Перетворення традиційної рентгенограми в цифровий масив з наступною можливістю обробки рентгенограм методами обчислювальної техніки стало розповсюдженим процесом.
ДО МАКС для рентгенівських досліджень можуть бути віднесені: цифрові підсилювачі яскравості рентгенівських зображень, цифрові рентгенівські системи, комп’ютерні томографічні рентгенівські системи.
Звичайно для одержання зображення застосовують метод сканування (скануюча проекційна рентгенографія). Отримані відеосигнали після аналого-цифрового перетворення за допомогою відповідного інтерфейсу вводяться в ЕОМ, де рентгенівські зображення обробляються й аналізуються.
У комп’ютерних томографічних рентгенівських системах, що з’явилися в 1972 р., рентгенівська трубка обертається навколо пацієнта. Рентгенівські промені проходячи через різні тканини, загасають (поглинаються) по-різному. Комп’ютер порівнює знімки, отримані пошарово і під різними кутами, будуючи з них зображення поперечного перерізу органу. Рентгенівська томографія забезпечує високоякісні, контрастні і незатінені іншими органами зображення перетинів (зрізів) органів.