Транспорті

 

Основним завданням державної політики на автомобільному транспорті є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Держава виконує регулюючі і контролюючі функції у сфері автомобільного транспорту і забезпечує баланс інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних і фізичних осіб – суб’єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності.

Для якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту держава повинна дбати і робити все від неї належне для розвитку та удосконалення нормативної бази діяльності, визначення загальних засад стратегічного розвитку систем управління, реформування та регулювання автомобільного транспорту, визначення пріоритетних напрямків розвитку та шляхів оптимізації діяльності автомобільного транспорту, захист національного ринку транспортних послуг та суб’єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту.

Крім того, держава проводить політику по захисту прав споживачів під час транспортного обслуговування, створює рівні умови для роботи всіх суб’єктів господарювання, обмеження монополізму та розвиток конкуренції.

Держава повинна піклуватись і забезпечувати зайнятість населення, підготовки спеціалістів і робочих кадрів, охорони праці.

У функції держави входить раціональне використання енергетичних та матеріальних ресурсів, охорону довкілля від шкідливого впливу автомобільного транспорту, проведення науково-технічної роботи, досліджень та розвиток системи статистики на автомобільному транспорті. Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується через державні та місцеві органи виконавчої влади.

Безпосередньо контроль ведеться державними органами управління автомобільним транспортом і місцевими органами самоврядування у сфері економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Закон України «Про автомобільний транспорт» визначає засади організації та діяльності автотранспорту, який має шість розділів і шістдесят статей. Так, в розділі першому загальних положень організації та діяльності автотранспорту дається визначення основних термінів. Наприклад, автомобільний транспорт – галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільним транспортом. Або ж, автомобіль – колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт. Автотранспортний засіб поділяється на автомобілі вантажні, легкові, автобуси загального призначення. Вантажні автомобілі комплектуються причепами, напівпричепами з бортовою платформою відкритого або закритого типу.

Тобто, є визначення спеціалізованого транспортного призначення. Наприклад, автобус для перевезення дітей, інвалідів, пасажирів певних професій, швидка медична допомога, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо, та має спеціальне призначення (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями). Надзвичайно важливе значення має транспортний засіб спеціального призначення, а саме, які змонтовані на базі автомобіля і призначені для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, авто бетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова, для транспортування сміття і інших відходів, технічна допомога, прибиральний, майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересування телевізійних та звукових станцій тощо).

Законодавство про автомобільний транспорт включає в себе основний закон про автомобільний транспорт України, Закони України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинні міжнародні договори та інші нормативно-правові акти у сфері автомобільних перевезень.

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Так, центральний орган виконавчої влади з питань автотранспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через:

- урядові органи державного управління на автотранспорті – ДАІ і інші;

- службу міжнародних автомобільних перевезень;

- місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування;

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань автотранспорту, якщо вони видані в межах його компетенції, обов’язкові до виконання на території України.

У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують:

- орган управління з питань контролю на автомобільному транспорті – ДАІ;

- орган управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту.

Цей орган забезпечує підготовку пропозицій щодо вдосконалення законодавства про автотранспорт.

- участь у здійсненні стандартизації та сертифікації;

- формування пропозицій щодо тарифної політики;

- формування мережі автобусних маршрутів загального користування в міжнародному сполученні;

- проведення конкурсу на міжміських та приміських автобусних маршрутах, видача дозволів і т.ін.

- захист прав споживачів послуг автотранспорту;

- організацію наукового забезпечення щодо основних напрямків розвитку автотранспорту, ефективної і безпечної його діяльності, визначення соціальних стандартів якості його роботи та їх реалізації. Приклади – роботи науково-дослідних інститутів, кафедр і ін.

Урядовий орган управління та контролю на АТ здійснює:

- державний контроль за додержанням суб’єктами господарювання на АТ вимог законодавства про АТ, норм та стандартів, що визначають організацію перевезення пасажирів та вантажів;

- державний нагляд за забезпеченням безпеки автомобільних перевезень;

- державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення;

- видачу відповідно до законодавства ліцензій на право провадження господарської діяльності при перевезенні пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та контроль ліцензійних умов;

- державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів, які не одержали відповідної ліцензії на транспортний засіб на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки і висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження автомобілів. Приклад, Обласні державні адміністрації, Рада Міністрів Автономної республіки Крим формують у міському і міжміському сполученні мережу автобусних маршрутів та здійснюють контроль за виконанням транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.

Органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів і здійснюють контроль на відповідній території.

Служба міжнародних автомобільних перевезень здійснює контроль у пунктах пропуску через державний кордон України та у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України, дотримання ними законодавства України, що стосується виконання міжнародних перевезень.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Приклади – ДАІ, брокери, митники, податкова і ін.

Крім того, надається велике значення вимогам до транспортних засобів і частин до них, які установлює Кабінет Міністрів України. Вимогами є:

- безпека людей, що користуються автотранспортом та беруть участь у дорожньому русі;

- забезпечення норм стосовно викидів забруднюючих речовин, парникових газів, електромагнітних завад, рівню шуму та інших чинників негативного впливу на людину та довкілля;

- запобігання пошкоджень транспортними засобами доріг та їх облаштування;

- ефективне використання енергетичних ресурсів, частин і експлуатаційних матеріалів;

- захист від незаконного використання транспортних засобів та запобігання пошкодженню вантажів;

- збереження властивостей безпеки від моменту виготовлення транспортних засобів до його утилізації. Відповідність іншим вимогам законодавства.

Надзвичайно велике значення надається державою щодо транспортних засобів та частин до них, які повинні відповідати вимогам нормативної та конструкторської документації та мати маркування для їх ідентифікації.

Наприклад, для міжнародних перевезень пасажирів та вантажів допускаються транспортні засоби на які є документи і які відповідають вимогам щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження країн, на територію яких передбачено в’їзд.

Конструкція та технічний стан транспортних засобів, які використовуються при міжнародних перевезеннях мають відповідати вимогам законодавства України та іноземної держави, Дозвіл на проїзд транспортний засіб має отримати власник, який займається міжнародними перевезеннями. На території України повинні виконуватись вимоги щодо встановлення та використання на транспортних засобах, які призначаються для міжнародних перевезень, контрольних приладів (тахографів) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Наголошується, що власники автобусів, що використовуються для перевезення пасажирів на комерційній основі, забезпечують їх зберігання у спеціально пристосованих для цього приміщеннях, гаражах, на майданчиках, стоянках, забезпечених засобами охорони. Забороняється зберігати транспортний засіб в житлових зонах поза спеціально відведеними для цього майданчиками. Органи місцевого самоврядування приймають рішення про організацію місць зберігання транспортних засобів.

Для того, щоб мати певне уявлення про автомобіль подаємо загальну будову вантажного та легкового автомобілів загального призначення і основні вузли й механізми.

Сучасний автомобіль представляє складну механічну систему, яка складається із специфікованих (з’єднувальних) одиниць і деталей, які в свою чергу підрозділяються на агрегати і вузли.

Специфікована (з’єднувальна) одиниця – це виріб, складові частини якого підлягають з’єднанню збірними операціями на підприємстві-виробнику.

Агрегати – це складні специфіковані одиниці із великою кількістю ступенів прохідності (як правило, не менше трьох).

Вузли – специфіковані одиниці, які є складовими частинами агрегатів.

Деталь – це виріб, виготовлений із однорідного по найменуванню і марці матеріалу, без застосування збірних операцій. Деталі, які є основою для збирання вузла чи агрегату, називаються базовими чи базисними.

Автомобіль складається із вузлів і механізмів, які утворюють три основні частини: шасі, кузов і двигун (див. рис .1, рис. 2, рис.3).

Шасі автомобіля складається із трансмісії, ходової частини і механізмів керування.

Трансмісія автомобіля складається із вузлів та агрегатів, які передають крутний момент від двигуна до ведучих коліс і які змінюють крутний момент, частоту обертів по величині і напрямку.

Основними вузлами трансмісії автомобіля є: зчеплення, коробка передач, карданна передача, головна передача, диференціал і привідні вали – півосі.

Зчеплення автомобіля – механізм, який передає крутний момент двигуна і який дозволяє короткочасно від’єднувати двигун від трансмісії і знову їх плавно з’єднувати.

Коробка передач автомобіля перетворює крутний момент по величині і напрямі і дає можливість рухатися вперед і назад, а також від’єднувати двигун від трансмісії на тривалий час.

Карданна передача автомобіля дає можливість передавати крутний момент від коробки передач до ведучих мостів під змінним кутом.

Головна передача перетворює крутний момент по величині і передає його від карданного валу через диференціал на півосі під постійним кутом.

Диференціал автомобіля дає можливість обертатися ведучим колесам із різною швидкістю.

Ходова частина є основою автомобіля, до неї відноситься рама, передня і задня осі, ресори, пружини, амортизатори, колеса і шини.

Механізми керування дають можливість керувати автомобілем – рульовим керуванням змінюють напрям руху, а гальмами сповільнюють швидкість руху і зупиняють автомобіль.

Кузов вантажного автомобіля призначений для розміщення вантажу і складається із платформи і кабіни водія. Сюди відносять крила, облицювальні елементи, капот і бризговики. Кузов легкового автомобіля призначений для розміщення в ньому водія, пасажирів та вантажу. Кузов як правило, несучої (безрамної) конструкції, до нього кріпляться всі агрегати і вузли автомобіля.

Двигун пристрій, що перетворює будь-який вид енергії в механічну роботу, яка і використовується для руху автомобіля [3]. Цей термін застосовують з кінця XIX століття поряд зі словом «мотор», яким з середини XX століття частіше називають електродвигуни та двигуни внутрішнього згоряння (ДВЗ).

Найпоширеніший тип двигуна – поршневий двигун внутрішнього згоряння. Також, значні перспективи розвитку мають автомобілі з газотурбінним двигуном внутрішнього згоряння. Електричні (акумуляторні) автомобілі використовуються для міських перевезень легких і дрібних вантажів. За видом пального, що використовується для поршневих двигунів внутрішнього згоряння розрізняюють: бензинові, дизельні, газобалонні, газогенераторні, а також такі, що використовують альтернативні види пального (метанол та етанол,біоетанол, біодизельне паливо і стиснений природний газ, водень).

Рис. 1. Будова вантажного автомобіля (основні частини)

а – двигун; б – кузов; в – шасі

Рис. 2. Загальна будова легкового автомобіля

1 – двигун; 2 – рульове керування; 3 – кузов; 4, 9 – задня і передня підвіска; 5 – ведучий міст; 6 – карданна передача;

7 – коробка передач; 8 – зчеплення

Рис. 3. Двигун і шасі вантажного автомобіля:
1 – двигун; 2 – зчеплення; 3 - коробка передач; 4 – рульове керування; 5 – карданна передача; 6 – задній ведучий міст;

7 – рама; 8 – ресора; 9 – колесо; 10 – паливний бак;

11 – амортизатор; 12 - передній міст

 

Отже, маючи певне уявлення про будову ТЗ, їх значення для розвитку народного господарства, держава виконує соціальний запит населення і промисловості України, дбаючи про розбудову інфраструктури і транспортного сполучення з суміжними країнами.