Цілях, та їх характеристика

 

Митна експертиза товарів – це дослідження, що проводиться експертом (групою експертів) з метою вирішення завдань митної справи в умовах невизначеності або конфліктів (протиріч), що виникають у справах про порушення вимог митного законодавства, в окремих галузях науки, техніки, мистецтва, релігії тощо, з наданням мотивованого висновку.

Основними видами митної експертизи товарів є:

— ідентифікаційна;

— класифікаційна;

— технологічна;

— товарознавча;

— мистецтвознавча;

— оцінна.

Ідентифікаційна експертиза товарів – дослідження щодо встановлення відповідності (тотожності) характеристик конкретного товару даним, зазначеним на маркуванні і/або в супровідних документах або інших засобах інформації, зразку-еталону (його технічному опису), вимогам нормативних документів, приналежності товару до однорідної групи товарів або до контрольованого переліку товарів тощо.

Під час проведення ідентифікаційної експертизи товарів експерт повинен визначити:

— до якого класу або групи однорідних товарів відноситься даний товар (невідомий об’єкт);

— найменування і приналежність товару (невідомого об'єкту), зокрема, до виробів (речовин), ввезення/вивезення яких обмежене або вони заборонені до обігу;

— відповідність товару якісним характеристикам і технічному опису на нього.

До засобів ідентифікації товарів відносяться нормативні документи (стандарти, ТУ, правила та ін.), які регламентують показники якості, що можуть бути використані для цілей ідентифікації, а також технічні документи, у тому числі товаросупровідні (накладні, сертифікати, якісні посвідчення, посібники з експлуатації, паспорта та ін.). Найважливішим засобом ідентифікації продукції є маркірування, що містить інформацію, придатну для цілей ідентифікації.

Призначенням зазначених засобів є регламентація критеріїв ідентифікації. У більшій мері цій вимозі повинні відповідати нормативні документи.

Критерій ідентифікації – характеристика товару, що дозволяє ототожнювати найменування конкретного товару з найменуванням, зазначеним на маркуванні і/або в нормативних, товаросупровідних документах, а також з вимогами, встановленими нормативною документацією.

Показник ідентифікації – характеристика конкретного товару, вимоги до якої встановлено в нормативних або технічних документах, придатна для порівняння і вирішення питання про тотожність.

Для цілей ідентифікації придатні лише деякі органолептичні та фізико-хімічні показники, що характеризують власне споживні властивості самого товару.

Органолептичні показники – характеристики основних споживних властивостей товарів, визначені за допомогою органів почуттів людини.

До загальних органолептичних показників, характерних для деяких груп товарів, відносяться, наприклад, зовнішній вигляд, запах, консистенція.

Зовнішній вигляд – не тільки самий доступний і розповсюджений, але й один з найбільш значущих критеріїв ідентифікації. Саме з цього показника починається ідентифікація товару учасниками експортно-імпортних операцій, співробітниками митних органів, споживачами, експертами. Адже, при виявленні невідповідності зовнішнього вигляду зразку-еталону, технічному опису, нарешті, загальному уявленню про товар визначення інших критеріїв є недоцільним. Проте, зовнішній вигляд як критерій ідентифікації не має достатнього ступеню надійності, тому що фальсифікація товарів найчастіше здійснюється шляхом підробки саме зовнішніх ознак. Наприклад, тільки за зовнішнім виглядом неможливо ідентифікувати пральний порошок, парфуми, натуральне молоко, тому що використані замінники найчастіше мають зовнішній вигляд, який складно відрізнити від натурального (оригінального) продукту.

Запах – один із характерних показників багатьох продовольчих товарів, товарів побутової хімії, парфумерно-косметичних товарів, але і він не є надійним критерієм, тому що теж може бути підроблений шляхом додавання у склад продукту відповідних ароматизаторів.

Консистенція – один із можливих критеріїв ідентифікації, але так само, як і попередні, не є абсолютно надійним. При фальсифікації деяких товарів консистенція не змінюється, наприклад при розведенні парфумів.

Крім загальних органолептичних показників, деяким непродовольчим товарам властиві і специфічні: внутрішня побудова, прозорість, співвідношення твердої та рідкої фракцій. Ці показники також можуть бути використані для цілей ідентифікації.

Таким чином, органолептичні показники є найбільш доступними, простими, але недостатньо достовірними. Тому вони не можуть бути єдиними критеріями ідентифікації товарів і повинні бути доповнені фізико-хімічними показниками, що відрізняються більшим ступенем вірогідності та об'єктивності. На відміну від органолептичних, фізико-хімічні показники повинні застосовуватися для ідентифікації вибірково.

Фізико-хімічні показники – характеристики фізичних і хімічних властивостей товарів, що визначаються вимірювальними методами досліджень.

Ці показники специфічні і характерні тільки для визначених груп однорідних товарів, а іноді навіть і для окремих видів (найменувань) товарів. Перелік загальних фізико-хімічних показників дуже обмежений (наприклад, масова частка води або сухих речовин), і вони не завжди придатні для цілей ідентифікації.

Багато фізико-хімічних показників не можуть служити критеріями ідентифікації. Як критерії ідентифікації повинні бути обрані показники, що відповідають таким вимогам:

— типовість для конкретного найменування, виду або однорідної групи продукції;

— об'єктивність і порівнянність (співставність);

— перевіряємість;

— складність підробки.

Серед зазначених вимог найбільшу значущість має типовість, що може характеризуватися комплексними або, що рідше, одиничними показниками, які доповнюють один одного і відрізняються різним ступенем вірогідності. Так, для парфумерних товарів найбільш типовим критерієм ідентифікації служить вміст спирту. Однак, при частковій невеликій заміні інших компонентів не завжди можливо ідентифікувати натуральність (справжність) цієї продукції. У цьому випадку критерій вмісту спирту повинний бути доповнений органолептичними методами, а також визначенням стійкості запаху.

Критерії ідентифікації повинні бути об'єктивними та незалежними від суб'єктивних даних експерта (його компетентності, професіоналізму, врахування інтересів суб’єкта ЗЕД тощо), а також умов проведення експертних досліджень.

Перевіряємість прийнятих для ідентифікації критеріїв – одна з найважливіших вимог. Вона означає, що при повторних перевірках незалежно від суб'єктів, засобів і умов проведення ідентифікації стосовно показників об'єкта, що підлягає ідентифікації, будуть отримані ті самі або близькі результати (у межах помилки експерименту).

Труднощі підробки (фальсифікації) об'єкта за ідентифікуючими критеріями може бути гарантією надійності і вірогідності ідентифікації. Тому важливо як критерій ідентифікації обрати такі характеристики, при підробці яких фальсифікація безглузда. При цьому витрати на неї будуть настільки значні, що отриманий прибуток не окупить витрати на фальсифікацію.

У зв'язку з тим, що органолептичні і багато фізико-хімічних показників у ряді випадків не відповідають вимогам перевіряємості й об'єктивності, під час проведення ідентифікаційної експертизи необхідно застосовувати комплекс взаємодоповнюючих критеріїв.

Таким чином, ідентифікація товарів повинна носити характер комплексної оцінки, при якій найбільшу значущість мають типові критерії й критерії, які складно фальсифікувати.

В експертній діяльності розрізняють такі різновиди ідентифікаційної експертизи: асортиментна (видова), якісна (кваліметрична), партіонна та кількісна.

Асортиментна (видова) ідентифікація – дослідження щодо встановлення відповідності найменування товару його асортиментній характеристиці, що обумовлює пропоновані до нього вимоги (наприклад: досліджуваний об’єкт – це: тканина або трикотажне полотно? одеколон або туалетна вода?).

Якісна (кваліметрична) ідентифікація – дослідження щодо встановлення відповідності вимогам якості, передбаченим нормативною документацією.

Цей вид ідентифікації дозволяє виявити наявність припустимих і неприпустимих дефектів, а також встановити відповідність товарному ґатунку або іншим градаціям якості, зазначеним на маркуванні і/або в супровідних документах.

Партіонна ідентифікація – дослідження щодо встановлення приналежності конкретного товару (представленої частини, об'єднаної проби, середнього зразка, одиничних екземплярів тощо) конкретній товарній партії (за кодом виробника, датою виготовлення). Складність цього виду ідентифікації полягає в тому, що в більшості випадків відсутні або не дуже надійні критерії для ідентифікації . Дуже важко встановити приналежність товару певного найменування, наприклад, пшеничного хліба з борошна вищого ґатунку, зробленого одним хлібозаводом, але різними змінами і/або з борошна від різних постачальників.

Кількісна ідентифікація – дослідження щодо встановлення відповідності фасованих товарів вимогам нормативних документів стосовно об’єму заповнення упаковки (закрема, ГОСТ «Государственная система обеспечения единства измерений. Требования к количеству фасованных товаров в упаковках любого вида при их производстве, расфасовке, продаже и импорте».

Ідентифікаційну експертизу товарів проводять у три етапи (рис. 2.3). При цьому перед експертами за мету найчастіше може бути визначено:

— ідентифікація фірми-виробника;

— ідентифікація товару за датою випуску або терміну, до якого товар можна використовувати;

— ідентифікація на відповідність вимогам, зазначеним у нормативних документах;

— ідентифікація на відповідність найменування товару його основним функціональним властивостям.

Класифікаційна експертиза товарів – дослідження щодо визначення коду товарів, що переміщуються через митний кордон України, згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.3 – Послідовність проведення ідентифікації товару

 

Згідно із законодавством України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів, є Товарною номенклатурою Митного тарифу України [7].

Митний тариф України – це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України [7].

Класифікаційна експертиза в митних цілях є найбільш затребуваною і найчастіше застосовуваною під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України. Як правило, вона потребує самостійного комплексного аналізу сировини, матеріалів, напівфабрикатів або готових виробів, що здійснюється за органолептичними та фізико-хімічними показниками, згідно з вимогами чинних нормативних документів.

Технологічна експертиза товарів – дослідження щодо встановлення відповідності процесу виготовлення продукції технологічному режиму виробництва; дослідження щодо визначення можливості розміщення товару під митний режим переробки на (поза) митній території України під митним контролем.

Під час проведення технологічної експертизи товарів експерт повинен визначити:

— норми виходу готового продукту за кількісним та якісним станом при переробці певного виду сировини;

— витрату сировини при отриманні певного продукту;

— вид сировини в продукті переробки;

— повноту використання сировини при виробництві певного товару;

— чи є процес переробки безперервним технологічним процесом;

— правильність вибору необхідного устаткування, пристроїв, моделей, інструменту, розташування виробничих потужностей та ін.;

— технологію виробництва представленого для дослідження товару (уточнити або підтвердити);

— місце (країну) походження товару.

Товарознавча експертиза – дослідження основних характеристик (споживних властивостей) товару за органолептичними та фізико-хімічними показниками і процесів, під час яких вони формуються і зберігаються.

Серед товарознавчих експертиз, що здійснюються в митних цілях, розрізняють такі:

— хімічна – визначення хімічного складу товару та кількісного співвідношення різних хімічних сполук в ньому:

= визначення хімічного складу об'єкту;

= виявлення елементів, що визначають приналежність товару до певних асортиментних угрупувань, які підлягають спеціальним видам контролю (дорогоцінні метали, наркотичні засоби і сильнодіючі отруйні речовини, озоноруйнівні речовини, спирт етиловий, лікарські препарати тощо);

= визначення вмісту окремих компонентів в об'єкті;

= ідентифікація товару (речовини) за хімічним складом і співвідношенням компонентів у ньому;

— мінералогічна (гемологічна) – визначення природи коштовних каменів або мінералів, категорії їх якості і вартості:

= встановлення, чи є досліджуваний мінерал природним, штучним (синтетичним), реконструйованим; огранованим або неогранованим; дорогоцінним, напівкоштовним виробом або виробом з каменю;

= встановлення ринкової вартості представлених на дослідження мінералів.

— матеріалознавча – визначення приналежності товару до конкретного класу речовин, виробів або матеріалів:

= виявлення, з якого матеріалу виготовлений товар;

= встановлення фізичних, хімічних і механічних властивостей матеріалу, з якого виготовлений товар;

= опис технологічних критеріїв, що роблять вплив на класифікацію досліджуваного матеріалу.

— експертиза справжності (автентичності) – встановлення характерних показників, що відрізняють справжній (натуральний) продукт від підробки:

= встановлення, чи має даний товар показники, характерні для підробок справжнього (натурального) товару;

= визначення, наскільки відповідає досліджуваний товар показникам, характерним для даної (однорідної) групи товарів;

= оцінка відповідності маркування конкретного товару вимогам, що висуваються до неї згідно з нормативно-правовими документами;

= оцінка відповідності стану внутрішньої і зовнішньої упаковки конкретного товару вимогам, що до неї висуваються;

= встановлення відповідності вартісних характеристик конкретного товару, а також даних стосовно виробника та країні, від імені яких він поступив, даним, зазначеним у товаросупровідних документах.

Експертиза справжності (автентичності) товару переслідує певну мету, і для досягнення цих цілей можуть ставитися різні завдання. Слід враховувати, що при встановленні справжності товару можуть бути отримані як позитивні, так і негативні результати. Проте, заявляти відразу ж про те, що при негативному результаті вами виявлена підробка (фальсифікація), не можна.

При отриманні негативного результату при встановленні справжності (автентичності) того або іншого товару, за тим або іншим показником експерт (група експертів) повинен підтвердити цей негативний результат іншим достовірним методом (способом), або знов відібрати середню пробу товару з тієї ж партії і повторити (відтворити) результати в своїй лабораторії, або в лабораторії вищестоящої відповідної організації, або в незалежній. Тільки за умови отримання негативних результатів в усіх зазначених випадках експерт може бути упевнений в достовірності отриманих негативних результатів.

Основними відмінними рисами експертизи справжності (автентичності) є:

= наявність чіткої мети – встановлення справжності товару або виявлення його фальсифікації;

= обов’язкове застосування для порівняння зразка справжнього товару (аналога);

= застосування (за відсутності аналога) науково обґрунтованих нормованих показників справжності (автентичності);

= різниця в методах експертиз, якщо застосовуються індивідуальні показники автентичності.

= при цьому підробка може мати як гірші, чим справжній продукт, так і кращі показники якості;

— експертиза якості

Залежно від поставленого замовником завдання при визначенні показників якості товару з урахуванням вимог, що містяться в контрактних (договірних) умовах, експерт вибирає:

1. Вид перевірки:

— вибірковий — той, при якому рішення ухвалюють за результатами перевірки однієї або декількох вибірок.

Перевірка якості товару вибірковим методом з розповсюдженням результатів експертизи на всю партію допускається у випадках, передбачених контрактними (договірними) умовами або вимогами нормативно-технічної документації.

Якщо контрактом (договором) не передбачена перевірка якості вибірковим методом, то здійснюється суцільна перевірка, тобто перевірка кожної одиниці продукції в партії.

2. Метод перевірки:

— вимірник — метод визначення значень показників якості продукції, здійснюваний на основі технічних засобів вимірювань і контролю;

— органолептичний — метод визначення якості продукції на основі аналізу сприйняття органами чуття зовнішнього вигляду (колір, форма, консистенція), запаху, смаку, звуку, сприйняття на дотик, наявність дефектів. Органолептичний метод не виключає можливості використання технічних засобів (лупа, лінійка, ваги, мікроскоп, мікрофон, слухова трубка і ін.), що підвищують сприйнятливість і роздільні здатності органів чуття.

3. Вид випробувань:

— що руйнує — з використанням методів контролю» при якому може бути порушена придатність об'єкту до застосування;

— неруйнуючий — з використанням неруйнуючих методів контролю, при яких не повинна бути порушена придатність об'єкту до застосування

4. Умови і місце проведення випробувань:

— лабораторні випробування проводяться у випадку, якщо контрактними (договірними) умовами і/або вимогами нормативно-технічної документації якість регламентується физико-хімічними, физико-механическими, медико-біологічними і іншими показниками, визначуваними за допомогою лабораторних випробувань.

Для їх проведення відбір зразків (проб) здійснюється безпосередньо експертом. Об'єм вибірки (кількість зразків, маса або міра проб), способи упаковки і зберігання відібраних зразків (проб) повинні відповідати вимогам нормативно-технічної документації.

Відібрані зразки (проби) експерт повинен супроводжувати оформленою етикеткою з вказівкою найменування товару, дати відбору зразків (проб), номери партії і інших даних, вказуючих на приналежність відібраних зразків (проб) до пред'явленої на експертизу партії. Зразок (проба) повинен бути опломбований або опечатаний особистим штампом експерта.

В обов'язковому порядку оформляється акт відбору зразків (проб), який разом з відібраним зразком (пробій) експерт передає замовникові експертизи для відправки на випробування або для зберігання як арбітражний зразок (проби).

На підставі протоколу, в якому відбиті результати проведення лабораторних випробувань, оформляється акт експертизи. Протокол є невід'ємною частиною акту експертизи.

Відмова замовника від проведення лабораторних випробувань в тих випадках, коли експерт вважає їх необхідним, є підставою для анулювання заявки.

Експерт здійснює перевірку якості пред'явленого товару, роблячи в робочому зошиті записи про наявність, характер, розміри і місцерозташування виявлених дефектів і, коли це можливо, причині їх виникнення; визначає втрату якості у відсотках, за винятком випадків, коли завдання експертизи передбачає інший порядок. На перевірених забракованих експертом виробах, що мають дефекти і що не відповідають вимогам нормативно-технічної документації і/або умовам контракту (договори), експертом ставиться:

— на споживчі товари — при узгодженні із замовником, якщо це можливо, не погіршуючи товарного виду виробів — особистий штамп;

— на устаткування і на вироби з металу — особисте клеймо.

При перевірці технічного стану приладів, машин і устаткування частини і вузли, що мають пломби виробника розкривати без участі гарантійної майстерні або представника виробника забороняється, якщо інше не передбачене умовами контракту (договори).

Якщо були порушені умови транспортування і/або зберігання товару, що привели до утворення дефектів, експерт може проводити експертизу якості тільки після приведення замовником товару в стан, при якому можливо об'єктивно визначити якість. Відмова замовника від виконання вищезгаданої умови є підставою для анулювання заявки.

Експерт систематизує результати перевірки якості товару, підраховує кількість товару, якість якого відповідає вимогам нормативних документів, і кількість товару, не відповідну цим вимогам.

— експертиза кількості

Залежно від поставленого замовником завдання експерт вибирає метод точного визначення кількості товару (підрахунок, промер або зважування, вибірковий або суцільний метод перевірки) з урахуванням вимог, що містяться в договірних умовах і/або нормативно-технічній документації (державних, міжнародних або стандартах підприємств).

Вибіркова перевірка товару по кількості проводиться тільки у випадках, передбачених контрактними (договірними) умовами і нормативно-технічною документацією.

Приблизне визначення кількості товару не допускається.

Експертиза кількості товарних місць і / або товару що поступили в транспортному засобі.

До розтину транспортного засобу експерт зобов'язаний:

— звірити номер транспортного засобу з номером, вказаним в транспортній накладній;

— перевірити стан транспортного засобу, справність (технічний стан) контейнера, дверей, дверних замків; наявність і стан пломб відправника або пункту відправлення (станції, порту), їх справність, відповідність даних відтиснень пломб відомостям, вказаним в транспортних і товаросупровідних документах.

В процесі розтину транспортного засобу експерт зобов'язаний:

— бути присутнім при знятті пломби замовником;

— перевірити наявність водозахисного паперу з боку дверей;

— визначити ступінь заповнення транспортного засобу товарними місцями (товаром), зафіксувати наявність завалів;

— звернути увагу на товарну і попереджувальну маркування, якщо товар вимагає обережного звернення;

— перевірити температурний режим у момент розтину транспортного засобу, якщо товар транспортувався в певному режимі;

— визначити такий порядок вивантаження і підрахунку товарних місць і/або товару з транспортного засобів, який виключав би необхідність повторного перерахунку.

Підрахунок, запис кількості і обмірів товарних місць, кількості товару проводяться одночасно експертом і замовником експертизи у момент розтину і розвантаження транспортного засобу.

При виявленні товарних місць, що мають пошкодження з доступом до товару або підмочку, кількість товару в них перевіряється відразу ж після вивантаження.

Одночасно перевіряються комплектність товару, наявність дірок, сколовши, тріщин, деформацій, слідів від підмочки, плям різного походження, пошкоджень з витіканням, висипанням вмісту, з шерехом битого скла і інших дефектів, які можуть бути зафіксовані тільки у момент розтину і розвантаження транспортного засобу. По можливості встановлюється причина пошкодження товару.

Кількість місць, що знаходяться в транспортному засобі, їх номери зіставляються з даними транспортного і товаросупровідного документа.

Після вивантаження з транспортного засобу всіх товарних місць і/або товару експерт зобов'язаний:

— у разі виявлення розбіжності фактичної кількості товарних місць (товару) з даними товаросупровідних документів або пошкодження упаковки товару провести ретельний огляд транспортного засобу, при цьому звернути увагу на справність даху, підлоги. У разі потреби замовник повинен забезпечити складання комерційного акту.

Експертиза кількості товару, що поступив у товарних місцях. До розтину товарного місця експерт зобов'язаний:

— оглянути приміщення, в якому зберігається товар, ознайомитися з порядком складування і умовами його зберігання (температура, вологість і ін.);

— провести зовнішній огляд товарних місць, зафіксувати наявність і розташування контрольних стрічок, металевих скоб, звертаючи увагу на наявність пошкоджень або слідів розтину і відповідної транспортної маркіровки, зокрема маніпуляційних знаків.

В процесі розтину товарного місця експерт зобов'язаний:

— бути присутнім при розтині кожного товарного місця;

— провести внутрішній огляд товарного місця і допоміжних пакувальних засобів; перевірити, як укладений товар в товарному місці, ступінь заповнення товарного місця, чи є пакувальний папір, плівка, коробки, і в якому вони стані;

— провести спільно з одержувачем товару підрахунок товару за кожною асортиментною ознакою;

— перевірити наявність інформації про товар: артикул, розміри виробів і т. д., вказані в маркіровці на товарі, і зіставити з даними пакувального листа, специфікації постачальника або з даними маркіровки на товарному місці;

— зіставити загальну кількість виробів з кількістю, вказаною в пакувальних листах, специфікації або в маркіровці на товарному місці.

Якщо є відвантажувальна специфікація (товаросупровідна документація) постачальника і/або пакувальні листи, експерт зіставляє номер місця, вказаний в них, з номером місця, вказаним в маркіровці, і у разі їх відповідності результати фактичної перевірки вмісту кожного товарного місця зіставляє з даними пакувального листа і/або поящичной специфікації, фіксує відхилення в них і завіряє їх своїм підписом і підписом представника замовника.

Відсутність рахунку-фактури, специфікації, опису, пакувальних листів або деяких з них не припиняє експертизу.

Якщо відсутні відвантажувальна специфікація і пакувальні листи, — зіставляє вміст кожного товарного місця з даними маркіровки на упаковці, якщо вона є. У разі відсутності даних маркіровки на упаковці фіксує фактичну наявність товару в кожному товарному місці і веде докладні записи в робочому зошиті.

У разі виявлення розбіжності фактичної кількості товару в товарному місці з даними поящичной специфікації, пакувальних листів або маркіровки на упаковці експерт діє таким чином:

а) припиняє подальший розтин товарних місць;

б) особисто у присутності замовника експерт повторно перевіряє товар (здійснює підрахунок, промер, зважування);

в) проводить додатковий зовнішній і внутрішній огляд тари і засобів упаковки з метою встановлення причин утворення недостачі, при необхідності здійснює відбір зразків упаковки із слідами пошкодження для дослідження і робить вивід, чи міг вміститися бракуючий товар в товарне місце;

г) проводить контрольне зважування товарного місця (встановлює масу нетто і масу брутто);

д) попереджає замовника про необхідність збереження упаковки товарного місця, в якому виявлена недостача, і товару, що знаходився в нім;

е) інформує керівника підрозділу експертної організації про фактичні невідповідності у випадку, якщо слідів пошкодження тари і засобів упаковки не виявлено, і подальшу роботу проводить відповідно до отриманої вказівки (продовжує проводити експертизу або припиняє її до прибуття контрольної перевірки);

ж) рекомендує замовникові викликати представників правоохоронних органів у випадку, якщо виявлені сліди пошкодження тари і засобів упаковки.

Експертиза кількості товарів повинна проводитися, як правило, без припинення.

У випадках, коли експерт вимушений припинити проведення експертизи товару, що поступив в товарних місцях, одержувач зобов'язаний прийняти заходи до забезпечення збереження товарів під час перерви в експертизі. Про перерву в експертизі, його причинах і умовах зберігання товару під час перерви робиться відповідний запис в робочому зошиті.

Припинення експертизи по кількості при вивантаженні товарів з вагону або контейнера не допускається.

Експерт систематизує результати перевірки: підраховує загальну кількість товарних місць, що знаходилися в транспортному засобі, кількість товару по асортименту, кількість товару, не відповідну товаросупровідним документам (недостача, надлишки, розбіжність по асортименту і ін.). Якщо це можливо, експерт робить виводи про причини утворення виявлених невідповідностей.

— експертиза за комплектністю

— сертифікаційна

= сертифікація продукції, послуг, виробництв, систем якості тощо;

Сертифікаційна експертиза проводиться з метою визначення якісних характеристик товару і має відповісти на питання:

— визначення марки, сорту, виду, представленого на дослідження товару;

— відповідність досліджуваного об'єкта конкретному нормативно-технічному документу;

— відповідність досліджуваного об'єкта існуючим стандартам;

— відповідність якості товару наданій технічній документації;

— визначення приналежності окремої одиниці до однієї групи.

Мистецтвознавча експертиза товарів – дослідження щодо визначення історичної, художньо-культурної, наукової значущості витворів мистецтва і предметів антикваріату.

Оцінна експертиза товарів – дослідження щодо визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, згідно з методами, встановленими Митним кодексом України (рис. 3.1)

 

 

 

Рис. 3.1 – Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну

 

Оцінна експертиза конкретного товару здійснюється на підставі визначення його основних властивостей, якісних показників та інших ціноутворюючих факторів. Під час проведення оцінної експертизи товарів, що здійснюється в митних цілях, експерт повинен визначити:

= код товару згідно з УКТ ЗЕД;

= показники якості товару, що впливають на його вартість;

= оптову ринкову вартість товару.

— екологічні:

= дослідження показників, що характеризують властивості продукції здійснювати вплив на людину (безпечність) і навколишнє середовище (екологічність) в процесі споживання (експлуатації);

= визначення вмісту шкідливих домішок, що виділяються виробами в навколишнє середовище під час зберігання, транспортування і споживання (експлуатації).

 

 

Екологічна експертиза проводиться з метою визначення можливості ввезення/вивезення товару або надання товару конкретного митного режиму і відповідає на питання:

= визначення екологічної або експлуатаційної безпеки товару;

= визначення відповідності якості товару вимогам держстандартів і медико-біологічним вимогам;

= визначення наявності озоноруйнівних речовин;

= визначення належності товару до шкідливих відходів.

У ряді випадків мету експертизи включає не тільки проведення товарної експертної оцінки, але і консультування експертом замовника по певних питаннях. При цьому замовник повинен чітко позначити той перелік питань, по яких він хотів би отримати консультацію. Ці питання повинні бути заздалегідь надані експертові, щоб він міг знайти необхідну інформацію у вигляді довідкової і іншої літератури, законодавчих актів і нормативних документів.

Перелік питань, по яких може бути проведена консультація експертом, достатньо широкий. Це консультації про можливих постачальників товарів, про найбільш ефективні канали збуту, способи зберігання, підготовку до продажу, реалізацію, про нормативні документи, про перелік показників якості і критерії їх вибору, про прийняті методи оцінки якості і визначення кількості товарів і тому подібне

На відміну від висновку експерта консультація грунтується не на експертних випробуваннях, а на знаннях і досвіді експертів. Консультація може бути дана в усній і/або письмовій формі. У останньому випадку вона оформляється в довільній формі за підписом експерта, який несе особисту відповідальність за достовірність інформації в консультації.

Оплата консультативних послуг експерта може включатися в загальну вартість експертних послуг або проводитися додатково, за угодою сторін. Як експерти-консультанти можуть виступати не тільки представники експертних організацій, але і незалежні експерти: викладачі середніх або вищих учбових закладів, науковці, провідні фахівці промисловості і торгівлі.

 

 

Розглянуті в цій главі види експертиз товарів можна також розрізняти за суб’єктами, що їх здійснюють (додаток В).

Приведемо як приклад питання, які ставляться перед митними лабораторіями при виконанні окремих видів експертиз і по пріоритетних групах товарів.

Питання, що вирішуються при дослідженні деяких пріоритетних груп товарів:

1. При дослідженні харчових продуктів визначають:

Ø чи відноситься товар до дитячого або діабетичного харчування;

Ø чи є товар харчовою добавкою;

Ø чи відповідає якість представленого на дослідження продукту сертифікату безпеки;

Ø чи містяться в досліджуваному продукті заборонені харчові добавки;

Ø чи є товар натуральним продуктом або фальсифікованим і за якими показниками;

Ø компонентний (інгредієнт) склад продукту;

Ø чи містить даний продукт молочний жир і яке його зміст;

Ø чи містить даний продукт какао і яке зміст масла какао;

Ø вміст кофеїну в готових продуктах з кави;

Ø чи є даний продукт цукром білим або цукром-сирцем;

Ø споживчі якості і оптову ринкову вартість (ціну) товару.

2. При дослідженні алкогольних напоїв визначають:

Ø чи відповідає якість представленого на дослідження

Ø продукту сертифікату безпеки;

Ø вміст етилового спирту в напої;

Ø натуральне вино або спеціальне;

Ø вміст ароматизуючих або рослинних добавок в напої;

Ø чи є даний продукт виноматериалом, яким способом він отриманий;

Ø ігристе вино або шипуче;

Ø чи відповідає вино, горілка, коньяк вимогам стандарту за физико-хімічними і органолептичними показниками;

Ø чи відповідає вино, горілка, коньяк найменуванню, вказаному на етикетці, або досліджуваний продукт є імітацією цих напоїв;

Ø ідентифікацію спирту-сирцю, коньячного спирту або вино-материала;

Ø споживчі якості і оптову ринкову вартість (ціну) товару.

3. При дослідженні нафтопродуктів, паливно-змащувальних матеріалів і легкозаймистих рідин визначають:

Ø чи є речовина нафтопродуктом;

Ø до якої групи, марці продукції відноситься досліджувана речовина;

Ø октанове число бензину;

Ø основне призначення досліджуваної речовини;

Ø чи відноситься представлена на дослідження рідина до групи легкозаймистих рідин.

4. При дослідженні лакофарбних матеріалів визначають:

Ø хімічний склад і приналежність товару до лакофарбних матеріалів;

Ø вигляд і тип лакофарбного матеріалу, представленого на дослідження.

5. При дослідженні полімерних матеріалів і виробів з них встановлюють:

Ø хімічний склад досліджуваної речовини, чи відноситься воно до пластиків і полімерів;

Ø до якого типу, вигляду, марці відноситься полімер; вміст основної речовини у виробі; співвідношення сополімерів в досліджуваному товарі.

4. При дослідженні паперу і виробів з неї:

Ø ідентифікують папір за физико-хімічними показниками;

Ø визначають склад покриття і основи виробу;

Ø визначають наявність просочуючого складу виробу і його призначення.

7. При дослідженні текстильних матеріалів і виробів визначають:

Ø розривне навантаження і лінійну щільність хімічних ниток;

Ø ідентифікують полімерну основу хімічних ниток;

Ø лінійну щільність і розмір поперечного перетину мононитки;

Ø вміст текстурованих полиэфирных ниток і штучних комплексних ниток в тканинах;

Ø спосіб отримання текстильного матеріалу і його вміст у виробі;

Ø наявність і склад покриваючого шару і просочуючих речовин у виробі;

Ø споживчі якості і оптову ринкову вартість (ціну) товару.

8. При дослідженні дорогоцінних металів, сплавів і виробів з них встановлюють:

Ø вміст у виробі дорогоцінних металів і окремих видів;

Ø чи є досліджуваний предмет валютною цінністю;

Ø процентний зміст дорогоцінного металу, до якої проби він відноситься;

Ø чи є камінь природним, штучним (синтетичним), реконструйованим, огранованим або неогранованим, дорогоцінним, напівкоштовним або виробом;

Ø масу дорогоцінних металів, що містяться у виробі, і коштовних каменів;

Ø художньо-культурну або історичну цінність виробу;

Ø скупну і ринкову вартість виробу, що містить дорогоцінні метали і коштовні камені.

9. При дослідженні металів, сплавів, виробів з них визначають:

Ø з якого металу (сплаву) виготовлений предмет, представлений на дослідження;

Ø марку металу (сплаву);

Ø чи є метал (сплав) дорогоцінним, якщо так, то як в нім кількісний зміст компонентів;

Ø чи є на об'єкті металеве покриття, якщо так, то який його хімічний склад і призначення;

Ø чи відноситься метал (сплав) до товарів, експорт яких ліцензіюється, якщо так, то під дію якого нормативного документа ГТС України він підпадає.

 

 

Питання для самоконтролю:

1. Класифікація експертиз товарів в митній справі

2. Види експертиз товарів, що здійснюються в митних цілях

3. Санітарно-епідеміологічна експертиза товарів в митній справі. Законодавчі акти щодо проведення санітарно-епідеміологічної експертизи

4. Фітосанітарна експертиза в митній справі: мета, завдання, підстави для призначення, порядок проведення

5. Порядок призначення та особливості проведення ветеринарно-санітарної експертизи товарів в митній справі. Ветеринарні документи ветеринарно-санітарної експертизи товарів

6. Екологічна експертиза товарів в митній справі

7. Судова експертиза товарів

8. Товарознавча експертиза в митній справі

9. Ідентифікаційна експертиза товарів. Різновиди ідентифікаційної експертизи

10. Експертиза справжності товарів та її відмінності від ідентифікаційної експертизи

11. Оцінна експертиза товарів, які імпортуються в Україну