Правове регулювання грошового обігу в Україні

Гроші існують у готівковій формі (формі грошових зна­ків) або в безготівковій (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускають у вигляді банкнот і монет, що ма­ють зазначену на них номінальну вартість. Вони мають обер­татися через відповідні платіжні системи, що узаконені на території держави. Обробка та передача в межах України електронних та паперових документів на переказ, докумен­тів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів та документів на відкликання можуть здійснюватися за допомогою як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем, що діють в Україні.

Грошовою одиницею України відповідно до ст. 99 Конститу­ції України є гривня. Вона виступає єдиним законним платіж­ним засобом в Україні, що приймається усіма юридичними та фізичними особами без будь-яких обмежень на території країни для проведення грошових трансфертів та здійснення розрахунків у готівковому та безготівковому вигляді.

Гривня дорівнює 100 копійкам. Випуск та обіг на тери­торії України інших грошових одиниць і використання гро­шових сурогатів як засобу платежу заборонено. Чинне за­конодавство не встановило офіційного співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами.

Як єдиний платіжний засіб гривню було випущено в обіг у 1996 р. Згідно з Указом Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 р. гривню було випу­щено в обіг у вигляді банкнот номінальною вартістю 1, 2, 5, 10 і 20 грн. зразка 1992 р., а також номінальною вартістю 1, 50 і 100 грн. зразка 1994 р. Реформу проводили з 2 до 16 вере­сня 1996 р. За встановленим курсом (1,76 грн. до 1 дол. США) було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, вклади громадян. У 2001 р. в обіг випущено гривню номінальною вартістю 200 грн. Розмінні монети, випущені в обіг НБУ, вартістю 1, 2 і 5 коп., виготовлені із металу срібного кольору, а вартістю 10, 25 і 50 коп. — із металу жовтого кольору. Основні харак­теристики дизайну та захисних елементів було закріплено у Правилах визначення платіжності гривні й монет. Чинне законодавство передбачає, що банкноти та монети є безу­мовними зобов'язаннями НБУ і забезпечуються всіма його активами. Слід додати, що НБУ постійно здійснює випуск ювілейних та пам'ятних монет. Зокрема, з 1 березня 2004 р. запроваджено офіційний графічний знак гривні.

Регулювання грошового обігу є одним із найбільш важ­ливих напрямів діяльності держави у сфері фінансів. Саме тому високим є рівень нормативно-правових актів, що за­кріплюють правові засади її обігу. Передусім йдеться про Конституцію України, у ст. 92 якої зазначено, що засади створення та функціонування грошового ринку, статус на­ціональної валюти, а також іноземних валют на території України встановлюють виключно законами України. У ст. 99 закріплено, що забезпечення її стабільності є основною фун­кцією НБУ.

Для забезпечення стабільності національної грошової одиниці НБУ має ряд повноважень у сфері регулювання готівкового грошового обігу, у тому числі:

• виготовляє та зберігає банкноти та монети;

• створює резервні фонди банкнот і монет;

• встановлює номінали, системи захисту, платіжні озна­ки та дизайн грошових знаків;

• встановлює порядок заміни пошкоджених банкнот і монет;

• встановлює правила випуску в обіг, зберігання, переве­зення, вилучення та інкасації готівки;

• визначає порядок ведення касових операцій для бан­ків, інших фінансово-кредитних установ, підприємств і ор­ганізацій;

• визначає вимоги щодо технічного стану й організує охорону приміщень банківських установ.

НБУ наділений виключним правом на емісію, тобто ви­пуск в обіг грошових знаків в усіх формах. Головним кана­лом емісії грошей в промислово розвинених країнах є де­позитно-чекова емісія: збільшення депозитів на рахунках клієнтів і, відповідно, маси чеків, що обслуговують безготів­ковий платіжний обіг. У ній беруть участь комерційні банки та інші кредитні установи, а також центральний банк.

Теорією банківського права розроблено ряд принципів організації та здійснення емісійних операцій:

• централізм у проведенні емісійних операцій, який по­лягає в тому, що установи банків самостійно розпоряджа­ються готівковими коштами, що надходять до їхніх кас, а емісію грошей проводять лише в межах, встановлених вищестоящими установами центрального банку;

• безумовне виконання завдань з вилучення грошейз обігу;

• своєчасне та безперебійне задоволення обґрунтованих потреб у наявних грошах підприємств, організацій та уста­нов;

• складення всіма установами банків, що здійснюють ка­сові операції, розрахунку можливих щоденних надходжень та видача готівкових коштів з метою попереднього визна­чення величини можливої емісії;

• самостійне вилучення грошей з обігу у випадках, коли фактична сума грошей, що знаходиться в оборотній касі ус­танов банків, перевищує встановлену межову суму.

Емісійну систему розглядають як законодавчо вста­новлений порядок випуску в обіг грошових знаків, вона є складовою грошової системи. Регулювання емісійної системи забезпечують операції на відкритому ринку, зміни норм обов'язкових резервів, процентних ставок та інші інструменти грошово-кредитної політики.

Крім емісійної діяльності до повноважень НБУ належить і вилучення зношених, пошкоджених, фальшивих та підроб­лених грошових знаків. Згідно із законодавством, зношені та пошкоджені грошові знаки України приймають й обміню­ють на нові грошові знаки безоплатно НБУ та комерційні банки України без обмежень щодо сум та строків такої за­міни. НБУ, комерційні банки України зобов'язані вилуча­ти фальшиві, підроблені або такі, що не мають необхідних ознак платіжності, грошові знаки (банкноти, монети). При цьому ні НБУ, ні комерційні банки не зобов'язані відшко­довувати знищені, загублені, фальшиві, підроблені, а також такі, що стали недійсними, банкноти та монети.

Водночас закріплено обов'язок підприємств під час здій­снення розрахунків із споживачами за готівку приймати у сплату за товари (роботи, послуги тощо) без обмежень бан­кноти та монети (у тому числі обігові, пам'ятні, ювілей­ні монети, зношені банкноти та монети) усіх номіналів, які випускає в обіг НБУ, які є дійсним платіжним засобом і не викликають сумніву щодо їхньої справжності та платіжності.

Також НБУ відповідно до чинного законодавства України здійснює контроль за дотриманням правил і порядку про­ведення операції з перевезення валютних цінностей та ін­касації коштів. Порядок здійснення таких операцій регулю­ють нормативно-правові акти центрального банку, у тому числі Інструкція з організації перевезення валютних ціннос­тей та інкасації коштів в установах банків України.

Окрім Закону «Про Національний банк України» відно­сини у сфері готівкового грошового обігу регулюють і зако­ни України «Про банки і банківську діяльність», «Про за­стосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про платіж­ні системи та переказ грошей в Україні», а також підзакон-ні акти, у тому числі Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

Законодавство встановлює, що основними завданнями банківських установ банків в організації готівкового обігу є:

• повне та своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах;

• забезпечення своєчасної видачі готівки підприємствам і підприємцям на оплату праці, пенсій, допомоги та на інші цілі;

• створення умов для залучення готівки до кас банків;

• сприяння скороченню використання готівки в розра­хунках за товари і послуги шляхом упровадження прогре­сивних форм безготівкових розрахунків.

Готівковий обіг це обіг у готівковій формі законних платіж­них засобів (банкнот та розмінної монети), які обслуговують потреби економіки країни.

Готівкові розрахунки платежі готівкою підприємств, під­приємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (то­вари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які без­посередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Для уникнення зловживань у сфері обігу готівки цент­ральним банком встановлено відповідні вимоги та нормати­ви щодо її обігу. Зокрема, усі підприємства та підприємці, які відкрили поточні рахунки в банківських установах, збері­гають на них свої кошти на договірних умовах. Для регулю­вання готівкового грошового обігу та підтримання касової дисципліни чинне законодавство передбачає, що готівкова виручка, яка надійшла до кас підприємств, має здаватися ними до установ банків для зарахування на їхні поточні ра­хунки. за неповідомлення підприємством своїм відокремленим підрозділам розміру встановленого банком ліміту каси, по­рядку та строків здавання готівкової виручки.

Водночас слід звернути увагу на деякі особливості вста­новлення лімітів касової готівки:

• державному казначейству, його територіальним орга­нам та бюджетним установам і організаціям, що утриму­ються на кошти державного та (або) місцевих бюджетів і обслуговуються органами Державного казначейства, ліміт каси установою банку не встановлюється. Державне казна­чейство самостійно визначає порядок установлення такого ліміту в його касі та касах бюджетних установ і організацій, які воно обслуговує;

• самостійно визначають розмір готівки, що постійно перебуває в їхніх касах, селянські (фермерські) господарс­тва, повідомляючи про нього обслуговуючі установи бан­ків. Готівку понад визначені розміри вони мають здавати до банківських установ;

• ліміт каси для підприємств грального бізнесу, в тому числі ігорних будинків, казино, гральних автоматів із грошо­вим виграшем тощо, установлюється з урахуванням особли­востей діяльності та режиму роботи цих закладів відповідно до переліку та правил ведення азартних ігор та затвердже­ного підприємством положення про призовий фонд у ме­жах середньої денної видачі готівки, але не більше макси­мально можливого виграшу відвідувача;

• ліміти каси не встановлюються установами банків для фінансових установ (кредитних спілок, ломбардів, лізинго­вих компаній, довірчих товариств, страхових компаній, ус­танов накопичувального пенсійного забезпечення, інвес­тиційних фондів тощо) та підприємств поштового зв'язку. Зазначені установи самостійно встановлюють ліміт каси;

• не встановлюється також ліміт каси для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності;

• не встановлюється ліміт каси і для банків.

Для отримання готівки зі своїх поточних рахунків підпри­ємства та підприємці мають зазначати у грошовому чеку ці­льове призначення з чітким формулюванням суті операцій, що здійснюватимуться. Установи банків зобов'язані іден­тифікувати клієнтів, які здійснюють значні та (або) сумнів­ні операції, та відповідно до вимог законодавства України повідомляти про ідентифікацію осіб, які їх здійснили, відповідні органи згідно із законодавством, яке регулює питан­ня боротьби з організованою злочинністю.

Для забезпечення наявності в касах банківських уста­нов готівкових ресурсів у необхідній кількості банки мають одержувати від підприємств (у тому числі установ та органі­зацій, що їх обслуговують органи Державного казначейства України) календар видачі заробітної плати, у якому підпри­ємство вказує основну та додаткову заробітну плату, інші за­охочувальні та компенсаційні виплати. Строки видачі сти­пендій установлюють керівники відповідних навчальних закладів. Для регулювання касових ресурсів установи банків складають зведений календар видачі заробітної плати щодо всіх підприємств, які вони обслуговують.

Поряд із цим у договорі на розрахунково-касове обслуго­вування підприємців, як правило, передбачається, що про бажання клієнта отримати певну суму готівкою він повинен завчасно повідомити установу банку.

Для підвищення рівня контролю за обігом готівки та до­триманням встановлених лімітів касової готівки держава за­кріплює відповідні повноваження суб'єктів фінансового контролю за декількома органами, у тому числі: органами Державної податкової служби України, НБУ, банківськими установами та іншими органами в межах їхньої компетенції.

Готівкові розрахунки підприємств між собою та з під­приємцями і фізичними особами здійснюють як за раху­нок коштів, одержаних із кас банків, так і за рахунок готів­кової виручки, здійснюються вони через касу підприємств із веденням касової книги встановленого зразка. Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб здій­снюються також через установи банків шляхом переказу готівки на користь підприємств (підприємців) та фізичних осіб для сплати будь-яких платежів.

Готівкова виручка підприємств (підприємців), крім готів­ки, одержаної з банку та невикористаної за призначенням, може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їхнього функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними ці­льовими фондами за податками та зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за раху­нок коштів, одержаних з установ банків.

Порядок здійснення розрахунків та ведення касових опе­рацій регламентує Положення про ведення касових опе­рацій у національній валюті в Україні. Порядок ведення операцій із готівкою установами банків, у тому числі про­ведення готівкових розрахунків через каси установ банків, здійснення установами банків касового обслуговування під­приємств, підприємців та фізичних осіб установлений нор­мативно-правовим актом щодо організації касових опера­цій у банках України.

Крім того, з метою поступового переведення розрахунків у площину безготівкових та підвищення контролю за обся­гом готівкових коштів законодавство передбачає обмеження максимальної суми готівкового розрахунку одного підприємс­тва (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їхні каси (каси банків, інших фінансових установ, які надають послуги з переказу грошей, та підприємств пошто­вого зв'язку), яка не має перевищувати 10 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документа­ми. Платежі понад установлену граничну суму проводять виключно в безготівковому порядку (до 2003 р. сума стано­вила 3 тис. грн.). Кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежуєть­ся. Проте вказані обмеження на здійснення розрахунків за готівку не поширюються на розрахунки підприємств (під­приємців) між собою при закупівлі сільськогосподарської продукції за встановленим законодавством переліком.

З метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємство повинно мати касу, а його керівники мають обладнати касу та забезпечити надійне зберігання готівко­вих коштів у ній. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, керівники вони несуть за це відповідальність у встановленому чинним законодавс­твом України порядку. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, заборо­няється. Усі надходження та видачу готівки в національній валюті підприємства враховують у касовій книзі (типова форма КО-4, затверджена наказом Мінстату), що становить відомості встановленої форми, передбачені для обліку руху касової готівки (надходження, витрати, залишок грошей).

Касові операції становлять сукупність матеріально-техніч­них процедур, що полягають у прийнятті, зберіганні та видачі готівкових коштів.

Касові операції регулюють норми права, вони утворю­ють окремий фінансово-правовий інститут. Залежно від того, касові операції яких суб'єктів регулює держава, вио­кремлюють: операції банків та інших кредитно-фінансових установ; підприємств, установ, організації; операції підпри­ємств та інших організацій із безпосереднього прийняття від населення платежів за товари, роботи, послуги.

Для забезпечення дотримання фінансової дисципліни при проведенні касових операцій використовують відповід­ні фінансово-розрахункові документи. Згідно із законодавс­твом розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводять із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і то­варних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних докумен­тів тощо, які підтверджують факт продажу (повернення) то­варів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а та­кож рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів за­купівлі товарів тощо. Підприємства мають забезпечувати постійну наявність у своїх касах банкнот і монет різних номі­налів для видачі здачі громадянам.

Касові операції оформляють за допомогою прибуткових та видаткових касових ордерів, типові форми та порядок заповнення яких затверджені наказом Міністерства статис­тики України від 15 лютого 1996 р. № 51 «Про затверджен­ня типових форм первинного обліку касових операціїі». Зокрема, видача готівки з кас підприємств проводиться за видатковими касовими ордерами або належно оформле­ними платіжними (розрахунково-платіжними) відомостя­ми. Документи на видачу готівки мають підписувати керів­ник і головний бухгалтер або особи, які на це уповноважені. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є доз­вільний припис керівника, то підпис керівника на видатко­вих касових ордерах не обов'язковий.

Підприємства мають право зберігати у своїй касі готів­ку, що одержана в установі банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), і пе­ревищує установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів із дня одержання готівки в установі банку. Для здійс­нення виплат працівникам віддалених підрозділів підпри­ємств залізничного транспорту та морських портів готівка, що перевищує установлений ліміт може зберігатися в ка­сах протягом п'яти робочих днів з дня одержання готівки в установі банку. Готівку, одержану в установі банку на інші виплати, підприємство має видавати своїм працівникам того самого дня. Суми готівки, одержані в установі банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством в установу банку не пізніше наступного робочого дня установи банку та підприємства або можуть залишатися в його касі (у межах установ­леного ліміту) і видаватися на ті самі цілі.

Видача готівки з кас підприємств проводиться виключ­но під звіт за умови повного звіту конкретної підзвітної осо­би за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подан­ня до бухгалтерії авансового звіту про витрачені (частково витрачені) кошти та одночасного повернення до каси під­приємства залишку готівки, виданої під звіт. Підзвітні осо­би зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства разом із невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрачання одержаних у касі сум у такі строки: за відряджен­нями — протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження; на закупівлю сільськогосподарської продук­ції, продуктів її переробки та заготівлю вторинної сировини (крім металобрухту) — протягом десяти робочих днів із дня видачі готівки під звіт; на всі інші виробничі (господарські) потреби — наступного робочого дня після видачі готівки під звіт.

Уся готівка, що надходить до кас підприємств, має бути своєчасно та в повній сумі оприбуткована в їхніх касах. Для обліку операцій з готівкою підприємці використовують книгу обліку доходів і витрат, форма та порядок заповнен­ня якої встановлені Державною податковою адміністрацією України.

За порушення правил ведення касових операцій до поса­дових осіб застосовують штрафні санкції, визначені ст. 1642 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Штрафні санкції застосовують до підприємств (під­приємців) за: перевищення встановлених лімітів каси; не-оприбуткування (неповне та (або) несвоєчасне оприбутку­вання) у касах готівки; перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо рані­ше виданих коштів; витрачання готівки з виручки на випла­ти, пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового бор­гу; використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням; проведення готівко­вих розрахунків без подання одержувачем коштів платіж­ного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів.

Операції через касу здійснює касир. Чинне законодавство передбачає, що керівник підприємства одночасно із зараху­ванням на роботу касира укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність та ознайомлює його з остан­нім під розпис, згідно якого касир несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним ціннос­тей. Касиру забороняється передовіряти виконання доруче­ної йому роботи іншим особам.

На підприємствах, які мають одного касира, у разі пот­реби тимчасової його заміни, виконання обов'язків каси­ра покладається на іншого працівника за письмовим на­казом керівника. З цим працівником укладається договір про повну матеріальну відповідальність на час виконання ним обов'язків касира. У разі відсутності касира (у зв'язку із хворобою тощо) цінності, що перебувають у нього під звітом, перераховуються іншим касиром, якому їх передають, у присутності керівника та головного бухгалтера або в присутності комісії, призначеної керівником підприємс­тва. Про результати перерахування і передавання цінностей складають акт за підписами зазначених осіб. На підприємс­твах, штатний розпис яких не передбачає посади касира, виконання його обов'язків може покладатися відповідно до письмового розпорядження керівника підприємства на бух­галтера чи іншого працівника, з яким укладається договір про повну матеріальну відповідальність.

З метою контролю за схоронністю готівкових коштів на підприємствах проводять інвентаризації кас. Для проведен­ня інвентаризації каси, що має здійснюватися згідно з на­казом керівника підприємства, призначається комісія, яка після закінчення інвентаризації каси складає акт. При цьо­му відповідальність за дотримання порядку ведення опера­цій із готівкою покладається на підприємців та керівників підприємств. Особи, винні в порушенні порядку ведення операцій із готівкою, притягуються до відповідальності в ус­тановленому чинним законодавством порядку. У разі вияв­лення порушень установленого порядку ведення операцій із готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі по­дання контролюючих органів.