Правовий статус і порядок відкриття відокремлених структурних підрозділів банків

Чимало банків надають послуги клієнтам через свої струк­турні підрозділи, оскільки територіальна наближеність установи і досі залишається одним із найважливіших кри­теріїв при обранні клієнтом банку, що його обслуговува­тиме. Розвиток новітніх технологій та сучасних банківських продуктів і послуг має скасувати з часом таку залежність клієнта від місця розташування його банку, але це відбу­деться не скоро. Тому банки приділяють велику увагу про­блемам створення власних структурних підрозділів та за­провадженню через них своїх продуктів.

Зрозуміло, що найбільшу кількість відокремлених структурних підрозділів в Україні мають системоугворювальні банки. Це стосується передусім Ощадбанку та Промінвестбанку України, що пояснюється їх створенням та розвитком як республіканських контор відповідних цент­ральних банків ще за часів СРСР і розширенням діяльності в сучасний період. Зокрема, Державний ощадний банк України є одним із найбільших банків країни: мережа його підрозділів охоплює 25 регіональних управлінь, 441 відді­лення та 7416 філій. Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль», який займає перше місце серед банків України за розміром чистих активів, статутним капіталом, кількістю рахунків юридичних осіб та кредитно-інвестиційним порт­фелем, за даними на 2004 р. має мережу із 1285 структурних підрозділів, розташованих в усіх регіонах України (у тому числі обласні дирекції (філії) та спеціалізовані відділення з обмеженим переліком послуг).

Акціонерно-комерційний банк соціального розвит­ку «Укрсоцбанк» — один із системоутворювальних банків України, на долю якого припадає близько 5% вітчизняно­го банківського ринку. Він має розгалужену мережу філій, яка має більше 500 операційних точок, хоча до кінця 2003 р. банк планував відкрити ще 80 відділень. Заплановано про­тягом найближчих трьох років довести загальну чисельність операційних точок до 700. ВАТ «Експортно-імпортний банк України» має філії та безбалансові відділення в 29 міс­тах України. КБ «ПриватБанк» має на початок 2004 р. 1514 філій та відділень, що обслуговують клієнтів на підставі отриманих банком ліцензій та дозволів.

ЦК України містить визначення лише двох видів відо­кремлених структурних підрозділів юридичних осіб — філій та представництв (ст. 95). їх об'єднує місце розташування — поза місцезнаходженням юридичної особи. Відрізняє — компетенція: філія здійснює всі або частину функцій юри­дичної особи, представництво здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Спільним для їхнього правового статусу є те, що філії і представництва не є юридичними особами. Відповідно, вони наділяють майном юридичної особи, яка їх створила, і діють на підставі затвер­дженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі вида­ної нею довіреності.

Зазначені підрозділи виступають у цивільному обороті, у тому числі укладають договори від імені відповідної юри­дичної особи. Тому в разі укладення договорів керівниками філій (представництв) необхідно детально викласти зміст преамбули договору, оскільки незначні неточності можуть призвести до визнання угоди недійсною за формальними ознаками (недійсність правочину відповідно до ст. 215 ЦК України).

Чинне законодавство України передбачає можливість для вітчизняних банків відкривати відокремлені підрозді­ли (філії та представництва) як на території України, так і за її межами. До законодавства, що регулює їхню діяль­ність, слід віднести ЦК України, Закон «Про банки і бан­ківську діяльність», Положення НБУ про порядок ство­рення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень та інші акти центрального бан­ку, що визначають правовий статус і регулюють діяльність банківських установ.

Філія банку — відокремлений структурний підрозділ бан­ку, що не має статусу юридичної особи та здійснює банківську діяльність від імені банку. Філії банку діють від імені банку на підставі положення про філію. Вони мають право здій­снювати банківські та інші операції, передбачені положен­ням про філію, а також на підставі дозволу банку в межах отриманих банком банківської ліцензії та письмового дозволу. Філіям заборонено здійснювати, по-перше, опера­ції, для проведення та обліку яких у філії немає належних умов (у тому числі відповідного програмного забезпечен­ня і приміщення, спеціального банківського обладнання, комп'ютерної техніки, комунікаційних засобів, спеціалістів відповідної кваліфікації тощо); по-друге, операції, які філії не мають права здійснювати згідно з вимогами чинного за­конодавства України. Наприклад, філії банків не мають пра­ва відкривати рахунки банкам та в банках, у тому числі укла­дати кореспондентські відносини.

У положенні про філію, як правило, визначають статус філії, її підпорядкованість, перелік операцій, які вона може виконувати, внутрішньогосподарські взаємовідносини бан­ку та філії (зокрема, відносини з приводу наділення філії певним майном, розподіл ресурсної бази тощо), органи управління філією.

Керівник філії банку діє на підставі довіреності, виданої банком. Слід зазначити, що згідно з практикою, що склала­ся, за наявності розгалуженої мережі філій (відділень, пред­ставництв) керівник банку зазвичай видає довіреність керів­никам обласних (регіональних) управлінь, міських дирек­цій та керуючим філіями (відділеннями), а останні, у свою чергу, видають довіреності своїм заступникам. При призна­ченні керівника і деяких інших осіб філії (відділення) слід дотримуватися додаткових вимог, встановлених вищезга­даним Положенням, пов'язаних із визначенням критеріїв атестації та професійної придатності посадових осіб (керів­ників, головних бухгалтерів).

Представництво банку — це територіально відокремлений структурний підрозділ банку, що не здійснює банківську діяль­ність. Представництва, які відкриває банк, діють на підставі окремого положення, від імені банку і ним фінансуються. Для їх обслуговування банк відкриває поточні рахунки.

Відкриття філій і представництв банків здійснюють на підставі вимог, закріплених у Законі України «Про банки і банківську діяльність», Положення НБУ про порядок ство­рення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, а також внутрішньобанківських положень.

Реєстрацію відокремлених підрозділів здійснюють на підставі відповідних документів, поданих до НБУ, шляхом унесення відповідної інформації до Державного реєстру банків.

Філії банків відкривають за згодою НБУ, яку дають на під­ставі таких документів:

• клопотання банку про відкриття філії із зазначенням місцезнаходження та основних видів діяльності філії;

• рішення спостережної ради банку про відкриття філії;

• положення про філію, затвердженого спостережною радою банку;

• інформації про керівника та головного бухгалтера філії (ч. 1 ст. 23 Закону «Про банки і банківську діяльність»).

За апаратом центрального банку закріплено обов'язок забезпечувати перевірку відповідності приміщення й об­ладнання філії встановленим законодавством вимогам.

Реєстрацію відокремлених підрозділів банку здійснює НБУ протягом одного місяця (для філій) або десяти робо­чих днів (для представництв) з моменту надання всіх необ­хідних документів шляхом внесення відповідної інформа­ції до Державного реєстру банків. Згоду на реєстрацію має надати територіальне управління НБУ за місцем реєстрації банку — юридичної особи, що бажає відкрити відокремле­ний підрозділ. Разом із пакетом документів, передбачених законодавством для кожного виду відокремленого структур­ного підрозділу банку, останній подає і копії платіжних до­кументів про внесення відповідної плати за державну реєст­рацію.

Кожному відокремленому підрозділу банк надає внутрішньобанківський реєстраційний код за розробленою внутрішньобанківською системою реєстраційної кодифіка­ції, цю інформацію він подає до територіального управлін­ня НБУ за місяць до запровадження змін у власній струк­турі.

Відокремлені структурні підрозділи банків слід відобра­жати в окремому балансі. Чинне законодавство закріплює за філією право здійснювати розрахунки за консолідованим кореспондентським рахунком банку, а також брати само­стійну участь у системі міжбанківських електронних розра­хунків і мати окремий кореспондентський рахунок.

Місце відкриття філії банку залежить від розміру статут­ного капіталу, сформованого банком на момент її відкриття. Зокрема, якщо мінімальний розмір регулятивного капіта­лу банку становить не менш як 3 млн. євро, установа може відкривати філії на території області, де знаходиться юри­дична особа; якщо мінімальний розмір регулятивного капі­талу банку становить не менш як 5 млн. євро — на території України.

Крім того, слід звернути увагу на процедуру погоджен­ня кандидатур відповідальних працівників банків (філій) та осіб, які виконуватимуть обов'язки відповідальних праців­ників філій, яка здійснюється на виконання вимог глави 6 Положення про здійснення банками фінансового моніто­рингу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14 травня 2003 р. № 189. Цю процедуру НБУ здійснює в порядку, визначеному Положенням про по­рядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженим Постановою Правління НБУ від 31 серпня 2001 р. № 375. Кандидатури відповідальних працівників банків, які віднесені рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 27 січня 2003 р. № 39 до І і II груп, погоджує Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків НБУ; кан­дидатури відповідальних працівників банків III і IV груп по­годжують відповідні комісії територіальних управлінь НБУ. Кандидатури відповідальних працівників філій або осіб, які виконуватимуть обов'язки відповідальних працівників філій, погоджують комісії територіальних управлінь НБУ за місцем розташування філій.

Мінімальний розмір статутного капіталу не є єдиною передумовою позитивного вирішення питання про реєст­рацію відокремленого структурного підрозділу. Зокрема, банк має відповідати таким вимогам: 1) не мати фінансових або правових проблем; 2) дотримуватися економічних нор­мативів і нормативу обов'язкового резервування протягом шести місяців, що передують його зверненню до НБУ з при­воду відкриття філії; 3) мати прибуток за даними річного звіту про фінансові результати, а також беззбиткову діяль­ність щонайменше протягом шести місяців, що передують його зверненню до НБУ; 4) не мати протягом шести міся­ців, що передують зверненню до НБУ, фактів подання не­достовірної звітності, неподання або несвоєчасного подання звітності та фактів застосування до банку заходів впливу за порушення ним вимог чинного законодавства (а саме щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окре­мих видів операцій); 5) мати технічні та інші умови, потрібні для забезпечення функціонування філії, здійснення нею відповідних операцій та забезпечення їх належного обліку відповідно до встановлених вимог; 6) забезпечувати бухгал­терський облік та звітність, формування та зберігання пер­винних документів тощо відповідно до встановлених вимог.

При внесенні змін до положення про філію банки зобов'язані протягом п'яти робочих днів подати їх до тери­торіального управління НБУ за місцезнаходженням банку. Рішення про реєстрацію змін до положення про філію при­ймає територіальне управління НБУ за місцезнаходженням банку протягом місяця з дня їх отримання; повідомлення про реєстрацію таких змін надсилають Генеральному де­партаменту банківського нагляду, територіальному управ­лінню НБУ за місцезнаходженням філії та банку.

НБУ (зокрема, в особі керівника Генерального департа­менту банківського нагляду або територіального управлін­ня) має право відмовити у відкритті філії на встановлених законодавством підставах, у тому числі якщо:

• надані документи не відповідають вимогам закону чи нормативно-правових актів НБУ;

• приміщення та обладнання філії не відповідають ви­могам НБУ щодо безпеки зберігання цінностей (якщо філія має намір самостійно працювати з готівковими коштами та цінностями);

• запропоновані кандидатури керівника та головного бухгалтера філії не відповідають вимогам закону щодо про­фесійної відповідності та дідової репутації;

• у банка-заявника виявлено фінансові або правові про­блеми, що вказують на можливість негативних наслідків для клієнтів чи потенційних клієнтів банку в результаті відкрит­тя філії.

Крім того, територіальне управління НБУ має відмови­ти в реєстрації представництва, якщо банк значно недокапіталізований або критично недокапіталізований.

Законодавство передбачає для банківських установ з ме­тою поліпшення обслуговування клієнтів та виконання функцій, визначених банком, право відкривати структур­ні одиниці (відділення, власні обмінні пункти) за умови дотримання ряду встановлених вимог. Такі структурні одиниці є безбалансовими й обліковуються або на балансі банку, або на балансі його філії. Порядок створення таких підрозділів є повідомним: банк присвоює їм внутрішньобанківські реєстраційні коди та інформує територіальне управління НБУ за місцезнаходженням цих структурних одиниць про їх ство­рення за один місяць до запровадження змін.

Відділення банків виконують функції та здійснюють опе­рації, передбачені положенням про відділення та на під­ставі дозволу, наданого компетентним органом банку, на право проведення окремих операцій у межах отриманих банком банківської ліцензії та письмового дозволу (у тому числі в межах отриманого філією, якій підпорядковується відділення, дозволу банку, погодженого з НБУ, за винятком операцій, для проведення та обліку яких у відділення немає належних умов.

Виконувати такі операції відділення мають право лише після погодження питання про їх відкриття з відповідним те­риторіальним управлінням НБУ. Погодження відкриття від­ділення здійснюють за рішенням Комісії національного бан­ку при територіальному управлінні за місцезнаходженням відділення протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів. Відкриття відділення за територіальною ознакою відбувається з урахуванням мінімального розміру регулятивного капіталу банків (як і відкриття філій).

Банки, що мають відділення та (або) власні обмінні пунк­ти, мають щокварталу надавати НБУ інформацію про наяв­ність та кількість цих відділень або власних обмінних пунктів із зазначенням їхнього внутрішньобанківського реєстрацій­ного коду, місцезнаходження та про структурну підпоряд­кованість (банку або філії) за формою, установленою НБУ.

Згідно з чинним законодавством українські банки мають право створювати дочірні банки, філії чи представництва на території інших держав на підставі дозволу НБУ. Відкриття зазначених структурних одиниць відбувається з дотриман­ням тих самих вимог, які встановлені для відкриття філій чи представництв банків на території України, за умови надан­ня НБУ дозволу на здійснення інвестиції за кордон у зв'язку зі створенням філії чи представництва банку на території ін­шої держави. Для створення дочірнього банку, філії чи представництва українського банку за кордоном банк подає до НБУ бізнес-план та економічне обґрунтування доцільності створення відповідної структурної одиниці. Такі установи на території іншої держави реєструють відповідно до вимог законодавства цієї держави. У разі реєстрації банк у місяч­ний термін має повідомити НБУ про відкриття дочірнього банку, філії чи представництва на території іншої держави з наданням копій відповідних документів про їх реєстрацію.

Право відкривати підрозділи на території інших держав банки отримали з 2 березня 2002 р., коли набуло чинності Положення про порядок створення дочірнього банку, філії і представництва українського банку на території інших держав, особливості їх закриття та здійснення нагляду.

За дозволом на відкриття дочірнього банку або філії ма­ють право звертатися банки, зареєстрований і сплачений статутний капітал яких становить суму, еквівалентну що­найменше 10 млн. євро. Для відкриття за кордоном представництва, що не займатиметься безпосередньо банківсь­кою діяльністю, банку достатньо мати статутний капітал у розмірі не менше 5 млн. євро.

Крім того, щоб створити дочірній банк в іншій країні, вітчизняний банк має працювати в Україні не менше трьох років, а щоб відкрити філію або представництво — мати трирічний досвід роботи з мережею філій. Для підрозділів, що їх відкривають в офшорних зонах, НБУ встановив ряд особливих вимог.