Бюджетирование

Національний авіаційний університет інститут заочного та дистанційного навчання курсова робота курсовий проект З дисципліни Макроекономіка На тему Бюджетний процес і політика в Україні Варіант 9 Виконав студент 2 курсу Спеціальності 050108 Назімова Ольга Володимирівна Залікова книжка 049812 паспорт E-mall olga-nazimova yandex.ru ЦЗДН -ПЕЦ-Київ- 2005р. Зміст 1. Вступ З проголошенням незалежності України починається новий етап державотворення, формування власної національної політики і розвитку суспільно-економічних відносин.

Початком економічних перетворень в Україні стало прийняття Закону УРСР Про економічну самостійність Української РСР від 3 серпня 1990 року. Згідно з ним Україна самостійно визначає економічний статус і стратегію соціально-економічного розвитку в інтересах усього народу, а також розробляє і формує незалежну фінансову бюджетну, податкову, валютну політику в контексті загальнодержавної економічної політики і займається її виконанням.

Економічне життя країни неможливе без відповідної фінансової діяльності держави, яка зумовлена об єктивною необхідністю розподілу національного доходу, а також задоволення як індивідуальних потреб громадян, так і потреб суспільства в цілому. Фінансова політика охоплює центральну ланку системи економічних відносин і відіграє провідну роль у реалізації загальнодержавних функцій. Організація і регулювання цих відносин здійснюються відповідно до діючого фінансового правового поля, етапу та стану суспільно-економічного розвитку країни. Фінансова діяльність держави в умовах сучасних трансформаційних змін в економіці країни потребує відповідних підходів до її організації. Вирішення економічних проблем, особливо виробничих, можливе, у першу чергу, на основі оптимізації функціонування фінансово-кредитної системи держави.

Разом з тим, у даний час в Україні відсутні комплексний підхід до фінансово-господарської діяльності з погляду як теорії, так і практики механізми адаптації фінансової системи держави до технологій, притаманних ринковим суспільно-економічним відносинам науково обґрунтовані засади фінансово-кредитної, податкової політики склався надзвичайно високий рівень політизації фінансово-економічних відносин, що ускладнює, стримує ефективний розвиток фінансової діяльності. Важливим для забезпечення діяльності держави, виконання соціально-економічних програм є формування Державного бюджету.

Він є тим необхідним інструментом, за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів. Безпосередня дія зазначеного вище механізму визначається Бюджетним кодексом України. Перерозподіл отриманих державою доходів за допомогою бюджетної системи на сучасному етапі є об єктивною реальністю. За допомогою бюджету в останні роки проводиться перерозподіл у середньому більше 40 валового внутрішнього продукту, але основними проблемами, що характеризують бюджетний процес, особливо на сучасному етапі, є питання, пов язані з його наповненням. Стабілізація у суспільстві і поступове економічне зростання вимагає проведення активної фінансової політики і забезпечення функціонування стабільної фінансової системи.

При вирішенні зазначених проблем і, насамперед, щодо одержання доходів бюджету і забезпечення фінансування загальнодержавних видатків, необхідно боротися не з наслідками, а з причинами виникнення і розростання негативних явищ у суспільстві. Сьогодні основою для зняття фінансової напруги і врегулювання економічних інтересів стає прийняття указів Президента.

Зрозуміло, що це вимушений захід, оскільки Верховною Радою України не прийнято цілий ряд законодавчих актів з питань фінансової політики. Фінансова політика має бути жорсткою, але справедливою і активною, і повинна стимулювати економічне зростання, захищати національні інтереси та бути привабливою для суб єктів іноземних країн. Побудова і формування фінансової політики - це досить складний процес.

Основним джерелом формування бюджету в нашій країні є податки, у першу чергу податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, акцизний збір та ін. Податки - це ефективний інструмент ринкової економіки щодо непрямого регулювання процесів, які відбуваються в економічній діяльності держави.

Вони стають головним джерелом надходження коштів на потреби оборони, культури, освіти, охорони здоров я, соціальних програм, підтримання правопорядку, вирішення управлінських та інших завдань.Разом з тим, сучасна податкова система характеризується складністю та недосконалістю механізмів оподаткування, значним податковим тиском на виробника, що призвело до вимивання обігових коштів підприємств, стримування розвитку підприємництва, значного розширення тіньового сектора економіки України у 90-х роках.

Для вирішення цих проблем необхідні серйозні економічні, організаційні та правові заходи, які б дозволили підвищити ефективність діяльності щодо збору податків та належного їх використання.Наукові дослідження в цій галузі покликані сприяти виконанню поставлених завдань.

Звідси - потреба в науковій розробці питань з основ формування бюджетних коштів, удосконалення механізму оподаткування, наукових принципів податкової політики, теоретико-методологічних основ реформування податкової системи та ін. Ураховуючи те, що основну роль у формуванні дохідної частини Державного бюджету України відіграють податки їх частка протягом 90-х років складала близько 80 , у даній роботі основна увага приділена податковим проблемам формування Державного бюджету.

Жоден бюджет починаючи з 1992 року, не був завчасно поданий на розгляд і відповідно не був затверджений Верховною Радою України. Закономірно, що більшість показників Державного бюджету формується за результатами фактичного його виконання і підганяється під нормативи, яких вимагають міжнародні фінансові організації, що надають Україні реабілітаційні позики для стабілізації народного господарства.Мета з ясувати місце Державного бюджету в фінансовій системі, його значення для економіки країни, зрозуміти, яким чином формуються доходи Державного бюджету і на що витрачаються бюджетні кошти, з ясувати причини виникнення дефіциту Державного бюджету і його вплив на економіку країни, а також ознайомитися зі шляхами зменешення дефіциту бюджету.

Враховуючи те, що дефіцит Державного бюджету України на 2005 рік установлений у сумі 7.053.336 тис. грн проблему подолання дефіцитності бюджету я вважаю актуальною.Одним із перших планову природу бюджету відзначив німецький фінансист Шанц. Вагомий вклад у фінансову науку, в тому числі і з бюджетних питань, внесли російські й радянські вчені І. X. Озеров, С. Ю. Вітте, М. І. Боголєпов, Д. Боголєпов, Ф. О. Меньков, М. І. Фрідман. Так, у Д. Боголєпова знаходимо У сфері державного господарства під бюджетом розуміємо передусім сукупність доходів і витрат протягом певного періоду, по-друге, визначений у цифрах план ведення державного господарства, установлений на прийдешній бюджетний період, і закон, згідно з яким стягуються доходи і здійснюються витрати . Наприкінці XX ст. у перекладених зарубіжних посібниках знаходимо визначення С. Фішера бюджет це детальний опис витрат, а також фінансових планів окремих людей, компаній або урядів . Помітний внесок у розбудову бюджетних питань зробили також і українські вчені. Серед тих, чиї праці виходили наприкінці XIX на початку XX ст слід назвати М. І. Туган-Барановського, І. І. Янжула, М. Яснопольського, М. X. Бунге, М. М. Олексієнко, І. Мирнікова, X. Лебедя-Юрчика.

Серед сучасних учених, які плідно досліджують бюджетну проблематику, В. Андрущенко, Й. Бескид, С. Буковинський, С. Булгакова, О. Василик, 3. Васильченко, В. Вітлінський, Г. Волощук, М. Гапонюк, В. Геєць, М. Деркач, Л. Єрмошенко, М. Єрмошенко, А. Єпіфанов, О. Кириленко, В. Кравченко, В. Краснова, І. Лукінов, І. Луніна, Ц. Огонь, В. Опарін, М. Пабат, К. Павлюк, В. Письмак, Д. Полозенко, І. Сало, С. Слухай, Т. Токарева, В. Федосов, О. Чернявський, М. Чумаченко, С. Юрій та ін. Так, відомі вчені в галузі фінансів професори О. Д. Василик та В. М. Федосов зазначають Державний бюджет України централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України . Державний бюджет виражає фінансові відносини, пов язані з ціноутворенням та використанням фонду грошових ресурсів держави . 2. Державний бюджет як основна ланка фінансової системи. 2.1. Фінансова система країни та її структура Формування ринкових відносин в Україні супроводжується суттєвими змінами фінансової системи, зростанням ролі та ускладненням функцій фінансів. Сукупність різних видів фінансів та виконуваних ними функцій у їх взаємодії та взаємозв язку утворюють фінансову систему. Розгляд фінансової системи за складом суб єктів передбачає визначення підсистем діяльності таких суб єктів. До них відносяться державні фінанси, фінанси недержавних підприємств і установ, фінанси громадян, фінанси спільних підприємств, фінанси закордонних юридичних та фізичних осіб та ін. В свою чергу, кожен із названих елементів включає певну сукупність фінансових операцій, яка розглядається як фінансова підсистема. 1. Державні фінанси система грошових відносин, що виникає разом з державою і нерозривно пов язана з її існуванням, це головний елемент у структурі фінансової системи.

Грошові фонди, що знаходяться в розпорядженні держави, призначені для фінансового забезпечення її функцій управління народним господарством, утримання законодавчої та виконавчої влади, оборона, фундаментальна наука, охорона природи тощо . Державні фінанси головна ланка фінансової системи держави.

Вона опосередковує майже 80 усіх фінансових відносин і містить різноманітні фінансові інституції, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність. Основною ланкою державних фінансів є державний бюджет, а основним механізмом мобілізації фінансових ресурсів у державний бюджет є податкова система.

В системі державних фінансів особливо слід виділити фінанси областей регіонів та органів місцевого самоврядування.

За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються витрати по розв язанню проблем місцевого рівня Джерелами місцевих доходів є кошти від приватизації, орендна плата, місцеві податки тощо. Сфера державних фінансів характеризує фінансову діяльність держави, поділяється на такі частини - бюджет держави державний кредит фонди цільового призначення фінанси державного сектора.

Державні фінанси охоплюють проведення таких операцій формування доходів, розподіл видатків, здійснення інвестиційної діяльності, передачу державного майна в оренду, проведення приватизації державного майна, створення спільних підприємств, залучення і використання грошових коштів на умовах кредиту та ін. В рамках державних фінансів фінансові операції можуть проводитись різними суб єктами державного управління урядом, центральним банком, правлінням державних цільових фондів, органами управління державними підприємствами і установами, місцевими органами самоврядування та ін. Мал.2.1. Державні фінанси Доходна частина - Податки - Збори - Неподаткові джерела власне Державний бюджет Видаткова частина - Закупки товарів і послуг - Несоціальні трансфертні платежі - Соціальні транфертні платежі - Кредити і субсідії Регіональній бюджет Місцевий бюджет 2. Фінанси суб єктів господарювання це система відносин, що виникають у процесі господарської діяльності у зв язку з формуванням і використанням грошових фондів, що забезпечують процес виробництва та відтворення в межах підприємства підприємство формує фонд розвитку виробництва, фонд оборотних коштів, фонд оплати праці, споживання, страховий і резервний фонди, здійснює амортизаційні відрахування з основних фондів, сплачує податок з прибутку, здійснює внески в цільові позабюджетні фонди, сплачує податки в місцеві бюджети тощо . Фінанси недержавних підприємств і установ включають фінанси індивідуальних, приватних і колективних підприємств. В свою чергу, колективні підприємства поділяються на господарські товариства, кооперативи, сімейні підприємства та ін. 3. Фінанси населення грошові ресурси, що формуються у жителів країни з доходів, отриманих від трудової, і господарської, інших видів діяльності або зі спадщини, і спрямовуються на примноження їх власності. Фінанси громадян поділяються на фінанси домогосподарств та фінанси громадян-суб єктів підприємницької діяльності. Фінанси спільних господарств - це фінанси підприємств, які створюються державними органами управління, юридичними та фізичними особами за участю іноземних учасників. На території України фінансові операції проводяться також зарубіжними юридичними і фізичними особами, які мають резиденцію в Україні резиденти або діють за межами України нерезиденти . Взаємодія між елементами фінансової системи здійснюється з використанням різних інструментів. До них відносяться податки, збори, відрахування, інвестиції, кредити, дотації, субвенції, ціни та тарифи, квоти, ліцензії, емісія грошових коштів, цінних паперів, продаж активів, формування і використання страхових фондів та ін. Така взаємодія проводиться в рамках певного фінансово-кредитного механізму. 2.2. Державний бюджет та бюджетна система У держави, яка виступає в особі відповідних органів влади, виникають з різними організаціями, підприємствами, установами і населенням різноманітні фінансові відношення, які називаються бюджетними.

Специфіка цих відносин як частини фінансових полягає в тому, що вони виникають в розподільчому процесі і зв язані з формуванням і використанням централізованого фонду грошових коштів, призначених для задоволення загальнодержавних потреб.

Ринкова економіка при розмаїтті її моделей, відомих світовій практиці, характеризується соціально орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням.

Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх регулювання з боку держави відіграє Державний бюджет.

Він - невід ємна частка ринкових стосунків і одночасно важливий інструмент реалізації державної політики. Виходячи з цього, важливо добре знати природу Державного бюджету, особливості його формування і функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

Бюджетні відносини охоплюють різні напрямки розподільчих процесів між секторами економіки, сферами громадської діяльності, галузями народного господарства, регіонами країни і охоплює всі рівні господарювання загальнодержавний, обласний, місцевий . Бюджетні відносини носять об єктивний характер.

Це визначено тим, що для здійснення державою її функцій необхідна матеріально-фінансова база. У руках держави щорічно повинна концентруватися значна частина ВВП для потреб розширеного відтворення в межах всього суспільства, задоволення соціально-культурних потреб громадян, покриття витрат державного управління. А тому бюджет держави є дуже складним і багатогранним явищем у суспільстві. Його можна розглядати у трьох аспектах - як економічну категорію - як правову категорію - за матеріальним змістом. Як економічна категорія бюджет являє собою сукупність економічних відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. Відповідно до функцій держави виділяються і групи видатків бюджету управління суспільством на управління оборона країни на оборону економічна на економічну діяльність соціальна на соціальний захист та соціальну сферу.

Права держави в розподілі ВВП грунтуються на двох чинниках По-перше, на виконанні нею зазначених суспільних функцій. Централізація частини ВВП у бюджеті є платою суспільства за виконання державою її функцій. По-друге, держава може брати участь у розподілі ВВП як один із суб єктів його створення, виступаючи власником засобів виробництва у державному секторі, тобто виконуючи підриємницьку діяльність. Характер і обсяги участі держави у розподілі ВВП залежить від моделі фінансових відносин у суспільстві. Причому саме порядок і рівень бюджетної централізації ВВП є основою для виділення того чи іншого виду моделі. Між бюджетом і ВВП існує складна система взаємопідпорядкування.

Для бюджету, як і для економіки країни, дуже важливим чинником с зростання ВВП. Головне полягає в тому, що стабільне зростання ВВП створює передумови для зменшення частки держави, оскільки її потреби на фінансове забезпечення виконання встановлених функцій відносно стабільні. Це веде до поступового зменшення рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб. Правова характеристика бюджету пов язана із його законодавчим регулюванням, як у сфері бюджетних взаємовідносин, так і у сфері його складання і виконання як фінансового плану.

Бюджет виступає документом, в якому подається розпис доходів і видатків, що затверджується у формі закону.

Структура бюджету як фінансового плану характеризується складом і питомою вагою доходів і видатків. У цілому вона є досить стабільною, хоча щороку можуть вноситись певні корективи. Склад і структура видатків бюджету характеризує фінансову, економічну та соціальну політику держави Бюджет як фінансовий план відіграє велику роль в діяльності держави.

Він визначає її можливості і пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує фінансову діяльність держави, робить її конкретною і фінансово забезпеченою.

З погляду речового змісту бюджет є річним планом акумуляції державних доходів та їх витрат згідно з вимогами закону про бюджет.

Він складається й затверджується, як правило, наприкінці року, має силу закону і діє протягом запланованого періоду. Бюджет України затверджується Верховною Радою, а Уряд готує проект бюджету та відповідає за його виконання.

Він організовує через Міністерство фінансів, податкову службу збирання доходів і здійснення через державні служби витрат у розмірах, установлених у бюджеті. За матеріальним змістом бюджет - це централізований грошовий фонд держави.

Обсяг бюджету характеризує річну суму коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі, практично щоденно до нього надходять кошти і проводиться фінансування видатків. У зв язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом з метою забезпечення своєчасного і повного надходження доходів і раціонального та ефективного використання його коштів. Бюджет необхідно знати ще й тому, що Україна переживає глибоку економічну і фінансову кризу.

Прерогативними за цих умов є правильні відповіді на запитання, як стабілізувати економіку, забезпечити ефективність господарювання, які методи нормалізують фінансовий стан країни, як збільшити прибуткову частину Державного бюджету, знизити бюджетний дефіцит та ін. Рівень централізації фінансових ресурсів у Державному бюджеті залежить від конкретних умов господарювання і завдань, які необхідно вирішувати на конкретному етапі розвитку.

Державний бюджет нашої країни характеризується високим ступенем централізації фінансових ресурсів, що закономірно для країн перехідного періоду. Нині бюджет України становить 55 від валового внутрішнього продукту.

Така централізація грошових коштів має забезпечити своєчасне фінансування загальнодержавних програм, а також додаткові заходи, пов язані з підвищенням заробітної плати та інших соціальних виплат.

Важливе значення для вдосконалення бюджетних відносин має прийняття у 2001 році Бюджетною кодексу України, яким визначені основи бюджетної системи країни, її структура, принципи, правові засади функціонування.

Державний бюджет з точки зору економічної категорії виконує розподільчу і контрольну функції. Завдяки першій відбувається концентрація коштів в руках держави і їх використання з метою задоволення загальнодержавних потреб.

За допомогою другої функції стає можливим визначити наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять в розпорядження держави і наскільки ефективно вони використовуються.

Вертикальна структура бюджету за рівнями влади характеризується двома поняттями, бюджетний устрій і бюджетна система.Бюджетний устрій характеризує, яким чином побудована бюджетна система, іншими словами це організація вертикальної структурної побудови бюджету держави за рівнями влади. Бюджетна система - відображає складові частини бюджету, тобто це сукупність усіх бюджетів, які формуються в даній країні згідно з її бюджетним устроєм. Основи бюджетного устрою - розробка та затвердження принципів побудови бюджетної системи виділення видів бюджетів - розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи - організація взаємовідносин між бюджетами різних рівнів. Принципи побудови бюджетної системи з визначальною основою бюджетного устрою. Вони визначають характерні ознаки і риси бюджетної системи кожної країни і встановлюються за двома напрямками.

Перший - характеризує структурну побудову бюджету, другий - взаємозв язок різних його ланок.

Можливі три підходи до структурної побудови бюджету - створення єдиного для всієї країни бюджету - створення регіональних бюджетів - поєднання централізованих і децентралізованих ланок.Тепер у більшості країн світу за основу побудови бюджетної системи прийнято принцип поєднання централізованих і децентралізованих ланок, що дає змогу враховувати як загальнодержавні, так і регіональні потреби.

Взаємозв язок різних ланок бюджетної системи може встановлюватися на основі двох альтернативних принципів - єдність всіх бюджетів - автономності кожного бюджету.Принцип єдності означає, що всі ланки бюджету в сукупності становлять єдиний консолідований,зведений бюджет, який складається і затверджується в загальному обсязі. Принцип єдності забезпечується єдиною доходною базою всіх бюджетів, єдиною системою видатків, а головне - керованістю процесом складання і виконання бюджету з єдиного центру.

Принцип автономності означає, що кожний бюджет з тих, які входять до складу бюджетної системи, є відносно відокремленою і самостійною ланкою. Автономність бюджетів забезпечується чітким законодавчим розмежуванням доходів і видатків між бюджетами.Кожний бюджет складається і затверджується відповідними органами влади відокремлено і самостійно. Нормативно правовими актами, які регулюють бюджетні відносини в Україні, є - Конституція України - Бюджетний кодекс - Закон про Державний бюджет України на відповідний рік - інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини - нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі та на виконання бюджетного кодексу - рішення органів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до Бюджетного кодексу.

Бюджетна система нашої держави сформована на основі закону Про бюджетну систему України . У ньому визначені принципи бюджетного устрою єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності й самостійності всіх бюджетів. Однак принципи повноти, достовірності, гласності, наочності належать до бюджетного процесу, а не до бюджетного устрою і системи.

Поєднання принципів єдності і самостійності просто недопустиме.Причому принцип єдності на практиці не реалізується тому, що єдиний зведений бюджет не складається. Самостійність проголошується суто декларативно реальної законодавчої бази для неї немає. Відповідно до названого закону бюджетна система України включає Державний бюджет, Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні міст, селищ, сіл, районів у містах. Він охоплює всі сфери економічної діяльності держааи. За соєю сутністю бюджет характеризує фінансове становище держави.Проте бюджет дуже складна економічна категорія, до якої не можна підходити однозначно, як і використувати його показники без детального аналізу структири бюджетної системи держави.

Принципи бюджетної системи України передбачені ст. 7 Бюджетного кодексу України і можна представити їх у вигляді схеми на мал.2.2. Мал.2.2. Виділення видів бюджетів засновується на політичному устрої та адміністративно-територіальному поділі кожної країни. Встановлені два основних види бюджетів центральні та місцеві. Бюджетна система унітарних держав Великобританія, Франція складається з двох бюджетів державного і місцевого , а до бюджетної системи федеративних держав входить ще третя, середня, ланка бюджети членів федерації у США, наприклад, це бюджети штатів . В Україні бюджетна система змішана, частково триступінчаста, оскільки уряд Автономної Республіки Крим складає і затверджує бюджет через власні виборні органи.

Всі інші ланки бюджетної системи двоступінчасті. На державний бюджет покладаються функції оборони, управління народним господарством, охорони кордонів, пошти, зв язку, освіти, соціального забезпечення та ін. На місцеві бюджети покладаються функції розвитку комунального господарства, будівництва певних об єктів економічної та соціальної інфраструктури, охорони здоров я, освіти частково утримання поліції та ін На мал.2.3 наведено різні визначення бюджетної системи.

Мал.2.3. Бюджетна система складається з певних елементів. Подамо ці елементи у вигляді схеми на мал.2.4. Мал 2.4. Елементи бюджетної системи Органи управління Платники податків Отримувачі бюджетних коштів Організація функціонування бюджетної системи включає зведений консолідований бюджет законодавчу і нормативну базу органи управління комплекс міжбюджетних відносин між платниками податків і неподаткових платежів, державою і отримувачами бюджетних коштів, державним і місцевими бюджетами.

Складові зведеного консолідованого бюджету України подані на схемі мал.2.5. Мал.2.5. Отже, в Україні центральними є Державний бюджет України і Республіканський бюджет Криму. Склад місцевих бюджетів відображає територіальний поділ країни а в Україні - області, райони, поселення.

Відповідно місцеві бюджети поділяють на дві групи централізовані обласні, районні, міські і бюджети базового рівня сіл, селищ, міст, міських районів . Розмежування доходів і видатків між бюджетами є важливим елементом бюджетного устрою. Розмежування доходів може проводитись на основі двох методів. Перший - закріплення доходів за кожним бюджетом у повній сумі чи за твердо фіксованими нормативами в умовах автономності кожного бюджету.Другий метод полягає у встановленні системи бюджетного регулювання в умовах єдності бюджету, тобто у проведенні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів, виходячи з їхніх потреб.

При цьому всі доходи поділяються на закріплені і регулюючі. Розмежування видатків засновується на призначенні того чи іншого бюджету з центрального бюджету фінансуються видатки загальнодержавного характеру, з відповідних місцевих бюджетів - видатки регіонального значення.Організація взаємовідносин між бюджетами передбачає виділення їх напрямів, видів та форм. За напрямами взаємовідносини між бюджетами поділяються на вертикальні - між бюджетами різних рівнів, і горизонтальні - між бюджетами одного рівня в Україні тільки вертикальні . Види взаємовідносин регламентовані законодавчими та нормативними документами договірні - на підставі угоди між відповідними органами влади чи управління. Форми взаємовідносин субсидіювання, вилучення коштів, взаємні розрахунки, бюджетні позички.

Субсидіювання - це виділення коштів з бюджету вищого рівня бюджетам нижчого рівня. Види субсидіювання субсидії, субвенції, дотації. Вилучення коштів - передача коштів з бюджету нижчого рівня до бюджету вищого рівня. Взаємні розрахунки - передача коштів із одного бюджету до іншого у зв язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджету.

Бюджетні позички тимчасова передача коштів з одного бюджету до іншого у зв язку з виникненням тимчасового касового розриву - незбігання у часі фінансування видатків і надходження доходів. 2.3. Формування та використання Державного бюджету України Державний бюджет країни складається з двох підрозділів надходжень доходів і видатків.Кожна країна має свою структуру доходів та видатків бюджету, що зумовлено державним устроєм, рівнем економічного розвитку, характером економічної політики уряду.

Водночас формування і використання бюджету в різних країнах має спільні риси. Доходи бюджету головно формують податкові надходження, а видатки містять шість основних напрямів. Мал.2.6. Основними напрямами видатків державного бюджету є 1 національна оборона, 2 утримання державного апарату, 3 фінансування бюджетного сектора економіки 4 соціальні видатки 5 фінансування економіки 6 проценти за державний борг. Обсяг кожного з шести напрямів видатків установлюється в законодавчому порядку і відбиває політику уряду.

У структурі видатків державного бюджету України найвагомішими є частки, пов язані з утриманням бюджетного сектора економіки освіта, правоохоронна діяльність, охорона здоров я, житлово-комунальне господарство, культура і спорт, наука тощо , фінансуванням національної економіки, обслуговуванням державного боргу, заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи. Основна частина видатків місцевих бюджетів припадає на соціальні заходи й управління місцевим господарством.

Це фінансування місцевого будівництва, дорожнього господарства, побутових установ, громадського транспорту, видатки на освіту й охорону здоров я. Якщо видатки більші за доходи, то виникає дефіцит бюджету, якщо, навпаки, доходи перевищують видатки, то має місце надлишок бюджету.

Майже всі країни нині мають дефіцит бюджету. 7-103 Відношення суми дефіциту до ВВП називають рівнем дефіцитності бюджету.Якщо такий рівень становить 1 2 , ситуація є терпимою, якщо більший, зокрема коли перевищує 7 10 , то підриваються підвалини стабільності економіки. Державний бюджет країни потрібно збалансовувати, тобто зрівноважувати доходи й видатки. Існують три методи збалансування державного бюджету. підвищення податків 2 додаткова емісія грошей 3 державні позики випуск державних цінних паперів. Підвищення податків має свої межі. На перший погляд може видаватися, що чим вищі податкові ставки, тим більші надходження до державного бюджету.

Проте частина економістів заперечує такий зв язок, наголошуючи на важливості низьких ставок оподаткування для досягнення високих економічних результатів, у тому числі значних надходжень податків. Вигідність низьких податкових ставок наочно доводить крива Лаффера, зображена на мал.2.7. Мал.2.7. Криву Лаффера пояснюють так. За нульових податкових ставок жодних податкових надходжень не буде. Якщо ж податки сягнуть 100 , тобто держава привласнюватиме всі результати праці людини, ніхто не матиме бажання працювати.

Тому знову не буде податкових надходжень. Якщо податкові ставки зростають від нуля, то податкові надходження збільшуються.Тоді за певного рівня ставок податків чимало економістів вважають, що цей рівень становить 40 люди починають менше працювати в офіційній економіці та спрямовують свою активність у тіньову економіку. Державні податкові надходження фактично починають зменшуватися, навіть якщо податкові ставки збільшуватимуться.

Хоча багато економістів скептично ставляться до кривої Лаффера, все ж підвищення податків як метод збалансування державного бюджету вочевидь обмежений.Другий метод збалансування державного бюджету додаткова емісія грошей. Держава випускає додаткову кількість грошей і начебто отримує додаткові доходи.

Це дуже зручний для уряду метод збалансування бюджету. Однак він має величезний недолік викликає інфляцію. В Україні з 1997 р. Емісію грошей не застосовують. Найчастіше для зрівноваження доходів і видатків держави видатки зазвичай переважають доходи використовують позику.Для отримання позики уряд випускає і продає державні цінні папери натомість отримуючи гроші. Цей метод не викликає інфляції, але призводить до виникнення державного боргу.

Через певний проміжок часу державні цінні папери треба викупити, тобто погасити борг, а також щорічно сплачувати проценти.Нині у багатьох країнах від 10 до 15 видатків державного бюджету ідуть на обслуговування державного боргу оплату процентів та основної суми боргу. Відношення податкових находжень до ВВП є одним з показників податкового тягаря країни. Серед розвинутих країн найнижчий податковий тягар в Австралії, Сполучених Штатах та Японії. В Україні податковий тягар значно вищий близько 50 . Проте з урахуванням тіньового сектора економіки, від якого податки не надходять, цей показник фактично дещо нижчий. 3. Доходи і витрати Державного бюджету 3.1. Державні доходи Досвід країн із ринковою економікою свідчить про великі можливості використання бюджету як основного інструменту державного регулювання соціально-економічних процесів. У прогнозних розрахунках на рік третину всіх доходів зведеного бюджету передбачается забезпечити за рахунок податку на додану вартість, податку на прибуток, акцизного збору, другу третину за рахунок прибуткового податку у громадян, внесків до Чорнобильського фонду, Пенсійного фонду і Фонду зайнятості населення, 10 передбачалось отримати за рахунок рентних платежів за ц нафту та за різницю в цінах на газ. Доходи Державного бюджету це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів. Державні доходи це, по-перше, грошові відносини з приводу розподілу ВВП, по-друге, частка ВВП, що використовується державою для здійснення своїх функцій. Доходи Державного бюджету України формуються за рахунок податкових надходжень частини податку на додану вартість, частини акцизного збору, податку на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності крім комунальної та підпорядкування, податку на майно підприємств і організацій усіх форм власності та підпорядкування, плати за землю, надходжень від зовнішньоекономічної діяльності неподаткових надходжень і доходів від операцій з капіталом, що перебуває в загальнодержавній власності частини доходів від при-ватизації та реалізації державного майна орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів надходжень від внутрішніх позик перевищення доходів над витратами Національного банку України повернених державі позик, процентів за наданими державою позиками та кредитами дивідендів, одержаних на акції та інші цінні папери, що належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств загальнодержавної власності доходів державних, цільових фондів Пенсійного фонду України, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Державного фонду сприяння зайнятості населення та ін. інших доходів, установлених законодавством України і віднесених до доходів Державного бюджету.

Платежі, утримані із суб єктів підприємницької діяльності, перераховуються до бюджету в першочерговому й безспірному порядку.

Залежно від конституційного устрою держави може бути кілька рівнів доходів бюджету від загальнодержавного до нижчих адміністративно-територіальних угруповань. Україна згідно з Конституцією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні Державний та місцеві. До місцевих відносять бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, обласні, міські, районні, сільські та селищні. Розмежування загальнодержавних податків між рівнями бюджетної системи здійснюється відповідно до існуючого законодавства З Державного бюджету України до бюджету АР Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя передається частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов язкових платежів, які справляються на даній території. Розмір цих відрахувань затверджується Верховною Радою в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік за поданням Президента з урахуванням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних територій. Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу і утворення бюджетних доходів, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей.

Співвідношення між ними залежить від економічної та соціальної ситуації в державі, рівня економічного розвитку держави, стратегії держави в міждержавних відносинах.

Податки, збори та обов язкові платежі є головним методом перерозподілу національного доходу, їх частка в окремих країнах може досягати 90 . При стягуванні бюджетних платежів до Державного бюджету в умовах переходу України до ринкових відносин виявився ряд проблем, які повинні вирішуватись із врахуванням світового досвіду, національних особливостей і мати чітко визначену законодавчу базу. Це такі проблеми відсутність єдиної економічної стратегії розвитку держави, що не дозволяє визначити об єктивні критерії, які б характеризували рівень бюджетних відрахувань від регіонів, підприємств, фізичних осіб відсутність практики застосування єдиних нормативів забезпечення мінімальних потреб в розрізі регіонів, що не дозволяє застосовувати принцип заохочення бюджетних надходжень на місцевому рівні. відсутність науково обгрунтованої концепції стягування бюджетних платежів з їх платників, що не дозволяє оптимально розподілити бюджетний тягар.

Певні проблеми, які зустрічаються в стягуванні бюджетних платежів пояснюються саме невирішенням цих та супутних їм проблем.

Доходи бюджету усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України включаючи трансферти, дарунки, гранти Державні доходи поділяють на 1 внутрішні їх держава отримує всередині країни різні види податків та неподаткові доходи 2 зовнішні отримані за межами країни кредити, допомога з інших країн . Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом та іншими нормативними актами.

Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік. Розглянемо класифікацію доходів, подану в табл.3.1. Табл.3.1. Класифікація доходів Категорії класифікації Види доходів Залежно від повноти зарахування доходів до бюджету Закріплені згідно з чинним законодавством повністю зараховуються до бюджету регулюючі зараховуються у певному відсотковому відношенні За частотою появи звичайні регулярно включаються в доходи надзвичайні з являються в доходах за виняткових, але обґрунтованих обставин За методами залучення податки збори обов язкові платежі інші надходження За способом зараху-вання загальний фонд спеціальний фонд За розділами відпо-відно до Бюджетного кодексу податкові надходження неподаткові надходження доходи від операцій з капіталом трансферти У першому розділі бюджетної класифікації Класифікація доходів бюджету визначені такі джерела доходів 1 податкові надходження 2 неподаткові надходження 3 доходи від операцій з капіталом 4 офіційні трансферти 5 цільові фонди.

Податкові надходження це передбачені податковими законами України загальнодержавні та місцеві податки, збори й інші обов язкові платежі. Неподаткові надходження включають усі безповоротні надходження, крім доходів від продажу капіталу, всі надходження від штрафів і санкцій, крім штрафів за порушення податкового законодавства, а також добровільні, невідплатні поточні надходження з недержавних джерел.

Таким чином, неподаткові доходи врегульовані нормами права надходження до бюджету та позабюджетних фондів від підприємств і громадян ці надходження можуть мати обов язковий або добровільний характер.

Неподатковими надходженнями визнаються 1 доходи від власності та підприємницької діяльності 2 адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу 3 надходження від штрафів та фінансових санкцій 4 інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталом охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів, землі та нематеріальних активів і включають надходження від продажу основного капіталу надходження від реалізації державних запасів товарів надходження від продажу землі та нематеріальних активів податки на фінансові операції та операції з капіталом.

Трансферти це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Офіційні трансферти включають невідплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій. Офіційні трансферти можуть надходити від органів державного управління урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій з іншої частини бюджету.

Характерні ознаки податків адресність до бюджету обов язковість платежу перехід права власності при сплаті податку індивідуальна безоплатність регулярність стягнення.

На рівень доходів Державного бюджету впливають зовнішні та внутрішні фактори мал.3.1 Вони можуть мати економічне, соціальне, політичне, національне спрямування.

Мал.3.1. Доходи Державного бюджету України формуються за рахунок - частини податку на добавлену вартість, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік - частини акцизного збору, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік - податку на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності крім комунальної і підпорядкування у розмірі, що дорівнюс 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством для відповідної категорії платників - податку на майно підприємств і організацій усіх форм власності і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України - плати за землю, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України - надходжень від зовнішньоекономічної діяльності - частини доходів від приватизації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік - надходжень від реалізації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності - орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають у державній власності - внесків до Пенсійного фонду України - внесків до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення - внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення - внесків до інших загальнодержавних цільових фондів, створення яких передбачено законодавством України - надходжень від внутрішніх позик - перевищення доходів над видатками Національного банку України - повернутих державі позик, процентів по наданих державою позиках і кредитах - дивідендів, одержаних від акцій та інших цінних паперів, що належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств загальнодержавної власності - плати за спеціальне використання природних ресурсів - інших доходів, встановлених законодавством України і віднесених до доходів Державного бюджету України. Перелік загальнодержавних податків і зборів обов язкових платежів передбачених ст. 14 Закону України Про систему оподаткування редакція 1997 p. 1. Податок на додану вартість. 2. Акцизний збір. 3. Податок на прибуток підприємств. 4. Податок на доходи фізичних осіб. 5. Мито. 6. Державне мито. 7. Податок на нерухоме майно. 8. Плати податок на землю. 9. Рентні платежі. 10. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів. 11. Податок на промисел. 12. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету. 13. Збір за спеціальне використання природних ресурсів. 14. Збір за забруднення навколишнього природного середовища. 15. Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення 16. Збір на обов язкове соціальне страхування. 17. Збір на обов язкове державне пенсійне страхування. 18. Збір до державного інноваційного фонду. 19. Плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності. Законами України, які регулюють бюджетні надходження до Державного бюджету на поточний рік, можуть вноситись окремі уточнення відносно переліку платежів та рівня їх сплати.

Так, в Законі України Про внесення змін до закону України Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України передбачались наступні надходження до Державного бюджету.

Стаття 2. Установити, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2005 рік належать 1. податок з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ у зв язку з виконанням обов язків несення служби, за рахунок відповідних бюджетних асигнувань установ, що утримуються із державного бюджету, які є джерелом доходів цих осіб 2. податок на прибуток підприємств крім податку на прибуток підприємств комунальної власності та податкової заборгованості минулих років з податку на прибуток житлово-комунальних підприємств, підприємств Національної акціонерної компанії Нафтагаз України і паливно-енергетичного комплексу, яка є джерелом формування спеціального фонду державного бюджету за відповідними напрямами, визначеними у цьому Законі 3. збір за спеціальне водокористування крім податкової заборгованості минулих років житлово-комунальних підприємств, підприємств Національної акціонерної компанії Нафтагаз України і паливно-енергетичного комплексу із збору за спеціальне водокористування, яка є джерелом формування спеціального фонду державного бюджету за відповідними напрямами, визначеними у цьому Законі 4. збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення 5. платежі за користування надрами загальнодержавного значення 6. 25,45 відсотка збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України 7. суми податку на додану вартість, які підлягають зарахуванню до доходів Державного бюджету України крім податкової заборгованості минулих років з податку на додану вартість житлово-комунальних підприємств, підприємств Національної акціонерної компанії Нафтагаз України і паливно-енергетичного комплексу, яка є джерелом формування спеціального фонду державного бюджету за відповідними напрямами, визначеними у цьому Законі, а також податкової заборгованості минулих років з податку на додану вартість підприємств, що постачають товари роботи, послуги закритому акціонерному товариству ЗАЗ , яка задіяна у проведенні розрахунків по придбанню спецавтотранспорту, відповідно до статті 95 цього Закону 8. акцизний збір з вироблених в Україні товарів крім акцизного збору з вироблених в Україні товарів, що сплачується платниками, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим, 70 відсотків акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів 9. акцизний збір з ввезених на територію України товарів крім 70 відсотків акцизного збору з ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів 10. плата за ліцензії на певні види господарської діяльності крім плати за ліцензії, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад і місцевими органами виконавчої влади, та плати за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами 11. кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, та 90 відсотків коштів, отриманих за вчинення консульських дій за межами України, в установленому Кабінетом Міністрів України порядку 12. ввізне мито крім 70 відсотків ввізного мита з нафтопродуктів і транспортних засобів та шин до них 13. рентна плата за нафту та природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні 14. надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів, які обліковуються на рахунках Державного казначейства України 15. державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету 16. надходження від санкцій штрафів, пені тощо , що застосовуються за рішеннями уповноважених посадових осіб Антимонопольного комітету України, інших органів виконавчої влади крім адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад та утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями , а також за рішеннями судів, прийнятими за зверненнями Державної автомобільної інспекції України, штрафних санкцій, отриманих внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів угод з суб єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів державного бюджету, 17. кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна, одержаного державою в порядку спадкоємства чи дарування, безхазяйного майна, валютних цінностей, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях із порушенням норм актів Всесвітнього поштового союзу, невручених міжнародних та внутрішніх поштових відправлень, майна з обмеженим терміном зберігання, майна, вилученого для забезпечення сплати штрафів або з метою відшкодування належних державному бюджету платежів, знахідок, а також валютні цінності ы грошові кошти, власники яких невідомі, 18. дивіденди доход , нараховані на акції частки, паї господарських товариств, які є у державній власності Національній акціонерній компанії Нафтагаз України до 1 квітня 2005 року забезпечити перерахування до загального фонду Державного бюджету України заборгованості по сплаті дивідендів, нарахованих на державну частку акти за період роботи компанії у 2000 2002 роках, у сумі 102.000 тис гривень, 19. 80 відсотків коштів, отриманих бюджетними установами та організаціями за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 відсотків коштів, отриманих бюджетними установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло, 20. 20 відсотків надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат, на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, 21. 10 відсотків портового адміністративного збору 22. відрахування від сум перевищення розрахункової величини фонду оплати праці на підприємствах-монополістах, 23. надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в обсягах, визначених у додатку 1 до цього Закону по загальному фонду бюджету, 24. до розмежування земель державної та комунальної власності 10 відсотків надходжень від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, після розмежування земель державної та комунальної власності 100 відсотків надходжень від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, 25. рентна плата за транзитне транспортування природного газу крім заборгованості минулих років, яка спрямовується на розрахунки з погашення зобов язань держави по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР та державних цінних паперах колишнього СРСР , 26. рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктопроводами 27. рентна плата за транзитне транспортування аміаку 28. 50 відсотків суми виконавчого збору, стягнутого державною виконавчою службою 29. надходження від Національної акціонерної компанії Нафтогаз України в рахунок погашення заборгованості за Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про передачу з України до Російської Федерації важких бомбардувальників ТУ-160 та ТУ-95 МС, крилатих ракет повітряного базування великої дальності та обладнання крім надходжень у рахунок погашення такої заборгованості у сумі 50.000 тис. гривень, які спрямовуються на закупівлю світлих нафтопродуктів 30. плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій та видачу копій і дублікатів таких ліцензій 31. плата за виділення номерного ресурсу 32. плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та видачу дублікатів таких ліцензій 33. надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України крім надходжень, визначених статтею 101 цього Закону 34. 50 відсотків плати за оренду майна крім військового майна і майна Національної академії наук України та галузевих академій наук , що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету 35. кошти, що надійдуть від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів 36. частина прибутку доходу господарських організацій, що вилучається до бюджету, крім надходження коштів від Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом відповідно до статті 8 Закону України Про впорядкування питань, пов язаних із забезпеченням ядерної безпеки Відомості Верховної Ради України, 2004 p 46, ст. 511 37. плата за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення 38. митні збори 39. надходження коштів від продажу на аукціонах спеціальних дозволів ліцензій на користування надрами та збору за видачу таких дозволів 40. надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту Збройних Сил України в миротворчих операціях 41. кошти, що надійдуть від надання учасниками торгів забезпечення їх тендерної пропозиції, які не підлягають поверненню учасникам торгів у випадках, передбачених Законом України Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти Відомості Верховної Ради України, 2000 p 20, ст. 148 42. кошти, що надійдуть від учасника переможця процедури закупівлі, під час укладання договору про закупівлю, забезпечення його виконання, які не підлягають поверненню учаснику переможцю, відповідно до умов договору 43. інші доходи, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України згідно із статтею 29 Бюджетного кодексу України. Склад доходів Державного бюджету України передбачений ст. 29 Бюджетного кодексу.

Доходи Державного бюджету України включають доходи за винятком тих, які згідно з Бюджетним кодексом закріплені за місцевими бюджетами , що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори й обов язкові платежі та Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів , а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств гранти і дарунки у вартісному обрахунку міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів. Розглянемо планові цифри доходів Державного бюджету України на 2005 р.Стаття 1. Закону України Про внесення змін до закону України Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України . Установити доходи Державного бюджету України на 2005 рік у сумі 106 135 385,4 тис гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України у сумі 80 688 275 тис гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України у сумі 25 447 110,4 тис гривень, згідно з додатком 1 до цього Закону.

Зважаючи на сприятливу соціально-економічну ситуацію, зростання обсягів ВВП, Верховна Рада постановила Одним із найдієвіших важелів стимулювання розвитку економіки є податки й оподаткування.

Податки регулюють основні макроекономічні процеси та пропорції. Завдяки податкам відбувається розподіл і перерозподіл у просторі й часі значної частини виробленої вартості. Вони також безпосередньо впливають на результати економічної діяльності платників, тому податкова політика може або зацікавити стимулювати платників працювати у певних галузях і на певних територіях, або ні. Тож не дивно, що потенціал податкової системи як вбудованого регулятора активно використовують усі країни, зокрема з метою забезпечення сталого економічного розвитку. Суб єкт податку фізична або юридична особа, на яку, згідно з чинним законодавством, покладено зобов язання сплачувати податки та інші обов язкові платежі. Мал.3.2. Податкова система Сукупність податків, зборів, інших платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, платників по-датків податків та органів, які здійснюють контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю їх сплати у встановленому законом порядку Врегульована нормами права сукупність податків, що стягуються на території України, а також форми і мето-ди побудови податкової системи Сукупність податків, що встановлені на території дер-жави методи та принципи побудови податкової системи Стаття 67. Кожен зобов язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 74. Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків Конституція України Мал.3.3. Модель організаційної структури податкової системи Загальні принципи оподаткування 1 стабільність припускає незмінність основних податкових платежів, правил стягнення податку протягом тривалого часу, а також логічність змін податкового законодавства, 2 гнучкість припускає оперативну зміну податкових платежів, способів їх нарахування, системи пільг і санкцій залежно від зміни ситуацій, 3 рівновага забезпечує орієнтацію держави на підтримку через податки структурної рівноваги, 4 рухомість відбиває зміну податкових платежів при формуванні бази оподаткування чи появі нових форм податків, 5 чітка антиінфляційна спрямованість податкового вилучення, 6 вигода для платника при внесенні податкових платежів, для контролюючого суб єкта при вилученні податку, для держави при використанні податкових механізмів, 7 рівність забезпечує однаковий обов язок платників при рівних оціночних умовах і розмірах прибутку, 8 стимулювання передбачає формування економічних і правових інтересів при здійсненні певної діяльності та одержанні більших доходів, 9 економічність співвідносить видатки, пов язані зі збиранням податку витрати апарату, опрацювання документації тощо , і прибуток від збирання податкових надходжень Мал.3.4. Місце податкової системи в організаційній структурі державних фінансів Податкова система України у перехідний період має базуватися на таких принципах антициклічність характеру, цільове призначення податків, погодження податкових ставок, рівність і справедливість оподаткування, відносна стабільність, однозначність тлумачення, неприпустимість необгрунтованих пільг, автоматична індексація податків і зборів, відповідальність платників податків, системний підхід, кількість податків Мал.3.5. Види податків загальнодержавні податки та інші обов язкові платежі місцеві податки, збори та інші обов язкові платежі. Загальнодержавні податки і збори 1 податок на додану вартість 2 акцизний збір 3 податок на прибуток підприємств 4 податок на доходи фізичних осіб 5 мито 6 державне мито 7 податок на нерухоме майно нерухомість 8 плата податок за землю 9 рентні платежі 10 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів 11 податок на промисел 12 збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету 13 збір за спеціальне використання природних ресурсів 14 збір за забруднення навколишнього природного середовища 15 збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення Чорнобильський фонд , 16 збір на обов язкове соціальне страхування 17 збір на обов язкове державне пенсійне страхування Пенсійний фонд 18 збір до Державного інноваційного фонду, 19 плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності 20 відрахування і збір на будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг. Місцеві податки 1 з реклами, 2 комунальний.

Місцеві збори обов язкові платежі 3 готельний 4 за паркування автотранспорту 5 ринковий 6 за видачу ордера на квартиру 7 курортний 8 за участь у бігах на іподромі 9 за виграш на бігах на іподромі 10 з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі 11 за право використання місцевої символіки 12 за право проведення кіно- і телезйомок, 13 за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей 14 за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон 15 за видачу дозволу на розміщення об єктів торгівлі та сфери послуг 16 з власників собак.

Мал.3.6. Мал.3.7. Підсистема оподаткування суб єктів підприємницької діяльності підприємців в Україні Ресурсні платежі в податковій системі України плата за спеціальне використання лісових ресурсів плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин відрахування на геологорозвідувальні роботи плата за приватизацію майна державних підприємств. Мал.3.8. Найпоширеніші види податкових пільг повне або часткове звільнення від сплати окремих податків податкові знижки для окремих підприємств, галузей, регіонів неоподатковуваний мінімальний рівень прибутків виключення з оподатковуваних прибутків окремих витрат платників податків повернення раніше сплачених податків податкова амністія . Система державних органів, які в Україні здійснюють стягнення податків до бюджету, утворює Державну податкову службу України при Кабінеті Міністрів України, що діє у складі Головної державної податкової адміністрації України і державних інспекцій в областях, районах, містах і районах у містах. Податкове правопорушення протиправний вчинок дія чи бездіяльність особи, пов язаний з невиконанням чи неналежним виконанням обов язків щодо сплати податку, за що встановлено юридичну відповідальність. Економічні передумови ухиляння від сплати податків тінізація економіки, яка є результатом високої норми оподаткування, що, в свою чергу, не стимулює економіки інфляційні явища в економіці бартеризація господарських зв язків недосконалість системи оподаткування криза неплатежів жорстка монетарна та кредитна політика відсутність чіткого податкового регулювання велика кількість документів, що надають пояснення з питань оподаткування, обвальна криза в економіці України, політика завищення курсу національної валюти, збільшення кількості економічних злочинів криміналізаця економіки , недосконале законодавче регламентування банківської діяльності, зубожіння широких верств населення.

Для формування ефективної системи оподаткування необхідно на основі майбутнього Податкового кодексу України розробити єдину методику обчислення податків, упорядкувати податкові пільги, обґрунтовано застосовувати фінансові санкції за порушення норм оподаткування, досягти оптимального співвідношення прямих і непрямих податків і зберегти тенденції зростання прямого оподаткування досягти науково обгрунтованої системи диференціації ставок податків залежно від обсягів господарської діяльності суб єктів оподаткування, виду діяльності та технологічних умов виробництва, підвищити відповідальність платників податків за своєчасну та повну сплату податкових платежів, включаючи матеріальну та кримінальну відповідальність, привести податкове законодавство України у відповідність до умов Європейського Економічного Співтовариства ЄЕС , дотримуватися міжнародних угод щодо оподаткування.

Податкову систему України останніми роками вдалося дещо модернізувати.

Запроваджено спрощене оподаткування малого та середнього бізнесу, скасовано збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, удосконалено механізм розрахунків між бюджетом і платниками.

Податковий тягар розподілений між платниками різних галузей нерівномірно, а практику надання податкових пільг не можна визнати справедливою та суспільне корисною.

Відсутня стабільність правового регулювання оподаткування, а чинна нормативно-правова база непрозора та заплутана.

Окремі дані про доходи зведеного бюджету і податкові надходження України подано у таблиці. Абсолютний обсяг податкових надходжень протягом останніх років невпинно зростав.

Табл. 3.3. Доходи зведеного бюджету України і податкові надходження за 1999 2003 роки, млн. грн. Показники Роки 1998 2000 2001 2002 2003 ВВП, млн. грн. 102593 170070 204190 220932 263228 Зростання ВВП, до попер. року 98,1 105,9 109,2 104,8 109,3 Доходи зведеного бюджету 28915,8 49117,9 54934,6 61954,3 75165,4 Зростання доходів зведеного бюджету, до попер. року 102,9 149,4 111,8 112,8 121,3 У тому числі податок на прибуток підприємств 5694,4 7698,4 8280,0 9398,3 13237,2 до ВВП 5,5 4,5 4,1 4,2 5,0 Прибутковий податок з громадян 3570,6 6377,7 8774,9 10823,9 13521,3 до ВВП 3,5 3,8 4,3 4,8 5,1 Податок на додану вартість 7460,1 9441,4 10348,4 13471,2 12598,1 до ВВП 7,3 5,6 5,1 6,0 4,8 Акцизний збір 1288,8 2239,7 2654,3 4098,2 5246,1 до ВВП 1,3 1,3 1,3 1,8 2,0 Плата за землю 1114,9 1376,4 1618,6 1806,3 2032,3 до ВВП 1,1 0,8 0,8 0,8 0,8 Найбільші податкові надходження від податку на прибуток підприємств, прибуткового податку з громадян, податку на додану вартість, акцизного збору, плати за землю. До 2003 року найбільший відсоток надходжень давав ПДВ, а у 2003 році за обсягом надходжень він посів третє місце після податку на прибуток підприємств і прибуткового податку з громадян.

Це є свідченням поступового наближення структури податкових надходжень до такої, як склалася у розвинених країнах. Тобто в умовах домінуючої фіскальної ролі прямих податків держава має бути зацікавленою у поліпшенні фінансового становища платників і зниженні інфляції. Упродовж 1998 2003 років фіскальний тиск на економіку посилювався темпи зростання податкових надходжень перевищували темпи зростання ВВП і доходів бюджету . Частка податкових надходжень у ВВП коливається у межах 18 22 , частка ж податкових надходжень у доходах бюджету від 63 до 75 . Низькою залишається частка податків на власність серед яких основне місце посідає плата за землю майже 1 хоча в країнах з ринковою економікою податки на власність забезпечують до 5 10 надходжень . Неприпустимо низькою залишається частка місцевих податків і зборів у межах 1 , через що переважна більшість районів, міст і областей є дотаційними.

Це свідчить про намагання центральних органів влади акумулювати і розподіляти , що зашкоджує податковій дисципліні. Простежується тенденція до зростання питомої ваги основних податків. Фактично три чверті податкових надходжень забезпечуються за рахунок податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість і прибуткового податку з громадян.

Майже десять податків і зборів податок на промисел, плата за використання лісових ресурсів, плата за державну реєстрацію суб єктів підприємницької діяльності, єдиний податок на підприємницьку діяльність юридичних осіб тощо не забезпечують надходження навіть на рівні 0,5 від загальної суми податкових коштів. На шляху подальшого удосконалення та спрощення податкової системи України податки з мінімальними доходами мають бути реформовані або скасовані. Можна об єднати кілька податків наприклад, за реєстрацію суб єктів підприємництва стягувати не окрему плату, а державне мито, замість кількох ресурсних платежів запровадити один тощо . Серед прямих податків найвагомішим є податок на доходи прибуток підприємств і організацій. Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств регулюється Законом України Про податок на прибуток підприємств , чинний з 1 липня 1997 року. Згідно з цим законом об єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу платника на суму валових витрат і нарахованих амортизаційних відрахувань.

Нині чинна ставка податку на прибуток 25 . У положеннях проекту Податкового кодексу України передбачено зберегти ставку податку на рівні 25 . Абсолютні обсяги надходжень податку на доходи прибуток підприємств і організацій у тому числі податку на збільшення ринкової вартості щорічно збільшуються, причому досить високими темпами, що є свідченням зростання прибутковості економіки. До позитивної динаміки приєднався і такий чинник, як зменшення тіньового сектору економіки за експертними оцінками, з 40 45 у 2001 році до 35 у 2003 році . База оподаткування податком на прибуток украй звужена через, по-перше, наявність великої кількості збиткових підприємств, по-друге, індивідуальні пільги, по-третє, встановлені законом преференції щодо умов нарахування податку.

Додає негативу й недосконале адміністрування податку на прибуток.

Про це свідчить, зокрема, той факт, що обсяги фактичних надходжень від сплати податку на прибуток нижчі від планових у 2001 році на 5 , у 2002 році на 25 . Серед непрямих податків чільне місце відводиться податку на додану вартість. Абсолютні обсяги надходжень ПДВ протягом 2000 2002 років зростали, причому прискореними темпами, а у 2003 році знизилися порівняно з 2002 роком на 873,1 млн. грн. Тим часом фіскальна ефективність того чи іншого податку визначається не лише абсолютним чи відносним приростом надходжень порівняно з попереднім періодом, а й виконанням плану надходжень, коефіцієнтом ефективності, кількістю і обсягом ухилень, витратами на адміністрування тощо. Середнє значення коефіцієнта фіскальної ефективності ПДВ упродовж 1997 2003 років становило в Україні 26,1 , тоді як середнє значення у країнах ЄС 38 . Зниження в окремі роки частки ПДВ у структурі доходів бюджету і податкових надходжень пояснюється наявністю значних податкових пільг і численними фактами ухилення від оподаткування.

На практиці податкового адміністрування важливо правильно спланувати, яка сума ПДВ має бути відшкодована платникам відповідно до вимог закону.

Адже своєчасне та повне відшкодування стимулює зростання обсягів виробництва й інвестицій в експортних галузях.

Трапляється, що в окремому регіоні сума заявленого відшкодування з ПДВ перевищує суму надходжень.

Це пояснюється або широким використанням нульової ставки ПДВ на відповідній території і, як наслідок, зниженням доходів бюджету, або фактами зловживання платників. У більшості областей сума недоплати з ПДВ перевищує суму відшкодування.

Регулююча і стимулювальна роль оподаткування гальмується недосконалістю механізму стягнення ПДВ недосконалість законодавства про ПДВ, несвоєчасність бюджетного відшкодування ПДВ, відсутність ефективної процедури банкрутства боржників тощо . Кількість платників, яким надано пільги зі сплати ПДВ, зростає вчетверо-вп ятеро швидше, ніж кількість уперше зареєстрованих платників. Питання про доцільність зниження ставок податку на додану вартість є одним із найдискусійніших. Слід пам ятати, що ПДВ фактично сплачує і споживач, і виробник.

Тому теоретично зниження ставки ПДВ не сприяє автоматичному і адекватному зниженню цін на споживчі товари. Слід удосконалювати чинну нормативно-правову базу та впроваджувати ефективніший механізм адміністрування.

Серед ресурсних платежів найбільший обсяг надходжень від плати за землю.

Вона справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, які визначаються залежно від якості та місця розташування земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель, за земельні ділянки, що перебувають у власності, користуванні, у тому числі на умовах оренди. Розмір цього податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі. Цей податок має стимулювальну дію, оскільки не лише акумулює кошти до бюджету, а й стимулює раціональне використання земельних ресурсів брати в оренду землю та не обробляти її невигідно . Кошти, отримані від плати за землю, спрямовуються на фінансування заходів шодо раціонального використання й охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, здійснення землеустрою й кадастру.

Абсолютні дані надходжень від плати за землю в умовах збереження наявного земельного фонду щорічно збільшуються.

Це сталося завдяки розширенню бази оподаткування, удосконаленню механізму адміністрування та зменшенню рівня девіації серед платників податків. Здебільшого кошти надходять від юридичних осіб. Темпи змін обсягів надходжень плати за землю переважно відповідають темпам розвитку економіки, що є позитивним явищем. Порівняно незначні надходження від платежів за забруднення навколишнього середовища, що не відповідає проголошеним принципам сталого економічного розвитку.

Теоретично екологічні платежі мають вносити суб єкти, які негативно впливають на екологію власники транспортних засобів, виробники енергії, інші підприємства, що забруднюють навколишнє середовище, тощо. Екологічні податки повинні мати високі ставки, але не з метою наповнення бюджету, а як чинник стимулювання упровадження ресурсозбережних і нешкідливих технологій. Система екологічного оподаткування має сприяти й підвищенню якості продукції. Приміром, у низці держав оподатковується збільшення вмісту свинцю в пальному, сірки в нафті, стягуються податки за порушення норм використання пестицидів, міндобрив.

Ці важелі змушують підприємства постійно дбати про виконання стандартів та екологічних обмежень у процесі виробництва, фінансувати заходи із упровадження екологічних інновацій. Податок на додану вартість та акцизний збір за сумою очікуваних доходів становлять найвагоміше джерело бюджетних коштів, а проценти їхнього виконання одні з найнижчих.

Бюджет залишається ефективним інструментом регулювання темпів і пропорцій розвитку не тільки всієї економіки держави, а й окремих її регіонів. У найближчій перспективі потребує вдосконалення бюджетний процес у такому напрямку, як розробка та обгрунтування принципів державної політики доходів для бюджетів різних рівнів. Досвід розвинутих країн переконує, що вплив держави на територіальний розвиток залишається найвідчутнішим. Вона контролює явища і процеси, на які об єктивно не можуть вплинути приватновласницькі структури і навіть асоціації підприємств. Державою регулюються загальні територіальні пропорції, стимулюється розвиток депресивних районів, здійснюється раціональний підхід до розміщення продуктивних сил, у тому числі розосередження промислових підприємств і обмеження їхньої концентрації у великих містах, розробляються та реалізуються великомасштабні державні регіональні програми різного спрямування тощо. 3 1972 р. в Україні вперше почали планувати комплексний економічний розвиток областей.

Його план не мав директивного значення і давав зведену інформацію про наміри й можливості, закладені у територіальний розріз відомчо-галузевих планів. Міжнародний досвід переконує, що розрив між регіонами у 30 50 пунктів щодо середньодержавного рівня є загрозливим, створює напруженість у відносинах між регіонами, спричиняє некеровані міграції населення і заохочує автономізацію й сепаратизм.

Останніми роками немало зроблено для вдосконалення таких понять, як рівень життя та якість життя . Під егідою ООН вироблено стандарт, що складається приблизно з 10 блоків показників, які відображають рівень соціально-економічного розвитку регіону. Економічна ситуація минулого року не дала змоги повною мірою забезпечити фінансовими ресурсами гарантований рівень соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних утворень.

Майже 90 від загальної суми видатків бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя становили видатки на фінансування соціального захисту населення й утримання соціально-культурних закладів і установ.

Як окрема економічна категорія, доходи місцевих бюджетів виражають сферу економічних відносин суспільства, яка пов язана з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів регіонального рівня, використовується місцевими органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіону. Доходи місцевих бюджетів мають певну законодавчу базу Конституція України, Закони України Про бюджетну систему України , Про податкову систему України , Про місцеве самоврядування в Україні та інші нормативні акти. Протягом 6 років 1997 2002 обсяги надходжень зведеного бюджету, що контролюються ДПА, зросли в 1,7 разу з 24,1 млрд. грн. до 40,6 млрд. грн а обсяги пільг у 2,9 разу з 19,7 млрд. грн. до 56,3 млрд. грн Найвагоміші пільги використали платники регіонів, де забезпечуються і найбільші суми надходжень до бюджету міста Києва 14,7 млрд. грн. або 26,2 від загальної суми пільг по Україні , Дніпропетровської області 11,1 млрд. грн. 19,7 , Донецької області 7,1 млрд. грн. 12,6 від загальної суми . Скоротилася сума пільг, наданих місцевими органами влади з 5,1 млрд. грн. у 1997 році ло 2,2 млрд. грн. у 2002 році . Частка пільг зі сплати місцевих податків і зборів у загальній сумі пільг скоротилася з 25,9 у 1997 році до 4 у 2002 році. Доцільною була б розробка подібного класифікатора областей України за рівнем їхнього економічного розвитку, внутрішня структура якого поєднувала б чотири якісних рівні високий, середній, низький, спеціальний.

Критерії віднесення окремих областей до певної категорії повинні цілком базуватися на стандартах соціально-економічного розвитку регіонів, розроблених під егідою ООН. Для кожної категорії в законодавчому порядку необхідно закріпити відповідні проценти відрахувань від державних податків і зборів. У такому разі місцеві органи влади могли б чітко прогнозувати дохідну базу і не залежати від вольових рішень центральної влади.

Обтяжливість податкової системи України визначається насамперед не величиною податкових ставок, а складністю й нестабільністю системи податкового адміністрування, вузькістю господарських оборотів, деформаціями грошової сфери та фінансів підприємств. Відтак зниження ставок оподаткування сприятиме насамперед переорієнтації вивільнених коштів підприємств на фінансування цих витрат та відновлення прийнятного рівня рентабельності бізнесу.

Комплексність податкового реформування зазвичай пов язується з прийняттям Податкового кодексу.

Проте його доля залишається невизначеною.

По-перше, в українському суспільстві досі відсутній консенсус щодо того, якою має бути податкова система України. По-друге, загострення політичного протистояння посилює значущість економічної і, зокрема, фіскальної політики та стає на заваді ліберальній податковій реформі, яка загрожує на певний період зниженням касових надходжень.

По-третє, в Україні поки що не сформовано узгодженої концепції бюджетної та податкової політики як вагомих важелів реалізації довгострокової стратегії розвитку.

Невизначеним поки що є можливий вплив на структуру бюджетних витрат та податкову систему вступ України до СОТ. останнім часом активізувалися заяви щодо узгодження економічної, в тому числі й податкової, політики України на просторі СНД. Зрештою, орієнтири європейської інтеграції України також потребують поступового руху до європейської системи оподаткування.

За таких умов видається малоймовірною можливість створення цілісної більш-менш постійної моделі оподаткування, зафіксованої в єдиному документі. Відтак доцільнішим видається поетапне реформування податкової системи шляхом прийняття окремих податкових законів. Першим повноцінним кроком у цьому напрямі стало прийняття змін до закону про податок на прибуток підприємств 26 грудня 2002 року. Довгострокове економічне зростання та якісна структурна перебудова національної економіки потребують мобілізації сил в усіх напрямах державної економічної політики. Тому на теперішньому етапі побудови податкової політики слід виходити насамперед з потреби максимізації дії регуляторної та стимулювальної функцій. 3.2. Витрати Державного бюджету Видатки Державного бюджету виконують функції політичного, соціального та економічного регулювання Зміст бюджетних видатків зумовлений суспільним способом виробництва, політичним устроєм країни, природою та функціями держави.

Вони відіграють вирішальну роль у задоволенні потреб соціально- економічного розвитку країни. У державній власності перебувають підприємства, установи, організації сектору загального державного управління, які потребують коштів на здійснення своєї діяльності, а також на реконструкцію та оновлення існуючої матеріальної бази. Крім того, видатки бюджету використовуються для перерозподілу доходів населення через трансфертні платежі. Планування державних видатків є складовою частиною бюджетного регулювання. Державні видатки, включаючи чисте кредитування, це витрати, пов язані з виконанням державою своїх функцій. Витрати це платежі, що не підлягають поверненню, не створюють і не погашають фінансових вимог.

Вони складаються в основному із закупівель товарів, послуг, оплати праці державних службовців, соціальних виплат і обслуговування державного боргу.

До чистого кредитування відносять надання позик і придбання акцій за вирахуванням сум погашених кредитів і доходів від продажу акцій. Видатки Державного бюджету це витрати держави на загальнодержавному рівні, які необхідні для виконання державою її функцій. Ці витрати виражають економічні відносини, на основі яких здійснюється використання централізованих коштів за напрямами, визначеними законом.

Класифікація видатків бюджету 1. функціональна, 2. економічна, 3. відомча, 4. програмна Напрями використання бюджетних видатків обумовлюються цілою низкою факторів, основними з яких є необхідність утримання державних установ рівень розвитку регіонів держави зв язки видатків із загального державного бюджету з видатками з місцевих бюджетів форми надання бюджетних коштів інші фактори, які можуть мати вагоме значення залежно від конкретної економічної і політичної ситуації в державі. Видатки у повному і всесторонньому обсязі характеризуються функціональною структурою, до якої долучаються міжнародна діяльність фундаментальні дослідження та сприяння науково-технічному прогресові правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави державне управління промисловість та енергетика будівництво сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство транспорт, дорожнє господарство, зв язок, телекомунікації й інформатика інші послуги, пов язані з економічною діяльністю. Державні видатки здійснюються за статтями на підставі бюджетної класифікації. За функціональним призначенням їх можна об єднати в п ять груп. 1. Фінансування державних послуг загального призначення витрати на державне управління утримання законодавчих, виконавчих і судових органів міжнародну діяльність, національну оборону, забезпечення громадського порядку і безпеки і т. д 2. Фінансування виробництва суспільних товарів витрати на науку, освіту, культуру і мистецтво, охорону здоров я, фізичну культуру і спорт, соціальний захист і соціальне забезпечення, житлово-комунальне господарство, засоби масової інформації і т. д 3. Фінансування державних послуг, пов язаних з економічною діяльністю витрати на розвиток галузей матеріального виробництва промисловості, сільського та лісового господарств, капітального будівництва, транспорту, зв язку і т. п. на забезпечення більш високої ефективності господарської діяльності, здійснення структурних перетворень в економіці, створення умов для економічного зростання, на реалізацію цільових комплексних програм і т. д 4. Видатки державних цільових фондів. 5. Інші видатки виплати процентів і витрати, пов язані з обслуговуванням державного боргу, створення резервних фондів, трансферти загального характеру і т. д Згідно з економічними характеристиками видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку.

Поточні видатки це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств установ, організацій, органів , яка існує на початок бюджетного року, а також фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів. Видатки розвитку це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень фінансування структурної перебудови економіки субвенції та інші витрати, пов язані з розширеним відтворенням. Отже, держава, використовуючи бюджет, здійснює фінансування розвитку окремих галузей, регіонів і сфер діяльності. Крім прямого фінансування та прямих державних інвестицій, витрати Державного бюджету здійснюються у таких формах, як дотації, субсидії, субвенції. Дотації лат. dotare постачати це особливий вид асигнувань з Державного бюджету, який використовується для збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів та покриття касових збитків окремих державних підприємств. Субсидії лат. subsidium допомога це допомоги, які випплачуються з державного бюджету з метою підтримки населення, а також певних видів підприємницької діяльності, сфер і галузей народного господарства, розвиток яких має велике значення для економіки. Субвенції лат. subvenire приходити на допомогу один з видів державної фінансової допомоги центральним або місцевим органам виконавчої влади, що надається на конкретні цілі. Субвенції використовуються також для санації підприємств, яким загрожує банкрутство.

У Державному бюджеті передбачається резервний фонд KM України у розмірі до двох процентів від обсягу видатків Державного бюджету для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження Державного бюджету.

У Державному бюджеті понад передбачені видатки утворюється оборотна касова готівка в розмірі до двох процентів загального обсягу видатків бюджету.

Оборотна касова готівка може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і має бути відновлена того самого року до розмірів, установлених під час затвердження Державного бюджету.

Кошти Державного бюджету витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених Законом про Державний бюджет.

До недавнього часу найбільше видатків з бюджету спрямовувалося до народного господарства.

За умов переходу на ринкові умови господарювання система витрачання бюджетних коштів на народне господарство повинна зазнати суттєвих змін. Бюджетні асигнування покликані забезпечити вирішення найважливіших і масштабніших державних завдань фінансування пріоритетних заходів, пов язаних з прискоренням розвитку основних галузей економіки, створення фінансових можливостей для удосконалення виробничої та соціальної інфраструктури.

Правда, ще деякий час цільові бюджетні дотації збережуться.

Однак обсяг бюджетних видатків та їхня структура зазнають суттєвих змін. Зменшення обсягу бюджетного фінансування витрат у народному господарстві пояснюється тим, що до мінімуму зводиться участь держави у виробничих інвестиціях за рахунок скорочення централізованих капітальних вкладень послідовно виконується програма приватизації державної власності та скорочується сфера державної економіки. Тенденція до зменшення бюджетних видатків на народне господарство не може закінчитися повною відмовою від бюджетного фінансування цих витрат.

А за умов ринку теж залишаться такі видатки, які потребують обов язкового залучення державних коштів, оскільки, по-перше, триває функціонування державного сектора економіки, який потребує розробки державних інвестиційних програм, згідно з якими і здійснюється бюджетне фінансування капітальних витрат.

По-друге, для стабілізації економіки та розвитку підприємництва потрібна фінансова допомога держави у вигляді бюджетних субсидій, субвенцій. Значні бюджетні кошти щороку спрямовуються на фінансування соціально-культурних заходів. Вони дозволяють державі розвивати систему освіти, культури, задовольняти мінімальні потреби населення в медичному обслуговуванні, здійснювати соціальний захист громадян, підвищувати рівень їхнього соціального забезпечення.

Видатки бюджету здійснюються через бюджетне фінансування.

Під бюджетним фінансуванням розуміють певну систему надання коштів підприємствам, установам і організаціям на виконання заходів, передбачених бюджетом.

Основна суть бюджетного фінансування полягає у тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності та фізичними особами, з іншого, з точки зору спрямування та використання грошових коштів централізованого фонду на розширене відтворення, підвищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забезпечення інших безпосередніх державних заходів. Обсяг, своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня централізації фінансових ресурсів і мобілізації коштів до бюджету, а це в свою чергу залежить від дотримання фінансової дисципліни окремими платниками податків, від рівня виконання доходної частини бюджету.

На сьогодні державний бюджет України характеризується високим ступенем централізації фінасових ресурсів, що закономірно для країн перехідного періоду. Так, бюджетні ресурси України становлять нині майже 45 відсотків від ВВП. Така централізація коштів повинна забезпечити своєчасне і повне фінансування усіх загальнодержавних програм, а також додаткові заходи, пов язані з підвищенням заробітної плати та інших соціальних виплат.

Однак, якщо проаналізувати бюджетне фінансування останніх чотирьох років, то можна переконатись, що в цілому видатки були недофінансовані від 20 до30 відсотків порівняно із затвердженими сумами.

Основними причинами неповного фінансування було невиконання доходної частини, розбалансованість економіки, важке фінансове становище підприємств. Отже, можна дійти висновку, що механізм бюджетного фінансування тісно пов язаний з доходами бюджету.

Цей взаємозв язок полягає у кількісній відповідності, коли при забезпеченій доходній базі бюджет має змогу фінансувати своєчасно і повною мірою суми запланованих видатків. Однією з проблем, пов язаних з функціонуванням механізму бюджетного фінансування, є необхідність чіткого визначення і розподілу сфери фінансування державного і місцевих бюджетів. На загальнодержавному рівні доцільно фінансувати видатки, які мають вирішальне значення для економіки України. На рівні місцевих органів влади слід залишити видатки, спрямовані на вирішення соціальних питань і підтримку їхнього економічного становища щодо комунальної власності. Інакше кажучи, при здійсненні механізму бюджетного фінансування необхідно чітко розподілити компетенцію між центральними органами влади та органами місцевого самоврядування і законодавче закріпити її за ними. Оскільки бюджетне фінансування є складовою бюджетного механізму, за допомогою якого здійснюється реалізація бюджетних функцій, то можна дійти висновку, що саме за допомогою бюджетного інвестування та фінансування відбувається надання коштів, які завдяки розподілу і перерозподілу ВВП спрямовуються державою на економічні та соціальні потреби країни. Роль бюджетного фінансування визначається передусім тим, що є основним методом забезпечення прогресивних зрушень в економічній структурі. Тільки за допомогою бюджетного фінансування створюються умови і забезпечується розвиток нових галузей виробництва. Система бюджетного фінансування вміщує в собі принципи, форми та методи надання бюджетних асигнувань суб єктам господарювання. 1. Незалежно від джерел покриття фінансування здійснюється на основі таких принципів 2. Цільовий характер бюджетних асигнувань.Бюджетні асигнування мають використовуватися виключно за призначенням.

Для установ доводяться спеціальні кошториси, де вказуються конкретні напрями використання бюджетних коштів. 3. Отримання максимального ефекту при мінімумі витрат.

Це досягається при оптимальному фінансуванні завдань як економічного, так і соціального розвитку держави та зворотного притоку коштів від вирішення цих завдань. 4. Безповоротність бюджетних асигнувань. 5. Безоплатність бюджетних асигнувань.

За користування бюджетними коштами, які передбачені затвердженими в установленому законодавством порядку, або кошторисом установа чи організація не сплачує будь-яких процентів. Принцип цільового спрямування коштів полягає у тому, що кошти плануються, відпускаються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів. Принцип плановості означає, що витрати з державного бюджету визначаються законом про державний бюджет України на кожний рік. Обсяг витрат та цільове спрямування коштів місцевих бюджетів ухвалюються рішенням сесій відповідних місцевих рад народних депутатів. Витрати з децентралізованих фондів грошових коштів відображаються у фінансових планах і кошторисах витрат установ, балансах доходів і витрат підприємств, об єднань, міністерств і відомств.

Принцип безповоротності та безвідплатності фінансування державних витрат це надання коштів без прямого їх відшкодування непряме ж відшкодування полягає в матеріальному прирості основних фондів для виробничої та невиробничої сфери, перспективна підготовка кадрів для суспільства тощо . Принцип ефективного використання коштів має на меті одержання суспільно необхідного результату за мінімальних витрат фінансових ресурсів. Практичне здійснення цього принципу супроводжується вдосконаленням форм і методів оперативного управління виробничою та фінансовою діяльністю, розробкою додаткових важелів і стимулів, спрямованих ня скорочення витрат та інтенсифікацію виробництва. Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел полягає у тому, що під час визначення обсягу фінансування як держава, так і вищестоящі органи враховують наявність власних коштів, можливості одержання банківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати з зазначених джерел, вирішується питання про бюджетне або відомче фінансування.

Цей принцип здійснюється як за покриття поточних витрат, так і за фінансування капітальних вкладень.

Принцип здійснення постійного контролю наявний за усіх виробничих, господарських і фінансових операцій у фінансуванні державних витрат.

Контроль виконання дає можливість викрити недоліки й помилки у фінансовій діяльності, вжити заходів до їх усунення, а також надає зустрічну інформацію для перспективного й поточного планування державних витрат як під час визначення цільового спрямування коштів, так і під час визначення їхнього обсягу.

Україна, як незалежна держава, має державний бюджет, завдяки якому здійснюється фінансування усіх загальнодержавних видатків, а згідно з бюджетним устроєм і адміністративно-територіальним поділом до складу бюджетної системи входять місцеві бюджети, за допомогою яких здійснюється фінансування видатків місцевого значення.

Порядок та умови надання і використання коштів затверджується Верховною Радою України. Бюджетні кошти витрачаються лише за цільовим призначенням і в межах, затверджених відповідним правовим актом законом про державний бюджет чи рішенням місцевої ради народних депутатів. У правові акти про бюджет не можуть долучатися статті видатків, які не передбачені чинним законодавством.

Нині використовуються наступні форми бюджетного фінансування кошторисне державне фінансування інвестицій позики з бюджету державним підприємствам державні дотації. Кошторисне фінансування забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління. Вони отримують кошти на своє утримання із бюджету на підставі фінансових документів кошторисів. Так фінансується майже вся невиробнича так звана бюджетна сфера.

Установи й організації, які діють у цій сфері, є бюджетними установами.

До бюджетної сфери належать соціально-культурні заходи й установи, фундаментальні дослідження, національна оборона, правоохоронна діяльність і органи безпеки, судова система і органи прокуратури України, утримання законодавчої і виконавчої влади держави.

Державне фінансування інвестицій. Відповідно до бюджетної класифікації видатків фінансування будівництва об єднано в одну групу разом з архітектурою і вміщує в собі державні інвестиції на основні об єкти економічного і соціального розвитку України за ринкових умов. За наявності різних форм власності і різних організаційно-правових структур, об єднань підприємств і організацій правове регулювання фінансування інвестицій в умовах ринку є складним.

Фінансування капітальних вкладень із бюджету за умов ринку на відміну від планової системи має свої особливості воно не є сталим, держава також втручається в процт фінансово-кредитного забезпечення капітальних вкладень державних підприємств. Поряд з державними, в основному бюджетними коштами, залучаються також іноземні джерела інвестиційного фінансування як з боку іноземних держав, так і з боку міжнародних і приватних вітчизняних комерційних банків і кредитних установ.

Позики з бюджету державним підприємствам це фінансова підтримка державних та інших підприємств, у яких понад 50 майна є державною власністю. Здійснюється вона з бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаються як державна підтримка.

Фінансову підтримку як бюджетну позику надає Міністерство фінансів на договірних засадах.

Умовами договору мають бути передбачені зобов язання сторін щодо обсягів, строків надання позики, її цільового використання, заходи щодо забезпечення її своєчасного повернення, відповідальність сторін за порушення умов договору, а також обсяги і порядок сплати процентів за використання бюджетних позик.

Державні дотації. Це форма бюджетного фінансування, яка застосовується при фінансуванні планово-збиткових підприємств, організацій і установ, які надають послуги або виробляють необхідні товари, витрати на виробництво яких перевищує ціну продажу.

Форми бюджетного фінансування визначаються економічними умовами, із змінами яких міняються як форми бюджетного фінансування, так і їхнє застосування.

Нині, при переході до ринкових відносин, визріла потреба в удосконаленні форм бюджетного фінансування.

При цьому до існуючих форм бюджетного фінансування не можна застосовувати однаковий підхід, а перспективи розвитку кожної із форм повинні пов язуватись з тими цілями, яким вони слугують. Цілі можуть бути поділені на загальні та спеціальні. Загальні втілюються за допомогою тих форм фінансування, які відповідають системі управління економікою в цілому. Спеціальні пов язані з особливими умовами господарювання, згідно із завданнями економічної політики держави на відповідному етапі розвитку.

Форми бюджетного фінансування, які обумовлені загальними цілями, у подальшому повинні удосконалюватись, аби повніше відповідати потребам розвитку ринкової економіки. Їхнє удосконалення, з одного боку, повинно провадитись у напрямку посилення стимулюючих факторів певних форм фінансування, а з іншого у напрямку запровадження нових умов надання бюджетних коштів. Застосовують такі форми бюджетного фінансування 1. Фінансування за системою нетто-бюджет . Ця форма характеризується наданням бюджетних коштів на досить обмежений перелік витрат, затверджений у бюджеті. 2. Фінансування за системою брутто-бюджет . Застосовується для підприємств, установ, які повністю фінансуються з бюджету.

За цією формою фінансування бюджетні асигнування виділяються на всі види витрат, які забезпечують як поточну діяльність, так і розширене виробництво, залежно від специфіки підприємства, установи.

Нині застосовуються такі методи бюджетного фінансування 1. Пряме бюджетне фінансування.

Сутність цього методу полягає в наданні бюджетних асигнувань, які забезпечуються відповідними джерелами надходжень. 2. Трансферти.

У разі незабезпеченості необхідних витрат відповідними джерелами надходжень або недостатності цих джерел на регіональному рівні використовуються дотації та субвенції. 3. Бюджетні позики.

Вони займають проміжне положення між безповоротним бюджетним фінансуванням і позиками комерційних банків. Відмінність від бюджетного безповоротного фінансування полягає в тому, що цей вид позик надається з умовою повернення, але або взагалі без процентів, або за пільгові проценти, які набагато нижчі від процентів, які застосовують комерційні банки.

Надання цього виду позик здійснюється на основі розпорядження Кабінету Міністрів України. Видатки Державного бюджету регламентуються відповідними законодавчими та нормативними актами Бюджетним кодексом, Законом про Державний бюджет на поточний рік, Бюджетною класифікацією, іншими юридичними актами органів влади.

Починаючи з 2000 р. у Державному бюджеті, в його видатковій частині передбачаються два фонди загальний і спеціальний.

У ст. 30 Бюджетного кодексу передбачено, що видатки Державного бюджету включають бюджетні призначення, встановлені Законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов язані з реалізацією державних програм.

У Бюджетному кодексі передбачено чітке розмежування повноважень, а також механізм делегування повноважень між рівнями бюджетної системи.

Використовувати бюджетні кошти для фінансування позабюджетних фондів забороняється. При переході до ринкових умов господарювання держава бере на себе функції соціального захисту населення.

По цілому ряду причин громадяни не в змозі забезпечити собі мінімальні умови прожиття і тому держава в межах своїх можливостей допомагає їм в цьому.

Конкретний перелік таких категорій визначається Законами України, Указами Президента України, Постановами Кабінету Міністрів Украіни. Кошти на ці заходи, як правило передбачаються, в Державному бюджеті Украіни, хоча можуть і в місцевих бюджетах. Напрямки соціального захисту окремих категорій населення 1. Допомога молодим сім ям при отриманні житла 2. Допомога сім ям з дітьми 3. Допомога ветеранам військової служби 4. Житлова субсидія Видатки місцевих бюджетів відображають ті ж самі соціально-економічні відносини, що і видатки Державного бюджету, але на місцевому рівні і з врахуванням регіональних особливостей.

Міжбюджетні відносини це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Ст. 82 Бюджетного кодексу передбачає види видатків на здійснення повноважень, які мають фінансуватися з Державного бюджету.

Це видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню. Держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідного передання бюджетних ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів обов язкових платежів або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України. У ст. 87 перелічені державні програми, які мають фінансуватися з Державного бюджету. 1. До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на 1 державне управління законодавчу владу виконавчу владу Президента України 2 судову владу 3 міжнародну діяльність 4 фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв язки державного значення 5 національну оборону 6 правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави 7 освіту спеціалізовані школи у тому числі школи-інтернати , засновані на державній формі власності загальноосвітні школи соціальної реабілітації 8 охорону здоров я 9 соціальний захист та соціальне забезпечення державні спеціальні пенсійні програми пенсії військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їх сімей, пенсії військовослужбовцям та особам керівного і рядового складу органів внутрішніх справ, пенсії, призначені за іншими пенсійними програмами державні програми соціальної допомоги грошова допомога біженцям компенсації на медикаменти програма протезування програми і заходи щодо соціального захисту інвалідів, у тому числі програми і заходи Фонду України соціального захисту інвалідів відшкодування збитків, заподіяних громадянам заходи, пов язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України щорічна разова грошова допомога ветеранам Великої Вітчизняної війни державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім ї державну підтримку молодіжних громадських організацій, на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім ї державні програми підтримки будівництва реконструкції житла для окремих категорій громадян 10 культуру і мистецтво 11 державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств 12 фізичну культуру і спорт 13 державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки 14 програми реставрації пам яток архітектури державного значення 15 державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв язку, телекомунікацій та інформатики 16 державні інвестиційні проекти 17 державні програми щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха 18 створення та поповнення державних запасів і резервів 19 обслуговування державного боргу 20 проведення виборів та референдумів 21 інші програми, які мають виключно державне значення.

Фінансування окремих програм економічного і соціального спрямування за місцем реалізації цих програм здійснюється через механізм міжбюджетних трансфертів. Бюджетним кодексом передбачені таємні видатки.

Це видатки на утримання органів державної влади, функціональне призначення яких забезпечення національної безпеки. Вони включаються до Державного бюджету України без деталізації. Звіти про проведені таємні видатки розглядаються комітетами Верховної Ради України з питань бюджету, законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, боротьби з організованою злочинністю і корупцією, з питань національної безпеки і оборони.

Окремі звіти про проведені таємні видатки розглядаються Верховною Радою України на закритому засіданні. У Державному бюджеті обов язково передбачається резервний фонд бюджету.

Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету.

Порядок використання коштів із резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України. Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

Кабінет Міністрів України щомісячно звітує перед Верховною Радою України про витрачання коштів резервного фонду бюджету.

Стаття 1. Закону України Про внесення змін до закону України Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України . Затвердити видатки Державного бюджету України на 2005 рік у сумі 114 080 879,8 тис гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України у сумі 88 501 452,1 тис гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України у сумі 25 579 427,7 тис гривень. 4. Дефіцит Державного бюджету та його подолання в економіці України Збалансованість бюджетів, які входять до Державного бюджету складу бюджетної системи держави, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок профіцит бюджету.

Перевищення видатків над доходами становить дефіцит бюджету.

Бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків. Бюджетний дефіцит є наслідком певного стану економічних відносин, які виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання фінансових ресурсів понад їх наявну величину.

Для покриття витрат понад наявну масу фінансових ресурсів застосовують грошову емісію, внутрішні і зовнішні позики.

Бюджетний дефіцит як фінансове явище виник разом із оформленням націй і народностей у державу і запровадженням грошових відносин. За часів перебування України у Радянському Союзі, практично до середини 80-х років значного дефіциту бюджету не було, але вже в 1991 р. дефіцит бюджету досягнув майже 20 валового національного продукту.

Основною причиною, що викликала бюджетний дефіцит у період перебування України в СРСР була низька ефективність суспільного виробництва, яка була пов язана із внутрішніми та зовнішніми факторами.

До внутрішніх факторів можливо віднести незацікавленість виробників в кінцевих результатах, враховуючи жорстке адміністрування те, що значна доля фінансових ресурсів направлялась в військово-промисловий комплекс неефективне використання матеріальних, трудових ресурсів тощо. До зовнішніх звуженість торговельних зв язків, нееквівалентний обмін з парнерами по торговлі, неконкурентоспроможність основних видів продукції на зовнішньому ринку неефективний бюджетний механізм, який характеризувався консерватизмом, орієнтованістю на командно-адміністративні методи управління, реалізацію хибних проектів наприклад Байкало-Амурська магістраль прорахунки в бюджетному плануванні, які полягали в диспропорціях між галузями народного господарства, регіонами.

В зарубіжній економічній літературі розрізняють 3 види дефіциту бюджету. 1. Наочно-реальний.

Обсяг цього виду дефіциту дорівнює загальним доходам від федеральних податків за вирахуванням на державні закупки і трансфертні платежі. Під трансфертними платежами у зарубіжних країнах розуміють фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевою самоврядування, а також з бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного рівня до бюджетів одиниць нижчого адміністративного рівня. За рахунок трансфертів у багатьох країнах формується більша частина доходів місцевих органів влади.

Наприклад, у США в кінці 80-х років XX століття дефіцит федерального бюджету склав близько 50 валового національного продукту, що було найбільшою величиною за попередні роки, не пов язані з інфляцією. 2. Структурний.

Цей вид дефіциту є обрахованою різницею між федеральними доходами витратами за діючої фіскальної політики рівень оподаткування і поточних витрат та базового рівня безробіття. Структурний дефіцит виникає внаслідок запланованого перевищення витрат держави над її доходами, тобто дефіцитної структури бюджету в умовах повної зайнятості. Причинами цього можуть бути популістські заходи уряду, збільшення витрат на утримання державного апарату, широкомасштабні соціальні програми, інвестиційні державні програми та ін. Коли економічна система переживає період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, наочно-реальнии дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, тому що має місце виплата допомоги по безробіттю та за іншими соціальними програмами, а також з причини часткового падіння доходів населення. 3. Циклічний. Вираховується як різниця між наочно-реальним і структурним дефіцитами бюджетів. Циклічний дефіцит держбюджету виникає в умовах спаду економіки у результаті скорочення доходів бюджету та одночасного збільшення видатків. Це пов язане з тим, що у кризових умовах зменшуються доходи економічних суб єктів та збільшуються державні витрати для підтримки економіки держава вимушена сплачувати в більшому обсязі допомоги по безробіттю, надавати субсидії більшій кількості сімей. Чим більший дефіцит бюджету по відношенню до валового внутрішнього продукту ВВП , тим негативніші наслідки він може мати. Різке збільшення дефіциту бюджету вимагає вжиття заходів для його погашення, і не завжди це робиться оптимальним шляхом.

Емісія грошей, до якої вдаються уряди, зовнішні чи внутрішні боргові зобов язання через незначний період часу спричиняють інфляцію, що в свою чергу призводить до зменшення купівельної спроможності населення, а отже погіршення рівня його життя.

Негаразди в економічній сфері спричиняють негативні наслідки в соціальній. У випадку різкого загострення протиріч в економічній і соціальній сферах це призводить до соціальних потрясінь, в тому числі і військових дій. Ось чому парламети, уряди країн мають налагодити чітку співпрацю між собою, чітко виконувати покладені на них Конституціями та Законами країн обов язки і не допускати таких явищ в суспільстві. За своєю природою бюджетний дефіцит як і будь-яка інша економічна категорія, має конкретний інтервал дії що визначається, з одного боку законами зростання вартості, з другого законами інфляції. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості він обєктивно набирає активної економічної форми, якщо ж до законів інфляції то пасивної . Регулювання бюджетного дефіциту полягає в тому, щоб за допомогою фінансового механізму обома формами бюджетного дефіциту ефективно адаптуватися до тенденції зростання граничних суспільних витрат виробництва.

Водночас не означає і стимулювання розвитку продуктивних сил країни. Застосування такої політики дасть змогу сусппьству залежно від рівня економічного розвитку і потенціалу грошових ресурсів танувати прийнятний розмір дефіциту бюджету. В різні роки рівень дефіциту бюджету навіть в розвинених країнах коливався в досить широких межах.

Так, наприклад, на початок 90-х років XX ст. бюджетний дефіцит у витратній частині бюджету Франції складав 9,6 , США 11,6 , ФРН 14 , Японії - 15,6 96, Італії- 25,2. Бюджетний дефіцит, який планувався в Україні і був затверджений Законами про Державний бюджет в 1992-1998 pp. наведений в таблиці 4.1. Табл.4.1. Бюджетний дефіцит в Україні в 1992-1998pp. Роки Доходи Видатки Бюджетний дефіцит в абсо-лютному виразі в до ви-датків в до ВВП 1992 в млн. крб. 657.752,3 684.471,2 26.718,9 3,9 1993 в млн. крб. 4.632.428,6 5.615.726,7 17,5 1994 в млн. крб. 335.067.343,3 335.067.343,3 1994 з урахуванням підсумків 10 місяців 1994 р. в млн. крб. 350.844.534,4 468.103.556,3 117.259.021,9 25,0 1995 в млн. крб. 1.314.632.817,5 1.646.059.084,4 331.419.269,9 20,1 1995 зурахуванням підсумків І кв. 1995 р. в млн. крб. 1.486.314.953,5 1.860.379.093,4 374.064.139,9 20,1 1995 з урахуванням підсумків 9 місяців 1995 р. в млн. крб. 1.441.126.618,5 1.772.623.593,4 331.566.974,9 18,7 1996 в млн. крб. 2.390.864,7 2.852.610,1 461.745,4 16,2 1997 тис.грн. 21.660.253,3 27.411.474,5 5.751.221 21,0 5,7 1998 тис.грн. 21.101.050,9 24.481.773,9 3.380.713 13,8 3,3 1998 тис.грн. 19.724.026,2 Отже, при плануванні бюджету в 1992 1998 pp постійно закладався дефіціт бюджету.

В окремі роки рівень дефіціту бюджету складав майже 1 5 частину видатків. Стаття 1. Закону України Про внесення змін до закону України Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України . Установити граничний розмір дефіциту Державного бюджету України на 2005 рік у сумі 7.053.336 тис. гривень, у тому числі граничний розмір дефіциту загального фонду Державного бюджету України у сумі 6.911.181,1 тис. гривень та граничний розмір дефіциту спеціального фонду Державного бюджету України у сумі 142. 154,9 тис. гривень, згідно з додатком 2 до цього Закону.

З поняттям дефіціту бюджету пов язується поняття державного боргу, який поділяється на зовнішній і внутрішній. Зовнішній борг утворюється в результаті зовнішніх запозичень на фінансування бюджетних видатків, а внутрішній як результат емісії боргових зобов язань.

В Україні випускались облігації внутрішньої державної позики.

До внутрішнього боргу включаються такожі зобов язання держави по виплаті заробітної плати працівникам бюджетних установ, пенсій, стипендій тощо. Дефіцитність бюджету пов язана з деякими видами податкових вилучень у державі тому реформування податкової системи має базуватися на принципі фіскальної достатності, тобто формування дохідної частини бюджету на рівні, достатньому для здійснення державних функцій, а також на принципах обов язковості й рівномірної навантаженості при сплаті податків, недопущення прояти дискримінації окремих платників. Неприпустиме масове надання податкових пільг окремим суб єктам підприємницької діяльності. Проблема полягає в тім, що, по-перше, галузеві пільги є одним з основних інструментів державного регулювання розвитку економіки По-друге, вони найменш ефективні, оскільки їхня результативність залежить від правильного визначення пріоритетних галузей.

Аналіз оподаткування в історичній ретроспективі підтверджує таку закономірність, справляння податків за досить високими ставками супроводжується наданням різноманітних пільг, тоді як зниження податкових ставок у процесі податкових реформ розширенням податкової бази за рахунок скасування ряду пільг. Сьогодні через механізм невідшкодування податку на додану вартість відбувається вимивання обігових коштів у суб єктів підприємницької діяльності. Так, надходження від ПДВ у 2003 році становити 13,2 мрд грн , а відшкодування 8 ,3 млрд. грн. У 2004-му планується надходження 14,5 млрд грн , відшкодування 12,4 млрд грн , у 2005-му надходження 15,9 млрд грн , відшкодування 17,9 млрд. грн. Податку на додану вартість за січень лютий 2004 року надійшло 2517 млн. грн , або 105,3 плану на період. Порівняно з відповідним періодом минулого року надходження збільшилися на 640,3 млн. грн , або на 34,1 . Проблема дефіциту державного бюджету дуже гостро постала в перехідному для економіки України періоді, як й у більшості інших постсоціалістичних країн, що переорієнтовуються до ринкового господарства.

Формування податкової системи в новій економічній системі збіглося з потребою у значних видатках держави та глибокою трансформаційною кризою. У 2000 році в Україні вперше за роки незалежності був запланований бездефіцитний бюджет.

Рівень бюджетного сальдо як відсоток від ВВП у розвинутих країнах представлений в таблиці 4.2. Табл.4.2. Сальдо державного бюджету в розвинутих країнах, до ВВП Роки Країни 1999 2000 США 1,0 2,4 Японія -7,4 -7,0 Єврозони -1,2 0,3 Примітка - оцінка Надлишок бюджету може використовувати уряд за непередбачених обставин для дострокових виплат, погашення державного боргу, кредитування або переведення його в дохід наступного бюджетного року. Для забезпечення збалансованості Державного бюджету на KM України покладається обов язок узагальнювати й готувати пропозиції про скорочення видатків бюджету, а також давати висновки у тому числі й на пленарних засіданнях Верховної Ради щодо відповідності законопроектів, які вносяться на розгляд ВР України, Закону про Державний бюджет на поточний бюджетний рік і основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний рік. Граничний розмір дефіциту Державного бюджету та джерела його покриття визначаються Верховною Радою під час його затвердження.

Покриття дефіциту здійснюється за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних держав та інших фінансових інститутів. Рішення про залучення позик у кожному, конкретному випадку ухвалює Верховна Рада. У затвердженому бюджеті граничний розмір дефіциту не повинен перевищувати розміру видатків бюджету на розвиток.

У скрутних ситуаціях покриття бюджетного дефіциту може здійснюватися способом додаткової емісії грошей.

Наслідки грошової емісії загальновідомі з являється ризик неконтрольованої інфляції, руйнуються стимули довгострокових інвестицій, розкручується цінова спіраль, знецінюються заробітна плата та збереження населення, відтворюється новий бюджетний дефіцит. Емісія цінних паперів вважається безінфляційним засобом подолання бюджетного дефіциту. Держава в особі своїх органів може випускати цінні папери для задоволення потреб у фінансуванні видатків відповідних бюджетів. Тим самим держава як емітент стає суб єктом ринку цінних паперів і фондового ринку.

Ринок цінних паперів це частка фінансового ринку, яка забезпечує можливість мобілізації фінансових коштів та інвестицій, переміщення капіталу в різні галузі економіки з можливо найвищою нормою прибутку, а також виконання посередницької ролі в процесі збирання коштів у їхніх власників та ефективного розміщення цих коштів як у державному, так і в приватному секторах економіки. Цінні папери це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів. До основних державних цінних паперів належать облігації та казначейські зобов язання.

Облігація лат. obligatio зобов язання це цінний папер, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк із виплатою фіксованого процента якщо інше не передбачене умовами випуску . Облігації всіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Державними облігаціями є облігації внутрішніх державних позик ОВДП та облігації державних місцевих пові дно Кабінет Міністрів та місцеві Ради. Облігації внутрішніх державних і місцевих позик випускаються на пред явника, тобто вони вільно, через звичайний продаж придбання обертаються на ринку цінних паперів. Казначейські зобов язання КЗ України це вид цінних паперів на пред явника, що розміщуються тільки на добровільних часадах серед населення.

Вони засвідчують внесення їхніми власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Казначейські зобов язання поділяються на довгострокові від до 10 років середньострокові від 1 до 5 років короткострокові до одного року . Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов язань приймає Кабінет Міністрів короткострокових Міністерство фінансів. Кошти від реалізації КЗ спрямовуються на покриття поточних видатків Державного бюджету.

Держава як суб єкт ринку цінних паперів, з одного боку, може бути емітентом цінних паперів, з іншого є суб єктом правового регулювання їхньої емісії та обігу. Державний контроль і регулювання функціонування даного ринку відповідно до Закону Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні здійснює Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку.

Державні позики є менш небезпечними, ніж пряма емісія, але й вони здатні справляти негативний вплив на економіку країни. По-перше, за певних ситуацій держава вдається до примусового розміщення державних цінних паперів, руйнуючи тим самим ринкову мотивацію діяльності суб єктів господарювання.

По-друге, державні позики мобілізують вільні кошти на ринку позикових капіталів та зменшують попит на кредити.

У зв язку з обмеженістю коштів і невиконанням дохідних статей затвердженого бюджету фактичне виконання Державного бюджету України за останні роки є нижчим за передбачене.

Брак коштів постійно змушує вирішувати проблему пріоритетності напрямків їх витрачання.

У цих випадках стає неминучим секвестр скорочення витрат, тобто їх пропорційне зменшення крім спеціально захищених . Передовсім фінансуються поточні видатки заробітна плата в бюджетній сфері, трансферти, витрати на медикаменти і т. ін Існує багато способів подолання бюджетного дефіциту, але всі вони пов язані з удосконаленням податкової, грошово-кредитної, інвестиційної, цінової, зовнішньоекономічної політики, демонополізацією економіки, зміцненням податкової дисципліни. Отже, бюджетні проблеми слід розглядати в контексті макроекономічних проблем.

Тому й потрібний системний підхід до формування та реалізації соціально-економічної політики держави.

Шляхи зменшення бюджетного дефіциту та державного боргу Бюджетний дефіцит має 2 основних способи покриття з внутрішніх джерел та шляхами зовнішніх запозичень.

Внутрішніми джерелами можуть бути кредити Національною банку та випуск державних цінних паперів. Зовнішніми кредити урядів держав, шо співчувають даній країні, іноземних банків та міжнародних фінансових організацій Починаючи з 1993 року в Державному бюджеті визначались джерела покриття дефіциту. В Законі Про Державний бюджет України на 1999 р. передбачалась максимальна величина державного внутрішнього боргу України на 1 січня 1999 р. в сумі 16.961.069,9 тис.грн. Так в Законі Про Державний бюджет на 2005 р. був установлен на 31 грудня 2005 року граничний розмір державного внутрішного боргу в сумі 15.784.072 тис. гривень. Станом на 31 жовтня 2004 року державний прямий та гарантований борг України становив 84 706 715,81 тис. грн або 15 962 822,16 тис. дол. США, в тому числі державний прямий та гарантований зовнішній борг 63 404 902,33 тис. грн. 74,9 від загальної суми державного прямого та гарантованого боргу , або 11 948 535,25 тис. дол. США державний прямий та гарантований внутрішній борг 21 301 813,48 тис. грн. 25,1 , або 4014286,91 тис. дол. США. Державний прямий борг України становив 67 937 683,94 тис. грн. 80,2 , або 12 802 729,47 тис. дол. США, в тому числі державний прямий зовнішній борг - 46 636 836,71 тис. грн. 55,1 , або 8 788 624,65 тис. дол. США державний прямий внутрішній борг 21 300 847,23 тис. грн. 25,1 , або 4014 104,82 тис. дол. США. Гарантований борг України становив 16 769 031,87 тис. грн. 19,8 , або З 160 092,69 тис. дол. США, в тому числі гарантований зовнішній борг 16 768 065,62 тис. грн. 19,8 , або З 159 910,60 тис. дол. США гарантований внутрішній борг 966,25 тис. грн або 182,09 тис. дол. США. Основними шляхами зменшення бюджетного дефіциту та державного боргу є здійснення практичних заходів по реалізації економічних програм на загальнодержавному та місцевому рівні по збільшенню випуску продукції на діючих підприємствах, створення нових виробництв та підприємств з орієнтацією готового продукту на вітчизняного і зарубіжного споживача реальна фінансова, матеріальна, законодавча підтримка підприємства ефективне спрямування приватизаційних процесів в напрямку довготривалого ефективного функціонування приватизованих підприємств підвищення податкової дисципліни обгрунтоване зменшення державних видатків по напрямках державного управління, військових витрат тощо зменшення обсягів необгрунтованих фінансових пільг на загальнодержавному та місцевому рівнях пошук внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування бюджетного дефіциту за найменшими процентними ставками підтримання позитивного сальдо торговельного балансу контроль рівня інфляції. З 1 січня 2004 року бюджетну заборгованість перед платниками ПДВ перевели на рахунок державного внутрішнього боргу, випустивши на суму заборгованості державні цінні папери.

Непогашеними залишилися заборгованість у 2003 рок й заборгованість бюджету за раніше взятими але не виконаними зобов язаннями в обсязі 3,7 млрд грн. 1. Дтя покриття бюджетного дефіциту державі необхідно звільнитися від дрібної власності й здійснювати розширене акціонування та інвестування інших об єктів як на території України, так і за її межами.

При цьому не варто забувати про проблеми національної безпеки і якнайшвидше відмовлятися від прибуткових підприємств. Приватизація має бути економічно доцільною, тоді зросте кількість підприємств приватної форми власності, що займаються виробництвом.

Також треба поліпшувати управління державним майном, що приведе до зменшення кількості підприємств державної форми власності, які одержують дотації. 2. Другий важливий момент високий рівень номінального податкового навантаження. Недоцільно як це робилося досі протягом року приймати законопроекти, що погіршують становище платників податків. Треба запроваджувати раціональну податкову політику, яка базується на зниженні податкового тиску і поєднанні фіскальної й стимулювальної функцій податків. А державний бюджет на 2004 рік побудований переважно з фіскальним наголосом. 3. Максимальне виявлення усіх матеріальних і фінансових резервів для досягнення прогресу на шляху до збалансованого ринку. 4. Узгодження бюджету із загальною програмою фінансової стабілізації. 5. Особлива увага має приділятися підвищенню ролі регіонів у соціально-економічному розвитку держави. 6. Ще одна проблема короткострокове бюджетне планування і його невідповідність завданням середньострокової економічної політики. Законодавча влада повинна зрозуміти, що бюджет це не просто доходи і видатки.

Треба підвищувати роль перспективного бюджетного планування.

При кожному надходженні й при кожному витрачанні необхідно думати про найголовніше добробут громадян. 7. Варіантом податкового наповнення бюджету може бути встановлення держмонополії на виробництво й продаж алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Такий порядок існує в цивілізованих, економічно розвинених країнах. Насамперед здоров я нації, а вже потім збирання податків до бюджету прямих і непрямих. 8. В Україні має місце збереження ситуації, за якої прибутковим є вкладення капіталу в торгово-посередницьку і фінансово-кредитну сфери.

Отже, нагальною стає зміна напрямів інвестування бюджетних коштів у галузі народного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної грошової одиниці, зменшення граничних витрат суспільного виробництва через використання новітніх технологій і сучасних розробок як продукту інтелектуальної діяльності українських науковців. 9. Заборона Національному банку України надавати кредити урядовим структурам будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами. 10. Через невчасне проведення структурних змін в економіці існує структурний дисбаланс у народному господарстві в бік значного переважання виробництва засобів виробництва над виробництвом предметів споживання. 11. Подальше зростання української економіки має здійснюватися на власній інвестиційній базі й достатній ринковій основі. Уряд України передбачає, що такий підхід спричинить посилення ролі держави як суб єкта, який підсилює ринкові механізми, впливаючи на створення рівних конкурентних умов для виробників . Планується розв язати проблему надмірної витратності й енерго-місткості української економіки, забезпечити виконання поточних розрахунків за спожиті ресурси, насамперед за енергоносії. Ми понад 10 років ідемо до ринкової економіки. Але на будь-якому ринку продукція повинна мати попит, а всі закони і бюджет спрямовуватися на зростання економіки, а отже, на зростання рівня життя населення в цілому. Авторитет влади виросте залежно від того, наскільки тверда національна валюта і наскільки низький рівень безробіття в державі. Бюджет це відповідальність влади перед громадянами.

Стан бюджетної системи можна назвати найважливішим критерієм економічної ситуації в країні, а однією з найважливіших функцій бюджету є регулювання економіки. Адже закладені в ньому параметри визначають наявність інвестиційних стимулів і потенціалу вкладень рівень соціального захисту громадян, ступінь державної незалежності й обороноздатності, місце і роль України в міжнародних економічних відносинах.

Отже, для стабілізації бюджетної дисципліни, передусім, необхідно, щоб бюджетний процес відповідав Законові Про бюджетну систему України , прийнятому у червні 1995 року. Згідно із Законом, Державний бюджет на наступний рік має подаватися Президентом України на розгляд Верховній Раді до 15 вересня, а затверджуватися до 2 грудня поточного року. Тобто всі бюджетні процедури повинні реалізовуватися до початку нового бюджетного року. Як свідчить досвід, неприйняття Державного бюджету фактично паралізує роботу усього народногосподарського комплексу.

Для вирішення проблем, пов язаних з бюджетним процесом, треба орієнтуватися на наступні критерії. 1. Як відомо, Державний бюджет України формується за чинною у світовій практиці методологією. Це означає, що за основу береться розрахунок річного обсягу валового внутрішнього продукту.

Залежно від того, як він визначатиметься на наступний рік, залежить і розмір бюджетного фонду України. Якщо Ввп буде заниженим, то це адекватно відобразиться на доходній частині бюджету.

В цьому випадку відбудеться недофінансування галузей народного господарства, соціально-культурних установ та інших галузей, передбачених бюджетом. Крім того, не буде належної готівки, що призведе до затримки розрахунків. У випадку, коли розмір ВВП буде завищеним, нас очікують набагато більші неприємності. Зросте грошово-кредитна емісія, яка призведе до зростання грошової маси, а звідси до інфляції і різкого зростання цін будуть передбачені нереальні доходи, що, природно, спричинить зростання бюджетних витрат, фактично не забезпечених відповідними доходами. Тому основна проблема, яку необхідно вирішити максимально точно визначити обсяг валового внутрішнього продукту, тобто знайти золоту середину , враховуючи всі реалії нашої економіки - інфляцію, виробництво товарів і послуг, споживання, нагромадження. 2. Технологія складання Державного бюджету потребує докорінних змін. Зараз практикується система, за якої прибуткова частина бюджету підганяється до видаткової, тобто спочатку згідно з вимогами міністерств і відомств формується видаткова частина.

Після цього переглядаються можливості прибуткової частини і, якщо вони замалі, пропонується прийняти закони про нові податки або змінити податкові ставки.

Таким чином виконання бюджету прив язується до майбутніх змін. А тому при складанні Державного бюджету необхідно насамперед науково обгрунтовано в межах чинного законодавства про податки розраховувати прибуткову частину.

Це дасть можливість державі реально оцінити можливості бюджетної політики на майбутній рік. В основу побудови прибуткової частини бюджету мають бути закладені такі принципи, які дозволяють державі мати хоча б мінімально достатні фінансові ресурси для її діяльності і одночасно використовувати податки як інструмент регулювання фінансового стану платників, стимулювання зростання виробництва. До даних принципів належать -встановлення таких податків, які б забезпечували регулярну мобілізацію фінансових ресурсів у розпорядження держави в розмірах, достатніх для фінансування запланованих заходів -застосування таких видів податків, які б забезпечували стабільність фінансового становища держави, повноту, стабільність і своєчасність формування її централізованого фонду -запровадження податків, адекватних реальним умовам соціально-економічного становища держави -вилучення повне або часткове до бюджету доходів, не пов язаних із фінансово-господарською діяльністю підприємств і організацій. 3. Питання удосконалення стосунків між ланками бюджетної системи завжди є актуальними.

Чинник бюджетний механізм, при якому Ради вищого рівня встановлюють нормативи відрахувань для низів, призводить до паралічу органів місцевого самоврядування.

Тому необхідно розподілити сфери Державного бюджету і бюджетів місцевих органів. На державному рівні доцільно фінансувати податки, які мають вирішальне значення для фінансування економіки України. На рівні місцевих органів влади слід залишити видатки, спрямовані на вирішення соціальне питань і підтримку їхнього економічного розрахунку в частині комунальної власності. Інакше кажучи, необхідно якнайшвидше чітко розподілити компетенцію між центральними органами влади й органами місцевого самоврядування і законодавче закріпити її за ними. Законодавство вже заклало принципи самостійності у складання бюджетів усіх рівнів, але вони ще не зміцнені економічним механізмом, а тому не працюють.

У зв язку з цим для створення чіткої системи формування бюджетів усіх рівнів, на наш погляд, необхідно чітко розподілити доходи між усіма ланками бюджетної системи, тобто мати визначену законом доходну базу, а стосунки між державним і місцевими бюджетами будувати з урахуванням умов соціально-економічного розвитку регіонів. Такої мети можна досягти, спрямовуючи 100 податку на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності та деякі інші податки наприклад, податок на майно до місцевих бюджетів. Проблема бюджетного вирівнювання останнім часом вийшла за межі теорії. Тепер вона нерозривної пов язана із практичними заходами щодо реалізації в Україні принципу відносної самостійності бюджетів усіх рівнів, із міжбюджетним перерозподілом фінансових ресурсів. Без нього неможливо обійтися, оскільки фінансові ресурси деяких місцевих органів влади в силу історичних та інших причин не можуть забезпечити реалізацію цими органами владних повноважень.

Вийти з цього становища можна, надавши цим регіонам необхідної допомоги через перерозподіл коштів, виробивши для цього раціональні основи і механізми. Сучасна система розподілу бюджетних коштів між різними рівнями управління має орієнтуватися на вирішення обопільного завдання - досягнення збалансованості бюджетів і по вертикалі , і по горизонталі . По вертикалі треба усунути невідповідності між видатками місцевих бюджетів і надходженнями, закріпленими за даним бюджетним рівнем, Таку незбалансованість повністю подолати без зовнішньої корекції нереально абсолютно податковий потенціал і об єктивні потреби даної території практично не збігаються.

Тому органи державної влади, маючи більші можливості економічного регулювання й обсяг податкових надходжень, можуть і повинні компенсувати дисбаланс місцевих бюджетів, спрямовуючи на доходи якусь частину коштів, що акумулюються на рівні Державного бюджету.

Однак і тоді, коли податкових надходжень і субсидій досить для фінансування спільних видатків місцевих бюджетів, лишається завдання збалансування по горизонталі . Справа в тому, що в межах самих місцевих бюджетів можуть бути неоднакові бюджетні можливості адміністративних одиниць, які охоплюють значний регіон переважно східні області України . Інакше кажучи, в його межах також є свої багаті і бідні території, у зв язку з чим і на цьому рівні горизонтальному необхідна фінансова допомога згори . Однак не слід забувати, що чинний механізм фінансової допомоги реально сформувався на базі централізму, який характеризував єдину бюджетну систему колишнього СРСР, перед якою ставилася мета неодмінного забезпечення збалансування доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи.

Ця мета культивувала ідею утримання, придушувала ініціативу нижчих органів влади у пошуках додаткових фінансових ресурсів. Зараз у Україні використовуються методи, які забезпечують збалансування нижчих бюджетів субвенції безповоротне цільове фінансування видатків нижчих бюджетів за рахунок вищих , дотації безповоротне надання коштів для відшкодування дефіциту нижчого бюджету взаємозаліки виділення коштів нижчим бюджетам на відшкодування видатків, пов язаних із передачею їм видаткових функцій згідно з рішенням центральних органів влади позики з вищих бюджетів. Найсерйозніший недолік чинного механізму бюджетного субсидування в тому, що застосовуються не взаємозв язані, а різноманітні і до того ж не регламентовані відповідними нормами форми перерозподілу бюджетних коштів. Тому сфера чинності кожної з названих чотирьох форм, їх поєднання, конкретні розміри фінансових ресурсів, які перерозподіляються, щоразу визначаються по-різному, індивідуально.

В результаті вплив цих методів призводить до адміністрування і суб єктивізму при прийнятті конкретних рішень. Отже, необхідно виробити єдині критерії організації всіх видів фінансової допомоги, максимально реалізувати потенціал їх цілеспрямованого впливу на економіку регіону. Фінансову допомогу регіонам треба надавати так, щоб спонукати органи державної влади на місцях розширювати власну доходну базу, розвивати інвестиційну активність, структурно перебудовувати економіку регіонів. 5. Висновок Ринкова економіка при розмаїтті її моделей, відомих світовій практиці, характеризується соціально орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням.

Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх регулювання з боку держави відіграє Державний бюджет.

Він - невід ємна частка ринкових стосунків і одночасно важливий інструмент реалізації державної політики. Виходячи з цього, важливо добре знати природу Державного бюджету, особливості його формування і функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

Як економічна категорія бюджет являє собою сукупність економічних відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. Правова характеристика бюджету пов язана із його законодавчим регулюванням, як у сфері бюджетних взаємовідносин, так і у сфері його складання і виконання як фінансового плану.

Бюджет виступає документом, в якому подається розпис доходів і видатків, що затверджується у формі закону.

За матеріальним змістом бюджет - це централізований грошовий фонд держави.

Обсяг бюджету характеризує річну суму коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі, практично щоденно до нього надходять кошти і проводиться фінансування видатків. У зв язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом з метою забезпечення своєчасного і повного надходження доходів і раціонального та ефективного використання його коштів. Державний бюджет країни складається з двох підрозділів надходжень доходів і видатків. Склад доходів Державного бюджету України передбачений ст. 29 Бюджетного кодексу.

Доходи Державного бюджету України включають доходи за винятком тих, які згідно з Бюджетним кодексом закріплені за місцевими бюджетами , що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори й обов язкові платежі та Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів , а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств гранти і дарунки у вартісному обрахунку міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів. Доходи Державного бюджету України формуються за рахунок - частини податку на добавлену вартість, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік - частини акцизного збору, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік - податку на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності крім комунальної і підпорядкування у розмірі, що дорівнюс 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством для відповідної категорії платників - податку на майно підприємств і організацій усіх форм власності і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України - плати за землю, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України - надходжень від зовнішньоекономічної діяльності - частини доходів від приватизації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік - надходжень від реалізації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності - орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають у державній власності - внесків до Пенсійного фонду України - внесків до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення - внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення - внесків до інших загальнодержавних цільових фондів, створення яких передбачено законодавством України - надходжень від внутрішніх позик - перевищення доходів над видатками Національного банку України - повернутих державі позик, процентів по наданих державою позиках і кредитах - дивідендів, одержаних від акцій та інших цінних паперів, що належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств загальнодержавної власності - плати за спеціальне використання природних ресурсів - інших доходів, встановлених законодавством України і віднесених до доходів Державного бюджету України. Видатки Державного бюджету це витрати держави на загальнодержавному рівні, які необхідні для виконання державою її функцій. Ці витрати виражають економічні відносини, на основі яких здійснюється використання централізованих коштів за напрямами, визначеними законом.

У ст. 87 перелічені державні програми, які мають фінансуватися з Державного бюджету. 1. До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на 1 державне управління законодавчу владу виконавчу владу Президента України 2 судову владу 3 міжнародну діяльність 4 фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв язки державного значення 5 національну оборону 6 правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави 7 освіту спеціалізовані школи у тому числі школи- інтернати , засновані на державній формі власності загальноосвітні школи соціальної реабілітації 8 охорону здоров я 9 соціальний захист та соціальне забезпечення державні спеціальні пенсійні програми пенсії військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їх сімей, пенсії військовослужбовцям та особам керівного і рядового складу органів внутрішніх справ, пенсії, призначені за іншими пенсійними програмами державні програми соціальної допомоги грошова допомога біженцям компенсації на медикаменти програма протезування програми і заходи щодо соціального захисту інвалідів, у тому числі програми і заходи Фонду України соціального захисту інвалідів відшкодування збитків, заподіяних громадянам заходи, пов язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України щорічна разова грошова допомога ветеранам Великої Вітчизняної війни державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім ї державну підтримку молодіжних громадських організацій, на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім ї державні програми підтримки будівництва реконструкції житла для окремих категорій громадян 1 культуру і мистецтво 2 державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств 3 фізичну культуру і спорт 4 державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки 5 програми реставрації пам яток архітектури державного значення 6 державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв язку, телекомунікацій та інформатики 7 державні інвестиційні проекти 8 державні програми щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха 9 створення та поповнення державних запасів і резервів 10 обслуговування державного боргу 11 проведення виборів та референдумів 12 інші програми, які мають виключно державне значення. Збалансованість бюджетів, які входять до Державного бюджету складу бюджетної системи держави, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок профіцит бюджету.

Перевищення видатків над доходами становить дефіцит бюджету.

Бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків. Бюджетний дефіцит є наслідком певного стану економічних відносин, які виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання фінансових ресурсів понад їх наявну величину.

Для покриття витрат понад наявну масу фінансових ресурсів застосовують грошову емісію, внутрішні і зовнішні позики.

Основними шляхами зменшення бюджетного дефіциту та державного боргу є здійснення практичних заходів по реалізації економічних програм на загальнодержавному та місцевому рівні по збільшенню випуску продукції на діючих підприємствах, створення нових виробництв та підприємств з орієнтацією готового продукту на вітчизняного і зарубіжного споживача реальна фінансова, матеріальна, законодавча підтримка підприємства ефективне спрямування приватизаційних процесів в напрямку довготривалого ефективного функціонування приватизованих підприємств. Приватизація має бути економічно доцільною, тоді зросте кількість підприємств приватної форми власності, що займаються виробництвом.

Також треба поліпшувати управління державним майном, що приведе до зменшення кількості підприємств державної форми власності, які одержують дотації. підвищення податкової дисципліни.Другий важливий момент високий рівень номінального податкового навантаження.

Недоцільно як це робилося досі протягом року приймати законопроекти, що погіршують становище платників податків. Треба запроваджувати раціональну податкову політику, яка базується на зниженні податкового тиску і поєднанні фіскальної й стимулювальної функцій податків. обгрунтоване зменшення державних видатків по напрямках державного управління, військових витрат тощо зменшення обсягів необгрунтованих фінансових пільг на загальнодержавному та місцевому рівнях пошук внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування бюджетного дефіциту за найменшими процентними ставками підтримання позитивного сальдо торговельного балансу контроль рівня інфляції. 6. Список використаной літератури 1. Політична економія .Навчальний посібник За ред. Д.е.н проф. Г.І.Башнянина і к.е.н доц.Є.С.Шевчук Львів Новий Світ 2000 , К. Каравела , 2004 2. Політекономія Навчальний посібник За ред.Л.П.Ульянова К МАУП, 2003 3. Основи економічної теорії. Посібник, В.О.Рибалкін, М.О.Хмелевський, Т.І.Біленко та ін. К Видавничий центр Академія , 2002 4. Бюджетна система України та зарубіжних країн Навч.посіб. 2-ге вид перероб. і доп Ю.В.Пасічник К Знання-Прес, 2003 5. Формування бюджетних коштів України в умовах ринкової транформації економіки теорія і практика ,Ю.І.Ляшенко Ірпень, 2003 6. Фінансове право, А.Г.Зюнькін К МАУП, 2003 7. Економіка Навч.посібник За ред.З.Г.Ватаманюк, С.П.Панчишин та ін. К Либідь, 1999 8. Экономическая теория Учеб.пособие За ред. Е.А.Бельтюков, В.К.Кубликов К Выкар, 2000 9. Політична економія Навч метод.посіб. для самост.

Вивч дисципліни За ред. Д-ра економ. наук, проф. К.Т.Кривенка.

К КНЕУ, 2003 10. Державне регулювання економіки. Навч.посібник За ред. С.М.Чистов, А.С.Никиіоров та ін. К КНЕУ, 2000 11. Бюджетна система, Навч. посібник для студ. Екон.спец. вищих навч.заклпдів За ред.Ю.В.Пасічник, -Черкаси, Відлуння, 1999 12. Фінанси України 4 2004, ст.Д.В.Полозенко Державний бюджет України і його грошове наповнення - К ВПЦ Літопис-ХХ , 2004 13. Фінанси.

Навч.посібник За ред.О.П.Жук К ІВЦ Держкомстату України, 2004 14. Бюджетна система України. Навч. посібник За ред.С.І.Юрій К.НІОС. 2000 15. Фінанси.

Навчальний посібник За ред.В.П.Кудряшов Херсон К-88 Олді-плюс, 2002 16. Державні фінанси України. Навч.посібник За ред. О.Д.Василик К Вища освіта, 1997 17. Фінанси України 5 2004,ст.О.Ю.Сова Проблема дефіцитності державного бюджету і шлях її розв язання К ВПЦ Літопис-ХХ , 2004 18. Фінанси України 2 2005, Закон України Про Державний бюджет Украіни на 2005 рік К ВПЦ Літопис-ХХ , 2005 19. Макроекономіка. Навч.посібник За ред. О.С.Кривцов, В.М.Бережний, В.М.Онегіна К Центр навчальної літератури, 2004 20. Фінансове рахівництво. Навч.посібник за ред. Н.С.Рязанова К Знання-Прес, 2002 21. Газета Верховної Ради України Голос України, 1 квітня 2005 року- 59 3559.