Таблиця 1. 2

Структура банків України за розміром регулятивного капіталу[2]

Стабільна діяльність банківських установ та своєчасне виконання ними зобов'язань перед вкладниками знач­ною мірою залежать від обсягів регу­лятивного капіталу. За 2010 рік він збільшився на 55,9%, або на 2875,4 млн. грн. і на 01.01.2010р. дорівнював 8 018.5 млн. гри. Високі темпи зростання цього показника певною мірою зумовлені прийняттям рішення про ліквідацію банку "Україна", який мав від'ємний капітал.

На 01.01.2011 р. регулятивний капітал установ групи найбільших банків становив 2 328.2 млн. гри. (29.0% від його загальної суми), великих –1277.3 млн. грн. (15.9%), се­редніх – 1 845.7 млн. грн. (23.0%). ма­лих банків – 2567.3 млн. грн. (32.1%).

Збереження в 2010 році позитивної макроекономічної динаміки та належна адаптація банків до ко­роткострокових економічних змін значно сприяли зміцненню фінан­сового стану і формуванню позитив­них тенденцій у розвитку банківсько­го сектору. Серед них переважали такі:

- позитивна динаміка зростання основних показників діяльності банків;

- поліпшення фінансового стану та розширення капітальної бази банків;

- стабілізація зростання попиту на банківські послуги та поліпшення фінансового стану клієнтів;

- зниження темпів кредитування усіх категорій позичальників на фоні стабілізації тенденції до зниження кредитних ризиків;

- скорочення обсягів простроче­них та сумнівних кредитів;

- прискорене зростання обсягів вкладень у цінні папери;

- зниження темпів зростання залу­чених банківських ресурсів за умови їх збереження на нормальному рівні в цілому;

- інтенсивніше зростання обсягів строкових вкладів населення порівня­но з депозитами до запитання.

Проте з точки зору сукупних ринкових потреб економіки реальні мож­ливості банківського сектора нині ще досить обмежені, їх розширення по­требує подальших дій, зокрема в на­прямі нарощування капіталу, ре­структуризації тощо. Про це свідчить і співвідношення капіталу до ВВП, яке в Україні становить лише близь­ко 4%.

Протягом — 2011 року за умови економічного зростання в країні позитивна тенденція до підви­щення стабільності банківської систе­ми, яка набула розвитку в 2001 році, має зберегтися. Це справлятиме позитивний вплив на економічне зро­стання.

1.2. Структура та види банківських операцій

Розглянута у підрозділі 1.1 роботи роль банків у забезпеченні грошово-кредитного посередництва в суспільстві як однієї з необхідних умов підтримання неперервності відтворювального процесу відображає загальну цільову спрямованість банківської діяльності в ринкових умовах господарювання. Водночас необ­хідно усвідомлювати, що і сам комерційний банк є складним системним утворенням, спроможним виконувати сотні потріб­них господарству операцій, а його посередницька роль аж ніяк не заперечує в цілому продуктивний характер банківської дія­льності.

Йдеться передусім про те, що функціонування комерційних банків слід розглядати з точки зору на них як самостійних госпо­дарюючих суб'єктів, що виробляють і продають свій власний продукт з метою отримання прибутку. І хоча результати їхньої діяльності не набувають безпосереднього матеріального втілення У традиційному розумінні (як продукція промисловості чи сіль­ського господарства), вони мають свою вартість, в основі якої лежать суспільні затрати. Головним продуктом комерційного банку є різноманітні послуги у вигляді надання кредитів, здійс­нення розрахунків, управління майном та цінностями, надання гарантій, поручительств, консультацій тощо. Основою ж при цьому виступає організація грошово-кредитних відносин, що є необхідною умовою забезпечення економіки достатньою кількіс­тю грошових засобів.

Особливістю функціонування комерційних банків як підпри­ємств є те, що їхній специфічний продукт набуває двоякого ви­раження - з одного боку, це надання різного роду послуг шляхом проведення активних, пасивних та комісійно-посередницьких операцій, а з іншого - це створення безготівкових платіжних за­собів, що власне є результатом тих же операцій (рис. 1).