Облік розрахунків зі стипендіатами

1. В бюджетних установах фінансування виплат по заробітній платі здійснюється за окремою статтею, яка відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України” є захищеною. Це означає, що виплати по заробітній платі здійснюються першочергово разом з перерахуванням до фондів обов’язкових платежів.Облік праці та розрахунків по заробітній платі є одним із найважливіших напрямів облікового процесу бюджетних установ. До завдань обліку праці та її оплати слід віднести: ·

контроль за дотриманням штатної дисципліни та раціональним використанням робочого часу;

· правильне обчислення витрат робочого часу та облік праці;

· правильне обчислення заробітної плати та утримання з неї;

· здійснення своєчасних і достовірних розрахунків по заробітній платі;

· контроль за використанням фонду заробітної плати;

· забезпечення споживачів інформацією про працю і заробітну плату.

Особовий склад працюючих визначається структурою працівників бюджетної установи. За функціональним призначенням персонал бюджетної установи поділяється на три групи:

· персонал основної діяльності; ·

адміністративно-управлінський персонал; ·

допоміжний обслуговуючий персонал.

До персоналу основної діяльності відносяться працівники, на яких покладено виконання головних функцій у загальній системі розподілу праці відповідної бюджетної установи (педагогічний персонал, лікарі)

.Завдання адміністративно-управлінського персоналу полягає у забезпеченні керівництва та раціонального функціонування установи.

Допоміжний обслуговуючий персонал виконує функцію обслуговування працівників двох попередніх категорій і сприяє, таким чином, кращому виконанню функцій, закріплених за зазначеною установою чи організацією (середній медичний персонал, навчально-допоміжний та інший персонал). Працівники, які обіймають посади в державних органах та їх апараті, згідно із Законом України “Про державну службу” є державними службовцями. При прийнятті на роботу вони складають присягу державного службовця і їм присвоюється відповідний ранг у межах категорії.

Загальна чисельність працівників бюджетної установи називається списковою чисельністю, або штатним складом. Для виконання робіт на короткий час можуть залучатися особи, які не перебувають у штаті установи і працюють за трудовою угодою; такі працівники належать до нештатного (неспискового) складу. Приймаючи працівника на роботу із відповідним записом в його трудовій книжці, адміністрація бюджетної установи вступає, таким чином, із ним у трудові відносини, що зазначені Законом України “Про працю”. Основним документом, що регулює ці відносини, виступає трудовий договір чи контракт.

Трудовий договір (щодо бюджетної установи) – це угода між працівником і адміністрацією бюджетної установи.

Контракт є різновидом трудового договору, він укладається на певний строк і застосовується щодо працівників, що працевлаштовуються на визначений термін або на час виконання певної роботи. Після укладання договору чи контракту у відділі кадрів заводиться особова картка, в якій фіксуються всі відомості про трудову діяльність прийнятого на роботу.

Крім табельного обліку, у бюджетних установах здійснюється нормування робіт у годинах за допомогою нормованих завдань. Тобто для виконання відповідних функцій та обсягу робіт встановлюється норма обсуговування. Так, у вищих навчальних закладах встановлено норми на перевірку контрольних, курсових робіт, керівництво дипломними проектами, дисертаціями. В медичних закладах існують норми прийому хворих лікарями. Праця незначної частини працівників науково-дослідних установ вимірюється кількістю та якістю виробітку – облік виробітку ведеться у нарядах на відрядну роботу.

Щодо бюджетних установ існує державна регламентація робочого тижня. Відповідно до Кодексу законів про працю в Україні (гл. 4) робочий тиждень не перевищує 40 годин, при цьому він може бути як п’ятиденним, так і шестиденним. Але існує певна категорія працівників, для яких встановлена скорочена тривалість робочого часу. Скорочений робочий час встановлено, наприклад, для деяких працівників розумової праці, діяльність яких пов’язана з підвищеним інтелектуальним і нервовим напруженням. До них, зокрема, належать викладачі, вчителі, лікарі.

Під фондом оплати праці бюджетних установ розуміють обсяг коштів, отриманих як у вигляді фінансування із бюджету, так і від надання платних послуг і т.п.., що запланований відповідно до кошторису доходів і видатків бюджетних установ для використання при розрахунках по заробітній платі з працівниками.
При плануванні та обліку заробітної плати необхідно розрізняти плановий і фактичний фонд заробітної плати. Плановий фонд – це суми асигнувань, передбачені кошторисом бюджетних установ. Фактичний фонд – це нарахована заробітна плата працівникам по розрахунково-платіжним відомостям. Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оплату праці” фонд заробітної плати містить такі складові:· основна заробітна плата; · додаткова заробітна плата; · інші заохочувальні та компенсаційні виплати.Основна заробітна плата є винагородою за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці.Додаткова заробітна плата являє собою теж винагороду, однак, на відміну від основної заробітної плати, вона виплачується за працю понад установлені норми – за трудові успіхи, винахідливість, а також за особливі умови праці. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені чинним законодавством або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми (оплата простоїв не з вини працівника, суми, що виплачуються працівникові, що знаходиться у вимушеній відпустці, з частковим збереженням заробітної плати, винагороди за відкриття, раціоналізаторство, винаходи, одноразові заохочення, матеріальна допомога, суми наданих підприємством трудових і соціальних пільг працівникам і т.п.). Відповідальність за правильне планування і витрачання фонду оплати праці покладено на керівника установи і головного бухгалтера. У бюджетних установах основними формами оплати праці є:

· погодинна; ·

відрядна.

Оплату праці, що залежить від якості, обсягу виконаної роботи, а також розцінок на цю роботу, називають відрядною.При погодинній формі оплати праці первісне значення для визначення розміру заробітної плати мають кількість відпрацьованого часу та кваліфікація працівника.У бюджетних установах превалює погодинна форма оплати. Вона поділяється на:

· штатно-окладну – за якою кожному працівникові встановлюється місячний посадовий оклад згідно зі штатним розкладом, посадою, освітою, вченим ступенем, категорією; ·

просту погодинну – побудована на принципі погодинної оплати: для працюючих встановлюється тверда погодинна ставка; ·

погодинно-преміальну – за якою крім заробітку відповідно до посадового окладу, виплачується премія за досягнення відповідних якісних та кількісних показників. Ця система оплати праці є досить продуктивною і стимулюючою.

2. Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідні відомості про посадові оклади (штатний розклад), при­своєні розряди (накази), годинні тарифні ставки (тарифну сітку), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць). Нараховують заробітну плату раз на місяць.

Крім первинних документів, для розрахунку заробітної плати потрібно врахо­вувати нормативні акти, що регулюють нарахування заробітної плати в бюджетних установах різних профілів.

Для упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та органі­зацій окремих галузей бюджетної сфери, а також створення механізму підтри­мання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих та міжпосадових спів­відношень в оплаті праці Кабінет Міністрів України затвердив Постанову від 30 серпня 2002 р. № 1298 „Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери".

З 1 вересня 2005 року заробітну плату працівників бюджетної сфери роз­раховують на підставі Єдиної тарифної сітки розрядів та коефіцієнтів, якою пе­редбачено 25 тарифних розрядів для працівників бюджетних установ. Тарифний розряд конкретного працівника залежить від посади, складності роботи, рівня кваліфікації, освіти, стажу роботи, умов праці. За основу Єдиної тарифної сітки прийнято тарифну ставку (посадовий оклад) працівника І тарифного розряду (У 2010 році посадові оклади (тарифні ставки) розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду з 1 січня - 555 гривень; з 1 квітня - 567 гривень; з 1 липня - 570 гривень). Для працівників, у яких посадові оклади менші ніж розмір мінімальної заробітної плати, посадові оклади (тарифні ставки) у штатному розписі установлюються на рівні мінімальної заробітної плати.)

Заробітна плата працівників, визначена з урахуванням зазначених посадових окладів, індексується відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Строк запровадження II та III етапів встановлюється Кабінетом Міністрів України Посадові оклади (тарифні ставки) за розрядами Єдиної тарифної сітки ви­значають множенням окладу (ставки) працівника 1 тарифного розряду на відпо­відний тарифний коефіцієнт. Якщо посадовий оклад (тарифна ставка) визначені у гривнях з копійками, цифри до 0,5 відкидаються, від 0,5 і вище — заокруглю­ються до однієї гривні..

ТС= Тmin *ТК

де Мінімальна Тс — тарифна ставка працівника І тарифного розряду,.; Тк — тарифний коефіцієнт, що застосовують до відповідного тарифного розряду.

Посадові оклади проректорів, заступників керівників бюджетних установ, за­кладів та організацій, заступників керівників структурних підрозділів цих установ, закладів та організацій встановлюються на 5—15 відсотків, головних бухгалтерів — на 10—30 відсотків, помічників керівників — на 30—40 відсотків нижче ніж посадо­вий оклад відповідного керівника, визначений за схемами тарифних розрядів.

Працівникам установ, закладів та організацій освіти, науки, культури, які мають статус національних, академічних закладів культури може зберігатися під час визначення максимальних розмірів посадових окладів (ставок заробітної плати, тарифних ставок) та ставок погодинної оплати праці додатковий коефіці­єнт підвищення посадових окладів, що застосовувався для зазначених праців­ників згідно з чинним законодавством.

Бюджетні установи встановлюють надбавки працівникам:

а) у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, та­рифної ставки):

• за високі досягнення у праці;

•за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання);

• за складність, напруженість у роботі.

Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу. Таке обмеження не поширюється на працівників національних закладів (установ). У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і пору­шення трудової дисципліни зазначені надбавки скасовують або зменшують.

Бюджетні установи також встановлюють доплати працівникам:

а) у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки):

• за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників;

•за суміщення професій (посад);

• за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт.

Зазначені види доплат не встановлюють керівникам бюджетних установ, закладів та організацій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів щх установ, закладів та організацій, їх заступникам;

б) у розмірі до 40 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу) за роботу в нічний час, якщо вищий розмір не визначено законодавством, за кожну годину роботи з 10 години вечора до 6 години ранку;

в) за вчене звання:

• професора — у граничному розмірі 33 відсотки посадового окладу (став­ки заробітної плати);

• доцента, старшого наукового співробітника — у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).

г) за науковий ступінь:

• доктора наук — у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (став­ки заробітної плати);

• кандидата наук — у граничному розмірі 15 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).

ґ) за використання в роботі дезінфікувальних засобів, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, — у розмірі 10 відсотків посадового (мі­сячного) окладу;

Головна умова застосування надбавок і доплат — діяльність такого праців-іка за профілем має збігатися з почесним, спортивним або науковим званням, дповідність посади і присвоєного звання профілю діяльності працівника ви-ачає керівник такої бюджетної організації. Водіям автотранспортних засобів бюджетних установ встановлюють:

• надбавки за класність водіям II класу — 10 відсотків, водіям І кла­су — 25 відсотків установленої тарифної ставки за відпрацьований час;

• доплати за ненормований робочий день — у розмірі 25 відсотків тарифноставки за відпрацьований час.

Керівники місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самовря­дування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівники бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого у кошторисах доходів і видатків, мають право:

а) установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкрет­ні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них;

б) надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлен­ня, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомо­ги на поховання;

в) затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їхньому особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на опла­ту праці.

Основну заробітну плату робітникам, яким встановлена відрядна оплата праці, нараховують на підставі підсумкових даних про їхній виробіток і розцінок за виконаний обсяг робіт. Робота деякої частини працівників науково-дослідних установ вимірюєть­ся саме виробітком, а тому у такому разі нарахування заробітної плати здійсню­ється за актами про прийняття виконаних робіт, нарядами, накопичувальними картками виробітку тощо.

Заробітну плату спеціалістам нараховують так: при повному робочому мі­сяці проставляється присвоєний оклад згідно з наказом по установі й відпові­дно до посади, а при неповному робочому місяці — оклад ділиться на кількість робочих днів (або годин) у цьому робочому місяці, й отриману денну (годинну) заробітну плату множать на кількість відпрацьованих, робочих днів (годин), згідно з табелем. Працівникам може встановлюватися штатним розписом, контрактом чи наказом керівника установи місячний оклад. Тоді заробіток визначається на під­ставі розміру окладу та фактично відпрацьованих днів.

3. Утримання із заробітної плати працівників з заробітної плати працівників бюджетних установ здійснюються наступні обов’язкові утримання:·

податок на доходи фізичних осіб; ·

збір до Пенсійного фонду; ·

збір до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

· збір до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; ·

за судово-виконавчими листами.

Із заробітної плати працівників бюджетних установ здійснюються наступні необов’язкові утримання

: а) за рішенням адміністрації: · планові та позапланові аванси; · неповернуті вчасно підзвітні суми; · суми нанесених матеріальних збитків; · штрафи, накладені в адміністративному порядку;

б) узгоджені з працівниками: · профспілкові внески; · сплата відсотків за позики; · сплата відсотків за товари, продані в кредит; · індивідуальне страхування.

Заробітна плата, як і інші доходи, що отримують фізичні особи, підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб згідно із Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб,, від 22.05.2003 р. №889-ІУ Утримання податку на доходи фізичних осіб із доходів, нарахованих (випла­чених) у вигляді заробітної плати, здійснюють за такою формулою:

Пдох =(Д-Зпф - Зсоц - Збезр - СоцП) х СтПдох,

де Пдох — податок на доходи фізичних осіб; Д — дохід, нарахований (виплачений) у вигляді заробітної плати; Зпф — внесок до Пенсійного фонду, що утримується з доходу працівника; Зсоц — внесок до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати праце­здатності, що утримується з доходу працівника; Збезр — внесок до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, що утримується з доходу працівника; СоцП— податкова соціальна пільга (якщо працівник має право на соціальну пільгу); СтПдох — ставка податку на доходи.

Ставка податку на доходи станоить- 15%Згідно із Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб" платник податку на доходи з фізичних осіб (працівник) має право на зменшення суми за­гального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на терито­рії України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги. У Законі від 22.05.2003 р. № 889 „Про податок з доходів фізичних осіб" визна­чення розміру доходу, що дає право на застосування до заробітної плати подат­кової соціальної пільги, пов'язане із розміром прожиткового мінімуму на праце­здатну особу, чинного на 1 січня звітного податкового року (пп. 6.5.1 ст. 6 Закону). Відповідно до пп. 6.5.1 ст. 6 Закону ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як зарплата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та від­шкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень

Ставки внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування

Вид страхового внеску Ставка утримання (% до об'єкта)
Внески до Пенсійного фонду • 0,5 % із заробітної плати, що не перевищує розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; • 2 % із заробітної плати, що перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності • 0,5 % від суми оплати праці найманих працівників, заробітна плата яких нижча за прожитковий мінімум, встановлений для працездатної особи; • 1,0 % від суми оплати праці найманих працівників, заробітна плата яких вища за прожитковий мінімум, встановлений для працездатної особи; • 0,25 % від суми оплати праці для найманих працівників-інвалідів, які працюють на підприємствах і в організаціях товариств УТОГ і УТОС.
Внески на загально­обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття 0,5 % від суми оплати праці найманих працівників.

Утримання аліментів. Розмір аліментів залежить від кількості дітей, а саме: · 1 дитина – 25 %;· 2 дитини – 33 %; · 3 дитини – 50 %. Решта утримань (необов’язкових) проводиться в порядку, визначеному адміністрацією установи та за погодженістю працівника організації. Внески до Пенсійного фонду, Фондів соціального страхування перераховують одночасно з перерахуванням прибуткового податку не пізніше дня отримання в установі банку коштів на виплату заробітної плати. Відповідно до Закону України “Про оплату праці” загальна сума утримань не повинна перевищувати 20 %, а в окремих випадках – 50 % заробітної плати. Не дозволяються утримання із вихідної допомоги, компенсаційних виплат та інших виплат, що визначені законодавчо.

4. Головним розрахунковим документом, що містить зведену інформацію щодо розрахунків по заробітній платі, є розрахунково-платіжна відомість (реєстр аналітичного обліку розрахунків із заробітної плати). До неї заносяться: ·

прізвище, ім’я та по батькові працівника;

· табельний номер; ·

категорія персоналу, до якого відноситься працівник; ·

кількість відпрацьованих днів, годин; ·

нарахована сума за видами оплат; ·

утримання; ·

заборгованість працівника, якщо вона є; ·

сума до видачі.

При складанні цих відомостей в бухгалтерії використовуються таблиці тарифних ставок, ставок податків, довідники з трудового законодавства та інші дані, що полегшують підрахунок заробітної плати та утримань з неї. При уході працівників у відпустку розрахунки з ними здійснюються в записці-розрахунку, а належна їм заробітна плата виплачується за платіжною відомістю. Нараховані, утримані і виплачені суми за цими відомостями включаються в розрахунково-платіжну відомість за поточний місяць. Як правило, заробітна плата виплачується два рази на місяць у вигляді авансу і залишкової суми заробітної плати. Аванс – це частина заробітної плати (як правило 50 %), що виплачується за першу половину місяця з урахуванням усіх податків і зборів, що підлягають утриманню. Зміна планового авансу відбувається за умов невиходів на роботу у першій половині місяця: у бухгалтерію надається довідка про зміну планового авансу. Виплата авансу здійснюється за платіжною відомостю. Розрахунково-платіжні документи з нарахування та виплати заробітної плати складаються, підписуються та перевіряються бухгалтером розрахункового відділу. На документах платіжного характеру керівник та головний бухгалтер своїми підписами підтверджують дозвіл на виплату заробітної плати у відповідному обсязі та у встановлені строки. Виплата заробітної плати здійснюється в триденний термін (враховуючи день отримання коштів з банку), після чого касир “закриває” платіжну відомість, тобто напроти прізвищ працівників, які не отримали заробітну плату, він проставляє штемпелем чи робить помітку від руки “Депоновано”. В кінці відомості касир фіксує суми фактично виданої та неотриманої заробітної плати, звіряє ці цифри із загальною сумою за відомістю та підтверджує попередні записи своїм підписом. Задепоновані суми заносять до реєстру депонованих сум і одночасно відображають їх у книзі обліку депонентів. Після ретельної перевірки відміток, зроблених касиром у платіжних і розрахунково-платіжних відомостях, підрахунку виданих і депонованих сум на виплачені суми заробітної плати складається видатковий касовий ордер, який оформляється в установленому порядку і реєструється в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів. На платіжних і розрахунково-платіжних відомостях проставляється дата і номер видаткового касового ордера, за яким здійснено списання коштів у касі. Сума не отриманої працівниками заробітної плати повертаються на поточний (реєстраційний) рахунок на наступний день після закінчення терміну виплати заробітної плати. Аналітичний облік депонованих сум ведеться у книзі аналітичного обліку депонованої заробітної плати, в якій відкриваються окремі рахунки на кожного депонента. Депонована заробітна плата видається за видатковими касовими ордерами чи депонентськими картками. Виплати, що з будь-яких причин не збігаються зі строками виплати заробітної плати (це можуть бути кошти на відпустку, позапланові аванси і т.п.), оформлюються видатковими касовими ордерами, в яких робиться помітка “Разовий розрахунок по заробітній платі”.Синтетичний облік розрахунків з оплати праці ведеться на рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці”. Аналітичний облік за субрахунком 661 “Розрахунки із заробітної плати” ведеться в особових рахунках (на картках-довідках), які відкриваються окремо на кожного працівника, де щомісячно реєструються дані про нараховану заробітну плату та утримання за видами. На лицьовому боці особового рахунка наводяться дані про працівника: прізвище, ім’я, по батькові, табельний номер, професія, посада, розмір окладу, рік народження, утримання із заробітної плати, пільги щодо податків тощо. На основі розрахунково-платіжних відомостей складається меморіальний ордер № 5, що є реєстром синтетичного обліку розрахунків із заробітної плати при меморіально-ордерній формі обліку. До меморіального ордеру повинні бути прикладені всі документи, на підставі яких була нарахована заробітна плата (табель обліку використання робочого часу, накази про звільнення та прийом на роботу; лікарняні листки).

 

Зміст господарської операції Дебет Кредит
Нараховано заробітну плату працівниковіз урахуванням мат. допомоги 801, 802, 811
Нараховано суму індексації на з\п 801, 802, 811
Нараховано відпускні 801, 802, 811
Нараховано збори до Пенсійного фонду 801,802,811
Нараховано внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 801,802,811
Нараховано внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 801,802,811
Нараховано внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 801,802,811
Утримано податок з доходів фізичних осіб
Утримано збір до Пенсійного фонду
Утримано внесок до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
Утримано внесок до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
Виплачено з/п працівникові
Отримано гроші для виплати відпускних
Виплачено відпускні

5. Стипендія— це грошове забезпечення, що регулярно надається особам, як навчаються на денних відділеннях вищих навчальних закладів, а також особам що проходять підготовку в аспірантурі та докторантурі, незалежно від інших ви плат, передбачених законодавством України.

Основним нормативним документом, що регулює питання стипендіально го забезпечення, є Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 р № 882 „Порядок призначення і виплати стипендій".

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які навчаються у навчальних закла­дах та наукових установах за рахунок коштів загального фонду державного бюджету у навчальних закладах, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим та комунальних навчальних закладах за рахунок коштів місцевих бюджетів:

1) учнів денної форми навчання професійно-технічних навчальних закладів;

2) студентів денної форми навчання вищих навчальних закладів І—IV рівня акредитації, крім осіб, які навчаються за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління;

3) курсантів денної форми навчання вищих навчальних закладів цивільної авіації, морського і річкового транспорту, Севастопольського національного ін­ституту ядерної енергії та промисловості;

4) учнів VIII—XIIкласів середніх спеціальних музичних шкіл-інтернатів і середніх художніх шкіл;

5) учнів І—IIкурсів училищ фізичної культури;

6) слухачів підготовчих відділень консерваторій та студій підготовки актор­ських кадрів;

7)клінічних ординаторів;

8) аспірантів і докторантів (крім аспірантів і докторантів Національної ака­демії державного управління при Президентові України), які навчаються з від­ривом від виробництва.

Вищезазначеним особам можуть призначатися академічні або соціальні стипендії, а окремим категоріям цих осіб можуть призначатися одночасно акаде­мічні і соціальні стипендії.

Стипендії виплачують раз на місяць, за літній канікулярний період — по­вністю до його початку. На час проходження практики або іншої трудової діяль­ності, яка провадиться з дозволу навчального закладу, стипендіат зберігає право на отримання стипендії.

Стипендіатам, які мають дітей віком до трьох років і продовжують навчан­ня за денною формою, виплачуються щомісячна грошова допомога, передбачена законодавством, і стипендія, призначена згідно з цим Порядком.

Відповідно до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-ГУ (пп. 4.3.26 п. 4.3 ст. 4) до складу загального місячного або річ­ного оподатковуваного доходу платника податку не включається (не відображається в його річній податковій декларації) сума стипендії, яка виплачується з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад'юнкту, але не вище від суми місячного мінімального прожиткового рівня для працездатної особи, встановленої на початок звітного року, помноженої на 1,4. Сума перевищення, за ЇЇ наявності, підлягає кінце­вому оподаткуванню під час ЇЇ виплати за ставкою 15 % (п. 7.1 ст. 7 Закону № 889-ІУ). На перехідний період до 01.01.2007 р. в Україні діятиме ставка 13 %.

Студенти (крім тих, які отримують стипендії з бюджету) мають право на по­даткову соціальну пільгу на доходи, одержані з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, якщо такий дохід не перевищує ви­щезазначеного розміру. Податкова соціальна пільга не надається, якщо дохід, оде­ржаний від одного працедавця у вигляді заробітної плати, перевищує цей розмір.

Учням, студентам, аспірантам, ординаторам, ад'юнктам податкова соціаль­на пільга надається у розмірі, що дорівнює 150 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на початок звітного року, у розрахунку на місяць (пп. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Закону № 889-ІУ).

Нарахування і виплата стипендії здійснюється у розрахунково-платіжній відомості раз на місяць. У бухгалтерії на кожного студента ведеться картка сти-пендіанта.

У вищих навчальних закладах застосовується спрощена форма розрахунків зі стипендіантами, за якою кошти на виплату стипендій для кожної групи на під­ставі доручення отримують громадські касири (фінансові старости). Доручення підписують і надають фінансовому старості студенти групи.

Для розрахунків зі стипендій призначено пасивний субрахунок 662 „Розра­хунки зі стипендіантами". За кредитом цього рахунку відображають суми нара­хованих стипендій, а за дебетом — суми виданих, не отриманих у строк стипен­дій, а також утримання з них.

Аналітичний облік депонованих стипендій ведуть у книзі форми №441.