Висновки

Висновки.

Підсумовуючи вищевикладене слід зазначити, що розвиток ринку землі на Україні та рівень земельних відносин на сьогодні не відповідає сучасним вимогам господарювання і не створює реальних умов для ефективного використання земельно-ресурсного потенціалу нашої країни. Для вирішення цієї глобальної проблеми необхідний комплексний підхід, який включає розгляд економічних, соціальних, екологічних, правових, моральних, технологічних та інших проблем землекористування.

Соціально-економічний блок вирішення проблемних питань полягає у забезпеченні захисту прав на землю і нерухоме майно, створенні умов для ефективного використання землі в інтересах розвитку суспільства.

Для досягнення стратегічної мети державна політика в сфері земельних відносин повинна передбачати реформування відносин власності на землю організацію ефективного управління земельними ресурсами удосконалення системи реєстрації, вартісної оцінки й оподатковування нерухомості. На мою думку, реформування відносин власності полягає не стільки у забезпеченні множини форм власності чи її розподілу, скільки в створенні умов для найбільш ефективного регулювання процесом землекористування.

Для цього земельні обєкти, з одного боку, необхідно виокремити, ідентифікувати як обєкти власності, а з іншого визначити субєкти власності. При цьому основний субєкт власності на земельні ресурси - держава в особі органів державно-виконавчої влади повинна бути наділена правами, що забезпечують ефективне здійснення її повноважень.

Земельні ресурси, відповідно до законодавчо закріпленої процедури, потрібно передавати конкуруючим субєктам власності, виходячи з економічних, екологічних і соціальних обмежень та рівня орендної плати.

У сфері організації комплексного управління земельними ресурсами держава повинна виступати головним регулятором процесів раціонального й ефективного використання землі. Необхідною передумовою цього є наявність єдиного органу, що забезпечує координацію і управління реалізацією процесу реформування земельних відносин.

Однієї з основних причин повільного розвитку земельних відносин в Україні є недостатньо розвинена і суперечлива законодавча база, що регулює права й обов язки державних органів та учасників цивільного обороту нерухомого майна, земельних ділянок у населених пунктах.

Для цього необхідно мати не тільки Земельний кодекс України, а й весь комплекс пов язаних з ним нормативно-правових актів, що забезпечують гарантії прав власності на землю і захист інтересів суспільства в цілому. На сьогодні система обліку, вартісної оцінки й оподаткування, реєстрація землі і нерухомості та пов язаних з цим прав здійснюється в Україні різними відомствами, що гальмує розвиток земельних відносин в країні. У цьому зв язку необхідне удосконалення системи обліку, оцінки і реєстрації землі та іншої нерухомості, що ґрунтується на принципах конвергенції вже створених систем державного земельного кадастру і реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Важливо, щоб система грошової оцінки земель була побудована на засадах існуючих міжнародних стандартів оцінки. Систематичне здійснення державної кадастрової оцінки земель дозволить створити механізми, які забезпечують проведення більш раціональної податкової й інвестиційної політики держави, підвищити ефективність управління земельними ресурсами України, що в остаточному підсумку призведе до збільшення дохідної частини бюджетів усіх рівнів і сприятиме якісному вирішенню соціально-економічних проблем суспільства.

Екологічний блок вирішення проблем полягає в організації охорони земель і забезпеченні розширеного відтворення земельних ресурсів як базису сталого розвитку України. Основними завданнями охорони земель є оптимізація землекористування шляхом зменшення розораності земельного фонду, дотримання екологічних вимог охорони земель при землеустрої території, досягнення екологічно збалансованого співвідношення угідь в зональних системах землекористування, забезпечення розширеного відтворення продуктивності і родючості сільськогосподарських угідь на основі впровадження ґрунтозахисного екологічного землеробства, консервації деградованих і малородючих ґрунтів. В умовах функціонування приватної власності на землю важливим чинником соціально- економічного та екологічного розвитку землекористування є розповсюдження і впровадження біодинамічного землеробства.

Список використаної літератури. 1. Калина А.В Осокіна В.В. Економічна теорія і практика господарювання Навч. посібник 2-ге видання К. МАУП, 1998 308 с. 2. Кємпбелл Р. Макконнел, Стенли Л. Брю Экономикс принципы, проблема и политика 1993 г. 3. Лавейкійн М.І. Реєстрація землі в системі управління земельними ресурсами К. РВПС України НАН України, 1999 178с. 4. Лавейкін М.І. Земельній реформі на Львівщині - десять років Соціально-економічні дослідження в перехідний період Щорічник наук. пр Львів Інститут регіональних досліджень 2001 Вип. XXV С. 61-71. 5. Лавейкін М.І. Реформування земельних відносин в Україні - основна передумова формування сталого землекористування Регіональна економіка - 2001 4- С. 210-214. 6. Лавейкін М.І. Реформування земельного ринку - фундамент розвитку іпотеки землі населених пунктів Вісник технологічного університету Поділля 2000 2 С.24-29. 7. Лактионова Г.П. Земля как фактор производства в рыночной экономике Вісник ХДАУ 2000 2 С.33-36. 8. Лактионова Г.П. Экономическая сущность эффективного использования земли Вісник ХДАУ 2001 2 С.181-186. 9. Микроэкономика Учебник Общая редакция Тарасевича Л. С. Изд. 2-е, перераб. и доп Издательство СПбГУЭФ 1998. 10. Мочерний С.В. Політична економія Навчальний посібник К. Знання-Прес, 2002 687с. 11. Основи економічної теорії політ-економічний аспект Підручник Відп.ред. Г.Н. Климко К. Знання-Прес 2002 615 с. 12. Пиндайк Р. С. Микроэкономика М. Дело - 2000 г. 13. Сидорович А. Микроэкономика.

Учебник , Тарануха Ю. ДиС. 2002 г. 304 с. 14. Франк Р.Х. Микроэкономика и поведение.

Инфра-М. 2000 г. 696 с. 15. Ястремський О. І Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки Підручник.

К. Товариство Знання 1998.