Згідно до наказу МВС України від 26.07.2004 № 822 водії транспортних засобів зобов'язані виконувати вимоги Правил дорожнього руху, цих Правил та виконувати всі умови, зазначені в дозволі на дорожнє перевезення небезпечних вантажів, якщо такий передбачений цими Правилами.
При перевезенні небезпечних вантажів водію забороняється відхилятись від установленого Державтоінспекцією маршруту перевезення.
На транспортних одиницях, що перевозять небезпечні вантажі, забороняється перебування сторонніх осіб.
Кожний член екіпажу транспортного засобу повинен вміти користуватися протипожежними засобами та засобами надання першої медичної допомоги.
Водію та членам екіпажу транспортного засобу забороняється:
а) відкривати упаковки, що містять небезпечні речовини чи вироби;
б) входити в транспортний засіб з освітлювальними пристроями, які мають відкрите полум'я. Крім того, освітлювальні пристрої не повинні мати відкритих металевих поверхонь, здатних призвести до іскроутворення;
в) користуватися в транспортних засобах, що перевозять рідини з температурою спалаху не більше 61 °С, легкозаймисті речовини чи вироби 2-го класу небезпеки, будь-якими освітлювальними пристроями, крім переносних ламп, конструкція яких виключає будь-яку можливість займання легкозаймистих парів та газів, що могли проникнути всередину транспортного засобу;
г) використовувати вогонь чи відкрите полум'я поблизу транспортних засобів, що перевозять речовини та вироби 1-го класу небезпеки;
ґ) використовувати опалювальні пристрої, що встановлені на транспортних засобах типу FL, під час вантажно-розвантажувальних операцій;
д) курити поблизу транспортних засобів та всередині їх під час виконання вантажно-розвантажувальних операцій.
Водій транспортного засобу, що перевозить небезпечні вантажі, у разі дорожньо-транспортної пригоди або вимушеної зупинки повинен негайно сповістити про це сам або за допомогою інших осіб чергову частину Державтоінспекції МВС України та вжити відповідних заходів, зазначених у Правилах дорожнього руху, письмових інструкціях.
2.2.3. Маркірування і позначення транспортних засобів під час перевезення небезпечних вантажів.
У відповідності до Європейської Угоди “Про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів” (ДОПНВ) кожна вантажна одиниця і транспортний засіб, що містять небезпечний вантаж. Повинні мати маркірування, що характеризує вид і ступінь небезпеки вантажу.
Контейнер, заповнений вантажами різних найменувань, повинен мати маркірування, що характеризує вид небезпеки кожного вантажу.
Транспортний засіб, заповнений вантажами різних найменувань, повинен мати маркірування про найбільш небезпечний вантаж.
Відповідно до вимог ГОСТ 19433 –88, ДСТУ 336689-98, ГОСТ 14192-77 маркірування, що характеризує вид і ступінь небезпеки вантажу, повинен містити:
1) на упакуванні – знак небезпеки, транспортне найменування вантажу, ідентифікаційний номер небезпечної речовини за списком ООН, маніпуляційні знаки.
Примітка 1: Класифікаційний шифр позначається набором цифр: перші дві відповідають підкласу, третя – номеру категорії, четверта – групі. Для небезпечних вантажів класу 1 класифікаційний шифр складається з двох цифр, що відповідають підкласу, і літерного позначення групи сумісності.
Примітка 2: маркірування балонів регламентуються ДНАОП 0.0011-11.07 – 94 “Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском”. Відповідно до вимог цього документа зовнішня поверхня балонів повинна бути пофарбована відповідно до додатка 3.
2) на великогабаритній тарі чи контейнері –знак небезпеки з зазначеним на ньому номером речовини за списком ООН. Допускається вказувати ідентифікаційний номер речовини за списком ООН не на знаку небезпеки, а поруч на оранжевій прямокутній табличці розміром не менш 120 х 300 мм із чорню окантовкою, шириною 10мм;
3) на автотранспортному засобі – знак небезпеки, розпізнавальний знак “Небезпечний вантаж”, на який нанесена інформаційна таблиця що містить: ідентифікаційний номер речовини за списком ООН та ідентифікаційний номер небезпеки.
Ідентифікаційний номер небезпеки може складатися з двох чи трьох цифр і букви “Х”, що стоїть перед ними. Цифрами позначаються наступні види небезпеки:
2 – виділення газу в наслідок тиску чи хімічної небезпеки;
3 – займистість рідин (парів) і газів чи рідин, що саморозігріваються;
4 – займистість твердих речовин. Чи твердих речовин, що саморозігріваються;
5 – ефект окислення, (ефект інтенсифікації горіння);
6 – токсичність чи небезпека інфекції;
7 – радіоактивність;
8 – корозійна активність;
9 – небезпека мимовільної бурхливої реакції.
Примітка: Небезпека мимовільної бурхливої реакції за змістом цифри 9 включає обумовлену властивостями речовини можливу небезпеку реакції вибуху, розпаду і полімеризації, що супроводжується вивільненням значної кількості тепла чи легкозаймистих і токсичних речовин.
Якщо речовині властиві кілька видів небезпеки, то ідентифікаційний номер небезпеки складається з цифр, які характеризують кожен вид небезпеки. Наприклад : Ацетилен – займистий газ, здатний вести до мимовільної бурхливої реакції: номер небезпеки буде 239.
Якщо для вказівки небезпеки, що властива речовині, досить однієї цифри, тобто речовина не має додаткових видів небезпеки, після цієї цифри ставлять нуль. наприклад: Дизельне томливо – легкозаймиста рідина з температурою спалаху в закритому тиглі вище + 23 С. тобто для вказівки небезпеки досить однієї цифри: номер виду небезпеки буде 30.
Якщо перед ідентифікаційним номером виду небезпеки стоїть буква “Х”, це означає, що дана речовина вступає в небезпечну реакцію з водою. У випадку транспортування цих речовин вода може використовуватися лише зі схвалення експерта.
Сполучення наступних цифр: 22, 323, 333, 362, 382, 423, 44, 446, 462, 482, 532, 606, 623, 642, 823, 842 і 90, мають особливе значення і зміст:
22 – охолоджений газ;
323 – займиста рідина, що реагує з водою з вивільненням займистих газів;
333 – пірофорна рідина;
362 – займиста рідина, токсична, реагуюча з водою з виділенням займистих газів;
382 – легкозаймиста рідина, корозійна, реагуюча з водою з вивільненням легкозаймистих газів;
423 – тверда речовина, що реагує з водою з вивільненням легкозаймистих газів;
44 – займиста тверда речовина, що знаходиться в розплавленому стані і має високу температуру;
446 – займиста тверда речовина, токсична, що знаходиться в розплавленому стані і має високу температуру;
462 – токсична тверда речовина, що реагує з водою з вивільненням займистих газів;
482 – корозійна тверда речовина, що реагує з водою з вивільненням газів;
539 – займистий органічний перекис;
606 – інфекційна речовина;
623 – токсична рідина, що реагує з водою з вивільненням займистих газів;
642 – токсична тверда речовина, що реагує з водою з вивільненням займистих газів;
823 – корозійна рідина, що реагує з водою з вивільненням легкозаймистих газів;
90 – небезпечне для навколишнього середовища речовина; інші небезпечні речовини.
Розмір розпізнавальних знаків, що прикріплюються до транспортного засобу, відповідно до ДСТУ 3689-98 “Дорожній транспорт. Знаки розпізнавальні транспортних засобів. Загальні технічні умови”. Повинен складати 300 *400мм, якщо розміри і конструкція транспортного засобу не дозволяють використовувати розпізнавальні знаки основних розмірів, допускається використовувати знаки зменшених розмірів 120*300мм.
Покриття розпізнавальних знаків і знаків небезпеки повинен бути світлоповертаючим. Інформація на знаках повинна залишатися розбірливою після перебування знаків 15 хвилин у вогні.
Розміщення інформаційних таблиць небезпечного вантажу (світловідбивних табличок оранжевого кольору) та знаків небезпеки (інформаційних табло) на транспортних засобах, автоцистернах, транспортних засобах із знімними цистернами, транспортних засобах батареях, контейнерах, контейнерах-цистернах, багатоелементних газових контейнерах та переносних цистернах
Згідно до наказу МВС України від 26.07.2004 № 822 транспортні одиниці, що перевозять небезпечні вантажі, повинні мати дві розміщені у вертикальній площині інформаційні таблиці небезпечного вантажу. Інформаційні таблиці повинні бути оранжевого кольору зі світловідбивною поверхнею. Довжина таблиць дорівнює 400 мм, а ширина 300 мм; вони повинні мати чорне облямування завширшки 15 мм. Якщо площа поверхні або конструкція транспортного засобу не дозволяє закріпити інформаційні таблиці таких розмірів, то їх довжина може бути зменшена до 300 мм, ширина - до 120 мм, а ширина чорного облямування - до 10 мм. Одна із цих таблиць повинна закріплюватися спереду транспортної одиниці, а друга - ззаду, а обидві - перпендикулярно поздовжній осі транспортної одиниці.
На транспортних одиницях та контейнерах, що перевозять навалом (насипом) небезпечні тверді речовини, для яких у додатку 15 до Правил перевезення небезпечних вантажів зазначений ідентифікаційний номер небезпеки, повинні додатково встановлюватись з боків кожної транспортної одиниці або контейнера добре видимі та розміщені паралельно поздовжній осі транспортного засобу інформаційні таблиці небезпечного вантажу.
На транспортних засобах-батареях, автоцистернах чи транспортних одиницях з однією або кількома знімними цистернами, переносними цистернами, контейнерами-цистернами, багатоелементними газовими контейнерами, що перевозять небезпечні речовини, для яких у додатку 15 до Правил перевезення небезпечних вантажів зазначений ідентифікаційний номер небезпеки, повинні додатково встановлюватись з боків кожної цистерни або відсіку цистерни добре видимі та розміщені паралельно поздовжній осі транспортного засобу інформаційні таблиці небезпечного вантажу.
У додаткових інформаційних таблицях небезпечного вантажу, передбачених цими Правилами, має вказуватись ідентифікаційний номер небезпеки та номер ООН, зазначені в додатку 15 до Правил перевезення небезпечних вантажів відповідно для кожної з речовин, що перевозяться в транспортній одиниці, контейнері, цистерні або відсіку цистерни.
У випадках, коли на транспортній одиниці перевозиться тільки одна небезпечна речовина, наявність додаткових інформаційних таблиць небезпечного вантажу не обов'язкова за умови, що на таблицях, встановлених попереду та позаду транспортної одиниці, вказано ідентифікаційний номер небезпеки та номер ООН, які зазначені для цієї речовини в додатку 15 до Правил перевезення небезпечних вантажів .
На автоцистерни чи транспортні одиниці з однією або кількома знімними цистернами, контейнерами-цистернами, переносними цистернами, в яких перевозяться речовини з номерами ООН 1202, 1203, 1223 або авіаційне паливо, зазначене під номером ООН 1268 чи 1863, у разі відсутності іншої небезпечної речовини можуть розміщуватись дві інформаційні таблиці небезпечного вантажу, як це передбачено в пункті 12.1 Правил перевезення небезпечних вантажів. При цьому на них має вказуватись ідентифікаційний номер небезпеки та номер ООН, передбачені для найбільш небезпечної речовини, тобто для речовини з найнижчою температурою спалаху.
У випадках, коли згідно з вимогами цих Правил в інформаційних таблицях небезпечного вантажу зазначається ідентифікаційний номер небезпеки та номер ООН, то у верхній частині таблиці вказується ідентифікаційний номер небезпеки, а в нижній - номер ООН. При цьому таблиця розділяється горизонтальною смугою завширшки 15 мм на дві рівні половини.
Знаки небезпеки розміщуються:
а) попереду, позаду та з боків кожного контейнера (за винятком контейнерів, що містять звільнені упаковки 7-го класу небезпеки), багатоелементного газового контейнера, контейнера-цистерни чи переносної цистерни. Коли в контейнері-цистерні чи переносній цистерні з кількома відсіками перевозяться два або більше небезпечних вантажів, відповідні знаки небезпеки повинні розміщуватись з боків контейнера-цистерни чи переносної цистерни, в місці розміщення відповідних відсіків, а також по одному знаку небезпеки кожного зразка, що є з боків, розміщується попереду та позаду контейнера-цистерни чи переносної цистерни. Якщо ззовні транспортного засобу не забезпечена видимість знаків небезпеки, які кріпляться до контейнерів, багатоелементних газових контейнерів, контейнерів-цистерн або переносних цистерн, то такі ж самі знаки розміщуються з боків та позаду транспортного засобу;
б) з боків та позаду автоцистерн, транспортних засобів із знімними цистернами, транспортних засобів-батарей та транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі навалом (насипом). Коли в автоцистерні чи знімній цистерні з кількома відсіками перевозяться два або більше небезпечних вантажів, відповідні знаки небезпеки повинні розміщуватись з боків автоцистерни чи знімної цистерни, в місці розміщення відповідних відсіків, а також по одному знаку небезпеки кожного зразка, що є з боків, розміщується позаду автоцистерни чи знімної цистерни;
в з боків та позаду транспортних одиниць, що перевозять упаковки з речовинами або виробами 1-го класу небезпеки;
г) з боків та позаду транспортних одиниць, що перевозять упаковки з матеріалами 7-го класу небезпеки, за винятком звільнених упаковок.
Транспортні одиниці чи контейнери, що перевозять речовини та вироби, які належать до різних підкласів 1-го класу небезпеки, повинні мати знаки небезпеки, що належать до найбільш небезпечного підкласу, в такому порядку: 1.1- найбільш небезпечний, 1.5, 1.2, 1.3, 1.6, 1.4 – найменш небезпечний. При перевезенні речовин підкласу 1.5Б разом з речовинами або виробами підкласу 1.2 на транспортному засобі чи контейнері встановлюються знаки небезпеки, що відповідають підкласу 1.1.
Якщо транспортна одиниця перевозить речовини або вироби 1-го класу небезпеки, які належать до різних груп сумісності, у знаках небезпеки групи сумісності не вказуються.
Для вантажів 7-го класу знаки небезпеки мають відповідати зразку № 7Б, наведеному в додатку 13 до Правил перевезення небезпечних вантажів. Крім того, на переносних цистернах, контейнерах-цистернах, багатоелементних газових контейнерах з речовинами 7-го класу небезпеки та великих контейнерах, що використовуються для перевезення упаковок з матеріалами 7-го класу небезпеки, крім звільнених упаковок, мають кріпитися знаки небезпеки зразка № 7А, 7В або 7С залежно від категорії цистерни, багатоелементного газового контейнера або великого контейнера та, якщо це потрібно, зразка № 7Е. Ці знаки повинні відповідати вимогам пункту 3.17 Правил перевезення небезпечних вантажів та розміщуватись поруч зі знаком небезпеки зразка № 7Б. Замість спільного використання знаків небезпеки зразків 7А, 7В або 7С зі знаком небезпеки зразка № 7Б дозволяється використовувати знаки небезпеки зразків 7А, 7В або 7С, збільшені до розмірів 250 х 250 мм.
На контейнерах, багатоелементних газових контейнерах, контейнерах-цистернах, переносних цистернах чи транспортних засобах, що містять вантажі, які належать до різних класів небезпеки, знак додаткової небезпеки не наноситься у випадках, якщо знак основної чи додаткової небезпеки вже вказує на цю небезпечну властивість вантажу.
Знаки небезпеки, що розміщуються на транспортних засобах, автоцистернах, транспортних засобах зі знімними цистернами, транспортних засобах-батареях, контейнерах, контейнерах-цистернах, багатоелементних газових контейнерах та переносних цистернах, повинні:
а) мати розміри не менше 250 х 250 мм. Паралельно кромці на відстані 12,5 мм (для знака небезпеки № 7Б - 5 мм, див. додаток 13 до Правил перевезення небезпечних вантажів від неї по всьому периметру знака повинна бути смуга того ж кольору, що й зображений символ;
б) відповідати знакам небезпеки, вказаним в додатку 15 до Правил перевезення небезпечних вантажів для небезпечних вантажів, що містяться в контейнері, багатоелементному газовому контейнері, знімній цистерні, контейнері-цистерні, переносній цистерні або транспортному засобі;
в) мати колір, символи та загальну форму відповідно до зразків, наведених у додатку 2 до Правил перевезення небезпечних вантажів.
Для цистерн місткістю до 3 м3 та малогабаритних контейнерів допускається зменшення розмірів знаків небезпеки до 100 х 100 мм.
Якщо площа поверхні або конструкція транспортного засобу, що перевозить речовини 1-го або 7-го класу небезпеки, не дозволяє закріпити знаки небезпеки основних розмірів (250 х 250 мм), їх розмір може бути зменшено до 100 х 100 мм.
У разі дорожнього перевезення небезпечного вантажу, яке здійснюється перед морським або залізничним перевезенням або після нього, контейнери, контейнери-цистерни або переносні цистерни можуть мати маркування небезпечного вантажу інформаційними таблицями та знаками небезпеки згідно з вимогами нормативних документів, які регламентують морське перевезення. У цьому випадку транспортний засіб обладнується лише інформаційними таблицями небезпечного вантажу, передбаченими в пункті 12.1 Правил перевезення небезпечних вантажів .
На порожніх вбудованих цистернах, транспортних засобах із знімними цистернами, транспортних засобах-батареях, контейнерах-цистернах, багатоелементних газових контейнерах та переносних цистернах, які не були очищені або дегазовані, а також на порожніх неочищених транспортних засобах та контейнерах, у яких перевозились тверді небезпечні речовини навалом (насипом), встановлюються інформаційні таблиці небезпечного вантажу та знаки небезпеки, що відповідають вантажу, який у них перевозився.
Інформаційні таблиці небезпечного вантажу та знаки небезпеки, які не належать до вантажів, що перевозяться, або їх залишків, повинні бути зняті або затулені.
Автоцистерни, контейнери-цистерни, спеціальні транспортні засоби чи спеціально обладнані транспортні засоби, в яких перевозяться речовини з номерами ООН 3257, 3258, повинні мати з боків та позаду маркувальний знак для перевезення речовин при високій температурі, що відповідає зразку, наведеному в додатку 14 до Правил перевезення небезпечних вантажів .
На кожному порожньому фумігованому контейнері чи транспортному засобі розміщується попереджувальний знак, зображений в додатку 14 до Правил перевезення небезпечних вантажів , у місці, де буде забезпечена його видимість. Написи на цьому знакові робляться мовою, яка визначається вантажовідправником.
6.2.2.4. Загальні вимоги до транспортних засобів та їх обладнанняЗгідно до наказу МВС України від 26.07.2004 № 822 транспортна одиниця, завантажена небезпечними вантажами, не повинна включати більше одного причепа або напівпричепа.
На транспортних одиницях, що перевозять небезпечні вантажі, мають бути такі засоби пожежегасіння:
а) на кожній транспортній одиниці має бути не менш як один переносний вогнегасник для гасіння пожеж класів А, В і С ємністю 2 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншого відповідного вогнегасного складу), придатний для гасіння пожежі у двигуні, якщо транспортний засіб не обладнано автоматичним або стаціонарним пристроєм для такого гасіння, або в кабіні транспортної одиниці;
б) на транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить понад 7,5 т, - один або більше переносних вогнегасників для гасіння пожеж класів А, В і С сукупною ємністю 12 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншого відповідного вогнегасного складу), принаймні один із яких має мінімальну ємність 6 кг;
в) на транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить понад 3,5 т, але менше 7,5 т, - один або більше переносних вогнегасників для гасіння пожеж класів А, В і С сукупною ємністю 8 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншого відповідного вогнегасного складу) і принаймні один із яких має мінімальну ємність 6 кг;
г) на транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить 3,5 т або менше, - один або більше переносних вогнегасників для гасіння пожеж класів А, В і С сукупною ємністю 4 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншого відповідного вогнегасного складу). Значення ємності вогнегасника(ів), необхідного(их) відповідно до цих Правил, може бути відняте від значення мінімальної сукупної ємності вогнегасників, необхідних відповідно до підпунктів б), в) чи г).
Ці положення застосовуються до всіх транспортних одиниць, що перевозять небезпечні вантажі після 31 грудня 2007
На транспортних одиницях, що перевозять небезпечні вантажі і зареєстровані до 31 грудня 2002 р., мають бути такі засоби пожежегасіння:
а) не менш як один переносний вогнегасник ємністю 2 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншого відповідного вогнегасного складу), придатний для гасіння пожежі у двигуні, якщо транспортний засіб не обладнано автоматичним або стаціонарним пристроєм для такого гасіння, або в кабіні транспортної одиниці та який при його використанні для гасіння вантажу, що зайнявся, перешкоджає поширенню пожежі, дозволяючи боротися з нею;
б) не менш як один переносний вогнегасник ємністю 6 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншого відповідного вогнегасного складу), придатний для гасіння шин та гальм, які зайнялись, або вантажу та який при його використанні для гасіння пожежі в двигуні або кабіні транспортної одиниці перешкоджає поширенню пожежі.
На транспортних засобах, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить 3,5 т або менше, може бути лише один переносний вогнегасник ємністю 2 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншого відповідного вогнегасного складу).
Конструкція вогнегасників повинна запобігати виділенню токсичних газів вогнегасних речовин, що в них містяться, як у звичайних умовах перевезення, так і під впливом температури, що виникає при пожежі.
Переносні вогнегасники повинні бути опломбовані, мати маркування про відповідність стандарту та напис, що вказує дату закінчення терміну придатності.
Вогнегасники повинні встановлюватися на транспортних одиницях так, щоб в будь-який час бути легко доступними для екіпажу транспортного засобу, а також щоб бути захищеними від впливу погодних умов з метою уникнення зниження їх експлуатаційної надійності.
Кожна транспортна одиниця, що здійснює перевезення небезпечних вантажів, в обов'язковому порядку укомплектовується таким обладнанням:
а) не менш як одним противідкотним упором на кожний транспортний засіб; при цьому противідкотний упор має відповідати вимогам РСТ УССР 1804-87;
б) не менш як двома конусами із світловідбивною поверхнею, миготливими ліхтарями жовтого кольору з автономним живленням або знаками аварійної зупинки, що відповідають стандарту;
в) жилетами оранжевого кольору із світловідбивними елементами та переносними ліхтарями для кожного члена екіпажу;
г) засобами захисту органів дихання при перевезенні газів, які мають токсичні властивості, або виробів, що містять такі гази;
ґ) засобами індивідуального захисту та обладнанням, необхідними для прийняття додаткових та спеціальних заходів у разі аварії та надзвичайної ситуації, зазначеними в письмових інструкціях (аварійній картці).
Вимоги до автотранспортних засобів і додаткового устаткування під час перевезення небезпечних вантажів.
Згідно до Європейської Угоди “Про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів” (ДОПНВ) з метою підвищення безпеки руху, а також для запобігання важких наслідків техногенних аварій, що виникають у результаті недосконалої конструкції транспортних засобів, на відміну від транспортних засобів загального призначення, до транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, у зв’язку зі специфічними властивостями цих вантажів, подаються додаткові вимоги:
Загальні вимоги.
Небезпечні вантажі повинні перевозитися спеціалізованими чи спеціально пристосованими для цих цілей транспортними засобами, що повинні бути виготовленні чи переустатковані відповідно до вимог нормативної документації (технічними завданнями й умовами на виготовлення (дообладнання), іспит і приймання).
Техніко-експлуатаційні характеристики і технічний стан транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі повинні відповідати інструкціям заводів – виготовлювачів, Правилам дорожнього руху, вимогам Технічних умов на перевезення конкретного виду небезпечного вантажу.
Не допускається вносити зміни в конструкцію транспортних засобів і використовувати експлуатаційні матеріали, не передбачені заводом-виготовлювачем.
У складі автопоїзда, що перевозить небезпечні вантажі, може використовуватися не більш одного причепа чи напівпричепа.
Небезпечні вантажі, упаковані в тару, виготовлену з чуттєвих до вологи матеріалів повинні перевозитися в закритому чи критому брезентом транспортному засобі. Брезент, використовуваний для покриття відкритих кузовів повинен виготовлятися з важкої займистої тканини, прикривати борти на 200 мм нижче їхнього рівня і закріплюватися металевими рейками чи ланцюгами із запірним пристосуванням.
Тяглово-зчіпні пристрої автомобілів, що перевозять небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам Технічних умов заводу-виготовлювача, обладнуватися страховими тросами чи ланцюгами і постійно контролюватися водієм і особою, відповідальним за технічний стан транспортного засобу.
У транспортних засобів з кузовом типу “Фургон”. Кузов повинен бути цілком закритим, міцним, не мати щілин і розділятися з кабіною автомобіля проміжком не менш 150 мм. Якщо в закритому транспортному засобі перевозяться упакування, що містять стиснуті, зріджені гази має обладнуватися відповідною вентиляцією.
За вимогою ДПНВ автотранспортні засоби ( на цільній рамі і тягачі для напівпричепів) максимальною масою понад 12 тонн повинні бути обладнані пристроєм обмеження швидкості. Якщо вони зареєстровані після 1995року. Установлена швидкість на повинна перевищувати 85 км/год.
Автоцистерна повинна мати позаду по всій ширині цистерни (резервуара) бампер, що охороняє цистерну й арматуру від ударів. Відстань між корпусів цистерни ( чи виступаючою арматурою) і бампером повинна бути не менше 100 мм.
Вимоги до електроустаткування.
Номінальна напруга не повинна перевищувати 24 В.
Електроустаткування повинне бути захищене таким чином, щоб при експлуатації транспортного засобу в ньому не виникало іскор, короткого замикання, а у випадку удару чи деформації ця небезпека зводилася до мінімуму.
Електропроводка повинна складатися з проводів. Укладених у надійну безшовну оболонку, що не піддається корозії.
Діаметр проводів повинний забезпечувати надійну роботу всіх споживачів без перегріву.
Для проводу стартера перевіз повинен бути – 16-17 мм2.
Для інших споживачів - 0.5-1 мм2.
Усі електроланцюги повинні охоронятися від підвищених струмів плавкими запобіжниками (заводського виготовлення) чи автоматичними вимикачами, за винятком ланцюгів, що з’єднують:
акумуляторну батарею із системами холодного пуску двигуна;
акумуляторну батарею з генератором;
генератор із блоком плавких запобіжників чи вимикачів;
акумуляторну батарею зі стартером двигуна.
Вище перераховані незахищені запобіжниками електроланцюги повинні бути найкоротшими.
Електропроводка повинна мати надійну ізоляцію, міцно кріпитися і розташовуватися таким чином, щоб вона не могла постраждати від ударів і тертя об конструктивні частини автомобіля і була захищена від тепла, що виділяється системою охолодження та випуску відпрацьованих газів.
Якщо акумулятори розташовані не під капотом двигуна, то вони повинні знаходитися у вентильованому відсіку з металу чи іншого міцного матеріалу з ізолюючою кришкою акумуляторного ящика.
Автомобіль, що перевозить небезпечні вантажі, повинен бути обладнаний двома вимикачами маси (один у кабіні автомобіля, інший зовні транспортного засобу). Вимикач маси, розташований зовні транспортного засобу, позначається відмітним знаком “МАСА” для полегшення його ідентифікації. Вимикач, що знаходиться в кабіні автомобіля повинен розташовуватися в безпосередній близькості до водія. Доступ до вимикачів повинен бути безперешкодним. Вимикачі повинні бути такими, щоб їхні контакти могли розмикатися при працюючому двигуні, не викликаючи при цьому небезпечних перевантажень в електричних ланцюгах і бути захищеними від випадкового спрацьовування.
Не допускається використання ламп освітлення, що мають різьбові цоколі. Усередині кузовів транспортних засобів не допускається застосування зовнішньої електропроводки, а електричні світильники в кузові фургона повинні бути закриті ковпаками з товщиною стінки не менш 4 мм і захищені міцними гратами з осередком від 20*20 мм до 40*40 мм.
Вимоги до гальмової системи.
Гальмова система автотранспортних засобів для перевезення небезпечних вантажів своїм станом і конструкцією повинна відповідати вимогам інструкції заводу-виготовлювача і ПДР, ефективно впливати на всі колеса і забезпечувати автоматичну зупинку причепа у випадку розриву зчіпки.
Відповідно до вимог ДПНВ автотранспортні засоби (тягачі і транспортні засоби на твердій рамі) максимальною масою 16 т чи допущені до буксирування причепа максимальною вагою вище 10 т, а також такі причепи, що складають наступні типи транспортних одиниць:
автоцистерни;
транспортні засоби-батареї місткістю більш 1000 л;
транспортні засоби, що перевозять знімні цистерни;
транспортні засоби, що перевозять контейнери-цистерни місткістю більше
3000 л;
уперше зареєстровані після 30 липня 1993 року повинні бути обладнані антиблокувальною гальмовою системою, а також зносостійкою гальмовою системою, призначеною для стабілізації швидкості транспортного засобу на затяжному спуску без використання робочої, аварійної чи стояночної гальмових системи.
Вимоги до паливного бака.
Паливні баки транспортних засобів, призначених для перевезення вибухових речовин і виробів, а також легкозаймистих рідин і газів ( у цистернах і балонах). Повинні обладнуватися захисним кожухом з боку днища і боків, причому конструкція кожуха не повинна створювати перешкод при заправленні транспортного засобу. захисний кожух являє собою металеві щитки товщиною 2 мм, що встановлюються з боку задньої і передньої стінок, а знизу монтується металева сітка, з розміром осередків 10*10 мм. Відстань від паливного бака до щитків і сітки повинне бути не менше 20 мм.
Вимоги до системи випуску відпрацьованих газів.
Транспортні засоби, призначені для перевезення вибухових речовин і виробів. А також легкозаймистих рідин і газів (у цистернах і балонах) обладнуються випускною трубою з виносом її в праву сторону перед радіатором зі стоком випускного отвору вниз.
Якщо розташування двигуна не дозволяє зробити таке переустаткування, то дозволяється виводити випускну трубу в праву сторону поза зоною кузова чи цистерни, а також паливних комунікації.
Випускну трубу автомобілів для перевезення вибухових речовин, легкозаймистих рідин і газів необхідно обладнати знімним іскрогасником.
Вимоги до переносних освітлюваних пристроїв.
Освітлювальні прилади не повинні мати відкритих металевих поверхонь, здатних приводити до іскроутворення.
Переносні освітлювальні прилади повинні бути захищені надійною сіткою з осередками 20*20 мм.
Забороняється доступ у транспортні засоби, що перевозять небезпечні вантажі з освітлювальними приладами, що мають відкрите полум’я чи лампи з різьбовими цоколями.
Забороняється доступ у закриті транспортні засоби, що перевозять лекгозаймисті рідини і гази, а також вироби, що містять також речовини, з будь-якими освітлювальними приладами, крім переносних ламп, сконструйованих і виготовлених таким чином. Що виключається можливість запалення легкозаймистих парів чи газів, які могли зібратися усередині транспортного засобу.
Вимоги до заземлення.
Автомобілі, що використовуються для перевезень легкозаймистих рідин чи газів, повинні бути обладнані металевим заземлювальним ланцюжком з торканням землі на довжині 200 мм для запобігання накопичення статичних зарядів при русі, а також металевим штирем, до якого приєднаний трос заземлення, для захисту від статичних і атмосферних електричних зарядів на стоянці. Штир повинен бути металевим. Без зазублин, виготовленим з матеріалу, що не утворює іскри при ударі. Довжиною 1 м і діаметром 20 мм. Трос заземлення повинен мати довжину не менш 10 м, діаметр – не менше 0.5 см і бути надійно привареним одним кінцем до рами транспортного засобу, а іншим – до штиря, що заземлює.
Наконечники шланга цистерни повинні бути виготовлені з бронзи, міді, алюмінію чи іншого матеріалу, що не викликає іскор при ударі і приєднанні до заземлювального контуру.
При зливі-наливі легкозаймистих рідині газів в умовах стаціонарних нафтобаз і АЗС, заземлення автомобіля здійснюється шляхом приєднання вилки до стаціонарної розетки заземлювального контуру естакади зливу-наливу.
Додаткове устаткування транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі.
Відповідно до діючих технічних умов безпечного перевезення, кожен транспортний засіб, що перевозить небезпечний вантаж повинен укомплектовуватися наступним додатковим устаткуванням:
· набором інструментів для аварійного ремонту транспортного засобу, що виключають можливість іскроутворення;
· противовідкатними упорами ( не менш двох на кожен транспортний засіб), розміри яких відповідають діаметру коліс транспортного засобу;
· двома проблисковими маячками жовтого (оранжевого) кольору автономним живленням;
· знаком аварійної зупинки;
· твердим чи гнучким буксиром;
· штирем із тросом для заземлення транспортного засобу;
· розпізнавальними знаками “Небезпечний вантаж” (не менш 4-х на кожен транспортний засіб відповідно до ДСТУ 3689- 98) і не менше ніж трьома знаками небезпеки відповідно до вимог додавання А9 ДПНВ;
· молотком чи кувалдою;
· комплектом ланцюгів протиковзання в період слизького дорожнього покриття;
· п’ятьма подвійними поліетиленовими мішками, ємністю не менше 25 кг, або ємностями з пластику чи фіброкартону, для збору і видалення забрудненого піску чи інших матеріалів;
· засобами індивідуального захисту водія й осіб, що супроводжують вантаж:
· жилетом зі світлоповертаючими елементами;
· засобами захисту очей, протигазом (респіратором) передбаченими нормативною документацією для речовини, що перевозиться;
· спеціальним брезентовими чи гумовими рукавицями. Костюмом чи комбінезоном (під час перевезення легкозаймистих рідин з бавовняної тканини, під час перевезення їдких речовин і речовин, здатних легко усмоктуватися через шкіру – прогумованої тканини або брезенту), гумовим фартухом і іншими засобами захисту шкіри;
· захисним взуттям.
· ємністю з водою для термінового промивання очей і шкіри місткістю 2-5 л.
· медичною аптечкою №1
· .7 2% розчином соди і хлорного вапна.
· засобами ліквідації пожежі на кожен транспортний засіб:
· - двома порошковими вогнегасниками ОП-5. Місткістю 5 літрів, що розміщують таким чином: один безпосередньо в кабіні водія, другий зовні кабіни з боку водія;
· - вуглекислотним вогнегасником ОУ-7, місткістю 7 літрів закріпленим зовні кабіни з боку водія;
· - ящиком з піском – 25 кг (під час перевезення піротехнічних виробів – 50 кг)”;
· - лопатою;
· - кошмою для гасіння локальних вогнищ.
Для позначення місця змушеної зупинки:
· 2-ма знаками “В’їзд заборонений”, діаметром 600 мм.;
· 2-ма знаками “Об’їзд перешкоди з лівого (правого) боку”, діаметром 600 мм.;
· під час перевезення вибухових матеріалів, згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.19-97 “Правила безпеки при перевезенні вибухових матеріалів автомобільним транспортом”, додатково двома знаками “Зупинка заборонена”;
· чотирма розкладами триногами для тимчасової установки знаків, висотою 0.6- 1.5 м;
· вісьмома конусами зі світлоповертаючими смугами (висотою 600 мм, нижнім діаметром –420 мм, верхнім діаметром 50 мм);
· мітлою;
· засобами нейтралізації небезпечного вантажу.
Перераховане вище устаткування повинне розміщуватися в легкодоступних місцях не більше 1.5 м від землі.