1.Відповідно до Господарського кодексу України під підприємством розуміється: самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, чи іншими суб’єктами для задоволення суспільних і власних потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгової, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому кодексом та іншими законами. 2.Відповідно до даного принципу планування на підприємстві повинне схоплювати всі сфери (сторони) його діяльності (виробничу, науково-технічну, комерційну, соціальну, природоохоронну): комплексність. 3.Відповідно до даного принципу шляху досягнення встановлених у планах цілей повинні сприяти раціональному використанню виробничих ресурсів: ефективність. 4.Відповідно до форм власності, встановлених Законом України „Про власність”, можуть діяти підприємства таких видів: 1)колективні; 2)приватні; 3)державні; 4)спільні. 5.Даний вид планів розробляється для забезпечення своєчасного і рівномірного виконання плану випуску продукції на основі ритмічної роботи всіх виробничих підрозділів підприємства: оперативно-календарний. 6.Даний метод планування є найбільш точним і відноситься до основних методів розрахунку планових показників: нормативний. 7.Даний метод планування заснований на допущенні, що сформована раніше тенденція динаміки рівня планового показника збережеться й у майбутньому: екстраполяції. 8.Даний метод планування припускає корегування фактичної величини планового показника з урахуванням у плановому періоді технічних і організаційних умов, які змінюються: факторний. 9.Даний принцип планування полягає в необхідності сполучення перспективного, поточного й оперативного планування, у розробці сполучених планів на суміжні тимчасові періоди: безперервність. 10.Даний принцип планування полягає у врахуванні об’єктивних закономірностей функціонування економічних систем у процесі планування виробничо-господарської діяльності підприємств, таких як: науковість. 11.Диверсифікація виробництва – форма суспільної організації виробництва, при якій здійснюється : одночасний розвиток декількох або чисельних, видів виробництва та обслуговування не пов’язаних технологічно одне з другим, розширення асортименту виробів та послуг, які виготовляються. 12.До переваг крупних підприємств відносять: 1)відносно високий рівень продуктивності праці; 2)відносно низький рівень собівартості одиниці продукції; 3)є можливість для наукових досліджень та введення нової техніки; 4)відносно низький рівень капітальних вкладень на одиницю потужності. 13.До переваг малих та середніх підприємств відносять: 1)краще використання трудових ресурсів та підвищення рівня зайнятості населення; 2)мають можливість краще використовувати сировинну базу; 3)швидко будуються, що дозволяє швидко забезпечити народне господарство потрібною продукцією; 4)необхідні невеликі капітали для їх відкриття. 14.Існують такі види кооперування: предметне, подетальне, технологічне. 15.Існують такі форми спеціалізації: 1)спеціалізація галузі; 2)спеціалізація підприємства; 3)спеціалізація усередині підприємства. 16.Комбінування виробництва – це форма суспільної організації виробництва, при якій : на одному підприємстві об’єднуються виробництва різних галузей. 17.Комбінування має такі форми: 1)сумарне виробництво різних видів сировини, напівфабрикатів, технологічного палива задля виготовлення одного виду продукції; 2)поєднання на одному підприємстві послідовних етапів переробки сировини; 3)комплексне використання сировини, відходів виробництва та побічних продуктів; 4)поєднання всіх попередніх форм. 18.Конверсія виробництва – це форма суспільної організації виробництва, при якій здійснюється : перепрофілювання підприємства на виробництво більш необхідної або більш рентабельної, конкурентоспроможної продукції. 19.Концентрація виробництва – це: форма громадської організації виробництва, яка виражається у формуванні підприємств великого розміру, що проявляється у збільшенні обсягів виробництва продукції, основних виробничих фондів, прибутку та чисельності працівників. 20.Кооперування – це форма суспільної організації виробництва, при якій : між підприємствами встановлюються довгострокові виробничі зв’язки. 21.Методи планування взаємно доповнюють один одного. Так, для забезпечення обґрунтованості планів балансовий метод обов’язково повинен застосовуватися в сполученні з одним із зазначених нижче методів: нормативний. 22.Наведіть види концентрації виробництва: 1)агрегатна; 2)абсолютна; 3)відносна. 23.Назвіть критерії, за якими в Україні підприємства поділяють на малі, середні, великі: 1)чисельність працюючих; 2)рівень доходу підприємства. 24.Недолік даного методу полягає в тому, що він не враховує умов, що змінюються в плановому періоді, виробництва: екстраполяції. 25.Необхідність постійного корегування діяльності підприємства з урахування зміни зовнішнього середовища і внутрівиробничих умов обумовлює використання якого принципу планування: гнучкість. 26.Одним з основних призначень даного плану є залучення необхідних коштів для реалізації інвестиційних проектів: бізнес-план. 27.Організація виробництва – це: система заходів, які спрямовані на раціональне поєднання засобів виробництва і праці в єдиному виробничому процесі при певних соціально-економічних умовах. 28.Основна сутність даного методу планування полягає у встановленні відповідності між обсягом виробництва і необхідними для цього ресурсами: балансовий. 29.Основними документами, що регулюють діяльність підприємства є: 1)статут; 2)господарський кодекс України; 3)колективний договір; 4)Конституція. 30.Підприємство набуває прав юридичної особи з дня: державної реєстрації. 31.Реалізація цього принципу припускає обов’язкове використання при підготовці планових рішень відповідних нормативних документів, прогресивних і обґрунтованих норм і нормативів: обґрунтованість. 32.Спеціалізаці виробництва – це: форма громадської організації виробництва, яка заснована на розподіленні праці та виражається у зосередженні виробництва одного виду продукції або декількох видів однорідної продукції. 33.Спеціалізація існує у таких формах: предметна, подетальна, технологічна. 34.Трирічні плани підприємства відносяться до одного з зазначених нижче видів планів: перспективний середньостроковий. 35.У групу промислових підприємств входять наступні: 1)тракторобудівний завод; 2)хлібозавод. 36.У залежності від мети і характеру діяльності підприємства бувають такі: 1)невиробничі; 2)виробничі. 37.У залежності від тривалості планового періоду розрізняють 3 основних види планів підприємства: перспективне, поточне, оперативне. 38.У цьому плані відбиті головні цілі діяльності підприємства на перспективний період і основні шляхи їхнього досягнення: стратегічний. 39.Учасники командитного товариства відповідають за борги товариства: частина учасників – усім майном, інші – у межах належних їм внесків. 40.Учасники ТОВ відповідають за борги товариства: у межах належних їм внесків. 41.Учасники товариств з повною відповідальністю відповідають за борги товариства: усім належним їм майном. 42.Цей вид планів містить шляхи вирішення конкретних проблем, які носять яскраво виражений цільовий характер: програма.