акредитивом.

Розрахунок за інкасову форму більш вигідний імпортеру, оскільки зберігає його право власності на товар до моменту оплати розрахункових документів. Разом з тим при розрахунках документарним інкасо експортер, що відвантажує товар не може бути упевнений у тім, що покупець вчасно оплатить відвантажений товар Тому інкасова форма розрахунків застосовується в тому випадку, коли експортер не сумнівається у своєму контрагенті за договором, оскільки між двома боками діють перевірені часом відносини політичні, економічні і правові умови в країні імпортера, розглядаються як стабільні у країні покупця немає імпортних обмежень або якщо є такі, останній завчасно одержав усі необхідні дозволи на здійснення угоди у країні експортера немає твердих обмежень термінів здійснення розрахунків за отриманий товар. 2.2 Оформлення, облік і контроль операцій по банківському переказу.

Банківський переказ - це доручення одного банку іншому виплатити визначену суму на прохання і за рахунок коштів платника іноземному одержувачу бенефіціарові . Підставою для банківського переказу валютних засобів за кордон є договір контракт, угода про зовнішньоекономічну діяльність резидента з нерезидентом . Зовнішньоекономічний договір контракт - матеріально оформлена угода двох або більш суб єктів зовнішньоекономічної діяльності і їхніх іноземних контрагентів, якщо інше не передбачено законом і міжнародним договором України, і спрямоване на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов язків у зовнішньоекономічній діяльності. Договір контракт полягає відповідно до Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність і іншими законами України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору контракту мають право використовувати відомі міжнародні порядки, рекомендації міжнародних органів і організацій. Договір може бути визнаний недійсним у судовому або арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України. Права та обов язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця його висновку, якщо сторони не погодили іншого, і відображаються в умовах договору. До умов, що повинні бути передбачені в договорі контракті відносяться - найменування, номер договору контракту , дата і місце його висновку - преамбула - предмет договору - кількість і якість товару обсяги виконання робіт, надання послуг - базисні умови постачання товарів прийому здачі виконаних робіт або послуг - ціна і загальна вартість договору контракту - умови платежів - умови здачі прийому товару робіт, послуг - упакування і маркірування - форс-мажорні обставини - санкції і рекламації - арбітраж - юридичні адреси, поштові і платіжні реквізити сторін. За домовленістю боків у договорі контракті можуть визначатися додаткові умови страхування, гарантії якості, умови залучення співвиконавців договору контракту , агентів, перевізників, визначення норм навантаження розвантаження , умови передачі технічної документації на товар, схоронності торгових марок, порядок сплати податків, мита, зборів, різного роду захисних застережень, з якого моменту договір контракт починає діяти, кількість підписаних екземплярів договору контракту , можливість і порядок внесення змін і доповнень у договір контракт та інше. Дані контракту передбачають виставляння рахунків. До контракту можливі доповнення додатка , де вказується, наприклад, класифікація товару.

Контракт повинний бути обов язково завізований, тобто повинні бути підписи обох сторін, відбитки печаток, тільки в цьому випадку він має міжнародну законодавчу силу. Вибір валюти і форми розрахунків визначаються за узгодженням сторін і фіксується в умовах контракту.

Розрізняють два види банківського переказу - авансовий платіж - по факті відвантаження постачання товару.

Розрахунки на території України за вільно використовувану конвертовану валюту заборонені, і т.