Основними нормативно-правовими актами, що регулюють пенсійне забезпечення в Україні, є Конституція України, Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закони України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та “Про недержавне пенсійне забезпечення” (два останні вступили в дію з 2004 року).
Згідно зазначеного закону система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів:
· перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі солідарна система, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом;
· другий рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі – накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат та оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених цим законом.
· третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян-роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:
· громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли пенсійного віку, визнані інвалідами у встановленому законом порядку;
· особи, яким була призначена пенсія (крім соціальних пенсій), за умови, що вони не отримують пенсій з інших джерел.
10.4. Види пенсій за Законом України “Про пенсійне забезпечення”
Пенсія–щомісячна грошова виплата, призначувана непрацездатним громадянам, є основним видом їх соціального забезпечення.
Порядок призначення і виплати пенсій регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” (5 листопада 1991р.) та деякими іншими законами.
Види пенсій:
1) трудові пенсії. Підставами для призначення трудової пенсії є досягнення певного віку (його звуть пенсійним) і наявність певного стажу роботи. Різновиди трудових пенсій:
- пенсія за віком. За загальним правилом, право не пенсію за віком мають чоловіки, що досягли 60 років, і жінки, що досягли 55 років. Друга умова для призначення пенсії за віком – наявність загального трудового стажу:25 років для чоловіків і 20 років – для жінок. Ряд категорій працівників має право на пенсію за віком на пільгових умовах: у таких випадках пенсійний вік і виробничий стаж знижуються;
- пенсія за вислугою років. Пенсія за вислугою років призначається, як правило, незалежно від досягнення певного віку. Головна умова – наявність спеціального виробничого стажу. Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що надає право на пенсію за віком. Право на пенсію за вислугою років мають військовослужбовці та працівники органів внутрішніх справ, державні службовці, деякі інші категорії працівників:
- пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, яка спричинила повну або часткову втрату здоров’я внаслідок:
а) трудового каліцтва або професійного захворювання;
б) загального захворювання (в т.ч. каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
- Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім’ї померлого годувальника, які були на його утримуванні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.
2) соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацездатним громадянам, крім інвалідів з дитинства. при відсутності права на трудову пенсію:
1) інвалідам I і II груп, у тому числі інвалідам з дитинства, а також інвалідам III групи;
2) особам, які досягли віку: чоловіки – 60 років, жінки – 55 років;
3) дітям – у разі втрати годувальника;
4) дітям – інвалідам віком до 16 років. У ст. 93 Закону є певне протиріччя стосовно пенсій інвалідам з дитинства.