Парадокси зору

Парадокси зору. Недивлячись на усю складність системи, що допомагає мозку отримувати та розшифровувати зорову інформацію, наше сприйняття світу не завжди відображається реальністю. Сприйняті оком комбінації світлових променів, що передаються в мозок в вигляді кодованих сигналів, мало що значать самі по собі. Жоден біт інформації не потрапляє в мозок без попередньої обробки сенсорними рецепторами.

Механізм, що допомагає перетворювати інформацію в знання про навколишній світ, називається перцепцією, тобто сприйняттям.

Мозок людини миттєво розпізнає звичні об’єкти, під яким би кутом зору та на якій би відстані вони не знаходились.

Наприклад, книга буде сприйматися як книга незалежно від того, лежить вона чи стоїть. Але форма та розмір зорового образу книги, котрий відображається на сітківці, не завжди будуть однакові. Якщо тримати книгу горизонтально поблизу очей, то ми отримаємо її образ скороченим та звужуючимся в перспективі. Але “бачимо” ми її, як і раніше, у формі прямокутника, тому що мозок автоматично адаптується до будь-якого зображення, які може створювати книга.

Це явище називається стійкістю сприйняття (перцепції). Поки що не все зрозуміло, за рахунок чого забезпечується ця стійкість, але процес розпізнання знайомих об’єктів проходить у нижній частині скронної долі великого мозку. Зорові підказки. Відомо, що ми автоматично сприймаємо реальні розміри і форму об’єктів. Це можна побачити з дитячих малюнків, де всі зображення двовимірні: дитина малює не те, що бачить, а те, що на її думку, повинно бути. Книгу дитина буде малювати у вигляді прямокутника незалежно від того, під яким кутом вона на неї дивиться.

Щоб автоматично сприймати предмети, в трьохвимірному відображенні, мозок повинен мати інформацію про віддаленість об’єкта. Така інформація отримується посередництвом багатьох сигналів, які називають стимуляторами Одним з стимуляторів є бінокулярний зір, коли ми бачимо предмет одночасно начебто з двох точок правим та лівим оком. Паралакс руху є ще одним ефективним способом визначення просторової віддаленості, якщо повертати голову із сторони в сторону, рух об’єктів, що знаходяться ближче до очей, буде залишати більш довгий слід на сітківці, ніж розташованих на довшій відстані. До інших важливих факторів відноситься поєднання: якщо один з предметів частково закриває собою інший, ми одразу розуміємо, що він знаходиться ближче до очей. Додаткова важлива інформація потрапляє від сигналів сприйняття.

Сприйняття спостерігається у всіх проявах навколишнього світу. Більшість природних видів поверхонь – трав’яний газон, стовбур дерева – мають нерівну будову.

Складові такої будови, як, наприклад, зменшення розміру предмету по мірі його віддалення від очей, складаються в “систему координат”, в якій ми сприймаємо відстань до того чи іншого об’єкта. Результат діяльності іноді додають до пейзажу паралельні лінії, які, віддаляясь, сходяться в одній точці, завдяки чому у нас з’являється відчуття глибини.

Стимулятори сприйняття діють, як правило, навіть коли має місце подвійність образів. Якщо рельси, що віддаляються, залишають на сітківці зображення ліній, що зближуються, то ми все одно “ читаємо” їх як з’єднуючіся в сприйнятті паралельні лінії. Але таке саме зображення на сітківці ми сприймаємо зовсім по-іншому, якщо мова йде про реальні прямі, що прямують одна до одної, на які ми дивимось знизу вгору, наприклад, на гостроверхі шпилі готичного собору.

Ми ніколи не замислюємось чому це так. Отримавши зорову інформацію, мозкові механізми сприйняття розшифровують її, надаючи звичний для нас зміст. Мозкові стимулятори сприйняття частіше обирають варіанти, з прямими кутами та лініями. Саме тут можуть з’являтися ілюзії. Створюючи різноманітні моделі, що дозволяють відображати на сітківціті самі образи, які залишають знайомі об’єкти, але маючи при цьому іншу форму. Американський психолог Альберт Еймс отримав неочікувані результати.

Збудована ним “кімната Еймса” має неправильну форму, але, якщо дивитись на неї з певної точки, сприймається як прямокутна. При цьому розміри предметів та людей, що в ній знаходяться, спотворюються. Перша інтерпретація мозком інформації, що отримується від різних органів чуття, впливає на те, як саме складається загальне сенсорне сприйняття. Якщо кімната Еймса сприймається як прямокутник, тоді обидва кути задньої стіни повинні бути рівновіддалені від спостерігача, отже – це ілюзія. Це є наслідком того, що ми інтерпретуємо об’єкт не тільки на основі його зорового образу, але й враховуючи його оточення.

Таким чином, ми сприймаємо об’єкт не тільки зором, але й емпірично, тобто минулий дослід начебто підказує, що скоріше всього повинно бути в даному підтексті. Сприйняття та досвід. Ефективність сприйняття сенсорної інформації є об’єктом нескінчених суперечок між філософами та психологами. Прихильники однієї думки, нативісти, вважають здатність до сприйняття вродженою властивістю свідомості, тоді як емпірики визнають джерелом знань досвіт, отриманий нами через відчуття.

Результати певних досвідів дозволяють зробити висновок на користь емпіричного підходу. Були доведені можливості пізнання шляхом сприйняття і те, що довготривалий досвід аналізу відчуттів дає людині можливість робити правильні висновки, що неможливо при відсутності досвіду. Вплив стомлення на адаптаційні можливості ока. Робота проводилась з восьмома учнями 8-“А” класу.

Під час робочого дня по суботах протягом двох тижнів проводилися по два досліди з визначенням адаптації та її швидкості. Досліди проводились до і після робочого дня. Для проведення досліду затемнювали препараторську біологічного кабінету. Проводили досліди змінюючи освітлення денне і частково затемнене. Методика роботи: до початку досліду визначили зір учнів. Зокрема у Лещенко В.С. обидва ока бачать на “0,6”; у Могилей О.О. – на “1”; у Горобець праве око – на “1”, а ліве – на “0,9”; і у Пуляка М. Обидва ока – на “-1,75”; у Єгорової праве око – на “1”, а ліве – на “0,9”; у Фенченка та Наумова – на “1”; у Баштового обидва ока бачать на “0,8”. Досліджуваних заводили у частково затемнену кімнату при звичайному освітленні та розміщували таблицю на відстані – 2,8м. від очей. Через 30 сек. Вимикали світло в приміщені і при слабкому освітленні пускали секундомір, і відмічали через який час піддослідний зможе розрізнити літери, почергово всіх розмірів. Великі літери, показують початок адаптації, а малі – закінчення адаптації, якщо вона наступає. А для контролю пропонували читати літери. Результати записувались і данні заносили до таблиці. Експеримент проводили з темновою адаптацією, для цього швидко вимикали світло. Визначили швидкість темнової адаптації, зафіксовуючи час секундоміром, за цей час око звикало до темряви і учні читала по таблиці літери. Досліди і контроль показали, що в досліджуваних учнів зір у всіх не однаковий, а звісно й темнова адаптація. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДІВ № Дата Прізвище досліджуваного Данні контролю Шв. адаптації Зір До стомлення Після стомлення До стомлення Після стомлення І ІІ ІІІ І ІІ ІІІ 1 25.01.2003 Лещенко +++ ++- 2с 10с 39с 12с 20с 70с 0,6(л) 0,6(п) Могилей +++ +++ 3с 4с 5с 3с 4с 9с 1(л) 1(п) Горобець +++ ++- 3с 4с 5с 4с 5с 10с 0,9(л) 1(п) Єгорова +++ +++ 2с 4с 5с 3с 5с 6с 0,9(л) 1(п) Фенченко +++ +++ 3с 4с 7с 4с 6с 9с 1(л) 1(п) Наумов +++ +++ 2с 3с 5с 4с 5с 7с 1(л) 1(п) Баштовой +++ +++ 5с 8с 15с 7с 10с 17с 0,8(л) 0,8(п) Пуляк (в окулярах) +++ +++ 3с 4с 9с 6с 7с 8с 0,9(л) 0,9(п) 2 01.02.2003 Лещенко +++ ++- 4с 10с 38с 11с 20с 70с 0,8(л) 0,8(п) Могилей +++ +++ 3с 4с 6с 4с 5с 7с 1(л) 1(п) Горобець +++ ++- 4с 5с 7с 5с 6с 8с 0,9(л) 1(п) Пуляк (в окулярах) +++ +++ 4с 6с 7с 4с 5с 8с 0,9(л) 0,9(п) Єгорова +++ +++ 2с 5с 6с 4с 8с 9с 0,9(л) 1(п) Фенченко +++ +++ 2с 3с 4с 3с 5с 7с 1(л) 1(п) Наумов +++ +++ 2с 4с 5с 4с 5с 8с 1(л) 1(п) Баштовой +++ +++ 5с 8с 14с 7с 11с 17с 0,8(л) 0,8(п) За таблицею ми можемо побачити, що у всіх учнів до початку робочого дня адаптаційні можливості ока кращі ніж після, це пов’язане зі стомленням очей під час робочого дня, що негативно впливає на адаптаційні можливості. Рекомендації учням: 1. чітке дотримання правил гігієни; 2. обережне користування з вапном, коли білять, крапля якого, потрапивши в око, може спричинити опік рогівки і більмо; 3. дуже небезпечно гратися з карбідом кальцію, розірвавшись у воді, осколок може потрапити до ока і спричинити опік чи більмо; 4. обережно поводитись з гострими предметами і т. д. Із дослідів ми побачили, що повільніше за всіх до темряви пристосовується Лещенко В. С. ВИСНОВКИ Виконавши цю роботу я опрацювала багато матеріалу і переконалась в тому, що очі дуже важливий орган в житті людини, тварини і будь-якого організму (навіть у рослин є світлочутливі клітини). Також я виконала дослідницьку роботу про що засвідчує дослід, який я зробила, бо мені було дуже цікаво дізнатися, як впливає стомлення на адаптаційні можливості ока учнів моєї гімназії під час уроків. Виконавши дослід, я переконалась в тому, що стомлення таки впливає на адаптаційні можливості ока і негативно.

Після стомлення швидкість темнової адаптації уповільнюється. Також я з’ясувала, що у людей різна швидкість темнової адаптації, різний зір, і різні генотипи.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. “Біологія людини 8-9 класи” /Присяжнюк М.С. – К.:УАННП “Фенікс”, 1999р. – 132с. 2. “Біологія людини 8-9 класи” /Шабатура М. Н. – К.: Генеза, 1997р. – 432с. 3. Інтернет. 4. “Древо познания №1” /Питер Барбер – К.: Маршал Кавендиш Украина , 2001р. 5. “Древо познания №58” /Питер Барбер – К.: Маршал Кавендиш Украина , 2002р. 6. “Мир живой природы» /Лайнел Бендер, Линда Гамлин – М.: Махаон, 1999р. – 160с.