Договір банківського рахунку

За договором банківського рахунку банк зобов'язується при­ймати та зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (во­лодільцеві рахунку), кошти, що надходять для нього, викону­вати розпорядження клієнта щодо перерахування та видачі відповідних сум із рахунку та проведення інших операцій за ра­хунком (п. 1 ст. 1066 ЦК України).

На відміну від відносин, що виникають із приводу дого­вору банківського вкладу, банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунку з клієнтом, який звернувся з пропо­зицією відкрити рахунок на оприлюднених банком умо­вах, що відповідають закону та банківським правилам (п. 2 ст. 1067 ЦК). Умови відкриття рахунку погоджуються сто­ронами. Такий обов'язок банку пояснюється вимогою, яку містить чинне законодавство, про необхідність для суб'єктів господарювання тримати кошти та здійснювати розрахунки за господарськими операціями в безготівковому вигляді.

Для України, як і для інших держав світу, актуальне пи­тання мінімізації розрахунків за готівку. Воно пов'язане з низкою чинників: зменшенням витрат на виготовлен­ня готівкових коштів, які зношуються та пошкоджуються; можливістю отримати додаткові доходи при здійснені пе­реказів коштів через клірингові центри; підвищенням конт­ролю у сфері обігу грошей та мінімізацією правопорушень; забезпеченням боротьби з відмиванням грошей, набутих незаконним шляхом тощо. Саме тому держава встановлює обов'язок суб'єктів господарської діяльності та підприємців зберігати власні кошти понад встановлені ліміти в установах банків; проводити розрахунки в готівці на суму не більше як 10 тис. грн.

Оскільки здійснення розрахунків належить до базових банківських операцій, які передбачають отримання доходів, за банками залишають право використовувати кошти на ра­хунку клієнта. При цьому банк гарантує клієнту право без­перешкодно розпоряджатися цими коштами. Він не може визначати або контролювати напрями використання кош­тів клієнта та в інший спосіб обмежувати його право розпо­ряджатися коштами на власний розсуд, якщо це не перед­бачено договором або законом.

Вкладна операція по суті становить договір між банком і клієнтом, проте законодавство встановлює ряд обмежень, вказівок, заборон щодо вкладів. Наприклад, суттєвим мо­ментом, що характеризує договір банківського рахунку, є питання його розірвання. З одного боку, договір банківсько­го рахунку розривається за заявою клієнта в будь-який час. З іншого — банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунку:

• якщо сума коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, менша за мінімальний розмір, передбачений банківськими правилами або договором, якщо її не буде збільшено протя­гом місяця від дня попередження банком про це;

• у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;

• в інших випадках, встановлених договором або законом (ст. 1075 ЦК України).

Отже, договір банківського рахунку — складна право­ва категорія, яка передбачає публічний обов'язок клієнта зберігати кошти на рахунку в банківській установі та двосто­роннє зобов'язання банку і клієнта на умовах консенсуальності та платності.

На банківському рахунку обліковують власні кошти клієн­та, з нього здійснюють переказ коштів клієнта за допомогою платіжних інструментів і, відповідно, забезпечують безготів­ковий їх обіг. Будь-який клієнт (юридична або фізична осо­ба) має право відкривати необмежену кількість рахунків у будь-якій установі банку та в обраній валюті за власним ба­жанням (щодо останнього, для відкриття рахунку в інозем­ній валюті банк повинен мати ліцензію та відповідний пись­мовий дозвіл НБУ). Водночас клієнти можуть відкривати лише один поточний рахунок для формування статутного фонду господарського товариства (у національній та (або) іноземній валюті) та один поточний рахунок (у національній та (або) іноземній валюті) за кожною угодою сумісної (спіль­ної) діяльності без створення юридичної особи. Юридичні особи — нерезиденти можуть відкривати в банках України поточні рахунки для здійснення інвестицій у національній та іноземних валютах у встановленому порядку.

Крім того, законодавство закріплює обов'язок клієнта повідомити податковий орган, на обліку якого він перебу­ває, про відкриття рахунку та обов'язок банківської устано­ви повідомити клієнта про закриття банківського рахунку в триденний термін для взяття його на облік.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до де­яких законів України з питань відкриття та функціонуван­ня банківських рахунків» від 5 червня 2003 р. № 906-ІV фі­нансові установи починають видаткові операції за рахунком платника податків — суб'єкта підприємницької діяльності (крім банку) з дати отримання фінансовою установою доку­ментально підтвердженого повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах де­ржавної податкової служби. У разі закриття поточного або вкладного (депозитного) рахунку суб'єкта господарювання банк протягом трьох робочих днів із дня закриття рахунку повідомляє про це відповідний орган державної податкової служби. Повідомлення про закриття рахунку надсилається електронною поштою НБУ з використанням засобів захисту інформації НБУ. Отримання органом державної податкової служби такого повідомлення підтверджується файлом-квитанцією, що надсилається до банку. Файл-квитанція на па­перовому носії зберігається у справі з юридичного оформ­лення рахунку. При цьому в разі відкриття поточного або вкладного (депозитного) рахунку підприємцю до отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік орга­ном державної податкової служби операції за цим рахунком здійснюються лише із зарахування коштів. Видаткові опера­ції за рахунком підприємця або відокремленого підрозді­лу юридичної особи — підприємця здійснюють після от­римання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби за їх місцезнаход­женням. При порушенні зазначених строків відповідно до Закону України «Про державну податкову службу» винна особа нестиме відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Нормативно-правовим актом, що регулює порядок відкриття і обслуговування банківських рахунків, окрім Закону «Про банки і банківську діяльність», Цивільний та Господарський кодекси України є Інструкція про порядок відкриття, вико­ристання і закриття рахунків у національній та іноземних ва­лютах. Згідно з нею банки відкривають своїм клієнтам за до­говором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу — вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок — це рахунок, що відкривається бан­ком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать:

• рахунки за спеціальними режимами їх використан­ня, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

• поточні рахунки типу «Н», що відкриваються в націо­нальній валюті офіційним представництвам і представниц­твам юридичних осіб — нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

• поточні рахунки типу «П», що відкриваються в націо­нальній валюті постійним представництвам;

• карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог Інструкції;

• поточні рахунки виборчих фондів.

Вкладний (депозитний) рахунок — це рахунок, що відкри­вається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встанов­лений строк або без зазначення такого строку під визначе­ний процент і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

При відкритті банківського рахунку фінансово-кредит­на установа зобов'язана дотриматися низки умов. У першу чергу мова йде про обов'язковість ідентифікації клієнтів, ос­кільки банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.

З метою приведення законодавства України у відповід­ність до Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», а також недопущення використання банків та інших фінан­сових установ з метою легалізації (відмивання) злочинних доходів та фінансування тероризму Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом». Цей Закон вніс відповідні зміни, зокрема, до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Нова редакція ст. 64 цього Закону відтепер зобов'язує банки ідентифікувати відповідно до за­конодавства клієнтів, які відкривають рахунки.

Банки зобов'язані ідентифікувати клієнтів, які відкрива­ють рахунки, а також осіб, уповноважених діяти від їхньо­го імені, у порядку, встановленому законодавством України. При цьому розрізняють підходи до ідентифікації громадян

України, іноземних громадян, осіб без громадянства та бі­женців. Зокрема, підставою для ідентифікації клієнта — фі­зичної особи, яка відкриває рахунок, та особи, яка уповнова­жена діяти від імені клієнта, є такі документи:

• для громадян України, які постійно проживають в Україні, — паспорт громадянина України, для малолітніх та неповнолітніх осіб, яким не виповнилося 16 років, — свідоц­тво про народження;

• для громадян України, які виїжджають на постійне міс­це проживання за кордон, — паспорт громадянина України для виїзду за кордон із відповідною відміткою про виїзд на постійне місце проживання за кордон;

• для громадян України, які постійно проживають за кордоном, — паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Фізичні особи—резиденти крім паспорта або документа, що його замінює, додатково мають пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвід­чує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника по­датків. Якщо рахунок відкриває фізична особа—резидент, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно пові­домила про це відповідні державні органи і в паспорті якої зроблено відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, то документ, що засвідчує присвоєння ідентифікаційного номера платника податків, не вимагається, а уповноважений працівник банку в присут­ності фізичної особи, яка відкриває рахунок, робить копію сторінки її паспорта з такою відміткою. Ця копія засвід­чується підписами уповноваженого працівника банку та фі­зичної особи, яка відкриває рахунок, як така, що відповідає оригіналу, і зберігається в справі з юридичного оформлен­ня рахунку.

Водночас ідентифікація клієнта банку, який відкриває рахунок, не є обов'язковою, якщо клієнт вже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до ви­мог законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

При відкритті банківського рахунку особи, які мають пра­во першого та другого підписів (керівник та головний бухгал­тер клієнта — юридичної особи), зобов'язані безпосередньо подавати документи для відкриття рахунку. Тоото законо­давство забороняє відкривати рахунки за дорученням.

Для відкриття поточного рахунку юридична особа, яка не має рахунку в цьому банку, зобов'язана подати такі доку­менти:

• заяву про відкриття поточного рахунку, яку підпи­сують керівник і головний бухгалтер юридичної особи (якщо у штатному розписі немає посади головного бухгал­тера або іншої особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, заяву підписує лише керівник);

• копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади, іншому органі, уповнова­женому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену но­таріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію (при відкритті поточних рахунків бюджетним установам цей документ не вимагається);

• копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту, засновницького договору, установчого акта, положення), засвідчену органом, який здійснив реєст­рацію, або нотаріально;

• копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організа­цій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

• копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, за­свідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

• картку із зразками підписів і відбитком печатки, засвід­чену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністра­тивно підпорядкований, в установленому порядку. До кар­тки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридич­ної особи надано право розпорядження рахунком та підпи­сання розрахункових документів.

Юридичні особи, які використовують найману працю та відповідно до законодавства України є платниками страхо­вих внесків, додатково до вищезазначеного переліку доку­ментів додають:

• копію документа, що підтверджує реєстрацію юридич­ної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи під­писом уповноваженого працівника банку;

• копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстра­цію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захво­рювань України як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом упов­новаженого працівника банку.

Інструкція також встановлює вимоги щодо відкриття ра­хунків відокремленим підрозділам клієнта — юридичної особи.

Оскільки для державної реєстрації господарських това­риств чинне законодавство передбачає як одну з обов'язкових умов внесення коштів для формування частки статутно­го фонду у встановленому розмірі, банки відкривають від­повідні поточні рахунки для формування статутного фонду. Новостворюване господарське товариство зобов'язане надати до банку:

• заяву про відкриття поточного рахунку, підписану уповноваженою засновниками (учасниками) особою;

• копію засновницького договору, засвідчену нотаріально;

• рішення засновників про визначення особи, якій на­дається право розпорядчого підпису під час проведення грошових операцій за цим рахунком, яке оформляється у формі довіреності, засвідченої нотаріально (якщо хоча б од­ним із засновників є фізична особа);

• картку зі зразками підписів і відбитком печатки, у якій наводиться зразок підпису особи, якій засновниками нада­но право розпорядчого підпису. Картка приймається без відбитка печатки та засвідчується підписом уповноважено­го працівника банку.

Такий рахунок починає функціонувати як поточний тільки після одержання банком документів, що засвідчу­ють державну реєстрацію господарського товариства в уста­новленому порядку. У разі відмови в державній реєстрації господарського товариства або в інших випадках, передба­чених законодавством України, на підставі листа із зазначен­ням причини закриття рахунку, підписаного уповноваже­ною засновниками (учасниками) особою, кошти повертають засновникам (учасникам), а рахунок закривається.

Фізична особа—підприємець для відкриття банківського рахунку зобов'язана надати банку такі документи:

• заяву про відкриття поточного рахунку, підписане фі­зичною особою—підприємцем;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної осо­би—підприємця уповноваженим органом державної влади України, засвідчену нотаріально або органом, що його видав;

• копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи-підприємця на облік в органі державної податкової служ­би, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

• копію документа, що підтверджує реєстрацію фізич­ної особи—підприємця у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або но­таріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

• картку із зразками підписів. Зразки підписів засвідчу­ють підписом уповноваженого працівника банку або но­таріально.

Якщо фізична особа—підприємець використовує най­ману працю, вона при відкритті поточного рахунку додат­ково має надати копію документа, що підтверджує реєст­рацію фізичної особи—підприємця у відповідному органі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, засвід­чену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку. В іншому разі фізична особа—підприємець обов'язково має зазначити, що вона не використовує найману працю, у заяві про відкриття поточ­ного рахунку в рядку «Додаткова інформація».

За наявності відкритого рахунку в банківській установі клієнту достатньо додатково надати лише заяву про від­криття поточного рахунку та картку із зразками підписів і відбитком печатки (картку із зразками підписів), засвідчену в установленому порядку.

Законодавство містить також низку додаткових вимог щодо відкриття поточних рахунків клієнтам, які мають спе­цифічний статус, зокрема: професійним спілкам, орендним підприємствам, довірчим товариствам, військовим части­нам, виборчим фондам тощо.

Передбачені й особливості відкриття поточних рахунків для забезпечення таких видів діяльності, як виробнича коо­перація, спільне виробництво та інші види спільної діяль­ності, які здійснюють на підставі договорів (контрактів) без створення юридичної особи та для яких банк відкриває один поточний рахунок.

Для відкриття рахунку фізичною особою, що не є суб'єктом підприємництва, остання подає до установи банку паспорт або документ, що його замінює, для ідентифікації (при цьо­му фізичні особи —резиденти додатково мають пред'явити документ, виданий органом державної податкової служ­би, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номе­ра платника податків), а також заяву про відкриття поточ­ного рахунку та картку із зразками підписів. Слід звернути увагу на те, що зразки підписів громадянина засвідчуються підписом уповноваженого працівника банку і не вимагають обов'язкового нотаріального засвідчення (як на цьому іноді наполягають працівники деяких комерційних банків).

За умови подання перелічених документів, їх відповід­ності встановленим законодавством вимогам між фізичною особою та банком укладається договір банківського рахунку.

Законодавство передбачає особливий порядок відкриття рахунків неповнолітнім особам. Зокрема, відкриття рахунків на ім'я малолітніх осіб (дітей, які не досягли 14 років) здійс­нюють їх законні представники: батьки (усиновлювачі) або опікуни.

У свою чергу, за неповнолітньою особою віком від 14 до 16 років законодавство закріплює право самостійно подати Документи для відкриття банківського рахунку. Проте, зва­жаючи на її обмежену дієздатність, встановлюють додаткові вимоги порівняно з повнолітніми особами. Зокрема, непов­нолітня особа має:

• пред'явити уповноваженому працівнику банку свідоц­тво про народження (якщо ця особа є резидентом, вона Додатково має пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що свідчить про присвоєння їй ідентифікаційного номера платника податків);

• подати довідку зі зразком свого підпису, видану нав­чальним закладом, у якому вона навчається, або картку зі зразками підписів, засвідчену нотаріально;

• подати документ або копію документа, засвідчену но­таріально або органом, що його видав, який надає банку змогу визначити місце проживання цієї особи;

• заповнити заяву про відкриття поточного рахунку;

• укласти з банком договір банківського рахунку.

Якщо неповнолітня особа надає довідку зі зразком свого підпису, що видана навчальним закладом, у якому вона нав­чається, вона має заповнити картку зі зразками підписів.

Неповнолітні особи віком від 16 до 18 років відкривають по­точні рахунки в порядку, встановленому для фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємництва.

Водночас законодавство закріплює за юридичними осо­бами право відкривати поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат на користь останніх (за­робітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної до­помоги, повернення надлишково сплачених сум тощо). У цьому разі юридична особа має укласти з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб на загальних підставах.

Відкриття вкладних (депозитних) рахунків здійснюється в тому самому порядку, що й відкриття поточних рахунків. Якщо клієнт вже відкрив у банку поточний рахунок, вклад­ний (депозитний) рахунок відкривається на підставі догово­ру банківського вкладу.

Закриття поточних рахунків відбувається на підставі: за­яви клієнта; рішення органу, на який законом покладено функцію ліквідації або реорганізації юридичної особи; від­повідного рішення суду або господарського суду про ліквіда­цію суб'єкта господарювання; у разі смерті власника рахун­ку — фізичної особи (за зверненням до банку спадкоємців); на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.

За наявності рішення уповноваженого державного органу про скасування державної реєстрації юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи—підприємця, визнан­ня в установленому порядку юридичної особи фіктивною, оголошення фізичної особи померлою чи визнання безвісно відсутньою банк закриває їхні рахунки і протягом трьох робочих днів надає інформацію спеціально уповноважено­му органу виконавчої влади з питань фінансового моніто­рингу про ці рахунки. Залишки коштів за цими рахунками перераховують на окремі аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком, визначеним НБУ для обліку кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку. У разі ненадходження протягом семи робочих днів розпо­ряджень від спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу або рішення суду щодо вжиття чи невжиття заходів до цих коштів банк зара­ховує їх на балансовий рахунок, визначений НБУ для обліку коштів за недіючими рахунками клієнтів.

Водночас за банком залишено право відмовитися від до­говору банківського рахунку та закрити поточний рахунок клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років поспіль і на цьому рахунку немає за­лишку коштів.

Вкладні (депозитні) рахунки клієнтів у разі залучення строкових вкладів закривають після закінчення строку дії договору банківського вкладу та повернення коштів вклад­нику. У разі залучення вкладу на умовах його видачі на першу вимогу вкладний (депозитний) рахунок закриваєть­ся після повернення коштів вкладнику. Для дострокового розірвання дії договору банківського вкладу або повернен­ня частини вкладу за бажанням вкладника — фізичної осо­би вкладник зобов'язаний повідомити про це банк шля­хом подання заяви.

Банки можуть відкривати клієнтам і карткові рахунки. Для їх відкриття необхідні ті самі документи, що й для від­криття поточних рахунків. Виключенням може бути кар­тка зі зразками підписів, яку надають для відкриття карт­кового рахунку лише якщо використання зразка підпису вимагають правила платіжної системи. У заяві про відкрит­тя карткового рахунку можуть бути передбачені додаткові реквізити, установлені банком або платіжною системою, які потрібні для ідентифікації держателя картки, визначення параметрів платіжної картки тощо.

Чинне законодавство України встановило особливий по­рядок відкриття рахунків для іноземних представництв, у тому числі: офіційних представництв; представництв юри­дичних осіб—нерезидентів, які не займаються на території України підприємницькою діяльністю; представництв іно­земних банків; організацій і установ (груп управління про­грамами або проектами), які згідно з чинними міжнарод­ними договорами України та законодавством України залучаються до здійснення програм або проектів міжнарод­ної допомоги чи міжнародної технічної допомоги; військо­вих частин Чорноморського флоту Російської Федерації, щ₀ дислокуються на території України, які одержують для свого утримання бюджетні кошти за кошторисами Міністерства оборони Російської Федерації, — для яких уповноважений банк відкриває поточний рахунок типу «Н» у національній валюті. Після подання необхідних документів та проведен­ня ідентифікації іноземного представництва банк укладає з ним у письмовій формі договір банківського рахунку.

Для відкриття представництву юридичної особи—нерези­дента поточного рахунку типу «Н» у національній валюті уповноваженому банку надають такі документи:

• заяву представництва юридичної особи—нерезидента про відкриття поточного рахунку;

• копію легалізованого або засвідченого шляхом простав­ляння апостиля витягу з торговельного, банківського або судового реєстру чи реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи—нерезидента, засвідчену нотаріально;

• копію свідоцтва про реєстрацію представництва юридич­ної особи—нерезидента в уповноваженому органі виконав­чої влади України, засвідчену нотаріально або органом, що його видав;

• копію легалізованої або засвідченої шляхом проставляння апостиля довіреності на виконання представницьких функ­цій тією або іншою особою в Україні, засвідчену нотаріаль­но;

• картку зі зразками підписів і відбитком печатки, засвідче­ну нотаріально.

Якщо представництво юридичної особи—нерезидента ви­користовує найману працю і є платником страхових вне­сків, воно додатково до вищезазначеного переліку докумен­тів має надати такі документи:

• копію документа, що підтверджує реєстрацію представ­ництва юридичної особи—нерезидента у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

• копію документа, що підтверджує реєстрацію представ­ництва юридичної особи—нерезидента у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та про­фесійних захворювань України як платника страхових вне­сків, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

Інформацію про те, що представництво юридичної особи—нерезидента не використовує найману працю і не є плат­ником страхових внесків, клієнт обов'язково зазначає в за­яві про відкриття поточного рахунку в рядку «Додаткова інформація».

Інструкція містить перелік документів для кожного виду іноземного представництва, яке може відкрити рахунок типу «Н».

Офіційним представництвам, представництвам юридич­них осіб—нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю (у тому числі представництвам іноземних бан­ків), установам (групам управління програмами або про­ектами міжнародної допомоги та міжнародної технічної допомоги) відкривається поточний рахунок типу «П» у на­ціональній валюті.

Для відкриття постійному представництву поточного ра­хунку типу «П» у національній валюті уповноваженому бан­ку надають такі документи:

• клопотання юридичної особи—нерезидента про відкрит­тя постійному представництву поточного рахунку;

• заяву про відкриття поточного рахунку;

• копію легалізованого або засвідченого шляхом простав­ляння апостиля витягу з торговельного, банківського або судового реєстру чи реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи—нерезидента, якій належить постійне представниц­тво, засвідчену нотаріально;

• копію документа, що підтверджує взяття постійного пред­ставництва на облік відповідним органом державної подат­кової служби, засвідчену органом, що його видав, або но­таріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

• копію легалізованої або засвідченої шляхом проставлян­ня апостиля довіреності на здійснення представницьких функцій тією або іншою особою в Україні, засвідчену но­таріально;

• копію дозволу центрального банку відповідної країни на відкриття поточного рахунку типу «П» у національній ва­люті постійному представництву на території України, за­свідчену нотаріально, якщо наявність цього дозволу передбачена договорами, які укладені на рівні урядів та (або) центральних банків України та іноземної країни, юридич­ною особою якої є цей нерезидент, і набрали чинності встановленому порядку;

• картку зі зразками підписів і відбитком печатки, засвідче­ну нотаріально.

Якщо постійне представництво використовує найману пра­цю, воно додатково до вищезазначеного переліку докумен­тів має надати такі документи:

• копію документа, що підтверджує реєстрацію постійно­го представництва у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріаль­но чи підписом уповноваженого працівника банку;

• копію документа, що підтверджує реєстрацію постійного представництва у Фонді соціального страхування від нещас­них випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноважено­го працівника банку.

Інформацію про те, що постійне представництво не вико­ристовує найману працю, клієнт обов'язково зазначає в за­яві про відкриття поточного рахунку в рядку «Додаткова ін­формація».

Однією з умов відкриття рахунку є подання клієнтом кар­тки зі зразками підписів. Юридичні особи та їхні відокрем­лені підрозділи зобов'язані надавати таку картку із відбит­ком печатки. Це пояснюється тим, що працівник банку має ідентифікувати клієнта, який подає платіжні документи до банківської установи на здійснення будь-яких банківських операцій із власником рахунку або особою, яка діє за його дорученням.

У картці наводять зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України та установчих документів юри­дичної особи надано право розпорядження рахунком і під­писування розрахункових документів. Право першого підпису належить першому керівнику юридичної особи, якій від­кривається рахунок, а також іншим уповноваженим на це особам. Право другого підпису належить головному бухгалтеру, а якщо немає такої посади — особі, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку та звітності, а також іншим уповноваженим на це особам. Вказані особи зазначаються в картці під час її складання.

Слід пам'ятати, що існує декілька правил заповнення та­кої картки. По-перше, вона складається у двох примірниках. По-друге, право першого підпису не може бути надано го­ловному бухгалтеру та іншим особам, які мають право дру­гого підпису.

По-третє, право другого підпису не може бути надано особам, які користуються правом першого підпису. Так, за рахунками юридичних осіб, яких обслуговують централізо­вані бухгалтерії, право другого підпису належить головно­му бухгалтеру централізованої бухгалтери та особам, ним уповноваженим. За рахунками юридичних осіб і їхніх ві­докремлених підрозділів, у штатному розписі яких немає осіб, яким може бути надано право другого підпису, до банку подається засвідчена відповідно до встановлених ви­мог картка зі зразками підписів осіб, яким належить право першого підпису. У цьому разі під час складання картки у графі, де зазначають посаду осіб, які мають право другого підпису, робиться запис про те, що в штатному розписі не­має таких осіб.

По-четверте, у картці зазначають повну та скорочену назви власника рахунку, його місцезнаходження, номер телефо­ну, назву організації, якій клієнт адміністративно підпоряд­кований, ідентифікаційний код цього клієнта або реєстраційний (обліковий) номер платника податку з Тимчасового реєстру Державної податкової адміністрації України. При цьому уповноважений працівник банку зобов'язаний зазна­чити в картці номер рахунку, що відкривається клієнтові.

По-п'яте, у картці, поданій юридичною особою або ві­докремленим підрозділом, обов'язково наводять зразок відбитка печатки, який має містити ідентифікаційний код юридичної особи або відокремленого підрозділу — власни­ка рахунку. При цьому використання печаток, призначених для спеціальних цілей (зокрема, «для перепусток», «для па­кетів») є неприпустимим. Якщо в новоствореної юридичної особи тимчасово немає печатки, а також у зв'язку з реорганізацією, зміною найменування або підпорядкованості відпрацьованістю чи втратою печатки керівник банку надає власнику рахунку строк для виготовлення нової печатки.

Картка має бути засвідчена нотаріально, підписом пер­шого керівника або його заступника та печаткою організа­ції, якій клієнт адміністративно підпорядкований. У населе­них пунктах, де немає нотаріальних контор чи приватних нотаріусів, картки засвідчують сільські, селищні, міські районні ради. Міністерства, що належать до центральних органів виконавчої влади України, подають картки, засвід­чені підписами керівників та головних бухгалтерів цих ор­ганів. Картка юридичної особи—нерезидента або його ві­докремленого підрозділу може бути засвідчена нотаріусом іноземної держави та легалізована в консульській установі України або засвідчена шляхом проставляння апостиля. У цьому разі застосовується форма посвідчувального напису нотаріуса іноземної держави.

При внесенні будь-яких змін до картки зі зразками під­писів необхідно подати нову картку, засвідчену в установле­ному порядку.

Якщо в новій картці, яку подають в разі заміни або допов­нення підписів, залишаються колишні підписи першого керівника та головного бухгалтера юридичної особи або ві­докремленого підрозділу, то додатково засвідчувати таку картку не треба. її приймають за дозвільним приписом го­ловного бухгалтера банку або іншого уповноваженого на це працівника банку після звіряння ним підписів керівника та головного бухгалтера, які підписали картку, зі зразками їх­ніх підписів на картці, що замінюється. Стара картка збері­гається у справі з юридичного оформлення рахунку.

У разі тимчасового надання особі права першого або дру­гого підпису, а також у разі тимчасової заміни однієї з осіб, уповноважених керівником, не складається нова картка, а додатково подаються картка зі зразком підпису тимчасово уповноваженої особи із зазначенням строку її дії і копія від­повідного документа (протоколу, наказу тощо), що підтвер­джує її повноваження. Така тимчасова картка засвідчується підписом керівника та головного бухгалтера, відбитком пе­чатки і додаткового засвідчення не потребує.

Фізичні особи, у тому числі фізичні особи—підприємці, під час відкриття поточного рахунку подають картку зі зраз­ками підписів, до якої включаються зразки підписів влас­ника рахунку та (або) його довірених осіб. Зразки підписів довірених осіб засвідчує уповноважена особа банку за умови їх особистої присутності та пред'явлення паспорта або до­кумента, що його замінює, і документа, виданого органом державної податкової служби, що свідчить про присвоєння фізичній особі—резиденту ідентифікаційного номера плат­ника податків.

За наявності у фізичної особи—підприємця печатки у картці зі зразками підписів включається зразок відбитка пе­чатки, який має містити ідентифікаційний номер платника податків фізичної особи—підприємця.