рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Транспортні комунікації

Транспортні комунікації - Конспект, раздел Туризм, Конспект лекцій з дисципліни Туристські ресурси України   Через Територію України Здійснюється Транспортний Зв’Язок Кра...

 

Через територію України здійснюється транспортний зв’язок країн СНД з країнами Центральної та Південної Європи, Ближнього Сходу та Африки. Крім того, налагоджені комунікації Західноєвропейських, Скандинавських та Балтійських країн з країнами Закавказзя, Центральної Азії, Далекого Сходу, Китаєм та Індією.

Загальна довжина автодоріг в Україні становить близько 170 тис. км, у тому числі, з твердим покриттям – понад 97 %. Найбільшу довжину автодоріг мають Харківська, Вінницька, Дніпропетровська, Полтавська та Житомирська області. Найменшу – Чернівецька, Закарпатська та Івано-Франківська. Найвищою щільністю автодоріг вирізняються Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Львівська, Івано-Франківська, Київська області. Помітно меншими є ці показники на півночі України. Із загальної довжини автодоріг загального користування 5% припадає на міжнародні дороги, що входять до Європейської мережі, 3% - на національні, 4% - на регіональні. Разом довжина доріг державного значення становить 20,2 тис.км. Саме вони відіграють важливу роль у розвитку в’їзного туризму. Територію України перетинають такі міжнародні автомагістралі як Київ-Москва, Одеса-Київ-Санкт-Петербург, Москва-Харків-Сімферополь, Київ-Донецьк-Ростов, Київ-Львів - державні кордони з країнами Євросоюзу, Київ-Одеса-Кишинів. Головними внутрішньодержавними магістралями є Київ-Одеса, Київ-Львів, Київ-Дніпропетровськ-Сімферополь, Київ-Харків, Київ-Донецьк.

Найбільше доріг першої категорії в Київській області – 404 км, значно поступаються їй Дніпропетровська – 277 км, Донецька – 246 км, Житомирська – 232 км – області. А деякі регіони практично не мають доріг такої якості: в Кіровоградській області їх довжина становить 1 км, в Сумській – 4 км, Чернівецькій – 16 км і Закарпатській – 17 км. Українські швидкісні дороги благоустроєні лише 613 майданчиками стоянок і відпочинку, 91 криницею з питною водою та 304 туалетами. 10,2% державних доріг мають чорне покриття, а 8,7% — цементобетонне. Крім того, 33% доріг державного значення не відповідають вимогам за міцністю, а 49% - за рівністю.

Довжина територіальних та районних доріг становить, відповідно, 30,6 тис.км (18% довжини усіх автодоріг України) та 86 тис. км (50,6% українських автодоріг). У переважній своїй більшості вони не відповідають сучасним вимогам як по технічному стану, так і по рівню облаштованості.

Загальна довжина магістральних залізниць України становить 22,8 тис. км, причому, за останні 25 років цей показник практично не змінився. Середня щільність залізниць складає 37,7 км/тис. км.кв. Найвищою вона є в Донецькій, Луганській, Київській, Львівській, Тернопільській областях, найнижчою – у Рівненській, Чернігівській, Херсонській. В Україні електрифіковано 37 % колій, а 35 % доріг є двохколійними. Загальна довжина міжнародних залізничних коридорів, що проходять територією України, становить 3162 км, з них 92,3 % двохколійні, 77,3 % - електрифіковані. Загальна протяжність швидкісних залізничних ділянок становить на сьогодні 1028 км.

Найважливішими залізничними магістралями України є: Київ-Москва, Москва-Харків-Севастополь, Харків-Донецьк-Ростов, Донбас-Кривий Ріг, Київ-Сімферополь, Київ-Харків, Київ-Одеса, Одеса-Львів, Київ-Львів-Чоп, Київ-Ковель-Брест. Найбільш напруженими за обсягами перевезення пасажирів та вантажів є залізничні напрямки Донбас-Кривий Ріг, Київ-Фастів-Козятин, Жмеринка-Львів, Львів-Чоп, Донбас-Харків.

Практика свідчить, що залізницею користуються туристи, що подорожують відстанню від 500 до 1000 км. Тобто в зону впливу потрапляють центральноєвропейська частина Росії, Білорусь, Балтійські країни, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Сербія, Болгарія, Молдова. Більшість з них – країни, з якими ведеться активний туристичний обмін. Проте, перешкодою більш інтенсивного використання залізниці у туристичному обміні з країнами Східної Європи є неоднакова ширина залізничної колії в Україні та в європейських країнах (1520 та 1435 мм відповідно). На західних кордонах країни функціонує 14 спеціально обладнаних станцій та 8 пунктів перестановки вагонів на євроколію. Ця процедура подовжує час перебування в дорозі, що іноді стає основною причиною обмеження використання залізничного транспорту в туристичній сфері.

Поступово модернізуються інфраструктурні об’єкти залізниці: колійне господарство, термінали, вокзали, готелі, пункти зв’язку тощо.

Авіаційний транспорт відіграє важливу роль у здійсненні міжнародного сполучення України, особливо на Заході, Сході та Півдні. Щорічно зростають обсяги міжнародних пасажироперевезень авіаційним транспортом. Якщо в 2000 році кількість пасажирів, що користувались послугами цього виду транспорту, не перевищувала 900 тис., то в 2007 сягнула рівня 3,9 млн. пасажирів на рік. Середня відстань перевезень авіаційного транспорту становить 1,5 тис. км.

В Україні нараховується 1,5 тис. повітряних суден, які належать близько 110 авіакомпаніям. Літаки українських авіакомпаній здійснюють польоти до 36 країн світу за 105 маршрутами. 35 іноземних авіакомпаній здійснюють щотижнево 128 міжнародних регулярних рейсів у 9 міст України. В Україні функціонує 36 аеропортів, у 17 з яких є пункти міжнародного пропуску.

Найбільша кількість пасажирів відправляється аеропортами м. Києва (Бориспіль, Жуляни), Одеси, Львова, Сімферополя, Донецька, Харкова, Дніпропетровська. Київ лідирує в міжнародних пасажирських перевезеннях. Місто з’єднується десятками повітряних маршрутів з аеропортами країн Західної Європи й Близького Сходу. Регулярне міжнародне пряме авіасполучення налагоджене з мм. Амстердамом, Барселоною, Берліном, Брюсселем, Віднем, Лондоном, Мадридом, Манчестером, Москвою, Мюнхеном, Парижем, Римом, Франкфуртом-на-Майні, Цюрихом та іншими. Найбільший обмін пасажирами здійснюється з Франкфуртом, Дюссельдорфом, Віднем, Лондоном, Тель-Авівом. Кількість прямих міжнародних авіаліній також постійно зростає.

У весняно-літній період з метою забезпечення транспортного обслуговування додаткового потоку іноземних туристів в Україну здійснюється чартерне сполучення з Великобританією, Іспанією, Італією, країнами Скандинавії, Францією, ФРН.

Річковий транспорт не тільки не набув у країні значного розвитку, а й занепадає. Він посідає одне з останніх місць в Україні за пасажирообігом. Загальна довжина судноплавних річкових шляхів за останні роки скоротилася і становить лише 2175 км. Судноплавними в Україні є Дніпро, Дунай, Прип’ять, окремі ділянки Десни, Дністра і Південного Бугу, незначна частина Сіверського Дінця, Горині, Самари, Інгульця та деяких інших річок.

Найбільшими річковими портами країни є Київ, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь, Херсон, Ізмаїл, Рені. Міжнародні перевезення пасажирів за допомогою річкового транспорту здійснюються лише в Одеській області (трохи більше 20 тис. осіб на рік) та в м.Київ.

Найбільшими морськими портами України є Одеса, Іллічівськ, Південний, Херсон, Керч, Маріуполь. Міжнародні пасажирські перевезення за допомогою морських суден, а це від 300 до 500 тис. осіб на рік, здійснюються в АР Крим, Запорізькій, Миколаївській та Одеській областях, містах Севастополь та Київ.

По Дунаю підтримуються економічні стосунки з країнами Східної і Центральної Європи. Діють поромні переправи Іллічівськ-Варна, Іллічівськ-Поті, Одеса-Хайфа. Через канал Дунай-Майн-Рейн Україна має вихід до Північного моря. Цю можливість треба використати для розвитку річкового круїзного туризму в Україні.

 

4.2.5 Ресторанне господарство

 

Протягом останніх років розвиток ринку ресторанних послуг України характеризується поступовим збільшенням попиту на послуги закладів ресторанного господарства та зменшенням кількості підприємств, що їх надають. В період з 2000 по 2008 роки, за даними Державного комітету статистики України, кількість об’єктів ресторанного господарства загалом по Україні зменшилась з 62,7 тис. до 24,9 тис.. Незважаючи на зменшення закладів ресторанного господарства, що функціонують на ринку України, існує тенденція до збільшення обсягу їх товарообороту (у зіставних цінах) за цей самий період на 65,8%.

Процес щорічного згортання мережі закладів громадського харчування не варто розцінювати як пряме свідчення занепаду галузі. Загальне скорочення мережі закладів громадського харчування в регіоні пояснюється закриттям неконкурентних у сучасних ринкових умовах типів закладів: виробничих і загальних їдалень, службових буфетів тощо. Згортання мережі цих закладів, передусім, охопило малі й середні міста регіону, його транспорту інфраструктуру. В обласних центрах, натомість, більшу частину гастрономічних закладів вдалося зберегти або компенсувати її втрати більш конкурентоспроможними альтернативними типами закладів швидкого харчування (фаст-фуди).

Однією з причин сповільнення темпів сукупного падіння кількості гастрономічних закладів є діаметрально протилежний процес стабільного росту чисельності окремих найприбутковіших і найконкурентоспроможних типів приватних гастрономічних закладів: ресторанів, кафе, барів, пабів, фаст-фудів, піцерій, нічних клубів і т. ін. Певна річ, зростання кількості цих закладів ще не здатне компенсувати ефект загального згортання мережі об'єктів громадського харчування. Однак, із наступного десятиріччя є підстави прогнозувати зародження зворотного процесу розширення регіональної мережі модерних закладів ресторанного господарства як у кількісному, так і в просторовому вимірах. Так чи інакше, в усіх областях України мають місце синхронні процеси скорочення мережі закладів громадського харчування сумірними темпами. Зменшення кількості закладів громадського харчування в областях позначається на згортанні їхньої сумарної місткості. І ця обставина є свідченням того, що дедалі менша кількість людей у Українї користується послугами закладів масового харчування, і тому немає потреби утримувати надмірні обслуговуючі площі.

Регіональні співвідношення підприємств громадського харчування за чисельністю працівників у загальних рисах витримуються в кожній області. Дещо виділяється лише Чернівецька область з її мінімальними частками дуже дрібних (37,6 %), дрібних (27,7%) і невеликих (11-15 осіб - 9,9 %) підприємств та максимальними частками великих (14,9 %) і дуже великих (3,0 %) підприємств ресторанного господарства.

Сучасна типологічна структура підприємств ресторанного господарства виглядає так: 68 % припадає на кафе і буфети, 21 % - бари, 7 % на ресторани і 4 % - на інші типи закладів харчування.

Отже, ресторанній інфраструктурі туристичного комплексу України притаманні риси масштабних структурних трансформацій на фоні загального скорочення мережі закладів харчування. А її просторова структура відзначається значною диспропорційністю. Однак таке співвідношення має чітку кореляційну ув'язку з кількістю міст, чисельністю міського населення та основними показниками соціально-економічного розвитку населення кожного субрегіону.

 

Питання і завдання для самоперевірки:

1. Дайте визначення поняття «туристична інфраструктура» охарактеризуйте їх склад.

2. Дайте характеристику функціональній структурі підприємств готельного господарства та проаналізуйте географію їх розташування в Україні. Назвіть основні обєкти сервісу вітчизняних готелів.

3. Перелічіть складові санаторно-курортних і оздоровчих закладів України. Назвіть установи і відомства, яким підпорядковуються санаторно-курортні заклади.

4. Охарактеризуйте кількісний та якісний стан транспортних комунікацій України.

5. Назвіть основні складові й визначить тенденції розвитку ресторанного господарства України.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Конспект лекцій з дисципліни Туристські ресурси України

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА... М М Поколодна І Л Полчанінова... Конспект лекцій...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Транспортні комунікації

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ТЕМА 1 ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО ДЕРЖАВУ
Україна – розвинута суверенна європейська держава, яка має потужний економічний, ресурсний, науковий, туристський потенціал. За розмірами території (603,7 тис. км2) Україна посі

ТЕМА 2 ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТУРИСТСЬКИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
  Географічне положення Україна розташована в Центральній і Східній Європі у безпосередній близькості від більшості країн, з якими вона має інтенсивні тр

Демографічна ситуація
На 1 жовтня 2006р. в Україні, за оцінкою, проживало 46710,8 тис. осіб. Упродовж останніх років кількість населення постійно зменшується, з середнім темпом 6,2 особи у розрахунку на 1000 населення.

Природне середовище
Головні риси території визначаються її положенням у межах Сх.-Європейської рівнини (95 % площі) та середньовисоких гірських масивів Карпат і Криму (5 %). 70 % території - низовини (найб.:

Господарський комплекс, місце і роль туризму в ньому
Досить розвинутий господарський комплекс України спеціалізується на виробництві продукції паливної індустрії, гірничодобувної промисловості, чорної металургії, основної хімії, машинобудування по об

Туристський ареал України
Україна має сприятливе географічне розташування, різноманітні природні ресурси, розвинену мережу транспортного сполучення, багатий історико – культурний потенціал, що при вигідному територіальному

ТЕМА 3 ПРИРОДНІ ТУРИСТСЬКІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ
Природно-ресурсний потенціал України значний і різноманітний. В умовах інтенсифікації гос­подарської діяльності винятково важливого значення набуває вивчення і раціональне використання рекреаційно-

Природні кліматичні туристські ресурси
Серед природних рекреаційних ресурсів особливе місце належить кліматичним, оскільки саме вони визначають просторову організацію від­починку. Туристськими кліматичними ресурсами виступають сприятлив

Атлантико – Континентальна кліматична область
Кліматична підобласть Українських Карпат охоплює гірські райони Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей. Погодні процеси і кліматичні умови даної

Природні геоморфологічні туристські ресурси
Наука що вивчає особливості рельєфу має назву геоморфологія, відповідно і ресурси рельєфу визначаються як геоморфологічні. Найпоширеніше визначення рельєфу - сукупність нерівностей (форм) земної по

Низовинні території
Крайню північно-західну територію республіки, переважно північ Правобережжя Дніпра, займає Українське Полісся - південна частина великої Поліської низовини (північним його складовим елементо

Підвищені території
У державі є великі площі підвищених територій. Серед них розташована в західній частині України Волино-Подільська височина. На заході вона розділяється так званим Малим Поліссям (рівнинною т

Гірські території
Горами зайнято 6,8 % території України — Українськими Карпатами (33,2 тис. км, включаючи низовинну зону Карпат — 3,3 тис. км2 на заході) та Кримськими (7,9 тис. км2) на півдні

Спелеологічні геоморфологічні туристські ресурси
Досить популярним у сучасному світі є спелеотуризм, умови для ро­звитку якого є і в Україні. Зокрема, на території Тернопільської області знаходиться вхід у найдовшу гіпсову печеру-лабіринт світу —

Природні гідрологічні туристські ресурси
В умовах зростаючого дефіциту води водні ресурси на сучасному етапі є одним з найважливіших факторів розвитку туризму, а чисті прісні води - цінним та усе більш обмеженим мінеральним ресурсом. Абсо

Природні біологічні рослинні туристські ресурси України
Рослинний світ та його географія в Україні достатньо вивчені. Республіка відноситься до країн з великою різноманітністю флори. З 300 - 350 тис. видів вищих рослин Земної кулі, наприклад, в Україні

Природні біологічні тваринні туристські ресурси України
Тваринний світ, який нараховує в Україні майже 45 тис. видів, ділиться на найпростіших (понад 1200 видів), плоских червів (1290), трематод (540), членистоногих (39 тис), риб (понад 270), птахів (34

Природні біологічні тваринні туристські ресурси України
Тваринний світ, який нараховує в Україні майже 45 тис. видів, ділиться на найпростіших (понад 1200 видів), плоских червів (1290), трематод (540), членистоногих (39 тис), риб (понад 270), птахів (34

Ресурси лікувальних мінеральних вод
Україна має значні гідромінеральні ресурси. Про це свідчить той факт, що сьогодні на 70 курортах нашої країни відкриті 442 санаторно-курортні установи, які в оздоровчо-лікувальному про­цесі викорис

Ресурси мінеральних грязей
До природних лікувальних грязей відносяться різні за генезисом утворення (переважно відклади боліт, озер, лиманів та морських заток), які складаються з води, мінеральних та органічних речови

Поняття і склад історико-культурних ресурсів
Історико-культурні туристські ресурси – це історичні особливості, об’єкти і явища матеріальної і духовної культури, які були створені в процесі історичного розвитку і створюються в

Характеристика основних складових історико-культурних ресурсів
  Історико-культурні ресурси України є важливою (а для окремих регіонів - основною) складовою туристського потенціалу. Вони відзначаються великою різноманітністю і включають археологі

Історико-культурні об’єкти України включені до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
  Список Всесвітньої спадщини Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури (ЮНЕСКО) з України входить п'ять об'єктів: Софійський собор, Києво-Печерська лавра в Києві

Ресурси туристської інфраструктури
4.2.1 Поняття туристичної інфраструктури   У процесі вироблення й споживання комплексу рекреаційно-туристичних послуг (турпродукту) задіяно безліч господ

Готелі та інші місця для тимчасового проживання
  Згідно з функціональною структурою підприємств готельного господарства на території України послуги з тимчасового проживання у 2008 р. надавали 838 готелів, 25 мотелів, 5 готельно-о

ТЕМА 5 КЛАСИФІКАЦІЯ ТУРИСТСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ
Територія України неодноразово була задіяна як частково, так і повністю в різних схемах туристсько-рекреаційного районування в зв’язку з чим класифікація туристських територій значно ускладнюється.

Туристські ресурси Криму
Кримський туристсько-рекреаційний район є найпопулярнішим і всесвітньо відомим санаторно-курортним, оздоровчим і туристським районом на території України. Такої популярності сприяють сприятливі клі

Туристські ресурси Поліссько-Подільського туристського району
  У район входять Волинська, Рівненська, Житомирська, Тернопільська, Хмельницька й Вінницька області. Найціннішими рекреаційно-туристськими ресурсами району виступають сприят

Туристські ресурси Центрального туристського району
  До складу цього району входять 7 областей України, що розташовуються по плині Дніпра: Київська, Чернігівська, Черкаська, Полтавська, Кіровоградська, Дніпропетровська й Запорізька. Р

Туристські ресурси Східного туристського району
  Сумська, Харківська, Луганська й Донецька області утворюють Східний туристсько-рекреаційний район. Сприятливі кліматичні умови, мальовничі береги рік і водоймищ, джерела ці

Додаткові джерела
1. Атлас «Знайомтесь Україна» / Н.О. Крижова, Л.М. Веклич – К : ДНВП «Картографія», 2009. – 144 с. 2. Бистрицька Т.А. Перлини України / Т.А. Бистрицька– К.: Либідь, 2002. – 60 с.

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги