Форми бухгалтерського обліку

Нині в Україні фактично застосовуються такі основні облікові форми:

1) меморіально-ордерна (за класичною меморіально-ордерною формою та формою «Журнал-Головна»);

2) журнально-ордерна.

Кожна із зазначених форм має автоматизований варіант, що містить чимало програмних продуктів, як-то «ПАРУС», «1С-Бухгалтерія», «БЭСТ», «Fin Expert», «Фінанси без проблем» і т. ін.

Відповідно до Інструкції Держказначейства України від 27.07.2000 № 68 «Про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання» основною у практиці бюджетних установ є меморіально-ордерна форма, а саме її різновид «Журнал-Головна». Вона складається з головного уособлювального реєстру синтетичного обліку — книги «Журнал-Головна» і 15 іменних меморіальних ордерів (далі М-О), а саме:

· М-О № 1 — Накопичувальна відомість за касовими операціями (форма № 380(б));

· М-О № 2 — Накопичувальна відомість руху грошових коштів загального фонду в органах Державного казначейства України (установах банків) (форма № 381(б));

· М-О № 3 — Накопичувальна відомість руху грошових коштів спеціалізованого фонду в органах Державного казначейства України (установах банків) (форма № 382 (б));

· М-О № 4 — Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими дебіторами (форма № 408(б));

· М-О № 5 — Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій (форма № 405(б));

· М-О № 6 — Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами (форма № 406(б));

· М-О № 7 — Накопичувальна відомість за розрахунками в порядку планових платежів (форма № 410(б));

· М-О № 8 — Накопичувальна відомість за розрахунками з підзвітними особами (форма № 386(б));

· М-О № 9 — Накопичувальна відомість про вибуття та переміщення необоротних активів (форма № 438(б));

· М-О № 10 — Накопичувальна відомість про вибуття та переміщення МШП (форма 439(б));

· М-О № 11 — Зведення накопичувальних відомостей про надходження продуктів харчування (форма 398(б));

· М-О № 12 — Зведення накопичувальних відомостей про витрачання продуктів харчування (форма № 411(б));

· М-О № 13 — Накопичувальна відомість витрачання матеріалів (форма № 396(б));

· М-О № 14 — Накопичувальна відомість нарахування доходів спеціального фонду бюджетних установ (форма № 409(б));

· М-О № 15 — Зведення відомостей за розрахунками з батьками на утримання дітей (форма № 406(б)).

Для операцій, що не фіксуються в межах зазначених меморіальних ордерів, застосовується меморіальний ордер форми № 274.

В основу меморіально-ордерної системи покладено принцип хронологічного запису. Цей принцип визначає порядок групування первинних документів — за датою.

Документи первинного обліку (платіжні доручення, платіжні вимоги, доручення, касові ордери зі звітами касирів, рахунки-фактури, табелі використання робочого часу, витяги з наказів про зарахування чи звільнення працівників, рахунки, авансові звіти та документи до них, акти на списання необоротних активів та прийняття / передачі, акти про приймання матеріалів, накладні (вимоги), меню-вимоги, забірні картки і т. ін.), оформлені у встановленому порядку, надходячи до бухгалтерії, перевіряються за формою (повнота і правильність оформлення, заповнення реквізитів) задокументованих операцій та за змістом (законність задокументованих операцій, логічне узгодження окремих показників). Після зазначеної процедури інформація фіксується в реєстрах аналітичного обліку. Первинні документи формуються за датою їх здійснення, після чого при потребі (за документами витрачання матеріальних запасів) складаються накопичувальні чи групувальні відомості. На підставі даних первинних документів, угрупованої інформації накопичувальних відомостей, звітів касира та виписок з реєстраційних (особових, поточних) рахунків здійснюються записи в меморіальні ордери.

В установах, які за обсягом операцій не потребують складання накопичувальних відомостей — меморіальних ордерів, кореспонденція рахунків виконується на окремих меморіальних ордерах ф. 274 чи на відбитках штампа, що проставляються безпосередньо на первинних документах з присвоєнням відповідного до нумерації меморіальних ордерів номера. При цьому штамп має містити всі необхідні реквізити меморіального ордера ф. 274.

Меморіальні ордери складаються як на підставі окремих документів (М-О № 4, 6, 7, 8), так і на основі інформації, що її містить група однорідних документів (М-О № 5, 9, 10), у міру здійснення господарських операцій, але не пізніш як наступного дня після отримання документів. Кореспонденція субрахунків у меморіальних ордерах записується залежно від характеру операцій — за формулою подвійного відбиття:

· за дебетом одного субрахунка і кредитом одного чи кількох із решти;

· за кредитом одного субрахунка та дебетом одного чи кількох із решти субрахунків.

У кінці місяця за меморіальними ордерами підбиваються підсумки. Зауважимо, що остаточні дані визначаються індивідуально щодо певних груп меморіальних ордерів. Так, з огляду на наявність елементів дублювання щодо операцій з руху готівкових коштів, розрахунків із дебіторами та кредиторами під час визначення позиції «Сума оборотів за меморіальним ордером» для перенесення у книгу «Журнал-Головна» виконують такі обчислення:

· оборотів із надходження готівкових коштів із реєстраційних (спеціальних, реєстраційних, поточних) рахунків до каси установи, внесення готівкових коштів з каси на реєстраційні (спеціальні реєстраційні, поточні) рахунки під час перенесення підсумків руху коштів у касі з М-О № 1;

· сум операцій на реєстраційних (спеціальних реєстраційних, поточних) рахунках установи та за нарахованими доходами установи з М-О № 4, 6;

· суми операцій на реєстраційних (спеціальних реєстраційних, поточних) рахунках установи за отримані установою продукти харчування з М-О № 7;

· суми операцій з руху коштів у касі установи з М-О № 8.

Оформлені належно меморіальні ордери підписують виконавець, особа, що перевірила меморіальний ордер, та головний бухгалтер.

Після процедури заповнення та остаточного оформлення меморіальні ордери реєструються у книзі «Журнал-Головна». Цю книгу починають (відкривають) щорічно (на початку звітного року), переносячи суми залишків за рахунками відповідного порядку на кінець минулого року книги «Журнал-Головна» та балансу виконання кошторису, і далі фіксуючи їх у книзі «Журнал-Головна» за звітний період як залишки на початок року.

Записи в систематичний реєстр синтетичного обліку здійснюються за субрахунками, однак згідно з рішенням головного бухгалтера облік може вестися і за рахунками третього, четвертого та іншого порядку. На початку кожного місяця до зазначеної книги заносяться залишки на субрахунках на початок місяця. Реєстрація меморіальних ордерів у книзі «Журнал-Головна» починається внесенням інформації до графи «Сума оборотів за меморіальним ордером», після чого здійснюється відображення даних меморіальних ордерів за дебетом та кредитом відповідних кореспондентських субрахунків. Перевірним рівнянням за такої форми реєстрації є таке:

Сума оборотів за всіма рахунками як за дебетом, так і за кредитом = Підсумок графи «Сума оборотів за меморіальним ордером».

З метою контролю точності записів за синтетичними та аналітичними рахунками на підставі даних реєстрів аналітичного обліку складаються обігові відомості. Обігові відомості за необоротними активами та МШП складаються щоквартально, а за іншими об’єктами обліку — щомісячно. Перевірна формула, якою подається зв’язок аналітичного та синтетичного обліку, набуває такого вигляду:

1) Сума оборотів субрахунка за обіговою відомістю = Сума оборотів у субрахунку за книгою «Журнал-Головна»;

2) Сума залишку за субрахунком обігової відомості = Сума залишку за субрахунком книги «Журнал-Головна».

Наступним кроком у технології реєстрації облікових даних за меморіально-ордерної форми є формування на підставі даних книги «Журнал-Головна» обігової відомості за синтетичними рахунками, згідно з результатами якої і складається баланс виконання кошторису доходів і видатків.

6. Централізовані бухгалтерії є прогресивною формою організації бухгалтер­ського обліку.

Централізовані бухгалтерії створюються при виконкомі Ради народних де­путатів або його управлінні (наприклад, при районному відділі охорони здоровя) на підставі рішення виконкому відповідної ради для ведення обліку виконання кошторисів доходів і видатків установ, що утримуються за рахунок коштів відпо­відних бюджетів. Така бухгалтерія веде бухгалтерський облік всіх підвідомчих установ, скла­дає кошториси та фінансову звітність, а також здійснює систематичний контроль за правильністю оформлення первинних документів, збереженням коштів і ма­теріальних цінностей, ефективним використанням державних коштів. Уразі централізації обліку за керівниками обслуговуючих організацій збе­рігаються права розпорядників кредитів: складати договори на поставку товарів і надання послуг та трудові угоди на виконання робіт, які повинен обов'язково реєструвати головний бухгалтер централізованої бухгалтерії; отримувати у вста­новленому порядку аванси на господарські та інші потреби й дозволяти видання авансів своїм працівникам; дозволяти оплату видатків за рахунок асигнувань, які передбачені кошторисом, витрачати згідно з встановленими нормами мате­ріали, продукти харчування та інші матеріальні цінності на потреби організації; затверджувати авансові звіти підзвітних осіб, документи з інвентаризації, акти на списання основних засобів та інших матеріальних цінностей згідно з чинни­ми положеннями.

Централізована бухгалтерія надає керівникам обслуговуючих установ необ­хідні їм відомості про виконання кошторисів у строки, встановлені головними бух­галтерами централізованих бухгалтерій з погодженням керівників цих організацій. Штати централізованих бухгалтерій затверджують вищі організації за під­порядкованістю.

Централізовані бухгалтерії очолює головний бухгалтер. Якщо бухгалтерії вищих органів виконують функції централізованих бухгалтерій, головні бухгал­тери цих організацій є головними бухгалтерами централізованих бухгалтерій.

Головні бухгалтери призначаються і звільняються від займаної посади кері­вниками вищих організацій щодо тих, при яких створені централізовані бухгал­терії та зі згодою головного бухгалтера відповідного вищого органу.

Головні бухгалтери централізованих бухгалтерій підпорядковуються безпо­середньо керівникам організації, при яких створені централізовані бухгалтерії, а щодо питань організації, порядку і методики ведення бухгалтерського обліку і складання звітності — головному бухгалтеру вищих організацій.

Основними функціями, які виконують централізовані бухгалтерії, є:

• ведення бухгалтерського обліку з виконання кошторису видатків обслу­говуючих організацій;

• контроль за правильним і економічним використанням коштів згідно з асигнуваннями за затвердженими кошторисам з урахуванням внесених у встановленому порядку змін;

• перевірка правильності оформлення документів і законності здійснених операцій;

• своєчасне нарахування і виплата у встановлені строки заробітної плати працівникам обслуговуючої організації;

•своєчасне здійснення розрахунків, які з'явилися під час виконання кош­торисів видатків, з організаціями, установами та окремими особами;

• контроль за збереженням і правильним використанням грошових засобів, матеріалів, медикаментів і продуктів харчування, малоцінних і швидко­зношуваних предметів та інших матеріальних цінностей, які належать організації;

•складання і подання у встановлені строки відповідним органам бухгал­терської звітності;

• організація і участь у виконанні у встановлені строки інвентаризацій гро­шових коштів і розрахунків, а також майнових і матеріальних цінностей, які перебувають в обслуговуванні організацій;

• інструктаж матеріально відповідальних осіб, які обслуговують організа­ції з питань обліку і збереження цінностей, що перебувають на відпові­дальному збереженні, пояснень і вказівок розпорядників кредитів, які здійснюють бухгалтерський облік самостійно;

• складання і подання керівникам обслуговуючих організацій довідок про залишки невикористаних асигнувань з бюджету та іншої інформації, які пов'язані з використанням кошторисів видатків;

•складання разом з керівниками обслуговуючих організацій кошторисів і розрахунків до них;

•збереження бухгалтерських документів і реєстрів обліку, кошторису та інших документів.

7.. Го­ловною метою ведення бухгалтерського обліку бюджетних установ є надання інфо­рмації, яка необхідна для управління діяльністю бюджетної установи та забезпечен­ня контролю за виконанням кошторису доходів і витратЗгідно зі ст. 6 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" порядок ведення бухгалтерського обліку та скла­дання фінансової звітності про виконання кошторисів і бюджетів установ регулює Державну казначейство України. Важливу організаційну роль в організації бухгалтерського обліку відіграє Дер­жавний комітет статистики України, який розробляє та узгоджує з Міністерством фінансівУкраїни, Державним казначейством України форми звітності.

У разі необхідності та за погодженням із Державним казначейством України міністерства і відомства можуть розробляти та видавати положення щодо вико­ристання загальних положень з бухгалтерського обліку з урахуванням специфі­ки їхньої діяльності в установах свої підпорядкованості.

Відповідає за організацію бухгалтерського обліку в установі уповноваже­ний орган, який здійснює керівництво установою. До його функцій входить за­безпечення облікового процесу та формування облікового апарату. Обліковий процес полягає в реєстрації господарських операцій в момент їхнього здійснен­ня (якщо це неможливо, то відразу після їхнього здійснення), оформлення пер­винних документів та реєстрації господарських операцій в бухгалтерії, відобра­ження операцій у формі подвійного запису на рахунках бухгалтерського обліку, узагальнення облікової інформації в реєстрах. Завершальним етапом облікового процесу є складання на підставі даних бухгалтерського обліку звітності.

Згідно з п. З ст. 8 Закону № 996 керівництво установи відповідно до законо­давства відповідає за:

• організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах;

• збереження оброблених документів, регістрів і звітності упродовж уста­новленого терміну, але не менше від трьох років.

Визначаючи організацію бухгалтерського обліку, керівництво установи са­мостійно:

• вибирає форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотри­манням єдиних засад, встановлених Законом України „Про бухгалтерсь­кий облік та фінансову звітність в Україні", та з урахуванням особливос­тей діяльності й технології обробки облікових даних;

• визначає методи організації бухгалтерського обліку в бюджетній установі;

• розробляє систему і форму управлінського контролю господарських опе­рацій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських доку­ментів;

• затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової ін­формації, додаткову систему рахунків і реєстрів аналітичного обліку.

Наказом керівника затверджується порядок організації бухгалтерського об­ліку в установі Цим наказом, зокрема, визначається:

1) хто веде облік (чисельність, структура облікового апарату, його підпо­рядкованість і розміщення);

2) як ведеться облік (за допомогою яких рахунків, документів, форм обліку, які реєстри обліку використовують, яка техніка ведення обліку та техно­логія обробки облікової інформації);

3) в які терміни та як здійснюється збирання, обробка, узагальнення та на­дання інформації;

4) план інвентаризації;

5) робочий план рахунків та їхня кореспонденція тощо

Технологія обробки облікової інформації, яка включає ручний чи комп'юте­рний спосіб, залежить від форми і методів бухгалтерського обліку, зазначених в наказі про організацію бухгалтерського обліку. Вибір тієї або іншої форми по­кладається на головного бухгалтера і керівника установи, що, звичайно, зале­жить від багатьох чинників, зокрема, матеріальної бази установи.

Для забезпечення раціонального руху документів, тобто визначення опти­мальної кількості підрозділів і виконавців для проходження кожного первинно­го документа та строку його перебування в цих підрозділах, розробляють графік документообігу. Графік затверджує керівник установи. Він може бути оформле­ний у вигляді схеми чи переліку робіт зі створення, перевірки і обробки може бути оформлений у вигляді схеми чи переліку робіт зі створення, перевірки і об­робки документів, виконуваних кожним із підрозділів установи, а також всіма виконавцями із зазначенням взаємозв'язку і терміну виконання цих робіт.

Звіряють облікові документи з фактичною наявністю активів під час інве­нтаризації. Якщо наявність і обсяг деяких товарно-матеріальних цінностей мо­жна визначити різними способами, то необхідно запропонувати способи їхньої оцінки. Графік інвентаризацій затверджує керівник.

Згідно Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та інших нормативних документів бухгалтерський облік в бюджетних установах може бути організований одним із таких способів:

• введення до штату установи посади бухгалтера (який за посадою буде го­ловним бухгалтером);

• створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

• ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією (див. Таблицю 1).

Таблиця.1

Бухгалтер — це особа, яка пов'язана з бюджетною установою трудовими відносинами, що передбачають належне виконання покладених на особу поса­дових обов'язків. Бухгалтер уповноважений діяти від імені бюджетної установи, зокрема підписувати ЇЇ фінансову звітність. Бухгалтер відповідає за дотримання єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, організацію контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку усіх операцій, оформлен­ня матеріалів, пов'язаних з недостачами та відшкодуванням втрат від недостачі, крадіжок і псування активів бюджетної установи, забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку в підрозділах установи.

Регулювання відносин між керівництвом (адміністрацією) установи і бухгал­тером чи головним бухгалтером здійснюється за допомогою посадової інструкції, а з централізованою бухгалтерією — за допомогою цивільно-правового договору. Необ­хідно враховувати те, що ці віносини не можуть виходити за межі загальних гарантій Кодексу законів про працю, Цивільного та Господарського кодексів України.