Дніпропетровська область розташована в південно-східній частині України, в басейні середньої та нижньої течії Дніпра. Межує з Харківською, Миколаївською, Полтавською, Донецькою, Запорізькою, Кіровоградською, та Херсонською областями.
Загальна площа 31,9 тис. кв.км, у тому числі землі лісового фонду становлять 190,8 тис. га, із них вкриті лісовою рослинністю 166,9 тис. га, а лісистість області – 6,0%. Населення області складає 3532,8 тис. чоловік (на 01.01.2003). В області налічується 22 адміністративних райони, 21 місто, із них 13 міст обласного значення, 47 селищ міського типу, 1440 сільських населених пунктів.
Поверхня в основному рівнинна. На заході знаходиться дуже розчленована Придніпровська височина (висота до 209 м). У південно-східній частині в межі області заходять відроги Приазовської височини. Центральна частина зайнята Придніпровською низиною, яка переходить в Причорноморську.
Переважаючі типи ґрунту – чорнозем та темно-каштановий, по долинах річок – луговочорноземні і відзольні грунти. Область знаходиться в межах підзони різнотравно-типчаково-ковилових степів.
Головна водна магістраль – річка Дніпро. Вона перетинає територію області з північного заходу на південний схід, ділить її приблизно на дві рівні частини. Її праві притоки: Базавлук, Мокра Сура, Інгулець (з притокою Саксагань); ліві – Оріль, Самара (з притокою Вовча). Судна плавають по Дніпру і в нижній течії Самари. Водні ресурси в середній за водністю рік становлять 53,3 км3, у тому числі підземні води – 0,4 км3 (0,75%).
Мінерально-сировинна база характеризується широкою різноманітністю видів і значними запасами деяких корисних копалин. В області виявлено близько 300 родовищ та значні запаси паливно-енергетичної сировини – вугілля, нафти, газу і газоконденсату, а також талько-манезитової, каолінової, будівельної та ін.
У результаті геологорозвідувальних робіт виявлено золоторудні родовища в Солонянському та Нікопольському районах.