Висновки

Висновки. Основу фінансової системи складають грошові фонди.

Під грошовими фондами чи грошовими, фінансовими активами слід розуміти певні суми грошей або інших цінних паперів, які мають, по-перше, відповідні й чітко визначені напрямки формування, по-друге, такі ж відповідні й чітко окреслені напрямки використання.

Грошові фонди з указаними атрибутами мають у практиці й економічній науці ще одне позначення - їх часто називають поняттям фінанси. У сучасній економічній літературі поняття фінанси вживається у двох різних інтерпретаціях, але таких, що доповнюють одна одну. По-перше, у вузькій інтерпретації. Під фінансами у вузькому трактуванні треба розуміти власне грошові фонди із зазначеними вище атрибутами, тобто певні суми грошей грошові активи, які мають чітко окреслені лінії формування й лінії використання.

У широкій інтерпретації фінанси - це не лише власне грошові фонди, а й інші цінні папери - акції, облігації, сертифікати і т. ін. Однак така інтерпретація і така структуризація поняття фінансів не єдина ні в економічній літературі, ні в практиці функціонування фінансових економічних систем.

Часом виділяють так звані чисті й так звані валові фінанси.

Фінанси у їх чистому значенні або власне фінанси - це тільки цінні папери і відповідні фонди їх формування, руху й використання.

Чисті фінанси є основним об єктом купівлі-продажу на фінансовому ринку.

Валові фінанси - це цінні папери у формі акцій, облігацій, сертифікатів і т.д але й вкупі з грошовими вкладами у грошово-кредитних установах або готівкою, яка є в наявності і не депонується в банківській системі. Фінансова система пронизує всю національну економічну систему, починаючи від домогосподарств, індивідуальних і партнерських підприємств, корпоративних підприємств і закінчуючи державою.

У складі національної фінансової системи виділяють, по-перше, фінанси домогосподарств населення, під якими слід розуміти сукупність механізмів формування, руху й використання грошових фондів домогосподарств.

Основою фінансів домогосподарств є їхній бюджет сімейний бюджет. Бюджет домогосподарств - це грошовий фонд сімей чи домогосподарств, що складається, як і будь-який інший бюджет, із дохідної і видаткової частин.

У дохідній частині відображаються економічні доходи домогосподарств за напрямками їх формування. До економічний доходів домогосподарств відносять грошові надходження, які домогосподарства отримують від продажу відповідних ресурсів робочої сили, капіталу, землі й матеріалів, підприємницьких здібностей. Основна стаття грошових доходів домогосподарств - заробітна плата як ціна робочої сили праці . У розвинутих економічних системах країн Заходу вона становить приблизно 70 усіх грошових доходів в Україні її питома вага у кілька разів менша . Іншими формами грошових доходів домогосподарств є процент приблизно 10 , прибуток корпорацій приблизно 10 і рента за землю й орендовану нерухомість приблизно 1 . У видатковій частині бюджету домогосподарств відображаються основні напрямки видатків. Це, по-перше, видатки грошові платежі на споживання придбання споживчих товарів, приблизно 80 від усієї суми видатків, по-друге, видатки на сплату особистих податків приблизно 15 і, по-третє, видатки на заощадження купівлю акцій, облігацій, формування депозитів у банківській системі і т. ін Видатками домогосподарств називають їхні грошові платежі, які вони здійснюють під час купівлі споживчих товарів, сплати податків і формування заощаджень купівлі цінних паперів. Другою складовою національної фінансової системи є фінанси підприємств індивідуальних і партнерських підприємств, корпорацій. Основа фінансів корпорацій підприємств - їхній баланс, або бухгалтерський звіт рахунок. Баланс корпорацій також складається із двох частин дохідної і витратної. У дохідній частині вказуються основні напрямки формування валових грошових доходів корпорацій. Це прибуток від реалізації продукції, грошові надходження від надання послуг, грошові надходження у формі амортизаційних відрахувань, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, інші грошові надходження.

У витратній частині балансу корпорацій вказуються основні напрямки використання грошових надходжень.

Це, по-перше, фонди відновлення обігового капіталу, по-друге, амортизаційного фонду для відновлення основного капіталу, по-третє, фонд валового прибутку.

Використання чистого прибутку корпорацій здійснюється за такими основними напрямками платежі в державний бюджет податок із прибутку корпорацій, проценти за кредитами і погашення кредиту банку й іншим установам банківської системи, дивіденди власникам акцій. Після здійснення вказаних вище платежів, послідовність яких визначається рішеннями уряду, Національного банку чи інших органів влади, формується так званий нерозподілений прибуток корпорацій, який використовується для внутрішніх потреб корпорацій - формуються інвестиційні й інноваційні фонди, фонд соціального розвитку і т. ін Третьою складовою частиною національної фінансової системи є так звані державні фінанси, які, у свою чергу, складаються, по-перше, із власне державних фінансів або федеральних фінансів, як їх часто називають у країнах із федеративним територіальним устроєм, по-друге, регіональних обласних фінансів, по-третє, місцевих муніципальних фінансів. Основою цих трьох видів чи складових державних фінансів є відповідні бюджети державний, регіональний і місцевий, які являють собою грошовий фонд формування і використання грошових ресурсів відповідних рівнів управління державними структурами.

Основна відмінність державних фінансів від фінансів корпорацій полягає ось у чому по-перше, у них різні джерела доходів - доходи корпорацій формуються за рахунок і внаслідок виробничої чи комерційної діяльності, а доходи держави - за рахунок податків по-друге, у них різні напрямки здійснення видатків, тобто використання доходів корпоративні доходи використовуються переважно на закупки товарів і послуг, а державні - ще й для цілей здійснення так званих трансфертних платежів виплата допомог при безробітті, стипендій, пільг і т. ін. по-третє, доходи і видатки корпорацій формуються на добровільній основі, а держави - в примусовому порядку на обов язковій чи законодавчій основі по-четверте, у них різний характер руху доходів і видатків - рух доходів і видатків у державному секторі фінансової системи здійснюється на субсидійній основі, а в корпоративному секторі - на еквівалентній основі. Список використаної літератури 1. Фінанси України 1099. О.Д. Василюк 2. Фінанси України 122001. В.О.Федосов 3. Фінанси України 91998. О.Є. Колосов 4. Державні фінанси 2002, В.Д.Базидевич, Л.О.Баласт рик 5. Фінанси вишкіл студії, 2002, С.І. Юрій, Кізима Т.О.