Комплементарність-
такий тип взаємодії неалельних генів,
коли один домінантний ген доповнює дію іншого неC
алельного домінантного гена, і вони разом визначають
нову ознаку, яка відсутня у батьків.
Епістаз-це така взаємодія неалеьних генів, за якої один ген
пригнічує дію іншого неалельного гена
Полімерія-два або більше домінантних
алелі однаковою мірою впливають на розвиток
однієї і тієї ж ознаки.
Плейотропія-це залежність кількох ознак від одного гена, тобто
множинна дія одного гена.
Будова молекули ДНК. Макромолекула ДНК C
це два довгі полімерні ланцюги, що складаються з
мономерів дезоксирибонуклеотидів, тісно з'єднаних
між собою. Нитки ДНК з'єднуються
водневими зв'язками між азотистими основами двох
ланцюгів і утворюють подвійну спіраль ДНК
ДНК C це полімерна молекула,
мономерами в якій є нуклеотиди. Нуклеотид скла-
дається з: 1) азотистої основи; 2) моносахариду де-
зоксирибози (в нуклеотидах РНК C рибози); 3) за-
лишку фосфорної кислоти.
Азотисті основи бувають двох типів: пуринові C
аденін (А) і гуанін (Г) і піримідинові C тимін (Т) і
цитозин (Ц).
Просторова організація ДНК Молекула ДНК
може існувати в різній конфігурації залежно від на-
вколишніх умов. Відомо декілька форм ДНК: а) ВCфорC
ма C має стандартну структуру відповідно до мо-
делі молекули Уотсона і Кріка і в нормальних фізіо-
логічних умовах є основним структурним типом;
б) АCформа- виявлена у зневодненому середовищі,
при високому вмісті калію і натрію. Така ДНК має
дещо змінену спіралізацію; в) СCформа C має мен-
ше основ на один виток, а значить інші C фізичні
характеристики; г) ZCформа C на відміну від інших
форм, закручена вліво. Деякі форми при зміні фізіо-
логічних умов можуть переходити одна в одну, що
додатково регулює роботу генів. Знання структури
ДНК дозволило зрозуміти суть багатьох молеку-
лярноCгенетичних процесів.
Рибонуклеїнові кислоти (РНК). Спадкова
інформація зберігається в молекулі ДНК. Проте
ДНК не бере участі в життєдіяльності клітин. Роль
посередників у передачі спадкової інформації від
ДНК у цитоплазму відіграють рибонуклеїнові кис-
лоти. Взаємовідносини ДНК, РНК і білків можна
представити у вигляді схеми ДНК —> РНК —> білок.
РНК мають вигляд довгих нерозгалужених полі-
мерних молекул, що складаються з одного ланцю-
га.