ГОЛОВНІ ПЕРЕДАЧІ

На сучасних автомобілях застосовують швидкісні двигуни великої питомої потужності. Але крутний момент цих двигунів у кілька разів менший того моменту, котрий необхідно прикладати до ведучих коліс для надійного подолання сил опору у найрізноманітніших дорожніх умовах. Головна передача призначена для постійного збільшення крутного моменту, що підводиться до ведучих коліс, з одночасним зменшенням їх частоти обертання у відповідності до швидкості руху автомобіля. Передаточне число головної передачі залежить, з одного боку, від потужності і частоти обертання двигуна, а з другого, - від маси і швидкості руху автомобіля, а також від його призначення. У вантажних автомобілів воно перебуває звичайно у межах 6,5-9,0; у легкових автомобілів - 3,5-5,5.

Залежно від кількості пар зубчастих коліс, що передають крутний момент, головні передачі поділяють на: одинарні, що мають одну пару коліс; подвійні, що складаються з двох пар коліс; двоступінчасті, де є три пари зубчастих коліс, дві з яких створюють можливість зміни загального передаточного числа.

Одинарніголовні передачі поділяють на передачі з циліндричними і з конічними зубчастими колесами. Останні можуть бути з простим конічним зачепленням (рис. 3.40, а), з гіпоїднимзачепленням (рис, 3.40. б). Крім того, головні передачі можуть бути з черв'ячнимзачепленням ірис. 3.40, в).

Подвійніголовні передачі (рис. 3.41) складаються з пари конічних і пари циліндричних зубчастих коліс. їх поділяють на центральні(рис. 3.41, а) і рознесені(рис. 3.41, б). Ці останні часто складаються з двох частин: центральної одинарної конічної (гіпоїдної) передачі 2 і колісного редуктора 1, зв'язаного з центральною частиною за допомогою півосей. Застосування подвійних рознесених передач допомагає розвантажити центрапьну частину головної передачі і,крім того, збільшити на величину Адорожній просвіт (кліренс) Н,підвищуючи тим самим прохідність автомобіля.

У гіпоїдній головній передачі осі ведучого і веденого зубчастих коліс не перетинаються. Вісь ведучого колеса переважне розташована нижче осі веденого на величину е(рис. 3.40, б). Це дає змогу дещо знизити карданну передачу і центр маси автомобіля, підвищивши його стійкість.