Вимоги до складання планів

Для формування календарних планів використовується кілька методів, що розрізняються вимогами до обсягу вихідної інформації і можливостями оптимізації окремих параметрів плану і проекту в цілому. В основі практично всіх методів планування лежить засто­сування таких базових понять: робота, подія (дата), зв'язки переду­вання, тривалість.

Як уже відзначалося, робота стосовно до календарного плану оз­начає деяку діяльність, необхідну для досягнення конкретних резуль­татів. Останнє вимагає також часу і визначених ресурсів, яких може Не бути в наявності, що спричиниться до порушення графіка, відстро­чення початку виконання інших робіт. Отже, робота — це визначена діяльність, що вимагає відомого часу і ресурсів.

Подія (дата, віха) — це завершення тих або інших робіт і досяг^ нення деяких результатів, включаючи проміжні, у процесі реалізапц проекту. Послідовність подій або дат утворить календарний плац При складанні календарного плану важливе значення надається логічній послідовності виконання окремих операцій і одержання результатів, зумовленій, як правило, прийнятою технологією робіт. Наприклад перш ніж пофарбувати двері, треба їх встановити у задане положення Більшість зв'язків у проекті відносяться до типу «кінець-початок» тобто наступні роботи можуть початися тільки після завершення по­передніх робіт. Зв'язки передування утворять структуру мережі, щ₀ визначає послідовність виконання.

У тих випадках, коли не потрібно завершити попередню роботу до початку наступної, використовується зв'язок «початок-початок», тоб­то роботи можуть виконуватися одночасно.

Для моделювання рівнобіжних паралельних робіт застосовують зв'язок «кінець-кінець», тобто закінчення наступної роботи співвідно­ситься з закінченням попередньої.

Якщо потрібно затримати закінчення однієї роботи до початку іншої, наступної, застосовується зв'язок «початок-кінець». Наприк­лад, цей зв'язок може бути використано, коли необхідно погодити тер­міни постачання технологічного устаткування з необхідними для його установки підготовчими роботами, які треба «розтягти».

Сучасні технології дозволяють здійснювати багато видів робіт не послідовно, а паралельно, скасовуючи необхідність дотримуватись визначеної черговості робіт.

Для складання календарних планів у даний час використовується кілька способів і насамперед — складання переліку робіт і вказівкою дат їх початку і закінчення (термінів виконання), оформлюваного у виді таблиць, формулярів (бланків). Табличний спосіб, що дає уяв­лення про види, порядок і терміни виконання робіт, незважаючи на ряд недоліків, широко застосовується на практиці.

Більш наочно календарний план можна представити у вигляді лінійних діаграм виконання робіт, або графіків Ганта (Генрі Ганг впер­ше використав їх) — цифри над відрізками, що відображають три­валість робіт, позначають число робітників.

Лінійні (поетапні) графіки застосовуються при плануванні по­рівняно нескладних робіт і об'єктів, що не містять елементів ризику Якщо ж ризик передбачається, фактор ризику включають у розрахунок трудомісткості робіт або витрат. По горизонталі відкладаю¹¹ календарні періоди (дні, зміни, декади, місяці й інші часові відрізки), а по вертикалі проставляють послідовно види робіт. Ці графіки досить прості і наочні, але мають істотні недоліки. У них не відбивається взаємозв'язок між окремими роботами, за ними важко виділити роботи, терміни виконання яких треба скоротити, особливо коли вони виконуються паралельно і послідовно.

Графіки Ганта доповнює більш розроблена система сіткового пла­нування і управління (СПУ), в основі якої лежить власне мережа, що представляє собою орієнтований граф і ряд характеристик (час, вартість, ресурси й ін.), що відносяться до окремих робіт і(або) до комплексу в цілому. Для розрахунку й аналізу сіткового графіка використовується набір мережних процедур, відомих за назвою методу критич­ного шляху. Мережні моделі можуть бути орієнтовані на події і роботи.

Моделі, орієнтовані на події, застосовуються порівняно рідко. Вони не містять чіткого визначення робіт. Природно, що в цьому випадку зв'яз­ки між подіями комплексу аж ніяк не розглядаються як виконані роботи.

Моделі, орієнтовані на роботи, одержали найбільше поширення в багатьох галузях народного господарства. У цих моделях робота, що з'єднує дві події, являє собою конкретний трудовий процес, що про­тікає у часі, або процес чекання. Мінімальна інформація про роботу включає її назву або номер, код і т. д.

Розрізняють тимчасові, вартісні, ресурсні і деякі інші характерис­тики робіт.

Вартість роботи залежить від тривалості і умов її виконання (змінності, технології та ін.).

Тривалість роботи, як правило, пов'язана з обсягом роботи, швид­кістю її виконання, може бути як визначеною (детермінованою), так і випадковою величиною, що задається законом її розподілу (або щільністю розподілу).

Існує два типи робіт — з фіксованою тривалістю і з фіксованим обсягом.

Якщо фіксована тривалість передбачається, що на вирішення за­дачі не впливає кількість потрібних ресурсів, оскільки існують фак­іри, що впливають на загальну тривалість інвестиційного проекту, ^Не окремої роботи, поза залежністю від числа виконавців.

Якщо є фіксований обсяг робіт, тривалість останніх залежить від ^числа видів використовуваних ресурсів, що безпосередньо роблять вплив на терміни. При цьому скорочення тривалості роботи за рахунок збільшення, приміром, числа робітників, може викликати нераціональне їх використання, тобто зниження продуктивності праці підвищення вартості роботи. Розрахунок календарного плану за СПУ здійснюється в послідовності:

• визначається склад усього комплексу робіт, їх взаємозв'язок і черговість виконання;

• складаються первинні і приватні сіткові графіки, потім «зшиваються» у зведені;

• на основі прийнятого методу оцінок визначається час виконан­ня кожної роботи;

• розраховуються параметри сіткових графіків, самі ранні і пізні терміни початку і закінчення робіт, тривалість критичного шляху, резерви часу подій і робіт;

• оцінюються всі типи ресурсів і потрібна сума асигнувань, що розподіляються за етапами робіт;

• виробляються аналіз і оптимізація сіткового графіка;

• розробляються заходи щодо скорочення критичного шляху;

• складається остаточний варіант сіткового графіка і з його допо­могою організується управління ходом розробки всього комплексу робіт, що передбачаються інвестиційним проектом.

У залежності від ступеня охоплення робіт сіткові графіки бувають:

• зведеними —охоплюють весь комплекс робіт;

• частками —містять частину комплексу робіт, виконувану окре­мими організаціями або їхніми підрозділами;

• первинними — охоплюють роботи, виконувані окремими відпо­відальними виконавцями.

Якщо графіки складаються окремими організаціями або відпові­дальними виконавцями групи робіт на кожній стадії інвестиційного проекту, після перевірки вони переходять до «зшивання» їх в один графік, у якому завершальною подією буде кінцева мета всього комп­лексу робіт.