Основи взаємодії видів транспорту

Кожен вид транспорту є окремою галуззю народного господарства і може розглядатися як складна динамічна система по здійсненню перевезень вантажів і пасажирів залізничним, повітряним, морським, річковим, автомобільним, промисловим або будь-яким іншим видом транспорту. Тому здійснення важливих процесів взаємодії різних транспортних систем у їх взаємозв’язку слід розглядати в межах єдиної глобальної транспортної системи країни, яка включає сукупність шляхів сполучення всіх видів транспорту і транспортних вузлів, рухомі транспортні одиниці, а також різні форми і методи організації перевізного процесу.

При цьому кожен вид транспорту здійснює перевезення у вигідний для нього сфері, а комплексна транспортна система в цілому повинна забезпечити повне задоволення народногосподарських потреб в перевезеннях вантажів і пасажирів.

Окремі види транспорту не функціонують ізольовано. Виконуючи спільну функцію по забезпеченню народногосподарського комплексу вантажними і пасажирськими перевезеннями, різні види транспорту формують між собою тісні взаємозв'язки. Унаслідок цього складається транспортна система, яка розвивається у взаємодії з усім народногосподарським комплексом країни.

Основна маса вантажних і пасажирських перевезень здійснюється за участю двох і більше видів транспорту. Так, 80% вантажів, перевезених залізничним транспортом, зароджується і погашається на під'їзних коліях, тобто на промисловому транспорті. Приблизно 90% вантажів, що прибувають у морські порти, передаються на залізничний транспорт. Близько 50% вантажів річкового транспорту надходить також на залізниці. Значна частка нафто-вантажів передається трубопроводом (через бази) на залізничний, морський, річковий і автомобільний види транспорту.

Автомобільний транспорт взаємодіє практично з усіма видами транспорту. Особливо велика питома вага участі автомобільного транспорту в пасажирських перевезеннях, здійснюваних усіма іншими видами транспорту. Однак існуючі умови для взаємодії різних видів транспорту не можна визнати оптимальними.

Пунктами безпосередньої взаємодії є транспортні вузли, де зливаються різні види транспорту. У минулому в силу історичних причин, і особливо через приватне і відомче володіння засобами транспорту, а також під впливом географічних, топографічних і інших природних умов, розвиток і розміщення в транспортних вузлах основних об'єктів, що відносяться до різних видів транспорту (залізничні станції, річкові і морські порти, автомобільні підприємства і дороги, аеропорти, склади й ін.), проводилися часто відокремлено друг від друга без достатнього обліку необхідності найшвидшого переходу вантажних і пасажирських потоків з одного виду транспорту на іншій. Саме тому названі об'єкти в транспортних вузлах виявлялися розміщеними по відношенню друг до друга незручно, мали невідповідну потужність (пропускну і перероблювальну спроможність), не мали потрібних сполучних зв'язків. Зазначене випливало з концепції, що кожен даний вузол є кінцевим пунктом проходження вантажів і пасажирів. Для транзитних потоків перевізний процес у вузлах юридично і фактично переривався, транзитний пасажир, що прибув у вузол одним видом транспорту, для продовження поїздки повинний був купити новий квиток на інший вид транспорту, а власник вантажу, вивантажуючи прибулий вантаж, знову здавав його до відправлення.

Тільки з уведенням прямого змішаного сполучення, тобто для випадків, коли вантаж з пункту первісного відправлення вивозився по особливому «прямому документу», власник вантажу звільнявся від турботи перевантажувати його в пункті перевалки. Це виконували робітники транспорту без участі вантажовласника. У області пасажирських перевезень таких змішаних сполучень, як правило, не встановлювалося, і єдиних білетів на весь шлях пересування пасажира не існувало.

Особливо велика затримка вантажів відбувається при передачі їх з залізничного на водяний транспорт і назад. У результаті такі перевезення розвиваються повільно. Так, наприклад, у змішаних залізнично-річкових сполученнях перевозиться 1,5-2,0% від сумарного обсягу вантажів, перевезених залізничним і річковим транспортом. У той же час паралельно ненавантаженим могутнім річковим шляхам йде великий потік вантажів залізничним і автомобільним шляхом.

При єдності мети для усіх видів транспорту кожний з них має свою специфіку, що випливає з рівня і своєрідності технічного оснащення адміністративно-організаційної структури, методів експлуатації, системи обміну інформацією й ін. Ця специфіка визначає процеси взаємодії поряд з історичними й природно-географічними факторами.

Взаємодія в транспортних системах – це комплекс організаційно-економічних стосунків економічних суб’єктів, – учасників транспортного процесу, направлений на узгодження стратегічних, тактичних та оперативних рішень. Економічними суб’єктами можуть бути:

- організації транспорту різних форм власності;

- вантажовідправники, вантажоотримувачі та населення;

- логістичні посередники: агенти, експедитори, туристичні організації.

Реалізація взаємодії в транспортних системах повинна базуватися на таких принципах:

1. Системно-логістичний підхід, що полягає у розгляді транспортного процесу по схемі “від дверей до дверей” із структуризацією всіх логістичних ланок та з урахуванням взаємозв’язків із зовнішнім та внутрішнім середовищем кожної ланки.

2. Єдність стратегічного, тактичного та оперативного управління по всім ланкам логістичного ланцюга.

3. Забезпечення раціонального рівня кооперації, координації і компромісів у вирішенні протирічних задач учасників процесу взаємодії.

4. Урахування умов конкурентного середовища.

5. Обґрунтування прийнятих рішень будь-якого рівня від стратегічного до оперативного.

6. Урахування наслідків прийнятих рішень (особливо оперативних), а також відхилень та ризиків.

У взаємодії різних видів транспорту і повинна врешті решт виявлятися єдність транспортної системи країни.