Форми оперативного планування

Форми оперативного планування. Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з другого - виступає як засіб виконання довго, середньо- та короткострокових планів. Вимоги до оперативного планування в динамічних умовах ринкового середовища суттєвим чином зростають.

В процесі оперативного планування виконується детальна розробка планів підприємства та його підрозділів n окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць, на короткі проміжки часу - місяць n декаду, робочий тиждень, добу, зміну. При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання та поточного регулювання.

Таким чином, оперативне планування являє собою важливий важіль повсякденного керівництва виробничою діяльністю підприємства. Оперативне планування поєднує в собі два напрямки роботи.

Перший напрямок, в рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення та випуску продукції, називається календарним плануванням.

Другий напрямок включає в себе роботи, що необхідні для безперечного оперативного обліку, контролю та регулюванню виконання оперативних планів та ходу виробництва.

Цей напрямок дістав назву диспетчеризації. При оперативному плануванні мають вирішуватися такі основні завдання n забезпечення виконання плану виробничої діяльності випуску планової продукції в заплановані строки при рівномірній роботі всіх підрозділів підприємства n встановлення режиму роботи підприємства, що сприяє найбільш ефективному та повному використанню устаткування та робітників n максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.

Оперативне планування здійснюється в масштабі всього підприємства по цехах міжцехове та окремих цехів - по дільницях і робочих місцях внутрішньоцехове. Міжцехове оперативне планування має за мету забезпечити закоординовану діяльність та необхідні виробничі пропорції між цехами підприємства у відповідності з послідовністю технологічних процесів заготовчих, обробних, складальних та з урахуванням їх функцій - основні, допоміжні, обслуговуючі та побічні цехи. Але головним завданням міжцехового оперативного планування має бути погодження номенклатури заготовок, деталей, вузлів та строків їх пересування між цехами виробництвами. Внутрішньоцехове оперативне планування включає в себе розробку календарних планів виробництва для дільниць та контроль їх виконання, розподіл робіт по дільницях, доведення до робочих місць, оперативне регулювання виробничих процесів. В практиці господарювання розрізняють три основні системи оперативного планування детальну, комплектну та на замовлення.

Вибір застосування кожної системи оперативно-виробничого планування визначають типом виробництва, складом і особливостями продукції тощо. При цьому перевага віддається тій системі, яка дозволяє найбільш ефективно вирішувати завдання оперативного планування. 24,с.34 Розділ 2. Аналітико-рекомендаційний огляд планування на підприємстві 2.1Загальна характеристика підприємства ТОВ Дніпропрес Одним з п яти заводів ковальско-пресового устаткування в післявоєнні роки, вирішено було звести в Україні, їм став завод пресів у м. Дніпропетровську.

Так, у 1953 році він почав будуватися в південній частині міста по Сурсько-Литовському шосе. Багато сил і енергії приклали творці заводу до того, щоб ще в стадії будівництва почався випуск готової продукції. Промисловість у цей час освоїла виробництво гідравлічних пресів для виготовлення фанери.

Первістком, що поставив завод у лад діючих підприємств машинобудування, став прес моделі П714А потужністю 630 тонно-сил для виробництва фанери. В перші роки існування завод спеціалізувався на випуску середніх гідравлічних і важких механічних пресів. Самовіддано трудився колектив пресобудівників, створюючи умови для стабільного випуску продукції. Поряд з освоєнням проектних потужностей йшло будівництво нових об єктів інженерного корпуса, корпуса важких пресів. Пізніше пресобудівники нарощували темпи, освоювали нові конструкції ковальсько-пресового устаткування. Вирішено було збільшити обсяг випуску продукції заводу в 1.5 рази. Зачинателями кращих традицій колективу стали перші бригади комуністичної праці, очолювані сталеварами А.Г. Бугарь та Е.А. Деогонским і ін. Швидкими темпами розвивається галузь ковальсько-пресового машинобудування, ростуть молоді підприємства.

У цей період планомірне освоєння проектних потужностей, освоюється ряд нових машин ковальсько-пресового устаткування, У 1969 році на посаду директора заводу призначений молодий, але досвідчений і ініціативний організатор машинобудівної промисловості А.П.Васильєв. Нарощуючи темпи випуску машин, у 1976 році за наказом Мінустаткопрому завод стає головним у Дніпропетровськом виробничому об єднанні по випуску важких пресів. Самотужки будуються заводи-філії в Чаплино, Пятихатках, а також Дніпропетровське виробничо-технічне підприємство, яке веде шефмонтаж і налагодження устаткування.

Не тільки систематична модернізація машин, що випускаються, заміна застарілих моделей, але і зовсім нові для галузі машини, освоює колектив пресобудівників. У спеціалізації заводу кувальні, лістоштамповочні преси, преси для великогабаритних виробів із пластмас, склопластиків, гарячого об ємного штампування, преси поверхові для неметалічних матеріалів, преси для абразивів і вогнетривів, насосно-акумуляторні станції для приводу пресів і елементи гідравлічного устаткування.

Розробляються нові конструкторські рішення, технологічні процеси.

Велика робота ведеться по створенню універсально-збірного оснащення.

На заводі склався і виріс сильний інженерно-технічних і робочий колектив зі значним досвідом проектування, освоєння і випуску ковальсько-пресового устаткування.

Одержали популярність кращі його представники. Серед них конструктори В.М. Новак, Н.А. Бригеда, А.И. Година, А.И. Василенко, Ю.Р. Форкерт фахівці зварювального виробництва Н.З. Попченко, А.А. Великородна металургійного - И.П. Гирса, Л.Д. Гудкова.

Чудові майстри своєї справи, відзначені урядовими нагородами, токар другого механічного цеху В.Д.Баралей, стругальник першого механічного С.М. Сохач, начальник чавуноливарного цеху Я.М. Пащенко, модельник А.Е. Пипка й ін. Сьогодні вони знаходяться в славній когорті заслужених ветеранів заводу, що нараховує 91 чоловік. Постійно ведеться робота з удосконалювання машин, що випускаються.

До багаторічного досвіду проектування, випуску й освоєння машин додався аналіз їхньої роботи в умовах експлуатації, що веде організований на заводі відділ зовнішнього монтажу і накладки.

Створення фікованих гам найбільше повно сприяло підвищенню технічного рівня машин.

Створено гаму гідравлічних поверхових пресів різного технологічного призначення.

Розробка машин нової техніки ведеться в тісній співдружності з науково-дослідними інститутами галузі ЕНИКМАШ, ВНИИМЕТМАШ, ВНИИГИДРОПРИВОД та ін. Вперше в країні конструктори заводу створили гідродинамічні преси для ізотермічного штампування, що дозволяють обробляти важкодеформовані матеріали зусиллями в 10 разів меншими, чим при звичайному штампуванні. У безперервному розвитку знаходиться складний заводський організм. Ввійшов у лад діючий цех формотворних матеріалів, найважливіша новобудова заводу - корпус плит, що гріють. Його проектна потужність - 10 тисяч виробів у рік - не тільки забезпечить власний випуск машин, але і ліквідує дефіцит плит, що гріють, як запчастин, галузі. Сьогодні Дніпропетровське виробниче об єднання випуску важких пресів випускає в рік до 300 важких унікальних машин, що поставляються в усі галузі одного господарства а також у 30 країн закордоном.

Завдяки тому, упроваджуються нові технології, у числі яких обробка зварених конструкцій, плазмова хіміко-хімічна обробка деталей, що шабрує фрезування площин плит, що гріють, а також загальному і рівневі продукції, що випускається, ДПО ТП входить у першу п ятірку підприємств галузі ковальсько- пресового машинобудування.

За роки свого існування колектив пресобудівників виробив, освоїв і поставив народному господарству більш 200 моделей ковальсько-пресового устаткування.

Це близько 40 найменувань машин, призначених для реалізації приблизно 60 технологічних процесів. рис.2.1 . Рис 2.1 Показники ефективності діяльності цеха 9 ТОВ Дніпропрес , Робітники, інженерно-технічні працівники і службовці заводу багато роблять для підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції. На заводі впроваджуються колективні форми організації праці. На підприємстві багато уваги приділяється задоволенню культурних, побутових запитів трудящих.

Будується житло, цілком вирішені питання забезпечення колективу в дитячих дошкільних установах, літнього відпочинку дітей у заводському піонерському таборі на березі Азовського моря. Маються спорткомплекс, стадіон. В даний час зусилля колективу пресобудівників спрямовані на перехід від виробництва одиничного устаткування до автоматизованих комплексів, введенню електроніки, швидкодії і надійності машин. 2.2 Аналіз поточного стану тактичного та оперативного планування діяльності структурного підрозділу організацій 2.2.1 Планування обсягів виробництва продукції Основним показником виробничої діяльності є визначення обсягу виробництва продукції. Обсяг виробництва продукції у натуральних вимірниках встановлюється на основі обсягу поставок Розрахунок показника діяльності структурного підрозділу цеху 9 ТОВ Дніпропрес складає 980 од. Другим важливим показником є обсяг запасів готової продукції. Запаси готової продукції на початок планового періоду визначаються за їх фактичною величиною на кінець звітного періоду. Величина запасу готової продукції на кінець планового періоду визначається виходячи із терміну зберігання продукції на складі і тривалості планового періоду. Розрахунок показника діяльності структурного підрозділу цеху 9 ТОВ Дніпропрес складає 17 од. План продажу продукції обсяг поставок в натуральному вигляді та запаси готової продукції на початок періоду представлені в таблиці 2.2. Тривалість планового періоду 360 днів, термін зберігання запасів для вироба А - 10 днів, для вироба Б- 15 днів. Таблиця 2.2. Показники виробничої програми у структурному підрозділу цеху 9 ТОВ Дніпропрес Показники Формула Значення Обсяг виробництва продукції 870-130 240 980 од. Обсяг запасів готової продукції 130 8 60 17 од. План поставок 17 260-120 157 Обсяг товарної продукції 860 17 178 14798 валова продукція ВП ТП- НЗВП-НЗВК - ІП - Ік 1478-148-127 1203 Реалізована продукція РП ТП Гп-Гк ВВп-ВВк , 1478 74 122 1674 Продовження таблиці 2.2 Обсяг чистої продукції підприємства ЧП ТП- М А 1478- 168 28 1282 тис. грн Обсяг незавершеного виробництва 1238 0,78 2,3 1,2 60 44,61 тис.грн Г1 1000 10 360 28 од, Г2 1500 15 360 62 од, Тоді виробнича програма у натуральному вимірі складає ОВА 1000 - 10 28 1018 од. ОВА 1500 - 60 62 1502 од. Таблиця 2.2. План продажу продукції та виробнича програма у натуральному вигляді Найменування продукції План продажу реалізації продукції , од. Запаси готової продукції Виробнича програма, од. початок періоду на кінець періоду Виріб А 1000 10 28 1018 Виріб Б 1500 60 62 1502 Всього Однак, натуральні вимірники не дозволяють визначити загальний обсяг та структуру виробництва на багатопрофільних диверсифікованих підприємствах, розрахувати витрати та прибуток підприємства від реалізації продукції. План поставок пов язаний із показниками обсягу реалізації та випуску продукції в натуральному вигляді. Залежність вказаних показників і порядок їх розрахунку можуть бути виражені формулою Розрахунок показника діяльності структурного підрозділу цеху 9 ТОВ Дніпропрес складає 157 од. Термін постачання визначається на основі укладених договорів із підприємствами і організаціями, споживачами.

Для цього в договорах повинні бути визначені конкретні мови постачання повний асортимент, кількість та термін постачання по бажаній ціні, спеціальні вимоги до якості продукції обсяги партій і періодичність їх постачання та способу транспортування продукції. Для узагальнюючої характеристики виробничої діяльності підприємства, окремих галузей та промисловості в цілому визначається обсяг продукції у вартісному вигляді. Основними вихідними даними при цьому є випуск продукції в натуральному вигляді та ціни. Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового внутрішньозаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.

Товарна продукція - це загальна вартість усіх видів готової продукції, робіт та послуг виробничого характеру, що буде підготовлена до реалізації. До обсягу товарної продукції належить готова продукція, послуги, капітальний ремонт свого підприємства, ремонтні роботи, напівфабрикати та запчастини на сторону, капітальне будівництво для непромислових господарств власного підприємства, роботи, пов язані з освоєнням нової техніки, тара, що не входять до гуртової ціни виробу.

Обсяг товарної продукції визначають за формулою Розрахунок показника діяльності структурного підрозділу цеху 9 ТОВ Дніпропрес складає 14798 од. Товарна продукція планується у діючих і порівняльних цінах. Розрахунок товарної продукції в діючих цінах необхідний для визначення обсягу продажу, у порівняльних цінах товарна продукція визначається для розрахунків динаміки та обсягу виробництва, інших показників. Роботи і послуги невиробничого характеру не належать до товарної продукції наприклад, капітальний ремонт будівель, послуги транспорту підприємства і науково-дослідні та проектні роботи стороннім споживачам тощо. До валової продукції ВП належить уся продукція у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності. Розрахунок показника діяльності структурного підрозділу цеху 9 ТОВ Дніпропрес складає 1203 од. Реалізована продукція РП - це продукція, яка відвантажується споживачеві, і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника або мають надійти у зазначений термін. Розрахунок обсягу реалізованої продукції діяльності структурного підрозділу цеху 9 ТОВ Дніпропрес складає 1674 од. Таблиця 2.2. План продажу реалізації продукції та виробнича програма у вартісному виразі Найменування продукції План продажу продукції, од. Ціна без ПДВ, грн. ПДВ, грн. Виручка з ПДВ, тис. грн. ст2х х стЗ ст4 Запаси готової продукції, од. Виробнича Програма на початок періоду на кінець періоду од. ст2-ст6 ст7 тис. грн стЗ х хст8. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Виріб А 1000 50 10 60,0 10 28 1018 50,9 Виріб Б 1500 20 4 36,0 60 62 1502 30,0 Всього 96,0 80,9 Відповідно до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно договорів купівлі-продажу, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову відповідального зберігання, доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Виробнича програма - це саме та кількість продукції, яку потрібно виробити в плановому році, щоб забезпечити план продажу план реалізації . Обсяг чистої продукції підприємства ЧП показника діяльності структурного підрозділу цеху 9 ТОВ Дніпропрес, складає 1282 тис. грн. Чиста продукція - це вартість створена на підприємстві. Чиста продукція може бути обчислена як сума основної та додаткової заробітної плати працівників підприємства з відрахуваннями на соціальні заходи і прибутку.

Величина незавершеного виробництва у вартісному вигляді НЗВ діяльності структурного підрозділу цеху 9 ТОВ Дніпропрес, складає 44,61 тис. грн. До складу незавершеного виробництва входять заготовки, деталі, комплекти, які знаходяться на різних стадіях виробничого процесу та підлягають наступній обробці або складанню, а також вироби у складанні та на випробуваннях.

Зміна залишків незавершеного виробництва в складі валової продукції планується при значному збільшенні обсягу виробництва в плановому періоді порівняно зі звітним, при знятті з виробництва окремих видів продукції, створенні запасу при переході на випуск нових виробів зі значною тривалістю виробничого циклу.

Забезпечення безперебійної та ритмічної роботи підприємства вимагає створення нормативної величини незавершеного виробництва, що обумовлена необхідністю наявності визначеної кількості напівфабрикатів на кожному робочому місці, в процесі їх переміщення. Обсяг незавершеного виробництва впливає на результати роботи підприємства, оскільки він потребує обігових коштів, а це негативно позначається на економічному стані підприємства.

В той же час, забезпечує нормальний хід виробничого процесу, його безперервність і ритмічність. Тому величина незавершеного виробництва повинна підтримуватись на оптимальному рівні. Величина незавершеного виробництва на початок планового періоду визначається на основі даних про його наявність на кінець звітного періоду. В масовому виробництві на величину незавершеного виробництва продукції впливають наступні фактори число робочих місць кількість виробів, що одночасно знаходяться на одному робочому місці спосіб передачі деталей з однієї дільниці на іншу план виробництва та собівартість одиниці продукції. Таблиця 2.3. Розрахунок запасів незавершеного виробництва та валової продукції структурного підрозділу цеху 9 ТОВ Дніпропрес Найменування продукції Виробнича програма, од Тривалість виробничого циклу, днів Коефіцієнт готовності Величина незавершеного виробництва, од Валова продукція на початок періоду на кінець періоду Од. Грн Виріб А 1018 10 0,5 20 14 1012 50600 Виріб Б 1502 5 0,5 30 10 1482 29640 Всього 80240 Величина незавершеного виробництва на початок планового періоду визначається на основі даних про її наявність на кінець звітного періоду. Запас незавершеного виробництва на кінець планового періоду НЗВ1 1018 10 0,5 360 14 од. НЗВ2 1502 5 0,5 360 10 од. Обсяг валової продукції у натуральному виразі ВП1 1018-20 14 1012 од. ВП2 1502-30 10 1482 од. 2.2.2 Оперативно-календарне планування Сформована на кожному етапі планування виробнича програма підприємства повинна бути деталізована у часі та доведена до конкретних виробничих підрозділів на етапі оперативно-календарного планування.

Успішне вирішення цього завдання включає широке використання економіко-математичних методів, засобів обчислювальної техніки та способів обробки даних, що реалізуються в рамках системи оперативно-календарного планування виробництва.

У процесі оперативно-календарного планування виконуються розрахунки та встановлюються завдання цехам, виробничим дільницями і робочим місцям по випуску конкретних виробів, вузлів і заготівок нормативи руху предметів праці у виробництві нормативи запасів, розміри партій, періоди їхнього запуску-випуску та ін. календарні графіки, якими встановлюється послідовність та строки виготовлення продукції на кожній стадії виробництва.

Основними завданнями оперативно-календарного планування на підприємстві є 1 забезпечення ритмічного виробництва відповідно до встановлених обсягів і номенклатури, а також своєчасного виготовлення та постачання продукції споживачам 2 забезпечення рівномірності та комплектності завантаження устаткування, працівників і площ, що сприятиме кращому використанню виробничих активів 3 забезпечення максимальної безперервності виробництва, тобто забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва та прискоренню оборотності обігових коштів 4 створення умов для розвитку передових форм організації праці, а також для автоматизації об ємних та календарних розрахунків на основі використання сучасної обчислювальної техніки. За обсягом робіт, що виконуються, у відповідності зі змістом, оперативно-календарне планування розподіляється на календарне планування та диспетчерське регулювання.

Календарне планування - це деталізація річної виробничої програми підприємства за строками запуску-випуску кожного виду продукції і за виконавцями - в основних виробничих підрозділах першого рівня заводах виробничого об єднання або цехах, а всередині - на виробничих дільницях та робочих місцях. Календарне планування містить розробку n календарно-планових нормативів n планів-графіків руху предметів праці в часі та просторі у процесі виробництва n у процесі календарного планування виконуються розрахунки завантаження устаткування та площ об ємні розрахунки n доведення виробничих завдань на основі розроблених планів-графіків до підрозділів, виробничих дільниць і робочих місць 26 . Диспетчерське регулювання - це процес, який забезпечує оперативне регулювання процесу виробництва шляхом систематичного обліку та контролю за виконанням змінно-добових завдань, поточної підготовки виробництва, оперативного усунення недоліків і відхилень, що виникають.

Основними вихідними даними для оперативно-календарного планування є n план випуску продукції по кварталах і місяцях n технологічний маршрут та технологічний процес обробки деталей і складання виробів із нормами часу за операціями n режими роботи структурного підрозділу цеху 9 ТОВ Дніпропрес n план ремонту устаткування.

Оперативно-календарне планування виконується у масштабі підприємства по структурним підрозділу цеху 9 ТОВ Дніпропрес. У зв язку з різними об єктами планування розрізняють міжцехове і внутрішньоцехове оперативно-календарне планування. Міжцехове планування включає встановлення цехам взаємопов язаних виробничих завдань, розроблених за даними виробничої програми підприємства і забезпечення узгодженості у роботі цехів при виконанні цієї програми.

Міжцехове планування спрямоване на підтримання налагодженої, ритмічної роботи основних виробничих підрозділів заводів, цехів, забезпечення безперебійного їх обслуговування допоміжними цехами і службами.

Виробничі програми підприємства розробляються на рік із розбивкою по кварталах.

Цехові оперативні виробничі програми складаються на квартал із розподілом по місяцях.

Встановлюється планове завдання - програма випуску продукції у плановому періоді для кожного цеху з обґрунтуванням відповідними об ємними розрахунками.

Календарний план регламентує строки руху продукції у цехах заводу, не розкриваючи часткових, внутрішньоцехових післяопераційних строків виробництва по кожному предмету. Диспетчеризація забезпечує облік, контроль і оперативне регулювання робіт між цехами.

У процесі розробки і доведення виробничих програм до цехів, ці програми уточнюються та коригуються в залежності від результатів роботи попереднього місяця. Міжцехове планування здійснюється виробничо-диспетчерським відділом ВДВ підприємства.

Внутрішньоцехове планування спрямоване на розподіл номенклатури робіт, які надані календарним планом цеху між дільницями, і доведення планових завдань до кожної виробничої дільниці та робочого місця. Зміст робіт по внутрішньоцеховому плануванню залежить від розмірів цеху, його виробничої структури і в загальному вигляді включає планування роботи дільниць та підготовку завдань для робочих місць. Робота виробничих дільниць планується на основі календарного плану цеху, що надходять з міжцехового рівня системи оперативно-календарного планування.

Ціль планування роботи дільниць - це формування плану виготовлення планово-облікових одиниць даного рівня для кожної виробничої дільниці на кожний планово-обліковий період. Внутрішньоцехове планування і регулювання виробництва в цеху виконує виробничо-диспетчерське бюро ВДБ , на дільниці - майстер за допомогою ВДБ. Межі міжцехового і внутрішньоцехового планування можуть змінюватися із розвитком або впровадженням автоматизованої системи управління виробництвом і АСУВ. У процесі розробки виробничих програм застосовується ланцюговий метод, який полягає в тому, що завдання встановлюються у порядку, зворотньому до ходу технологічного процесу, тобто від складання готових виробів до заготовки і визначення погреби у матеріалах, сировині та напівфабрикатах.

Система оперативно-календарного планування характеризується певною планово-обліковою одиницею та планово-обліковим періодом. Планово-облікова одиниця являє собою сукупність робіт, яку розглядають як єдине ціле при плануванні, обліку, аналізі та оперативному регулюванні виробництва.

Планово-обліковий період являє собою відрізок часу зміна, доба, місяць, декада тощо, на який формуються планові завдання.

В умовах одного і того ж типу виробництва можуть застосовуватися різні планово-облікові одиниці продукції, яка виготовляється табл. 2.4 . Таблиця 2.4. Планово-облікові одиниці та сфера їх застосування Планово-облікова одиниця Виробництво Одиночне Дрібно- серійне Серійне Багатосерійне Масове Виробниче замовлення Вузловий комплект Груповий комплект Продовження таблиці 2.4 Машинокомплект Добокомплект Умовний машинокомплект Деталь 0 Виробниче замовлення - це комплекс робіт, які виконуються на договірних із замовником засадах.

Вузловий комплект - вузол або складальна одиниця виробу. Груповий комплект - технологічно та конструктивно однорідна група деталей, які мають спільні планово-організаційні ознаки черговість подачі на складання, яка повторюється, однакова періодичність запуску-випуску.

Машинокомплект застосовується в умовах вузької спеціалізації та містить повний комплект вузлів і деталей, які входять до виробу.

Добокомплект складається з деталей, вузлів та всіх виробів, які підлягають виготовленню протягом доби і застосовуються при відсутності у виробничій програмі підприємства провідного виробу виробу-представника. Умовний машинокомплект формується шляхом зведення всієї номенклатури продукції до умовного виробу.

В цей умовний виріб входять деталі, вузли і вироби, які необхідно виготовляти до певного моменту.

Деталь як планово-облікова одиниця застосовується при незмінності виготовлення продукції у серійному та масовому виробництві. Вибір тієї чи іншої планово-облікової одиниці практично визначає наперед організацію системи оперативного планування виробництва на підприємстві. У сучасному виробництві широко розповсюджені різні системи оперативного планування, що визначаються як внутрішньофірмовими факторами, так і зовнішніми ринковими умовами.

Система оперативного планування виробництва - це сукупність різних методик та технологій планової роботи, що характеризується ступенем централізації, об єктом регулювання, складом календарно-планових показників, порядком обліку та руху продукції та оформленням облікової документації. Ця система являє собою сукупність методів та способів розрахунку основних планово-організаційних показників, які необхідні для регулювання ходу процесу виробництва та споживання товарів і послуг з метою стягнення запланованих ринкових результатів при мінімальних витратах економічних ресурсів і робочого часу. До основної характеристики будь-якої системи оперативного снування належать методи комплектування календарних завдань підрозділом підприємства, взаємопов язані роботи цехів та ділянок, вибрана планово-облікова одиниця - тривалість планового періоду, способи і прийоми розрахунків планових показників, склад супроводжуючої документації та інші. Вибір тієї чи іншої системи оперативного панування в умовах ринку визначається, головним чином, обсягом попиту на продукую і послуги, витратами і плановими показниками, масштабом та типом виробництва, організаційною структурою підприємства й іншими факторами.

Найбільшого розповсюдження в теперішній час набули подетальна, позамовна та комплектна системи оперативного планування та їх різновиди, які застосовуються багатьох великих вітчизняних підприємствах та закордонних фірмах, а також у середньому підприємництві. Подетальна система планування призначена для умов високоорганізованого та стабільного виробництва.

За цією системою планується і регулюється рух виконаних хід технологічних операцій і виробничих процесів по кожній деталі на певний плановий період-час, зміну, день, тиждень тощо. В основі подетальної системи лежить планування такту, ритму роботи поточних ліній і виробничих ділянок, правильне визначення нормальних технологічних, транспортних, страхових, міжопераційних і цехових запасів та постійна їх підтримка в процесі виробництва на суворому розрахунковому рівні. Застосування цієї системи потребує розробки складних календарно-оперативних планів, що містять показники обсягу випуску і маршрут руху деталей кожного найменування за всіма виробничими стадіями і технологічними операціями. Тому подетальне планування доцільно застосовувати при обмеженій та стійкій номенклатурі продукції, яка випускається в умовах багатосерійного і масового виробництва.

Позамовна система оперативного планування застосовується, в основному, в одиничному і дрібносерійному виробництві з його різноманітною номенклатурою і обсягом продукції, що випускається, та невеликим обсягом виробничих послуг.

У цьому випадку об єктом планування, або основною обліковою одиницею, є окреме виробниче замовлення, що містить декілька однотипних робіт конкретного споживача-замовника.

Дана система планування базується на розрахунках тривалості виробничих циклів і нормативів випереджень, за допомогою яких встановлюються замовником або ринком потрібні строки виконання як окремих процесів або робіт, так і всього замовлення в цілому. Покомплектна система оперативного планування застосовується, головним чином, в серійному і масовому виробництві. Як основну планово-облікову одиницю використовують різні деталі, що входять до збірного вузла або загального комплекту товарів, згрупованих за певними ознаками. За покомплектною системою планування календарні завдання виробничими підрозділами розробляються не по деталях окремого найменування, а за укрупненими групами, комплектними деталями на вузол, машину, замовлення, або обсяг робіт і послуг.

Ця система сприяє скороченню трудомісткості як планово-розрахункових робіт, так і організаційно-управлінської діяльності персоналу лінійних функціональних служб підприємства.

При даній системі значно підвищується гнучкість оперативного планування, поточного контролю і регулювання ходу виробництва, що в умовах ринкової невизначеності є важливим засобом стабілізації виробництва.

Окрім розглянутих трьох систем оперативного планування на вітчизняних підприємствах застосовуються такі їх підсистеми як планування за тактом випуску виробів, планування по запасах, планування по випередженнях, планування на склад.

Планування за тактом випуску виробів передбачає вирівнювання тривалості технологічних операцій на всіх стадіях загального виробничого процесу у відповідності з одиничним розрахунковим часом виконання взаємопов язаних робіт. Такт, даному випадку, є важливим планово-економічним регулятором ходу виробництва і робочих місцях. В цеху 9 ТОВ Дніпропрес діє для суміжних виробництв єдиний організаційний такт, що дорівнює 1 хв протягом якого виконуються різні провідні процеси на синхронізованих робочих місцях станочників і збірників, а на поточних лініях головного конвеєра сходять три нових автомобілі. За допомогою тут визначаються основні об ємні і календарні показники планового випуску машин.

Планування по запасах передбачає підтримку на розрахунковому рівні запасів заготівок, напівфабрикатів і комплектуючих, що призначаються для подальшої обробки і зборки на кожній стадії виробництва.

Для забезпечення ритмічної роботи взаємопов язаних виробничих ділянок і поточних ліній визначаються нормальні розміри виробничих запасів, що являють собою відповідний запас заготівок. За призначення запаси бувають технологічні, транспортні, страхові, міжопераційні або міжциклові. Розмір запасу може бути встановлений у деталях або днях. Планування на склад або ринок здійснюється при випуску продукції та її пост чанні на продаж у значних обсягах при невеликій трудомісткості і невеликій кількості технологічних операцій. При цій системі визначається необхідна кількість готових виробів, які повинні постійно знаходитись у проміжних або кінцевих стадіях виробництва і продажу продукції. Розрахункові запаси продукції повинні безперервно підтримуватись на такому рівні який забезпечував би безперервний хід виробництва і збуту продукції. Якщо залишки продукції знижується до запланованої точки замовлення, то необхідно підвищити його і запланованого рівня. Така система, крім точки замовлення передбачає також рахунок мінімального і максимального запасів, і тому має назву системи мінімум максимум. Схема руху запасів продукції за цією системою наведена на рис. 2.1. Рис. 2.1 Схема руху запасу в структурному підрозділу цеху 9 ТОВ Дніпропрес Оперативне планування виробництва відіграє значну роль у забезпеченні своєчасного випуску та постачанні продукції споживачам на основі раціонального використаням ресурсів за певний проміжок часу, а його удосконалення сприяє піднесенню та зростанню ефективності виробництва в ринкових умовах. 2.3 Розробка рекомендацій щодо удосконалення тактичних планів підприємства 2.3.1 Виробнича програма підприємства, її зміст, календарний розподіл та оптимізація Важливим розділом поточного плану підприємства є виробнича програма або план виробництва та реалізації продукції. Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції у плановий період, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажу.

Вона обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті тощо. Цей розділ плану тісно пов язаний із планом праці і заробітної плати, планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим планом.

Виробнича програма підприємств визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена у плановий період і поставлена споживачам.

Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планів підприємства.

Всі інші розділи планів розробляються у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку.

З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися наступних вимог 1 правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів 2 повне ув язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції 3 обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю. Виробнича програма складається із 2-х розділів плану виробництва продукції в натуральному умовно-натуральному вигляді та плану виробництва у вартісному вигляді. В основу розробки виробничої програми повинна бути покладена реальна потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів. Для того, щоб вірно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу.

При плануванні виробничої програми необхідно використовувати наступні матеріали 1 перспективний план виробництва продукції і послуг 2 прогноз потреби у продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, цін, кількості конкурентів тощо 3 державний контракт та державне замовлення на продукцію підприємства 4 результати вивчення поточного попиту на продукцію 5 договори на виробництво та постачання продукції, які укладаються в результаті вільного продажу виробів на гуртових ярмарках 6 заходи щодо спеціалізації і кооперування виробництва 7 заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства 8 дані про залишки нереалізованої продукції у попередньому періоді. Послідовність раціональної розробки виробничої програми зображена на рис 2.2. Рис 2.2. Схема поліпшення планування виробничої програми структурного підрозділу ТОВ Дніпропрес, цеху 9 Підставою для визначення обсягу поставок конкретної продукції є портфель замовлень і господарські договори.

Обсяг випуску по окремих виробах обґрунтовується виробничою потужністю. У процесі такого обґрунтування на підприємствах з являються внутрішньовиробничі диспропорції у завантаженні устаткування, розробляються шляхи їхнього усунення, а також заходи щодо розширення спеціалізації і кооперування виробництва.

Виходячи з натуральних обсягів постачань і виробництва, розраховується загальний обсяг продукції у вартісному вигляді обсяг товарної продукції, валової продукції, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції. Розробка завдань із випуску виробів у натуральному вигляді є найважливішою частиною роботи при складанні виробничої програми.

Важливість її визначається тим, що споживачам потрібна продукція визначених видів, здатних задовольнити наявні потреби.

На основі виявлення цих потреб формується програма виготовлення конкретних виробів. Планування виробничої програми в натуральному вигляді передбачає визначення номенклатури й асортименту продукції, яка випускається розрахунок потреби в продукції, обсягу виробництва по календарних періодах року у головному плані і обґрунтування планованих обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка містить натуральні та вартісні показники.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях за номенклатурою і асортиментом.

Номенклатура цеху 9 ТОВ Дніпропрес це перелік назв окремих видів продукції, а асортимент - це різновид виробів у межах даної номенклатури.

Натуральні показники представлені у фізичних одиницях виміру штуки, тонни, метри. Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою та децентралізованою.

Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних контрактів і державних замовлень.

Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладання договорів поставок.

Значення натуральних показників виробничої програми структурного підрозділу ТОВ Дніпропрес в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів у певних товарах із врахуванням якісної характеристики товарів. У поточному плануванні виробнича програма складається, як правило, на рік. В умовах динамічності внутрішнього та зовнішнього середовища розробляти виробничу програму на довший період не доцільно. Тому процес підготовки до виконання річної виробничої програми починається з її розподілу по кварталах і місяцях.

Оскільки ритмічність виробництва має виключно велике значення для підвищення його ефективності, покращення якості продукції і всієї роботи, необхідно більш детально розподіляти річний обсяг виробництва та реалізації продукції по кварталах і місяцях.

Розподіл річних завдань по кварталах місяцях необхідно здійснювати з врахуванням наступних факторів n встановлених договорами строків поставки продукції споживачам n збільшення випуску продукції за рахунок приросту і покращення використання виробничих потужностей, а також за рахунок заходів, передбачених планом інновацій n терміна введення в дію нових потужностей та обладнання n забезпечення рівномірного завантаження всіх виробничих підрозділів n підвищення серійності масовості виробництва n кількості робочих днів у кожному кварталі n можливого вибуття основних виробничих засобів, а також зупинення окремих агрегатів, ділянок та цехів для ремонту обладнання n зняття з виробництва застарілих видів продукції, які не відповідають своїми техніко-економічними показниками сучасному рівню розвитку науки і техніки, і таких, що не користуються попитом, та їх заміна на нові n сезонності і змінності роботи надходження сировини n сезонності збуту продукції. Як зазначає О. Орлов, ще в 1939 р. лауреат Нобелівської премії академік Л.Канторович запропонував вирішення проблеми вибору оптимального плану з метою максимізації прибутку де с прибуток від реалізації продукції X - кількість і-тої продукції. У модель вводяться обмеження щодо ресурсів, фонду часу роботи устаткування, за обсягами виробництва конкретних виробів. Із погляду математичної постановки завдання вона не викликає сумнівів. Однак, як вважає автор, некоректним є використання в моделі показника прибутку від реалізації і-тої продукції, і пропонує для моделі оптимізації асортименту використання маржинального прибутку.

Цей метод викладений у підручнику О. Орлова Планування діяльності підприємства С. 38-39 . 2.3.2 Оцінка технічного рівня розвитку підприємства Як вже зазначалось, технічний розвиток - це процес формування та вдосконалення техніко-технологічного рівня підприємства, що має бути постійно зорієнтованим для підвищення ефективності виробництва та прогресивності розвитку.

Технічний розток охоплює різні форми - стадії розвитку виробництва, які характеризують з одного боку, техніко-технологічну базу підприємства, а з іншого - її досконале нарощування.

Оцінку організаційно-технічного рівня різногалузєвих підприємств потрібно проводити періодично один раз на рік, кілька років у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступені технічної оснащеності праці персоналу, прогресивний рівень застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва тощо. Об єктивність такої оцінки можна забезпечити лише за умови не тільки методичного обчислення відповідних показників, а й порівняння їхньої динаміки на підприємстві за кілька років, а також порівняння з досягнутим рівнем на інших підприємствах.

Для оцінки загальної економічної ефективності організаційно-технічних заходів, інновацій використовують систему показників табл 2.5 n інтегральний ефект n індекс рентабельності інновацій n норма рентабельності n період окупності. Інтегральний ефект Еш - це різниця результатів та витрат на реалізацію техніко-організаційного заходу за розрахунковий період приведених до одного року як правило, початкового, тобто з урахуванням дисконтування результатів та витрат. 48,с.34 . Інтегральним ефектом може вважатися чистий дисконтований дохід, чиста приведена вартість або чиста сучасна вартість, чистий приведений ефект. Індекс рентабельності Ір - це співвідношення приведених доходів до інноваційних витрат У чисельнику формули показано розмір доходів, які приведені до початку реалізацій організаційно-технічного заходу, а в знаменнику - величина інвестицій в дисконтованих доходах до початку процесу інвестування. Іншими словами, порівнюється дві частини потоку платежів - доходна та інвестиційна. Індекс рентабельності тісно пов язаний із інтегральним ефектом.

Якщо інтегральний ефект ЕІН 0, то 1р 1, і навпаки, при 1р 1 проект вважається економічно невигідним, при 1р 1- неефективним. Інтегральний ефект структурного підрозділу дорівнює 1,05. В умовах дефіциту коштів перевага повинна надаватися тим рішенням, для яких індекс є найбільший.

Норма рентабельності Нр - є нормою дисконту, за якою доходи, що дисконтуються за певний проміжок часу, дорівнюють інноваційним вкладенням. 44,с.34 Іншими словами, норма рентабельності характеризує рівень доходності конкретного інноваційного рішення через дисконтну ставку, по якій майбутня вартість грошового потоку від інновацій приводиться до теперішньої вартості інвестиційних коштів. Показник Нр може мати й інші назви внутрішня норма доходності, внутрішня норма прибутку, норма повернення інвестицій. Інвестування у ринковій економіці пов язано зі значним ризиком, і цей ризик тим більший, і и довший термін окупності вкладень.

Це дуже актуально для галузей, де високі темпи НТП та поява нових технологій чи виробу швидко знецінює попередні інвестицій. Таблиця 2.5 Оцінка загальної економічної ефективності організаційно-технічних заходів структурного підрозділу ЗАТ Дніпропрес Показник Формула Розрахунок Інтегральний ефект 14804-8405 17,45 111662,6 грн. Індекс рентабельності 2978 56 52,52 Норма рентабельності Нр або 12 2,14 56 Підприємство вкладає 200 тис. грн. у виробничий проект, який щорічно дає чистий прибуток у сумі 50 тис. грн щорічне надходження амортизаційних відрахувань на відновлення основних засобів - 20 тис. грн тобто загальна сума грошового потоку за рік - 70 тис. грн. За цих умов термін окупності інвестицій дорівнюватиме 200 70 2,86 років. Якщо грошовий потік від втілення проекту розподіляється по роках нерівномірно, для визначення терміну окупності інвестиції треба підрахувати кількість років місяців, продовж яких грошовий потік досягає розміру суми інвестиції. Підприємство вкладає 400 тис. грн. у виробничий проект, який дає чистий прибуток перші 5 років функціонування відповідно 70,70,80,100,120 тис. грн амортизаційні відрахування на відновлення основних засобів відповідно 45 43 42 40 40 тис. грн грошові потоки по роках 115 113 112 140 160 грн. За цих умов у перші 3 роки грошовий потік дорівнюватиме 340 тис. грн. Для повної окупності не вистачає 60 тис. грн або 60 140x100 42,9 від грошового потоку четвертого року функціонування проекту.

Отже, термін окупності інвестиції дорівнює 3 0,429 3,429 року 3 роки 5 місяців. Показники економічної ефективності організаційно-технічних заходів у планах підприємств повинні враховуватися протягом усього періоду, в якому ці заходи забезпечують підвищення техніко-економічних показників виробництва або вирішення інших завдань соціальних, природоохоронних та ін Важливим моментом є економічне обґрунтування технічних заходів до їхнього впровадження.

Центральне місце в такому обґрунтуванні займає визначення їх економічної ефективності. Воно необхідне для виробу найбільш раціональних заходів, прогнозування їхнього впливу на показники роботи підприємства в плановому періоді, розрахунку премій і винагороди авторам пропозицій, визначення інтегрального впливу певної сукупності нововведень на ключові показники виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу. Необхідно знати, що в залежності від витрат, які враховуються, та результатів інтегральних показників розрізняють такі види ефекту від реалізації організаційно-технічних заходів n економічний вартісні показники n науково-технічний новизна, корисність, надійність n ресурсний споживання того чи іншого виду ресурсу n соціальний соціальні результати n екологічний шум, випромінювання та інші показники фізичного стану навколишнього середовища. Визначення й оцінка економічної ефективності організаційних нововведень, що к лежать до першої групи наприклад, організація нових спеціалізованих або комбінованих виробництв концентрація виробництва на діючому підприємстві, що веде до необхідності його розширення, реконструкції або технічного переозброєння, здійснюють, так само, як і нових технічних рішень. До складу поточних витрат необхідно такої включати додатково транспортні витрати, а також втрати сировини матеріалів і товарної продукції під час їхнього транспортування і зберігання.

Ефективність безвитратних нових організаційних рішень зокрема запроваджень бригадної або іншої прогресивної форми організації та оплати праці удосконалення окремих елементів господарського механізму - організаційних структур управління, систем планування й фінансування тощо, створення нових ринкових структур визначають на підставі обчислення економії поточних витрат, зумовленої здійсненням нововведень.

У кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї чи іншої групи безвитратних організаційних рішень. Ефективність окремих глобальних і локальних заходів є важливим, але недостатнім вимірником ступеня впливу нововведень організаційно-технічного характеру на результативність діяльності підприємства.

Ось чому необхідно знати конкретну методи-виявлення інтегрального впливу певної сукупності нововведень на ключові показники виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший період. Можна використовувати загальний методичний підхід, суть якого зводиться до обчислення за спеціальними алгоритмами формування основних показників, що характеризують економічну ефективність тієї чи іншої сукупності запроваджених протягом року кількох років нових технічних та організаційних нововведень табл 2.6 . Зокрема, варто обчислювати такі техніко-економічні показники а Приріст обсягу виробленої продукції б Приріст продуктивності праці в Частка економії від запровадження технічних та організаційних нововведень у загальних витратах на виробництво продукції Таблиця 2.6 Економічна ефективність нових технічних та організаційних нововведень структурного підрозділу ЗАТ Дніпропрес Показник Формула Розрахунок Приріст обсягу виробленої продукції 4 15589 14502 100 429,98 Приріст продуктивності праці 80- 14502 15589 100 3,02 Частка економії від запровадження технічних та організаційних нововведень у загальних витратах на виробництво продукції 70 4350 14502-5589 100 3416,35 грн. Для того, щоб довго залишатися життєздатним та стабільно демонструвати свою - у компетентність і конкурентоспроможність, підприємство повинне постійно підвищувати ефективність своєї діяльності, що, в першу чергу, пов язано з підвищення організаційно-технічного розвитку підприємства. 2.4 Розробка рекомендацій щодо усунення недоліків оперативного планування діяльності цеха 9 ТОВ Дніпропрес Проведені розрахунки наявної виробничої потужності підприємства дозволяють визначити обсяг випуску виробів, який буде забезпечений діючими виробничими потужностями. Максимально можливий випуск продукції може бути досягнутий з урахуваннями змін ряду чинників, наприклад, зменшенням простоїв устаткування, підвищенням коефіцієнта змінності його роботи, удосконаленням організації виробництва, впровадженням технічних заходів тощо. Приріст потужності за рахунок організаційно-технічних заходів, тобто внутрішньовиробничих резервів, не завжди може забезпечити випуск запланованого обсягу продукції. Тому виникає потреба у визначенні та введенні в дію нових додаткових потужностей за рахунок технічного переозброєння, реконструкції або розширення підприємства.

Встановлене у виробничій програмі завдання щодо обсягу виробництва продукції може бути досягнуте за умови забезпеченості необхідною кількістю ресурсів. Алгоритм розрахунку виробничої програми плану виробництва продукції та її обґрунтування виробничою потужністю у спрощеному вигляді може бути зведений до наступних процедур 1. Аналізується портфель замовлень. 2. Проводиться перерахунок асортименту портфеля замовлень на один вид продукції, прийнятий як виріб-представник.

Коефіцієнт перерахунку визначається як співвідношення трудомісткості кожного типорозміру продукції на трудомісткість виробу-представника. 3. Аналізується використання середньорічної виробничої потужності в звітному періоді. В процесі аналізу визначається досягнутий рівень використання виробничої потужності, рівень прогресивності використовуваної техніки та технології досягнутий рівень організації виробництва та праці на підприємстві, чи достатньо потужностей для виконання обсягу продажів на плановий рік. Розрахунок рівня використання потужностей проводиться в натуральному та вартісному виразі. Якщо проект виробничої програми не забезпечує достатнього завантаження виробничих потужностей, необхідно шукати додаткові можливості збільшення обсягу продажів та довантаження виробничих потужностей за рахунок додаткових замовлень.

Якщо план продажу перевищує виробничу потужність, то з метою збереження покупців необхідно провести комплекс заходів щодо ліквідації вузьких місць та збільшення виробничої потужності. 4. Планується коефіцієнт використання виробничої потужності в плановому періоді. 5. Визначається можливий випуск продукції на основі діючих виробничих потужностей. Виробнича потужність повинна розраховуватися в розрізі виробів-представників у натуральному і вартісному виразі. При розрахунку виробничої потужності за рік потужність на початок звітного року приймається за номенклатурою і асортиментом продукції попереднього року, а потужність на кінець звітного року на початок періоду - за номенклатурою і асортиментом продукції звітного року. 6. Проект виробничої програми порівнюється з виробничою потужністю по кожному виробу-представнику, після досягнення балансу між виробничою потужністю та ефектом програми дається економічна оцінка проекту плану виробництва. Із метою більш повної ув язки проекту виробничої програми і виробничої потужності підприємства розробляють баланс виробничих потужностей.

У ньому відображають вхідну, вихідну і середньорічну потужність, а також введення і вибуття тужностей.

На основі балансу виробничих потужностей та в ході його розробки обчислюється n уточнення можливостей виробничої потужності n визначення рівня забезпеченості виробничою потужністю програми робіт по заготовці виробництва нових виробів n визначення коефіцієнта використання виробничих потужностей n виявлення внутрішньовиробничих диспропорцій та можливостей їх усунення n визначення необхідності в інвестиціях для нарощування потужностей та ліквідації вузьких місць n визначення потреби в обладнанні або виявлення надлишків обладнання n пошук найбільш ефективних варіантів спеціалізації та кооперування.

Баланс виробничої потужності за видами продукції на кінець планового року розрахується як сума потужності на початок року та її приросту за мінусом вибуття.

Розділ 3. Планування і фінансування заходів щодо охорони праці. Комплексні заходи щодо охорони праці Номенклатура заходів щодо охорони праці - основа для підготовки комплексного плану колективного договору- угоди поліпшення умов праці, охорони праці, санітарно-оздоровчих заходів, що присвячена охороні праці. Заходи, передбачені цією номенклатурою, вносяться в колективний договір з обліком даних комплексного плану поліпшення умов охорони праці і санітарно-оздоровчих заходів, паспорта санітарно-технічного стану умов праці і санітарно-оздоровчих заходів, аналізу причин виробничого травматизму і захворюваності, пропозицій робітників, органів Державного нагляду і технічної інспекції праці. Угода про охорону праці складається за спеціальною формою.

Заходи повинні бути забезпеченими проектно-смітно-конструкторскою документацією, фінансуванням і матеріальними ресурсами.

Закон України Про охорону праці з метою фінансування охорони праці передбачає ст. 11, 28, 31 створення фондів, що не підлягають оподаткуванню.

Витрати на охорону праці, що передбачаються в державному і місцевому бюджетах, виділяються окремим рядком.

Для виконання Закону України Про охорону праці Кабінет Міністрів України затвердив від 7 жовтня 1993 року Положення про державний, галузевих і регіональних фондів охорони праці і фондах охорони праці підприємств 838, і ухвалив, що не використані в звітному році засобу фондів охорони праці вилученню не підлягають, а переходять на наступний рік і використовуються по своєму призначенню.

Відповідно до даного Положенням Державний фонд створюється при Державному комітеті України по нагляду за охороною праці. При міністерствах, центральних органах державної виконавчої влади, об єднаннях держпідприємств створюються галузеві фонди. Регіональні фонди створюються, у разі потреби, у Республіці Крим Радою Міністрів, областях, містах Києві і Севастополю, районах.

На госпрозрахункових підприємствах незалежно від форми власності створюються фонди підприємств. Засоби державного, галузевих, регіональних фондів охорони праці формуються за рахунок відрахувань підприємств, засобів, отриманих від застосування органами нагляду штрафних санкцій, добровільних внесків підприємств, громадських організацій і громадян.

Крім того, державний фонд формується за рахунок засобів, передбачених на охорону праці в держбюджеті, регіональний фонд - за рахунок засобів місцевого бюджету.

Фонди охорони праці підприємств формуються за рахунок частини прибутку, відрахувань державного, галузевих, регіональних фондів і штрафних санкцій до підприємств за порушення нормативних актів охорони праці. Відповідно до інструкції про порядок перерахування, обліку і витрати засобів фондів охорони праці, затвердженої наказом Держнаглядпраці і Міністерством фінансів України від 25 січня 1994 року 4, госпрозрахункові підприємства, незалежно від форм власності, зобов язані зареєструватися як платники внесків за місцем свого перебування.

У зв язку з цим вони направляють органам, що є розпорядниками засобів регіональних і галузевих фондів, довідку для реєстрації й одержують реєстраційне посвідчення. Зареєстровані підприємства відчисляють у фонди засобу в розмірі 1 від фактичного обсягу реалізованої продукції послуг, робіт, за винятком суми податку на додану вартість і акцизний збір. При цьому 60 відрахувань направляють у фонд підприємств філій - 70 , 30 - у галузевий фонд, 10 - у регіональний фонд. Усі відрахування виробляються до 15 числа першого місяця наступного кварталу. У платіжних дорученнях указується реєстраційний номер.

Відповідальність за правильне нарахування і своєчасне внесення засобів покладається на платників підприємства. Засоби, отримані від застосування органами державного нагляду за охороною праці штрафних санкцій можна розділити на n штрафні санкції до підприємств за порушення нормативних актів охорони праці n штрафні санкції за нещасні випадки і профзахворювання n штрафні санкції до працівників, винних у порушенні вимог охорони праці. Засоби штрафних санкцій з підприємства розподіляються в такий спосіб 50 від загальної суми штрафу перелічуються підприємству, з якого стягується штраф 20 - у фонд Республіки Крим, областей, 30 - у галузевий фонд. Засоби штрафних санкцій за нещасні випадки і профзахворювання і засоби від штрафних санкцій, одержуваних від працівників, перелічуються у фонд охорони праці Республіки Крим, міст Києва і Севастополя - 50 і 50 - у галузевий фонд. Галузевий фонд охорони праці з кожного надходження 50 перелічує Державному фондові. Комплексні заходи щодо охорони праці n створення служби охорони праці штатної - при чисельності працюючих більш 100 чоловік, позаштатної - по сумісництву, при чисельності працюючих менш 100 чоловік n призначення посадових осіб, що забезпечують рішення конкретних питань охорони праці, твердження інструкцій про їхні обов язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій n розробка і реалізація комплексних мір для досягнення встановлених нормативів по охороні праці, упровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації й автоматизації, вимог ергономіки, позитивного досвіду по охороні праці і т.д. n усунення причин, що приводять до нещасних випадків, професійним захворюванням, і виконання профілактичних мір, визначених комісіями з підсумків розслідування цих причин n організація проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку й у терміни, установлені законодавством, прийняття по їхніх підсумках заходів для усунення небезпечного і шкідливих для здоров я виробничих факторів n розробка і твердження положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці і встановлення правил виконання робіт і поводження на території, робочих місцях і в приміщеннях відповідно до державних актів про охорону праці n здійснення постійного контролю за дотриманням працівниками технологічних процесів, правил звертання з машинами, механізмами, устаткуванням і іншими засобами праці, використання засобів колективного й індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог по охороні праці n організація пропаганди безпечних методів праці і співробітництва з працівниками в області охорони праці. Організаційно-методичну роботу з керування охороною праці, підготовку управлінських рішень і контроль за їхньою реалізацією здійснює служба охорони праці. Керування охороною праці повинно забезпечуватися виконанням наступних функцій n організація і координація робіт з охорони праці в кожнім структурному підрозділі n планування робіт з охорони праці в кожнім структурному підрозділі n контроль за станом охорони праці і функціонуванням системи керування охороною праці n облік, аналіз і оцінка стану охорони праці і функціонування системи керування охороною праці n стимулювання за роботу з охорони праці. Відповідно до Закону Про охорону праці щорічно повинні розроблятися Комплексні заходи щодо досягнення умов і безпеки праці до нормативних вимог, підвищенню існуючого рівня охорони праці , що повинні бути погоджені з місцевими органами Держнаглядохоронпраці. Для планування робіт з охорони праці з терміном виконання більш роки можуть складатися програми.

Керування охороною праці повинно включати рішення наступних основних задач n навчання, інструктаж і перевірка знань атестація працівників з питань охорони праці, пропаганда безпечних методів праці n створення служб охорони праці, призначення посадових осіб, що забезпечують рішення конкретних питань охорони праці, розробка інструкцій про їхні обов язки, права і відповідальність n розробка положень, правил, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці й забезпечуючих організаційно-правову й організаційно-технічну основу охорони праці n забезпечення безпеки будинків і споруджень n забезпечення безпеки застосовуваного устаткування, засобів праці n забезпечення необхідних санітарно-гігієнічних і ергономічних умов праці n санітарно-побутове забезпечення працюючих n забезпечення працюючим спецодягом і ін. засобами індивідуального захисту n організація лікувально-профілактичних заходів медоглядів і ін. працюючих n забезпечення оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих n професійний добір працюючих по окремих спеціальностях охорона об єктів, перевезення цінностей, водії, електротехнічний персонал і ін