рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

ОСНОВИ ЕКСПЕРТИЗИ ТОВАРІВ

ОСНОВИ ЕКСПЕРТИЗИ ТОВАРІВ - раздел Торговля, Міністерство Освіти І Науки, Молоді Та Спорту України  ...

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

 

Кафедра експертизи в митній справі

 

 

Н. І. Осипенко, Т. П. Писаренко

 

ОСНОВИ ЕКСПЕРТИЗИ ТОВАРІВ

В МИТНІЙ СПРАВІ

Навчальний посібник

для студентів спеціальності 6.03051002

«Товарознавство та експертиза в митній справі»

всіх форм навчання

 

Затверджено на засіданні кафедри експертизи в митній справі

Протокол № 8 від 11.12.2012 р.

 

Схвалено навчально-методичною

радою ДонНУЕТ

Протокол № ___ від 2012 р.

 

ДонНУЕТ

Донецьк

УДК

ББК

О-

 

 

Рецензенти:

 

Агбаш В. Л., канд. техн. наук, доц.

Васильєва І. І., канд. техн. Наук, ст. викл.

 

Осипенко Н. І.

  У навчальному посібнику систематизовано та узагальнено основні теоретичні… Текстовий матеріал окремих тем супроводжується таблицями, схемами, додатками, що сприяє більш ефективному засвоєнню…

УДК

ББК

 

© Осипенко Н. І., Писаренко Т. П., 2012
© Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, 2012

 

ЗМІСТ

Передмова 6

Розділ 1 Методологічні засади експертизи

Товарів в митній справі 10

Глава 1. Поняття, мета і завдання експертизи товарів 10

1.1. Основні терміни та визначення в галузі експертизи товарів 10

1.2. Мета і завдання експертизи товарів 14

1.3. Нормативна база проведення експертизи товарів в митній справі 16

1.4. Засоби експертизи товарів в митній справі 17

Питання для самоконтролю 51

Глава 2. Об’єкти, суб’єкти та методи експертизи товарів

в митній справі 53

2.1. Об’єкти експертизи товарів та їх характеристика 53

2.2. Суб’єкти експертизи товарів в митній справі 55

2.3. Методи експертизи товарів в митній справі 62

Питання для самоконтролю 71

Глава 3. Класифікація та характеристика експертиз товарів

В митній справі 73

3.1. Класифікація експертиз товарів 73

3.2. Види експертиз товарів, що здійснюються в митних цілях, та їх

характеристика 76

Питання для самоконтролю 95

Розділ 2 Організаційні засади експертизи

Товарів в митній справі 97

Глава 4. Експертна діяльність в системі митної служби України 97

4.1. Центральне митне управління лабораторних досліджень та

експертної роботи та його структура 97

4.2. Завдання та функції Центрального митного управління

лабораторних досліджень та експертної роботи 102

Питання для самоконтролю 108

Глава 5. Організація та процедура проведення експертизи товарів,

Що переміщуються через митний кордон України 109

5.1. Підстави та порядок призначення експертизи товарів

в митних цілях 109

5.2. Порядок взяття проб і зразків для експертизи товарів 111

5.3. Основні етапи проведення експертизи товарів 113

Питання для самоконтролю 122

Глава 6. Документальне оформлення результатів експертизи

Товарів в митній справі 123

6.1. Висновки експерта як структурний елемент висновку з

експертизи товарів та вимоги, що до них висуваються 123

6.2. Структура і зміст висновку з експертизи товарів в митній справі 126

Питання для самоконтролю 135

 

Література 136

Додатки 139

 

Передмова

Проте, товари, які завозяться з-за кордону та з порушенням митних правил як контрабандні, частіше за все не містять інформації про їх основні… В свою чергу, економічний ріст України неможливий без створення умов, що… Для об'єктивного оцінювання відповідності вітчизняних та імпортних товарів вимогам, що до них висуваються, необхідні…

Розділ 1

Методологічні засади експертизи

Товарів в митній справі


Глава 1. Поняття, мета і завдання експертизи товарів

 

Основні терміни та визначення в галузі

Експертизи товарів

Експертиза (від фр. espertіse, лат. espertus – досліджений) – дослідження фахівцем-експертом будь-яких питань, рішення яких потребує спеціальних… Зараз робляться спроби створення нової науки – експертології, що стане наукою… Загальне визначення експертної діяльності – експертизи – сформульовано як: 1) дослідження якого-небудь питання, що…

Мета і завдання експертизи товарів

Метою проведення експертизи товарів є задоволення потреб та очікувань замовника шляхом надання йому достовірної інформації щодо досліджуваного… Загальними завданнями експертизи товарів є: — організація дослідження об’єктів експертизи;

Нормативна база проведення експертизи товарів

В митній справі

— Конституція України; — Кодекси України; — Закони України;

Засоби експертизи товарів в митній справі

Всі засоби, що застосовуються під час експертизи товарів, за призначенням можна поділити на: — інформаційно-аналітичні (навчальна, наукова та довідкова література,… — методичні (методи та методики визначення характеристик товару, проведення досліджень товару);

Рис. 1.2 – Загальні і специфічні вимоги до маркування

 

В залежності від призначення та місця розташування розрізняють маркування:

товарне (виробниче – на виробі, тарі, упаковці, етикетках, кольєретках, ярликах і бірках, вкладишах, контрольних стрічках, клеймах, штампах; торговельне – на ціннику, чеку товарному або касовому, талоні, квитанції у вигляді тексту, малюнку, інформаційного товарного знаку);

транспортне (на упаковці, тарі – дані про виробника, одержувача, способи поводження при транспортуванні, зберіганні, вантажних роботах; на етикетках, наклейках, пломбах, бандеролях);

відправника (при відправленні товарів поштовими вагонами, засобами поштового зв’язку);

спеціальне (акцизне – акцизні марки певного розміру, кольору, змісту; пробірне клеймування ювелірних товарів – пробірні клейма, іменники; ідентифікаційне – захисні етикетки).

Виробниче маркування — текст, умовні позначки або малюнок, які нанесені виробником (виконавцем) на товар і/або упаковку і/або інші носії інформації.

Носіями виробничого маркування можуть бути етикетки, вкладиші, ярлики, бирки, контрольні стрічки, клейма, штампи та ін.

Етикетки наносяться типографським або іншим способом на товар або упаковку. Крім того, вони можуть бути самостійним носієм інформації, що приклеюється або прикладається до товару. Наприклад, більшість упакованих у виробничих умовах товарів побутової хімії мають на упаковці етикетку, на яку текст, малюнки й інша інформація нанесені типографським способом. Іноді етикетку наносять безпосередньо на товар (наприклад, маркування на донці посуду, на електропобутових товарах).

Етикетки відрізняються значною інформаційною ємністю. Крім тексту, вони часто містять зображення, символи; на етикетках можуть розташовані пояснювальні тексти. З усіх носіїв маркування етикетка є найбільш інформативною.

Вкладиші – це різновид етикеток, що відрізняється від них спрямованістю товарної інформації, призначений для повідомлення коротких відомостей про найменування товару, виробника (найменування організації, номер зміни). Іноді вкладиші можуть містити коротку характеристику споживних властивостей товару, у першу чергу, функціонального призначення. Тоді вкладиш здобуває додаткові функції рекламного листка чи проспекту, але на відміну від них рекламна функція вкладиша не є основною, а реалізується через характеристику товару. Такі вкладиші часто зустрічаються в упаковці різних косметичних, лікарських засобів; товарів побутової хімії тощо.

Бирки і ярлики – носії маркування, що приклеюються, прикладаються або підвішуються до товару. Для них характерні менша інформаційна ємність, обмежений перелік відомостей, відсутність малюнків.

Бирки відрізняються від ярликів меншою інформативністю. Вони можуть бути дуже лаконічними, вказуючи тільки найменування або фабричну марку, або тільки назву фірми-виробника.

Ярлики звичайно містять найменування товару, фірми-виробника, його адресу, ґатунок, ціну, дату випуску, а також ряд ідентифікуючих даних. Так, на ярликах, що підвішуються до одягу, вказуються артикул виробу, номер моделі, розмір, дата випуску. Ярлик може містити фірмовий і товарний знаки, інші необхідні умовні позначки.

Контрольні стрічки – це носії короткої дублюючої товарної інформації, яка виконана на невеликій стрічці і призначена для контролю чи відновлення відомостей про товар у випадку втрати етикетки, бирки або ярлика. Вони можуть застосовуватися як додаток, рідше замість інших носіїв інформації. Особливістю контрольних стрічок є перевага цифрової або символьної інформації, ціль якої зазначення артикула виробу, номера моделі, розміру, ґатунку, іноді артикула тканин, експлуатаційних знаків та ін. Контрольні стрічки найчастіше застосовуються для одежно-взуттєвих товарів, причому у взуття відомості, що зазвичай зазначаються на контрольній стрічці, часто наносяться на підкладку або внутрішню частину.

Клейма і штампи – носії інформації, призначені для нанесення ідентифікуючих умовних позначок на товари, упаковку, етикетки за допомогою спеціальних пристосувань установленої форми.

У залежності від місця нанесення розрізняють клейма і штампи виробничі і торгові; від призначення ветеринарні, товарознавчі, карантинні та ін..; від форми овальні, прямокутні, квадратні, трикутні, ромбовидні.

Таврування і штампування як спосіб маркування застосовуються для окремих непродовольчих товарів. Наприклад, на тканинах, на внутрішньому кінці рулону з виворітної сторони, обов'язково повинне бути клеймо. Крім того, штампи, які виконані виробничим способом, наносяться на окремі комплектуючі деталі складнотехнічних товарів (двигуни автомобілів, холодильні агрегати холодильників і ін.).

Існує кілька способів таврування і штампування товарів і упаковок: нанесення клейма або штампа незмивною фарбою, дозволеної органами Міністерства охорони здоров’я України; випалювання електроклейма; видавлювання штампів.

Рельєфне маркування у вигляді видавлених букв, цифр, інших умовних позначок зустрічається на скляній упаковці (пляшки, банки), іноді на скляному посуді (наприклад, на донці гранованих склянок).

До клейм і штампів висувають такі вимоги: чіткість відбитків клейм; збереженість незалежно від зовнішніх впливів; безпека застосовуваних способів таврування і штампування; збереження товарного виду продуктів і виробів, на які наносять клейма і штампи; дотримання встановлених правил таврування і штампування.

Торговельне маркування текст, умовні позначки або малюнок, нанесені виробником на товарні і/або касові чеки, упаковку і/або товар.

Носіями торговельного маркування служать цінники, товарні і касові чеки. На відміну від виробничого торгове маркування наноситься не на товар, а на зазначені носії або експлуатаційні документи.

Інша відмінність торговельного маркування від виробничого полягає в тім, що його ідентифікуюча функція в більшому ступені пов'язана із зазначенням даних про продавця, у меншому з інформацією про товар. Це обумовлено особливостями носіїв торговельного маркування: невеликі розміри, заповнення для кожного товару (покупки), значні витрати ручної праці на маркування, обмежені технічні можливості нанесення інформаційних даних. Завдяки ідентифікуючій функції торговельне маркування служить підставою для пред'явлення претензій продавцю у випадку виявлення дефектів товарів і нанесення збитку(шкоди) споживачу.

Вимоги, що висуваються до змісту торговельного маркування, регламентуються рядом нормативно-правових актів: Правилами продажу окремих видів продовольчих і непродовольчих товарів, Типовим положенням про застосування контрольно-касових машин (реквізити касового чека). Правила регламентують також наявність і правильне оформлення цінників.

Касові чеки і цінники як носії торговельного маркування є обов'язковими при реалізації всіх товарів в організаціях роздрібної торгівлі та суспільного харчування. Дозволяється реалізація товарів без застосування контрольно-касових машин і вручення покупцю касового чека у випадках, визначених «Переліком окремих категорій підприємств, організацій і установ, що у силу специфіки своєї діяльності або особливостей місцезнаходження можуть здійснювати грошові розрахунки з населенням без застосування контрольно-касових машин».

Товарні чеки застосовуються тільки при продажі непродовольчих товарів, причому Правилами встановлений обов'язковий порядок видачі разом з погашеним касовим чеком і товарним чеком з позначенням номера (назви) магазина, дати покупки, артикула, ґатунку, ціни тільки при покупці радіо- і електропобутових товарів. При продажі тканин, одягу і взуття покупцю разом з товаром в обов'язковому порядку видаються касовий і товарний чеки з позначенням реквізитів підприємства, дати покупки, ціни.

Інформаційні товарні знаки – система умовних позначень у вигляді сукупності символів, емблем, піктограм, ідеограм, кодів, за допомогою яких частково реалізується більшість функції товарного маркування.

Інформаційні товарні знаки характерні, в основному, для виробничого маркування. У торговельному маркуванні вони зустрічаються рідше. Інформаційним знакам притаманні стислість, виразність, наочність і швидка пізнаваність, невелика площа розміщення на носії маркування при високій інформаційній ємності, але менша доступність інформації. Іноді ця інформація буває доступна тільки професіоналам і вимагає спеціальної розшифровки.

.Стислість обумовлена тим, що як інформаційні знаки можуть виступати окремі слова, букви, цифри, малюнки та інші символи.

Виразність і наочність інформаційних знаків обумовлюються їхньою формою, кольором, сполученням окремих символів, що відповідають певним естетичним вимогам споживачів. При цьому деякі фірми, які націлені на конкретний сегмент споживачів, прагнуть у своїх фірмових знаках враховувати саме їхні інтереси. Наприклад, інформаційні знаки на спортивних товарах, одязі і взутті для молоді містять символи відомих спортивних суспільств, команд і т.п.

Швидка пізнаваність інформаційних знаків досягається шляхом застосування загальноприйнятих символів, зображення яких найчастіше розшифровуються без спеціальних знань. Цим відрізняються міжнародні символи, зображувані на етикетках і упакуваннях текстильних виробів.

Інформаційні знаки — великий блок інформаційних даних про товар. Класифікацію їх на групи і підгрупи в залежності від характеру інформації наведено нижче (рис. 1.3).

 

 

 


Рис. 1.3 – Класифікація інформаційних знаків

 

Товарний знак– позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб [6].

Сучасні товарні знаки можна класифікувати за такими ознаками:

— за формою вираження: словесні, образотворчі, об'ємні, комбіновані. Словесні товарні знаки – товарні знаки у формі слова (слів), що являє імена відомих людей, назви тварин, небесних тіл, вигадані слова. Образотворчі товарні знаки – позначення у виді різних малюнків, символів, значків, зображень предметів, тварин. Об'ємні – тривимірні зображення. Комбіновані товарні знаки – позначення, що поєднають у собі як мінімум елементи двох із трьох типів товарних знаків: словесних, образотворчих і об'ємних. Як окрему категорію можна виділити також звукові товарні знаки.

— за підставою для використання: індивідуальні і колективні. Індивідуальний товарний знак – позначення, зареєстроване на ім'я окремої юридичної або фізичної особи, що займається підприємницькою діяльністю. Колективний товарний знак – знак союзу, господарської асоціації або іншого добровільного об'єднання підприємств, призначений для позначення товарів, які випускаються і/або реалізуються ними, що володіють єдиними якісними характеристиками.

— за ступенем популярності: звичайні, загальновідомі. Загальновідомий товарний знак – товарний знак, відомий більшої частини населення й асоціюється в його свідомості з певними товарами і послугами, виробником яких є конкретне підприємство. Правова охорона товарного знаку в даному випадку обмежена однорідними товарами. Пропонується також виділяти як особливу категорію знамениті товарні знаки. Знаменитим вважається товарний знак, що відомий більшій частині населення, асоціюється з визначеними видами товарів і послуг, а захист наданих їм прав поширюється на всі товарні групи.

Можна також виділити інші критерії класифікації товарних знаків: (1) за географічним охопленням: локальні (регіональні), національні і міжнародні, (2) за широтою охоплюваних товарів: індивідуалізовані, групові, загальні; (3) за походженням (часу/місту створення): вітчизняні, іноземні, причому вітчизняні можуть бути розділені на кілька категорій у залежності від часу створення старі російські, радянські і новітні українські. У свою чергу, останні можуть бути класифіковані на українські і пвсевдоіноземні. Приклади оформлення товарних знаків наведено у додатку А.

Знаки найменування місць походження товару – це назва країни, населеного пункту, місцевості або іншого географічного об'єкта, що використаний для позначення товару, особливі властивості якого винятково чи головним чином визначаються характерними для даного географічного регіону природними умовами чи людським фактором, або природними умовами і людським фактором одночасно. Сюди відносяться знаки країни походження товару, населеного пункту, місцевості, історичної назви географічного об'єкта. Наприклад, «Made іn USA».

Знак відповідності (в області сертифікації) – захищений у встановленому порядку знак, виданий та застосовуваний відповідно до правил системи сертифікації, який вказує, що забезпечується необхідна впевненість у тім, що дана продукція відповідає конкретному стандарту чи іншому нормативному документу.

Поряд зі знаками відповідності в ряді країн застосовуються і знаки якості. На відміну від перших, знаки якості можуть привласнюватися не тільки органами з сертифікації, але й іншими організаціями, які не входять у національну систему сертифікації. Зокрема, таке практикується в Німеччині: наприклад, знак «Перевірено на безпеку», «Досліджений на придатність для виробництва харчових продуктів» і ін.

Штрихової код – знак, призначений для автоматизованої ідентифікації та обліку інформації про товар, закодованої у вигляді цифр і штрихів.

Компонентні знакизнаки, що призначені для інформації про використані харчові добавки або про інші компоненти, що притаманні (або не притаманні) даному товару.

Розмірні знаки – знаки, призначені для позначення конкретних фізичних величин, що визначають кількісну характеристику товару.

З 1980 р. зазначення кількісних характеристик товару повинне відповідати Міжнародній системі одиниць фізичних величин (СІ). Однак на упаковці деяких товарів закордонного виробництва кількісна величина може бути виражена у національних одиницях. Наприклад, у США і Великобританії масу вказують в унціях (1 унція = 28,34 г).

Поява на українському ринку імпортних товарів, на маркуванні яких була безліч «загадкових» для споживача знаків, змусило багатьох вітчизняних виробників також застосовувати деякі з цих знаків. Тим більш що вони дуже коротко характеризують фізичну величину, назва якої складається з одного чи декількох слів.

Так, для позначення маси нетто найчастіше застосовується розмірний знак «е» (від англ. ехаtly, нім. ехагt точно, рівно, однаково), обсягу знак «V».

Код розмірних знаків надзвичайно простий. До умовної позначки фізичної величини (е, V та ін.) додається фактичний розмір цієї величини в прийнятих одиницях виміру. Найчастіше застосовуються одиниці виміру за системою СІ, набагато рідше — національні одиниці виміру країни-імпортера (фут, дюйм і т.п.).

Досить часто нескладно розшифрувати розмірні знаки за числовим значенням розмірної характеристики і застосовуваних одиниць виміру. Наприклад, якщо на маркуванні нанесене позначення 450 gе, це означає, що маса нетто дорівнює 450 грам.

Розмірні інформаційні знаки у виді номера або графічних зображень, що вказують довжину й обсяг стегон для кожного номера, застосовуються для колготок.

Експлуатаційні знаки знаки, призначені для інформації споживача про правила експлуатації, способи догляду, монтажу і налагодження споживчих товарів.

Такі знаки наносять на етикетки, ярлики, бирки, упаковку, контрольні стрічки або безпосередньо на товар. Найбільш поширені міжнародні символи, ті, що прийняті для текстильних виробів. Багато експлуатаційних знаків для текстильних виробів настільки наочні, що навіть без особливих пояснень ясний їхній зміст: тазик для прання з указівкою температури води, праска із зазначенням температури прасування і т.п. (додаток Б).

Різновид експлуатаційних знаків – знаки керування. Їх можна зустріти і на складнотехнічних товарах, а також в експлуатаційних документах. Наприклад, на деяких електропрасках різні режими прасування позначають однієї, двома і трьома крапками з відповідним поясненням у супровідних документах.

На побутових холодильниках і морозильниках кількість зірочок служить інформаційним знаком показує діапазон температур нижче 0 оС, що можливі під час експлуатації морозильника або низькотемпературного відділення холодильника.

На багатьох електропобутових приладах і радіоапаратурі показані стрільцями або іншими умовними позначками місця включення в електромережу, переключення програм, зміни режиму роботи, регулювання голосності та інша інформація.

У країнах Європейського співтовариства приділяється велика увага проблемам раціонального використання електроенергії під час експлуатації побутової техніки. Тому застосовуються спеціальні етикетки, що інформують потенційних покупців про споживання електроенергії конкретним виробом.

Маніпуляційні знаки знаки, які призначені для інформації про способи поводження з товарами.

Дотепер маніпуляційні знаки вважалися покажчиками способів поводження з вантажами і наносилися, в основному, на транспортну тару. Проте, останнім часом окремі маніпуляційні знаки з'явилися і на споживчій упаковці. Так, знак «відкривати тут» наносять на упакування пральних порошків, молочних товарів і т.п. Тому можна говорити про розширення сфери застосування маніпуляційних знаків.

Попереджувальні знаки знаки, що призначені для забезпечення безпеки споживача і навколишнього середовища під час експлуатації потенційно небезпечних товарів шляхом попередження про небезпеку або вказівки на дії щодо попередження небезпеки.

Екологічні знаки (еко-знаки) призначені для інформації про екологічну чистоту споживчих товарів або екологічно безпечних способах їхньої експлуатації, використання або утилізації.

При аналізі маркування експерт звертає увагу в основному на основоположну інформацію, призначену для всіх зацікавлених суб'єктів комерційної і експертної діяльності, включаючи і споживачів, а також на комерційну інформацію для виробників (виконавців) і продавців. Споживча інформація, призначена для споживачів, розглядається експертом тільки під час проведення окремих видів товарної експертизи, наприклад, під час експертизи нових товарів або експертизи, необхідність в якій обумовлена претензіями або скаргами споживачів.

Стосовно імпортних товарів, згідно з чинним законодавством, продавець зобов’язаний надавати споживачу інформацію на українській або російській мові [5]. Це означає, що виробник і/або продавець зобов'язані зробити переклад тексту маркування і довести його до споживача в будь-який доступний спосіб. Під час проведення товарної експертизи або замовник представляє в експертну організацію разом із заявкою переклад маркування, або за погодженням цей переклад можуть виконати експерти за рахунок замовника.

Окрім тексту, експерт при аналізі маркування повинен уміти розшифровувати умовні позначення або інформаційні знаки.

Особливо важливо, щоб експерт звертав увагу на ідентифікаційні коди країни-виробника, регіону походження або коди товару, а також на шифри. Експерт повинен знати, що в маркуванні товарів на штрих-кодах відсутні відомості про країну-виробника. Перші цифри позначають країну, в якій знаходиться банк даних про штрих-код. Розшифровка іншої інформації, закладеної в штрих-кодах, за необхідністю, повинна бути надана експерту виробником, посередником або продавцем.

При експертизі товарних партій експерт працює в основному з виробничим маркуванням, за допомогою якого він може встановити приналежність кожного одиничного екземпляра товару до конкретної партії, якщо ідентифікаційні відомості (найменування товару, виробника, дата випуску) нанесені на маркування. На відміну від ТСД, виробниче маркування, якщо воно відповідає встановленим вимогам, дозволяє з більшою достовірністю довести приналежність товару до певної товарної партії.

Використання торговельного маркування для експертизи товарів дуже обмежене. Торговельне маркування, носіями якої є товарні і касові чеки, призначена для підтвердження факту покупки товару в конкретному магазині і в певні терміни. Чеки служать підставою для розгляду претензій покупців на недоброякісність придбаного товару, вони також потрібні при поверненні або обміні товару у випадках, регламентованих Законом України «Про захист прав споживачів» [5].

Будь-яка товарна експертиза починається з вивчення й аналізу документів, що містять загальну й конкретну інформацію про товари. При документальній експертизі цей вид засобів інформації одночасно виступає і як об'єкт.

Документація на товарвідноситься до найважливіших засобів при проведенні експертизи і підрозділяється на нормативну, технічну і технологічну.

Документ (документована інформація) – зафіксована на матеріальному носії інформація з реквізитами, що дозволяють її ідентифікувати.

Основоположними реквізитами, що дозволяють ідентифікувати документ, є обліковий і/або реєстраційний номер, а також найменування організації та/або підпис компетентної особи, що затверджує (приймає) документ, із зазначенням його посади, організації, прізвища, ім'я, по-батькові. Документ повинен містити дату твердження (ухвалення) і/або введення.

Для проведення товарної експертизи експертам і експертним організаціям доводиться створювати інформаційні ресурси і системи.

Інформаційні ресурси – окремі документи і/або масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних і т. п.).

Інформаційна система – організаційно впорядкована сукупність документів (масивів документів) і інформаційних технологій, зокрема з використанням засобів обчислювальної техніки і зв'язку, які реалізують інформаційні процеси.

Інформаційні процеси – процеси збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку і розповсюдження інформації.

Під час підготовки і проведення експертизи експерти здійснюють інформаційні процеси щодо пошуку, збору і обробки необхідної інформації. Багато експертних організацій є власниками інформаційних ресурсів і систем, до складу яких входять необхідні нормативні, технічні і технологічні документи щодо якості товарів, процесів і послуг. Проте, цих інформаційних ресурсів виявляється недосить, коли об'єктом експертизи виступають конкретні партії товарів, а також нові товари. Це обумовлює необхідність звертання експертів до інших власників документованої інформації і в цій ситуації експерт виступає як користувач (споживач) інформації.

Користувач (споживач) інформації – суб'єкт, що звертається до інформаційної системи або посередника за отриманням необхідної йому інформації і користується нею.

Частку інформації, якої бракує, експерт одержує із заявки і прикладених до неї документів. Іншу частку інформації експерт може одержати від замовника або інших власників потрібної йому інформації. Третю частку інформації експерт отримує самостійно в ході експертної оцінки, а також аналізу протоколів випробувань, результатів вимірювань тощо. Втім, в умовах невизначеності залишається ще одна частка інформації, яка може бути недоступна експерту, наприклад, при проведенні документальної експертизи за відсутності товару.

Результатом пошуку, збору, обробки і аналізу всієї (або частки) необхідної інформації є ухвалення експертом рішення і оформлення його у вигляді висновку.

Інформаційні процеси, здійснювані експертом, охоплюють всі види необхідних документів. Серед них особливе місце належить нормативним документам.

Нормативний документдокумент, що містить правила, загальні принципи, характеристики, що стосуються певних видів діяльності або їх результатів, і доступний широкому кругу споживачів (користувачів)[1].

Принципова відмінність нормативних документів від технічних і технологічних полягає у тому, що вони містять загальні норми, правила і характеристики для однойменних об'єктів експертизи, які регламентуються як обов'язкові або рекомендаційні. Ці документи застосовуються в різних сферах діяльності. Прийнято розрізняти нормативні документи в області стандартизації, метрології, сертифікації, торгівлі, ветеринарії, санітарії і гігієни. Всі ці документи повинні використовуватися експертами при проведенні товарної експертизи.

Нормативні документи в області стандартизації встановлені в Законі України «Про стандартизацію» [22]. До них відносяться національні стандарти, правила усталеної практики та класифікатори, прийняті чи схвалені центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації, а також видані ним каталоги та реєстри загальнодержавного застосування; стандарти, технічні умови та правила усталеної практики, прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються питаннями стандартизації, а також видані ними каталоги.

Для товарної експертизи в митній справі використовуються всі вказані види нормативних документів в області стандартизації, але найчастіше застосовуються стандарти всіх категорій на продукцію і послуги, на процеси. Стандарти на методи випробувань експерти використовують найчастіше в частині правил відбору проб і зразків. Оскільки випробування товарів проводяться в основному у випробувальних лабораторіях, а експерти користуються лише простими вимірювальними методами, то стандарти, що регламентують методики визначення показників якості, безпосередньо експерти застосовують рідше. Проте експерти, що працюють у випробувальних лабораторіях, використовують їх дуже широко.

При проведенні експертизи товарів в митній справі найбільшого поширення серед всіх видів стандартів набули стандарти на продукцію. Експертні дослідження товарів найчастіше проводиться шляхом встановлення відповідності дійсних значень показників якості об'єктів експертизи вимогам стандартів або технічних умов. Тому експерт повинен не тільки знати ці вимоги, але і володіти навиками роботи із стандартами на продукцію. При цьому остаточне рішення експерт ухвалює тільки після зіставлення фактичної якості з вимогами до нього на основі стандартів, а в ув'язненні обов'язково робить посилання на відповідний стандарт.

Основоположні стандарти – організаційно-технічні і загальнотехнічні – регламентують загальні поняття і положення, тому вони також застосовуються, хоча і фрагментарно.

Окрім цього використовують:

— санітарні норми і правила;

— будівельні норми і правила;

— нормативні документи в області торгівлі (правила продажу окремих груп товарів);

— нормативні документи у області транспортування та ін.

На відміну від нормативних документів, технічні документимістять конкретні характеристики товарів і/або товарних партій, за допомогою яких до зацікавлених суб'єктів доводиться необхідна інформація про асортимент, якість, кількість і ціну, а іноді і про правила експлуатації або використовування. Ця інформація носить констатуючий характер, відноситься до конкретної партії і/або пакувальної одиниці і/або одиничного екземпляру товару.

Технічний документ –документ, що містить конкретну інформацію про характеристики товару, необхідну для його ідентифікації в процесі руху товару.

Основне призначення цього документа – забезпечення ідентифікації та простежуваності товарів і/або товарних партій на всіх етапах руху товару. Це полегшує роботу експерта, коли при виявленні нестандартних товарів необхідно встановити причини виникнення дефектів, а у разі виявлення критичних дефектів і вилучити товари конкретної товарної партії.

Технічні документи підрозділяються на товаросупровідні, експлуатаційні і проектно-конструкторські. Ступінь їх застосовності залежить від виду експертного дослідження. Так, під час експертизи товарних партій за кількістю та якістю експерти керуються, в першу чергу, товаросупровідними документами. При експертизі товарів тривалого користування, які повертає споживач, важливе місце відводиться експлуатаційним документам для виявлення дотримання правил експлуатації. Експертиза нових товарів часто починається з експертизи проектно-конструкторських документів.

Експерт при проведенні експертизи товарів вивчає і аналізує інформацію, що міститься у всіх товаросупровідних документах: кількісних (накладних, маршрутних листах тощо); якісних (сертифікатах відповідності, сертифікатах країни походження, санітарно-епідеміологічних, фітосанітарних, ветеринарних, гомологічних висновках тощо, посвідченнях про якість, протоколах випробувань); розрахункових (рахунках-фактурах, рахунках, чеках); комплексних (товаротранспортних, авіа- або залізничних накладних).

Під час проведення експертних досліджень експерт може використовувати як окремі товаросупровідні документи, так і їх сукупність (масиви), звернувши при цьому особливу увагу на наявність обов'язкових документів: сертифікатів відповідності, товаротранспортних накладних, за необхідністю – посвідчень про якість, а для імпортних товарів – сертифікату країни походження, довідки або її копії до митної декларації.

У ряді випадків експертиза товарів в митних цілях (пост-аудит контроль) може проводитися тільки на підставі товаросупровідних документів. Необхідність в такій документальній експертизі виникає, коли товар вже відсутній (реалізований, спожитий, зіпсований, загубився в дорозі, знаходиться за межами досяжності експертів). При цьому експертиза товарів зводиться до аналізу інформації, одержаної з товаросупровідних документів, а також з інших прямих і непрямих джерел інформації [9].

Інформація, що міститься в цих документах, повинна ретельно аналізуватися і перевірятися шляхом зіставлення з дублюючою її інформацією в експлуатаційних документах, а також на маркуванні.

Технологічні документи, що використовуються при експертизі товарів в митних цілях, призначені для передачі і зберігання інформації про технологічні процеси по розробці, виробництву, зберіганню і транспортуванню продукції.

Технологічний документдокумент, що містить опис рецептур, конструкцій, технологічних процесів, характерних для різних етапів життєвого циклу продукції і/або послуги.

До технологічних документів, надзвичайно важливим в роботі експертів, відносяться збірники виробничих рецептур (наприклад, рецептури парфумерних виробів), технологічні інструкції щодо виробництва продукції, а також інструкції щодо зберігання товарів (окремих товарних груп), інструкції щодо приймання товарів за кількістю та якістю, інструкції щодо застосування норм природного спаду. Особливе місце в даному випадку займають інструктивні матеріали щодо проведення експертизи товарів.

Технологічні документи доповнюють і конкретизують нормативні документи. Так, інструкції щодо зберігання доповнюють відповідні стандарти на методи зберігання або загальні технічні умови стандартів на продукцію (розділ: зберігання). На відміну від стандартів, в інструкціях детально встановлюються режими, способи розміщення і терміни не тільки окремих видів, але і товарів різного ґатунку.

Інструкції щодо зберігання товарів використовуються експертами у випадках, коли об'єктом експертизи є товари після тривалого зберігання, в результаті якого вони зазнали значні кількісні і якісні зміни (природного або неприродного характеру).

Товаросупровідні документи – документи, що містять необхідну і достатню інформацію для ідентифікації товарних партій на всьому шляху їхнього товароруху. Товаросупровідні документи, зазвичай, призначені для виробників і продавців, тому відносяться до комерційної інформації.

Товаросупровідні документ в залежності від характеристик товару підрозділяють на види: кількісні, якісні, розрахункові і комплексні. Їх різновиди визначаються призначенням конкретних документів.

Кількісні товаросупровідні документи – технічні документи, призначені для передачі і збереження інформації про кількісні характеристики товарів або товарних партій. Крім розмірних характеристик (маса, довжина, обсяг тощо), в них обов'язково містяться відомості, що ідентифікують товар, до якого ці характеристики відносяться (найменування, за необхідністю – ґатунок, марка тощо). Інформація про ціни також може міститися в кількісних товаросупровідних документах, але вона не є самоціллю.

До кількісних товаросупровідних документів відносяться накладні, пакувальні аркуші, специфікації, акти про встановлену розбіжність в кількості товарів, комерційні акти, акти відбору зразків. Деякі з перерахованих документів (накладні, пакувальні аркуші) мають внутрішньогосподарське призначення; інші служать додатком до накладних (пакувальні аркуші, специфікації тощо), тому немає необхідності штучно збільшувати в них перелік відомостей про товар (наприклад, про додавати відомості про його виробника, дату випуску, термін придатності тощо).

Акти про встановлену розбіжність у кількості товарів складають у випадках, коли фактична кількість товарів при прийманні не збігається з кількістю, що зазначена у документах. Найчастіше такі акти складають для товарних партій імпортних товарів. Складають їх у присутності матеріально відповідальної особи підприємства-одержувача, представника іноземного постачальника, а за його відсутністю і згодою – експерта Торгово-промислової палати або компетентного представника незацікавленої організації.

Комерційний акт складають у випадку виявлення кількісних розбіжностей між фактичними і документальними даними при прийманні товарних партій від органів залізничного, повітряного або морського транспорту, представник яких обов'язково повинний бути присутнім. Зазначені документи призначені для передачі постачальнику відомостей про кількісні втрати товарів під час транспортування, що виявлено при їхньому прийманні.

Якісні товаросупровідні документи –документи, що призначені для передачі і збереження інформації про якість товарів (зразків, окремого виробу, товарних партій тощо). Зазначені товаросупровідні документи включають не тільки відомості про якісні характеристики товарів, їхнє значення, градації якості (стандартні, нестандартні, брак, відходи), але й про найменування товарів, їхніх виробників (постачальників, відправників), дати виготовлення (відвантаження), а також інші необхідні відомості.

Якісні товаросупровідні документи підрозділяють на обов'язкові і необов'язкові. До перших відносяться сертифікати відповідності, і якісні посвідчення, якщо в стандартах передбачена їхня наявність.

Якісні посвідчення призначені для інформації про градації якості і дані, що ідентифікують партію. Перелік відомостей, які повинні містити якісні посвідчення, встановлюється в стандартах. Ці відомості включають: номер документа і дату його видачі; реєстраційний і обліковий номери сертифіката, термін його дії; номер партії (для упакованої продукції); найменування та адресу відправника; найменування та адресу одержувача; найменування продукції і ґатунку (природного і/або товарного); номер партії; результати визначення якості згідно з вимогами чинних стандартів; кількість пакувальних одиниць; масу брутто і нетто; номер і вид транспортного засобу; позначення чинного стандарту.

Заяви-декларації – документи, що підтверджують персональну відповідальність виробника, відповідність продукції встановленим вимогам. Заява-декларація може бути складена для товарів, що не ввійшли в номенклатуру продукції, яка підлягає обов'язкової сертифікації. Крім того, цей документ служить підставою для видачі сертифікатів відповідності за формою з використанням заяв-декларацій.

Акти списання – це документи, призначені для передачі, збереження та обліку інформації про недоброякісну продукцію. Зазвичай, такі акти складають на недоброякісну продукцію, небезпечну для споживання.

Розрахункові товаросупровідні документи документи, які призначені для документального оформлення угоди про ціни, оплату транспортних витрат, спільне (або однобічне) покриття витрат, у тому числі транспортних, інших витрат, якщо в укладеному договорі купівлі-продажу (договорі постачання) ці відомості були не передбачені. До розрахункових товаросупровідних документів відносяться протокол узгодження цін, рахунок-фактура, рахунок та інші документи про вартість товару, що є об’єктом торговельної операції.

Основним призначенням рахунків є інформація про ціну і вартість товару для його оплати. Відомості про кількість товарів також присутні, але вони не є основними.

Рахунок-фактура складається постачальником для документального супроводу партій товару, що переміщуються без оформлення накладної. Він є підставою для оплати товару, який надійшов, по безготівковому розрахунку з оформленням платіжного доручення. Рахунок-фактура є обов'язковим документом.

Рахунок містить аналогічні дані, але в ньому можуть бути і додаткові відомості про послуги, що робляться (фасування, упакування, транспортування, пересилання тощо).

Комплексні товаросупровідні документице документи, які призначені для передачі і збереження інформації про кількісні, якісні і вартісні характеристики товарних партій, а також для кількісного обліку їх у процесі товароруху. До комплексних товаросупровідних документів відносяться накладні: прибутково-видаткові, товаротранспортні, залізничні.

Товаросупровідні документи цього типу є найбільше розповсюдженими при передачі товару від виробника покупцю (посереднику), а також від одного посередника до іншого або органам транспорту.

У прибутково-видатковій накладній міститься така основна інформація: найменування та інші ідентифікуючі ознаки товару (ґатунок, артикул і т.п.), його кількість (в одиницях), а також ціна однієї товарної одиниці та загальна сума (з урахуванням податку на додану вартість) партії товару. Накладну підписують матеріально відповідальні особи, що здали і прийняли товар, і завіряють круглими печатками підприємств – постачальника й одержувача.

Товаротранспортна накладна – первинний прибутковий документ, що заповнюється постачальником і призначений для інформування одержувача про комплекс характеристик товару. Товаротранспортна накладна має два розділи: товарний і транспортний.

У товарному розділі містяться відомості, що дозволяють ідентифікувати товар. До них відносяться: найменування, адреса і банківські реквізити постачальника і платника, відомості про товар і тару (найменування, ґатунки, артикули, кількість місць, маса брутто, нетто, тари, вид упаковки, ціна, сума). Крім того, можуть бути зазначені суми податку на додану вартість і повинні бути підписи відповідальних осіб, що дозволили відвантаження товару, відпустили і прийняли його.

Транспортний розділ (відомості про вантаж) заповнюється в ході доставки товару і містить інформацію про дату відправлення, номери автомобіля і шляхового листа, найменування і адресу замовника (платника) товару, відправника вантажу і вантажоодержувача, пункти навантаження і розвантаження, вантажі (найменування, сорт, артикул, одиниці виміру, кількість одиниць, ціна за одиницю, сума, на яку поставляється товар), а також про документи, що переміщуються з вантажем, вид упаковки, кількості місць.

Залізнична накладна – товаротранспортний документ, який оформлюється при відправленні товару залізничним транспортом. За призначенням і змістом вона аналогічна товаротранспортній накладній, але має незначні відмінності (наприклад, дані про номер вагона). Транспортний розділ залізничної накладної заповнюється під час перевезення і здійсненні вантажно-розвантажувальних робіт.

Експлуатаційні документи –документи, що призначені для передачі і збереження інформації про правила експлуатації складнотехнічних товарів. Вони розраховані на використання і обслуговування цих товарів особами, що не пройшли спеціальної підготовки, Якщо для використання їх потрібно спеціальна підготовка персоналу, то в експлуатаційних документах повинне бути відповідна вказівка.

В експлуатаційних документах можуть міститися відомості про розмірні характеристики (масу, габарити, напругу або силу струму тощо), необхідних для експлуатації побутової техніки.

На відміну від товаросупровідних документів, призначених в основному для продавців, експлуатаційні документи виступають як носії споживчої інформації, хоча цю інформацію можуть використовувати і продавці для створення споживчих переваг під час консультування покупців і роз'яснення їм переваг споживних властивостей конкретних товарів, особливостей їх експлуатації. Основна інформація, що міститься в експлуатаційних документах, носить ідентифікуючий характер і не є самоціллю.

Номенклатура експлуатаційних документів згідно з ДСТУ 2.606-71 «Експлуатаційні документи виробів побутової техніки» представлена посібниками з експлуатації, паспортами та етикетками.

Посібник з експлуатації – експлуатаційний документ, призначений для забезпечення споживача всіма відомостями, необхідними для правильного використання і обслуговування виробу.

Посібник з експлуатації містить опис конструкції виробу, принципів дії приладу, відомості, необхідні для правильної експлуатації (використання, збереження) і технічного обслуговування, а також основні параметри і характеристики, які гарантуються підприємством-виробником. Опис робіт і операцій, що проводяться при експлуатації виробів, вказує в технологічній послідовності порядок їхнього виконання.

Як правило, посібник з експлуатації містить такі розділи: загальні вказівки, технічний дані, комплект постачання, вимоги щодо техніки безпеки, конструкція виробу, підготовка до роботи, порядок роботи, технічне обслуговування, правила збереження, можливі несправності і методи їх усунення, свідчення про приймання, гарантійні зобов'язання, ціна, додатки.

Паспорт – експлуатаційний документ, що засвідчує гарантовані виробником основні параметри і характеристики виробу.

Розділи паспорта: загальні вказівки, технічний дані, комплект постачання, свідчення про приймання, гарантійні зобов'язання, ціна.

Етикетки – експлуатаційні документи, призначені для зазначення основних показників і відомостей, що необхідні для правильної експлуатації виробу. В етикетках зазначають: найменування виробу, його позначення або індекс, технічний дані, номер стандарту або технічних умов, вимогам яких відповідає виріб, відомості про приймання виробу відділом технічного контролю, відомості про якість, ціну, дату випуску.

В експлуатаційних документах допускається об'єднання або виключення окремих розділів.

Різні види експлуатаційних документів відрізняються призначенням, що обумовлює перелік відомостей, які в них зазначаються. Найбільшою інформаційною насиченістю відрізняються посібники з експлуатації; найменшою – етикетки. Експлуатаційні документи містять, в основному, інформацію, яку виробник хоче довести до споживача. Однак у ряді випадків вони можуть стати носіями і торгової інформації. На додаток до виробничої інформації виробника продавець ставить у паспорті штамп магазина про оплату покупки і проставляє дату реалізації товару. При наявності такого штампа споживач у випадку виявлення недоліків товару, не обговорених продавцем, відповідно до закону України «Про захист прав споживачів» [5] і Правилами продажу окремих непродовольчих товарів може зажадати або усунення недоліків, або заміни товару, або розмірного зменшення покупної ціни, або повернення сплаченої грошової суми.

У професійній і спеціальній підготовці експертів значне місце займаєспеціальна література. Крім того, вона, за необхідністю, використовується в процесі підготовки і проведення експертизи товарів.

Спеціальна література – видання, призначене для доведення професійної інформації до зацікавлених користувачів.

Спеціальна література залежно від характеру інформації підрозділяється на різновиді: навчальна, наукова і довідкова. Кожний із зазначених видів може в повному обсязі або частково використовуватися в експертній діяльності.

Навчальна література видання, основний зміст якого складає навчальна інформація з елементами наукової і довідкової інформації. Розрізняють підручники і навчальні посібники.

Підручники – видання, що містять в повному обсязі навчальну інформацію відповідно до вимог затверджених програм.

Навчальні посібники – видання, що містять навчальну інформацію по окремих темах програми, доповнюючи підручник, або має самостійний характер. Для навчальної літератури характерне використання дидактичних принципів, засобів і методів.

Інформація, включена в навчальну літературу, може містити обов'язкові норми, правила, характеристики, якщо вона заснована на законах та інших нормативно-правових актах. Крім того, в навчальній літературі може бути наведено констатуючу або аналітичну інформацію, яка носить рекомендаційний (не обов'язковий) характер.

Посилання у висновках на навчальну інформацію не можуть служити переконливою підставою для аргументування рішення експертів, оскільки іноді відображають думку авторів підручника. Виняток становлять елементи наукової інформації, об'єктивність якої підтверджена дослідженнями з відповідними посиланнями.

Наукова література видання, основний зміст якого представлений науковою або науково-практичною інформацією. Наукова література може бути чотирьох типів: наукові монографії, науково-практичні допомоги, наукові публікації в періодичних виданнях, наукові звіти.

Наукові монографії містять інформацію про теоретичні і експериментальні дослідження автора або колективу авторів. Призначені для пропаганди передових науково-технічних досягнень в певній області знань.

Науково-практичні допомоги – видання, що містять інформацію про практичний досвід з науковим його обґрунтуванням.

Наукові публікації – наукова або науково-практична інформація у вигляді статі або тез в періодичних виданнях.

Наукові звіти – видання на правах рукопису, що містять інформацію про результати проведеної науково-дослідної роботи.

Для наукової літератури характерно використання методу наукового пізнання. Інформація, висловлювана в науковій літературі, носить для експертів рекомендаційний характер. Проте, обов'язковими для дотримання є приведені в науково-практичній літературі норми, правила, характеристики, що регламентуються чинними нормативно-правовими актами.

Для товарної експертизи може використовуватися навчальна і наукова література у області товарознавства, стандартизації, метрології, сертифікації, експертизи, організації торгівлі.

Довідкова література видання, що носить прикладний, практичний характер, що має систематичну структуру або побудоване за абеткою заголовної статі. Містить основну і додаткову довідкову інформацію в певній області професійних знань. Підрозділяється на п'ять типів: довідники, словники, енциклопедії, каталоги, покажчики.

Довідник – видання, що містить в певному системному порядку довідкову інформацію. Для експертизи товарів використовуються товарні довідники або довідники товарознавця, а також адресні довідники різних організацій-виробників, посередників, продавців, експертних, контрольних організацій, випробувальних лабораторій, органів сертифікації. Як приклад можна привести «Довідник товарознавця продовольчих товарів» і «Довідник товарознавця непродовольчих товарів», а також довідники «Взуття», «Одяг».

Словник – довідкове видання, що містить визначення або характеристику термінів в певній області знань. Словник на відміну від довідника побудований за абеткою заголовної статі і містить короткий опис певних термінів і понять в конкретній області. У 40-х роках був виданий багатотомний «Товарний словник».

Енциклопедія – наукове або науково-популярне довідкове видання, що містить систематизовані знання з усіх (універсальна) або окремих (галузева) галузей знань. Як і словник, вона побудована з термінів, що характеризуються за абеткою, які охоплюють багато областей професійних і загальнолюдських знань. На даний момент енциклопедії в галузі товарознавства та експертизи товарів ще не створені.

Каталог – довідкове видання, що містить перелік об'єктів (товарів, послуг і т. п.) в порядку, що полегшує їх пошук. У практиці експертної діяльності використовуються різні каталоги товарів народного споживання, вироблених та реалізованих в окремих галузях і/або організаціях (фірмах).

Покажчики – довідкові видання, що містять перелік об'єктів (документів, літератури і ін.) з реєстраційними номерами або іншими необхідними відомостями (наприклад, короткими описами). У роботі експерти найчастіше користуються покажчиками державних і галузевих стандартів. Для пошуку необхідної літератури рекомендується використовувати бібліографічні покажчики.

Рекламаіпропаганда – як особлива форма товарної інформації – призначена для заочного ознайомлення потенційних споживачів з переліком товарів, пропонованих для продажу, їхніми споживними властивостями, ціною з метою формування купівельного попиту.

До основних видів рекламно-довідкової інформації відносяться всілякі друковані видання типу товарних каталогів, довідників, словників, проспектів, плакатів, вкладишів, а також відповідним чином підготовлені діафільми, кінофільми, теле- і радіопередачі.

Товарний каталог – це систематизований покажчик (перелік) товарів з відповідними ілюстраціями, коротким описом споживчих властивостей і з зазначенням ціни, пропонованих промисловим (торговим) підприємством (організацією) для продажу оптовому (роздрібному) покупцю.

Каталог є ефективним засобом рекламно-довідкової інформації. Їм широко користаються на оптових ярмарках, у посилковій торгівлі, при складанні замовлень і договорів.

Каталог – видання, яке розраховане на тривале користування. Тому він видається на гарному папері, звичайно у виді зброшурованої книги чи окремих листівок у швидкозшивачі або клясері. В останньому випадку зображення товару дається на лицьовій стороні листка, а його опис — на зворотній. Такий каталог зручний тим, що в міру відновлення асортименту аркуші з застарілою інформацією можна легко замінити новими.

Каталоги можуть бути ілюстровані малюнками чи чорно-білими або кольоровими фотографіями товарів. Ілюстрованим матеріалом можуть служити також натуральні зразки напівфабрикатів, з яких виготовлені вироби. Наприклад, у каталоги взуттєвих товарів можуть бути включені відповідні зразки шкіри, у каталоги швейних виробів – зразки тканин.

Зразки товарів у каталогах приводяться в систематизованому порядку, із зазначенням їх найменування, призначення, технічних характеристик, параметрів, кольору, ціни та ін. Для полегшення орієнтації споживача каталог, як правило, забезпечується алфавітним покажчиком.

Товарні альбоми, на відміну від каталогів, видаються для інформації споживача про товари однієї групи (наприклад, «Меблі», «Годинники») або одного підприємства-виробника (взуття виробничого об'єднання «Схід», ювелірні вироби фірми «Самоцвіти»).

Основна мета товарного альбому – дати більш повне, чим у каталозі, уявлення про товар, про його споживні властивості. Тому в альбомі мається невелика вступна частина, де дається коротка характеристика підприємства-виробника, пояснюються особливості пропонованих товарів, умови продажу тощо.

Рекламно-довідкові проспекти – ефективний засіб товарної інформації, який призначений для оперативного ознайомлення масового споживача зі споживними властивостями пропонованого товару, способами його використання, правилами догляду, умовами збереження, ціною тощо.

Об'єктами реклами можуть бути як одиничні види виробів, так і сукупність видів виробів, які відносяться до однієї товарної групи, що виробляються одним підприємством-виробником.

Проспект, як правило, має певну структуру. Звичайно на початку підкреслюється найбільш відмітна споживча ознака товару, потім даються текст, ілюстрація з поясненнями про достоїнства та переваги пропонованого товару, а наприкінці проспекту перелічуються мотиви доцільності придбання даного товару.

У залежності від змісту, призначення і способів поширення розрізняють проспекти-брошури, проспекти-інструкції, проспекти-листа, проспекти-довідники, проспекти-календарі.

Згідно зі статтею 356 Митного кодексу України для великогабаритних і технічно складних товарів (машини, технологічні лінії, промислові конструкції тощо) митні органи можуть вимагати від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності надання тільки техніко-технологічної документації. При цьому достовірною техніко-технологічною документацією вважаються офіційно видані книги, державні та галузеві стандарти, технічні умови, специфікації, каталоги, креслення і паспортні дані на виріб виробника.

Матеріально-технічні засоби призначені для створення умов найбільш ефективної організації праці експерта і підрозділяються на матеріально-технічну базу, засоби виміру і виявлення, комп’ютерну та оргтехніку. З них безпосередній вплив на кінцеві результати експертизи роблять лише засоби вимірів, що повинні використовуватися відповідно до встановлених норм і правил. Ці норми найчастіше визначають вибір необхідних засобів вимірів.

Матеріально-технічна база, необхідна для проведення експертних досліджень, включає: приміщення, устаткування, вантажно-розвантажувальні засоби тощо, а також комп’ютерну та оргтехніку – обчислювальну техніку, канцелярські приналежності, засоби зв'язку тощо. Останні відіграють другорядну роль, хоча найчастіше експерт при проведенні експертизи не може без них обійтися.

Вибір цих засобів визначається умовами проведення експертизи, зокрема матеріально-технічною базою та засобами вимірювання, що є у замовника і у випробувальній лабораторії. Крім того, оснащення експерта засобами виявлення і оргтехніки залежить від матеріальних можливостей експертної організації.

Експерту при проведенні експертизи необхідно створити оптимальні умови для роботи, що досягається за допомогою комплексу матеріально-технічних засобів.

Робоче місце експерта повинне бути обладнане необхідними меблями (письмовий або лабораторний стіл, стілець), електроосвітлювальними приладами.

Якщо експертна оцінка проводиться у виробничих приміщеннях (у цехах, складах, торговому залі магазина), то залежно від об'єму і розміщення товарних партій можуть знадобитися вантажно-розвантажувальне, підйомне і ваговимірювальне устаткування, пристосування для розкриття тари, відбору проб (пробовідбірникі, щупи тощо).

Експерт повинен наперед скласти перелік необхідних матеріально-технічних засобів і довести його до відома замовника або осіб, відповідальних за матеріальне забезпечення експертизи.

Матеріально-технічні засоби, що становлять базу, підрозділяються на стаціонарні і пересувні, основні і додаткові. До основних стаціонарних засобів відносяться будівлі, споруди, технологічне і лабораторне устаткування. Як додаткові засоби використовуються комп’ютерна та оргтехніка, транспортні засоби, вантажно-розвантажувальне устаткування.

З усіх видів матеріально-технічних засобів найбезпосередніше відношення до експертизи товарів мають засоби вимірювань, засоби виявлення і комп’ютерна техніка.

Засоби вимірювання – технічні пристрої для здійснення вимірювання фізичних величин.

Засоби вимірювань, що використовуються експертами при проведенні експертизи товарів, підрозділяються на засоби вимірювання фізичних величин товару і засоби вимірювання показників кліматичного режиму зберігання, а також на прості прилади і складні технічні пристрої.

До простих приладів відносяться прості портативні прилади, які можуть застосовуватися в будь-яких виробничих умовах. Їх перевагами є простота і швидкість вимірювань. Робота з ними не вимагає додаткового тривалого навчання. Прикладом таких простих приладів можуть служити міри довжини (дерев'яні і металеві лінійки, рулетки, стрічки), об'єму (мензурки, циліндри), маси (гирі і ваги), температури (термометри), прилади для визначення відносної вогкості повітря (психрометри) та ін.

Складні технічні пристрої для вимірювання – прилади, перетворювачі, вимірювальні системи – застосовуються тільки в спеціально обладнаних випробувальних лабораторіях, в яких є навчений роботі на них персонал.

Експерти безпосередньо на них, як правило, не працюють, а лише відбирають проби і направляють їх в лабораторії для проведення випробувань. Тому такі засоби вимірювань використовуються при проведенні експертизи лише в тих випадках, коли прості прилади і/або органолептичні методи не можуть дати достовірних і досить об'єктивних даних про властивості товарів і/або їх зміни. Наприклад, при експертизі маргарину або вершкового масла неможливо ідентифікувати їх тільки за допомогою органолептичних показників. Необхідно визначити жирно-кислотний склад цих продуктів за допомогою газорідинного хромотографу.

Серед численних засобів вимірювань при експертизі товарів найчастіше застосовуються засоби вимірювання показників режиму зберігання, ваговимірювальне обладнання, а також міри довжини і об'єму, що відносяться до простих приладів.

Засоби вимірювання показників кліматичного режиму зберігання (або контролю за режимом) призначені для вимірювання температури, відносної вогкості повітря, швидкості руху повітря (повітрообміну) і газового складу.

До них відносяться:

— термометр (для вимірювання температури повітря);

— психрометр, гігрометр (для вимірювання відносної вогкості повітря);

— анемометр (для вимірювання показників повітрообміну – швидкості руху повітря);

— газоаналізатори (для визначення складу повітря).

Засоби вимірювання маси, об'єму, довжини застосовуються експертами при необхідності вимірювання зазначених фізичних величин одиничних екземплярів товарів, комплексних пакувальних одиниць або товарних партій.

Виконуючи вимірювання, експерт повинен знати, що всі засоби вимірювань піддаються перевірці (повірці).

Повірка засобу вимірювань – сукупність операцій, виконуваних органами державної метрологічної служби (іншими уповноваженими державними органами, організаціями) з метою визначення і підтвердження відповідності засобів вимірювань встановленим технічним вимогам.

Результатом повірки є підтвердження придатності до використання засобу вимірювання свідоцтвом про повірку і/або повірочним клеймом.

Тому перед початком досліджень необхідно перевірити наявність і своєчасність повірки технічного засобу вимірювань. Крім того, експерт повинен перевірити правильність свідчень вагів за допомогою клеймених гир, мензурок і циліндрів, метрів – за допомогою відповідних засобів, що калібруються.

У разі потреби отримання достовірних результатів вимірювань або, побоюючись фальсифікації, експерт може зажадати позапланову перевірку використовуваних засобів вимірювань.

При проведенні вимірювань за допомогою ваговимірювального устаткування необхідно перевірити правильність установки вагів, а також дотримувати правила зняття свідчень з шкали або набору гирь.

При визначенні об'єму товарів за допомогою циліндрів, мензурок, інших засобів необхідно, щоб у момент відліку результатів спостережень за шкалою верхній рівень вимірюваного об'єкту знаходився на рівні очей. При неправильному розташуванні можливі значні випадкові погрішності. Це правило виміру результату спостережень шляхом збігу рівня очей з свідченнями на шкалі характерно для будь-яких засобів вимірювань (лінійок, метрів, термометрів і т. п.).

Засоби виявленнятехнічні пристрої або стандартні речовини, призначені для встановлення наявності фізичної величини або речовини або окремих властивостей речовин. На відміну від засобів вимірювання засоби виявлення не можуть служити для визначення дійсних значень вимірюваної величини.

Прикладом засобів виявлення служать індикатор електричного струму, лакмусові або індикаторні папірці, різні речовини, що при взаємодії з речовинами товарів дають кольорові реакції, термічні реакції згорання (нагрівання), інші способи.

Засоби виявлення доповнюють або замінюють органолептичні методи і вимагають певної професійної компетентності.

Багато засобів виявлення, в яких використовуються кольорові реакції, відносяться до методів якісного аналізу. При необхідності вони можуть бути доповнені методами кількісного аналізу. У сукупності всі ці засоби відносяться до засобів аналізу: кількісного і якісного, які застосовуються при визначенні хімічного складу товарів і властивостей речовин, що входять в них.

До комп’ютерної та оргтехніки, що використовується при експертних дослідженнях, відносяться засоби зв'язку (телефони, телефакси, телеграф, поштовий зв'язок); розмноження (розмножувальна техніка – копіювальні пристрої, принтери, ротапринти, різографи тощо); електронно-обчислювальна техніка, комп'ютери, а також канцелярське приладдя (ручки, олівці, папір, засоби обробки і зберігання документів).

Враховуючи величезний об'єм інформації, який повинен зібрати, обробити і зберегти експерт, дуже важливо раціонально використовувати оргтехнічні засоби в експертній діяльності. Для цього експерт повинен володіти прийомами наукової організації праці, знати і уміти використовувати наявну оргтехніку, виходячи з принципів усвідомлення доцільності і ефективності застосування конкретних її видів.

 

 

Питання для самоконтролю:

1. Експертиза товарів як вид оцінної діяльності

2. Засоби експертизи товарів: інформаційно-аналітичні, методичні, технологічні

3. Експертиза товарів: поняття та основні характеристики

4. Товарна інформація, що використовується при експертизі товарів, її види та форми

5. Мета і завдання експертизи товарів в митній справі

6. Інформаційні товарні знаки та їх роль в експертизі товарів

7. Роль товарознавства у проведенні експертизи товарів

8. Принципи проведення експертизи товарів

9. Вимоги до товарного маркування як інформаційного засобу експертизи товарів

10. Виробниче та спеціальне маркування товарів як інформаційні засоби експертизи

11. Реклама, пропаганда, спеціальна література як інформаційні засоби експертизи товарів

12. Товаросупровідні документи та їх роль у проведенні експертизи товарів

13. Нормативно-методичне забезпечення експертизи товарів

Глава 2. Об’єкти, суб’єкти та методи експертизи

Товарів в митній справі

 

Об’єкти експертизи товарів та їх характеристика

Об’єкт експертизи – це матеріальний носій інформації про факти, які складають зміст дослідження щодо експертизи. Класифікацію об’єктів експертизи наведено на рис. 2.1.   ОБ’ЄКТИ ЕКСПЕРТИЗИ За значущістю як носіїв інформації – основні…

Суб’єкти експертизи товарів в митній справі

Суб’єктами експертизи товарів в митній справі можуть бути: — юридичні особи (спеціалізовані митні органи з питань експертного… — фізичні особи (експерти).

Незалежність експерта. Експерт повинний бути незалежним від виробників (постачальників) і покупців (споживачів) продукції, а також організацій і підприємств, що є об'єктами їх діяльності.

Умови роботи експерта не повинні виключати можливість комерційного, фінансового, адміністративного або іншого впливу на результати експертної діяльності.

Незалежність експерта повинна встановлюватися співбесідою, аналізом сфери його діяльності і інтересів, підтримуватися організацією роботи експертів в галузі митної справи, а також всіма особами, пов'язаними з проведенням експертизи.

Освіта і спеціальні знання. Експерт повинен мати закінчену вищу освіту в областях, що відповідають його діяльності, ясно, чітко висловлювати свої думки усно і письмово на державній і професійній мові.

Основна вимога до експерта в митній справі полягає в тому, що він повинен володіти глибокими, офіційно підтвердженими спеціальними знаннями в тій області діяльності, продукції, процесів, явищ, до експертизи або оцінці яких він притягується.

Всі експерти повинні володіти достатньо глибокими знаннями і практичними навичками в таких областях:

— вимоги нормативних документів системи стандартизації продукції (робіт, послуг);

— економічні і правові основи експертизи, сертифікації;

— нормативна документація, на відповідність якої проводиться експертиза;

— методи проведення експертизи;

— планування, організація і керівництво та проведення експертизи;

— організація спілкування під час проведення всіх етапів експертизи;

— практика проведення експертних досліджень, сертифікації, інспекційного контролю в країні і за кордоном;

— права, обов'язки і повноваження експерта.

Експерти, що залучаються до експертизи товарів в митної справі, повинні володіти обов'язковими спеціальними знаннями в області:

— експертизи товарів, сировини і устаткування;

— проведення лабораторних досліджень зразків (проб) товарів, що включають фізико-хімічні, мікробіологічні дослідження;

— нормативних документів, що встановлюють обов'язкові вимоги до продукції, а також вимоги до методів і об'ємів контролю і випробувань.

Досвід роботи. Кандидат в експерти повинен мати стаж роботи не менше чотирьох років в області науки, проектування, технології, виробництва, випробувань, ремонту, обслуговування, експлуатації або нагляду. З них два роки – в області експертизи, забезпечення і управління якістю.

Кандидат в експерти повинен набути досвіду виконання повного процесу перевірки при експертизі. Досвід визначається участю не менше чим в чотирьох повних експертних перевірках.

Кандидат в експерти повинен мати досвід роботи в областях своєї спеціалізації не менше десяти років; особи, що мають вчений ступінь в даній області, не менше чотирьох років до офіційного визнання кандидата експертом, він повинен взяти участь не менше чим в чотирьох експертних перевірках або офіційних експертних комісіях.

Особисті якості. В цілях забезпечення високої ефективної експертних досліджень в митній справі і враховуючи найважливішу роль в цьому експертів, до них висуваються жорсткі вимоги щодо їх особистих якостей, таких, як незалежність, неупередженість, об'єктивність, відповідальність, принциповість.

Особисті якості експерта обумовлюються його здібностями, кваліфікацією, навичками, правильним ставленням до праці (зокрема прагненням добре виконувати свою роботу), контактністю (умінням працювати в складній, а, інколи, і конфліктній обстановці).

Експерт повинен бути неупередженою людиною, володіти здоровим глуздом (думкою), умінням аналізувати, твердістю і здатністю реалістично сприймати ситуацію. Крім того, він повинен володіти хорошими фізіологічними даними: нормальним кольоровідчуттям, достатньою гостротою зору, глибокою (моторною) пам'яттю, відмінним здоров'ям або, в будь-якому разі, хорошим психофізичним станом під час проведення експертизи, гарним настроєм, врівноваженістю, зібраністю, рухливістю, еластичністю уваги і так далі

Експерт повинен бути зрілим фахівцем, мати свою думку і володіти вмінням:

— неупереджено і об'єктивно збирати і аналізувати фактичні дані;

— реалістично оцінювати ситуацію, розуміти зв'язки і взаємодію експертних підрозділів ЦМУЛДЕР та митних органів;

— мати логічне мислення, аналітичний склад розуму; логічно обґрунтовувати виводи на основі фактичних даних, уміти протистояти чиненому тиску, не заснованому на фактах;

— стисло, аргументовано і переконливо висловлювати результати експертних досліджень і аналізу;

— зберігати вірність висновку всупереч вимогам про внесення змін, не підкріплених доказом;

— поєднувати пунктуальність в роботі з творчим пошуком і активністю;

— мати навички з керівництва, необхідні для здійснення своєї діяльності;

— ухвалювати правильні рішення в складній обстановці;

— спілкуватися з людьми, не давати можливості відвести себе від цілей експертних досліджень, адекватно і правильно реагувати на обстановку, проявляти доброзичливість і пошану до осіб, з якими спілкується.

Підтримка компетентності.Кожен експерт, в тому числі й той, що працює в галузі митної справи, зобов'язаний піклуватися про підтримку своєї компетентності і підвищення кваліфікації.

Для досягнення цієї мети рекомендується:

— регулярно брати участь в експертних дослідженнях, що проводяться експертами в галузі митної справи;

— самостійно підтримувати знання в області нормативних вимог, зазначених в стандартах на продукцію (роботи, послуги), що використовуються під час експертизи товарів;

— самостійно підтримувати на сучасному рівні знання в області процедур і методів експертизи;

— навчатися на курсах підвищення кваліфікації;

— поглиблено вивчати питання з тематики діяльності, брати участь в розробці, вдосконаленні нормативної бази.

Додатково кожен експерт повинен продовжувати творчу роботу в області, в якій він акредитований як експерт

Процесуальні права експертів, що беруть участь у експертних дослідженнях, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення або при впровадженні справ про порушення митних правил, а також порядок попередження експерта про відповідальність за відмову, ухилення від складання висновку або видачу свідомо помилкового висновку визначаються відповідними законодавчими актами (кримінальним, цивільним, митним кодексами і так далі).

Під час здійснення професійної діяльностіексперт має право:

— ознайомлюватися з усіма отриманими організатором експертизи матеріалами, що стосуються об’єкта експертизи;

— звертатися до керівника – організатора експертизи з питань необхідності надання замовником експертизи додаткових матеріалів для здійснення всебічної та об’єктивної оцінки товарів;

— вимагати від адміністрації лабораторії забезпечення необхідних умов для роботи, оскільки специфіка експертної діяльності ставить певні вимоги до робочого приміщення, виробничого устаткування, режиму роботи і відпочинку тощо;

— здійснювати безпосередній огляд товару, необхідні вимірювання, аналіз та розрахунки;

— радитися з іншими членами експертної комісії, що беруть участь в проведенні комісійної експертизи, і звертатися до голови комісії або до керівника за консультацією;

— повідомляти керівника експертної установи про неможливість складання висновку експертизи в разі, якщо вирішення питань експертизи виходить за межі його компетенції у напрямах спеціальних знань;

— формулювати особливу думку, яка додається до висновку експертизи;

— бути максимально самостійним, але не відстоювати «честь мундира» і вміти визнавати свої помилки, своєчасно виправляючи їх;

— протистояти зовнішньому впливу (від кого б він не виходив) або тиску думки більшості, тобто володіти нонконформізмом.

Згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів експерт не має права:

— приймати об'єкти для здійснення експертизи без письмової вказівки керівництва експертного підрозділу;

— досліджувати зразки і матеріали справи, не зазначені в дорученні (ухвалі, постанові) про призначення експертизи, що не є об'єктами дослідження;

— самостійно збирати і досліджувати дані, не представлені йому у встановленому законом порядку;

— вирішувати питання, що відносяться до правової оцінки дій посадових осіб митних органів, декларантів, а також інші питання, що виходять за межі його компетенції;

— брати участь у впровадженні справи про порушення митних правил як фахівець;

— проводити ревізію, брати участь у відборі проб і зразків товарів або в інвентаризації, проводити експертизу, пов'язану з дослідженням документів установ, підприємств, організацій, в яких він перебував на службі раніше;

— залучати до участі у проведенні дорученої йому експертизи товарів інших осіб, які не мають, безпосереднього відношення до експертизи;

— зберігати зразки проб та інші матеріали, за якими проводиться експертиза, поза службовим приміщенням.

При цьому експерт зобов’язаний:

— пред’являти на вимогу замовника або організатора експертизи свідоцтва або документів, що їх замінюють, які підтверджують його досвід та рівень кваліфікації;

— не розголошувати інформацію, що міститься у матеріалах експертизи, якщо інше не передбачено договором або дорученням на проведення експертизи;

— проводити дослідження і здійснювати всебічний та об’єктивний аналіз наданих на експертизу товарів, проб, зразків, документації та інших матеріалів відповідно до отриманого технічного завдання та підготувати висновок експертизи;

— забезпечувати об’єктивність та обґрунтованість положень свого висновку;

— дотримуватися встановленого порядку і строків проведення експертизи;

— забезпечувати збереження матеріалів та конфіденційності інформації, наданої замовником експертизи;

— надавати, в разі потреби, роз’яснення з приводу свого висновку і виконаних ним дій;

— дотримуватися правил техніки безпеки під час здійснення експертизи.

 

 

Методи експертизи товарів в митній справі

Метод товарної експертизи– спосіб досягнення кінцевих результатів теоретичного дослідження або практичного здійснення експертизи товарів. Методи товарної експертизи підрозділяються на дві групи: об'єктивні і…  

Рис. 2.2 – Класифікація методів товарної експертизи

Об'єктивні методи методи, засновані на визначенні характеристик товарів шляхом вимірювань (вимірювальні методи) або реєстрації будь-яких невідповідностей, відмов, відхилень від встановлених вимог (реєстраційний метод). Загальним для об'єктивних методів є вираз результатів вимірювань або підрахунків в прийнятих одиницях вимірювання або у відсотках, причому ці результати можна співставити, відтворити і перевірити. Відмінності між ними полягають в тому, що при вимірювальних методах використовуються технічне устаткування (прості прилади і складні вимірювальні пристрої, системи, перетворювачі), а при реєстраційних – візуальний підрахунок.

Евристичні методи методи, засновані на сукупності логічних прийомів і методичних правил теоретичних досліджень для досягнення (знаходження) кінцевих результатів. Загальним для всіх евристичних методів є суб'єктивний підхід до оцінок, висунення гіпотез, припущень, заснованих на думках окремих осіб. Методи кожної підгрупи евристичних методів не замінюють, а доповнюють один одного або мають самостійні сфери застосування.

Відмінності між підгрупами евристичних методів полягають в їх призначенні і засобах або прийомах, що застосовуються. Органолептичні методи призначені для визначення значень органолептичних показників товарів; експертні – для оцінки властивостей і показників товарів в умовах невизначеності і ризику, соціологічні – для встановлення споживчої оцінки товарів шляхом опитування покупців (споживачів).

Основними засобами органолептичних методів служать органи почуття експерта. При соціологічних методах можуть використовуватися будь-які засоби, у тому числі і характерні для інших підгруп об'єктивних і евристичних методів. Найважливішими засобами соціологічних методів є анкети.

Вимірювальні методи– методи визначення (вимірювання) дійсних значень показників властивостей товарів за допомогою технічних пристроїв. Призначені для визначення фізико-хімічних і/або мікробіологічних показників якості.

На відміну від органолептичних показників, фізико-хімічні і мікробіологічні показники специфічні і характерні для товарів однорідних груп. Тому ці показники численніші, що вимагає застосування різноманітних вимірювальних методів для їх визначення.

Вимірювальні методи взаємозв'язані з органолептичними методами, доповнюють, але не замінюють їх. Це обумовлено тим, що переваги вимірювальних методів – об'єктивність оцінки, вираз результатів в загальноприйнятих одиницях вимірювання, співставлення і відтворюваність результатів – усувають недоліки органолептичних методів. У зв'язку з цим поєднання методів цих двох груп дозволяє провести якнайповнішу експертну оцінку товарів.

Недоліками вимірювальних методів є: високі витрати на проведення випробувань, для яких потрібні обладнані випробувальні лабораторії, лабораторне і допоміжне устаткування, деколи дуже дороге, а також висококваліфікований персонал.

Вказані недоліки носять об'єктивний характер, тому важко або зовсім неусувні. У зв'язку з цим застосування вимірювальних методів під час експертизи товарів, в тому числі й в митній справі, обмежене і рекомендується тільки в тих випадках, коли без даних, що отримуються за допомогою цих методів, неможливо зробити об'єктивні і достовірні виводи.

Вимірювальні методи підрозділяються на підгрупи, види і різновиди за рядом ознак.

За хронологічною ознакою і чутливістю вимірювальні методи діляться на класичні і сучасні; за часом отримання результатів випробувань – на експрес-методи і довгострокові; за принципом, на якому заснований метод, – на фізичні, хімічні, фізико-хімічні, біохімічні, мікробіологічні і біологічні.

Класичні методи фізичні і хімічні методи, розроблені в XVІІ-XX ст. і що не втратили значущості на сучасному етапі.

Прикладами класичних методів можуть служити: метод висушування до постійної маси для визначення вологості товарів, ферроціанидний метод і метод Бертрана для визначення вмісту цукру, метод титрування для визначення загальної кислотності, визначення солі аргентометричним методом та ін.

Особливістю класичних методів є переважна кількість руйнівних операцій; в більшості випадків – тривала підготовка зразка до визначення кінцевого результату; порівняно невисока чутливість і точність вимірювань. Проте, не дивлячись на це, багато класичних методів застосовуються і в даний час, оскільки їм притаманна висока достовірність при визначенні макропоказників, для яких не потрібна висока чутливість і точність, меншими витратами засобів, а деколи і часу на випробування.

У разі необхідності отримання точних результатів з високим ступенем чутливості, а також диференційованого визначення окремих компонентів, що входять до складу групи речовин, класичні методи мало прийнятні із-за великих витрат часу або зовсім непридатні. Для вказаних цілей більше підходять сучасні методи, розроблені в останні 30 – 50 років і що знаходять застосування в тих сферах, де класичні методи неефективні.

При проведенні експертизи товарів експерт, якщо він не працює у випробувальній лабораторії, не зобов'язаний уміти проводити випробування цими методами. Йому необхідно лише мати уявлення про ці методи, вимірювальні можливості, можливості їх застосування для цілей експертизи та визначувані за їх допомогою показники.

Сучасні методи відрізняються від класичних більш високою чутливістю, меншими витратами часу на проведення випробувань. Для цих методів характерне використання вдосконалених засобів вимірювання, часто з високою точністю. Разом із зазначеними перевагами для цих методів, як правило, потрібні добре обладнані випробувальні лабораторії і висококваліфікований персонал, що збільшує витрати на випробування.

Найбільш поширеними сучасними методами є хроматографічний, спектральний, рефрактометричний методи, фотоелектрометрія, потенціометрія, реологія і мікроскопування.

Хроматографічний методметод, заснований на розділенні складної суміші речовин на компоненти за допомогою сорбційних методів в динамічних умовах. В основу методу покладений принцип різної здатності до сорбування компонентів суміші на вибраному сорбенті, тобто на розподілі речовин між двома фазами, що не змішуються. Метод запропонований російським ученим-ботаніком М. С. Кольором в 1903 р.

Призначення хроматографічного методу – кількісне і якісне визначення речовин в пробах товарів, спеціальним чином відібраних і оброблених.

Перевагою цього методу є висока чутливість, що дозволяє виявляти якісно і визначати кількісно речовини, що містяться в безконечно малих кількостях (іноді стольникові частки мг, %).

Розрізняють такі різновиди хроматографічного методу: газова і рідинна хроматографія (залежно від типу рухомої і нерухомої фаз); а також типи: паперова, стовбчикова, тонкошарова і газова (залежно від типу сорбенту).

Перелік фізико-хімічних показників якості, що можна визначити за допомогою хроматографічного методу, достатньо широкий: вміст вільних і зв'язаних амінокислот, органічних кислот, вуглеводів, ароматичних, фарбувальних речовин, жирнокислотний склад ліпідів, пестицидів, вітамінів і ін.

Спектральний методметод, заснований на вимірюванні пропускання або поглинання світла певної довжини хвилі різними речовинами. У основу спектроскопії покладені загальні закони, що встановлюють співвідношення між величиною поглинання або пропускання і кількістю поглинаючої або проникної речовини.

Спектроскопію умовно можна підрозділити на емісійну і абсорбцію. Емісійна спектроскопія досліджує випромінювальну здатність речовини; спектроскопія абсорбції – здатність поглинання.

Різновиди спектрального методу: інфрачервона і атомна абсорбція, спектроскопія абсорбції.

Спектральний аналіз використовується для визначення різноманітних органічних сполук, забарвлених і безбарвних розчинів, а також мінеральних елементів з концентрацією 10 -2 – 10 -6 %. Точність методу висока [± (0,1 – 0,5) відн. %)]. При спектральних методах використовуються складні пристрої – спектрофотометри (СФ-4, СФ-10 і ін.).

За допомогою спектроскопії абсорбції можна визначити ступінь окислюваності жиру в різних жировмисних продуктах (молоці, вершковому маслі і т. п.), наявність пектинових і фарбувальних речовин, фенольні з'єднання (у вині, чаї, каві, плодах і овочах), кофеїн, теобромін в чаї і каві, міоглобін в м'ясі, мікроелементи у всіх товарах.

Впровадження спектрального аналізу в практику роботи випробувальних лабораторій відкриває принципово нові можливості для визначення речовин в багатокомпонентних сумішах, якими є багато сучасних споживчих товарів.

Фотоелектроколориметричний методметод, заснований на виборчому поглинанні світла речовиною, що аналізується. Цей метод близький до спектрального, але, на відміну від нього, забезпечує хорошу точність [± (1 – 2) відн. %)], і для його застосування не потрібна складна апаратура. Він широко застосовується для визначення концентрації зафарбованих розчинів (фарбувальних, фенольних речовин, амінокислот і ін.). Нефарбовані розчини цим методом на відміну від спектрального досліджувати не можна.

Для вимірювання застосовуються фотоелектроколориметри (ФЭК-м, ФЕК-52, -64, -56, -57 і ін.). Принцип їх дії заснований на порівнянні поглинання або пропускання світла стандартним і досліджуваним забарвленим розчином.

Метод потенціометріїметод, заснований на визначенні потенціалу між електродом, насиченим воднем, і рідиною, що містить водневі іони. Використовується для вимірювання рН при визначенні активної кислотності соків, вина, інших напоїв, плодів, овочів, деяких товарів побутової хімії, косметичної продукції та ін. Вимірювальним приладом є потенціометри різних марок (ЛПУ-01 і ін.).

Рефрактометричний методметод, заснований на вимірюванні показника заломлення світла при проходженні його через рідкий зразок, який наноситься на нижню призму рефрактометра.

Метод широко використовується як у випробувальних лабораторіях, так і у виробничих цехах для визначення концентрації сухих речовин, цукру, жиру в харчових продуктах (соках, пюре, варенні, повидлі, томатопродуктах, жирах і ін.).

Методи реологійметоди, засновані на вимірюванні деформації різних речовин і матеріалів. Призначені для визначення структурно-механічних властивостей товарів (в'язкість, пружність, еластичність і міцність), багато з яких характеризує консистенцію. З їх допомогою визначають в'язкість м'ясного фаршу, пластичність тесту, твердість плодів і овочів, консистенцію маргарину, м’якість тканини, шкіри.

Результати дослідження структурно-механічних властивостей зазвичай виражають графічно у вигляді кривих кінетики деформації. Для вимірювання використовують віскозиметри різних марок, динамометричні ваги, пластометри і ін.

Мікроскопуванняметод, заснований на використанні мікроскопа як вимірювального приладу. Застосовуються звичайні біологічні і електронні мікроскопи, збільшення яких розрізняється кратністю.

Метод призначений для визначення будови тканин, кліток і їх органели, а також видового і кількісного складів мікроорганізмів. Найбільш широко мікроскопування застосовується при визначенні виду крохмальних зерен, наявність в продуктах домішок і мікроорганізмів, мікроструктури різних харчових продуктів і непродовольчих товарів. При мікробіологічних дослідженнях мікроскопування поєднується з реєстраційним методом (підрахунок кількості мікроорганізмів).

Залежно від часу, що витрачається на визначення значень показників якості, всі вимірювальні методи ділять на експрес-методи і довгострокові.

Багато із зазначених класичних і сучасних вимірювальних методів відноситься до довгострокових.

Експрес-методи– методи, призначені для швидкого визначення показників якості товарів.

Перевагою цих методів є швидкість визначення, використання нескладних вимірювальних приладів і простих пристосувань. Проте, іноді швидкість негативно позначається на точності результатів вимірювань.

Експрес-методи застосовують в тих випадках, коли необхідно швидко провести експертизу. Слід зазначити, що більшість класичних методів відносяться до довгострокових із-за тривалої підготовки навішування шляхом витягання речовин, що ідентифікуються, в розчини, звільнення їх з суміші і видалення сторонніх речовин, що заважають ідентифікації. Часто підготовчий етап за тривалістю у багато разів перевершує основний етап — вимірювання кількісних характеристик показника. Особливо це характерно для хімічних і біохімічних методів.

Тому багато експрес-методів ґрунтуються на хімічних, фізичних, фізико-хімічних методах або мікроскопуванні, якщо при їх застосуванні можливо безпосередньо заміряти показники без тривалої підготовки навішування: наприклад, визначення кислотності активної, або такої, що титрує, в напоях; визначення вмісту солі в розсолі, відносної щільності молока, сухих речовин і цукру в розчинах рефрактометричним методом.

Найбільш поширені експрес-методи, засновані на засобах виявлення і призначені для якісного визначення властивостей товарів.

Експрес-методи відносяться до найбільш перспективних. Їх розробка, розвиток, вдосконалення і застосування один з основних напрямів розвитку вимірювальних методів, що застосовуються під час проведення експертизи товарів в митній справі.

Реєстраційний методзаснований на спостереженнях і підрахунках числа об'єктів, вибраних за певною ознакою.

Як класифікаційна ознака можуть бути обрані конкретні види дефектів або градації товарів, а також їх найменування, види, групи і підгрупи.

Реєстраційним методом визначаються приймальні і бракувальні числа при прийманні товарів, кількість дефектних товарів. За необхідністю встановлюється кількісне співвідношення окремих видів дефектів. Сортування товарів на градації якості (стандартну, нестандартну, відхід, брак, а також на товарні ґатунки) здійснюється за допомогою цього ж методу. При цьому експерти можуть самі безпосередньо займатися технічною роботою щодо перевірки товарів, але краще, якщо її здійснюють підсобні робочі (допоміжний персонал), а експерти перевіряють правильність їх роботи і реєструють кінцеві результати. У останньому випадку увага експерта буде сконцентрована на відповідальнішій операції – реєстрації певних градацій.

Результати визначення заданих об'єктів реєстраційним методом виражаються в абсолютних або відносних величинах. Наприклад, кількість дефектних одиниць на 100 товарних одиниць – абсолютний показник. Відносний показник (X Р) виражається як відношення кількості заданих об'єктів (Х З) до загальної кількості об'єктів, що підлягали експертизі (X 0 ):

 

 

Кількість реєстрованих об'єктів може визначатися за рахунком або по масі, довжині або об'єму. Наприклад, кількість шкідників в муці, сухофруктах, число мікроорганізмів визначається за рахунком на певній площі або в певній масі або об'ємі. Кількість (у %) продукції, що загнила, – по масі, кількість (у %) забракованих напоїв – за об'ємом.

Реєстраційний метод – один з найбільш поширених методів експертної оцінки при прийманні і зберіганні товарів. Дуже часто реєстраційний метод використовується спільно з іншими методами під час проведення експертизи товарів (органолептичними, вимірювальними, соціологічними тощо). В той же час слід мати на увазі, що реєстраційні методи як самостійні мають обмежене застосування при окремих операціях експертизи товарів в митній справі.

Органолептичні методи– методи визначення значень показників властивостей товару за допомогою органів почуття людини.

Для них характерні складні фізіолого-психологічні основи, що зумовлює суб'єктивізм цих методів. Для зниження суб'єктивізму і підвищення достовірності результатів необхідно знати і враховувати ці основи, а також переваги і недоліки цих методів.

До переваг органолептичних методів відносяться доступність і швидкість визначення значень показників властивостей товару, а також відсутність необхідності дорогого устаткування при вимірюваннях. Більшість людей володіють достатніми сенсорними (чутливими) можливостями для проведення органолептичної оцінки зовнішнього вигляду, смаку, запаху і консистенції. Проте зустрічаються люди, які, наприклад, не сприймають і/або не розрізняють або кольору, або смаку, або запахи.

До переваг органолептичних методів відноситься також простота їх застосування, проте з урахуванням складних фізіолого-психологічних основ з цим важко погодитися, оскільки достовірність результатів при цих методах значною мірою залежить від досвіду експертів.

До недоліків органолептичних методів відносять суб'єктивізм оцінки, відносний вираз її результатів в безмірних величинах (колір – зелений, червоний і т.д.; смак – солодкий, слабо виражений, позбавлений смаку і так далі), неспівставність і недостатня відтворюваність результатів.

В експертній практиці усунути вплив зазначених недоліків можуть такі прийоми: навчання експертів правилам оцінки основних органолептичних показників (кольору, смаку, запаху, консистенції) за стандартними методиками; дотримання умов проведення органолептичної оцінки; розробка і використання шкали балів по конкретних товарах; проведення оцінки спеціально сформованими групами експертів (наприклад, дегустаційними комісіями), перевіреними на сенсорну чутливість.

Перш, ніж розглянути деякі з цих прийомів, необхідно вивчити фізіолого-психологічні основи органолептичних методів, які залежать від залучених органів почуття експерта.

У органолептичній оцінці беруть участь всі п'ять органів почуття людини, Залежно від залучених органів почуття і показників властивостей товару, (що визначаються), органолептичні методи підрозділяються на п'ять підгруп: візуальний, дотиковий, нюховий, смаковий і аудіометод.

Для оцінки різних класів споживчих товарів застосовують різні органолептичні методи. Загальними показниками для всіх споживчих товарів є зовнішній вигляд, зокрема колір (досить часто колір або забарвлення виступає як самостійний показник) і консистенція, тому візуальний і дотиковий методи відносяться до загальних органолептичних методів. Решта підгруп органолептичних методів для всіх споживчих товарів є специфічними.

Візуальний метод– метод, заснований на сприйнятті зовнішнього вигляду і/або кольору об'єкту за допомогою зору.

Дотиковий метод– метод, заснований на сприйнятті консистенції або стану поверхні за допомогою тактильних (від лат. tactіens – дотиковий) відчуттів.

Консистенція може бути рідкою, геле- або пастоподібною, твердою, пористою, являти собою волокнисту структуру.

Нюховий метод– метод, заснований на сприйнятті запаху за допомогою рецепторів нюху. Застосовується при експертизі парфюмерно-косметичних товарів, мийних засобів і інших товарів побутової хімії).

Смаковий метод– метод, заснований на сприйнятті смаку за допомогою смакових рецепторів.

Аудіометод– метод, заснований на сприйнятті звуків органом слуху. Застосовується при експертизі музичних товарів, аудио- і відеотехніки, для яких він має велике значення. За допомогою аудіометоду перевіряється цілісність скляного і керамічного посуду, якість роботи двигунів автотранспортних засобів, а також холодильників, пральних машин і іншої побутової техніки, при експлуатації якої високо цінується безшумність

 

 

Питання для самоконтролю:

1. Методи експертизи товарів в митній справі та їх класифікація

2. Характеристика вимірювальних методів експертизи товарів

3. Сутність та особливості застосування експертних методів експертизи товарів

4. Органолептичні методи експертизи товарів: сутність, особливості і сфера застосування

5. Об’єкти експертизи товарів та вимоги, що до них висуваються

6. Характеристика реєстраційних методів експертизи товарів

7. Класифікація об’єктів експертизи товарів

8. Методи експертизи кількості товарів

9. Основні і порівняльні об’єкти експертизи товарів та їх характеристика

10. Методи математичної статистики та їх використання в експертизі товарів

11. Матеріально-технічні засоби та їх роль у проведенні експертизи товарів

12. Додаткові об’єкти експертизи товарів та їх характеристика

13. Суб’єкти експертизи товарів в митній справі.

14. Експерт та вимоги до нього. Права експерта при проведенні експертизи товарів

Глава 3. Класифікація та характеристика експертиз

Товарів в митній справі

Класифікація експертиз товарів

Сучасна експертна діяльність передбачає здійснення експертиз у таких організаційних формах: — обов’язкова – що здійснюється за наявністю конфліктної ситуації, та на… — добровільна – спрямована на розв’язання невизначеності, виконувана в ініціативному порядку на основі договорів.

Види експертиз товарів, що здійснюються в митних

Цілях, та їх характеристика

Митна експертиза товарів – це дослідження, що проводиться експертом (групою експертів) з метою вирішення завдань митної справи в умовах… Основними видами митної експертизи товарів є: — ідентифікаційна;

Розділ 2

Організаційні засади експертизи

Товарів в митній справі


Глава 4. Експертна діяльність в системі митної

Служби України

Центральне митне управління лабораторних

Досліджень та експертної роботи та його структура

Центральне митне управління лабораторних досліджень та експертної роботистворене наказом ДМСУ від 04.02.2004 р. № 78 на базі Центральної митної… Центральне митне управління лабораторних досліджень та експертної роботиє… Діяльність Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботирегламентується наказом ДМСУ…

Завдання та функції Центрального митного управління

Лабораторних досліджень та експертної роботи

Перелік основних завдань та функції Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи визначено наказом ДМСУ від… Згідно з цим документом на Центральне митне управління лабораторних досліджень… — проведення лабораторних досліджень, експертиз, прийняття рішень про класифікацію товарів згідно з УКТ ЗЕД для…

Глава 5. Організація та процедура проведення

Експертизи товарів, що переміщуються

Через митний кордон України

Підстави та порядок призначення експертизи товарів

В митних цілях

Підставами для призначення експертизи товарів в митній справі є: — здійснення верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів про… — здійснення документальних виїзних перевірок (п.4 ч.1. ст. 347 Митного кодексу України);

Порядок взяття проб і зразків для експертизи товарів

— взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника… — у разі проведення огляду і переогляду ручної поклажі та багажу за… — з дозволу митного органу можуть також братися проби (зразки) товарів, що зберігаються на митному складі, складі…

Основні етапи проведення експертизи товарів

1. Підготовчий 2. Основний 3. Заключний

Глава 6. Документальне оформлення результатів

Експертизи товарів в митній справі

Висновки експерта як структурний елемент висновку

З експертизи товарів та вимоги, що до них висуваються

При оформленні висновку за результатами експертизи товарів в митній справі, особливо, за результатами класифікаційної експертизи, відомості… Оригінальний екземпляр висновку з експертизи складається експертом власноруч… Висновок і додатки до нього складають у двох екземплярах, перший з яких направляють органу, що призначив експертизу, а…

Структура і зміст висновку з експертизи товарів

В митній справі

Результати експертизи оформлюються на підставі записів, зроблених експертом у робочому зошиті в процесі проведення експертизи. Висновок за результатами експертизи складається з трьох частин: загальної… Для кожної частини характерний перелік відомостей, які визначаються метою експертизи. Перелік відомостей, які і…

Висновок експерта. В заключній частині експерт у відповідь на поставлене завдання повинен сформулювати виводи. Висновок складається стисло, конкретно і обґрунтовано, виходячи з безперечних і об'єктивних даних, і настільки чітко, щоб не було потрібно додаткові пояснення експерта, воно повинне кореспондуватися з констатуючою частиною акту.

Висновок підписує тільки експерт.

Акти експертизи друкуються (на машинці під копірку або на комп'ютері); кількість екземплярів узгоджується із замовником; всі екземпляри акту повинні бути читані.

Оформлений акт експертизи і додатку до нього завіряються друком (круглим штампом).

Виправлення в протокольній або констатуючій частині контрактного акту експертизи повинні бути завірені підписом експерта і підписами представників замовника; інших актів експертизи — підписом експерта.

Виправлення, що вносяться на закінчення акту експертизи, повинні бути обумовлені і завірені підписом тільки експерта

Висновок за результатами експертизи експерт оформляє самостійно. При цьому зацікавлені сторони не повинні бути присутні, щоб не впливати на об’єктивність експерта. До висновку висуваються такі вимоги: об’єктивність, достовірність та обґрунтованість. Експерт повинен проаналізувати та об’єктивно оцінити результати експертизи, аргументувати дану оцінку, що і обумовлює достовірність висновків. У висновку експерт повинен чітко відповісти на поставлені питання, сформулювати висновки.

При оформленні висновку експерт повинен вказати найменування документів, дату та номер їхнього затвердження, якщо під час експертизи ці документи були використані. У завершенні враховуються як результати проведених експертом досліджень, так і результати, одержані в дослідній лабораторії. При цьому експерт повинен перевірити достовірність результатів досліджень шляхом установлення наявності у дослідній лабораторії акредитації в конкретній сфері, а також проведення лабораторних досліджень арбітражними чи іншими прийнятими методами.

Підписується висновок тільки експертом чи групою експертів, які проводили експертизу. До акта додаються акти відбору зразків, протоколи досліджень, за необхідності фотографії (наприклад, дефектів товарів), розрахунки, експлуатаційні документи, контрольні зразки з характерними дефектами, копії документів про виклик постачальника та інші документи, які підтверджують достовірність проведення експертизи.

Висновок має бути складений експертом коротко, конкретно та обумовлено, виходячи з безперечних та об’єктивних даних. Чіткість викладення попереджує надалі необхідність додаткових пояснень експерта. Висновок повинен кореспондуватися з констатуючою частиною акта експертизи.

Висновки експерта (експертів) викладаються у вигляді відповідей на поставлені питання в тій послідовності, у якій питання викладені у вступній частині висновку. На кожне з поставлених питань повинен бути даний відповідь по суті або зазначено на неможливість його рішення по тим або інших причинах.

Висновки про обставини, по яких експертові (експертам) не були поставлені питання, але які були встановлені їм (ними) у процесі дослідження, викладаються наприкінці висновку.

Висновки викладають чіткою і ясною мовою, що не допускає різних тлумачень. У виняткових випадках, якщо висновок не може бути сформульований без докладного опису результатів дослідження, викладених у дослідницькій частині, допускається посилання на дослідницьку частину висновку.

При виробництві комплексної експертизи загальний висновок (висновки) підписують експерти, що приймали участь у спільній оцінці результатів досліджень і прийшли до єдиної думки. Якщо експерти не прийшли до загального висновку, вони формулюють самостійні висновки в загальному висновку. Кожний експерт зобов'язаний обґрунтувати причини своєї незгоди з думкою інших членів комісії. При формулюванні самостійних висновків експерти вправі враховувати результати, отримані іншими членами комісії, указавши на це в обґрунтуванні своїх висновків. Висновок підписує експерт (експерти), що проводив (проводили) експертизу, що засвідчує печаткою ЕО, і направляється органу або особі, що призначила експертизу, керівником ЕО (структурного підрозділу).

При проведенні комісійної експертизи висновок підписують всі експерти.

Якщо до висновку дається додаток у вигляді таблиць, графіків і т.п., вони також підписуються експертом (експертами) і засвідчуються печаткою ЕО. На них проставляються номер і дата висновку, до якого вони складені.

Висновок за наслідками експертизи експерт оформляє самостійно. При цьому зацікавлені сторони не повинні бути присутніми, щоб не впливати на об'єктивність експерта. До висновку пред'являються вимоги: об'єктивність, достовірність і обгрунтованість. Експерт повинен проаналізувати і об'єктивно оцінити результати експертизи, дати аргументацію приведеної оцінки, що і обумовлює Достовірність висновку. В ув'язненні експерт повинен відповісти на поставлені завдання, сформулювати виводи.

При оформленні висновку експерт повинен вказати найменування документів, дату і номер їх твердження, якщо в ході експертизи ці документи були використані. В ув'язненні враховуються як результати проведених експертом досліджень, так і результати, отримані у випробувальній лабораторії. При цьому експерт повинен перевірити достовірність результатів випробувань шляхом встановлення наявності у випробувальної лабораторії акредитації в конкретній сфері, а також проведення лабораторних випробувань арбітражними або іншими прийнятими методами.

Протокол випробувань, якщо вони проводилися, є невід'ємною частиною акту експертизи.

Якщо протокол випробувань оформлений невірно або порушені методики, то експерт має право запитати у випробувальній лабораторії відомості, що цікавлять його. Експерт при відповіді лабораторії, що не задовольнила його, має право відхилити результати випробувань як невірні. В цьому випадку або відбираються нові зразки, якщо це можливо, і прямують на повторні випробування, або в акті експертизи указуються причини, чому не можна привести дані лабораторних випробувань.

Підписується висновок тільки експертом або групою експертів, провідних експертизу. Зацікавлені сторони акт експертизи не підписують, оскільки інакше оформлений акт буде регламентований не як акт експертизи, а як акт комісії. Це пояснюється суттю експертизи як оцінки, що проводиться незалежними суб'єктами.

Типова помилка недосвідчених експертів полягає в тому, що вони складають висновок в присутності і за участю зацікавлених сторін, дають підписувати їм акт. Слід врахувати, що зацікавлені сторони можуть підписати лише загальну і констатуючу частини акту на підтвердження згоди з вказаними в них відомостями.

Експерт не має права знайомити сторони, що сперечаються, з висновком до реєстрації акту у вищестоящій організації. Це необхідно щоб уникнути тиску на експерта зацікавлених сторін.

Виправлення в протокольній і констатуючій частинах повинні бути завірені підписами експерта і представників замовника. Виправлення, що вносяться на закінчення акту експертизи, повинні бути обумовлені і завірені підписом тільки експерта.

 

При підготовці і проведенні товарної експертизи іноді можуть бути допущені помилки, які надалі впливають на її результативність і служать причиною виникнення розбіжностей між експертами і замовником, а також підставами для відміни результатів експертизи і/або призначення повторної експертизи. Далі приведені найбільш типові помилки, що допускаються експертами.

1. При неповних або розпливчатих формулюваннях завдання в заявці і/або наряді експерт не вимагає його уточнення і доповнення.

2. Товарна експертиза проводиться експертом без письмового оформлення заявки, переданої по телефону.

3. Проведення експертизи без достатніх підстав.

4. За наявності розбіжностей між постачальником і одержувачем ач перт не вимагає від замовника виклику постачальника.

5. Використання застарілих і/або скасованих нормативних або технологічних документів при проведенні товарної експертизи або написанні висновку.

6. Узгодження і підписання висновку експерта представниками зацікавленої сторони.

7. Використання неповної або недостовірної інформації, представленої одній із зацікавлених сторін без всесторонньої перевірки, у тому числі і перехресної перевірки технічних документів.

8. Передача частині своїх повноважень представникові однієї із зацікавлених сторін (наприклад, зважування або відбір зразків без участі експерта).

9. Орієнтація в експертній оцінці на думки інших експертів або представників зацікавлених сторін.

10. Неправильне (неточне або неповне) оформлення актів експертизи, актів відбору зразків і тому подібне без вказівки всього необхідного переліку відомостей про товар, його виготівника, постачальника, одержувача і ін.

До акту додаються: акти відбору зразків, протоколи випробувань, при необхідності фотографії (наприклад, дефектів товарів), розрахунки, експлуатаційні документи, контрольні зразки з характерними дефектами, копії документів про виклик постачальника і інші документи, підтверджуючі достовірність проведеної експертизи.

Кожен експерт несе особисту відповідальність за прийнятий висновок.

Після оформлення (друкування, читання, підписування експертом) друковані примірники передаються або пересилаються замовнику в погоджені строки, а оригінал акта здається в архів. Результати експертизи товарів, оформлені у вигляді зареєстрованого акта експертизи з урахуванням вищевказаних правил, є остаточними для зацікавлених сторін, якщо вони згодні з висновком експерта. У випадку виникнення незгод між експертом і зацікавленими сторонами висновок може бути оскаржений в експертній організації, в якій працює експерт.

Висновок експерта може бути скасовано. Підставами для відмінення (скасування) висновку є:

 недостовірність, неповнота та нечіткість зазначених відомостей в загальній та констатуючих частинах акта;

 посилання в основній частині на думки чи результати оцінки, зроблені не експертом, а іншими особами;

 використання неробочих або неперевірених засобів вимірювання при проведенні експертної оцінки;

 застосування неприйнятої методики досліджень і /чи таких, що допускають значні огріхи, що може призвести до одержання недостовірних даних;

 необ’єктивність, недоказовість, сумнівність висновку експерта;

 використання при проведенні експертної оцінки і у висновку документів, які відмінені або недійсні;

 недотримання чинних методик, положень, регламентуючих правила проведення експертизи [13, 14].

Повідомлення (акт) про неможливість дачі висновку складається із трьох частин: вступної, мотивувальної і заключної.

У вступній частині викладаються ті ж відомості, що і у висновку, у мотивувальній частині - причини неможливості дачі висновку.

У заключній частині вказується на неможливість дати відповідь по кожному питанню, поставленому перед експертом.

Повідомлення про неможливість дачі висновку підписує експерт (експерти), підпис засвідчує печаткою ЕО, після чого один екземпляр керівник ЕО (структурного підрозділу) направляє органу, що призначив експертизу, а іншої залишає в ЕО.

Питання для самоконтролю:

 

1. Структура і зміст висновку з експертизи товарів в митній справі

2. Висновки експерта як структурний елемент висновку з експертизи товарів та вимоги, що до них висуваються

3. Принципи складання висновків експерта: компетентність, визначеність, вірогідність, доступність

4. Класифікація висновків експерта за ступенем підтвердженості, реальності, умовності, однозначності

5. Нормативно-правові акти щодо документального оформлення результатів експертизи товарів в митній справі

6. Оцінювання якості висновку з експертизи товарів за обґрунтованістю, вірогідністю, інформативністю

 

 

Література

1. Батутіна А.П., Ємченко І.В. Експертиза товарів. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 278 с.

2. Батутіна А.П., Ємченко І.В., Троякова А.О. Експертиза товарів (практикум): Навчальний посібник. – Львів.: «Магнолія 2006», 2008. – 396 с.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.

4. Ветеринарно-санитарная экспертиза пищевых продуктов на продовольственных рынках [Текст]: учеб. пособ./ [сост. И. Г. Серегин и др].-СПб: ГИОРД,2008.-478 с.

5. Вилкова С.А. Научно-практические основы экспертизы потребительских товаров / Поволжский кооперативный інститут Центросоюза РФ. – Энгельс: Регион. инф.-изд. Центр ПКИ, 2003. – 264 с.

6. Вилкова С.А. Экспертиза потребительских товаров: Учебник. – М.: Издательско-торговая корпорація «Дашков и К0», 2007. – 252 с.

7. Додонкин Ю.В. Таможенная экспертиза товаров: Учебник для студ. высш. учеб. заведений / Ю.В. Додонкин, И.А. Жебелева, В.И. Криштафович. – М.: Издательский центр «Академия», 2003. – 272 с.

8. Експертизи в судовій практиці : наук.-практ. Посіб. / за заг. ред. В.Г. Гончаренка. - 2-ге вид., перероб. і допов. . – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 400 с.

9. Иванникова Е.И., Максимов С.О. Экспертная оценка товаров (движимого имущества). – К.: Центр учебной литературы, 2011. – 280 с.

10. Коломієць Т. М., Притульська Н. В., Романенко О. Л. Експертиза товарів: Підручник. – К.: Київ. нац. торг-екон. ун-т, 2001. - 274 с.

11. Коломієць Т.М., Белінська С.О., Романеско О.Л. Експертиза товарів: Опорний конспект лекцій. – К.: КДТЕУ, 2009. – 114 с.

12. Митний кодекс України: Закон України від 13.03.2012 р. № 4495-vІ

13. Николаева М.А. Товарная экспертиза. – М.: Деловая лит-ра, 1998.

14. Петрище Ф.А. Теоретические основы товароведения и экспертизы непродовольственных товаров [Текст]: учеб. для студ. вузов, обучающих по спец. "Товароведение и экпертиза товаров"/ Ф. А. Петрище.-М.: Дашков и К, 2009.-510 с.

15. Про визначення зон діяльності експертних підрозділів: Наказ ДМСУ від 03.04.2004 р. № 414

16. Про доповнення до листа від 19.11.2008 р. № 29/2-10.2/8104-ЕП щодо методичних рекомендацій по відбору проб і зразків для лабораторних досліджень: Лист ДМСУ від 21.05.2009 р. № 29/1-10.2/2604-ЕП

17. Про доповнення до листів від 15.03.2006 р. № 29/1-10.2/1725-ЕП та від 05.05.2006 р. № 29/1-10.2/3192-ЕП щодо методичних рекомендацій по відбору проб і зразків для лабораторних досліджень лист ДМСУ від 20.09.2007 р. № 29/1-10.2/5628-ЕП

18. Про доповнення до листів від 15.03.2006 р. № 29/1-10.2/1725-ЕП, від 05.05.2006 р. № 29/1-10.2/3192-ЕП та від 20.09.2007 р. № 29/1-10.2/5628-ЕП щодо методичних рекомендацій по відбору проб і зразків для лабораторних досліджень: Лист ДМСУ від 07.11.2008 р. № 29/2-10.2/7871-ЕП

19. Про затвердження Положення про Центральне митне управління лабораторних досліджень: Наказ ДМСУ від 29.03.2004 р. № 220

20. Про затвердження Порядку взаємодії митних органів із Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи при проведенні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, Нормативів взяття проб (зразків) товарів для проведення дослідження (аналізу, експертизи) та форми акта про взяття проб (зразків) товарів: Наказ Міністерства фінансів України від 31.05.2012 р. № 654

21. Про затвердження Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень: Постанова КМУ від 14.06.2002 р. № 833

22. Про затвердження Порядку передання, повернення та знищення (утилізації) проб (зразків) товарів після проведення дослідження (аналізу, експертизи) Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної службі України: Наказ Міністерства фінансів України від 31.05.2012 р. № 653

23. Про затвердження форм процесуальних документів у справах про порушення митних правил: Наказ міністерства фінансів України від 31.05.2012 р. № 652

24. Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 № 1032-ХІІ

25. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. № 2657-ХІІ

26. Про Митний тариф України: Закон України від 05.04.2001 р. № 2371-ІІІ (зі змінами та доповненнями)

27. Про надання збірника методичних рекомендацій щодо відбору проб і зразків для лабораторного дослідження: Лист ДМСУ від 19.11.2008 р. № 29/2-10.2/8104-ЕП

28. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15.12.1993 р. № 3689-ХІІ

29. Про спеціалізовані митні установи: Наказ ДМСУ від 04.02.2004 р. № 78

30. Про стандартизацію: Закон України від 17.05.2001 р. № 2408-ІІІ

31. Словник іноземних слів. – М.: Русский язык, 1987. – 608 с.

32. Товароведение и экспертиза потребительских товаров: Учебник. – М.: ИНФРА. – М., 2003. – 544 с.

33. Чечёткина Н.М., Путилина Т.И., Горбунева В.В. Товарная экспертиза. Серия „Учебники и учебные пособия”. – Ростов н/Д: Феникс, 2000. – 153 с.Современный словарь иностранных слов. – М.: Русский язык, 1992. – 740 с.

 

Додаток А

 

 

Приклади подання фірмових товарних знаків:

а - торгові знаки виробників;

б - фірмові знаки (зліва направо - АВ "Каunо РоріеrіаusFаbгісаs",

АТ "Миргородський завод мінеральних вод", ЗАТ "Хмельницька макаронна фабрика", ЗАТ "Оболонь", "Меlіа Ltd.Р.О.");

в - фірмові імена

 

 

Додаток Б

Знаки догляду за одягом

    Продовження додатку Б

СУБ’ЄКТИ ЕКСПЕРТИЗИ ТОВАРІВ

 

 

 


Додаток Г

 

Схема розміщення експертних підрозділів

Центрального митного управління лабораторних досліджень

Та експертної роботи

 

 

 

 

Додаток Е

Перелік

Платних консультацій, які надаються

Центральним митним управлінням

Лабораторних досліджень та експертної роботи

Юридичним і фізичним особам

= почерків і підписів; = авторознавчі. 2. Технічне дослідження документів:

ВИСНОВОК № _________________

 

Складено _________________ 20 ___ року

1. Замовник:_____________________________________________________________

2. Об’єкт(и) дослідження (експертизи) та реєстраційний(і) номер(и):___________

_________________________________________________________________________

3. Підприємство /громадянин:_____________________________________________

4. Виробник:_____________________________________________________________

5. Акт про взяття проб і зразків товарів:____________________________________

6. Супровідні документи (копії):____________________________________________

7. Обґрунтування та мета направлення запиту:______________________________

_________________________________________________________________________

8. Завдання для дослідження:______________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

9. Дослідження:

9.1. Опис проб (зразків) товарів:___________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________
9.2. Методи дослідження:__________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

9.3. Результати дослідження:______________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

10. Висновок:____________________________________________________________

11. Список використаних джерел:__________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

 

Примітка. Результати досліджень є чинними для наданих проб (зразків) товарів

 

Експерт(и): ________________ _________________

(підпис) (прізвище, ініціали)

Начальник

експертного підрозділу: ________________ _________________

(підпис) (прізвище, ініціали)

М.П.

 

 

Продовження додатку Ж

 

Ж.2. Приклад оформлення висновку експертизи

 

ВИСНОВОК № 568

Складено 30.09.2012 року 1. Замовник:Східна митниця. Запит № 68-89/247 від 25.09.2012 р.… 2. Об’єкт(и) дослідження (експертизи) та реєстраційний(і) номер(и):нанополотно. Вхідний номер: № 45/24 від 26.09.2012…

Реєстр

висновків, виданих на запити митних органів,

__________________________________________

(назва експертного підрозділу)

 

№ з/п Номер і дата висновку Примітки Підпис посадової особи митного органу, що отримала висновок, дата
       
       
       

 

Реєстр підготував

 

___________________________ ____________ ___________________

(назва експертного підрозділу) (підпис) (ініціали, прізвище)

 

« ____ » _________________ 20 __ року

 

Додаток І

 

МАРКУВАЛЬНА етикетка

__________________________________________________________________________ 2. Кількість взятої проби (зразка)… 3. Номер, дата митної декларації або документа, поданого для митного контролю

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

Про призначення експертизи в справі про порушення митних правил № _____/______/____

« ___ » _______________ 20 ___ р. _________________________________

(місце винесення постанови)

 

 

Я, ________________________________________________________________________________

(посада, митний орган, прізвище, ім’я та по батькові особи, що винесла постанову)

УСТАНОВИВ:

 

Для з’ясування питань _______________________________________________________________

(зазначити, які питання підлягають з’ясуванню)

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

виникла потреба у спеціальних знаннях в галузі _________________________________________

(зазначити галузь)

___________________________________________________________________________________

 

На підставі викладеного й керуючись статтями 508, 515, 516 Митного кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Призначити проведення________________________________________________експертизи

(зазначити, яку експертизу потрібно провести)

_______________________________________________________________________

(експертизу чого потрібно провести)

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

2. Проведення експертизи доручити_________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові,

_______________________________________________________________________

місце роботи, посада експерта)

_______________________________________________________________________

 

 

3. Передати в розпорядження експерта такі матеріали________________________________

(зазначити, які матеріали

_______________________________________________________________________

передаються)

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

4. Поставити перед експертом такі запитання________________________________________

(перелік питань)

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

Підпис посадової особи митного органу,що винесла постанову,

___________________________________________________________________________________

 

Продовження додатку К

 

К.2. Постанова про взяття проб і зразків

 

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

Про взяття проб і зразків у справі про порушення митних правил № _____/_______/_____

« ___ » _______________ 20 ___ р. _________________________________

(місце винесення постанови)

 

 

Я, ________________________________________________________________________________

(посада, митний орган, прізвище, ім’я та по батькові особи, що винесла постанову)

здійснюючи провадження в справі про порушення митних правил,

УСТАНОВИВ:

 

У справі необхідне проведення _______________________________________________________

(зазначити, яку експертизу потрібно провести)

Експертизи, для чого потрібне одержання проб і зразків __________________________________

___________________________________________________________________________________

(зазначення, одержання проб і зразків чого)

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

Беручи до уваги,що відбір зазначених проб і зразків слід здійснити в особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил (особи, свідчення та участь якої у вивченні й оцінці обставин порушення митних правил можуть мати істотне значення для провадження та розгляду справи) (непотрібне закреслити):

 

___________________________________________________________________________________

(зазначити для громадян: громадянство, прізвище, ім’я, по батькові;

_______________________________________________________________________

вид і номер документа, що посвідчує особу;

_______________________________________________________________________

для посадових осіб підприємств – прізвище, ім’я, по батькові,

_______________________________________________________________________

місце роботи, посада)

_______________________________________________________________________

керуючись статтями 508, 517 Митного кодексу України,

постановив:

1. Провести відбір проб (зразків) (непотрібне закреслити) _________________________________

_______________________________________________________________________

(зазначити, відбір проб, зразків чого слід провести)

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

2. Відбір проб (зразків) провести в ____________________________________________________

(зазначити для громадян: громадянство, прізвище, ім’я, по батькові;

_______________________________________________________________________

для посадових осіб підприємств – прізвище, ім’я, по батькові, місце роботи, посада)

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

3. Відбір проб (зразків) провести в ____________________________________________________

(зазначити місце проведення

_______________________________________________________________________

відбору проб (зразків))

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

4. До проведення відбору проб (зразків) залучити експерта: _______________________________

_______________________________________________________________________

зазначити, якого)

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

Підпис посадової особи митного органу, що винесла постанову,

___________________________________________________________________________________

Постанову мені пред’явлено.

Підпис особи,у якої здійснено відбір проб (зразків), _____________________________________

 

 

Продовження додатку К

 

К.3. Протокол про одержання проб і зразків для проведення експертизи

 

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ПРОТОКОЛ

Про одержання проб і зразків для проведення експертизи в справі про порушення митних правил № _____/_______/_____

« ___ » _______________ 20 ___ р. _________________________________

(місце складення протоколу)

 

 

Я, ________________________________________________________________________________

(посада, митний орган, прізвище, ім’я та по батькові особи, що склала протокол)

у присутності понятих:

1. _____________________________________________________________________

(прізвища, імена та по батькові, місця проживання понятих)

2. _____________________________________________________________________

експертів:

1. _____________________________________________________________________

(прізвища, імена та по батькові, місця роботи, посади експертів)

2. _____________________________________________________________________

Керуючись вимогами статей 508, 517 Митного кодексу України, склав цей протокол про одержання проб і зразків для проведення експертизи.

Передбачені частиною третьою 505 Митного кодексу України обов’язки понятого (бути присутнім під час проведення процесуальних дій і засвідчити своїм підписом відповідність записів у протоколі виконаним діям) мені роз’яснено.

 

Підписи понятих: 1. _____________________________________________

2. _____________________________________________

Підписи експертів: 1. _____________________________________________

2. _____________________________________________

 

Проби і зразки для проведення експертизи відбиралисяв особі, що притягується до відповідальності за порушення митних правил (особи, свідчення та участь якої у вивченні й оцінці обставин порушення митних правил можуть мати істотне значення для провадження та розгляду справи) (непотрібне закреслити)

 

___________________________________________________________________________________

(зазначити для громадян: громадянство, прізвище, ім’я, по батькові;

 

_______________________________________________________________________

вид і номер документа, що посвідчує особу;

_______________________________________________________________________

для посадових осіб підприємств: прізвище, ім’я, по батькові,

_______________________________________________________________________

місце роботи, посада)

Перед початком відбору проб і зразків громадянину(ці)

 

_______________________________________________________________________

(прізвище, ініціали особи, у якої відбираються проби і зразки)

була

 

 

пред’явлена постанова про взяття проб і зразків

від « ___ » __________________ 20 ___ р.

Під час взяття проб і зразків використовувалися технічні засоби:

_______________________________________________________________________

(зазначити, які саме)

 

Цим протоколом як проби (зразки) відібрано (узято) (непотрібне закреслити):

№ з/п Назва відібраної (узятої) проби (зразка), її особливі ознаки Кількість (вага)
     
     
     
     

 

Якщо є додаток, то зазначити: «Дивись додаток ______ на ______ аркушах».

Копію протоколу отримав« ___ » _______________ 20 ___ р.

Підпис особи, у якої відібрано проби (зразки), _________________________________________

Записано правильно.

2. _____________________________________________ Підписи експертів: 1. _____________________________________________ 2. _____________________________________________

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ДОДАТОК № ______ ДО ПРОТОКОЛУ

Про одержання проб і зразків для проведення експертизи в справі про порушення митних правил № _____/_______/_____

« ___ » _______________ 20 ___ р. _________________________________

(місце складення протоколу)

 

Цим протоколом як проби (зразки) відібрано (узято) (непотрібне закреслити):

№ з/п Назва відібраної (узятої) проби (зразка), її особливі ознаки Кількість (вага)
     
     
     
     

 

Копію додатка до протоколу отримав« ___ » _______________ 20 ___ р.

Підпис особи, у якої відібрано проби (зразки), _________________________________________

Записано правильно.

2. _____________________________________________ Підписи експертів: 1. _____________________________________________ 2. _____________________________________________

ЗАПИТ

Про проведення досліджень

Від « ___ » _________________ 20 ___ року № ____

Найменування товару(ів):

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

(заявлене в митній декларації або документі, поданому для митного контролю)

Імпортер/експортер та його місцезнаходження

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

Контракт від « ___ » ________________ 20 ___ року № ____

Кількість проб (зразків) товару(ів) в одиницях виміру

____________________________________________________________________

Проби (зразки) упаковані в ________________________________________________________

На упаковку накладене митне забезпечення __________________________________________

Проби (зразки) взяті на підставі

акта про взяття проб (зразків) товарів від « ___ » _________________ 20 ___ року № ____

Обґрунтування та мета подання запиту

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

Завдання для дослідження

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

Документи, що подаються на ____ арк., у тому числі

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

Начальник (заступник начальника)

митного органу _______________________ _______________________________________

(підпис) (ініціали, прізвище)

 

Додаток М

Нормативи

  Продовження додатку М   Жири та олії тваринного або рослинного походження,…

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

____________________________________________________________________

(найменування митного органу)

 

АКТ

Про взяття проб (зразків) товарів

Від « ___ » _________________ 20 ___ року

На території _____________________________________________________________________

(місце взяття проб (зразків) товарів, найменування організації, установи, підприємства, місцезнаходження)

____________________________________________________________________

мною, __________________________________________________________________________

(прізвище та ініціали посадової особи митного органу, її посада та назва підрозділу)

у присутності ____________________________________________________________________

(місце роботи, посада, прізвище та ініціали декларанта чи вповноваженої їм особи)

_____________________________________________________________________

 

взято такі проби (зразки) товарів:

 

№ з/п Найменування товару Виробник товару Номер вагона, державний номер автомобіля, реквізити накладної (непотрібне закреслити) Одиниця виміру товару Обсяг партії Кількість (об’єм/маса) взятих проб (зразків) товарів

 

Мета взяття проб (зразків) товарів ____________________________________________________

__________________________________________________________________________________

 

Відібрані проби (зразки) товарів упаковано в ___________________________________________

__________________________________________________________________________________

(вид упаковки, тари, кількість упаковок)

На упаковку накладено митне забезпечення ___________________________________________

(тип митного забезпечення, його номер)

 

Посадова особа

митного органу __________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

Присутні: __________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

__________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

__________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

 

Проби (зразки) відправлено за адресою: _______________________________________________

__________________________________________________________________________________

(назва та поштова адреса експертного підрозділу/установи)

 

Місце особистої номерної печатки

посадової особи митного органу

 

 


[1] Цей термін охоплює такі поняття як «стандарт», «кодекс усталеної практики» та «технічні умови» [22].

[2] Експерт призначається посадовою особою митного органу, в провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, у разі потреби в спеціальних знаннях (ст. 502 Митного кодексу України)

[3] У випадках, коли експертиза товарів здійснюється не в митних цілях (наприклад, контрактна, страхова, споживча, консультаційна та ін.) можливо оформлення актів довільної форми, яка вибирається експертом; при цьому в акті також мають бути вказані всі необхідні дані про асортиментну, кількісну та якісну характеристики об’єкта експертизи. Ці дані мають бути такими, що перевіряються, тобто при призначенні повторної експертизи вони повинні бути підтверджені, незважаючи на певні відхилення.

За згодою із замовником акт експертизи може бути складено українською, російською мовами, або будь-якою іншою мовою.

 

– Конец работы –

Используемые теги: основи, експертизи, товарів0.059

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ОСНОВИ ЕКСПЕРТИЗИ ТОВАРІВ

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

Основы планирования. Теоретические основы управления проектами. Основы планирования. Планирование проекта в MS Project 7
Использованная литература В В Богданов Управление проектами в Microsoft Project Учебный курс Санкт Петербург Питер г...

Функциональные основы проектирования: антропометрия, эргономика и технология процессов, как основа назначения основных габаритов здания
Семестр... специальности Промышленное и гражданское строительство... Городское строительство и хозяйство Лекция Функциональные основы...

Ведение в курс "Основы экономической теории" (Введення в курс "Основи економiчної теорiї)
В працях Ксенофонта 430 355 рр. до н. е Платона 427 347 рр. .о н. Аристотеля 384 322 рр. до н. е а також мислителв стародавнього Риму, нд, Китаю… Але не кожна економчна думка розвиваться у систему поглядв ста економчним… Н в рабовласницькому, н у феодальному суспльств ще не снувало струнко системи економчних поглядв на економчн процеси.…

Логические основы работы ЭВМ. Основы понятия и операции алгебры логики
Введение... Логические основы работы ЭВМ Основы понятия и операции алгебры логики Прикладное программное обеспечение...

Модуль 1. ЕСТЕСТВЕННОНАУЧНЫЕ ОСНОВЫ ПРЕДСТАВЛЕНИЙ ОБ ОКРУЖАЮЩЕЙ ДЕЙСТВИТЕЛЬНОСТИ Тема 1. Основы концепций представления детерминированной физической картины мира
Модуль ЕСТЕСТВЕННОНАУЧНЫЕ ОСНОВЫ ПРЕДСТАВЛЕНИЙ ОБ ОКРУЖАЮЩЕЙ ДЕЙСТВИТЕЛЬНОСТИ... Тема Основы концепций представления детерминированной физической картины... Из наблюдений установлять теорию через теорию исправлять наблюдения есть лучший способ к изысканию правды...

Экономические основы технологического развития тема “ Основы технологического и экономического развития”
Особенностью современного развития технологий является переход к целостным технолого-экономическим системам высокой эффективности, охватывающим… В практической деятельности экономиста и финансиста технология является… Именно за счет прибыли, полученной от своевременно и разумно вложенных в технологию средств, и достигается…

ОСНОВИ ТЕОРIЇ КIЛ, ОСНОВИ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ... ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ...

ОСНОВИ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПЛАНУВАННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ
Рубаненко О Є... Лук яненко Ю В...

Истоки и теоретические основы паблик рилейшнз. Истоки и теоретические основы паблик рилейшнз (ПР)
Смоленский государственный университет... Н Н Розанова ПАБЛИК РИЛЕЙШНЗ Пособие к семинарским занятиям...

Деление клеток - основа размножения и роста организмов Деление клеток - процесс, лежащий в основе размножения и индивидуального развития всех живых организмов. Основную роль в делении клеток играет ядро. На окрашенных препаратах клетки содержимое ядра в
В процессе деления ядра нуклеопротеины спирализуются, укорачиваются и становятся видны а световой микроскоп в виде компактных палочковидных… Она в десятки раз продолжительнее митоза. В эту фазу происходит синтез молекул… В анафазе центромеры делятся, сестринские хроматиды отделяются друг от друга и за счет сокращения нитей веретена…

0.045
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • По категориям
  • По работам