Висновок. Пдводячи пдсумок сказаному, слд зазначити, що природна монополя - досить-таки стйка форма господарювання, навряд чи вн зживе себ, поки снують галуз, потреба населення в продукц яких така велика, поки сну диференцаця суспльства. сну багато суперечок про способи регулювання природних монополй, це зрозумло, адже, споживач, монополсти, сам комс з регулювання намагаються отримати максимальний прибуток.
Проте це не дина причина розбжностей, адже насправд систем регулювання природних монополй далеко не здйснена.
Тому, наймоврнше, що методи государст-венозного регулювання природних монополй будуть постйно покращуватися, хоча навряд чи подбного рд змни зможуть задовольнити всх, отже, це питання буде одним з основних в пошуковому план, нтерес суспльства до нього нколи не загасне. Нашу економчну полтику весь час кида з адмнстративного свавлля по управлнню виробництвом до стих самостйност господарчих осередкв. Але в першому випадку виявляться утиск мсцевих нтересв, а в другому - неузгодженсть роботи. деальне ршення не в тому кому надавати право виршувати, а в забезпеченн належно спрямованост ц дяльност, що досягаться шляхом ретельншого економчного правового регулювання.
Необхдн вдповдн законодавч, перш за все антимонопольн, заходи, адекватн виробничй баз господарським вдносинам.