Мораль і право характеризується як спільним призначенням в процесі регулювання суспільних відносин, так різним впливом та значенням у забезпеченні системності суспільства.
Право – це система загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, що встановлюється державою з метою упорядкування суспільних відносин.
Мораль – система норм поведінки людей, що прийняті більшістю, як загальнообов’язкові, підтримуються завдяки громадській думці і громадському осуду в разі порушення.
Єдність моралі і права ґрунтується на тому, що обидва ці засоби соціального регулювання:
· є соціальними нормами;
· існують у реальній поведінці людини;
· мають за основний зміст права та обов’язки і виробляють повагу до прав і свобод особи;
· протидіють свавіллю і беззаконню;
· певним чином встановлюються, закріплюються та гарантуються.
Відмінність права і моралі
| Право | Мораль |
| 1. Спосіб запровадження | |
| Приймає державний законодавчий орган згідно зі спеціально визначеним порядком | Поступово утворюється в переконаннях людей |
| 2. Ступінь обов’язковості | |
| Обов’язкові для всіх з моменту набрання чинності або з моменту вступу в дію | Визначається рівнем усвідомлення норм членами суспільства |
| 3. Сфера дії | |
| Регулюють найважливіші суспільні відносини, що мають загальне значення | Врегульовують практично всі відносини людей |
| 4. Форми вияву | |
| Закріплюються в нормативно-правових державних актах | Як правило, не закріплюються в офіційних актах |
| 5. Спосіб забезпечення і наслідки порушення | |
| Підтримується державою. Порушення передбачає юридичну відповідальність | Підтримується громадською думкою. Порушення викликає громадський суд |
| Правові норми повинні бути моральними |
Мораль і право взаємодоповнюють один одного. Сила законів значно збільшується, якщо закони спираються не тільки на владу, але й на суспільну мораль.