рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Майно комерційного банку, статутний капітал і порядок його формування

Майно комерційного банку, статутний капітал і порядок його формування - раздел Экономика, Банківське право Реформування Банківського Сектору Пов'язане З Діями На Рівні Національної Бан...

Реформування банківського сектору пов'язане з діями на рівні національної банківської системи, що тягне за собою як закриття або реорганізацію банків (які не можуть викона­ти вимоги НБУ щодо капіталізації та неплатоспроможність яких створює загрозу системного ризику), так і висування певних вимог до капіталу банків. Центральний банк прой­шов довгий шлях, перш ніж запровадив вимоги до капіта­лу, що відповідають міжнародним стандартам і базуються в першу чергу не на розмірі статутного фонду, а на співвід­ношенні капіталу та активів, тобто демонструють реальний запас надійності банку та відображають суму, на яку активи перевищують зобов'язання банку.

Зрозуміло, що питання капіталізації є достатньо склад­ним, отже, вирішуючи його, поряд із загальним підходом, визначеним центральним банком, слід враховувати й спе­цифіку операцій кожного банку. Так, і досі залишається спірним питання про необхідність зменшення чи збільшен­ня кількості банків в Україні, у кожної з позицій є чимало прибічників. Водночас не викликає сумнівів необхідність капіталізації банківських установ відповідно до встановлених нормами права вимог.

В Україні в останні декілька років спостерігалася тенденція нарощування капіталів не за рахунок отриманих прибутків (як це передбачено законодавством), а іншими, не завжди легітимними шляхами. Прикладом може бути поповнен­ня статутного фонду шляхом проведення переоцінки (не­рухомого та рухомого майна, у тому числі цінних паперів). Зокрема, у 2002—2003 роках застосовували такі методи на­рощування капіталу, як звільнення коштів із резервів та збільшення субординованого боргу. Щодо останнього, НБУ вважає такий інструмент, як субордигюваний борг, небажа­ним для застосування в Україні, як і недопущення збільшен­ня капіталу шляхом переоцінки основних ресурсів.

Капітал покликаний захистити інтереси вкладників, він покриває збитки банку. Органи нагляду відповідальні пев­ною мірою за збереження коштів вкладників, саме тому, що одним із завдань НБУ є підтримка стабільності функціо­нування банківської системи та захист клієнтів. До капіта­лу слід пред'являти дві вимоги: відповідність мінімальному розміру капіталу банку й адекватність його рівня ризику. Закон «Про банки і банківську діяльність» визначив міні­мальний розмір статутного капіталу: для місцевих коопе­ративних банків — 1 млн. євро; для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, — 3 млн євро; для банків, що здійснюють діяльність на всій те­риторії України, — 5 млн. євро.

Первісно питання капіталізації та встановлення мінімальних розмірів статутних фондів комерційних банків визначали такі акти, як: Постанова Верховної Ради України від 01 люто­го 1996 р. (на 1 січня 1998 р. вимагався мінімальний капітал у сумі, еквівалентній 1 млн екю); Постанова НБУ № 147 від 30 березня 1999 р., яка цей строк пролонгувала. Постанова НБУ № 156 від 31 березня 1999 р. визначила, що до 01 лип­ня 1999 р. банки зобов'язані забезпечити нарощування капіталу в розмірах, передбачених для збереження ліцен­зій на відповідні види банківської діяльності. У свою чергу, Капіталізаційна програма НБУ, розрахована до 2007 р., визначила, що залежно від статусу фінансові установи станом на 1 січня 2004 р. мають сформувати нові нормативи міні­мального капіталу: міжрегіональні банки — 5,5 млн. євро, регіональні — 3,5 млн євро, місцеві — 1,15 млн євро.

Центральний банк на виконання вимог законів «Про Національний банк України» та «Про банки і банківську діяльність» з метою забезпечення стабільної діяльності бан­ків і своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладни­ками в 2001 р. ухвалив Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні. Зазначена Інструкція встановила, зокрема, порядок визначення регулятивного капіталу банку та економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками, у тому числі нормативи капіталу: мінімаль­ний розмір регулятивного капіталу, адекватність регулятив­ного капіталу, адекватність основного капіталу.

Поряд і з цим Національний банк закріпив градацію ви­значення нормативів мінімальних розмірів статутних капі­талів для банків, що вже діють, і для новостворених банків. При цьому розмір капіталу має зростати залежно від стро­ку, протягом якого банки працюють на ринку професійних послуг. Наприклад, для банків, що діють на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрально­го кооперативного банку, мінімальний розмір регулятивно­го капіталу на 1 січня 2007 р. має становити не менше ніж 8 млн. євро (п. 2.2 Інструкції).

НБУ встановив порядок визначення регулятивного капіта­лу банку та ряд економічних нормативів, що є обов'язковими до виконання всіма банками, у тому числі: нормативи капі­талу (мінімальний розмір регулятивного капіталу, адекватність регулятивного капіталу, адекватність основного капі­талу); нормативи ліквідності (миттєва ліквідність, поточна ліквідність, короткострокова ліквідність); нормативи кредит­ного ризику (максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента, великих кредитних ризиків, макси­мального розміру кредитів, гарантій та поручительств, на­даних одному інсайдеру, максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам); нормативи інвестування (інвестування в цінні папери окре­мо за кожною установою, нормативи ризику загальної від­критої (довгої/короткої) валютної позиції банку). Базою для розрахунку економічних нормативів є регулятивний капі­тал банку.

Банки з метою визначення реального розміру регуля­тивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів і позабалансових зобов'язань (здійснювати їх класифікацію, визначати сумнівні та безнадійні щодо погашення); здійсню­вати відповідні коригування їхньої вартості шляхом форму­вання резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов'язаннями контрагентів.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (нор­матив платоспроможності) відображає здатність бан­ку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіта­лу, тим більша частка ризику, що її беруть на себе власни­ки банку. І навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її беруть на себе кредитори або вкладники банку. Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюють для запобігання надмірному пе­рекладанню банком кредитного ризику та ризику непо­вернення банківських активів на кредиторів або вкладни­ків банку. Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалан­сових величин, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму відповідних резервів за активними операціями.

Для розрахунку показника адекватності регулятивного капіталу банку активи останнього поділяють на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовують з урахуванням відповід­них коефіцієнтів зваження.

У свою чергу, норматив адекватності основного капіталу встановлюють, щоб визначити спроможність банку захис­тити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру того чи іншого ризику. Показник адекватності основного капіталу банку розраховують як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку.

З 1 березня 2004 р. значення нормативу адекватності ка­піталу банків має складати 10%. Це викликано невідповід­ністю капіталізації банківської системи та темпів зростання її активів. Зокрема, за підсумками 2003 р. зростання активів склало близько 57%, а сукупного капіталу системи — усього 30,7%. Такий дисбаланс у темпах зростання може призвес­ти не лише до недостачі ресурсів для кредитування клієнтів та підвищення процентних ставок, але й до збільшення кредитних ризиків банківської системи.

Для забезпечення реальної капіталізації банків України всі банки поділяють за рівнем достатності капіталу на: добре капіталізовані, достатньо капіталізовані, недокапіталізовані, значно недокапіталізовані, критично недокапіталізовані.

Законодавств України передбачає, що регулятивний ка­пітал банку складається з основного (І рівня) капіталу та додаткового (II рівня) капіталу. Основний капітал вважаєть­ся незмінним, таким, що не підлягає передаванню, пере­розподілу та має повністю покривати поточні збитки.

Основний капітал (капітал І рівня) складається з таких еле­ментів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

б) відкриті резерви, створені або збільшені за рахунок не­розподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності), до яких можна віднести дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капіталу; емісійні різ­ниці; резервні фонди, створені згідно із законами України; загальні резерви, створені під невизначений ризик при про­веденні банківських операцій; прибуток минулих років; прибуток минулих років, що очікує на затвердження. При цьому умовою включення зазначених вище складових до основного капіталу є відповідність критеріям, визначеним законодавством, зокрема: відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після або до оподаткування, зважаю­чи на всі потенційні податкові зобов'язання; призначення резервів та фондів і рух коштів за цими резервами і фон­дами окремо розкрито в оприлюднених звітах банку; фон­ди перебувають у розпорядженні банку і можуть бути не­обмежено та негайного використані для покриття збитків; покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків.

Загальний розмір основного капіталу визначають з ураху­ванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невико­наними зобов'язаннями контрагентів та зменшують на суму недосформованих резервів під можливі збитки за: кредит­ними операціями; операціями з цінними паперами; дебі­торською заборгованістю; простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за ак­тивними операціями; коштами, розміщеними на кореспон­дентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами, ліквідовуються за рішенням уповнова­жених органів або зареєстровані в офшорних зонах, а також на суму нематеріальних активів за винятком суми зносу; капітальних вкладень у нематеріальні активи; збитків мину­лих років і збитків минулих років, що очікують на затверд­ження; збитків поточного року.

Додатковий капітал (капітал II рівня) має менш постійний характер, його розмір зазнає змін. Він складається з таких елементів: резерви під стандартну заборгованість інших банків; резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків; результат переоцінки ста­тутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ре­вальвації гривні; результат переоцінки основних коштів; прибуток поточного року; субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал).

За європейськими правилами власний капітал складаєть­ся з двох частин, що відрізняються одна від одної за харак­тером: базового та додаткового капіталу. До базового капі­талу належить сплачений капітал учасників та невиплачені прибутки, його склад залежить від організаційно-правової форми підприємства. Додатковий капітал виконує функ­ції власного капіталу в обмеженому розмірі, оскільки реалізувати його можна лише умовно. Він підлягає поверненню або може розглядатися як гарантія пайщиків кооператив­ного банку. У якості власного капіталу банку додатковий ка­пітал не може перевищувати суму базового капіталу.

За підсумками року на основі фінансової звітності банки зобов'язані коригувати розмір статутного капіталу, зважаю­чи на індекс девальвації чи ревальвації гривні, за рахунок та в межах валових доходів або валових витрат банку відповід­но до методики, затвердженої НБУ.

Додаткова гарантія, яку пропонує статутний капітал бан­ку, полягає також в особливих вимогах його формування. По-перше, формувати та збільшувати статутний капітал банку можна виключно за рахунок грошових внесків (на відміну від господарських товариств, для яких не встановлюється виключ­на норма). Грошові внески для формування та збільшення ста­тутного капіталу банку резиденти України здійснюють у грив­нях, а нерезиденти — в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях. Перерахування розміру статутного капіталу у гривні здійснюють за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на день укладення установчого дого­вору (ст. 31 Закону «Про банки і банківську діяльність»).

По-друге, статутний капітал банку не можна формувати з непідтверджених джерел. Чинне законодавств встановлює пе­релік документів, пов'язаних із фінансовою звітністю, і які мо­жуть підтвердити законність джерела походження капіталу і які мають подати до НБУ засновники банку. Забороняється використовувати для формування статутного капіталу банку бюджетні кошти, якщо ці кошти мають інше цільове призна­чення, банківські метали, а також кошти, одержані в кредит та під заставу. По-третє, банк має право збільшувати статут­ний капітал, після того як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій і повністю оп­лачено попередньо оголошений підписний капітал.

По-четверте, банк не має права без згоди НБУ зменшу­вати розмір регулятивного капіталу нижче встановленого мінімального рівня. Капітал банку не може бути меншим за статутний капітал, необхідний для заснування банку.

По-п'яте, забороняється використовувати для форму­вання капіталу банку бюджетні кошти, якщо останні мають інше цільове призначення (у цьому разі йдеться про засну­вання банку із державною формою власності, оскільки част­ка статутного фонду, що належить державі, має формувати­ся за рахунок бюджетних ресурсів).

Банки, що мають форму господарських товариств, здійс­нюють емісію власних акцій та оголошують підписку на паї відповідно до законодавства України про господарські това­риства та цінні папери з урахуванням особливостей, визна­чених банківським законодавством. Закон забороняє банкам випускати акції на пред'явника. Водночас наявність збитків у банку не є перешкодою для оголошення підписки на акції або паї банку та збільшення його статутного капіталу.

Аналіз статутного капіталу банку, його структури, кіль­кості (розміру) акцій (часток) акціонерів (учасників) банку дозволяє підвищити ефективність управління самим банком і виявити його вплив на формування власних коштів банку, на його економічну базу. Як зауважує С. Ю. Кравцова, до­слідження відносин, пов'язаних із статутним капіталом, по­казало, що їхнім змістом є як майновий, так і управлінський аспект. Сторони самостійно вирішують усі питання, пов'язані з участю у статутному капіталі банку, підписан­ням договору купівлі-продажу акцій, внесенням вкладів. При цьому вони мають дотримуватися встановлених бан­ківським законодавством порядку та процедури, пов'язаних із формуванням статутного капіталу, його зміною (збіль­шенням або зменшенням).

У відповідності з чинним законодавством без статутно­го капіталу певного розміру банк не може бути створено. Отже, статутний капітал — це майнова база, необхідна для створення банку, як і будь-якого господарського товарист­ва. Слід враховувати, що статутний капітал є реальним ка­піталом, оскільки він впливає на формування власних кош­тів банку та економічних нормативів, на управління банком тощо. Статутний капітал є також функціонуючим капіта­лом, він виконує функцію, чітко визначену загальним та банківським законодавством.

Ліквідність та надійність — необхідні передумови бан­ківських установ. Якщо вони відсутні, існування банку опи­няється під загрозою. Практика свідчить, що причиною неплатоспроможності банку здебільшого є недостатньо ефективні заходи із забезпечення ліквідності, а також недо­статність власного капіталу. Для уникнення цих перешкод законодавці більшості країн встановлюють структурні нор­мативи та мінімальні вимоги, які впливають на дії банків.

Ліквідність — один з економічних нормативів діяльності банку, який засвідчує здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань і визначається як зба­лансованість між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів вико­ристання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Ліквідними активами є кошти в касі, які відкриті в НБУ та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти. Оскільки банківська діяльність піддається ризику ліквідності (ризи­ку недостатнього надходження коштів для покриття їх від­пливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливіс­тю за певних умов швидко конвертувати фінансові активи у платіжні засоби без суттєвих втрат), банки мають постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на рівні, достатньо­му для своєчасного виконання всіх прийнятих зобов'язань з Урахуванням їхніх обсягів, строковості й валюти платежів; забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами; формувати оптимальну структуру активів зі збільшенням частки високоякісних активів з при­йнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

З метою контролю за станом ліквідності банків НБУ вста­новлює такі нормативи ліквідності: миттєва, поточна та ко­роткострокова.

Значення власного капіталу банку можна розкрити через його функції. Зокрема, виокремлюють такі:

• функція фінансування (при довгостроковому фінансу­ванні основні фонди має покривати власний капітал, засну­вання банку без власного капіталу неможливе);

• функція обмеження ризику кредитних та валютних угод;

• функція гарантії (забезпечення можливих збитків, пов'язаних з неповерненням кредитів, курсовими збитками за операціями з цінними паперами та валютами, ризиком зміни процентних ставок тощо).

• функція забезпечення довіри клієнтів.

Науковці висловлюють різні думки щодо функцій статут­ного капіталу банку. Наприклад, С. Ю. Кравцова виокрем­лює три функції: захисно-гарантійну, правовизначальну для акціонерів та базову. Т. В. Капаніна і Е. А. Сударькова також називають три функції статутного капіталу: стартову, гаран­тійну та значення долі участі кожного акціонеру в товарис­тві. В. Долинська серед функцій статутного капіталу згадує функцію матеріальної бази для діяльності акціонерного то­вариства, гарантійну та встановлення долі участі кожного акціонера в статутному товаристві та його прибутках.

Розмір статутного капіталу можна розглядати і як своєрідний економічний бар'єр на шляху створення банків, майбутнє яких, зважаючи на кошти можливих акціонерів (учасників), може виглядати достатньо проблематичним.

Банки формують резерви за рядом власних операцій, у тому числі за активними операціями: кредитними; опера­ціями із цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими на 31 день і більше та сумнівними до отри­мання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами, ліквідовуються за рішенням уповноважених органів або за­реєстровані в офшорних зонах.

Обов'язковому резервуванню підлягають також усі залу­чені та обліковані на балансі банку кошти клієнтів як у на­ціональній, так і в іноземній валюті, за винятком кредитів, залучених від інших банків та іноземних інвестицій, отрима­них від міжнародних фінансових установ. Порядок форму­вання обов'язкових резервів для банків визначений відповід­ним положенням НБУ. Норматив обов'язкових резервів єдиний для всіх банків. Проте за центральним банком за­лишено право встановлювати диференційовані нормативи обов'язкового резервування для різних видів зобов'язань за­лежно від природи останніх (депозити, ощадні вклади, кош­ти в розрахунках, поточні рахунки клієнтів, рахунки бюд­жетних організацій тощо) та строку зобов'язань або пасивів (короткострокові та довгострокові пасиви).

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Банківське право

Івано франківський університет права.. Імені короля Данила Галицького.. Кафедра екологічного трудового..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Майно комерційного банку, статутний капітал і порядок його формування

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Банк і його операції. Правова природа банківської діяльності
Ринкова економіка породжує нові інститути, притаманні ринковим умовам господарювання, та змінює старі, що іс­нували під час державної монополії. Змінюються принци­пи, на яких будуються взаємовіднос

Банківське право: предмет та методи правового регулювання
У юридичній науці триває дискусія щодо визначення міс­ця банківського права у правовій сисгемі, віднесення його до комплексної галузі права або до комплексного правового ін­ституту. Свого часу М. М

Банківські правовідносини
Банківські відносини підпадають під регулювання норм права, тому є правовідносинами. Відповідно, їх можна кваліфікувати та класифікувати, виходячи із загальних стан­дартів правової науки. Слід заув

Банківське законодавство
В умовах побудови ринкової економіки країни континен­тального права створюють цілі комплексні масиви законодавс­тва, що містять норми різних правових галузей (що стосують­ся сфери транспорту, інфор

Джерела банківського права
Аналізуючи законодавчу діяльність та практику впро­вадження прийнятих компетентними органами правових норм, які регулюють банківські відносини, слід зважати на необхідність реалізації принципів, пр

Місце центрального банку в банківській системі
До основних факторів, що мають визначати місце цент­рального банку (і НБУ у тому числі) в економіці держави, слід віднести: а) систему чинних законів; б) взаємозв'язок полі­тики центрального банку

Принципи діяльності Національного банку України
Національний банк організується та функціонує відповід­но до найбільш загальних правових принципів, які прита­манні більшості державних органів. Згідно зі ст. 22 Закону «Про Національний банк Украї

Керівні органи Національного банку України
Прийнятий у 1999 р. Закон України «Про Національний банк України» заклав нові підходи до організаційної струк­тури та правового статусу органів управління центрально­го банку України. Згідно з Конс

Правовий статус територіальних управлінь Національного банку України
Аналізуючи правовий статус філій (територіальних уп­равлінь) Національного банку України, слід зазначити, що вони є найважливішими структурними елементами систе­ми центрального банку. Наявність філ

Функції Національного банку України
Основна функція центрального банку держави полягає у забезпеченні стабільності національної грошової одиниці. В Україні таку норму закріплено в ст. 99 Конституції України та в Законі України «Про Н

Поняття, ознаки та компетенція комерційного банку
Термін «комерційний банк» виник на початку розвит­ку банківської справи, коли банки обслуговували переважно торгівлю (соmmеrсе), товарообмінні операції та платежі, які здійснювали торгівці (звідси

Правові засади створення та державної реєстрації банків
Порядок створення та державної реєстрації банків ви­значають закони «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», а також Положення НБУ про порядок створення і державної реє

Правовий статус і порядок відкриття відокремлених структурних підрозділів банків
Чимало банків надають послуги клієнтам через свої струк­турні підрозділи, оскільки територіальна наближеність установи і досі залишається одним із найважливіших кри­теріїв при обранні клієнтом банк

Державна реєстрація банків з іноземним капіталом і представництв іноземних банків в Україні
Аналізуючи доцільність доступу іноземного капіталу на національні ринки банківських послуг, можна дійти виснов­ку про наявність декількох взаємопов'язаних, але водночас протилежних за метою чинникі

Реорганізація та ліквідація банківських установ
Як і будь-яке інше підприємство, банк може прийняти рішення про реорганізацію або ліквідацію. Реорганізація банку здійснюється в загальноприйнятих пра­вових формах шляхом злиття, приєдн

Договір банківського вкладу
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), яка надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові

Договір банківського рахунку
За договором банківського рахунку банк зобов'язується при­ймати та зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (во­лодільцеві рахунку), кошти, що надходять для нього, викону­вати розпорядження

Правові основи захисту банківської таємниці
Принцип дотримання банківської таємниці слід реалізо­вувати через діяльність окремих кредитно-фінансових інс­титутів, у першу чергу комерційних банків. Водночас саме центральний банк може сп

Значення активних операцій для банків
У міжнародній банківській практиці якість активів по­ряд із достатністю капіталу є фундаментальною умовою, що визначає фінансовий стан банку, його благополуччя. Достатність капіталу значною мірою з

Правові засади банківського кредитування
Поняття та види кредиту.Кредитування є основним ви­дом активних операцій комерційних банків, який дає мож­ливість банкам отримувати значні доходи, але водночас супроводжується певн

Іпотечне кредитування
Одним із важливих завдань національної економічної політики є формування платоспроможного попиту різних верств населення на житловому ринку. Однак житло є до­рогим товаром тривалого користування, і

Банки як учасники ринку цінних паперів
В умовах ринкової економіки цінні папери посідають важливе місце у платіжному обігу кожної держави. Завдяки випуску й обігу цінних паперів забезпечуються інвестицій­ні процеси, пересування коштів у

Порядок здійснення банками операцій з акціями
Акція — це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного това­риства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та пра­во н

Порядок здійснення банками операцій з акціями
Акція — це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного това­риства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та пра­во н

Застосування деривативів у банківській діяльності
Деривативи — стандартні документи (похідні цінні папе­ри), що засвідчують право та (або) обов'язок придбати або прода­ти цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а та­кож кошти на пев

Використання векселів у банківській діяльності
Вексель — це цінний папір (борговий документ), який засвід­чує безумовне грошове зобов'язання однієї особи сплатити після настання строку, визначеного у векселі, певну суму коштів влас­никові ве

Використання векселів у банківській діяльності
Вексель — це цінний папір (борговий документ), який засвід­чує безумовне грошове зобов'язання однієї особи сплатити після настання строку, визначеного у векселі, певну суму коштів влас­никові ве

Правове регулювання грошового обігу в Україні
Гроші існують у готівковій формі (формі грошових зна­ків) або в безготівковій (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускають у вигляді банкнот і монет, що ма­ють зазначену на них но

Правові засади здійснення безготівкових розрахунків в Україні
Безготівкові розрахунки займають провідне місце в опе­раціях підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та видів діяльності. Близько % припадає на розрахунки за товарними операц

Підстави, порядок списання коштів із рахунку клієнта й арешт коштів на рахунку клієнта
Накладення арешту та звернення стягнення на кошти, що перебувають у банку, є самостійними стадіями обме­ження (а зрештою і припинення) права власника рахунку або вкладника, що передбачені законодав

Список рекомендованої літератури
Основна література Законодавча та нормативна:

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги