Юридичні підстави звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (випадки, коли працівник не бажає звільнятися з роботи, але на такому звільненні наполягає керівник підприємства) передбачені ст.ст. 40 і 41 Кодексу законів про працю України.
Розірвання трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу допускається у таких випадках:
· зміни в організації виробництва і праці (у тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників);
· невідповідність посаді або виконуваній роботі через недостатню кваліфікацію чи за станом здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи;
· систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
· прогулу (в тому числі відсутність на роботі більше 3-х годин протягом 1 робочого дня) без поважних причин;
· нез’явлення на роботу протягом більше як 4-х місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності;
· появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
· вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) державного чи громадського майна, встановленого вироком суду, що набрав чинності, або органом, до компетенції якого належить накладення адміністративного стягнення чи вживання заходів громадського впливу;
· поновлення на роботі працівника, що раніше виконував цю роботу.
Для звільнення працівника на цих підставах необхідна згода профспілкового комітету.
Не припускається звільнення працівника з ініціативи адміністрації в період тимчасової непрацездатності та відпустки працівника.