Природні гідрологічні туристські ресурси

В умовах зростаючого дефіциту води водні ресурси на сучасному етапі є одним з найважливіших факторів розвитку туризму, а чисті прісні води - цінним та усе більш обмеженим мінеральним ресурсом. Абсолютна більшість санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку, туристичних баз та інших рекреаційно-оздоровчих закладів знаходиться на берегах водойм або в безпосередній близькості до водних об'єктів, наявність яких значно підвищує рекреаційний потенціал місцевості.

До водних рекреаційних ресурсів відносяться моря, озера, річки, водосховища, ставки, придатні для водних видів відпочинку, туризму і спорту. Україна може задовольнити відповідні рекреаційні потреби практично на всій своїй території, оскільки в державі нараховується:

- близько 71 тис. річок (переважно невеликих оскільки лише 125 з них мають довжину понад 100 км);

- близько 20 тис. озер (з них 43 мають площу понад 10 км² );

- 1160 водосховищ загальною площею понад 9 тис. км²);

- 10 хоча й невисоких мальовничих водоспадів.

- значна кількість гідрологічних об’єктів є частиною природно-заповідного фонду – на них створені гідрологічні заказники (639, у тому числі 38 державного значення, найбільша кількість зосереджена в Чернігівській. Волинській, Полтавській та Хмельницькій областях), пам’ятники природи (435, з них 27 державного значення найбільшою кількістю відзначаються – Вінницька, Тернопільська, Чернівецька).

Найпотужніші рекреаційні комплекси України сформувались на узбе­режжі теплих Чорного та Азовського морів. За даними Ю.Д. Шуйського, довжина берегової лінії нашої країни становить 3744,6 км (Чорне море — 1829,1 км, Керченська протока — 64,0 км, Азовське море —799,8 км, за­тока Сиваш — 1051,7 км).

Чорне море - (близько 420,3 тис. км 2) з'єднується через протоки Босфор і Дарданелли із Середземним морем. Найбільш мілководною та заселеною є північна частина Чорного моря, яка внаслідок невеликих глибин (80 - 120 м) та отримання у літній період теплих прісних річкових вод краще прогрівається. Температура морської води на поверхні коливається влітку від 25 - 27 до 20 - 24° С, взимку - від + 8 до -0,5° С, температура на глибині майже незмінна (9° С). Під впливом сильних вітрів у Чорному морі бувають великі хвилі (висотою 3 - 5 м, довжиною 10 - 15 м); під час ураганних вітрів висота хвиль досягає 15 м, довжина - 30 м. Чорне море - величезна і глибока, заповнена водою «чаша» (глибини досягають 2211 м), вміст якої становить 0,547 млн. км3 (щоб заповнити цю «чашу» Дунаю треба було б понад 2 тис. років). Приблизно 7 - 9 тис. років тому в результаті останнього прориву через Босфор і Дарданелли встановився сучасний зв'язок Чорного моря із Середземним.

Максимальна протяжність Чорного моря зі сходу на захід становить 1160 км, з півночі на південь понад 600 км. Довжина його берегів близько 3,4 тис. км., в тому числі в межах України - 1829,1 км.

Море характеризується відносно невеликою порізаністю берегів. На його берегах є багато ли­манів, у тому числі такі великі, як Дністровський (довжина 40 км, ширина 5 - 10 км), Дніпровський (відповідно 60 і 5 - 20 км) і Південного Бугу (45 км – 2 - 5 км). Між Дунаєм і Дніпром розміщено цілий ряд лиманів - Хаджибейський, Куяльницький, Тилигульський.

Крим - найбільший в чорноморському басейні півострів, який з півночі далеко заходить у море.

Прозорість води поблизу берега дорівнює 5 - 15 м, у відкритих районах – 24 - - 28 м (у середньому 15 - 20 м). Тваринний світ Чорного моря відносно небагатий і пов'язаний з водами, ненасиченими сірководнем. Він налічує близько 2 тис. видів, що майже в п'ять разів менше, ніж у Середземному морі. Тут є 665 видів рослин, живе 260 видів водоростей, 180 видів риб, значна частина яких (камса, бички, камбала, ставрида, кефаль, оселедець, скумбрія та ін.) має промисли значення. Достатньо висока прозорість води, (виключаючи райони, прилеглі до проми­слових центрів і портів) в поєднані з багатою підводною флорою і фауною є сприятливим факто­ром для підводного полювання і дайвингу.

Води Чорного моря насичені сірководнем, яким охоплено 87 % усіх вод. Безсірководневий шар води розміщений у верхній частині, і його товщина коливається в межах 100 - 200 м, причому ця товщина більша в мілководних районах північної частини басейну (100 - 155 м). Солоність чорноморської води неоднакова: вона змінюється залежно від глибини, а також у регіональному відношенні. На значній відстані від берегів солоність води до­сягає 18 - 18,5 ⁰/₀₀, біля гирла рік - 1 - 10 ⁰/₀₀ (середня солоність води становить 14 ⁰/₀₀). Солоність чорноморської води значно нижча, ніж, наприклад, Середземного моря (37 - 38⁰/₀₀).

Чорне море характеризується непостійним льодовим покривом. У морозні зими льодом вкривається північно-західна частина моря (приблизно по лінії м. Варна, Болгарія) - центральний Крим.

За даними В. Шмагіної та С. Харічкова, протяжність чорноморських бе­регів з пляжами різної ширини і складу грунтів становить 1255 км, з них 544 км — цілком придатні для рекреації. Найкращі піщані (кварцеві та кварцево-карбонатні) пляжі знаходяться в Північно-Західній, Дніпровсько-Каркінітській і Західно-Кримській, а гравійні — в Південно-Кримській берегових областях. У той самий час Дунайська берегова лінія та узбережжя деяких лиманів через значну заболоченість і замуленість не задіяні в рекреаційно­му господарстві. В цілому з рекреаційною метою використовується дуже незначна кількість чорноморських пляжів.

Лікувальне значення мають грязі чорноморських лиманів: Куяльницького, Хаджибейського, Тилигульського.

Азовське море (39,1 тис. км²) - найбільш мілководний морський басейн Чорного моря, яке з'єднана з ним вузькою (4 - 13 км) Керченською протокою. Середня глибина моря – 7 - 10 м, максимальна 13,5. Найбільша його протяжність з північного сходу на південний захід становить близько 360 км. Берегова лінія порізана плавними затоками.

Азовське море має ряд заток. Найкрупнішими серед них є Таганрозька і Темрюкська. Унікальною є мілководна (глибиною близько 1 м) Сиваська затока, розташована в західній частині моря. Вона відокремлена від Азовського моря протяжною (112 км) вузькою (270 м) Арабатською Стрілкою. В результаті фактичної ізольованості від моря (невелике з'єднання затоки з морем є на півночі Арабатської Стрілки) в Сиваській затоці створи­лися гідрологічні умови, які суттєво відрізняються від гідрологічних умов основної частини басейну. Наприклад, середня солоність води центральної частини Азовського моря становить 11 - 13 ⁰/₀₀, при бережної – 2 - 10 ⁰/₀₀тобто вона значно нижча, ніж солоність чорноморської води. Середня солоність затоки коливається від 100 - до 120 ⁰/₀₀, або майже в 10 разів вища, ніж середня солоність Азовського моря. Сиваш - багатий самоосадними кухонними і магнієвими солями, іншими мінеральними ресурсами. Ропа затоки Сиваш має ва­жливе бальнеологічне значення.

Південні береги Азовського моря урвисті, горбкуваті, західні та північ­ні — переважно низькі, піщані. Особливу рекреаційну цінність мають піщані коси з чудовими пляжами: Арабатська Стрілка (довжина берегової лінії — 261,8 км), Федотова з Бирючим Островом (166,2), Обиточна (66,5), Бердянсь­ка (43,2), Білосарайська (26,0), Крива (21,3). Площа пляжів Азовського рекреаційного району оцінюється в 900 тис. м².

Дно моря пере­важно рівне, з поступовим збільшенням глибини, у прибережній частині вкрите піском. Окремі його ділянки (переважно в затоці Си­ваш) замулені. Прозорість води в Азовському морі не­висока внаслідок значної кількості планктону і наявності завислих частинок, а також хвилеутворення (висота хвиль у холодний період року досягає 2 м і більше).

Оскільки Азовське море неглибоке і знаходиться на південь від степової материкової час­тини України, його води добре прогріваються і досягають улітку 27 - 32° С. Взимку Азовське море близько берегів замерзає майже на 3 місяці; в центральній його частині воно вкривається пли­вучим льодом. У зимовий час судноплавство на Азовському морі припиняється (у зв'язку з мілководністю моря було прорито канали до впадіння Дону і до порту м. Маріуполь).

Велике багатство Азовського моря - його морепродукти. Тут є багатий планктон, який забезпечує високу рибопродуктивність цього басейну (вона була з розрахунку на порівняльну одиницю акваторію майже втроє вищою, ніж відомого в світі рибним багатством Каспійського моря). В структурі вилову риб перше місце займають тюлька, хамса, судак, лящ, осетрові (осетр, севрюга, білуга), оселедці, бички, тараня, камбала, кефаль. Азовське море є головним нерестилищем риб Чорного моря, які через Керченську затоку заходять відкладати ікру. В останні десятиліття у зв'язку зі зростанням негативного впливу людини, умови для життя морських тварин в Азовському морі значно погіршилися, що різко негативно вплинуло на його рибопродуктивність.

Враховуючи високі показники температури води (+22—24 °С) та вологість (55-77%) повітря у прибе­режній смузі, значні пляжні ресурси берегова зона Азовського моря в літній період може бути оцінена як найсприятливіша для різноманітних рекреаційних занять, особливо для розвитку дитячого відпочинку та оздоровлення.

Тривалість купального сезону в Азово-Чорноморському басейні перевищує 4 місяці — з кінця травня до початку жовтня. Загальна однора­зова місткість усіх пляжів регіону оцінюється в 5 млн. чоловік.

Надзвичайно широкий спектр рекреаційного використання річок. При тому, що переважна їх більшість не має безпосередньо рекреаційного значення, річки є невід'ємною складовою краєвиду і при наявності інших сприятливих умов (чиста вода, атрактивність ландшафту) відіграють роль фактора, що приваблює рекреантів. За даними В. Вишневського, в Укра­їні налічується від 63 до 71 тис. річок загальною довжиною близько 204 тис. км, з них 3,3 тис. мають довжину понад 10 км. Середня гу­стота річкової мережі становить 0,34 км/км², досягаючи свого максиму­му в Карпатах — 2,0 км/км² (в АР Крим — 0,22 км/км²). Більшість рік України входить до басейнів Чорного та Азовського морів; лише невелика північно-західна і крайня за­хідна частина України належить до Балтійського басейну.

Найбільші річки України: Дніпро, Південний Буг, Псел, Дністер, Сіверський Донець, Горинь, Десна, Інгулець, Ворскла, Случ.

Однією з найбільших водних артерій, що тече по території України (а своєю верхньою частиною - по території Росії та Білорусії), є Дніпро з такими великими притоками, як Прип'ять, Десна, Сула, Псел, Ворскла, Самара та ін. Басейн Дніпра займає 65 % площі республіки. Його водні ресурси становлять (у маловодний рік) близько 35 км³. Середній річний стік Дніпра становить 53,5 км ³. Далі за розміром площі басейнів йдуть Дністер (близько 12 % території республіки; річ­ний стік 8,7 км³). Сіверський Донець (відповідно 4 % і 5 км ³), Південний Буг (понад 3 % і 3,4 км ³). Довжина рік відповідно становить 1362, 1053 та 806 км. Найбільша сумарна протяжність рік, які течуть по території України, є Дунай (2850 км), Дніпро (2201 км), Дністер (1362), Десна (1130), Сіверський Донець (1053), Прут (967), Тиса (966), Західний Буг (831), Південний Буг (806), При­п'ять (761), Сейм (748), Псел (717). Що стосується протяжності рік, що протікають по території лише самої України, то їх послідовність буде іншою: перше місце займає тут Дніпро (981 км). Далі йдуть Південний Буг (806), Сейм (748), Псел (717), Дністер (705), Сіверський Донець (672), Горинь (659), Десна (591), Тиса (233), Дунай (174 км).

Найбільше абсолютне рекреаційне навантаження припадає на Дніпро та його притоки: Прип'ять, Тетерів, Рось, Тясмин, Інгулець, Десну, Сулу, Псел, Ворсклу, Самару та ін. Ця найдовша водна ар­терія України проходить через два міста з населенням понад мільйон чо­ловік, а також через важливі економічні та культурно-історичні центри країни (Київ, Канів, Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь, Нову Каховку, Херсон та ін.), які є також значними генерато­рами рекреаційних потреб. На притоках Дніпра стоять такі досить великі міста, як Ковель, Луцьк, Рівне, Житомир, Біла Церква, Кривий Ріг, Чернігів, Суми, Полтава, Миргород, Павлоград та ін. Це зумовило розміщен­ня великої кількості санаторіїв-профілакторіїв, баз відпочинку, дитячих таборів саме в басейні Дніпра і перетворення його у вісь національної програми «Намисто Славутича».

Південний Буг протікає через відносно чисті в екологічному відно­шенні регіони серед мальовничих пейзажів (особливо в межах Поділля) і вважається спеціалістами найперспективнішим районом для інтенсивного рекреаційного використання. В басейні Південного Бугу знаходяться та­кі міста, як Хмельницький, Вінниця, Умань, Кіровоград, Первомайськ, Миколаїв та ін.

Важливе рекреаційне значення мають гірські річки Карпат, у т.ч. при­токи Дністра, Пруту і Тиси. Крім купання та рибалки, ріки Черемош, Прут, Ріка, Тересва, Теребля, Уж, Стрий та ін. придатні для сплавляння на байдарках і каное. Вода малих карпатських річок є питною без будь-якого додаткового очищення. На території Подільської височини Дністер та його притоки утворюють мальовничі каньйони. В басейні цих річок зна­ходяться Дрогобич, Трускавець, Івано-Франківськ, Галич, Коломия, Тер­нопіль, Заліщики, Кам'янець-Подільський, Чернівці, Хотин, Білгород-Дністровський, Затока, багато міст і курортів Закарпаття.

Річки Криму (Салгир, Альма, Кача, Чорна та ін.) утворюють велику кількість водоспадів, каньйонів і тому, виступають цікавими екскурсійни­ми об'єктами. Вони відіграють важливу роль у місцевій рекреації як міс­ця відпочинку для жителів Сімферополя, Білогірська, Нижньогірського.

Сіверський Донець із його основними притоками (Лопань, Лугань, Оскіл, Айдар, Деркул) є головною водною артерією найбільш індустріалізованого району України. Цим обумовлюється, з одного боку, високий рівень його забрудненості відходами металургійної, хімічної і нафтохіміч­ної промисловості (особливо на території Луганщини), а з іншого — ви­сокий рекреаційний попит на відпочинок біля води. В басейні Сіверського Донця розташована величезна кількість закладів відпочинку.

Особливе місце у водних ресурсах України належить Дунаю, який протікає у республіці на невеликій відстані. Це велика та багатоводна артерія. Басейн Дунаю знаходиться на території багатьох країн Європи: на його берегах та на берегах допливів розташовані великі міста, що, природно, впливає на якість водних ресурсів. Дуже забрудненим є Кілійське гирло Дунаю (в межах України його довжина становить лише 174 км), однак воно цілком придатне для організації круїзів (Ізмаїл, Кілія, Вилкове) та екологічного туризму (Дунайсь­кий біосферний заповідник).

Зарегульованість стоку створює можливості більш повного рекреа­ційного використання річок, особливо завдяки водосховищам. Всього в Україні 1160 водосховищ загальною площею понад 9 тис. км². Най­більші водосховища споруджено на Дніпрі, Дністрі та Сіверському Донці. На Дніпрі це Київське (площа водного дзеркала 922 км²), Канівське (582 км²), Кременчуцьке (2252 км²), Дніпродзержинське (567 км2), Дніпровське (Запоріжжя) (410 км2) та Каховське (2155 км²) водосховища. Функціонують також великі Дністровське (142 км²) на Дністрі; Печенізьке на Сіверському Дінці (86,2км²), Червонооскільне на Осколі (123), Ладиженське на Південному Бузі (20,8), Старобешівське на Кальміусі (8,3).

Найповніше рекреаційні потреби задовольняються в зо­нах відпочинку на Дніпровському, Дністровському, Сімферопольському (р. Салгир, площа — 3,2 км²), Ладижинському водосховищах.

Водосховища суттєво впливають на гідрологічний режим і мікроклі­мат прилеглої території, тому їх створення має бути екологічно обґрун­тованим та економічно доцільним. Внаслідок господарської діяльності знижується здатність штучних водойм до самоочищення, спостерігається «цвітіння» води, зникають цінні види риб, може мати місце підтоплення берегів. Сукупність цих факторів є причиною недостатнього залучення водосховищ на Дніпрі, Сіверському Донці, Інгульці, Кальміусі до рекреа­ційного господарства.

В Україні налічується близько 20 тис. озер, з них 43 мають площу понад 10 км² . Вони відіграють значну роль в організації туризму і відпочинку. Озера здебільшого придатні для купан­ня, рибалки, водних видів спорту, пізнавального туризму. За географіч­ною ознакою озера України об'єднуються в такі основні групи: Шацькі, Слов'янські, Турійсько-Озерянські, Перекопські, Євпаторійські, Керченсь­кі та Придунайські. Найбільшу бальнеологічну цінність мають приморські озера та лимани, із запасами лікувальних грязей (Сасик, Тилігульський, Хаджибейський, Куяльницький). Також великими лиманами є – Дністровський, Молочний, Будацький.

Найбільші озера України: Сасик (Кундук), Сасик – Сиваш, Ялпуг, Кагул, Кугурлуй, Шагани, Алібей, Катлабуг, Китай, Донузлав, Актаське, Світязь, Узунларське, Кирлеуцьке.

З рекреаційною метою інтенсивно використовуються озера північної частини України, зокрема, Волині, Карпат. Крім Шацьких озер, у Волинській області велике рекреаційне значення мають озера Біле, Люб'язь, Волянське, Оріхове, Турське та ін. Відомі рекреаційні зони По­лісся розташовані на берегах озер Білого (Володимерецький р-н Рів­ненської обл.), Борового та Оріхового (Коропський р-н Чернігівської обл.), Десняка (Сосницький р-н Чернігівської обл.), Красного (м. Новгород-Сіверський Чернігівської обл.), Нобеля (Зарічанський р-н Рівненської обл.), а також озер Києва, Тернополя.

Гірські озера Карпат, хоч і є малопридатними для купання, відзнача­ються своєю атрактивністю. Це Бребенескул (на висоті 1801 м над рів­нем моря), Синевир, Ворожеська, Несамовите, Драгобратське, Апшинецькі, Марічейка та багато інших.

Потреба в купанні, рибалці, деяких видах водного спорту може задовольнитися ставками, рекреаційна цінність яких визначається на осно­ві тих самих критеріїв, що й цінність водосховищ. Кількість ставків в Ук­раїні, за різними даними, досягає 27-29 тисяч, їх загальна площа складає 2,2 тис. км². Часто тільки ставок може забезпечити відпочинок біля води жителям багатьох сіл і містечок України. Особливою мальовничістю від­значаються ставки, створені на місці колишніх гранітних (кам'яних) і пі­щаних кар'єрів Полісся і лісостепової зони. Приблизно половина всіх во­досховищ і ставків припадає на басейн Дніпра.

Тривалість купального сезону на річках, озерах і водосховищах залежить від багатьох факторів, серед яких головним є клімат. За цією ознакою можна виділити два великі регіони: Полісся і західна частина України, де тривалість купального сезону становить 90-120 днів, а та­кож центральні, східні та південні області, в яких вона перевищує 120 днів . Гірські річки Карпат і Криму, через низьку температуру води, значну швидкість течії і малу глибину є взагалі малопридатними для купання.

З-поміж гідрологічних об'єктів особливий інтерес відпочиваючих викли­кають водоспади. Вони зосереджені переважно в Карпатах, Кримсь­ких горах, на Подільській височині. Найвищим водоспадом в Україні і од­ним з найвищих у Центральній Європі є Учансу (висота падіння води — 98,5 м).

Найвідоміші водоспади України

Назва	Річка	Висота, м	Найближчий туристичний центр
Учансу	Учансу	98,5	Ялта
Кизил-Кобинський (каскад)	Кизил-Коба		с. Перевальне, Сімферопільський р-н
Шипіт	Шипіт		Перечин
Джур-Джур	Улу-Узень		Алушта
Червоногородський	Джурин		Заліщики
Головкінського	Узень-Баш		Алушта
Манявський	Манявка		Яремча
Скакало	Синявка		Мукачів
Сріблясті водоспади, Гук	Пістинька	4-5	Шешори
Гук	Рибниця		Косів

Основне рекреаційне навантаження припадає сьогодні на узбережжя теплих Чорного та Азовського морів, водосховища і річки. Найбільшу ж площу потенційно рекреаційних акваторій у структурі рекреаційних угідь мають південні області України — Херсонська, Одеська, Запорізька, а та­кож АР Крим.

 

Питання і завдання для самоперевірки:

1. Назвіть основні складові та загальні характеристики гідрологічних туристських ресурсів України.

2. Охарактеризуйте основні річки України та їх використання в якості туристських ресурсів. Назвіть головні ріки України.

3. Визначить роль водосховищ в задоволенні рекреаційних потреб населення держави. Назвіть основні водосховища.

4. Охарактеризуйте узбережжя Азовського моря як одного з головних рекреаційних районів держави, назвіть його рекреаційну спеціалізацію.

5. Охарактеризуйте Чорноморське узбережжя як головний рекреаційний район держави, назвіть його рекреаційну спеціалізацію.

6. Назвіть відомі водоспади України.