ПОРУШЕННЯ ЛІПІДНОГО ОБМІНУ

У цій групі спадкової патології розрізняють хворо­би накопичення (внутрішньоклітинне накопичення продуктів метаболізму — сфінголіпідози) та ліпоїдо*

зи, що супроводжуються збільшенням концентрації ліпідів у сироватці крові.

Хворобу Тея —Сакса зараховують до групи ганглі-озидозів (GM2, І тип). Це одна з форм амавротичної ідіотії (рання, дитяча). Характеризується клінічне про­гресуючим зниженням гостроти зору, деградацією інте­лекту, іншими неврологічними симптомами. У віці 4 — 6 міс до того активна дитина втрачає рухливість, ціка­вість до навколишньої дійсності, не впізнає батьків, при­пиняє гратися, сміятися, не фіксує погляду, сліпне. Відзначається гіперреакція на звук (аж до тонічних судом). Дитина помирає через 1,5 — 2 роки від початку захворювання. На очному дні визначається симптом вишневої кісточки. Первинний біохімічний дефект — зниження активності фруктозо-1-фосфаталь до лази гексозамшідази А (можлива пренатальна діагностика явища). Успадковується хвороба Тея —Сакса за АР-ти-пом. Здебільшого хворі й гетерозиготні носії трапля­ються серед євреїв-ашкеназі. Припускають, що гетеро­зиготи більш стійкі до туберкульозу. Ефективної те­рапії захворювання досі немає. Призначають симпто­матичне лікування.

ОМ2-гангліозидоз II типу (амавротична ідіопатія Сандхоффа) відрізняється більш злоякісним перебігом, ніж хвороба Тея —Сакса, хоча клінічна картина схожа. Первинний біохімічний дефект — дефіцит гексозамі-нідази А і В. Лікування симптоматичне.

ОМЗ-гангліозидоз II типу (амавротична ідіопатія Нормана —Вуда, природжена форма) розвивається в перші дні життя дитини. Проявляється прогресуючою гідроцефалією або мікроцефалією, судомами, паралічем, сліпотою, затримкою розвитку. Успадковується дане порушення за АР-типом. Ефективної терапії немає, ліку­вання симптоматичне.

Пізня форма амавротичної ідіопатії Куфса (цероїд-ліпофусциноз дорослих) проявляється у віці 15 — 20 років. Спостерігається повільне прогресування органіч-

ної деменції. Зміни з боку органа зору не властиві, проте в окремих випадках виявляють пігментний ре­тиніт. У термінальній стадії захворювання характерні епілептичні напади, паралічі, нерухомість. До цієї гру­пи захворювань зараховують також GMl-гангліози-доз — тип І. Хвороба Нормана —Ландінга, сімейний нейровісцеральний ліпідоз, характеризується розвитком гепатоспленомегалії після 6-місячного віку, кіфосколіо-зом, брахідактилією, численними згинальними контрак­турами суглобів. Звертають на себе увагу такі зовнішні ознаки, як гіпертелоризм, плоске перенісся, низько роз­ташовані вуха, гіпертрофовані ясна. У половини хво­рих на очному дні відзначається симптом вишневої кісточки. Смерть настає у 2 —3-річному віці. Первинний біохімічний дефект в умовах даної патології — дефіцит бета-галактозидази. Успадковується захворювання за АР-типом, лікування симптоматичне.

Хвороба Дері (ювенільний системний ліпідоз; GM1-гангліозидоз, II тип) характеризується відставанням психомоторного розвитку; спастичним тетрапарезом, судомами, атаксією, м'язовою гіпотонією, що змінюєть­ся ригідністю, деменцією. Тривалість життя за такої патології становить 3 — 10 років. Первинний біохіміч­ний дефект — недостатність бета-галактозидази в кліти­нах, лімфоцитах, сечі. Успадковується за АР-типом. Ліку­вання симптоматичне.

Серед ліпоїдозів, що супроводжуються накопичен­ням ліпідів у плазмі, слід виділити різні форми гете­рогенних патологій типу гіперліпопротеїнемій, гіперлі-підемій, гіперхолестеринемій, тригліцеридемій.

Ліпоїдоз плазматичний І типу (гіперліпідемія жи-роіндукована, ксантоматоз гіперхолестеринемічний, хво­роба Бюргера—Грютца) проявляється ксантомами, г&-патоспленомегалією, іноді панкреатитом у віці до 10 років. У крові підвищується рівень холестеролу, триглі-церидів, натщесерце в ній з'являються хіломікрони. В основі патогенезу лежить дефіцит ліпопротешліпази.

Успадковується за АР-типом. Лікування полягає в при­значенні безжирової дієти.

Ліпоїдоз плазматичний II типу (сімейна гіперхолес-теролемія, гіпербеталіпопротеїнемія) проявляється з дитячого віку сухожилковим і туберозним ксантомато-зом, атероматозними змінами у вінцевих судинах сер­ця. Ксантоми розташовуються періорбітально, на сідни-цях, сухожилках. У крові значно підвищується рівень холестерину і дещо зростає показник тригліцеридів. Успадковується дана патологія за АД-типом із непов­ною пенетрантністю. Лікування полягає в призначенні дієти з обмеженням вмісту холестеролу. Щоб знизити його рівень в організмі, застосовують лінетол, деліпін, нікотинову кислоту, холестирамін.

Ліпоїдоз плазматичний III типу у дорослих прояв­ляється бугристими ксантомами, спостерігається також ранній атероматоз. Ксантоми з'являються на стопах. На долонях помітні жовто-оранжеві смуги. У крові вияв­ляють бета-ліпопротеїди дуже низької густини, холес-теролемію, гіперурикемію. Успадковується за АР-типом. Лікування таке саме, як при ліпоїдозі II типу.

Ліпоїдоз плазматичний IV типу (гіперліпідемія ен­догенна, тригліцеридемія, індукована вуглеводами) розвивається як у дітей, так і у дорослих. Уражуються вінцеві судини серця. У хворих нормальна перено-сймість жирів, проте знижена толерантність до вугле­водів. У крові значно підвищується рівень тригліце­ридів, дещо зростає рівень холестеролу. Успадковуєть­ся це порушення за АД-типом.

Лікування полягає в обмеженні споживання вугле­водів; рекомендовано вживання олії. Добрий ефект дає призначення лінетолу, деліпіну, нікотинової кислоти, ловастатину, ліпостабілу, есенціале та інших гіполіпі-демічних препаратів.

Ліпоїдоз плазматичний V типу проявляється у віці 20 — 40 років. З'являються біль у животі, панкреатит,

ксантоми, гепатоспленомегалія, гіперурикемія. Значно збільшується рівень тригліцеридів у крові. Описане АД-успадкування з різною експресивністю, проте зде­більшого ця патологія поєднується з нефрозом, міксе­демою, алкоголізмом тощо. Лікування передбачає при­значення дієти, бідної на вуглеводи й жири, а також препаратів, що використовуються при лікуванні інших форм ліпоїдозів.

Останніми роками встановлено зв'язок плазматич­них ліпоїдозів з мутаціями генів Аро-А, Аро-В, Аро-С, Аро-Е. На цій основі пропонується ДНК-д і агностика членів сім'ї хворого для доклінічного виявлення носій-ства певної мутації та профілактичного лікування.

Сьогодні особлива увага приділяється генетичним порушенням холестеролового обміну, які супроводжу­ються зниженням холестеролу в організмі, що може призвести до народження дитини з синдромом Сміта — Лемлі —Опітца (дефект 7-дегідрохолестеролредуктази), до порушень стероїдного обміну, мієлінізації нервової системи, до розумової відсталості та ін. При зниженні синтезу холестеролу пропонують включати в дієту 2 — З курячих жовтка в день. Але ці висновки ще не є оста­точними. Дослідження тривають.