рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Ознаки, що характеризують страхову послугу.

Ознаки, що характеризують страхову послугу. - раздел Торговля, Страховик надає своєму клієнту страхову послугу, яка виступає як специфічний товар на страховому ринку За Економічними Ознаками Виділяють Страхування Життя Та Загальні Види Страхув...

За економічними ознаками виділяють страхування життя та загальні види страхування. В основу цієї класифікаційної ознаки покладено принцип наявності нагромаджувального характеру договору страхування та строк дії ДС.

За об`єктом страхування можна виділити наступні види:

особисте страхування (життя, здоров`є, працездатність страхувальників або застрахованих);

майнове страхування (майно в різних його видах, рухомі і нерухомі цінності, грошові кошти, доходи);

страхування відповідальності.

За статусом страхувальника виділяють страхові послуги, що захищають інтереси громадян, тобто фізичних осіб, і ті, які обслуговують інтереси суб`єктів підприємницької діяльності.

За статусом страховика можна виділити державне, комерційне та взаємне страхування.

Щодо класифікації страхових послуг за юридичною ознакою, то тут існують кілька підходів. Один з них було запропоновано та впроваджено згідно з Директиви ЄС з 01.01.1978 р., за якою було виділено 7 класів довгострокового та 18 класів загального страхування.

 

4.Особливості маркетингу в страхуванні

Особлив-ті маркет-гу в страх-ні та завдання. 2 основні задачі: 1) Формування попиту на страх послуги; 2)Задоволення страх інтересів клієнтів з точки зору кількості і якості страх послуг. Тобто попит створюється зусиллями страхової компанії і нею ж і задовольняється. З точки зору економічної теорії формування попиту – це цілеспрямований вплив на потенційних покупців з метою підвищення рівня попиту до бажаного рівня, який наближається до рівня пропозиції даної страхової компанії. Страх компанія використовує для створення попиту методи впливу і переконання за допомогою: 1)Цілеспрямованої реклами; 2)Проводить організаційні заходи по укладанню договорів; 3)Використовує диференціацію тарифів та страх послуг; 4)Використовує поєднання страх послуг з різноманітними формами торгового та юридичного обслуговування і таким чином планування стратегії і тактики маркетингу спрямоване на заволодіння страховим ринком, але й на здійснення постійного контролю за формуванням попиту, щоб у потрібний момент перебудувати стратегічні програми і тактику конкурентної боротьби. Друга задача маркетингу досягається за допомогою: Високої культури страхового обслуговування; Ефективно побудованої системи продажу. Практичний маркетинг страха спирається на такі принципи: 1)Глибоке вивчення кон’юнктури страхового ринку; 2)Сегментація страхового ринку (виділення сегментів, секторів ринку); 3)Гнучке реагування на потреби страхув-ків; 4)Інноваційний підхід (постійне вдосконалення, модифікація послуг, які пропонує страх компанія). 5)Формування попиту.

 

5. Канали реалізації страхових послуг та їх характеристика.

Оскільки для реалізації страхових послуг страховику завжди треба прикладати досить значних зусиль, то страхові компанії завжди приділяють особливу увагу організації і вдосконаленню системи продажу страхових послуг.

В залежності від форм зв’язку із страхувальником, виділяють такі системи продажу:

Безпосередній (прямий) продаж страхових послуг у страхових компаніях і її філіях;

Продаж через посередників (агентів, брокерів) або альтернативну систему розповсюдження.

Комбінований, який поєднує ці дві системи.

У практиці дуже часто страховики використовують комбіновані системи продажу.

Прямий продаж вважається неефективним, бо він дуже затратний і потребує наявності широкої мережі пунктів продажу. Утримання цих філій потребує значних коштів, бо вони повинні бути оснащені технікою, треба платити з/п. З іншого боку через це не дає змоги страховій компанії розширитись по всій території країни. У тому числі страхові послуги зосереджуються у тому місці, де знаходиться страхова компанія.

Продаж через страхових посередників є більш ефективним з точки зору економії коштів і з точки зору можливості розповсюджувати поліс по всій території.

Продаж через посередників здійснюється на комісійних засадах і цей продаж підвищує оперативність розповсюдження страхових послуг, бо страховий агент або брокер допомагає географічно наблизити страхувальника до страховика. В Україні поки продаж через посередників нерозвинутий, хоча існує декілька брокерських фірм. Діяльність брокерів регламентується постановою КМ України про впровадження діяльності страхових посередників (березень 1997).

 

6. Страхові агенти та їх функції. Система генеральних агентств.

Функції страхових агентів. Страхові агенти – громадяни або юр. особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум та страх. відш-ня). Страх. агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Система генеральних агентств вважається більш зрілою формою відносин між агентами і страховими компаніями і є домінуючою формою у західних країнах. Ця система будується за територіально-адміністративною ознакою, тобто у кожній адміністративно-територіальній одиниці створюється 1-2 агентства, роботу яких організують генеральні агенти, вони підбирають штат агентів, проводять навчання, визначають зону обслуговування і проводять розрахунки між агентами. При необхідності агенти можуть підбирати собі субагентів і таким чином вертикальний рівень продажу страхових послуг вибудовується у такий ланцюг:

Страхова компанія - генеральне агентство - агент - субагент.

Переваги системи генеральних агентств полягають у її гнучкості і мобільності та відпадає необхідність утримувати великий штат співробітників і витрати коштів на утримання філій, бо агентами робота будується на контрактних засадах (франчайзинг). Використання посередників у страхуванні дозволяє страховику підвищувати свою конкурентоздатність, оскільки робить страхову послугу більш дешевою і разом з тим більш доступною страхувальнику, страховику дає можливість отримувати первісну інформацію про потреби страхувальників у тому чи іншому регіоні.

Стра брокер – юр чи фіз особа що зареєстрована у встановленому порядку як суб’єкт п-цької д-ті і здійснює посередницьку д-ть на страх ринку від свого імені на підставі доручень страх-льника чи страх-ка. Страх брокур не має право займатися ін д-тю, окрім страх-ня. Він вноситься в реєстр страх посередників в МінФін. Страх брокер зобов’язаний: 1. Забезпечити укладення договору С на найбільш вигідних для страх-ка умовах відповідно до брокерської угоди і страх-ком, який має стійке фін становище. 2. Володіти інф-цією небхідною для укладення договору С на умовах страх-льника, в тч про наявність у страх-ка ліцензії на здійснення відповідного виду С розміри страх тарифів та умови С, які пропонуються страх-ком рівень його пратоспр-ті, та надавати цю інф-цію страх-льнику на його прохання.

 

7.Роль реклами в реалізації страх послуг. Реклама – платне, спрямоване на певну категорію потенційних споживачів повідомлення, що здійснюється ч/з ЗМІ чи будь-яким ін способом публічного звертання й агітує на користь певного товару, марки, фірми, особливості. Метоб реклами в реалізації страх послуг є сприяння укладанню нових і відновленню раніше діючих договорів С. Реклама допомагає: клієнти одержують інф-ції про страх компанії та діючі види С, види послуг, їх переваги проти ін; стимулює бажання докладніше ознайомитися з даним видом послуг – умови та переваги С; формує імідж СК. Реклама ознайомлює споживачів зі страховим продуктом, робить доступною іеф-цію про страхові послуги, переконує споживачів скористатися цими послугами, після чого споживач бажа мати страх поліс і придбає його.

 

8. Контроль з боку страх компаній та держави за наданням страх послуг. Страх ринок в Укр цивілізований і страх послуги над-ся строго у відп-ті з норматив-ми докум-ми на правовій основі. Контроль за д-тю страх компаній здійсн-ть Мін Фін в особі департаменту фін установ. Мін Фін видає страх компаніям ліцензії на право займатися певними видами страх-ня, затверджує правила страх-ня, зд-є контроль за дотрим-ням страх-ками Закону "про страх-ня" і ін ек актів, пов'язаних з страх-ням. Контроль зд-ся в формі перевірок, ревізій, ан-зу звітн-ті, експертизи страх робіт. Крім МінФін контроль за наданням страх послуг зд-ть Держ податк-ві адмін-ції, Держ подат-ва поліція, СБУ, КРУ (контрольно-ревіз-не упр-ня). В страх компаніях існує внутр контроль за реал-цією страх послуг, який проводять керівн-ки підрозд-лів, правління, бухг-рія і фін підр-ли. Це контроль за правильн-тю уклад-ня договорів, виплатою страх відшкод-ня, дотрим-ням закон-ва.

 

2. Стр-ві послуги можна класифікувати наступним чином.

За економічними ознаками виділяють стр-ня життя та загальні види стр-ня. В основі - принцип наявності нагромадж характеру договору стр-ня та строк дії договору стр-ня.

За об`єктом стр-ня можна виділити наступні види: особисте стр-ня (життя, здоров’я, працездатність стр-ників або застр-ваних); майнове стр-ня (майно в різних його видах, рухомі і нерухомі цінності, грошові кошти, доходи); стр-ня відп-ті.

За статусом стр-ника виділяють стр-ві послуги, що захищають інтереси громадян, тобто фіз осіб, і ті, які обслуговують інтереси суб`єктів під-кої д-ті.

За статусом стр-вика можна виділити держ, комерційне та взаємне стр-ня.

Довгострокове страхування: стр-ня життя і ануїтетів, стр-ня до шлюбу і народження дитини, зв’язане довгостр-ве стр-ня життя, безперервне стр-ня здоров`я, тонтіни, стр-ня виплати капіталу, стр-ня пенсій.

За українським законодавством з метою ліцензування страхової діяльності виділяють наступні види: стр-ня життя, від нещасних випадків, медичне, здоров`я на випадок хвороби, зал-го ТР, наземного ТР (крім зал-го), повітряного ТР, водного ТР, вантажів та багажу, від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, цивільної відп-ті власників наземного ТР, включаючи відп-ть перевізника (теж саме для авіаційного та водного ТР), відп-ті перед 3-ми особами, кредитів, інвестицій, фін ризиків, виданих гарантій (поручительств) та прийнятих гарантій, майна.

9. Характеристика основних етапів страхової угоди.

Проходження договору страхування передбачає 4 етапи. На першому етапі відбувається подача страхувальником заяви про прийняття певного ризику на страхування. Відображається бажання страхувальника застрахуватися. При масових видах страхування може бути відсутня (страхування туристів, що виїжджають за кордон, страхування відповідальності власників транспортних засобів тощо). Другий етап - на основі заяви страхувальника, приймаючи до уваги фактори ризику страховик вирішує питання чи приймати цей ризик на страхування, на яких умовах, за яку плату (визначаються страхові премії). При масових видах страхування може бути відсутнім. Третій етап - підписання договору страхування (продаж страхового полісу). На цьому етапі важливим є розуміння обома сторонами всіх тонкощів договору, який укладається із специфіки правил страхування, за якими відбувається надання страхового захисту. Четвертий етап полягає у задоволенні претензій страхувальників у відшкодуванні збитків за даним договором. Іноді цей етап буває пов’язаний із об’єктивним закінченням договору страхування без страхової події. На цьому етапі також можливе розірвання договору за бажанням будь-якої із сторін.

 

10. Заява про страхування, її зміст та значення.

Заява про прийняття ризиків на страхування як правило подається страхувальником страховику в письмовому вигляді, хоча іноді буває і усна заява. Заява - це найпоширеніша форма отримання страховиком інформації про ризики, які потрібно застрахувати. У більшості випадків форма або бланк заяви розробляється страховиком самостійно і містить широкий перелік питань стосовно об’єкту страхування, на який повинен відверто відповісти страхувальник. Форму заяви страхувальник отримує у страховика або у страхового посередника. Раніше форма заяви використовувалася страховиками як вид реклами, елементи такого підходу збереглися і нині. Великі страхові компанії вкладають в бланк заяви крім прямого його призначення ще й рекламний зміст.

По деяких видах страхування заява по встановленій формі не заповнюється. Це може бути з 2 причин:

по розповсюджених стандартних обов’язкових видах страхування заява часто не потрібна;

по складних видах страхування, напр. в морському страхуванні, страхуванні майна підприємства від пожежі, тому що дуже важко описати в заяві фактори ризику, які супроводжують даний об’єкт.

Отримавши усну заяву страховик направляє агентів або брокерів відвідати об’єкт і обговорити з власником об’єкту ймовірні ризики. І тоді страховий агент готує окремий документ з описанням ризику.

Форма заяви містить як загальні для всіх страховок питання, так і специфічні питання, які стосуються окремо ризику безпосередньо. Перелік питань повинні бути складеними таким чином, щоб дати страховику вичерпну інформацію стосовно об’єкту, бо саме за результатами обмірковування відповідей відбувається укладання договору або відмова. Досить часто ці відповіді заносяться у комп’ютер і він, виходячи із неї визначає ставку страхової премії.

Кожна заява про страхування повинна містити декларацію і застереження. Декларацією страхувальник заявляє, що надана інформація є правдивою і повністю відповідає знанням страхувальника щодо запропонованого на страхування об’єкту.

Застереження попереджує страхувальника про те, що у випадку виявлення обману з боку страхувальника , страховик звільняється від своїх обов’язків перед ним.

 

11. Андеррайтинг та його роль у формуванні збалансованого с. портфеля.

Андеррайтинг – це процес прийняття ризику на стр-ня, він є проміжною ланкою між поданням заяви страхувальником і видачею йому с. полісу або підписанням ДС.

Практичний андеррайтинг вирішує 4 основні задачі:

треба оцінити запропонований на страхування ризик з точки зору характеристики об’єкту страхування і з точки зору вірогідності настання страхової події з цим об’єктом і з точки зору розмірів ймовірних збитків.

На основі цієї оцінки андеррайтер повинен визначити: чи приймати ризик на страхування, чи ні.

Якщо ж прийнято ризик – визначити строки, умови і розмір страхового покриття, тобто визначити конкретні умови договору страхування.

Обчислити розмір страхової премії.

З метою формування збалансованого с. портфелю у процесі андеррайтингу необхідно слідкувати за тим, щоб не відбувалось кумуляції ризику (настання с. випадку по одному ДС веде до настання с. випадків по ін. ДС, або концентрація ризику на окремій території, що може призвести до катастрофіч. збитків, наприклад, внаслідок повені чи землетрусу), щоб забезпечувалась диверсифікація ризиків, та недопущення підвищення рівня збитковості, або взагалі перевищення можливих виплат над надходженням с. премій.

Крім того, андеррайтинг має сприяти зменшенню ризику по конкретному ДС, що у свою чергу також впливає на збалансованість с. портфелю, шляхом визначення оптимальних як для страхувальника так і для страховика умов ДС.

 

12. Договір страхування, його зміст та значення.

Договір страхування являє собою угоду двох або кількох осіб, яка спрямована на встановлення, зміну або розірвання між ними правових прав і обов’язків.

Такий договір виконує дві основні функції. По-перше, це - юриди­чний факт, за яким виникають, змінюються та припиняються зобов'язання. Кожне зо­бов'язання відбиває певні правовідносини. По-друге, договір є ще й засобом регулювання відносин, формування умов, на яких будується правовий зв'язок його учасників.

Згідно із Законом України “Про страхування” договір страхування є угодою між страховиком і страхувальником, за якою страховик бере на себе зобов'язання у разі страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати збиток у межах страхової суми страхувальни­кові чи іншій особі, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послуг) тощо, а страхувальник зо­бов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та вико­нувати умови договору.

Змістом договору є сукупність його умов. Визначення змісту договору має велике практичне значення, ос­кільки від цього залежать особливості виникнення прав і обов'язків, можливість належного виконання зобов'язань. Як передбачено цивільним законодавством, договір вважається ук­ладеним, якщо між сторонами в належній формі досягнуто угоди за всіма його істотними умовами.

Нині на практиці застосовуються розроблені страховими організа­ціями Правила страхування з різних видів особистого і май­нового страхування, що відбивають діловий імідж і фінансово-під­приємницькі можливості страхувальників. Цими умовами і правилами часто визначається весь комплекс умов, які становлять зміст страхового договору. Отже, угода сторін зводиться, по суті, до прийняття або відмови від укладен­ня договору страхування на запропонованих страховиком умовах і конкретизації окремих пунктів (розмір страхової суми, строк і т. ін.) в індивідуальних договорах страхування.

 

13. Права та обов`язки сторін у ДС.

Сторонами по ДС є страховик та страхувальник, які мають певні права та обов`язки по цьому договору, визначені чинним законодавством, зокрема З.У. “Про страхування” та умовами ДС.

Загальні права сторін по ДС можна визначити наступним чином.

Страховик має право:1) протягом дії договору страхування перевіряти стан застрахованого майна, а також точність наданих Страхувальником відомостей щодо застрахованого майна;

2) припинити дію договору страхування у разі передачі Страхувальником застрахованого майна у власність або оренду іншій особі;

3) припинити дію договору страхування у разі припущення Страхувальником дій, які призвели до підвищення ступеню ризику щодо застрахованого майна.

4) відмовити у виплаті страхового відшкодування, у разі неповідомлення Страхувальником до настання страхового випадку всіх обставин підвищення ступеню ризику щодо застрахованого майна.

5) відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі невиконання Страхувальником своїх обов`язків, викладених в Правилах та договорі.

Страхувальник має право:

на отримання суми страхового відшкодування в разі настання страхового випадку.

на призначення вигодонабувачем по договору страхування третьої особи.

Страховик зобов'язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальнику;

3) при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбачений договором термін. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;

6) тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Страхувальник зобов'язаний:

1) своєчасно вносити страхові платежі;

2) при укладенні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;

3) повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об'єкта страхування;

4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування.

Окремо до обов`язків страхувальника можна віднести його дії при настанні страхового випадку, що часто закріплюються в ДС, зокрема: протягом 3-х днів повідомити страховика про події, що сталися. Якщо не повідомив без поважних причин, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.

обов`язково повідомити органи пожежного нагляду або інші подібні органи (міліція тощо), щоб вони могли підтвердити зв`язок страхового випадку і прийняти участь у складанні акту.

зберігати ушкоджене майно у тому вигляді, в якому воно опинилось після страхової події до прибуття представника страховика, тобто не має право змінювати картину збитків.

здійснити заходи щодо рятування застрахованого майна.

надати страховику можливість проводити розслідування причин і розміру збитків.

14. Процес врегулювання претензій страхувальників та його завдання. Виплата с. відшкодування.

Коли угода закінчується виплатою, то СКо має забезпечити своєчасне і кваліфіковане врегулювання збитків, тобто розгляд необхідних документів, вирішення питання про виплату і фактичну сплату відшкодування.

Подання заяви про настання с. випадку входить до обов`язків с-увальника. СКо посилає спеціаліста на місце події для складання с. акту (це вже обов`язок с-овика), в якому зазначається:

– дата с. події

– зміст с. події

– обсяг ушкоджень

– вжиті с-увальником заходи щодо запобігання розповсюдження наслідків с. події

– перелік майна, що знищене або ушкоджене.

На підставі с. акту СКо вирішує питання щодо сплати с. відшкодування.

Порядок виплати відшкод-ня регул-ся статтею 24 ЗУ “Про с-ня”, в ній визначається, що виплата проводиться згідно з договором с-ня, або законодавством, на підставі заяви с-увальника (його представника) або 3-х осіб, визначених у договорі с-ня, і с. акту (аварійного сертифікату), який склад-ся с-овиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, визначеній с-овиком.

Розмір с. виплати практично завжди знах. у межах с. суми за договором с-ня. С. сума визначає ліміт відповідальності страховика перед страхувальником.

Більшість заяв щодо виплати задовол-ся досить швидко, але інколи бувають суперечки між сторонами стосовно розмірів відшкодування і строків сплати цих відшкодувань. Зазвичай у договорі (полісі) заздалегідь обумовлюються шляхи вирішення цих суперечок. Останньою інстанцією є суд або арбітраж, і його рішення є остаточним. С-овик має право відмовити у виплаті с-увальнику, підстави відмови перелічені в Ст. 25 ЗУ ”Про с-ня”.

Підставами відмови є:

Навмисні дії с-увальника або особи, на користь якої укладено договір с-ня, спрямовані на настання с. випадку.

Вчинення с-увальником навмисного злочину, що призвів до с. випадку.

Подання с-увальником свідомо неправдивих відомостей про об`єкт с-ня.

Отримання с-увальником повного відшк-ня збитків за майновим с-ням від особи, винної у їх заподіянні.

Несвоєчасне повідомлення с-увальником про настання с. випадку без поважної причини, або створення перешкод с-овику у визначенні обставин, хар-ру та розміру збитків.

Умовами договору с-ня можуть бути передбачені ін. підстави для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті приймаються с-овиком у терміни, передбачені у правилах с-ня, і повідомл-ся с-увальнику в обов`язково письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови. При повному виконанні зобов`язань щодо виплати, тобто у повному обсязі с. суми, договір с-ня вважається вичерпаним, його дія припиняється.

При сплаті відшкодування у розмірі певної частки від с. суми договір с-ня вважається чинним у обсязі, який = різниці між с. сумою і сплаченим відшкодуванням.

До с-овика, який сплатив с. відшкод-ня за договором майнового с-ня в межах його фактичних витрат на покриття збитків, переходить право вимоги, яке с-увальник або ін. особа, що одержала с. відшкод-ня, має до особи, винної у заподіяному збитку. Це право вимоги наз. правом регресної вимоги (регресу) або суброгацією.

15. Необхідність та сутність страх-ня життя. Види страхування.

Страхування життя – це підгалузь особистого стр-ня в який об´єктом стр-ня є життя страхувальника (застрахованого). Договір страх-ня життя укладається на термін не меньше 3 років.

Страхова сума виплачується у випадках :

До життя застрахованого до закінчення строку дії ДС,

Смерті застрахованого з будь-якої причини,

Досягнення застрахованим певного віку.

Ця підгалузь характерізується нагромадженням протягом дії ДС на відміну від інших підгалузей особистого страхування.

До стр-ня життя відноситься :

Змішане стр-ня життя;

Стр-ня дітей;

Весільне стр-ня ;

Довічне стр-ня;

Стр-ня пенсій.

 

16. Таблиця смертності: призначення, зміст, порядок складання.

При проведенні стр-ня життя основними випадками є дожиття до закінчення строку стр-ня або смерть страхув-ка (застрах-го) протягом його дії. Для цього СК повинна визначити імов-сть настання цих випадків серед застрах-них. З цією метою складають таблицю смертності, яка баз-ся на пок-ках статист обліку н-ня або матеріалах самої СК і показує смертність осіб, що щорічно помирають у даному вічі із даної к-сті народжень. Визнач-ся фактори, які впливають на смертність н-ня: вік (після 25р ризик збільш-ся), професія, місце проживання, стать (вік смертн-ті чоловіків менший). Ці фактори пов врахувати стр-к при розробці умов стр-ня.

Достовірно побудована таблиця смертності має дуже важливе значення для кожної СК, оскільки саме від неї залежить розмір премії, резерви премії.

Порівнюючи таблиці смертності всього н-ня і таблиці смертностіСК, останні точніші. Кожен конкретний стр-к має можливість викор-ти точніші дані щодо своїх страхув-ків (застрах) та щодо видів стр-ня, в яких вони беруть участь. Високим пок-кам смертності мають відповідати вищі за розміром премії. На розмір премії впливає ще й такий пок-к, як норма доходності, що її СК нараховує на внески страхув-в.внески слугують для форм-ня певного розміру фондів, які забезпечили б їй виконання своїх обов’язків перед страхув-ми.

 

17. Змішане стр-ня життя: порядок уклад-ня договорів с-ня, обчислення і сплати стр платежів.

Змішане страхування життя дає змогу поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування на випадок дожиття і на випадок смерті. Змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку – дожиття до певної дати або події, а з іншого – смерть. Проте фактично присутній один ризик: людина або доживе до кінця дії договору, або ні. Страхувальник, який укладає договір змішаного страхування життя не тільки забезпечує, й створює накопичення. Він має впевненість, що в будь-якому разі не втратить своїх внесків.

Договори змішаного страхування життя довгострокові і можуть укладатися на різні за тривалістю строки (в Україні – 3, 5, 10, 15 і 20 років). При цьому враховується вік застрахованого: min – 16 років, max – 72 роки.

При укладанні договору страхування важливе значення має і стан здоров’я страхувальника, оскільки договори страхування, як правило, не укладаються з непрацюючими інвалідами І групи, можуть бути передбачені і інші обмеження.

Страхова сума встановлюється при укладанні договору страхування страхувальником, але страхова компанія може обмежити його можливості встановленням мінімальної страхової ∑.

Страховий внесок, який має бути сплачений страхувальником СК, залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка залежить від строку страхування і його варіанта, віку страхувальника, і має бути сплачений за один раз, щорічно, щоквартально або щомісячно.

Дія договору страхування починається з того дня, коли на рахунок СК в банку поступили кошти.

Факт укладання договору страхування засвідчується страховим полісом (свідоцтвом).

За умовами договору страхування страхувальникові надається право достроково припинити договір страхування. У цьому разі страхувальник одержує викупну суму, яка залежить від розміру сплачених страхових внесків і строку дії договору страхування з урахуванням інвестиційного доходу.

При дожитті застрахованого до закінчення дії договору страхувальник подає заяву, страховий поліс та квитанцію про сплату останнього внеску, страхова компанія виплачує йому обумовлену в договорі.

 

18. С пенсій в Укр: суч стан, проблеми.

С пенсій – для охорони матер мінтересів громадян, для стабілізації рівня життя. Пенс забезпеч-ня здійсн-ся держ пенс сис-мами (соц страх), пенс фонд, СК та ін фін установами. Приватні пенс фонди виникають ч/з недостатньо розвинені держ пенс сис-ми. Пенс фоннди можна поділити на фонди з встановленими розмірами внесків і фонди з встановленими розмірами виплат. Пенс С передбачає , що СК здійснює застрах особі виплати, що пов’язуються з виодом на пенсію (С додатк пенсії) чи віком, встановленим договором С. Індивідуалні договори С додатк пенсії укладаються з урах-ням віку, статі, нзл-но від стану її здоров’я. Додаткова пенсія зл-но від змісту договору С може бути виплачена страх-ком протягом життя застрахованого чи впродовж визначеного періоду. При укладанні договору С встановлюється порядок виплати пенсій (щомісячно, за кожен рік…). Але СК, що пропонують пенс С повинні мати дуже великі резерви. Небажання страх-сь: недовіра до СК, недостатня реклама, недосконалі шляхи орг-ції цього виду С; ек нестабільність, невисока з/п населення.

 

24.Страх-ня від нещ випадків відбув-ся у 2 формах: обов та добровільній.

Добров стр-ня здійсн-ся у видах:

індивід-му - сплата стр платежів здійсн-ся за рах застрах-х

колективному - сплата стр платежів здійсн-ся за рах орг-цій, з якими застрах-ні перебувають у труд або ін, передбаченихзаконом відносинах.

Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком на підставі правил (які можуть доповнюватися особливими умовами страхування дітей, спортсменів, туристів, пасажирів, здоров'я і таке ін., які відбивають особливості ризику цих категорій застрахованих), що враховують особливості як індивідуального страхування громадян, так і колективного страхування працівників від нещасних випадків за рахунок коштів підприємств.

Важливі умови страхування громадян від нещасних випадків такі: обмеження терміну страхування; обмеження віку страхувальників; обмеження обсягу страхової відповідальності, обумовленої наслідками нещасних випадків, які сталися із застрахованим у період дії договору; настання нещасного випадку в період дії договору страхування, зміст якого обумовлений діючими правилами страхування (виплати здійснюються за його наслідки, а не за фактом нещасного випадку); пропорційний розмір виплати страхової суми залежно від ступе­ня втрати здоров'я, працездатності або часу лікування; обумовлений перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку; обумовлений термін виплати страхової суми — 10 днів після подання всіх необхідних документів; визначення трирічного строку давності з дня прийняття страхо­виком рішення про страхову виплату або відмову у виплаті для звернення страхувальника з приводу виплати страхової суми за втрату здо­ров'я внаслідок нещасного випадку.

 

19. Обов.особисте стр. від нещасних випадків на тр.: основні умови проведення.

Страхувальниками з цього виду страхування виступають самі па­сажири, які сплачують страховий платіж додатково при оплаті про­їзного квитка, а для водіїв — юридичні особи і громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності — власники транспортних засобів, які страхують водіїв на час обслуговування поїздок.

Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення по­садки в поїзд, морське або річкове судно, автобус чи інший транспор­тний засіб до моменту завершення поїздки, а водії — тільки на час об­слуговування поїздки.

Страховий платіж становить для пасажирів при поїздках на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області в розмірі до двох відсотків, а на маршрутах приміського сполучення — до п'яти відсотків вартості проїзду. Страховий платіж за водіїв визначається у розмірі до одного відсотка страхової суми за кожного застрахованого.

До страхових випадків належать:

• загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випад­ку на транспорті;

• одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності;

• тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок неща­сного випадку на транспорті.

Розмір виплати страхової суми залежить від ступеня втрати праце­здатності чи смерті застрахованого.

Особисте страхування на повітряному транспорті здійснюється за рахунок власників або експлуатантів повітряних суден.

Обов'язково підлягають страхуванню члени екіпажу та авіаційний персонал під час перебування на борту повітряного судна, а також пасажири повітряно­го транспорту.

 

22. Стр-ня спортсменів від нещ випадків м/проводитися у 2 формах: обов’язковій (держ обов особисте стр-ня спортсменів вищих категорій) та добровільній.

Застрахованими тут є спортсмени та ін учасники спорт заходів.

Період с-ня визнач-ся від дня прибуття учасників спорт заходу до місця його проведення, але не раніше ніж за певну к-сть днів до офіц відкриття заходу, і закінч-ся о 24,00 дня його офіц закриття. Якщо договір стр-ня надається терміном на 1р, то страхув-ві надається знижка від стр платежу, визначеногог тарфиними ставками.

Розмір тарифної ставки для стр-ня спортсменів, які безпосередньо беруть участь у змаг-нях, а т-ж запасних гравців, встан-ся залежно від групи, до якої належить вид спорту, і строку стр-ня.

Стр виплата в разі смерті застр-го внасл нещ випадку здійс-ся в розмірі 100% стр суми.

При встановленні інвалідності виплата проводиться у відсот­ковому відношенні залежно від групи інвалідності.

При тимчасовій втраті працездатності внаслідок нещасного випад­ку виплата проводиться залежно від умов лікування (стаціонарно чи амбулаторне) і терміну перебування на лікуванні з розрахунку від 0,5 % до 1,0 % страхової суми за кожний день непрацездатності. При цьому обмежується загальний термін лікування певною кількістю днів.

Страховик може відмовити у виплаті страхової суми у випадках навмисних дій страхувальника або застрахованого, спрямованих на настання страхового випадку; подання страхувальником свідомо не­правдивих відомостей, необхідних для укладення договору страхуван­ня; повідомлення страхувальником про настання страхового випадку після того, як минув один рік від дня настання страхового випадку без поважних на те причин або створення страхувальником перешкод у визначенні обставин, характеру нещасного випадку.

 

27. Обов`язкова форма медичн. стр-ня (МС) та її сутність.

МС як важливий елемент с. медицини існує у 2 формах – обов`язковій і добровільній. Обов`язкове МС поширене, як правило, в тих країнах, де переважне значення має суспільна охорона здоров`я: Франція, Канада, ФРН, Нідерланди, Швеція, Бельгія та ін. країни. Там МС набуває рис соціального стр-ня, бо воно визначене законодавчо, координується держ. стр-рами, а с. платежі мають хар-р податку.

Принципи обов`язкового МС: загальність, державність, некомерційність (тобто прибуток може виникати, але він не є засобом збагачення і спрямовується на використання державою).

Об`єктом МС є життя і здоров`я громадян. Мета проведення МС: забезпечення громадянам у разі виникнення с. випадку одержання мед. допомоги за рах. накопичених коштів і фінансування профілактич. заходів.

Стр. подією у МС вважається звернення застрах. особи під час дії ДС до мед. установи (з передбачених у договорі) у разі гострого захворювання, травми або ін. нещасних випадків з метою дістати консультативну, профілактичну або ін. допомогу у вигляді надання мед. послуг у межах їх переліку, передбаченого у ДС.

Страховики: незалежні СКо (с. медичні Ко), які мають ліцензію на проведення МС і здійснюють свою діяльність на основі договорів про співроб-во із мед. організаціями (ліцензійованими щодо надання певних мед. послуг за програмою обов`язкового МС). Страхувальники: юр. особи і держава. Застраховані: працююче і непрац. населення, на користь якого уклад. ДС. Страховики за рах. с. фондів оплачують мед. допомогу застрах-ним, а також ін. види діяльності з охорони здоров`я громадян. Головна особливість: сплата с. внесків страхувальниками здійснюється у встановлених розмірах і у встановлений час, а рівень с. забезпечення є однаковим для всіх застрахованих. Також передбачається, що сплата с. внесків при стр-ні працюючого населення може бути покладена як на підприємство, так і на працівників; частка кожної зі сторін залежить від конкретних ек. умов проведення такого стр-ня та вартості мед. обслуговування.

За рах. таких внесків формується с. фонд, яким керує держава (не СКо!).

 

28. Добровільна форма медичного стр-ня (МС) та її сутність.

МС як важливий елемент с. медицини існує у 2 формах – обов`язковій і добровільній.

Мета: забезпечення страхувальникові гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов`язаних із зверненням до лікув.-профіл. установи за послугою, яка надається згідно з програмою добров. МС. Т. ч., в рамках добров. МС передбачається оплата мед. послуг понад програму обов`язкового МС.

Об`єкт добров. МС: майнові інтереси страхувальника (застрах-го), пов`язані з одержанням мед. допомоги.

Стр. подією у МС вважається звернення застрах. особи під час дії ДС до мед. установи (з передбачених у договорі) у разі гострого захворювання, травми або ін. нещасних випадків з метою дістати консультативну, профілактичну або ін. допомогу у вигляді надання мед. послуг у межах їх переліку, передбаченого у ДС.

Види добровіл. МС:

короткострокове (стр-ня здоров`я на випадок хвороби, стр-ня виїжджаючих за кордон “асистанс”)

довгострокове, іноді пожиттєве (безперервне стр-ня здоров`я)

індивідуальне (застрах-ним є конкретна особа, доходи якої є джерелом сплати внесків)

колективне (страхувальником є юр. особа, яка страхує персонал від найімовірних для даної роботи ризиків, і сплачує с. внески за рах. власних коштів).

Послуги з добров. МС можна поділити ще на види, які передбачають виплати, не пов`язані з вартістю лікування (стр-ня на випадок встановлення діагнозу, захворювання у зв`язку з травмою, стр-ня добових виплат тощо) і види, які забезпечують компенсацію витрат на лікування (стр-ня витрат на перебування в лікарні, стр-ня хірург. витрат, витрат на післяоперац. догляд тощо).

С. внески страхувальника зал. від: обраної програми добровіл. МС, рівня с. забезпечення за ДС, строку стр-ня, широти переліку с. подій та ін. умов ДС. Тарифи мають встановлюватися за згодою страховика та мед. установи, що надає послуги. Тарифна ставка розрахов-ся на основі статист. даних про звернення по мед. допомогу та тривалість лікування. Іноді вона диференціюється зал. від статі, віку, стану здоров`я застрах-го.

 

29. Медичне страхування осіб, що виїжджають за кордон (“Асистантс”).

Медичне страхування осіб, що виїжджають за кордон відносять до добровільного особистого страхування. ДС укладається на випадок раптового захворювання, тілесних ушкоджень внаслідок нещасного випадку, а також смерті під час перебування за кордоном, застрахованої особи, що тимчасово виїздить за кордон на відпочинок чи з діловою або іншою метою. Головна мета “асистансу” – швидке реагування в надзвичайних обставинах, надання клієнтові моральної, медичної, а також технічної допомоги.

Особливістю даного виду страхування є можлива участь в страхуванні третьої сторони, іншої, ніж страховик чи страхувальник (застрахована особа), а саме асистантської компанії, яка представляє собою організацію, що надає саме ці послуги, має в своєму штаті фахівців з першої допомоги, лікарів, технічних фахівців, юристів, що зможуть надати кваліфіковану допомогу в будь-якій ситуації клієнту, що перебуває за кордоном, для чого асистантські компанії (асистант) мають розгалужену мережу філії, відділень та представництв, до яких власне і звертається клієнт, перебуваючи за кордон.

Асистант укладає угоду про співробітництво з страховою компанією. Всі витрати, пов`язані із наданням таких послуг, медичних, технічних, юридичних, інших, а також визначену винагороду, асистанту відшкодовує страховик, що і є страховим відшкодуванням по даному виду страхування.

Максимальний розмір страхової суми встановлюється і максимальний розмір франшизи встановлюється при укладанні ДС.

Страховий тариф встановлюється в залежності від переліку медичних та інших послуг, що їх обирає страхувальник (застрахований), країни відвідування, строку перебування в даній країні, іноді, також, від специфічних умов договору між страховиком та асистантом.

На Україні даний вид страхування здійснюють багато страхових компаній. Це пов`язано не стільки із частими поїздками громадян України за кордон, а з тим, що переважна більшість посольств розвинутих країн вимагає наявність такої медичної страховки для відкриття візи або в`їзду в країну, перетинання кордону. Крім того, даний страховий продукт в Україні часто розглядають як засіб зацікавлення клієнтів в страхуванні взагалі. Щодо асистантів, то на Україні досить ефективно працюють представництво відомих зарубіжних асистантських компаній, що мають широку мережу представництв по всьому світу, та які не тільки надають відповідні послуги іноземним громадян, що відвідують Україну, але і співпрацюють з українськими страховиками в сфері даного виду страхування. Серед таких компаній можна назвати, зокрема, Coris International, SOS Assistance, Mercury

 

30. Види полісів стр-я майна від вогню та їх особливості.

Стр. майна від вогню є найпоширенішим видом стр. під-х ризиків. Якщо ці норми не витримуються, випадки, що призвели до збитків не вваж. стр-и.

За к-тю риз від яких застр. майно в рамках вогн стр. можна виділити 3 види дог-ів стр.:

1 - чисте стр-я від вогню, вибуху, удару блискавки;

2 - комплексне або розширене стр. від вогню та інших небезпек;

3 - стр-я майна від всіх ризиків.

Стр. від вогню та інших небезпек може включати в себе , крім ризиків вогню, вибуху, удару блискавки ще й інші: стихійні лиха, протікання води із водопроводних мереж, вибух котлів та інших сосудів, випадків вандалізму, крадіжка зі зломом, викрадення.

По вогневому стр-ю страхова сума - це вар-ть в яку страхувальник оцінює своє майно. Страхова сума за договором визначається в залишковій вар-ті або в певній її частині. В разі стр-я майна на повну вар-ть воно вважається застрахованим:

- будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини, обладнання, ін. основні засоби - в розщмірі залишкової вар-ті;

- товарно-матеріальні цінності - в розмірі фактичної собівар-ті або за цінами придбання;

- прод-я в процесі вир-ва або переробки вваж. застрах. на вар-ть сировини, матеріалів та вкладеної праці.

Якщо майно прийняте на стр на певну частку, то всі об’єкти вваж. застр. в тій же частці. Договір стр-я укладається на основі довідки-розрахунка встановленої форми або опису майна згідно з даними бухг. обліку і звітності стр-ль-ка та анкети оцінки ризику. Також в договорі стр. необх. вказати особливі умови і механізм вирішення суперечок.

Обчислення стр. платежів здійсн. виходячи із: розміру стр. суми; франшизи; розміру тарифної ставки. Договір стр. вступає в силу після сплати 50% від річної суми платежів. Якщо стр-ль-к вирішив сплатити стр. платежі відразу то йому надається знижка. Дія дог. стр. припин-я, якщо закінчився термін на який він був укладений, якщо стр. компанія виконала свої зобов-я в повному обсязі; якщо стр-ль-к не сплатив платежі у встановлені терміни; якщо прийняте судове рішення про те, що договір вваж. не дійсним з моменту укладання. Не можуть бути об’єктами стр: будівлі, споруди строк експл-ї яких минув; майно яке перебуває в аврій-у стані; док-ти; цінні папери; готівка; акти; плани; бухг. звіти та ін.

 

31. Страхування від перерв у виробництві.

Фінансові втрати підприємств покриваються страхуванням від перерв у виробництві внаслідок знищення або ушкодження застрахованого майна. Це страхування є логічним доповненням до вогневого страхування. У контексті цього страхова перерва у виробництві вважається такою, що настала, якщо виробництво або інша діяльність страхувальника, вказана у полісі повністю або частково призупиняється внаслідок настання матеріальних збитків із застрахованим майном.

Обсяг відповідальності страховика по ДС в даному виді стр-ня співпадає з обсягом відповідальності по вогневому стр-ню, але зазвичай стр-ки дещо розширюють покриття, включаючи до переліку стр. подій за цим ДС також втрати під-ва внаслідок простою через недопостачання електроенергії, палива, недоподачі води, внаслідок аварії, які спіткали не самого страх-ка, а його контрагентів.

Об`єктом стр-ня є фінансові втрати від перерви у вир-ві внаслідок матер. збитків від страх. події із застрахованим майном страх-ка, які включають:

поточні витрати страх-ка по продовженню господ. діяльності в період вимушеної перерви у виробництві;

втрати від вимушеної перерви у виробництві.

Термін дії ДС встановлюється в межах року. Він співпадає з терміном дії договору вогневого страхування.

Страхова премії обчислюється в % до страх. суми і її розмір здебільшого встановлюється індивідуально для кожного страхувальника з урахуванням особливостей його господарської діяльності.

Відповідальність страховика настає не відразу; як правило, умови стр. передбачають франшизу, т.б. границю, починаючи з якої страховик буде відшкодовувати збитки. Ця франшиза може встановлюватися:

- у грош. виразі або у % до страх суми;

- у вигляді терміну перерви у днях при перевищенні якого страхувальник набуває права на стр. відшкодування.

 

32. Страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції.

Дуже серйозним підприємницьким ризиком є завдання шкоди 3-іи особам через споживання товарів та послуг, що виробляє дане підприємство. Великі втрати, які несли товаровиробники розвинутих західних країн у зв’язку із задоволенням претензій споживачів, обумовили виникнення такого виду страхування, як страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції.

Це страхування є дуже розповсюдженим у розвинутих західних країнах. Спеціальною директивою ЄЕС, прийнятою у 1987 році передбачається обов’язкова наявність полісу страхування відповідальності за якість продукції як однієї з небезпечних умов безперешкодного допуску цієї продукції на ринок ЄЕС.

Мета цього страхування полягає у захисті підприємства від фінансових втрат, пов’язаних з компенсацією шкоди, заподіяної споживачам їхньою продукцією у разі висунення останніми претензій.

Страховий тариф встановлюється в залежності розміру товарообігу підприємства у вартісному вираженні. На тариф також впливають наступні фактори:

тип товару, включаючи упаковку, інструкцію, що додається, його призначення і сфера застосування;

місце споживання цього товару, тобто обсяг і місце експорту, обсяг і місце імпорту;

місце страхувальника у черговості поставок, тобто чи це виробник, оптовий чи роздрібний торговець;

вік та історія товару (наскільки давно вироблявся цей товар) і репутація товаровиробника;

система контролю за якістю виробів під час виробництва або доставки;

умови купівлі-продажу товару;

розмір страхового покриття та історія збитків у даного стр-ника за останні 5 років.

Розмір тарифу коливається в межах від 0,1% до 0,6%. Договори страхування укладаються на строк, як правило, який відповідає гарантійному строку, встановлений на певний товар даного страхувальника. Договір може укладатися на більш довгий термін, але і підвищуються ставки страхової премії. Практично завжди ці договори передбачають франшизу. Напр. у Німеччині франшиза встановлюється на рівні 20% від встановленої страхової суми. Дуже характерним для цього виду страхування є те, що заяви страхувальників досить часто дуже розтягнені в часі, тобто страхове відшкодування носить ретроспективний характер і не завжди співпадає із терміном дії договору страхування. Це відбувається з тієї причини, що шкода життю і здоров’ю через споживання певних товарів може проявитися не відразу, а іноді через довгий період часу після страхової подій. Тому дуже важливим для страховика є встановлення факту завдання шкоди саме під час дії договору страхування. Великий інтервал часу між отриманням страхової премії і виплатою відшкодування породжує проблеми створення відповідних страхових резервів, оцінки ризиків.

Відшкодування не відбувається якщо фактичне завдання шкоди знаходиться поза межами строку страхування, крім того, не відбувається відшкодування, якщо шкода була викликана вживанням продукції або послуг у зв’язку:

з радіацією;

зі страйками, військовими діями заколотами, революціями;

з дефектами, які були відомі страхувальниками до реалізації продукції;

з неправильним зберіганням на складі страхувальника;

з транспортуванням (тому що покривається полісом страхування відповідальності перевізника);

зі шкодою, завданою нематеріальним активам, патентам, товарним знакам, ліцензіям тощо.

 

36. Організаційні основи страхування сг підприємств.

Сільське господарство – найдавніша і традиційно одна з найважливіших і водночас найбільш ризикових галузей економіки. С/г підприємства дуже відрізняються від інших підприємств характером діяльності. С/г, як галузь, має свої особливості які впливають і на організацію страхування:

Залежність с/г виробництва від природнокліматичних факторів, коливання урожайності с/г культур викликають не рівномірність у річних доходах с/г підприємств.

Сезонний характер виробництва, тривалість виробничого циклу і нерівномірність у витратах впливають на початок і закінчення строків дії договорів стр-ня, на термін оплати страхових внесків.

Склад і структура виробничих фондів (основних і оборотних) впливає на визначення об’єктів стр-ня і на визначення обсягів покриття (обсягів страхової відповідальності). У склад основних фондів с/г підприємств поряд з будівлями, спорудами, обладнанням і іншими звичайними основними фондами входять робочі і продуктивні тварини та багаторічні насадження на які припадає 20% всієї сукупності виробничих фондів. У складі оборотних коштів велику питому вагу складають молодняк і тварини на відгодуванні, а також незавершене виробництво, яке включає урожай с/г культур, крім того, корми насіння і посадочний матеріал.

33. Страхування відповідальності роботодавця: зміст і значення.

До сукупності підприємницьких ризиків належить відповідальність товаровиробника (роботодавця) за шкоду життю і здоров’ю, заподіяну працівникам даного підприємства при виконанні ними службових обов’язків (при настанні нещасного випадку на виробництві).

Це страхування здійснюється як у добровільній, так і у обов’язковій формі. Обов’язкове страхування згідно із статтею 6 Закону “Про страхування” розповсюджується на робітників ризикових професій народного господарства. Відповідно до переліку робіт із підвищеною небезпекою, затвердженим комітетом у справах нагляду за охороною праці №123 від 30.11.93 підприємства, які проводять такі роботи із залученням певних фахівців повинні укладати договори обов’язкового страхування стосовно життя, здоров’я, працездатності цих фахівців.

Об’єктами страхування є життя, здоров’я, працездатність працівників і службовців підприємства або установи. Страхувальником виступає підприємство, а застрахованими робітники, які перелічені у документі, що подає страхувальник разом із заявою. У добровільному страхуванні страхувальник сам визначає кількість застрахованих працівників, страхову суму по кожному з них, а також загальну страхову суму. В даному випадку страхова сума по кожному застрахованому не обов’язково повинна бути однакова. В обов’язковому страхуванні страхова сума визначається відповідними нормативними актами.

В період дії договору страхування допускається заміна одного застрахованого іншим, але загальна кількість застрахованих повинна бути незмінно.

Обсяг відповідальності за цим видом страхування включає:

смерть застрахованого від нещасного випадку при виконанні ним службових обов’язків;

отримання застрахованим травми в наслідок нещасного випадку на виробництві із встановленням інвалідності;

тимчасова втрата працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Перелік конкретних страхових нещасних випадків передбачається в договорі страхування, а також передбачається виключення. Стандартними виключеннями є отримання потерпілим шкоди життю, здоров’ю внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, вчинення навмисного злочину, замаху на самогубство. Договір укладається терміном в межах 1 року, по обов’язкових видах на рік. Страхові премії встановлюються у добровільних видах страхування в залежності від обсягу відповідальності і від ступеню ризику даного виробництва і даної професії.

Середні тарифи коливаються від 1% до 5%.

Премія сплачується одноразово (іноді може бути в розстрочку). Виплата проводиться в разі смерті - 100% страхової суми, при встановленні інвалідності І групи - 90-100%, ІІ група - 70-75%, ІІІ - 50-60%. При тимчасовій втраті працездатності щодобова виплата в розмірі 0,5-1% страхової суми за кожну добу непрацездатності, але зазвичай не більше 50%.

При настанні страхової події страхувальник повинен при обов’язковому страхуванні скласти акт про нещасний випадок протягом 3-х днів після настання страхового випадку, а застрахований чи його спадкоємець подає заяву про виплату, акт про нещасний випадок, довідку про тимчасову втрату працездатності або встановлення інвалідності, в разі смерті, копію свідоцтво на смерть та документ, що підтверджує право на спадщину. Перелік необхідних документів встановлюється у договору страхування.

Виплата здійснюється у термін 7-10 днів з моменту отримання документів через касу страхової компанії або підприємства, або перерахуванням коштів у банк.

 

38. Сстр-ня тварин с/г підпр-тв.

Стр-ва сума встановлюється за домовленістю сторін, виходячи із їх балансової вартості з урахуванням зносу, якщо стр-ник юридична особа. При встановленні стр-вої суми стосовно тварин у господарствах громадян, вартість тварин приймається на рівні середньоринкової страхової премії. Коливаються в залежності від виду застрахованої тварини і можуть бути зменшені або підвищені в залежності від ступеню ризику.

Договір стр-ня. Умови стр-ня є однаковими як для господарств юридичних осіб і для господарств громадян. Договір стр-ня укладається як правило на 1 рік, але може бути укладений на невизначений час із щорічним корегуванням і уточненням страхової премії.

Страхова премія може сплачуватися одноразово або в 2-3 строки, але в цьому випадку у розстрочку, а перший стр-вий платіж повинен складати не менше 50% страхової суми. Останній платіж повинен бути сплачений протягом 3-х місяців з моменту першого платежу.

Стр-вий тариф. Середньоринкові тарифні ставки: велика рогата худоба до 1% страхової суми; свині 5-8%; вівці, кози, коні 2-3%; домашня птиця, хутрові звірі, кролики до 5%.

Стр-ве відшкодування. При настанні страхової події стр-ник протягом 3-х днів повинен сповістити компетентні органи. Стр-вик протягом 3-х днів складає акт. Цей акт, повинен бути підписаний крім стр-ка і стр-ника відповідними компетентними органми. На підставі акту стр-ва компанія оцінює розмір збитку. Він визначається шляхом встановлення середньої страхової суми на 1 голову тварини і множенням її на кількість загиблих тварин. При вимушеному забої тварини сума збитку зменшується на вартість реалізованого м’яса придатного для харчування, на вартість шкурок хутрових тварин, шкір великої рогатої худоби і коней, пуху і пера птиці, вовни, якщо не можна все це вживати то сума збитку відшкодовується як за повністю загиблих тварин.

Пільги. Цей вид стр-ня передбачає відчутні пільги для постійних стр-ників з метою заохочення укладати договір на невизначений термін. Починаючи з 2-го року знижка тарифу 20%, з 3-го – 30%, з 4-го – 40%.

37. Страхування урожаю сільськогосподарських культур.

Об’єкт. Всі види с/г культур, а саме: урожай озимих і ярих культур, зернобобових, технічних культур, овочеві, баштанові, кормові, сади, ягідники, виноградники, теплиці тощо. При стр-ні багаторічних насаджень об’єктом стр-ня виступають і самі ці насадження і їхній урожай.

Обмеження в прийомі на страхування. Не приймаються на страхування:

урожай с/г культур, які господарство висівало 3-5 років, але жодного разу не отримувало урожаю;

урожай багаторічних насаджень, якщо протягом 3-5 років не отримували урожаю;

багаторічні насадження, знос яких складає більше 70%, а також, які підлягають списанню з балансу у зв’язку із плановою реконструкцією і викорчовуванням, а також ті, які заражені хворобами.

Обсяг страхової відповідальності. Урожай с/г культур у відкритому грунті вважається застрахованим на випадок його загибелі або пошкодження внаслідок таких причин: посухи, заморозку, вимерзання, град, злива, буря, повінь, сель, пожежа. Крім того стр-ми подіями вважається вимокання і випрівання урожаю спричинені такими стихійними лихами.

Перелік страхових випадків урожаю у закритому грунті дещо інший, він не включає посуху, заморозок, вимерзання, але включає: ураган, припинення подання електроенергії, якщо внаслідок стихійного лиха або аварії була пошкоджена сама споруда, в якій вирощувався урожай. Стр-ми випадками для багаторічних насаджень є: мороз, сильні снігопади, повінь, буря, злива, град, землетрус, пожежа, посуха, повне знищення карантинними комахами.

Визначення страхової суми. При обов’язковому страхуванні страхуються тільки кількісні втрати урожаю, а при добровільному також і якісні втрати. І в добровільному і в обов’язковому страхуванні вартість урожаю с/г культур при стр-ні кількісних втрат визначається виходячи із середньої урожайності за останні 5 років з 1 га помноженої на ціну за одиницю продукції, що погоджена зі страховиком та на планову площу посівів. Вартість багаторічних насаджень визначається виходячи з їх балансової вартості, а вартість урожаю виходячи з загальноприйнятих засад.

Початок і кінець строку дії договору. Договір укладається за письмовою заявою стр-ника на 1 або декілька або всі види с/г культур. Закінчення строку дії договору пов’язується із біологічними особливостями культур і особливостями їх вирощування. Стр-ня закінчується після закінчення збирання урожаю.

Договори укладаються не на повну страхову суму. Ліміт відповідальності страховика в обов’язковому страхуванні складає 50% від страхової суми (решта на ризик господарства), у добровільному не більше 70% від визначеної страхової суми.

Страхова премія може бути сплачена одноразово або у 2-3 строки. При цьому перший платіж повинен становити не менше 25% загальної суми премії і бути сплаченим протягом 30 днів після підписання договору стр-ня. Строк останнього платежу залежить від того стр-ся усі культури чи тільки певні види. Якщо стр-ся всі, то не пізніше 30 серпня, а якщо окремі види – строку збирання їх урожаю встановленого агротехнічними нормами. Щодо багаторічних насаджень, останній платіж сплачується не пізніше 3-х місяців після першого платіжу.

Страхові тарифи встановлюються за окремими групами або видами с/г культур: озимі зернові – 10-15%, ярі зернові – 12-18%, картопля, овочі – 18-25%, ягідник, хміль – 25-30%. Тарифи залежать від ступеня ризику і від того чи стр-ся всі культури чи проводиться вибіркове страхування.

Виплата стр-го відшкодування. При настанні страхової події стр-ник подає стр-ку письмове повідомлення з визначенням виду пошкоджених або загиблих культур, часу, виду страхової події і розміру площі на якій пошкоджено застраховані рослини. Стр-ва подія повинна бути підтверджена відповідними органами. Після отримання повідомлення складається акт, виплата проводиться протягом 15 днів з моменту подання або отримання стр-ком усіх необхідних документів.

 

38. Стр-ня тварин с/г підпр-ств.

Обмеження в прийомі на стр-ня. Виключенням із переліку тварин є наступні:

хворі, виснажені тварини, а також тварини у стані до пологового та після пологового залягання;

тварини у місцевостях, де встановлений карантин на інфекційні захворювання.

Договір укладається на стр-ня, як усіх тварин, так і на певну групу тварин, але при умові стр-ня всіх тварин певного виду.

Обсяг стр-вої відповідальності. Тварини страхуються на випадок загибелі або вимушеного забою внаслідок страхових подій, перелік яких відрізняється в залежності від того до якої групи належить застрахована тварина. Для цілей стр-ня с/г тварини розподіляються на 5 великих груп:

Дорослі продуктивні тварини: велика рогата худоба, вівці, кози (стр-ся з 6 місяців); коні, мули, віслюки (з 1 року); свині, хутрові звірі, кролі (з 4 місяців); домашня птиця яйценосних порід (з 5 місяців); птиця у господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні бройлерів (з 1 місяця). Дорослі продуктивні тварини стр-ся на випадок інфекційних хвороб, пожежі, аварії, вибуху, стихійного лиха, нещасного випадку, обвалу, сель, ожеледиці, насту, попадання під рухомі транспортні засоби і під дії електричного струму.

Молодняк перелічених вище тварин, незалежно від віку. Страховою подією є ті ж, самі, що і для тварин дорослої групи за виключенням інфекційних захворювань.

Високоцінні племенні тварини, які записані у державну племенну книгу. Ці тварини стр-ся на випадок загибелі або змушеного забою від будь-яких причин, включаючи неінфекційні хвороби.

Зоопаркові тварини, сторожові собаки (від 6 міс.), гусінь тутового шовкопряду. Ці тварини стр-ся від тих же подій, що і тварини 1-ої групи, а зоопаркові тварини ще і на випадок загибелі від неінфекційних захворювань.

Сім’ї бджіл у вуликах стр-ся на випадок повної загибелі сім’ї внаслідок тих же причин, що і тварини 1-ої групи.

Стр-ва сума встановлюється за домовленістю сторін, виходячи із їх балансової вартості з урахуванням зносу, якщо стр-ник юридична особа. При встановленні стр-вої суми стосовно тварин у господарствах громадян, вартість тварин приймається на рівні середньоринкової страхової премії. Коливаються в залежності від виду застрахованої тварини і можуть бути зменшені або підвищені в залежності від ступеню ризику.

Договір стр-ня. Умови стр-ня є однаковими як для господарств юридичних осіб і для господарств громадян. Договір стр-ня укладається як правило на 1 рік, але може бути укладений на невизначений час із щорічним корегуванням і уточненням страхової премії.

 

39. Страхування будівельно-монтажних ризиків: основні умови.

Страхування будівельно-монтажних робіт включає в себе як страхування будівельного підприємства від усіх ризиків (страхування CAR) та страхування монтажних ризиків (страхування EAR).

CAR: Страхувальниками можуть бути забудовники, будівельні підприємці, що здійснюють проектне будівництво, включаючи всіх підрядчиків. Об`єкти страхування: будь-які будівлі житлового, промислового чи іншого призначення, в тому числі промислові споруди, електростанції, дорожні та залізничні об`єкти, аеропорти, мости, дамби, греблі, тунелі, іригаційні та дренажні споруди, канали, порти, а також школи, лікарні, театри.

Страховий захист поширюється на: - будівельний об`єкт, а саме на усі роботи, що виконуються будівельними підприємцями та його підрядчика, включаючи підготовчі роботи, допоміжні споруди, усі матеріали, що зберігаються на буд. майданчику та необхідні для проведення робіт; - обладнання будівельного

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Страховик надає своєму клієнту страхову послугу, яка виступає як специфічний товар на страховому ринку

Страховик надає своєму клієнту страхову послугу яка виступає як специфічний товар на страховому ринку.. у порівнянні із звичайним товаром страховик не створює ніякого матеріального.. страхова послуга у порівнянні з переліченими послугами це така послуга яка потребує від страховика певних зусиль..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Ознаки, що характеризують страхову послугу.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Стр-ня заставного майна.
Застава – це засіб забезпечення виконання зобов’язань, який полягає у передачі боржником кредиторові свого майна, із вартості якого кредитор має переважне право задовільнити свою вимогу до боржника

Поняття автотр стр-ня. Види стр-ня.
АТ с-ня посідає провідні позиції у с-ніна більшості стр ринків світу. У світ обсязі стр премій на це с-ня припадає більше 30%. Такий розвиток зумовлений підвищеною небезпекою при експлуатації автом

Законодавча база.
Авіаційне стр-ня – це сук-сть всіх видів с-ня, пов’язаних із забезп-ням стр захисту під час експлуатації повітр суден. АС як і морське в нас поки погано розвинене, бо раніше Держстрах на в

Страхування домашнього майна громадян.
Стр-никами домашнього майна можуть бути фізичні особи – власники домашнього майна. Об’єкти. Стр-ням охоплюється різне майно, що належить на праві приватної власності страхувальникові і чле

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги