рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Оподаткування прибутку підприємств

Оподаткування прибутку підприємств - раздел Экономика, План Вступ Розділ 1. Теоретичні Основи Оподаткування Прибутку Юридичн...

План Вступ Розділ 1. Теоретичні основи оподаткування прибутку юридичних осіб 1. Економічний зміст прямого оподаткування 2. Правове регулювання оподаткування прибутку підприємств 3. Механізм справляння податку на прибуток підприємств Розділ 2. Організація оподаткування прибутку підприємств 2.1 Фінансово-економічна характеристика ТОВ Торпедо 2.2. Формування валових доходів і валових витрат 3. Визначення обєкту оподаткування і суми податку 4. Контроль в процесі оподаткування Розділ 3 . Шляхи удосконалення системи оподаткування прибутку підприємств. 1. Створення стимулюючої моделі оподаткування підприємства. 2. Вдосконалення складання податкової звітності в Україні Висновок Список літератури Додатки Вступ Поняття прибутку в економічній системі існує у зв язку наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві. На сучасному етапі економіка України опинилася перед вирішальним вибором своєї спрямованості, а саме перед інтегруванням до Європейського Союзу. Тому дуже актуальним постає питання щодо оподаткування підприємницької діяльності, від якої залежить добробут держави на політичному, економічному та соціальному рівнях. Досконале знання системи оподаткування підприємств є обов язковим для ведення бухгалтерського обліку. Реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємств відповідно до міжнародних стандартів здійснюється одночасно з удосконаленням системи оподаткування.

Тому тема данної дипломної роботи спрямована на висвітлення певних специфічних проблем оподаткування прибутку підприємств України і можливі шляхи їх вирішення, що є достатньо актуальним.

Метою дослідження є обгрунтування шляхів вдосконалення механізму оподаткування прибутку підприємств. Предмет дослідження - теоретичні та практичні аспекти оподаткування прибутку суб єктів господарювання.

В роботі будуть розкриті теоретичні та правові основи оподаткування прибутку підприємств, питання сучасного стану оподаткування прибутку ТОВ Торпедо та основні напрямки вдосконалення оподаткування прибутку підприємств. Обєктом дослідження є валові доходи та валові витрати в умовах ТОВ Торпедо Виходячі з змісту данної роботи її завдонням висвітлення теоретично-правових основ оподаткування прибутку підприємств, сучасний стан оподаткування прибутку підприємств, та шляхи удосконалення оподаткування прибутку підприємст. В данні роботі були використані такі інформаційні джерела як - Закон України від 22.05.97р. 238 97-ВР Про оподаткування прибутку підприємств , зі змінами і доповненями - Закон України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000р. 2181-III - Порядок складання декларації про прибуток підприємства,затверджений наказом ДПА від 08.07.97р. 214 зі змінами та доповненями.

Розділ 1.Теоретичні основи оподаткування прибутку юридичних осіб 1.1 Економічний зміст прямого оподаткування Майбутнє України як держави з визначеним вектором інтеграції в європейську спільноту потребує вироблення відповідних підходів до вдосконалення податкової системи країни. На сьогодні в Україні відсутні механізми адаптації фінансової системи держави до технологій, притаманних високорозвиненим ринковим суспільно-економічним відносинам.

Основний обсяг податкових надходжень забезпечують прямі податки.

Так, протягом 2003 року до зведеного бюджету України надійшло 13,5 млрд. грн. віл прибуткового податку з громадян 5,1 ВВП , 13.2 млрд. грн. від податку на прибуток підприємств 5,0 ВВП , що сумарно у півтора разу перевищує надходження від податку на долану вартість та акцизного збору. Останнім часом проблемі вдосконаїення системи прямого оподаткування приділяється дуже багато уваги по-перше, реформовано податок на прибуток підприємств і прибутковий податок з громадян у бік зниження ставок, що сприятиме розширенню бази оподаткування та стимулюванню економічної активності платників, по-друге, внесено суттєві зміни з метою спрощення процедур адміністрування, по-третє, зменшено обсяг податкових пільг як правило, необгрунтованих . Значно зросла кількість наукових праць, автори яких досліджують систему прямого оподаткування та порушують наболілі питання щодо її вдосконалення плідно працюють над цією проблематикою О. Васнлнк, О. Данилов, Л. Литви-ненко.

П. Мельник.

А. Соколовська.

Л. Шабліпста, В. Федосов та інші вчені . Водночас є значні проблеми щодо забезпечення системності побудови прямого оподаткування як специфічного інституту фіску, який, як відомо, має потужний регулювальний та стимудювальний потенціали. Потребує розв язання й проблема прогнозування надходжень прямих податків. Теоретично головні принципи побудови та реформування податкової системи повинні не підривати підвалин матеріального виробництва й споживання. а навпаки - сприяти підвищенню їх ефективності. Функціонування податкової системи, в основі побудови якої лежать певною мірою деформовані, хоча й науково обгрунтовані засади, у свою чергу, вкрай негативно впливає на виробничу й соціальну сфери суспільства.

У цьому випадку маємо діалектичну взаємозалежність між економікою і податками, які, з одного боку, існують за рахунок економіки, а з другого - мають заохочувальне обслуговувати , цю економіку. Розглянемо принцип стабільності. Нагадаємо, як в Україні утверджувався один із основних прямих податків - податок на прибуток підприємств. У 1991 році був податок на прибуток, у 1992 році - податок на доходи, в першому кварталі 1993 року - податок на прибуток, з другого кварталу 1993 року знову повернулися до податку з доходів, і, нарешті, з 28 грудня 1994 року запроваджено податок з прибутку. 18 листопада І997 року було прийнято Закон України Про внесення змін і доповнень до Закону України Про оподаткування прибутку з підприємств . Але й до цього закону за порівняно короткий термін внесено понад 150 змін та доповнень.

Новий закон України про податок на прибуток підприємств формувався протягом досить тривалого періоду, але в ньому й сьогодні є деякі визначення, які негативно впливають на механізми дії цього податку.

Так, наприклад, внесені в закон зміни щодо визначення основних фондів та їхніх груп, визначення та нарахування амортизаційних відрахувань і їхніх норм дали можливість застосувати щорічну індексацію балансової вартості основних фондів, що призвело до збільшення платниками розміру амортизаційних відрахувань у цілому по Україні у 1,7 разу. Чинне законодавство не виключає можливості нарахування платником амортизаційних відрахувань у період фактичного простоювання основних фондів. Це призводить, у свою чергу, до зменшення надходжень до бюджету, оскільки продукція на таких підприємствах фактично не виробляється, валові доходи відповідно не зростають, суми амортизаційних відрахувань збільшують валові витрати та зменшують суму податку на прибуток.

Широке тлумачення закону та наявні пільги дали можливість 48 підприємств або 11 тисячам великих і середніх суб єктів господарювання відобразити в деклараціях про прибуток від ємне податкове зобов язання минулих років, що в цілому за рік призвело до втрат бюджетом надходжень на суму 6 млрд. грн. Нестабільність системи податкового законодавства України здебільшого пояснюється не змінами в економічному середовищі України, а недосконалістю аналітичних напрацювань, які повинні застосовуватися як при розробленні нових законодавчих актів щодо податків і платників, так і при підготовці змін та доповнень до чинних законів про податки.

Не можна не враховувати й того факту, шо внесення змін до чинного податкового законодавства відбувається також підтиском деяких народних депутатів, які захищають свої вузькі групові бізнесові інтереси.

Забезпечуючи принцип стабільності податкового законодавства, треба мінімум три роки з моменту запровадження податкового законодавства не змінювати ставки, пільги та правила оподаткування й особливу увагу звернути на платників податків, які беруть участь у цільових державних інвестиційних програмах.

Для цієї категорії платників необхідно забезпечити безумовне виконання податкових умов протягом усього періоду дії податкового законодавства.

Для забезпечення стабільності бюджетного процесу після прийняття законодавчих актів про оподаткування треба упроваджувати їх не раніше, ніж з початку фінансового року, що фактично передбачає прийнятий Бюджетний кодекс.Ці питання, до речі, пов язані з проблемою тіньової економіки. Отож слід поміняти векторний напрямок оподаткування основним джерелом надходжень мають бути надходження від громадян, а не від підприємств. На сьогодні в Україні фактично відсутні не прямі методи оцінки доходів юридичних і фізичних осіб, немає єдиної інформаційної бази. Відсутність законодавчого регулювання непрямих методів оцінки доходів юридичних і фізичних осіб, які широко застосовуються країнами світу, викликає справедливі нарікання з боку населення, обуреного невідповідністю задекларованих доходів реальним витратам деяких представників тіньового бізнесу. Немає справедливості і при оподаткуванні юридичних осіб. Не можна вважати соціальне справедливим оподаткування юридичних осіб, коли одні підприємства левову частку своїх прибутків змушені віддавати до бюджету, а інші підприємці, особливо комерційні структури, перебувають у тіні й ніяких платежів до бюджету не вносять, декларуючи збиткову діяльність, то взагалі суперечить економічній меті будь-якого створеного підприємства. Економіка кожної країни значною мірою залежить від фіскальної політики держави, складовою якої є податкова система, шо включає досить широке коло податків різної спрямованості, де система прямого оподаткування є важливим інструментом впливу на економіку і водночас є барометром специфічного соціпь-но-економічного розвитку країни. До таких чинників, окрім розвитку економіки і соціальної сфери, належать зовнішня і внутрішня політика держави, її географічне положення, кліматичні умови, традиції народу тошо. Через прямі податки відбувається тісний зв язок між державою та юридичними і фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їхніх доходів. Однак за історію існування суспільства ще не знайдено універсального підходу до побудови такої системи прямого оподаткування, яка б повністю задовольнила потреби і держави, і платників податків. Аналіз розвитку податкових систем європейських країн свідчить про дедалі більшу роль прямого оподаткування, насамперед прибуткового оподаткування доходів громадян.

Зростаюча податкова культура і свідомість платників прямих податків дає змогу забезпечувати сталі надходження до бюджету і використовувати податки як інструменти, що стимулюють прискорення науково-технічного прогресу, збільшення зайнятості, рівномірний розвиток територій та ін. Порівняння чинних систем оподаткування громадян в ЄС і Україні виявляє багато суперечностей, які повинні бути вирішені найближчим часом.

Середня ставка прибуткового податку в Україні з фізичних осіб у 1998-1999 роках - 16,5 , а в європейських країнах - не менше 30 . Проте Україна не має можливості застосовувати сьогодні більші ставки податку, оскільки доходи населення надзвичайно низькі. У 1998 році реальні доходи після оподаткування скоротилися на 5,8 порівняно з 1997 роком.

А в розвинених європейських країнах упродовж останніх десятиліть розмір реальної заробітної плати зростав наприклад, у Великобританії за 1955-1986 роки - в 1.8 разу у Франції - в 2.4 у Німеччині та Італії - в 2,8 разу. В 90-ті роки ці процеси зберігали свою динаміку в країнах ЄС, реальна погодинна зарплата робітників в обробній промисловості зросла на 7 порівняно з 1985 роком.

Важливим напрямком реформування національного оподаткування є перехід до оподаткування сукупного валового доходу платника податку який охоплює суму доходу з усіх джерел у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах.

Досвід передових країн свідчить, що система прибуткового оподаткування громадян часто охоплює і доходи від володіння житловими будинками, приміщеннями для професійного використання, сільськогосподарськими землями та будівлями.

Кожному виду нерухомості відповідає розмір доходу, що береться до розрахунку незалежно від того чи був дохід реально отриманий, чи ні. Такий механізм забезпечує ефективне функціонування ринку нерухомості й надходження до бюджетів. Воднораз проведення обгрунтованої політики стосовно використання дозволених вирахувань із сукупного валового доходу, яка б відповідана потребам соціально-економічного розвитку держави, сприяло б зростанню накопичень та заощаджень населення.

Зважаючи на демографічну ситуацію в Україні, стан здоров я населення, варто застосовувати пільги на дітей і осіб похилого віку, на проведення лікування і оздоровчих заходів. Із сукупного оподатковуваного доходу пропонуємо вираховувати відповідно до встановлених законодавством меж витрати на соціальне, пенсійне, медичне страхування, вартість проїзду на роботу, професійні видатки.

Оскільки податкові системи розвинених європейських країн зорієнтовані на оподаткування доходів громадян, і ця тенденція має незворотний характер, очевидним для України є посилення уваги до такого виду оподаткування. І головним моментом, про шо свідчить європейський досвід, має бути стягнення податків із тієї частки доходів платників, які залишаються після забезпечення основних життєвих потреб працівника та його сімї. У цьому контексті має бути переглянутий неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який сьогодні не відповідає потребам платників. Фіскальна політика дає змогу вирішувати завдання стратегічного характеру встановлювати оптимальне співвідношення між прямими й непрямими податками, персоналізувати податок залежно від платоспроможності платника.

Таким стратегічним інструментом можна назвати перехід до спільного оподаткування доходу сімї як базі оподаткування.

Так. у Франції з 1947 року використовується система сімейного коефіцієнта, яка може послабити прогресивність ополаткування залежно від стану та наявності інших членів сімї - дружини, дітей віком до 18 років і незалежно від віку - інвалідів, а також військовослужбовців, студентів. Саме тому за однакового рівня доходів сім я сплачує податок менший, ніж неодружена особа, що позитивно впливає на фінансовий стан сімейної пари. Як свідчать факти, ця допомога сімї збільшує рівень її доходу в середньому сума податку знижується на 15 , а число оподатковуваних сімей - на 11 , причому таке зниження найпомітніше для осіб із невисокими доходами.

В інших країнах ЄС спільне оподаткування сімї застосовується поряд із окремим наприклад, у Великобританії чи застосуванням податкових класів, як у Німеччині, проте позитивний вплив такого підходу очевидний.

Тому подібні до цих заходи мають бути відображені в новому законі про оподаткування доходів фізичних осіб. Це дасть змогу диференційовано оподатковувати різні верстви громадян залежно від сімейного стану, кількості утриманців і, отже, досягти позитивних соціальних зрушень.

За допомогою змін щодо тактики оподаткування в європейських країнах визначають правила та режими, спрямовані на підтримку пільги чи покарання штрафи тієї чи іншої діяльності або операції чи групи платників. Дуже поширений тактичний інструмент - звільнення від оподаткування певних категорій платників чи видів діяльності для заохочення інвестицій та наймання робочої сили. Досить поширеними формами є зниження бази оподаткування, застосування знижених ставок податку.

Ці заходи можуть бути тимчасового або перманентного характеру і обумовлюються завданнями соціально-економічного розвитку держави.

Досвід країн-учасниць ЄС засвідчив, що зниження верхньої межі оподаткування, по-перше, сприяло зростанню особистих заощаджень населення, що дало змогу використовувати звільнені від оподаткування кошти на інвестиційні цілі. По-друге, сприяло збільшенню самого споживання, що, звичайно, дало імпульс для розвитку цілих галузей економіки, зменшило запаси товарної маси. вплинуло на зниження рівня цін. Завдяки цьому зменшився рівень інфляції, зміцніла національна ват юта. Загалом у багатьох країнах збільшився неоподатковуваний мінімум доходів громадян, шо сприяло економічному зростанню.

Упровадження податків чи зміни у податкових системах європейських країн супроводжуються широкою агітаційною кампанією щодо переваг і важливості тих чи інших кроків у сфері оподаткування. До такої роботи поряд із державними податковими органами залучаються й приватні фірми. У нас цього немає, тому більшість населення сприймає запровадження податків негативно.

А в деяких країнах ЄС прийняття тих чи інших податкових законів можливе лише після отримання згоди населення шляхом референдуму.Розширення демократичних засад у подальшому позитивно вплине на весь податковий процес. Є підстави стверджувати, що такі форми вкрай необхідні й для України. Особливе значення для забезпечення стабільності й передбачуваності по-даткової системи України має прийняття Податкового кодексу, який передбачає зменшення кількості податків, зниження ставок, утримання від внесення частих змін у податкове законодавство, проведення політики скасування необгрунтоване великої кількості пільг, шо негативно впливає на формування податкових доходів бюджету і порушує принципи оподаткування.

Здійснення послідовної податкової політики з усвідомленням стратегічної мети економічної інтеграції України - приєднання до європейських організацій - сприятиме виходу її економіки з глибокої кризи й забезпечить умови для поступового зростання.

Зміни в системі прямого оподаткування необхідні.Вони мають бути послідовними й передбачуваними, стимулювального характеру, їхніми головними напрямками мають стати - зниження загального рівня оподатковування при різкому розширенні податкової бази - спрощення системи оподатковування - посилення податкової дисципліни - систематизація і кодифікація податкового законодавства прийняття Податкового кодексу . Можливості збільшення доходів бюджету за рахунок виведення значної частини економіки з тіні важко переоцінити. Дія досягнення цієї мети потрібні заходи, з одного боку, контрольно-карального характеру з жорсткістю справляння податків, припиненням контрабанди і тіньових торгових та фінансових операцій тощо , з другого - у напрямку раціоналізації податкового законодавства.

Треба створити у платників бажання добровільно сплачувати податки - тобто одержувати легальні високі доходи.В цілому в ході податкової реформи необхідний перехід від виконання податками переважно фіскальних функцій до переважно стимулювальннх та регулювальних.

Якщо наша система оподаткування в цілому і система прямого оподаткування зокрема не матиме характеру стимулювання та регулювання, то ні про який вихід із тіні не може бути й мови. Надання економічно необгрунтованих пільг в оподаткуванні у жодному разі не можна назвати ефективними стимулами чи регуляторами підприємницької діяльності. Можна навести приклад із так званим стимулюванням експорту.

Через таке стимулювання бюджет країни втрачає значні фінансові ресурси, які можна ефективно розмістити в певні галузі країни і від яких був би економічний ефект. Для основних податків треба встановити однаковий податковий та звітний період, який дорівнює кварталу.Це дасть змогу зменшити витрати на адміністрування податків та приведе до спрощення обліку. У теперішніх умовах назріла необхідність оподаткування майна підприємств і нерухомого майна громадян.

Водночас слід зазначити, що джерелом сплати цих податків є доходи юридичних і фізичних осіб. Тому дуже важливим при встановленні майнових податків є їх взаємоузгодження із прибутковим оподаткуванням. Із запровадженням одночасно і прибуткового, і майнового оподаткування слід, по-перше, застосувати помірні ставки для обох податків, по-друге, можливе вилучення із оподатковуваного доходу сум майнових податків. Такий підхід має врівноважити податковий тягар дія всіх членів суспільства.

У перспективі він може стати одним з основних прямих податків, який матиме регулювальний характер, а от стимулювальний тут буде зовсім відсутній, така природа цього податку.Слід запровадити механізм оподаткування доходу фізичної особи, отриманого нею від продажу рухомого та не рухомого майна, за яким цей дохід обчислюватиметься як різниця між ціною продажу та витратами платника податку, пов язаними з придбанням та продажем такого майна, який має забезпечити основи для створення реального ринку нерухомості в Україні. Це також потягне за собою легалізацію вартісного майна громадян та створення початкових умов для реалізації механізму оподаткування нерухомості, адже при подальшому продажу майна виникає потреба документального підтвердження фактичних витрат, здійснених під час придбання цього майна.

Тому фізичні особи опиняться в умовах, коли доцільнішим для них буде легальне документування реальної вартості майна, що їм належить.Щодо податку на прибуток підприємств, то він неналежною мірою виконує регулятивні функції. Для їх зміцнення необхідно диференціювати ставки залежно від розміру отриманого підприємством прибутку, маючи на увазі, що ступінь диференціації не повинен бути надто великим.

Важливим є також розв язання проблеми неоподатковуваного мінімуму прибутку в абсолютній величині для вилучення його з податкової бази усіх без винятку підприємств, що створить переваги для розвитку матих та середніх підприємств, підвищить їхню конкурентоспроможність, створить певні перепони на шляху надмірної концентрації виробництва і його монополізації. Треба наголосити, що один об єкт може бути оподаткований раз на рік і лише податком одного виду, а частка вилучення цього податку має бути економічно обгрунтованою, а отже, податковії система має бути побудована так, щоб зростання виробництва приводило до зниження податків на одиницю продукції, а збільшення доходів бюджету відбувалося не за рахунок збільшення кількості податків і ставок оподаткування, а за рахунок збільшення маси прибутку у субєктів господарювання.

Отже, ефективність податкової системи значною мірою залежатиме від сприйняття її українськими платниками податків. Навіть за умови високої ефективності та дієвості податкових органів вони зможуть здійснити перевірку лише невеликої частки загальної кількості платників. Якшо більшість платників податку не поважатимуть податкову систему, вона не зможе виконувати свою головну функцію - забезпечувати надходження податків до бюджету. А коли така система зрозуміла та справедлива, вона користуватиметься повагою платників податків. За таких умов податкова система матиме добрі шанси для забезпечення необхідного рівня податкових надходжень. 1.2 Правове регулювання прибутку підприємств. Оподаткування підприємств та організацій завжди було в центрі уваги законодавців, які неодноразово пробували вдосконалити його. Зміни об єкта оподаткування, ставок податку, складу податкових пільг викликали необхідність прийняття нових законодавчих актів, в результаті за період 1991-1998 pp. утримання податку з прибутку регулювалось нормами чотирьох законів. Так, в 1991 р. діяв Закон СРСР Про податок з підприємств i організацій , відповідно до якого обєктом оподаткування був балансовий прибуток підприємства, розрахований як сума прибутку від реалізації продукції робіт, послуг , інших матеріальних цінностей i доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму затрат з цих операцій. Для підприємств встановлювався максимальний рівень рентабельності, диференційований за галузями.

Максимальна ставка податку на прибуток в межах встановленого рівня рентабельності складала 35 . Крім того, ставки податку на прибуток були диференційовані в залежності від сфери діяльності. 3 1січня 1992 року був введений в дію Закон України Про оподаткування доходів підприємств i організацій ,згідно з якими обєктом став валовий доход підприємства, зменшений на суму матеріальних затрат i обов язкових платежів В обєкт оподаткування крім прибутку були включені затрати на оплату праці. Ставка податку складала 18 доходу.

Понижені ставки в розмірі 15 були встановлені для спільних підприемств з часткою іноземного інвестора в статутному фонді більше 30 i в розмірі 9 для дослідних заводів. підвищені ставки були встановлені для посередницькоі діяльності 65 i доходів від казино, відеосалонів, ігрових автоматів 70 . 3 1 січня 1995 року даний Закон був замінений Законом України Про оподаткування прибутку підприємств . Обєктом оподаткування став балансовий прибуток підприємств, розрахований як сума прибутку від ycix видів діялъності за звітний період. Базова ставка податку складала 30 . Для підприємств агропромислового комплексу була встановлена ставка 15 , для посередницьких операцій - 45 , для прибутку від проведения лотерей i ігрового бізнесу - 60 . 3 1 липня 1997 року був введений в дію Закон України Про внесення змін до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , згідно з яким суттєво змінились методичні основи оподаткування прибутку, які вимагають ведения спеціального податкового обліку. Після введения даного Закону обєктом оподаткування виступає розрахунковий прибуток, основою для визначення якого є валові надходження i витрати, які підприємство понесло не за конкретно реалізовану продукцію, а за певний період часу. Даний метод розрахунку обєкту оподаткування носить назву сальдового . В таких умовах платникам надається можливість понизити податковий прес на балансовий прибуток. 1.3 Механізм справляння податку на прибуток підприємств Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають оплаті. Щодо податку з прибутку використовують такі податкові періоди календарний квартал календарне півріччя календарні три квартали календарний рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду. Якщо платник податку береться на облік податковим органом всередині податкового періоду, то перший звіт-ний податковий період розпочинаеться з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду. Якщо ж, платник податку ліквідується, то останнім податковим періодом вважається період що закінчується днем такої ліквідації , на який припадає дата такої ліквідації. За звітні квартал, півріччя та три квартали платники подають спрощену декларащю, а за результатами звітного року -повну.

Якщо платник податку вважае за доцільне роз яснити окремі результати фінансово- господарськоі діяльності, зазначені у податковій декларації, то він може надіслати податковому органу таке пояснения, складене у довільній формі. Декларація заповнюєть таким чином, що забезпечує вільне читання тексту цифр та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі . Заповнення олівцем не дозволяється. Не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень крім передбачених формою декларації . У декларації не повинно міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.

Якщо платником самостійно виявлено помилки, що містять у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст 5 Закону 2181 такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податку подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний податковий період, то така звітна декларація не вважається уточнюючою, а штрафи, визначені в пункті 17.2 статті 17 Закону 2181, не застосовуються.

Декларація складається із заголовної та двох основних частин і одинадцяти додатків, з яких сім К1-К7 подаються щокварталу, у тому числі за рік, а чотири Р1-Р4 подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин К1 1 та К1 2. Частина К1 2 заповнюється платниками податку, які нараховують амортизаційні відрахування на суму витрат, повязаних із видобутком корисних копалин.

У разі якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені відповідним рядком декларації додатки.

У заголовній частині декларації відображаються повна назва підприємства відповідно до установчих документів , зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника факс, електронна адреса - за бажанням . В основній частині та додатках показники відображаються на підставі норм , установлених Законом 334 та Законом України від 22 травня 2003 року 889-IV Про податок з доходів фізичних осіб Порядок заповнення додатків К2, К4, К5, К6, К7, Р1, Р2, Р3, Р4 визначаються формами цих додатків. Показники відображені в декларації та в відповідних додатках з однаковим кодом рядків, повинні співпадати.

Особливості використання показників додатка К1 визначено в рядках таблиці цього розділу з кодами 01.2, 04.2, 04.10, 07, а додатка К3 - у рядку з кодом 01.4. Декларація подається платником податку до державного податкового органу для реєстрації протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового періоду. Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію за підсумками податкового звітного року в терміни, встановлені законом для річного базового податкового звітного періоду Бюджетні організації сплачують податок на прибуток, отриманий від господарської діяльності, щоквартально за наростаючим підсумком звітного податкового року. Неприбуткові організації сплачують податок на прибуток від неосновної діяльності у загальному порядку.

Платник податку, який має філії, може прийняти рішення щодо оплати консолідованого податку і сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцем знаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, зменшуючи його на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій. Нерезиденти, що проводять діяльність на територіі України через постійне представництво, щоквартально подають податковим органам за місцезнаходженням постійного представництва декларацію про прибуток, одержаний із джерел в Україні, а також розрахунок нарахованого податку на прибуток за формою, встановленою центральним податковим органом.

Якщо постійне представництво припиняє діяльність до закінчення звітного кварталу, зазначені документи подаються державному податковому органу протягом 15 календарних днів з моменту такого зупинення.

Податок на прибуток нерезидента обчислюється платником податку і підлягає підтвердженню податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

Оплату податку з прибутку може проводити тільки сам платник. Надміру внесені до бюджету суми податку, що нараховані за звітний період наростаючим підсумком з початку року, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються.

Розділ. 2.Організація оподаткування прибутку підприємств 2.1 Фінансово-економічна характеристика ТОВ Торпедо Фінансовий стан підприємства - це здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, потребою в їх розміщенні і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю, може бути стійким, нестійким і кризовим.

Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і використання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталу і найбільш ефективного його використання.

Головна мета фінансової діяльності - вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.

Для того щоб вижити в ринкових умовах і не допустити банкрутства підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу. Капітал - це вартість, що приносить додаткову вартість. Тільки вкладення капіталу в господарську діяльність, його інвестування створюють прибуток.

Загальна формула капіталу має вид Д- Т -Д , Де Д - инвестиційні кошти Т - товар куплені засоби виробництва, робоча сила й інші елементи виробництва Д - кошти, отримані інвестором від продажу продукції і реалізований прибавочний продукт, що включають у себе, прибавочну вартість Д - Т - витрати інвестора на покупку товару.

В операції Д- Т -Ді грошові кошти Д , вкладені в виробничо-торговий процес, не затрачаються остаточно, а лише авансуються, і після завершення кругообігу вони повертаються вкладникові інвесторові із додатковим доходом Ді Чим більше за рік буде зроблено оборотів капіталу, тим більше в інвестора буде річний прибуток.

Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості, ступінь ризику, ефект фінансового важелю і інші, а також методику їх аналізу. Головна мета аналізу- своєчасно виявляти і попереджувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. При цьому необхідно вирішувати наступні задачі. 1. На основі вивчення причин взаємозвязку між різними показниками виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції покращення фінансового стану підприємства. 2. Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи із реальних умов господарської діяльності і наявності власних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів. 3. Розробка конкретних заходів, направлених на більш ефективне використання фінансових ресурсів і укріплення фінансового стану підприємства.

Аналізом фінансового стану займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету, тощо. У відповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства.

Його мета- встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами на основі опублікованої звітності. Його мета- встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити отримання максимального прибутку і виключити ризик втрати.

Все, що має вартість, належить підприємству і відображається у активі балансу називається його активами. Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, тобто про вкладання його у конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про залишки вільної грошової готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає окрема стаття балансу схема 2.4 Джерелами інформації для проведення аналізу є ь баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, форма 11 ь звіт про фінансові результати та їх використання за звітний період та попередній рік форма 2 ь звіт з праці ь звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг ь розрахунок нормативу власних оборотних коштів ь розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості ь звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію знос ь зведена таблиця основних показників ь звіт про рух грошових коштів в іноземній валюті ь бізнес-план 4 Схема 2.4. Структура активу балансу ь матеріали маркетингових досліджень ь висновки аудиторських перевірок ь інша інформація. Фінансовий аналіз складається з підбору, групування і вивчення даних про фінансові ресурси підприємства і їх використання з метою мобілізації ресурсів, необхідних для виконання планових або проектних завдань і погашення фінансових зобовязань в процесі господарської діяльності підприємства.

При аналізі розглядаються питання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення у різні види матеріальних цінностей активи , оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обороту коштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.

В процесі аналізу стає зрозумілим - Платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів - Забезпеченість власними обіговими коштами у відповідності з потребою в них - Збереження коштів, причини зміни їх сум на протязі аналізуємого періоду - Виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства - Стан запасів товарно-матеріальних цінностей і джерел їх утворення - Розміщення власних, залучених і спеціальних джерел коштів у вигляді активів - Забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання - Розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами - Забезпеченість обігових коштів - Утворення і використання різних фондів - Збереження власних обігових коштів. Окремому розгляду підлягає проблема залучення і використання довгострокових і короткострокових кредитів, направлення їх по цільовому призначенню, забезпеченість і повернення позичок в обумовлені строки.

При аналізі стану розрахунків виявляються причини і строки утворення кредиторської і дебіторської заборгованості, що приводить до перерозподілу коштів між підприємствами.

Оскільки головна причина збільшення кредиторської заборгованості- зниження оборотності коштів, детально вивчається стан запасів товарно-матеріальних цінностей по окремим типам і видам.

Обчислюється сума вивільнених із обігу коштів внаслідок прискорення обороту або додатково залучених в обіг коштів із-за повільного обігу. Питання, що розглядаються можуть змінюватись в залежності від багатьох факторів, в тому числі інтересів користувача аналітичною інформацією. В таблиці 3 наведена приблизна типологія задач, що розглядаються при фінансовому аналізі в залежності від кінцевого користувача.

Для характеристики фінансового стану підприємства, використання ним власних та залучених коштів застосовують показники балансу ф.1 , звіту ф.3 . Аналіз динаміки валюти балансу та його структури проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства валюти балансу на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльності, що призводить до його неплатоспроможності. При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан. Таблиця 3. Основні субєкти- користувачі аналітичної інформації. Аспекти фінансового аналізу громадкість Власники і акціонери Фінансові консультанти менеджери Податкові служби Статистичні органи Комерційні партнери Кредитно-банківські установи 1.Достовірність і якість інформації 2.Оцінка ліквідності активів 3.Оцінка інтенсивності обігу активів 4.Оцінка платоспроможності 5.Розподіл прибутку 6.Якість росту прибутку 7.Фомування ресурсного потенціалу 8.Податкові утримання 9.Кридитна політика 10.Дивідентна політика 11.Інвестиційна політика 12.Потенційне банкрутство 13.Оцінка прибутковості Особлива увага спрямовується на n Розрахунки з дебіторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк n Збитки минулих років n Збитки звітного року n Довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк n Короткострокові кредити та позики, що не погашенні в строк n Розрахунки з кридиторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк Міжнародна практика розробила певні методи аналізу фінансової звітності, які грунтуються на різноманітних абсолютних та відносних типових показниках, що дають можливість не тільки проводити аналіз статей балансу підприємства, але й робити порівняльний аналіз по ряду підприємств окремої галузі господарства або таких, що займаються аналогічними видами діяльності. Основними методами аналізу звітності є наступні Ё читання звітності Ё горизонтальний аналіз Ё вертикальний аналіз Ё трендовий аналіз Ё розрахунок фінансових коєфіцієнтів. Читання звітності - це вивчення абсолютних показників, представлених у звітності. Шляхом читання звітності визначають майновий стан підприємства, коротко - і довгострокові інвестиції, джерела фінансування власного капіталу, оцінюються звязки між постачальником і покупцями, виручка від діяльності та прибуток звітного року. Горизонтальний аналіз - дозволяє визначити абсолютні і відносні зміни різних статей звітності у порівнянні з попереднім роком, півріччям чи кварталом.

Для визначення змін у господарській політиці підприємства більш, ніж за два послідовних роки застосовується аналіз тенденцій розвитку аналіз тренду , який є варіантом горизонтального аналізу. Аналіз тенденцій розвитку передбачає використання індексів. При розрахунку індексів значення базисного року приймається за 100 . Відповідно до цього розраховуються індекси для інших років. Базисним роком обирається такий рік, показники якого є характерними для здійснення підприємницької діяльності за нормальних умов. При цьому слід обирати тільки значимі показники.

Аналіз діяльності окремого підприємства за основними показниками за 2002 -2004 роки наданий у таблиці 4 Таблиця 2.2 Показники 2001 рік 2002 рік 2003 рік Значення Значення Значення Виручка від реалізації 106100 100 107461 101,3 117528 110,8 Собівартість 72143 100 74138 102,8 40076 54,06 Прибуток 76874 100 89551 116,5 97940 127,4 З даних таблиці видно, таких фінансових результатів у господарській діяльності досягло підприємство порівняно з фактичними даними базисного року. Так, індекс 110,8 див. обсяг реалізації за 2003 рік означає, що у 2003 році цей показник перевищив обсяг реалізації порівняно з 2001 роком у 1,108 рази. Також можна зазначити, що за трирічний період визначалося зменшення собівартості в порівнянні з виручкою від реалізації. На відміну від горизонтального , що показує динаміку статей фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. При проведенні такого аналізу ціла частина приймається за 100 і обчислюється питома вага кожної їїї складової. Такими цілими частинами може бути валюта балансу Актив, Пасив , обсяг реалізації у Звіті про фінансові результати. За допомогою цього методу аналізу зясовують, яку частку у групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства.

Оцінити фінансову звітність підприємства допомогають різні фінансові коєфіцієнти, які показують фінансові пропорції між різними статтями звітності. Фінансові коєфіцієнти можна умовно поділити на чотири групи показники ефективності виробничої діяльності показники ділової активності показники ліквідності показники фінансової стійкості. Показники бухгалтерського балансу підприємства досліджуются шляхом горизонтального та вертикального аналізу. При проведенні вертикального аналізу балансу необхідно звернути увагу на наступне - майно підприємства на початок року 241,5 тис.грн на кінець року 307,5 тис.грн. Що свідчить про задовільну роботу підприємства, про господарську діяльність. Дебіторська заборгованість Ф1 ряд 160-ряд 170-ряд 210 на початок року 1,4 тис.грн на кінець року 13,1 тис.грн. Вказує, що на кінець року вартість вилучених оборотних засобів збільшується у 9 разів. Кредиторська заборгованість Ф1 ряд 530-ряд 610 на початок року 24303-239 24,1 тис.грн на кінець року 52995-696 52,3 тис.грн. Визначає, що на кінець року вартість тимчасово залученого майна інших підприємств та фізичних осіб у господарський оборот підприємства в результаті несплати відповідних відповідних платежів збільшився з початку року у 2 рази. Щодо оцінки майнового стану підприємства визначимо наступні показники робочий капітал Ф1 ряд 260- ряд 620 на початок року 73932 -208025 -134,1 тис.грн на кінець року 4000- 293944 -290 тис.грн. Робочий капітал - це власні оборотні засоби, які визначаються як різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобовязаннями, з розрахунку робочого капіталу видно, що підприємство немає фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування.

Частка власних оборотних засобів визначається як питома вага власних оборотних засобів в загальній вартості оборотних засобів, в нашому випадку він характеризує фінансову не стабільність підприємства, це може характеризувати Коєфіцієнт зносу основних засобів Ф1 ряд 032 ряд 031 на початок року 433493 295873 1,47 на кінець року 118829 322980 0,37. Коєфіцієнт придатності основних засобів Ф1 ряд 030 ряд 031 на початок року 162380 295873 0,55 на кінець року 204151 322980 0,63. К поз показує задовільний технічний стан основних засобів. Баланс підприємства не можна вважати позитивним , є негативні статті. Потрібно перевірити зусилля, здійснені підприємством і направленні на ліквідацію хворих статей балансу або, принаймні, до найбільшого їх скорочення.

Важливе значення для фінансового аналізу фінансовим звітом є Звіт про фінансові результати підприємства Звіт про фінансові результати складаються з трьох розділів мал 2.4 Мал 2.4 Структура Звіту про фінансові результати Розділ I побудований згідно з класифікацією доходів і витрат за видами діяльності та функціями, що забезпечують послідовне зіставлення доходів і витрат для визначення чистого прибутку збитку звітного періоду. Назва розділу II свідчить про те, що в ньому надається інформація про витрати в розрізі економічних елементів операційних витрат . III Розрахунок показників прибутковості акцій заповнюються тільки акціонерними товариствами, прості акції яких вільно продаються і купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які знаходяться в процесі випуску таких акцій. Виявляється одна за важливих характеристик фінансового стану підприємства- його фінансова незалежність від зовнішніх джерел.

З цією метою обчислюється коефіцієнт фінансової незалежності автономії К.авт. як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу.

К.авт ряд 380 ряд 640 Для нашого підприємства на початок року К.авт. 33454 241479 0,14 на кінець року К.авт. 13587 307531 0,04 Практично встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення К.авт. 0,04. Чим більше значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства менша залежність від зовнішніх джерел . Для визначення фінансової стійкості підприємства вираховують коефіцієнт фінансової стабільності К. фс який характеризує співвідношення власних та позикових коштів. К.фс. ряд 640 ряд380 Для нашого підприємства на початок рокуК.фс. 241479 33454 7,2 на кінець року К.фс. 307531 13587 22,6 Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел.

Нормативне значення цього К.фс. повинно бути більшим 1. Важливе значення у процесі аналізу має рентабельність продажу.

Частіше всього використовується валовий, операційний і чистий прибуток.

Валова рентабельність реалізованої продукції Рвал Валовий прибуток виручка від реалізації Рвал 57869 97940 0,59 Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність виробничої діяльностіпідприємства, а також ефективність політики ціноутворення.

Операційна рентабельність реалізованої продукції Род Операційний прибуток виручка від реалізації Р од 38441 97940 0,39 Коефіцієнт Род показує рентабельність підприємства після вирахування витрат на виробництво і збут товарів. Показник операційної рентабельності являється одним з кращих інструментів визначення операційної ефективності і показує здатність керівництва підприємства отримувати прибуток від діяльності до відрахування витрат, які не відносятся до операційної ефективності. Чиста рентабельність реалізованої продукції Чрп Чистий прибуток Виручку від реалізації Чрп 2861 97940 0,03. В вітчизняній практиці частіше всього використовується показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Чиста рентабельність виробництва і валова рентабельність виробництва.

Валова рентабельність виробництва Рвир Валовий прибуток собівартість продукції Рвир 57869 40071 1,4 1 грн і 04 копійки валового прибутку припадає на гривню витрат, які формують собівартість реалізованої продукції. Чиста рентабельність виробництва Рчв чистий прибуток собівартість продукції Рчв 2861 40071 0,1 1 копійка чистого прибутку припадає на гривню реалізованої продукції Як видно з розрахунків показники рентабельності капіталу знаходяться на достатньо низькому рівні. Позитивним являється їх ріст у динаміці. Заради росту рентабельності власного капіталу доводиться жертвувати своєю фінансовою незалежністю. Тому, слід відмітити що для підприємства важливим являється вибір оптимального положення, рівноважною точкою фінансової автономії і рентабельності власного капіталу. Низький показник чистої рентабельності виробництва свідчить про те, що темпи росту чистого прибутку, відповідно відстають від темпів росту собівартості продукції. В свою чергу, може свідчити про те, що підприємством отримані збитки від фінансового і інвестиційного прибутку або збільшення частини податку на прибуток в структурі виручки. 2.2 Формування валових доходів і валових витрат Валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого нарахованого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на територи України, так і за її межами.

Валовий дохід включає 1 загальні доходи від продажу товарів робіт, послуг , у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів крім операцій з первинного випуску розміщення їх та операцій з кінцевого погашення ліквідації 2 доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов язаннями та вимогами 3 доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу оренди 4 доходи, не враховані при обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному періоду 5 доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансовоі допомоги, вартості товарів робіт, послуг , безоплатно наданих платнику податку, крім їх надання неприбутковим організаціям сум поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку, або від осіб, які мають пільги з цього податку сум невикористаної частини коштів, що повертаються зі страхових резервів, сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням, вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку у відповідальне зберігання та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті сум штрафів та неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаеться на його користь за рішенням суду сум акцизного збору, сплачених чи нарахованих покупцями підакцизних товархв за їх рахунок на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів доходів від продажу електричної енергії включаючи реактивну . Не включаютъся до складу валового доходу 1 суми ПДВ, отримані чи нараховані платником ПДВ, завинятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником ПДВ 2 суми коштів або вартість майна, отримані як компенсація за примусове відчуження державою іншого майна у випадках, передбачених законодавством 3 суми коштів або вартість майна, отримані за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій як компенсація прямих витрат або збитків, яких зазнав платник в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі, якщо вони не віднесені доскладу валових витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів 4 суми надмірно сплачених податків, зборів та обов язкових платежів, що повертаються з бюджетів, якщо вони не були включені до складу валових витрат 5 прямі інвестиції або реінвестиції у корпоративні права емітовані платником податку 6 суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування від надання державних послуг у разі зарахування таких доходів до відповідних бюджетів 7 суми доходів, що накопичуються на пенсійних рахунках у межах механізму додаткового пенсійного забезпечення а також суми надходжень до інших неприбуткових організацій і установ 8 доходи від спільноїі діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, отримані платником від інших платників, що оподатковані у порядку, встановленому законодавством 9 суми одержаного емісійного доходу 10 кошти, що надаються з Державного інноваційного фонду 11 кошти, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги 12 кошти або майно, що надаються у вигляді безповоротної допомоги громадським організаціям інвалідів 13 номінальну вартість взятих на облік, але неоплачених непогашених цінних паперів, які засвідчують вадносини позики 14 вартість основних фондів, безоплатно отриманих з метою здійснення іх експлуатації у випадках, передбачених законодавством 15 інші надходження, прямо визначені нормами закону Про оподаткування прибутку підприємств . Таким чином, скоригований валовий дохід - валовий дохід, визначений без врахування перелічених доходів, які не включаються до складу валового доходу.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат у грошовій, матеріальній, нематеріальній та інших формах, здійснюваних як компенсація вар-тості товарів робіт, послуг , які придбані виготовлені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності До складу валових витрат включаютъся суми будь-яких витрат, сплачених нарахованих протягом звітного періоду у зв язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажі продукції робіт,послуг і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії включаючи реактивну суми коштів, внесених до страхових резервів згідно з переліком та обмеженнями суми внесених податків і зборів, крім тих, що прямоне визначені у переліку податків і зборів, визначених Законом України Про систему оподаткування суми витрат, які не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв язку з втратою, знищенням або зіпсуванням документів, установлених правилами податкового обліку та підтверджених такими документами суми витрат, що не враховані у минулих податкових періодах у зв язку з допущениям помилок та виявлені у звітному періоді в розрахунку податкового зобов язання суми безнадійної заборгованості суми витрат, пов язані з поліпшенням основних фондів у встановлених межах суми коштів або вартість товарів, добровільно перераховані передані до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, у розмірі, що становить не менше двох та не більше п яти відсотків оподаткованого прибутку попереднього звітного року сума коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об еднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75 відсотків таких осіб, цим об єднанням для проведения їх благодійної діяльності, але не більше 10 відсотків оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані або передані для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти,культури, заповідникам, а також неприбутковим установам у розмірі, що становить не менше двох та небільше п яти відсотків оподаткованого прибутку поперед нього звітного періоду для громадських організацій інвалідів - не більше десяти відсотків оподаткованого прибутку попереднього звгтного періоду суми витрат, пов язані з придбанням, добудовою об єкта незавершеного будівництва та введенням його в експлуатацію суми витрат, пов язаних з підтвердженням ввдповідності продукцій, систем якості, систем управління довкіллям суми коштів або вартість майна, котрі добровільно перераховані передані організаціям роботодавців та їх об єднанням, створеним відповідно до закону з цього питания, у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2 відсотка фонду оплати праці платника податку в розрахунку за звітний рік інші витрати згідно з законом.

Не включаютъся до складу валових витрат витрати на потреби, не пов язані з ведениям господарської діяльності організація прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб тощо придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт основних фондів та витрати, пов язані з видобутком корисних копалин, а також придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації сплату податку на прибуток, податку на нерухомість,податку на до дану вартість, включеного до ціни товарів, податків на доходи фізичних осіб сплату вартості торгових патентів сплату штрафів, неустойки, пені за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав виплату дивідендів інші виплати згідно закону.

Платник податку веде податковий облік приросту убутку балансової вартості товарів крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів , сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат.

При цьому вартість запасів оплаченних, але не отриманих не оприбуткованих , до приросту запасів не включаеться і вартість запасів оплачених, але не відвантажених не знятих з обліку , до зменшення запасів не відносяться.

Для врегулювання впливу затрат на фінансові результати, валові доходи та валові витрати, які враховуються при оподаткуванні, коригуються на різницю сальдових залишків запасів і матеріальних активів якщо балансова вартість залишків з матеріальних активів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, то різниця включається до складу валових доходів у такому звітному періоді якщо балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж періоду, то різниця включається до складу валових витрат у такому звітному періоді якщо платник податків приймає рішення про зниження ціни чи дооцінку запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така операція з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати, пов язані з придбанням таких запасів. 2.3 Визначення обєкту оподаткування і суми податку 3 1 липня 1997 року був введений в дію Закон України Про внесення змін до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , згідно з яким суттєво змінились методичні основи оподаткування прибутку, які вимагають ведения спеціального податкового обліку. Після введения даного Закону обєктом оподаткування виступає розрахунковий прибуток, основою для визначення якого є валові надходження i витрати, які підприємство понесло не за конкретно реалізовану продукцію, а за певний період часу. Даний метод розрахунку обєкту оподаткування носить назву сальдового . В таких умовах платникам надається можливість понизити податковий прес на балансовий прибуток. 3 1 січня 2003 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств 349 від 24 грудня 2002 року , який вніс суттеві зміни в механізм справляння податку на прибуток. Принципові зміни в законодавстві пояснюються тим, що раніше прийняті закони про податки керувалися неправильними посиланнями на те, що чим вищим є розмір штрафу, тим більше коштів надходить до бюджету, i в цьому зв язку головною метою фінансових санкцій було зосередження на фіскальних функціях оподаткування - на поповненні дохідної частини державного i місцевих бюджетів. Не менш важливою причиною, яка викликала необхідність змін та доповнень до податкового законодавства України, стало те, що законодавчі акти, прийняті в 1990-1996 pp виявились недостатньо розробленими i недостатньо перевіреними практикою.

Платниками податку з прибутку є 1 резиденти України - субєкти господарськоі діяльності,бюджетні, громадські та інші підприемства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так i за її межами 2 нерезиденти України - фізичні та юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їx походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом 3 філії, відокремлені підрозділи платників податків із числа резидентів, що не мають статусу юридичноі особи, розташовані на теритоії iншої, ніж платник податку, територіальної громади 4 постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їx походження з України або виконують представницькі функції стосовно таких нерезидентів або їx засновників. Ставки податку з прибутку 30 до обєкта оподаткування - базова ставка для платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи 15 від суми прибутку від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в іноваційних центрах від суми доходу нерезидента з джерелом його походження з України, отриманого від проведения господарськоії діяльності при виплаті цього доходу резидентом або постійним представництвом нерезидента, крім доходів від здійснення портфельних інвестиції у процентні облігації чи процентні казначейські зобов язання, випущені за рішенням резидента, доходів на безпроцентні дисконтні облігації чи казначейські зобов язання -6 від суми доходів нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата вартості фрахту транспортних засобів. Фрахт - винагорода компенсація , що сплачується за перевезення вантажів та пасажирів морськими та повітряними суднами, перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом, найм або піднайм судна чи транспортного засобу їx частин для таких цілей. Під терміном базова ставка фрахту розуміється сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування схову товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних відшкодованих фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування 3 від суми валового доходу, отриманого від страховоії діяльності крім доходів від операції, здійснених за договорами довгострокового страхування життя, які оподатковуються за ставкою 0 . 3 1січня 2004 року прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремоії фізичної особи, оподатковуватиметься за ставкою 25 до обєкта оподаткування. Обєктом оподаткування є прибуток за звітний період, який визначається за схемою 1. Схема 1.1 Обєкт оподаткування податку на прибуток Амортизация - це поступове віднесення витрат з придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів і нематеріальних активів на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизації підлягаютъ витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб на проведения всіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації та інших видів полшшення основних фондів на капітальні поліпшення землі, не пов язані з будівництвом іригація, осушення, збагачення.

Не підлягаютъ амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання і відгодівлю продуктивноі худоби на вирощування багаторічних плодоносних насаджень на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою іх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам на утримання основних фондів що знаходяться на консервації. Не підлягаютъ амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою и житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування витрати на придбання та збереження Национального архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або поліпшення невиробничих фондів. Суми амортизацшних відрахувань визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансовой вартості груп основних фондів на початок звітного періоду. Для цього основні фонди ділятъ на чотири групи 1 будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини, вартість капітального поліпшення землі 2 автомобільний транспорт та вузли запасні частини до нього, меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське офісне обладнання, устаткування та приладдя до них 3 інші основні фонди, не включені в 1, 2 і 4 групи 4 електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони у тому числі стільникові , мікрофони і рації, вартість яких перевищуе вартість малоцінних товарів предметів . Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожноі з груп основних фондів на початок звітного податкового періоду в такому розмірі з розрахунку на податковий квартал для групи 1 - 2 для групи 2 -10 для групи 3 - 6 для групи 4 - 15 Ці норми амортизації будуть застосовуватися з 1 січня 2004 року. У 2003 році діють наступні норми для групи 1 - 1,25 для групи 2 - 6,25 для групи 3 - 3,75 . Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують зазначених норм. Зазначене рішення приймаеться платником до початку звітного податкового року, воно не може бути змінене протягом року і доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларацій за перший квартал такого звітного року. Балансова вартість групи 2,3,4 основних фондів та окремого обєкта основних фондів групи 1 на початок звітного періоду розрахункового кварталу розраховуеться за формулою Б а Б а-1 П а-1 -В а-1 -А а-1 де Б а - балансова вартість групи окремого обєкта основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу Б а-1 - балансова вартість групи окремого обєкта основних фондів групи 1 на початок кварталу, що передував розрахунковому П а-1 - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення ремонту, що перевищує 10 ремонтного фонду та інших поліпшенъ основних фондів, що підлягаютъ амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому В а-1 - сума продажу обєктів 2,3,4 групи та виведених з експлуатації основних фондів окремого обєкта основних фондів групи 1 протягом попереднъого розрахункового кварталу А а-і - сума амортизаційних відрахуванъ, нарахованих в попереднъому розрахунковому кварталі. Якщо протягом року є високі темпи шфляції, платники податку всіх форм власності мають право застосувати щорічну індексацію балансовоі вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіціент індексації, який визначаеться за формулою Кі I а-1 - 10 100, де- I а-1 індекс інфляції року, за результатами якого провадитъся індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів обов язкових платежів . Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь які витрати, пов язані з поліпшенням основних фондів, що підляга-ють амортизації, в сумі, яка не перевищуе 10 сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2, 3, і 4 чи окремих обєктів групи і на початок розрахункового кварталу.

Такими чином, можна зробити висновок принципові зміни в законодавстві пояснюються тим, що раніше прийняті закони про податки керувалися неправленням посиланням на те, що чим вищий є розмір штрафу, тим більше коштів надходить до бюджету, не менш важливою причиною, яка викликала необхідність змін та доповнень до податкового законодавства України, стало те, що законодавчі акти прийняті в 1990-1996 рр,виявились недостатньо розробленими і недостатньо перевіреними практикою. 2.4 Контроль в системі оподаткування Знаючи основні принципи податкового менеджменту розглянемо відповідність існуючої системи податкової служби в Україні тим економічним та соціальним завданням, які потрібно вирішувати для побудови ринкової економіки. Основна функція податкової служби - контроль за правильністю і своєчасністю надходження податкових коштів, боротьба з порушниками податкового законодавства.

Це - стратегія. Тактику боротьби з порушниками диктує сама природа фіскальних порушень це заходи етично-виховного, профілактичного, контрольного характеру . Вистежуючи податкових зловмисників, які ухиляються від сплати податків, представники податкової адміністрації змушені реагувати на мотиви поведінки та зміст їхніх дій. Узагальнюючи дану проблему, необхідно зазначити, що даний аспект включає в себе два основних напрями роботи податкової адміністрації контрольний і соціально-психологічний. Головне у цій справі - організаційні потенціали, компетентність і професіоналізм представників податкової адміністрації. Вивчення передового досвіду країн з розвиненою економікою з питань контрольної та соціально-психологічної роботи є невідємним елементом будівництва оптимальної податкової системи в Україні. Нині на Заході досить активно використовується психологічний метод дослідження причин податкових порушень для вдосконалення способів боротьби із тими, хто ухиляється від сплати податків. Ще наприкінці 30-х років нашого століття відомий німецький економіст Г. Шмольдерс звернувся до проблеми ухилення від сплати податків і став предтечею фіскальної соціології, розробивши основи нового напряму податкових знань - фіскальну психологію1. Предметом фіскальної психології є податкове мислення людей, податкова етика платників та збирачів податків. З цього часу проблема ухилення від сплати податків стала розглядатися в економічних, правових, етичних, суспільно-політичних, соціально-психологічних аспектах.

Особливо це стосується проблем ухилення від сплати посередніх податків. Адже, як відомо, завдяки процесу перекладання майже весь тягар зі сплати непрямих податків лежить на кінцевому споживачеві. Він ухилитися від сплати непрямих податків не в змозі, адже сама сума як і сума податків, які повинні би надійти ПДВ, так і акцизу і мита нівелюється в ціні товару, і рідко коли цей покупець без додаткових зусиль зможе розібратися, яку частину ціни товару становлять непрямі податки.

Це означає, що носій податку вже сплатив загальну суму цих податків, придбавши його у роздрібного продавця.

Залишилось тільки платникам цих податків перерахувати їх до бюджету як було зазначено вище, в посередньому оподаткуванні носій податку та платник податку є різними особами . Якраз на цій стадії можливе ухилення від сплати непрямих податків, адже платники податків отримують можливість незаконного збільшення своїх доходів у частині не перерахованих сум до бюджету, що є вже фактично сплаченими носіями таких податків. Ухилення від сплати податків в Україні процвітає частково внаслідок аморалізму, що породжується бажанням отримання високих доходів незалежно яким шляхом, або через невдоволення високими податками, коли оголошення істинних доходів може означати іноді й економічне банкрутство.

Ці дві причіпні, на нашу думку, і спонукають до ухилення від сплати податків в Україні. Ухилення від сплати податків не обовязково викликає автоматичну реакцію податкової адміністрації у вигляді переслідування чи покарання.

Тому у платника є вибір між двома лініями поведінки повідомити правду в податковій декларації чи неправду, точніше напівправду. Якщо він обере останній варіант, результат залежить від імовірності перевірки податкової інформації фіскальною адміністрацією. Ухилення можливе лише тоді, коли його масштаби переважають здатність податкових служб до адекватного контролю або ж коли порушники знаходять способи нейтралізувати дію фіску. Джерела законних форм ухилення приховані у складній структурі бізнесу та господарських звязків, у величезній складності фіскального законодавства в умовах ринкового господарства.

Для інвесторів та й одержувачів прибутку зявляється можливість без формального порушення закону обійти податок, використавши відповідні бізнесові операції та юридичні нюанси для ухилення від фіскального обовязку.

Діють ці способи як на національному рівні економіки, так і в світовому масштабі. Наші вітчизняні науковці та економісти не раз охарактеризували способи легалізованого приховування доходів та прибутків від оподаткування. Їх суть зводиться до наступного штучне завищення витрат виробництва та прискорене списання амортизації згідно з новим Законом України Про оподаткування прибутку підприємств з метою зменшення прибутків розміщення коштів у благодійні та довірчі фонди розподіл доходів через партнерство та дарування приховування сум ПДВ за відвантаженою, але не оплаченою продукцією та ін. Оскільки надходження непрямих податків, і особливо ПДВ, займають значну частку в доходах бюджету, то пошук шляхів мінімізації ухилення від сплати таких податків дуже актуальний для України. На нашу думку, існує межа непрямих податків, після якої проходить масове ухилення від сплати.

Так, за емпіричними оцінками західних економістів, максимальна ставка ПДВ не повинна перевищувати 20 оборотів з реалізації. За нашими розрахунками, для України і 20 - це дуже високо піднята планка, оскільки існують ще різного роду відрахування і вони також виступають базою для ПДВ. Декілька слів про доцільність введення в Україні кількох ставок ПДВ основної і зниженої на продукти харчування, дитячий асортимент і інше. У європейських державах введено декілька ставок ПДВ, наприклад, у Франції - 5, Іспанії - З, Німеччині - 2. Причому в деяких із цих країн ставка ПДВ перевищує 20 . Але застосування таких високих ставок в Україні, не дивлячись на реальні бюджетні потреби держави, із соціально-економічного боку недопустиме.

Адже висока шкала справлення ПДВ передбачає і достатньо сильний соціальний захист уcix верств населення.

А цього в Україні в період розбалансованості економіки домогтися дуже важко.

Тому є два виходи пониження ставки ПДВ при чому єдиної для промисловості та торгівлі незалежно від характеру продукції або за діючих сьогодні ставках ПДВ пошук шляхів повернення податків платникам через суспільні фонди споживання. На нашу думку, недопустиме також звільнення імпортних товарів від сплати акцизного збору, що пропонують деякі наші економісти. Таким рішенням уряд дасть можливість валюті вільно, без порушення податкового законодавства, переміщатися за кордон, що аж ніяк не сприятиме розвитку нашої економіки. Загальновідомо, що капітал не терпить відсутності прибутку, але необхідно зауважити, що збільшення прибутків за рахунок ухилення від сплати податків не таке вже й надійне джерело. Тому культура стосунків ділового світу з державою помітно зросла, хоч і не до висоти властивої взаємним стосункам підприємців та комерсантів. Загроза розголосу фіскального скандалу стримує справжнього бізнесмена, навіть якщо обхід податкового законодавства обіцяє великий прибуток.

У діловому цивілізованому суспільстві до атрибутів покарання, крім примусового відшкодування втрат фіску та кримінальної відповідальності, належить також публічне безчестя.

Це відповідає загальній тенденції переорієнтації світової суспільної моралі. Податкова етика, тобто наука, яка висвітлює основні моменти Податкового кодексу, є перспективною в Україні, оскільки вивчення податкового мислення людей дасть змогу зрозуміти основні причини ухилення від сплати податків. Розуміння поведінки субєктів підприємницької діяльності необхідне для ефективної організації діяльності податкової адміністрації, адже через податкову службу забезпечується контроль за проведенням податкової політики держави, так як моральні аспекти ще не здатні замінити силу закону та авторитет влади.

На думку західних експертів, дрібне, але масове ухилення від сплати податків настільки укорінилося в суспільстві, що перебороти його без додаткових зусиль дуже важко.

Ще серйозніші проблеми породжує велике ухилення особливо з боку великих компаній. Фіскальним зловживанням протистоїть податкова адміністрація, робота якої, певна річ у межах закону, повинна відрізнятися сміливістю дій, розумінням реалій господарського життя та психології платників. В Україні після прийняття Закону України Про внесення змін та доповнень до Закону України Про державну податкову службу від 05.02.98 значно розширилися функції державних податкових інспекцій, а також права податкових інспекторів і їх обовязки та відповідальність. Стали більш жорсткими фінансові санкції відносно податкового шахрайства.

Досліджуючи практику фіскального контролю в Україні необхідно, на нашу думку, розглянути розслідування податкових порушень у країнах із розвиненими ринковими відносинами, якими займаються не тільки працівники податкової адміністрації, але й ряд спецслужб.

Вже багато років у країнах світу активно працює податкова поліція. Особливо помітна робота інспекторів цього відомства у ФРН. Щорічно у скарбницю у вигляді штрафів за ухилення від сплати податків надходить у середньому 60 млн. німецьких марок.

Податкові поліцейські у ФРН користуються широкими правами.

Вони можуть без відома клієнтів контролювати банківські рахунки, причому не тільки підозрюваних осіб, а й їх родичів, ділових партнерів, друзів прослуховувати телефонні розмови, арештовувати підозрюваних осіб та проводять дізнання.

В Україні створені спеціальні підрозділи по боротьбі із правопорушеннями у сфері оподаткування з метою здійснення передбачених законом заходів, спрямованих на покращання діяльності державної податкової інспекції та захисту економіки від злочинних посягань.

Одним із головних завдань роботи цієї служби є забезпечення особистої безпеки працівників податкової адміністрації при виконанні ними службових обовязків. Спеціальні підрозділи, як показує аналіз їх роботи за 2003 рік, здійснюють свою діяльність при взаємодії із місцевими державними податковими інспекціями, службою безпеки, контрольно-ревізійними, фінансовими, банківськими, аудиторськими та іншими організаціями та установами. Існування такого підрозділу зобовязує платників ретельно відноситись до сплати податків нагадує порушникам про те, що ухилення від сплати податків, у разі їх виявлення, не залишається без суворого покарання.

Щодо психологічного аспекту, на думку автора, існування такої служби є однією із субєктивних форм впливу на поведінку платників. При формуванні високоефективної податкової адміністрації не потрібно забувати і про матеріальне становище податкових інспекторів. У США працівники податкових служб - одна із найбільш високооплачуваних категорій державних службовців. Це пояснюється тим, що робота податкового інспектора потребує високого рівня кваліфікації і значний розмір оплати праці до того ж попереджує зловживання службовим становищем.

Така робота є престижною і втратити її через хабарництво недоцільно і невигідно. В Україні потрібно підняти престиж роботи податківця, забезпечити його такою заробітною платою, щоб зловживання службовим становищем не манило до себе податкового інспектора.

Необхідно також забезпечити комплексний контроль за працівниками податкової служби перебудувати роботу так, щоб вона базувалась на здоровій конкуренції і самі її умови виключали можливість зловживання.

Сьогодні у державній податковій інспекції цим займаються відділи оперативного контролю.

Працівники даних підрозділів запобігають розголошенню державної, відомчої та комерційної таємниці робітниками податкових інспекцій та попереджають зловживанні ними службовим становищем. Але робота відділів оперативного контролю, яка на місцях зводиться до простого дублювання роботи інших відділів податкових служб, потребує покращання.

Тому, на нашу думку, необхідно удосконалювати систему внутрішнього контролю і надалі залучати до такої роботи перекваліфікованих працівників Міністерства внутрішніх справ та служби безпеки, які мають навики у цих питаннях. Необхідно визначити чіткіше адміністративні, фінансові та кримінальні санкції для тих осіб, які зловживають службовим становищем.

Високий рівень заробітної плані, звичайно, повинен відповідати високому рівню кваліфікації податкових інспекторів, а саме нині вітчизняній податковій службі не вистачає кваліфікованих кадрів. На нашу думку, спеціалістів для податкової служби необхідно готувати окремо від фінансистів, адже праця податківця суттєво відрізняється від роботи фінансиста. При економічних вузах доцільно створити спеціальні підрозділи, які будуть займатися підготовкою кадрів для податкової адміністрації. Працівники податкових служб повинні мати обовязкову вищу економічну освіту, адже робота податкового інспектора поряд із роботою з документами та законами включає в себе, що є найголовнішим, взаємовідносини з людьми, які є платниками податків. Поряд із освітою персоналу податкової служби гостро стоїть проблема недостатнього забезпечення інформаційно-технічним обладнанням податкової служби.

Сюди належить забезпечення ДПА відповідними вітчизняними та зарубіжними літературними джерелами, а також персональними компютерними засобами та банками даних, що відповідають світовому рівню. У США нині проводиться впровадження сітки електронного обліку даних ЕДІ , яка спрощує процес подання декларацій та документальне оформлення взаємозвязків як для клієнтів- платників податків, так і для податкових управлінь. Союз податкових інспекторів FTA некомерційна організація, яка обєднує представників від усіх 50-и штатів США, має намір почати фінансування контракту з корпорацією Electronic Date System EDS про представлення податкової системи послуг її сіткою. Для впровадження в життя такого процесу при РТА створена корпорація TAX NET Government Communication, завданням якої є надання послуг та допомоги компаніям-платникам податків у передачі через сітку різноманітних типів податкових форм, що прийнятих у різних штатах.

Користування подібним сервісом створює ряд переваг економія коштів за рахунок відмови від поштових послуг, зменшення витрат на обробку документів, зменшення кількості помилок, що виникають при повторному вводі даних у компютер. Дана система послуг дозволяє платникам своєчасно отримувати повідомлення про надходження їх податкових декларацій. Для тих, хто розробляє програмне забезпечення, стандартизація формату означає, що їм більше не потрібно заповнювати податкові форми різних типів чи використовувати різноманітні програми для представлення податкових декларацій у різних штатах, в яких вони сплачують податки.

Вже 33 штати або дозволяють, або застосовують використання електронних засобів для збору та відправлення податків, а Флорида та Техас допускають електронне подання податкових декларацій як обовязок.

Система TAX NET є унікальною, на нашу думку, так як дозволяє субєктам господарювання, які виступають платниками податків, передавати всю інформацію про податки в центральну службу за допомогою стандартних форм. Крім того, компанії як підтвердження своїх дій можуть додавати до електронних форм платіжні доручення.

Аналіз досвіду використання додаткових послуг, що надаються електронними засобами збору податків показує, що це повинно бути не питанням вільного вибору, а обовязковою вимогою.

Крім перерахованих вище переваг компютеризованої системи оподаткування, можна виділити ще й можливість більш досконалого податкового контролю за надходженням податкових коштів у бюджет держави.

Для України вирішення всіх цих питань неможливе без гармонійного поєднання національних особливостей формування ринкових відносин і світової фіскальної теорії та практики. Приєднання України до Міжнародної фіскальної асоціації дало б можливість нашій країні брати участь у міжнародних конгресах податкових працівників та завести фіскальну документацію, що відповідала б міжнародним стандартам.

Звичайно, для досягнення високого рівня компютеризації у вітчизняній податковій адміністрації потрібен час, адже рівень розвитку техніки та електроніки в Україні досить низький.

Перші кроки в компютеризації вітчизняної податкової служби вже зроблені для повного та своєчасного обліку платників, поліпшення контролю за сплатою податків реалізується перший етап впровадження автоматизованої служби ПОДАТКИ . На нашу думку, даний етап компютеризації заслуговує уваги.

Але дана автоматизована система не дозволяє чітко розібратися в поведінці платників та субєктивно впливає на їх дії, особливо при справлянні непрямих податків. Тому, на наш погляд, необхідно розширити типову систему файлів за вхідними даними компютерної системи з непрямих податків. Даний перелік пропонується лише як основа і в ньому визначаються лише деякі основні пріоритети дизайну компютерних систем 1 файл, що визначає реєстраційний номер платника податків та роздрук із реєстраційного сертифікату непрямих noдaтків 2 алфавітні та порядкові системи всіх реєстрацій, що призначені для використання в податковій адміністрації 3 повідомлення про сплату 4 повідомлення про кредити чи чеки, які підтверджують сплату 5 повідомлення про суму оподаткування, виплати cyм повернень непрямих податків 6 список помилок повернена інформація чи невідповідність документів 7 список невідправлених повідомлень 8 інформація, що запрошується про відсутність даних на повернення платежів з непрямих податків 9 рахунки з недоборів недоїмок 10 повідомленню про право накладання арешту чи штрафних санкцій 11 нефайлові повідомлення 12 реєстраційні форми нових платників чи зміни найменування 13 форми звітів про інвентар та складські запаси з обовязковою відміткою сплачених сум ПДВ 14 контроль аудиту та вимоги виконання 15 звіт з аудиту 16 повідомлення про недостатність фактів з аудиту 17 зведений звіт та рахунки до отримання 18 статистичний звіт 19 операційний звіт з визначенням дій платників 20 управлінський звіт. В Україні податкова етика тільки починає розвивати свою діяльність і значну кількість недоліків у її становленні можна пояснити складністю соціально-економічної ситуації в країні, перехідним періодом до ринкових відносин.

Розділ 3 Шляхи удосконалення системи оподаткування прибутку підприємств. 1.1 Створення стимулюючої моделі оподаткування підприємства.

Удосконалення системи оподаткування в Україні повинно здійснюватися у двох напрямках. По-перше, шляхом створення стимулюючої моделі оподаткування підприємницьких структур.

По-друге, через посилення соціального спрямування системи оподаткування у цілому. Реальні кроки назустріч підприємництву повинні бути зроблені насамперед за рахунок удосконалення оподаткування прибутку підприємств. Щодо цього слід створити сприятливі умови для самофінансування інвестицій, найважливішими з яких є право вибору методу амортизації, можливість прискореної амортизації, збільшення норм амортизаційних відрахувань наприклад, у Німеччині вони у середньому вдвічі більші, ніж в Україні , спрощення порядку нарахування амортизаційних відрахувань йдеться про надання дозволу підприємницьким структурам нараховувати амортизацію з початку податкових періодів . Варто надати право підприємствам зараховувати поточні збитки до минулих звітних періодів з виплатою раніше сплаченого податку на прибуток підприємств. Слід збільшити податковий період із кварталу до одного року з тим, щоб надати можливість субєктам підприємництва більше уваги приділяти питанням господарської діяльності, а не щоквартальним перерахункам та, як наслідок, оформленню чисельних фінансових документів. Необхідно розвинути та застосувати такі пропозиції вивільнити від оподаткування ту частину прибутку, яка інвестується у виробництво, а також прибутку від приросту обсягів експортної продукції, визначити напрями розвитку системи оподаткування - пряме чи непряме оподаткування повинно бути розвинуто, визначити переваги та недоліки прямого та непрямого оподаткування.

Одною із актуальних проблем є необхідність цілісної податкової системи і законодавства, яке її регулює. Нормативні акти, які визначають податкові надходження часто протирічать один одному.

Складається враження, що про цілісність податкової системи в Україні не може бути мови, не кажучи вже про яку-небуть привязку до механізму кредитування і бюджетного регулювання.

Вдосконалення податкової системи обмежується зміною лише окремих її елементів розмір ставок, строки, пільг, обєктів оподаткування, посилення чи заміна одних видів на інші . Якщо і змінюються якісь принципові моменти, то дуже рідко. Останнім часом в періодичних виданнях все частіше обговорюється проблема податкового кодексу.

Дуже часто з ним повязують великі надії на поліпшення податкового законодавства. Але на даний момент тяжко кодифікувати податкові нормативні акти, так як іде тільки процес становлення податкової системи.

Швидкі зміни господарської ситуації, пробіли в податковому законодавстві, відсутність готових схем та досвіду не дозволяє досягти стійкої системи оподаткування.

Основним напрямом при розробці податкового кодексу повинна бути не більш жорстока відповідальність і тотальна перевірка, а шлях спрощення податкового законодавства, загальнодоступності і зрозумілості норм, що використовуються.

Податковий кодекс принципово повинен відповісти на три питання кого виділити як платника податку юридичні та фізичні, змішані , що виділити як податкові основи обєкт, показники виробництво і власності , яка величина і механізм стягнення базового показника ставки, пільги, строки і бюджети надходжень . На даному етапі розвитку нашої держави склалася така ситуація , коли багато підприємств функціонують на межі банкрутства і формування прибутку є нерегулярним, а це , в свою чергу , приводить до нерегулярності надходжень прибуткового податку до бюджету держави . Податку на прибуток має бути відведена роль регулятора економічних відносин в нашій країні . Як видно зі схеми первинне послаблення податкового тиску приводить в кінцевому випадку до зростання обсягу надходжень коштів у бюджет не тільки від податку з прибутку підприємств . Це в свою чергу дасть можливість знизити податковий тиск за іншими податками і перейти від кількісного підходу при стягуванні податку до якісного . Використання податку на прибуток корпорацій як регулятора економічних процесів здійснюється шляхом дотримання чи порушення критерію його нейтральності щодо прийняття конкретних фінансово господарських рішень Схема 3.1 Дослідження нейтральності спирається на гіпотезу , що податок який справляє мінімальний вплив на прийняття рішень на мікроекономічному рівні , може не впливати негативно на зростання макроекономічної ефективності. За цієї обставини нейтральність податку щодо прийняття мікроекономічних рішень розглядається як першооснова оподаткування . Значний вплив на економічні процеси має нейтральність податку щодо розподілу прибутку . Взагалі існує два основних види прибутку розподілюваний той що йде на виплат у дивідендів нерозподілюваний той що залишається в розпорядженні підприємства Прояв принципу нейтральності щодо розподілу прибутку полягає у встановленні державою різних або однакових ставок на різні види прибутку Схема 3.2 Це залежить насамперед від макроекономічних цілей держави щодо джерел фінансування діяльності підприємств . Якщо пріоритетом є спрямування на укрупнення підприємств то держава встановлює найнижчу ставку податку на нерозподілений прибуток , а прибуток , який йде на виплату дивідендів оподатковується за найвищою ставкою крім того держава встановлює на досить високому рівні податок на дивіденди що виплачуються власникам корпоративних прав . Якщо ж пріоритетом є кредитне фінансування то вся сума прибутку розподілюваного і нерозподілюваного оподатковується за однаковою ставкою . Дана ситуація притаманна Україні .Але особливістю є те , що законодавством стимулюється направлення дивідендів на зростання капіталу фірми . Механізм Схема 3.1 Взаємозвязок оподаткування прибутку підприємств та їх ділової активності Схема 3.2 Нейтралність оподаткування такого стимулювання наступний дивіденди , які спрямовані на виплату у вигляді акцій не підлягають оподаткуванню , якщо така виплата не змінює пропорцій участі всіх акціонерів . Це зроблено для того , щоб менеджери компанії могли переконати акціонерів , що якщо вони вкладуть свої дивіденди в розвиток виробництва то фактично вони збільшать свої активи через збільшення активів компанії значно в більшій ступені ніж коли б вони отримали дивіденди грошами , бо коли вони отримають дивіденди грошами то повинні будуть сплатити 30 податок на дивіденди . Але якщо навіть акціонери будуть проти тезаврації прибутку компанія все одно не буде в програші згідно з новим законодавством на внесену до бюджету суму податку на дивіденди зменшується сума податку на прибуток підприємства тобто воно отримує додаткові оборотні кошти Інший аспект прояву регулюючої функції податку на прибуток підприємств розглядається у взаємозвязку з існуючою конкуренцією між країнами світу за мобільні фактори виробництва та частину прибутку яка вилучається у вигляді податку від їх використання Основним критерієм нейтральності податку на прибуток підприємств щодо мобільності факторів виробництва є нейтральність стосовно експорту та імпорту капіталу. В наслідок неврахування цього критерію виникають проблеми ухилення від сплати податку на прибуток шляхом переміщення діяльності або капіталів в тіньовий сектор або в інші країни з меншим рівнем оподаткування чи більш сприятливими нормами нарахування амортизації . Ця проблема особливо актуальна для України , де спостерігається значний відтік капіталів та кваліфікованої робочої сили у тіньовий сектор та за кордон На ці та інші аспекти функціонування податку на прибуток підприємств слід звернути увагу при реформуванні системи прибуткового оподаткування . Одним з основних методів стимулювання ділової активності в країні через податок на прибуток є встановлення пільг малим підприємствам . Як показав світовий досвід малі фірми це основні представники венчурного підприємництва , тобто підприємництва повязаного з ризиком , інноваціями , впровадженням нетрадиційних технологій , а це в свою чергу є рушійною силою економіки будь якої країни . При чому визначення малого підприємства повинно базуватися не на кількості працюючих як це зроблено в нашій країні , а на прибутковості фірми . Досвід такої класифікації існує в США . Основна федеральна ставка податку на прибуток корпорацій складає 34 . За перші 50 000 дол. прибутку платиться 15 , за наступні 25 000 дол 25 і лише на решту суми вступає в дію основна ставка . Майже така ж схема працює і Великобританії , але в цій країні корпорації діляться на дві групи 1. Дрібні з прибутками до 100 000 фунтів стерлінгів вони сплачують податок за ставкою 25 2. Великі з прибутками більше 100 000 фунтів стерлінгів вони сплачують податок за ставкою 33 До списку найдійовіших стимулів можна також віднести пільгове оподаткування реінвестованих прибутків , пільги на науково дослідні та конструкторські роботи . Якщо знову звернутися до досвіду США то можна виявити ще один цікавий приклад стимулювання через податкові пільги НТП та одночасне сприяння поліпшенню екологічної ситуації . Підприємства в США мають податковий кредит при сплаті податку на доходи корпорацій в розмірі 50 вартості обладнання , що використовує енергію сонця та вітру . На мою думку можна було б впровадити також стимулювання виробництва у відстаючих регіонах країни . Механізм цього процесу наступний в найменш розвинутих областях встановлюються знижена на 5-6 ставка податку на прибуток.

Це не принесло б значних втрат бюджету , а навпаки через заохочення підприємців до розвитку діяльності в саме цих регіонах поповнило його і призвело б до більш рівномірного розвитку регіонів . 3.2 Організаційне забезпечення складання податкової звітності в Україні Проблема податкового обліку постала у зв язку з різними підходами до визначення фінансового результату діяльності підприємства для його власника та фінансового результату як об єкта оподаткування.

Методологія розрахунку фінансового результату в обох випадках однакова.

Вона базується на методі витрати-випуск , автором якого є відомий американський економіст Василь Леонтьєв. Сутність такого методу полягає у зіставленні всіх доходів і всіх витрат діяльності підприємства.

Різниця між ними дасть фінансовий результат. Цей простий і логічний метод найпоширенішим у світовій практиці. Україна також його використовує і з метою оподаткування прибутковим податком, і для визначення прибутку як показника ефективності діяльності підприємств. Водночас бухгалтерський облік і оподаткування регулюються різною нормативною базою, оскільки мають різну мету. Формально наслідком цього є розбіжності у прибутку для оподаткування за даними податкової декларації і в цьому ж показнику у фінансовому звіті підприємств. Розбіжності у прибутку для оподаткування і в прибутку власника підприємства зумовлені існуванням так званих податкових різниць.

Податкові різниці випливають з різної оцінки доходів та витрат, активів і зобов язань, які використовуються при визначенні обох видів фінансових результатів. Така розбіжність - процес об єктивний і простежується у багатьох країнах світу. Його причина - існування різних критеріїв визначення доходів і витрат при їх зіставленні для оподаткування і для бухгалтерського фінансового результату.

Ці критерії є звичайними обмеженнями, які встановлює держава, маючи на мсті збільшення надходжень до державного бюджету.

Наприклад, в Україні до податкових різниць, що мають економічно обгрунтований характер, належать різниці, змушені застосуванням різних методик нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів у бухгалтерському та податковому обліку, перевищенням сум витрат, які визнані витратами в бухгалтерському обліку над сумою валових витрат, визначених за нормами згідно з чинним податковим законодавством представницькі витрати, витрати на рекламу тощо , визнанням валовими доходами та цитратами для оподаткування сум, які не залучаються до складу доходів та витрат у бухгалтерському обліку зокрема поворотна фінансова допомога , та інше. Безумовно, аналіз розбіжностей структури й складу валових доходів та витрат і їх відповідності методичним засадам бухгалтерського обліку - велика наукова проблема, яка є предметом окремого дослідження.

Розв язати її можна не лише аналізуючи економічний зміст кожного виду податкових різниць, а й зважаючи на бюджетну політику держави, рівень розвитку національної економіки. Ці чинники непрямого впливу визначають ступінь ліберальності податкового законодавства в різних його аспектах, у тому числі стосовно складу й структури валових доходів і витрат.

Проте яким би чином не регулювалися податкові різниці, які б методики не використовувалися для оцінки доходів і витрат, активів та зобов язань, джерелом інформації для розрахунку фінансового результату для власника і для оподаткування завжди має бути інформацією бухгалтерського обліку. До речі, ця обставина відображена і в Законі України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні . У статті 3 цього Закону закріплено норму Бухгалтерський облік є обов язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку . Водночас у цьому ж Законі у статтях 4 та 5 є посилання на правила ведення податкового обліку. З моменту опублікування й запровадження цього закону в науковій літературі, фахових періодичних виданнях та й на практиці податковий облік сприймається як окремий вид господарського обліку, що має свою методологію та методику узагальнення даних про доходи й видатки підприємства з метою визначення фінансового результату - об єкта оподаткування.

Такий підхід, з одного боку, суперечить Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , а також призволить до підірваності бухгалтерського обліку доходів і витрат від формування декларації з податку на прибуток.

З другого - до довільного тлумачення правил ведення податкового обліку й можливості маніпулювання даними податкового обліку при визначенні валових доходів та валових втрат. Вивчення законів країн, утворених по теренах колишнього СРСР, присвячених регламентації бухгалтерського обліку, засвідчило, що в п яти країнах Білорусі, Литві, Киргизстані, Молдові, Узбекистані акцентовано увагу на тому, що бухгалтерський облік є джерелом складання податкової звітності. Так, у статті 7 Закону Республіки Білорусь Про бухгалтерський облік і звітність записано До компетенції головного бухгалтера входять складання і своєчасне представлення повної й достовірної бухгалтерської та податкової звітності. Стаття 1 Закону про принципи бухгалтерського обліку Литовської Республіки регламентує Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасною і достовірною інформацією складання податкової та статистичної звітності, фінансової звітності для власників, кредиторів, комерційних партнерів . У статті 2 Закону про бухгалтерський облік Киргизької Республіки до завдань бухгалтерського обліку віднесено складання фінансової звітності забезпечення інформацією для складання інших видів звітності, передбачених законодавством Киргизької Республіки . У статті 3 Закону Республіки Молдова Про бухгалтерський облік записано Бухгалтерський облік є комплексною системою обліку, інформації і звітності, на базі якої визначаються необхідні показники для складання декларацій, інших документів, що використовуються для обчислення й сплати податків, здійснення розрахунків . Стаття 2 Закону Республіки Узбекистан Про бухгалтерський облік одним із завдань бухгалтерського обліку називає складання фінансової, податкової та іншої звітності . У країнах Європейської співдружності система бухгалтерського обліку є джерелом складання декларації про прибуток.

Притому слід зазначити, що податкові різниці мають місце і в обліку цих країн, але порівняно з Україною їх значно менше.

Податкові різниці при визначенні об єкта оподаткування суб єктів господарювання Великобританії, США і Канади суттєвіші порівняно з європейськими державами як за своєю кількістю, так і за абсолютним значенням.

Однак декларації також складаються за даними бухгалтерського обліку. Вивчаючи міжнародний досвід бухгалтерського обліку безпосередньо на практиці, автор жодного разу не зафіксував існування окремих систем податкового обліку на підприємствах Великобританії і Данії. Отже, існування проблеми податкового обліку в Україні є результатом насамперед нестикувань між Законами України Про бухгалтерський облік в Україні і Про оподаткування прибутку підприємств . Інша причина - невідпрацьованість самої системи бухгалтерського обліку, її неспроможність забезпечити складання податкової декларації. На нашу думку, упорядковувати процес складання податкової декларації підприємствами України можна лише шляхом розроблення й прийняття нормативного документа щодо ведення обліку податкових різниць, наприклад, методичних рекомендацій. Проблема податкового обліку на ріпні створення відповідного нормативного документа може бути розв язана лише після з ясування в науковому плані стосовно податкового обліку трьох аспектів методологічного методичного організаційного.

Дослідження методологічного аспекту має дати відповідь на питання в чому сутність податкового обліку, на яких засадах формується його система, з яких елементів складається. Методичний аспект має висвітлити процедурний бік податкового обліку, а саме - порядок формування вихідної інформації і підготовки даних для складання податкової декларації. Організаційний аспект має визначити формальний бік в яких регістрах слід вести облік, хто його має вести відповідний структурний підрозділ, фахівець відповідного профілю тощо . Зауважимо, жоден з означених підходів до проблеми податкового обліку не є глибоко дослідженим.

На нашу думку, зумовлено це двома причинами.

По-перше, проблема податкового обліку досить нова, як і сама система оподаткування прибутковим податком в Україні. Відсутність наукових традицій у дослідженні цього питання спонукає дослідників до поверхового підходу, спроб знайти відповідь лише шляхом пошуку технічного вирішення. Безумовно, кожний напрямок дослідження на якомусь етапі новітній, тим більше він потребує методологічного обгрунтування.

Стосовно податкового обліку цього не відбувається. По-друге, науковці при проведенні досліджень оминають цю проблему, а практики вирішують її інтуїтивно, спираючись на власний небагатий досвід. Відповідно проблема податкового обліку і в науковій літературі не висвітлюється. Воднораз, оскільки вона існує на практиці, то знаходить своє відображення в періодичних виданнях і в навчальній літературі. Вивчення згаданих джерел дає нам підстави зробити висновок, що на сьогодні існує три підходи до ведення податкового обліку. Перший ведення податкового обліку на основі масиву первинної документації без використання спеціальних регістрів обліку, при цьому накопичення даних про валові доходи й валові витрати здійснюватиметься, наприклад, на балансовому рахунку Валові доходи і валові витрати . Другий ведення податкового обліку на основі масиву первинної документації у спеціальних регістрах податкового обліку. При цьому податковий облік - абсолютно автономна від бухгалтерського система обліку, яка ніяк з ним не поєднана досвід Російської Федерації . Спробуємо проаналізувати ці підходи.

Об єднує їх, по-перше, те, що вони за своєю методологією не передбачають використання методологічного апарату бухгалтерського обліку, а саме - подвійного запису, рахунків синтетичного й аналітичного обліку, балансового узагальнення.

По-друге, дані податкового обліку за обох підходів ніяк не випливають із бухгалтерського обліку, системно з ним не пов язані і не є результатом його ведення.

По-третє, одержання підсумкових даних для складання податкової декларації здійснюється шляхом накопичення й групування даних за окремими ознаками валових доходів і валових витрат.

Відрізняються обидва підходи один від одного тим, що перший передбачає ведення все-таки працівниками бухгалтерії, а другий - створення автономної служби податкового обліку. Окрім того, другий підхід передбачає свою систему понять і їх тлумачення, а також певні форми регістрів для накопичення даних.

Отож можемо зробити висновок, що обидва підходи до податкового обліку втілюють у собі у класичному вигляді ідею оперативно-технічного або оперативного обліку, добре описаного й дослідженого у вітчизняній літературі. Привабливість обох підходів очевидна - це простота.

Традиційна система бухгалтерського обліку з її жорсткою логікою подвійного запису, складними регістрами обліку, балансовим узагальненням здається на тлі оперативного обліку зарозумілою й громіздкою.

Проте існує ще й третій підхід до податкового обліку як до підсистеми бухгалтерського обліку, хоча слід зазначити, що така позиція була задекларована ще до 2000 року . Відомо, що, починаючи з 2000 року, в Україні впроваджуються національні положення стандарти бухгалтерського обліку, які змінили ідеологію бухгалтерського обліку, тобто його концептуальні засади.

До впровадження Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов язань і господарських операцій підприємств та організацій, який діє з 1 січня 2000 року, у бухгалтерському обліку існували рахунки 18 Валові витрати і 48 Валові доходи . Вони були транзитними.

Тобто в них відображалися транзитні бухгалтерські проведення, які дозволяли накопичити дані для складання податкової декларації. Нова ідеологія бухгалтерського обліку не дозволяє у план рахунків ввести подібні рахунки, оскільки кожний клас рахунків передбачає формування певного розділу однієї з форм фінансової звітності. Так, класи 7 Доходи і результати діяльності , 8 Витрати за елементами і 9 Виграти діяльності відповідальні за складання Звіту про фінансові результати, в якому відображається фінансовий результат для власника бізнесу, але не для оподаткування.

Методологічний підхід до розв язання проблеми податкового обліку спрямований на визначення його місця в системі господарського обліку, зумовленого його завданнями, функціями, тобто його призначенням. Отже, призначення податкового обліку полягає в інформаційному забезпеченні процесу складання декларації про прибуток підприємства, оскільки скласти її безпосередньо за даними бухгалтерського обліку неможливо І причини існування постійних і тимчасових податкових різниць.

При цьому треба врахувати ту обставину, що виникнення податкових різниць зумовлене не здійсненням якихось господарських операцій, що не знаходять відображення в бухгалтерському обліку, а їх різною оцінкою. Фактично об єкти бухгалтерського й податкового обліку однакові, вирізняються вони лише вартісним вимірюванням.

Такий погляд наводить на думку, що податковий облік слід розглядати як підсистему саме бухгалтерського обліку, а не як систему оперативного обліку. До того ж саме поняття податкової різниці тлумачиться і в світовій, і вітчизняній практиці як відхилення в оцінці об єктів обліку з метою оподаткування.

А всі методи регулювання податкових різниць, відомі в міжнародних системах обліку, розглядаються як методи регулювання бухгалтерського прибутку, тобто мають безпосередній зв язок з даними бухгалтерського обліку. Крім того, інформаційним підґрунтям для формування фінансового результату для оподаткування і для складання фінансової звітності с одні й ті самі первинні документи. Переваги податкового обліку як підсистеми бухгалтерського обліку такі по-перше, податковий облік набуває усіх позитивних ознак бухгалтерського, а саме - системності формування підсумкової інформації, прозорості і певної гарантії достовірності. Ці якості бухгалтерського обліку зумовлені його методом сукупністю способів і прийомів, що в нього входять документація й інвентаризація, подвійний запис і бухгалтерські рахунки, балансове узагальнення, оцінка та калькулювання по-друге, підхід до податкового обліку як до підсистеми бухгалтерського забезпечить економічність податкового обліку, бо дасть можливість формувати інформацію для складання податкової звітності одночасно з підготовкою даних для фінансової звітності. Методологічним підґрунтям податкового обліку є тлумачення його сутності як способу оцінки й узагальнення доходів і витрат, активів та зобов язань підприємства з метою оподаткування.

Для бухгалтерського обліку в принципі притаманне використання різних способів оцінки одних і тих самих об єктів. Наприклад, оцінка запасів у поточному обліку і в балансі за умов використання облікових цін, оцінка витрат за нормами і за їхнім фактичним рівнем за умов ведення нормативного обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції. У зазначених випадках облік об єктів ведеться за однією оцінкою з обов язковим відображенням відхилення від іншої. Такий самий підхід можна, на пащу думку, використовувати і при створенні податкового обліку. З цієї позиції випливає методичний аспект дослідження.

Методика ведення податкового обліку як підсистеми бухгалтерського обліку має грунтуватися на принципі відображення об єктів бухгалтерського обліку за оцінкою, що відповідає стандартам бухгалтерського обліку, з паралельним обчисленням податкових різниць, які є відхиленням в оцінці витрат, доходів, активів і зобов язань, з метою складання податкової декларації. Така методика процедурне пояснюватиме порядок формування кожного виду податкових різниць її розроблення тісно пов язане з організаційним аспектом розв язання проблеми податкового обліку. Розглядаючи порядок обчислення податкових різниць, доцільно прив язувати його до певної форми бухгалтерського обліку, пристосовуючи регістри до відображення в них об єктів обліку за оцінкою відповідно до положень стандартів бухгалтерського обліку й відхилень, які виникають за кожною позицією, при використанні даних для оподаткування.

Таким чином, організаційне розв язання проблеми податкового обліку бачимо як доопрацювання затвердженої Міністерством фінансів України у 2001 році журнальної форми обліку, а також машинно-орієнтованих форм обліку шляхом введення в них нових регістрів для узагальнення даних про податкові різниці перед складанням декларації про прибуток і введення в наявні регістри додаткових рядків і Іраф для поточного обліку формування податкових різниць протягом звітного періоду. Таке розв язання проблеми дасть змогу пов язати показники податкової декларації з даними бухгалтерського обліку, зробить прозорим та обгрунтованим їх формування й сприятиме посиленню контролю за сплатою податків як з боку податкової адміністрації, так і з боку керівників підприємств. Фактично ця система створює умови для контролю формування податкової різниці за кожною статтею валових доходів і капових витрат в аналітичному розрізі, тобто за кожним відвантаженням продукції, за кожним надходженням запасів, за кожною одержаною або наданою послугою тощо. Зазначимо також, що розв язання проблеми податкового обліку неможливе без ретельного доопрацювання податкового законодавства.

Значна кількість податкових різниць не має економічно обгрунтованого характеру і створює невиправдані розбіжності при визначенні фінансового результату для фінансової звітності і об єкта оподаткування податком на прибуток . Найяскравішим прикладом невиправданих розбіжностей є тимчасові різниці, які виникають унаслідок невідповідності критеріїв визнання доходів і витрат у бухгалтерському та податковому обліку. Так, у бухгалтерському обліку суми попередньої оплати та авансу в рахунок оплати продукції товарів, робіт, послуг відповідно підпункті 6.3 та 6.4 Положення стандарту бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року, 290, не визнаються доходами цього звітного періоду, а є поточною заборгованістю за розрахунками з одержаних авансів і відображаються відповідно до Положення стандарту бухгалтерського обліку 11 Зобов язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року, 20. Така заборгованість буде визнана доходом лише у тому періоді, в якому будуть відвантажені продукція, товари виконані роботи, послуги . Попередня авансова оплата запасів, робіт, послуг відповідно до підпункту 9.2 Положення стандарту бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від ЗІ грудня 1999 року, 318, не визнається витратами і не долучається до Звіту про фінансові результати, а є дебіторською заборгованістю, облік якої ведеться відповідно до Положення стандарту бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року, 237. Крім того, отримані товари, сировина та матеріали визнаються не витратами, а активами і обліковуються відповідно до Положення стандарту бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року, 246. З метою оподаткування у 1997 році у податковому законодавстві закріплений при визнанні доходів і витрат підхід першої події , що пояснювалося недосконалістю системи бухгалтерського обліку, чинної на той час. Однак у сучасних умовах він штучно збільшує розбіжність бухгалтерського та податкового прибутку, не збільшуючи при цьому надходжень до державного бюджету, оскільки підприємства прилаштувалися зменшувати об єкт оподаткування, переукладаючи господарські договори. Застосування підходу першої події потребує додаткового ведення обліку валових доходів, валових витрат та приросту убутку балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві й задишках готової продукції. Зважаючи на те, то система бухгалтерського обліку в Україні в сучасних умовах відповідає міжнародним стандартам обліку, а також кореспондує з підходами до визначення об єкта оподаткування, прийнятими у світовій практиці стосовно визнання доходів та витрат, вважаємо за доцільне метод першої події замінити методом нарахування й відповідності доходів і витрат згідно зі стандартами бухгалтерського обліку. Дискусійним с питання щодо бухгалтерського та податкового обліку дебіторської заборгованості, у тому числі сумнівної й безнадійної, зворотної фінансової допомоги. Запровадження бухгалтерських підходів у податковому законодавстві щодо цих об єктів, безумовно, економічно обгрунтоване, але поглибленого наукового дослідження потребують наслідки такого нововведення для динаміки надходженні, у державний бюджет у результаті можливих маневрів суб єктів господарювання стосовно створення та використання резервів сумнівних боргів, зворотності фінансової допомоги тощо. Зменшення кількості податкових різниць не лише дало б змогу спростити процедуру підготовки даних для складання декларації про прибуток підприємств, а й мало б істотний пилив на зміст і структуру самої декларації. Отже, проблема податкового обліку є багатогранною.

Розв язання її відповідно до вимог закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні науково обгрунтоване і сприятиме створенню прозорої системи визначення фінансового результату як об єкта оподаткування. висновки В результаті проведенного дослідження викладенного в данній дипломній роботі можна зробити наступні висновки 1 Економічна природа податку полягає у зв язуванні його призначення об єкта оподаткування й джерела сплати, а також визначення впливу на суб єктів оподаткування і на економіку в цілому. За економічним змістом податки -це форма фінансових відносин між державою й членами суспільства. 2 Податок на прибуток є загальнодержавним податком, прямим податком, який регулюється наступними законами - Закон України від 22.05.97р. 283 97-ВР Про оподаткування прибутку підприємств , зі змінами та доповненнями - Закон України Про порядок погашення забов язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000р. 2181-ІП - Порядок складання декларації про прибуток підприємства, затверджений наказом ДПА від 08.07.97р. 214 зі змінами та доповненнями. 3 Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції робіт, послуг , основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій. Об єктом оподаткування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку суму амортизаційних відрахувань. 4 Сучасний стан оподаткування прибутку досліджено на прикладі ПП Імпорттехносервіс - створенного у 1999р основними напрямками діяльності якого є - продаж та сервісне обслуговування касових апаратів, платіжних терміналів РОS , фіксальних реєстраторів - реєстрація та сервісне обслуговування електронної та вагозмірювальної техніки - автоматизація торгових процесорів засобом РО8-терміналів, зв язку касових апаратів і фіксальних принтерів з комп ютером спеціалізованого програмного забезпечення для складів, магазинів, оптових баз, ресторанів. Підприємство зареєстроване платником податку на прибуток на загальнихзасадах в Житомирській ОДПІ 30.07.1999р. За період діяльності ПП Імпорттехносервіс реалізація продукції суттєво збільшилась, а саме - реалізація касових апаратів в 2003 році збільшилась порівняно з 2001 роком на 79,28 або на 182,8 тис.грн реалізація обладнання для зважування в 2003 році збільшилась порівняно з 2001 роком на 128,65 або на 268,3 тис.грн. В результаті трьох останніх років своєї діяльності фірма Імпорттехносервіс збільшила розміри чистого прибутку.

Чистий прибуток підприємства на 2003 рік складає 29,7 тис.грн порівняно з 2001 роков він збільшився на 7,2 або на 2,0 тис.грн. Платежі до бюджету за 2003 рік складають 12,7 тис.грн порявняно з 2001 роком збільшилися на 6,7 або на 1,2 тис.грн діяльність ПП Імпорттехносервіс за останні три роки була прибутковою. На ПП Імпорттехносервіс показник чистого прибутку в 2003 році становив 29,7 тис.грн. для порівняння, цей же показник к2001 році був на рівні 27,7 тис.грн. однак рівень рентабельності реалізованої продукції товару, робіт, послуг затрати останні роки зменшився, а саме у 2000р. становив 13,0 , а у 2002 році -6,6 . Його спад може бути наслідком однієї з двох причин.

По-перше, це може свідчити про збільшення цін прибдання продукції. По-друге, це може бути результатом зниження цін на продані товари, продукцію, роботи і послуги.

Підприємство є ліквідним, достатньо платоспроможне принизькій фінансовій сабільності позичковими капіталами не користується, використовує власний капітал підприємство є платником податку на загальних засадах.

Структура валових доходів та валових витрат, порядок визначення та їх обчислення відповідають нормам Закон України від 22.05.97р. 283 97-ВР Про оподаткування прибутку підприємств - розмір податку на прибуток за останні три роки діяльності підприємства коливався в межах від 4,7 тис. грн. 2002р. до 12,7 тис. грн. 2003р. в структурі податків що сплачує підприємство падаток на прибуток складає 60-70 . 5 Відмінність між показниками фінансової і податкової звітності є неминучими.

Національні положення стандарти бухгалтерського обліку все більше розділяють бухгалтерський і податковий облік, так як вони підпорядковуються різним цілям. Правила ведення бухгалтерського обліку трактуються виходячи не з фіскальної позиції, а з економічної сутності кожної господарської операції і орієнтованій на принципи та стандарти бухгалтерського обліку. 6 Для того щоб максимально використати показники бухгалтерського обліку для складання податкової звітності необхідно правильно організувати ведення бухгалтерського обліку, передбачати формування облікової політики підприємства, вибір програмного забезпечення бухгалтерського обліку з метою взаємоузгодженості бухгалтерського і податкового обліку. 7 В сучасних умовах господарювання податки є суттєвим фактором впливу на фінансово - господарську діяльність підприємств. Тому забезпечити нормальне функціонування підприємства у нестабільному соціальне -економічному середовищі та якісне управління його фінансовими ресурсами можливо лише при наявності розробленої ними концепції управління податками.

Що є одним з основних шляхів удосконалення мехамізму оподаткування податку на прибуток.

Для забезпечення функціонування підприємсва, якісного управління його фінансовими ресурсами ефективним важелем для підприємства виступає впровадженя об єктивного його аналізу податку на прибуток його складових валових доходів, валових витрат , податкового планування.

Досягнення сумісності бухгалтерського та податкового обліку. Список літератури 1. Закон України Про систему оподаткування від 25.06.91р. 1251 Відомості Верховної Ради ВВР ,1991 39 ст.510 із змінами та доповненнями. 2. Закон України Про державну податкову службу від 24.12.94р. 3813-12 ВВР 1994. 15-ст.84. 3. Закон України від 22.05.97 р. 283 97-ВР Про оподаткування прибутку підприємств із змінами і доповненнями. 4. Закон України Про державну підтримку малого підприємництва від 19.10.00р. 2063 . 5. Закон України Про порядок погашення зобов язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 р. 2181-III. 6. Закон України Про Державний бюджет України на 2004 р. 2905 - III від 20.12.2001р. 7. Закон України Про патентування деяких видів підприємницької діяльності від 23. 03.1996р. 98 96 - ВР із змінами та доповненнями. 8. Закон України Про внесення змін до Закону України Про патентування деяких видів підприємницької діяльності від 10.02.1998р. 102 98 - ВР. 9. Укази Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб єктів малого підприємництва від 28.06.1999 р. 746 99 Про внесення змін до Указу Президента України від 03.07.98 р. 727. 10. Постанова КМУ від 16.03.2000р. 507 Про роз яснення Указу Президента України від 03.07.1998р. 727 . 11. Азаров М.Я Бондаренко Г.І Мельник П.В Лєкар С.І Зайцев В.І Макаров Д.В Тарангул Л.Л. Про податки і збори населенню України. К 2000. 12. Азаров М.Я Кольга В.Д Онищенко В.А. Все про податки Довідник за ред. Азарова М.Я К. Експерт-Про, 2000. 13. Буряковский В.В. Налоги - Днепропетровск Пороги , 1998. 14. Бутинець Ф.Ф Шатило Н.В. Податковий облік в Україні - Житомир, 1998. 15. Бюджетний кодекс України 2542-ПІ від 21.06.2001. 16. Вишневский В.П. Налоги УкраиньІ теория й практика - Донецк, 1997. 17. Вишневский В.П. Налогообложение предприятий в Украине - Донецк, 1998. 18. Гега П.Т Доля Л.М. Основи податкового права Навчальний посібник К. Товариство Знання КОО, 1998. 19. Грек Г Чимшит О.В. Справочное пособие предприятия налогоплательщика Донецк, 2001. 20. Жадько В. Мала українсько-російська енциклопедія з податків К, 2000. 21. Завгородний В.В. Настольная книга бухгалтера малого бизнеса финансовая отчетность, налогообложение, бухгалтерский й налоговый учет - К, 2000. 22. Завгородний В.П. Налоги й налоговьій контроль в Украине К А.С.К 2000 Зкономика.

Финансы.

Право . 23. Котик Н Яновська Н. Типовые ошибки при вычислении налога на прибыль и НДС Изд. 4-е, доп. -X. Фактор, 2001. 24. Кучерявенко Н.П. Налоговое право Учебник - Харьков Консум 1997. 25. Марчук А. Несколько слов о важности налогового планирования в деятельности предприятия.

Бизнес 37 400 11.09.2000 г. Бухгалтерия с. 19-22. 26. Малишків О.І. Податковий облік ситуації та рішення. Посібник К. Лібра. 1999. 27. Назарбаева Й. Налоговый учет правила ведення й документальное обепечение - Донецк, 1999 - часть2. 28. Панасюк В.М. Податковий облік навчальний посібник - Т. Карт - Бланш 2002. 29. Податкова система України Підручник В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О. П ятаченко таін. За ред. В.М. Федосова К. Либідь, 1994 р.

– Конец работы –

Используемые теги: аткування, бутку, під, ємств0.08

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Оподаткування прибутку підприємств

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

Грошові кошти та організація розрахунків на підприємствах. Розрахунок планування прибутку. Розрахунок загального та чистого прибутку, їх розподіл і використання. Санація підприємства
Основними завданнями фінансової роботи являються - мобілізація фінансових ресурсів в розмірі, необхідному для забезпечення нормального процесу… Призначення фінансового планування і прогнозування полягає в визначенні потреб… Оперативна фінансова робота складається з комплексу заходів з мобілізації фінансових ресурсів, необхідних для…

Лекція 6. Методологічні підходи до оцінювання конкурентоспроможності туристичних підприємств 1. Послідовність та принципи оцінювання конкурентоспроможності туристичних підприємств
План... Послідовність та принципи оцінювання конкурентоспроможності туристичних... Критерії та показники конкурентоспроможності туристичних підприємств...

Основи організації Фінансів підприємств. Поняття фінансів підприємств, їх зміст, функції
Тема... Основи організації... Фінансів підприємств...

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до виконання курсового проекту"Економіка виробничо-господарської діяльності підприємства" з дисципліни"Економіка підприємства"
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до виконання курсового проектуЕкономіка виробничо господарської діяльності підприємства...

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з предмету Економіка підприємств. Розділ 1 Підприємство в сучасній системі господарювання
Політехнічний технікум... Конотопського інституту Сумського державного університету...

Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні
Через те ж , що надходження вд даного податку завжди займали друге мсце за обсягами в дохдно частини держбюджету таке зменшення вимусило державу… Особливе мсце в розвитку оподаткування прибутку пдпримств на Укран займа… Досвд застосування таких пльг засвдчив , що будь яка пльга призводила до миттво реакц ринку та виникнення диспропорцй…

Сутність та організація Підприємницької діяльності. Економіка підприємництва. Особливості регулювання Підприємницької діяльності
ВСТУП... РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ КОРОТКИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ...

Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні
Через те ж , що надходження вд даного податку завжди займали друге мсце за обсягами в дохдно частини держбюджету таке зменшення вимусило державу… Особливе мсце в розвитку оподаткування прибутку пдпримств на Укран займа… Досвд застосування таких пльг засвдчив , що будь яка пльга призводила до миттво реакц ринку та виникнення диспропорцй…

СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ВАЛОВОГО ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА
Статистичний аналіз за допомогою різних прийомів, що витікають з основних принципів теорії статистики, дозволяє визначити основні тенденції в різних… Правильність висновків статистичного аналізу залежить від правильно вибраної… Обєктом дослідження цієї курсової роботи стало товариство з обмеженою відповідальністю що працює в місті Суми.…

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА Частина І Навчальний посібник
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА Частина І Навчальний посібник...

0.032
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • По категориям
  • По работам