рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Правовий статус територіальних управлінь Національного банку України

Правовий статус територіальних управлінь Національного банку України - раздел Экономика, Банківське право Аналізуючи Правовий Статус Філій (Територіальних Уп­равлінь) Національного Ба...

Аналізуючи правовий статус філій (територіальних уп­равлінь) Національного банку України, слід зазначити, що вони є найважливішими структурними елементами систе­ми центрального банку. Наявність філій НБУ створила базу для формування регіональної банківської системи. Вони бе­руть безпосередню участь у дослідженні та прогнозуван­ні економічних процесів та найважливіших показників фі­нансової діяльності регіонів. Зокрема, на філії покладено обов'язок щомісяця здійснювати комплексний аналіз ос­новних показників діяльності кожного комерційного банку на визначеній території і складати відповідну аналітичну записку з висвітленням тенденцій економічних процесів, а та­кож порушень і їхніх причин.

Незважаючи на централізовану структуру системи НБУ, на принцип вертикального підпорядкування, саме регіо­нальні відділення прямо чи непрямо сприяють підвищенню ефективності суспільного відтворення та розвитку економіки регіонів (а отже, і держави загалом), виконуючи основні функції у сфері банківської діяльності. Фактично через регіо­нальні відділення НБУ має можливість здійснювати постій­не регулювання грошового обігу, кредитування економіки (в першу чергу, через механізм рефінансування), забезпечу­вати безготівкові розрахунки тощо. Слід також враховувати й роль територіальних відділень НБУ у виконанні бюджетів усіх рівнів, оскільки через центробанк та його територіаль­ні підрозділи установи Державного казначейства України здійснюють обслуговування бюджетної системи країни.

Філії Національного банку не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, вони діють від імені НБУ в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції територіальних підрозділів визначають­ся відповідним Положенням НБУ. Згідно із законодавством України філії НБУ вирішують питання, що належать до їх­ньої компетенції, на засадах єдності та централізації в здійс­ненні грошово-кредитної та валютної політики, банківського нагляду, бухгалтерського обліку і розрахункових операцій, при складанні фінансової та статистичної звітності тощо.

До складу територіальних управлінь центрального банку належать Головні управління НБУ в АРК та по місту Києву і Київській області, а також 23 управління НБУ по облас­тях. Тобто в основі розташування територіальних управлінь центрального банку держави лежить адміністративно-територіальний устрій України, визначений Конституцією України (ст. 133). При цьому відсутність відділень НБУ на рівні районів пояснюється загальними засадами організації діяльності центрального банку та функціями, які поклада­ються на його філії.

Такий підхід є виправданим для вітчизняної банківської сис­теми, однак він не є єдиним для систем центрального банку інших країн. Наприклад, з 1992 р. Банк Франції має 211 від­ділень.

До функцій філії Банку Франції входить: запровадження банкнот в обіг; обслуговування клієнтури, зокрема по опе­раціях з цінними паперами; організація клірингових розра­хунків через розрахункові палати; збирання інформації про діяльність кредитних установ; оцінка банківських ризиків; консультування підприємств з питань фінансового аналізу та експертизи; збирання та аналіз економічної та фінансової інформації на регіональному рівні, зокрема за допомогою кон'юнктурних обстежень у різних галузях економіки.

В Італії на місцевому рівні Банк Італії представлений прак­тично в усіх провінціях своїми філіями різного рангу: основ­ні регіональні філії та звичайні філії, загальною чисельніс­тю 99. У минулому Банк Італії був зобов'язаний мати філії в кожній провінції. Прийнятий у 80-ті роки XX ст. закон зро­бив це положення більш гнучким, і зобов'язання було ска­совано. Присутність Банку Італії в провінціях на сучасно­му етапі визначається функціональними та економічними причинами. Завданнями філій Банку Італії є: а) рефінансування місце­вих банків та всіх банків, що мають операційні структури на місцях; б) нагляд за місцевими банками (тобто банка­ми, що мають головні контори в провінції); в) визначення та аналіз економічних і фінансових тенденцій на місцевому рівні, надання спеціальних звітів до Департаменту дослід­жень у Римі або надання консультативних послуг місцевому відділу нагляду; г) діяльність в якості місцевого відділення Казначейства, прийняття грошових надходжень та здій­снення виплат від імені держави (ці операції проводяться через рахунок Казначейства, що знаходиться в Центральній Конторі в Римі); д) емісія банкнот та їх вилучення; є) про­ведення операцій з надання місцевих клірингових послуг; є) функціонування як представництв італійського Офісу іноземних валют. З метою забезпечення координації діяль­ності всіх місцевих філій було створено 12 адміністративних округів.

Достатньо специфічною є організація філій центрального банку в Німеччині, на формування якої вплинули історичні та національні особливості країни. Після прийняття нової редакції Закону про Німецький федеральний банк 22 жовт­ня 1992 р. організаційна структура банку була пристосована до державного устрою і одночасно скорочена в результаті об'єднання Німеччини. НФБ утримує в кожній землі по од­ному головному управлінню, що іменується Центральним банком землі для 9 регіонів. ЦБ землі здійснює угоди та ад­міністративне управління, що приходиться на регіон його головного управління. Правління Центрального банку зем­лі складається із президента, віце-президента і ще одного члена правління. При кожному центральному банку існує рада, яка обговорює з Президентом ЦБ питання валют­ної і кредитної політики, з Правлінням ЦБ вирішення за­вдань, що лежать у сфері його компетенції. Слід зауважити, що Рада не є органом ФНБ, це дорадчий орган, через який Федеральний банк підтримує контакт із кредитним госпо­дарством та підприємствами-позичальниками в окремих федеральних землях.

Німецький федеральний банк може мати філії (головні від­ділення та відділення). Головні відділення управляються двома директорами, які підпорядковуються відповідному Центральному банку землі. Відділення управляються одним директором, який підпорядкований головному відділенню. Станом на 1 листопада 1992 р. існувало 190 таких відділень, в тому числі 15 у «нових» землях Федерації. Така мережа від­ділень має традицію в системі емісійного банку Німеччини і, зокрема, полегшує забезпечення готівковими грошима, а також здійснення безготівкового розрахунку. Однією з головних рис, які впливають на встановлення правового режиму територіальних відділень центральних банків, є форма державного управління — унітарна чи фе­деративна. Як правило, саме зазначений чинник не в остан­ню чергу впливає на побудову всієї системи центрального банку держави (якщо не передбачена інша організаційна структура — як Федеральна резервна система у США).

Наприклад, до структури Банку Росії входять два види те­риторіальних установ: національні банки республік у складі РФ та головні територіальні установи в інших суб'єктах Федерації (краях, областях, автономних округах, автоном­них областях), які згідно з Положенням про територіальні установи Банку Росії виконують ідентичні функції. У кінці 1999 р. у складі центрального апарату ЦБ РФ був створений Департамент з роботи з територіальними установами Банку Росії, основними напрямами діяльності якого є: вдоскона­лення структури та діяльності територіальних установ та сприяння їх взаємовідносинам з керівництвом та підроз­ділами центрального апарату БР.

Говорячи про правовий режим діяльності територіальних відділень НБУ, слід зауважити, що їхня діяльність повинна розглядатися як виконання частини основних функцій цен­трального банку в сфері грошово-кредитної політики, валютного регулювання та банківського регулювання й нагля­ду. Крім цього слід наголосити, що філії НБУ організують свою роботу в режимі обмеженої самостійності, коли біль­шість рішень приймається виключно на рівні центрального апарату НБУ. До компетенції Правління НБУ належить ви­рішення питань створення, реорганізації та ліквідації філій центрального банку.

Керівництво філією здійснює начальник, який при­значається на посаду та звільняється з неї наказом Голови Національного банку. Відповідно, начальник територіаль­ного управління затверджує згідно з типовою структурою і затвердженим кошторисом, а також фондом оплати пра­ці штатний розпис територіального управління, видає на­кази та розпорядження, а також затверджує Положення про структурні підрозділи територіального управління. Враховуючи ту обставину, що філії НБУ не є юридичними особами, фінансові питання вирішуються виключно в цен­тралізованому порядку. Зокрема, баланси територіальних управлінь включаються до консолідованого балансу НБУ, а їхні доходи і витрати є складовими кошторису доходів і вит­рат НБУ, який, своєю чергою, затверджується Радою НБУ.

У фінансовій діяльності філій реалізуються характерні принципи кошторисного фінансування (цільове спрямуван­ня — кошти витрачаються на завдання та в межах, визначе­них кошторисом; плановість — відпускаються відповідно до кошторису для виконання нормативно-правових актів цент­рального банку з належним документальним оформленням тощо). Для виконання своїх функцій філії наділяються рухо­мим та нерухомим майном, вартість якого відображається в балансі територіального відділення. Територіальні управ­ління мають печатку зі своїм найменуванням та зображен­ням малого Державного герба України, інші печатки, штам­пи, що потрібні для їх діяльності.

Визначаючи принципи організації діяльності філій цен­трального банку, їх можна поділити на загальні та спеціаль­ні. До перших належать загальні правові принципи, при­таманні фінансовим органам держави: законності, єдності фінансової та грошової політики, фінансової дисципліни, державну власність в організації фінансової установи тощо.

До спеціальних принципів, шо обумовлюють особли­вості діяльності територіальних установ центрального бан­ку, можна віднести:

— принцип єдності та централізації системи централь­ного банку (структура НБУ будується за принципом цент­ралізації з вертикальним підпорядкуванням);

— принцип обмеженої самостійності в діяльності те­риторіальних установ (виключно в компетенції НБУ зали­шається вирішення питання емісії грошових знаків, реєст­рації банківських установ, видачі ліцензій, застосування
певних заходів банківського нагляду, а також більшість ін­ших питань у галузі банківського регулювання);

— відсутність підпорядкування територіальних управлінь НБУ органам державної влади регіонального рівня або орга­нам місцевого самоврядування (не допускається втручання органів державної влади або їхніх службових осіб у виконан­ня функцій і повноважень територіальних управлінь);

— принцип особливого режиму звітності територіаль­них установ НБУ центральному апаратові (збирають та об­роблюють дані для складання фінансової та статистичної звітності про діяльність територіального управління і забез­печують її достовірність);

— принцип здійснення фінансового контролю як умови діяльності структурного підрозділу (обов'язкові щорічні до­кументальні ревізії з питань фінансово-господарської діяль­ності територіального управління);

— принцип єдності фінансово-майнової бази (зокрема, доходи і витрати територіальних управлінь є складовими кошторису доходів і витрат НБУ);

— принцип взаємодії між профільними департамента­ми та відділами територіальних управлінь НБУ.

Функції філій центрального банку можна поділити на дві групи:

а) пов'язані із виконанням завдань центрального бан­ку держави (грошово-кредитна політика, політика у сфері готівкового грошового обігу, здійснення функції кредито­ра останньої інстанції, розрахунково-касове обслуговування,
банківське регулювання та банківський нагляд, валютне ре­гулювання тощо), які здійснюються на регіональному рівні відповідними територіальними управліннями НБУ;

б) пов'язані із організацією діяльності самого тери­торіального управління (створення відповідних відділів від­повідно до типової структури філій, ведення фінансової та статистичної звітності, робота із персоналом, технічне та
юридичне забезпечення діяльності, внутрішній аудит, діло­водство, дотримання режиму безпеки тощо).

Профілюючий характер належатиме функціям першої групи, оскільки саме завдяки ним центральний банк упроваджує всю сукупність заходів у сфері грошово-кредитної політики на регіональному рівні.

У процесі виконання своїх функцій територіальні устано­ви ЦБ з метою найповнішого, різнобічного та ефективного керівництва та контролю за діяльністю встановлених зако­нодавством та нормативними актами НБУ суб'єктів взає­модіють з місцевими підрозділами фінансових (зокрема, Державного казначейства України), податкових, правоохо­ронних органів, а також з органами місцевого самовряду­вання (залежно від функцій, які безпосередньо виконуються територіальними управліннями). Взаємодія територіальних установ НБУ з податковими та правоохоронними органами відбувається переважно в формі обміну інформацією, про­ведення спільних перевірок кредитних організацій, спрямо­ваних на профілактику правопорушень у банківській сфері.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Банківське право

ІВАНО ФРАНКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА... ІМЕНІ КОРОЛЯ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО... Кафедра екологічного трудового...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Правовий статус територіальних управлінь Національного банку України

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Банк і його операції. Правова природа банківської діяльності
Ринкова економіка породжує нові інститути, притаманні ринковим умовам господарювання, та змінює старі, що іс­нували під час державної монополії. Змінюються принци­пи, на яких будуються взаємовіднос

Банківське право: предмет та методи правового регулювання
У юридичній науці триває дискусія щодо визначення міс­ця банківського права у правовій сисгемі, віднесення його до комплексної галузі права або до комплексного правового ін­ституту. Свого часу М. М

Банківські правовідносини
Банківські відносини підпадають під регулювання норм права, тому є правовідносинами. Відповідно, їх можна кваліфікувати та класифікувати, виходячи із загальних стан­дартів правової науки. Слід заув

Банківське законодавство
В умовах побудови ринкової економіки країни континен­тального права створюють цілі комплексні масиви законодавс­тва, що містять норми різних правових галузей (що стосують­ся сфери транспорту, інфор

Джерела банківського права
Аналізуючи законодавчу діяльність та практику впро­вадження прийнятих компетентними органами правових норм, які регулюють банківські відносини, слід зважати на необхідність реалізації принципів, пр

Місце центрального банку в банківській системі
До основних факторів, що мають визначати місце цент­рального банку (і НБУ у тому числі) в економіці держави, слід віднести: а) систему чинних законів; б) взаємозв'язок полі­тики центрального банку

Принципи діяльності Національного банку України
Національний банк організується та функціонує відповід­но до найбільш загальних правових принципів, які прита­манні більшості державних органів. Згідно зі ст. 22 Закону «Про Національний банк Украї

Керівні органи Національного банку України
Прийнятий у 1999 р. Закон України «Про Національний банк України» заклав нові підходи до організаційної струк­тури та правового статусу органів управління центрально­го банку України. Згідно з Конс

Функції Національного банку України
Основна функція центрального банку держави полягає у забезпеченні стабільності національної грошової одиниці. В Україні таку норму закріплено в ст. 99 Конституції України та в Законі України «Про Н

Поняття, ознаки та компетенція комерційного банку
Термін «комерційний банк» виник на початку розвит­ку банківської справи, коли банки обслуговували переважно торгівлю (соmmеrсе), товарообмінні операції та платежі, які здійснювали торгівці (звідси

Майно комерційного банку, статутний капітал і порядок його формування
Реформування банківського сектору пов'язане з діями на рівні національної банківської системи, що тягне за собою як закриття або реорганізацію банків (які не можуть викона­ти вимоги НБУ щодо капіта

Правові засади створення та державної реєстрації банків
Порядок створення та державної реєстрації банків ви­значають закони «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», а також Положення НБУ про порядок створення і державної реє

Правовий статус і порядок відкриття відокремлених структурних підрозділів банків
Чимало банків надають послуги клієнтам через свої струк­турні підрозділи, оскільки територіальна наближеність установи і досі залишається одним із найважливіших кри­теріїв при обранні клієнтом банк

Державна реєстрація банків з іноземним капіталом і представництв іноземних банків в Україні
Аналізуючи доцільність доступу іноземного капіталу на національні ринки банківських послуг, можна дійти виснов­ку про наявність декількох взаємопов'язаних, але водночас протилежних за метою чинникі

Реорганізація та ліквідація банківських установ
Як і будь-яке інше підприємство, банк може прийняти рішення про реорганізацію або ліквідацію. Реорганізація банку здійснюється в загальноприйнятих пра­вових формах шляхом злиття, приєдн

Договір банківського вкладу
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), яка надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові

Договір банківського рахунку
За договором банківського рахунку банк зобов'язується при­ймати та зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (во­лодільцеві рахунку), кошти, що надходять для нього, викону­вати розпорядження

Правові основи захисту банківської таємниці
Принцип дотримання банківської таємниці слід реалізо­вувати через діяльність окремих кредитно-фінансових інс­титутів, у першу чергу комерційних банків. Водночас саме центральний банк може сп

Значення активних операцій для банків
У міжнародній банківській практиці якість активів по­ряд із достатністю капіталу є фундаментальною умовою, що визначає фінансовий стан банку, його благополуччя. Достатність капіталу значною мірою з

Правові засади банківського кредитування
Поняття та види кредиту.Кредитування є основним ви­дом активних операцій комерційних банків, який дає мож­ливість банкам отримувати значні доходи, але водночас супроводжується певн

Іпотечне кредитування
Одним із важливих завдань національної економічної політики є формування платоспроможного попиту різних верств населення на житловому ринку. Однак житло є до­рогим товаром тривалого користування, і

Банки як учасники ринку цінних паперів
В умовах ринкової економіки цінні папери посідають важливе місце у платіжному обігу кожної держави. Завдяки випуску й обігу цінних паперів забезпечуються інвестицій­ні процеси, пересування коштів у

Порядок здійснення банками операцій з акціями
Акція — це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного това­риства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та пра­во н

Порядок здійснення банками операцій з акціями
Акція — це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного това­риства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та пра­во н

Застосування деривативів у банківській діяльності
Деривативи — стандартні документи (похідні цінні папе­ри), що засвідчують право та (або) обов'язок придбати або прода­ти цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а та­кож кошти на пев

Використання векселів у банківській діяльності
Вексель — це цінний папір (борговий документ), який засвід­чує безумовне грошове зобов'язання однієї особи сплатити після настання строку, визначеного у векселі, певну суму коштів влас­никові ве

Використання векселів у банківській діяльності
Вексель — це цінний папір (борговий документ), який засвід­чує безумовне грошове зобов'язання однієї особи сплатити після настання строку, визначеного у векселі, певну суму коштів влас­никові ве

Правове регулювання грошового обігу в Україні
Гроші існують у готівковій формі (формі грошових зна­ків) або в безготівковій (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускають у вигляді банкнот і монет, що ма­ють зазначену на них но

Правові засади здійснення безготівкових розрахунків в Україні
Безготівкові розрахунки займають провідне місце в опе­раціях підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та видів діяльності. Близько % припадає на розрахунки за товарними операц

Підстави, порядок списання коштів із рахунку клієнта й арешт коштів на рахунку клієнта
Накладення арешту та звернення стягнення на кошти, що перебувають у банку, є самостійними стадіями обме­ження (а зрештою і припинення) права власника рахунку або вкладника, що передбачені законодав

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Основна література Законодавча та нормативна:

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги